Емоціоналізм та кордоцентризм у історико-філософській рефлексії Дмитра Чижевського

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕМОЦІОНАЛІЗМ ТА КОРДОЦЕНТРИЗМ У ІСТОРИКО- ФІЛОСОФСЬКІЙ РЕФЛЕКСІЇ ДМИТРА ЧИЖЕВСЬКОГО

Гуменюк С.М.

Анотація

У своїй статті авторка зосереджує увагу на постаті Дмитра Чижевського та його дослідженні важливих рис української культури - емоціоналізму та кордоцентризму. Крізь їх призму Д. Чижевський розглядає спадщину києворуських книжників, острозьких традиціоналістів, а також Пантелеймона Куліша та Памфіла Юркевича. Особлива увага авторки присвячена аналізу літературної спадщини І. Вишенського, одного з найбільш виразних представників Острозького культурно-освітнього центру. Відзначається здатність філософа-полеміста розглядати тимчасовий окремий конфлікт крізь призму глобальних проблем людства.

Чижевський також аналізує творчість Герасима Смотрицького, Андрія Курбського та Кирила Транквіліона-Ставровецького, котрі опираються на авторитет Діонісія Ареопагіта та плекають високі ідеали ісихазму.

Висновок авторки такий: емоціоналізм та кордоцентризм є концептуальними поняттями, опосередковано пов'язаними з ісихазмом, крізь призму яких нині можна осягнути гнути специфіку української культури та перспективи її подальшого розвитку.

Ключові слова: емоціоналізм, кордоцентризм, ісихазм, Дмитро Чижевський, Острозький традиціоналізм.

Abstract

Інформація про автора: Гуменюк Світлана Миколаївна, доцент кафедри українознавства, Національного університету водного господарства та природокористування, м.Рівне.

Gumenyuk S.

EMOTIONALISM AND CORDOCENTRISM IN THE HISTORICAL AND PHILOSOPHICAL REFLEXION OF DMITRY CHIZHEVSKY

Svttlana Gumenyuk emphaskes the character of DmUry Chyzhevsky and Ms study of mportant features of Ukramdn culture - emotionaUsm and cordocentrism іп her article. Smce D. Chyzhevsky consders heart as the mage of emotional lfe, the notion of emotionaUty and cordocentrism are mterrelated and mterdependent. Through them prism, D. Chyzhevsky researches the legacy of Kkvor's scribes, Ostrog, as well as the legacy of Pantelemon Kutish and Pamfil Yurkevkh.

S. Gumenyuk deeply expUcate the study of D. Chyzhevsky, devoted to the analysk of the Uterary heritage of I. Vyshensky, one of the most expressde representatives of the Ostroh culture and education center, noting the abitity of the phUosopher- polemktist to consder a temporary separate conflkt through the prism of global problems of mankmd. Chyzhevsky also analyzes the works of Gerasm Smotrytsky, Andriy Kurbsky and Cyril TranquUtion-Stavrovetsky, who rely on the authority of Dwnysrns AreopagUe and cultivate Mgh deals of hesychasm.

D. CMzhevsky states the fact of the bhth of “a number of thoughts" that became crudal for the further development of Ukramdn culture, іп particular the dea of a person as a mkrocosm, the external and mternal sphere of the human psyche, where the deeper are the mner person and the notion of “heart", the notion of self-knowledge, Christian ethks, etc.

Analyzmg the work of Pantelemon Kutish, D. Chyzhevsky, undertimes the struggle of the “depths of the heart" and “external man." At the same time, the emotionaUsm of Pamfil Yurkevkh, accordmg to D. Chyzhevsky, k related to the emotionatism of Russdn retigdus philosophy.

S. Gumenyuk concludes that emotionatism and cordocentrism іп the research of D. Chyzhevsky are conceptual notions through whkh the spedfidty of the actual Ukramdn worldvkw and Us mportant dommantes k Mghtighted. It k predsely іп the present globatist tendendes they can dkect the vectors of movement towards cultural and Mstorical dentity.

Key words: emotionatism, cordocentrism, hesychasm, DmUry Chyzhevsky, Ostroh traditionism.

Information about author: Gumenyuk SvUlana, assodate professor, department of Ukramdn studks, NATIONAL UNIVERSITY OF WATER AND ENVIRONMENTAL ENGINEERING.

Humeniuk S.

EMOCJONALIZM І KORDOCENTRYZM W REFLEKSJI HISTORYCZNO-FILOFICZNEJ

DMYTRA CZYZEWSKIEGO

Streszczenie. W swoim artykule autorka koncentruje uwagp na postaci Dmytra Czyzewskiego oraz jego badaniach waznych cech ukrainskiej kultury - emocjonalizmu oraz kordocentryzmu. Przez ich pryzmat D. Czyzewski rozpatruje spusciznp bibliomanow Rusi Kijowskiej, ostrogskich tradycjonalistow, a takze Pantetejmona Kulisza i Pamfita Jurkiewicza. Szczegolna uwaga autorki jest poswipcona analizie literackiej spuscizny I. Wyszenskiego, jednego z najbardziej wyraznych przedstawicieli Ostrogskiego osrodku kulturalno-oswiatowego. Odznacza sip zdolnosc filozofa-polemisty do interpretowania owczesnych konfliktow przez pryzmat globalnych problemow ludzkosci.

Czyzewski rowniez analizuje tworczosc Herasyma Smotryckiego, Andrzeja Kurbskiego i Cyryta Trankwillona-Staw- rowieckiego, ktore opierajq sip na autorytecie Dionizego Areopagity i promujq wysokie ideaty hezychazmu.

Wniosek autorki jest taki: emocjonalizm oraz kordocentryzm to konceptualne pojpcia zwiqzane w niektorym stopniu z hezychazmem, i przez ich pryzmat mozna dzis analizowac specyfikp kultury ukrainskiej.

Slowa kluczowe: emocjonalizm, kordocentryzm, hezychazm, Dmytro Czyzewski, tradycja Ostrogska.

Nota o autorze: Humieniuk Swittana, docent katedry ukrainoznawstwa, Narodowy Uniwersytet

Gospodarki Wodnej i Zarzqdzania Zasobami Naturalnymi w Rownym.

Розвиток сучасного суспільства неможливий без осягнення історичного поступу нашого народу та осмислення літературно-філософської спадщини України, значення яких глибокою мірою впливає на формування соціокультурного самовизначення, індексації ціннісних настанов та моральних авторитетів нашої молоді, від якої ми чекаємо позитивних змін як у суспільстві, так і у становленні світоглядних векторів українства. Звичайно ж, такі масштабні завдання неможливо здійснити без осмислення ролі, яку відіграли визначні постаті нашої історії, культури, науки. Ці три сфери діяльності, чи «три кити», на яких тримається наше минуле, сучасне і майбутнє, промислительно об'єднуються думкою найдостойніших представників ойкумени вітчизняного історико-філософського процесу, найвагомішим представником якого, безперечно, ми вважаємо Дмитра Чижевського. Саме Чижевський критично переосмислив та систематизував і літературну, і філософську спадщину України. Саме його творчість дозволяє нам проаналізувати багатовіковий пласт історико- філософської та мистецько-літературної думки України. Власне тому багато науковців вивчають його літературну спадщину і кожен раз знаходять її нові грані, нові ідеї, якими готові поділитися з читачем. Власне тому творчість видатного мислителя - літератора, історика та філософа, постає у полі щораз нових інтерпретацій.

Серед численних сучасних досліджень творчості Дмитра Чижевського найвагомішими, на наш погляд, є розвідки істориків Петра Кизименка та Геннадія Когана, славістів Віктора Дмитрієва та Володимира Янцена, філософів Юрія Вільчинського та Ірини Валявко. Зокрема, саме І. Валявко вдалося ґрунтовно опрацювати філософську спадщину Чижевського [1]. Ця ж дослідниця є автором «Інтелектуальної біографії Дмитра Чижевського», яка відкриває чотиритомник філософських творів мислителя. І. Валявко зазначає, що вчений визначив для себе напрямок своїх наукових інтересів, яким стала історія філософії слов'янських народів та порівняльна історія слов'янських літератур. Відтак, тема духовної історії слов'ян стає провідною, новаторською і багатогранною темою, якій Дмитро Чижевський присвятив усе своє життя. [2, с.17].

Як відстежує дослідниця, Чижевський першим виокремив таку важливу рису української національної психології - емоціоналізм, що передбачає високу оцінку почуттів, своєрідне бачення природи, своєрідний гумор тощо. Образом емоційного життя у Д. Чижевсько- го постає серце, саме тому поняття емоціоналізм та кордоцентризм взаємопов'язані та взаємообумовлені. Невипадково в народних піснях, прислів'ях, казках, притчах, у «Слові про Ігорів похід», «Києво-Печерському патерику», «Молінні Данила Заточника», образ серця, яке страждає, вірить, радіє, відчуває, з часів Київської Русі дотепер органічно входить у духовний контекст української культури. Увага авторів цих текстів зосереджена на зображені внутрішнього морального життя людини, її почувань та устрімлень, які зв'язані з серцем, через яке до людини промовляє Бог.

Крізь призму означеного Д. Чижевським емоціоналізму та кордоцентризму варто розглядати спадщину і києворуських книжників, і острозьких традиціоналістів [3].

Окрема праця дослідника присвячена творчості Івана Вишенського, православного подвижника та найвиразнішого представника полемічної літератури, яка розвивалася у контексті релігійної полеміки на українських землях у період кінця ХУІ-го - початку ХУІІ-го століть в Острозькому культурно-освітньому центрі.

Повага до традиції проторенесансної та ренесансної доби стала важливим опертям для духовного пошуку аналізованої епохи. Проте, за всієї близькості цих характеристик, слід підкреслити парадигмальну відмінність засадничих положень софійного (для православних) та епістемного (для латинян та протестантів) шляху здійснення цих пошуків, тобто власне тієї «старовини», що лягла у основу релігійних уподобань православного «візантизму» та їх опонентів.

«Філософські твори» Дмитра Чижевського допоможуть нам відстежити засадничі характеристики полемічного письменства. Сам філософ особливу увагу звертав на літературну спадщину Івана Вишенського, хоча репрезентантами духовних пошуків у царині православної традиції (окрім загальновідомих імен полемістів), котрі мали пряме чи опосередковане відношення до Острозького культурно-освітнього центру було чимало православних подвижників. Іов Почаївський, Ісакій Святогорець (Борискович), ієромонах Кипріан - знаменитий перекладач з грецької на церковнослов'янську мову творів Макарія Єгипетського, Іов Борецький, ієромонах Афанасій, Ісайя Балабан - Уневський архімандрит, сподвижник Іова Княгиницького, ігумен Герасим Угорницький; Лонгин Карпович - архімандрит Святодухівського монастиря, ієромонах Флавіан Касянович, ієромонах Іларіон; Іов Княгиницький, - це далеко не повний список діячів культури, чиї імена неможливо ігнорувати, як неможливо також не помітити, що смис- лотворчим осердям для них було християнське православне подвижництво. За вдалим визначенням О.Корнецової, у сцієнтистській раціоналістичній і прагматичній новоєвропейській культурі його часто оцінювали зневажливо як обскурантизм чи втечу від світу. О.Корнецова зазначає, що подвижники, спираючись на святоотцівський аскетичний досвід, є носіями істинного духовного просвітительства, адже і душею, і розумом ісихаст прагне отримати знання і про світ, і про речі. Для нього молитва - це шлях до спілкування з Творцем, вона має глибоке гносеологічне значення і у містичному спогляданні відкриває для подвижника те, що святоотцівська традиція називає «знанием логосов вещей», тобто їх трансцендентний сенс [4, с. 344].

Центральною постаттю полемістів традиційного крила вважається постать Іоанна Вишен- ського. Д.Чижевський присвячує вивченню його творчості окрему статтю книги «Між інтелектом і культурою: дослідження з історії української філософії» [5]. І хоча Д.Чижевський у цій статті не вживає терміна «емоціоналізм», однак він зазначає, що І. Вишенський обпирався на ідеали ранньохристиянського аскетизму[6, с.134 ], зазначаючи, що полеміст «мав натхнення істинного пророка» і, навіть висвітлюючи другорядні проблеми, він талановито і послідовно зводить докази у єдину цілісність, наповнюючи їх духом біблійного пафосу. Завдяки цьому, на думку дослідника, І.Вишенський перевершив своїх сучасників не лише дякуючи досконалій художній формі полемічних творів, а й умінням довести винятковість і надзвичайну вагу питань, які він ставить перед людством. Д.Чижевський наголошує на тому, що творчість полеміста виходить за межі свого часу і торкається таких «питань та проблем, що гостра контроверсія, притаманна Україні ХУІ сторіччя, переростає в дискусію, яка має значення для всіх часів і народів» [7, с.132]. Мова йде про модель ідеальної християнської церкви, зразком якої для мислителя і аскета служила багатостраждальна і гнана церква першохристиян, а не могутня і можновладна католицька церква. Відтак, концепція полемічної літератури, за Д.Чижевським має здатність розглядати тимчасовий окремий конфлікт через призму глобальних проблем людства і надає полемічним трактатам злободенності та життєдайної снаги. Цей важливий висновок філософа спростовує постулати деяких істориків літератури, які намагались звинуватити І. Вишенського в тому, що він ухилявся від «основних питань» релігійного конфлікту, і навпаки, поставити його інтелектуальний потенціал на щабель вищий від вузького історичного моменту і конкретної конфліктної ситуації.

Серед найбільш вагомих ціннісних орієнтирів, суміжних з площиною візантійського православ'я, український мислитель називає євангельську проповідь, апостольську науку, закон святих, цноту і доброчесність, простоту, віру, надію, любов, смирення, збереження суті християнського хрестоносного імені, практичне «на ділі» осягнення простоти благочестивого християнства та каяття. Причому, пристрасний «глупий русин» «голяк і страннік», «Іоанн грішний», що прагне «єдиного на потребу» - спасіння, переконливо закликає свого читача не шукати еллінської філософської зверхності, «гною світо- любства», комедійництва та машкарництва, але не оминати очима, «застановлятись на ступенях о лжи и истине» [8, с.308]. Не викликає подиву й те, що той, хто «зело любляй безмолвиє», часто повторює за апостолом Павлом житейську сентенцію: «несть наша брань к плоти и крови, но к началом и ко властем и к миродержателем тьмы века сего» [9, с.172]. Філософські системи Платона та Аристотеля аскет у своїй «Книжці» іменує не інакше як поганськими, закликаючи всупереч хитрому безвір'ю протиставити Того, «Хто о безкнижних робить мудрими, Хто риболовів перетворює на ловців людських душ, Того, хто простотою і смиренням гордість присоромлює, тобто самого винуватця християнського світорозуміння - Христа Спасителя, що показав приклад смирення Отцю Небесному «аж до смерті хресної» [10, с.309], недвозначно натякаючи на Христа Спасителя.

Д.Чижевському належить чільне місце у дослідженні творчості пристрасного і безкомпромісного полеміста. В «Історії української літератури» вчений робить у зв'язку з цим висновок про те, що Іоан Вишенський вбачає порятунок від усіх суспільних та церковних лих винятково у дотриманні найпростіших правил православної церкви. Інок з Вишні розкриває своє розуміння смирення, як найважливішої, першої якості, котра допомогла навіть багатим, але благочестивим царям отримати «плоди християнства». Що ж до шляху придбання богоподібності задля особистого спасіння, то полеміст дає недвозначну пораду, як пройти цей «хрестоносний шлях», виокремлюючи для долаючих його наступні моральні чесноти: «Смирение, - розуміючи то о соб, иж не маш ся чим гордити;... меншост и по- следност, - розуміючи то о соб, если и высоко содит и вышше всех глядит, але земля и прах с низкими ровно ест...; безхвалие, - розсуждаючи в соб, иж нмаш ся чим хвалити, што во веки не пребывает и скоро не отменяет, и вконец изчезает и погибает...; милост, щедрост, добронравие и добродетел; ...благоговенство, - то ест: учтивост, боязнь и встыд заховати и всегда при соб^ им^ти к Богу и святым» [11, с.322]. Неважко побачити, що саме такі якості морального самовдосконалення були пропаговані давньоруською агіографічною літературою.

Д. Чижевський відзначає також вміння Ви- шенського аргументовано вести дискусію як при нападі так, і при захисті і зосереджуватись на принципових питаннях. Стиль письма І.Вишенського, за спостереженням дослідника, наближений до сучасників, але найбільша подібність його стилю до святоотцівського, особливо того, яким писав Іоанн Златоуст, а не до латинської риторики. Цей стиль не наслідував «цицеронівського», адже І. Вишенський був прихильником традиційного для православ'я ірраціонального містико-аскетичного способу осягнення істини, а джерелом його містичної концепції самопізнання і богопізнання були давньоруські монастирські пам'ятки та твори візантійських ісихастів.

Варто наголосити, що вказані орієнтири у просторі Острозького традиціоналізму стали відправною точкою філософування православних книжників-полемістів, утворивши їх концептуальне дослідницьке поле.

У своєму ґрунтовному дослідженні філософської думки на Україні, у розділі, що присвячений окремим представникам філософської думки означеного періоду, Чижевський згадує творчість одного з перших, пов'язаних з Острогом полеміста Герасима Смотрицького та його «Ключ царства небесного» (1587 р.) і наголошує на тому, що його творчості притаманні «філософічні елементи», зокрема розмисли про тимчасовість і вічність, про єство і натуру речей, про перебіг подій у світі. Порівнюючи ці розмисли з творчістю Вишенського, Чижевський зауважує, що останній у силу свого безпосереднього релігійного переживання навіть не робить ніяких спроб «філософічно сформувати свій світогляд», очевидно вважаючи себе людиною далекою від мудрувань світської філософії [12, с.31].

Серед тих, хто має відношення і до полеміки і до філософської думки Д. Чижевський згадує А. Курбського, який, окрім отців церкви, цитує і Діонісія Ареопагіта, автора на якого дуже часто опираються острожани-полемісти. Слід наголосити на тому, що, за слушним зауваженням Д.Чижевського, у творах Кирила Транквіліона Ставровецького також використовується позиція християнського неоплатонізму і платонізму «Ареопагітик» того ж таки Діонісія Ареопагіта, так часто цитованого у полемічних трактатах православних традиціоналістів. Отже, Дмитро Чижевський констатує факт зародження «цілого ряду думок, що пізніше зустрічаємо у багатьох українських мислеників» саме в творах Ставровецького. Мова йде і про уявлення людини як мікрокосму, і про зовнішню і внутрішню сферу психіки людини, де глибшою є внутрішня людина і поняття «серця», і уявлення про самопізнання, християнську етику і т. д. Важливим висновком є також думка про те, що джерелом цих думок у представників полеміки і, зокрема, Кирила Транквіліона Ставровецького, дослідник вважає як святоотцівську літературу, так і античну філософію[13, с.30].

Д. Чижевський спонукає науковців до переосмислення ролі східного християнства як невід'ємної частини і ключової ланки єдиної європейської християнської культури. З цією метою науковець говорить про високі ідеали ісихазму, які плекають православні містики, опираючись на особливий авторитет Діонісія Ареопагіта. Належить сказати, що ісихазм значну увагу акцентує на спроможності серця увібрати і вмістити божественне світло, яке стяжає подвижник.

Цікаво, що саме емоційного аж до хаотичності протиставлень Пантелеймона (Панька) Ку- ліша Д. Чижевський ознаменовує українським філософом серця [14, с.207 ], зазначаючи його неспокійну «нерівну» натуру. Улюбленим образом Кулішевої поезії, безперечно, Д.Чижевський визначає серце, нанизуючи цитати як намистинки на стрижень основного принципу «україно- центричного» світогляду П. Куліша. Дослідник і сам, описуючи «хитання» світоглядних позицій П. Куліша то називає його «україноцентрич- ним», а то не тотожним з «українським духом». Підкреслимо, що не надто захоплений європейською цивілізацією П.Куліш, культурні ідеали вбачає не у майбутньому, а у минулому, що пев- ною мірою споріднює його погляди з представниками полемічної творчості, одначе емоціона- лізму у Кулішевій філософії серця значно більше, ніж ісихазму. Тут відбувається боротьба «глибини серця» і «зовнішньої людини», а ісихастські кордоцентричні, містичні мотиви завжди тихі і спокійні, спрямовані на смиренне осягнення божественного світла.

Д. Чижевський також апелює до історико-релігійного контексту становлення світоглядних домінант українства. Він досліджує емоціоналізм Памфіла Юркевича, наголошуючи на його спорідненості із емоціоналізмом російської релігійної філософії: «пункт погляду Юркевича було прийнято і Соловйовим, і С. та Є. Трубецькими, і Флоренським. На психологічному ґрунті емоціоналізм обороняє земляк Юркевича -- В. Зіньківський» [15].

Наголосимо також, що наукову розвідку про світоглядні витоки українського кордо- центризму (К.Туровський, Г. Смотрицький, І. Вишенський, В. Суразький) підтримують не лише І.Мірчук, С. Ярмусь, І.Валявко. Цікавою є позиція С.Українець, яка вважає вагомим внеском в українську культуру творчість «кордоцентристів» (Г. Сковороди, Т. Шевченка, П. Куліша), «які розробивши певне коло морально-етичних ідей і виклавши їх у доступній для українського народу поетичній формі, сприяли зміцненню і підвищенню його моральної культури» [16 с.46].

Надзвичайно актуальним, на наш погляд, є спостереження С. Українець про те, що в аскетиці ісихазму серце є тим єдиним екзистенційно-енергійним центром, у якому зібрані воєдино усі сили і прагнення людини, її почуття і помисли, найтонші порухи душі і розуму. Належить сказати, що ісихазм значну увагу акцентує на спроможності серця увібрати і вмістити божественне світло, яке стяжає подвижник. [17, с.47].

Європейський гуманізм, на думку дослідниці, шлях цього подвигу не бере до уваги. « Для нього більшу вагу має чуттєве світло, що приводить до естетизації світу і перенасичення чуттєвим, та інтелектуальне, яке самоцільно, оминаючи серце, веде європейську людність до шпенглерівського присмерку і давно стало своєрідним культом, релігією гагіо. Більше того, людина керується земними уявленнями про Бога, а тому його висота так і залишається недосяжною, людина міряє неосяжне мірою осяжного. Відбувається підміна, яку можна побачити тільки у духовному світлі. І саме тому такою важливою є ісихастська практика теозису - обоження людини, що являє собою містику світла, яке єдине може видозмінити світ. [18, с.47].

С. Українець вважає, що проблема взаємин паламізму та гуманізму у його європейському образі і донині стоїть надзвичайно гостро, і що ці поняття стали антропологічними контроверзами. Витоки саме цих понять приводять нас до означених Д. Чижевським емоціоналізму та кордоцентризму, причому співвідносним до емоціоналізму, очевидно, є поняття гуманізму, а співвідносним до паламізму - поняття кордоцентризму. Але ж ця тема може окреслити більше запитань, ніж відповідей тому саме вона може створити перспективу подальших наукових розвідок.

Отже, емоціоналізм та кордоцентризм у дослідженні Д. Чижевського є концептуальними поняттями, крізь призму яких висвітлюється специфіка власне українського світогляду та його важливих домінант. Саме ці поняття у час нинішніх глобалістичних тенденцій та пост- постмодерних хаосотворчих змін можуть скерувати вектори руху до мистецької, культурної та історичної ідентичності.

емоціоналізм кордоцентризм чижевський філософський

Література

1. Валявко І.В. Дмитро Чижевський як дослідник української філософської думки;

2. Валявко Ірина. Інтелектуальна біографія Дмитра Чижевського: спроба наукової ретроспективи // Чижевський Д. Між інтелектом і культурою: Дослідження історії української філософії/Філософські твори: у 4 т. / Д. Чижевський. К.: Смолоскип, 2005. Т. 1.С.11-30.

3. Гуменюк С.М. Острозький православний традиціоналізм: світоглядні засади та орієнтири. Рівне: НУВГП, 2013 р. -192с.

4. Корнецова О.А. Подвижничество: Философия. Краткий тематический словарь / О.А Корнецова. Ростов-на-Дону: Феникс, 2001.Дмитро Чижевський. Філософські твори у 4-х тт./ під заг. ред. В.Лісового. Київ: Смолоскип, 2005.Т. 2. 264с.

2. Дмитро Чижевський. Філософські твори у 4-х тт./ під заг. ред. В.Лісового. Київ, Смолоскип, 2005. Т. с.134

5. Чижевський Д. Філософські твори: у 4 т. / Д. Чижевський. К.: Смолоскип, 2005. Т. 2: Між інтелектом і культурою: Дослідження з історії української філософії. 263 с.

6. Вишенский И. Неизданные сочинения и послания Иоанна Вишенского, начала XVII ст. // [Памятники литературной полемики православных южно-руссцев с латино-униатами]. К., 1887. С. 19-348. Архив Юго-Западной России; ч. 1, т. 7).

References

1. Valyavko I.V. “Dmitry Chyzhevsky as a research scientist of Ukrainian philosophical thought" http://library. kr.ua/elib/dissert/valavko.html. [Valyavko I.V. «Dmy'tro Chy'zhevs'ky'j yak doslidny'k ukrayins'koyi filosofs'koyi dumky'» ].

2. Valyavko Irina. Intellectual Biography of Dmitry Chyzhevsky: An attempt of scientific retrospective / Chyzhevsky D. Between Intellect and Culture: A study on the history of ukrainian philosophy / Philosophical works:

3 Vol. / D. Chyzhevsky. K.: Smoloskyp, 2005. V. 1. P.11

30. [Valyavko Iry'na. Intelektual'na biografiya Dmy'tra hy'zhevs'kogo:sproba naukovoyi retrospekty'vy'

7. Чижевський Д. Філософські твори: у 4 т. / Д. Чижевський. К:Смолоскип, 2005. Т. 1: Між інтелектом і культурою: Дослідження з історії української філософії. 263 с.

8. Чижевський Д. Між інтелектом і культурою: Дослідження з історії української філософії // Філософські твори: у 4 т. / Д. Чижевський. К.: Смолоскип, 2005. Т. 1.: 263 с.

9. П.О.Куліш - український філософ серця // Чижевський Д. Філософські твори: у 4 т. / Д. Чижевський. К.: Смолоскип, 2005. Т. 2.

10. Памфіл Юркевич. Чижевський Д. Філософські твори: у 4 т. / Д. Чижевський. К.: Смолоскип, 2005.Т. 1.

11. Українець С., Палій Ю. Світоглядні витоки українського кордо центризму // Сучасні проблеми гу- манітаристики: світоглядні пошуки, комунікативні та педагогічні стратегії: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Редкол. Шемшученко Ю.С., Бошицький Ю.Л., Чернецька О.В., Українець С.Я. Рівне: О. Зень, 2011. С.42-46.

12. Українець С.Я. Ісихазм у контексті антропологічних контроверз // Сучасні проблеми гуманітаристи- ки: світоглядні пошуки, комунікативні та педагогічні стратегії: Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції. Редкол. Шемшученко Ю.С., Бо- шицький Ю.Л., Чернецька О.В., Українець С.Я. Рівне: О. Зень, 2012. С.44-47.

// Chy'zhevs'ky'j D. Mizh intelektom i kul'turoyu: Doslidzhennya z istoriyi ukrayins'koyi filosofiyi/ Filosofs'ki tvory': u 4 t. / D. Chy'zhevs'ky'j. K.: Smolosky'p, 2005. T. 1.S.11-30].

3. Gumenyuk S.M. Ostroh Orthodox traditionalism: ideological foundations and landmarks. Rivne: NUWMPNR, 2013 -192p. [Gumenyuk S.M. Ostroz'ky'j pravoslavny'j trady'cionalizm: svitoglyadni zasady' ta oriyenty'ry'. Rivne: NUVGP, 2013 r. -192s].

4. Kornetsova O.A. Succession: Philosophy. Brief thematic dictionary / O.A. Kornetsova. Rostov-on-Don: Phoenix, 2001. Dimitri Chizhevsky. Philosophical works in 4 vols. / Under the congregations. edit V.Lysovoy Kyiv:Smoloskyp, 2005.V.2.264p.[Korneczova O.A. Podvy'zhny'chestvo:Fy'losofy'ya.Kratky'j

tematy'chesky'j slovar' / O.A Korneczova. Rostov-na- Donu: Feny'ks, 2001.Dmy'tro Chy'zhevs'ky'j. Filosofs'ki tvory' u 4-x tt./ pid zag. red. V.Lisovogo. Ky'yiv: Smolosky'p, 2005.T. 2. 264s.].

5. Dmitry Chyzhevsky. Philosophical works in 4 vol. / Under the edition of V.Lysovyy Kyiv: Smoloskyp, 2005.V. 2. p.134.[ Dmy'tro Chy'zhevs'ky'j. Filosofs'ki tvory' u 4-x tt./ pid zag. red. V.Lisovogo. Ky'yiv: Smolosky'p, 2005.T. 2.s.134.].

6. Chyzhevsky D. Philosophical Works: 4 vol. / D. Chyzhevsky. K.: Smoloskyp, 2005. V. 2: Between Intellect and Culture: A Study on the History of Ukrainian Philosophy. 263 p. [Chy'zhevs'ky'j D. Filosofs'ki tvory'

: u 4 t. / D. Chy'zhevs'ky'j. K.: Smolosky'p, 2005. T. 2: Mizh intelektom i kul'turoyu: Doslidzhennya z istoriyi ukrayins'koyi filosofiyi. 263 s.].

7. Vyshensky I. Unpublished writings and epistles of John Vyshensky, beginning of the XVII century. // [Monuments to the literary polemics of Orthodox South- Russians with Latin Uniates]. K., 1887. pp. 19-348. Archive of South-West Russia; ch. 1, v. 7). [ Vy'shensky'j Y'. Ney'zdannbie sochy'neny'ya y' poslany'ya Y'oanna Vy'shenskogo, nachala XVII st. // [Pamyatny'ky' ly'teraturnoj polemy'ky' pravoslavnbix yuzhno-russcev s laty'no-uny'atamy']. K., 1887. S. 19-348. Arxy'v Yugo- Zapadnoj Rossy'y' ; ch. 1, t. 7). ].

8. Chizhevsky D. Philosophical Works: 4 v. / D. Chizhevsky. K: Smoloskyp, 2005. T. 1: Between Intellect and Culture: A Study on the History of Ukrainian Philosophy. 263 p. [Chy'zhevs'ky'j D. Filosofs'ki tvory'

: u 4 t. / D. Chy'zhevs'ky'j. K:Smolosky'p, 2005. T. 1: Mizh intelektom i kul'turoyu: Doslidzhennya z istoriyi ukrayins'koyi filosofiyi. 263 s.].

9. Chyzhevsky D., Between Intellect and Culture: Research on the History of Ukrainian Philosophy // Philosophical Works: 4 Vol. / D. Chyzhevsky. K.: Smoloskyp, 2005. V. 1.: 263 p. [Chy'zhevs'ky'j D. Mizh intelektom i kul'turoyu: Doslidzhennya z istoriyi ukrayins'koyi filosofiyi // Filosofs'ki tvory': u 4 t. / D. Chy'zhevs'ky'j. K.: Smolosky'p, 2005. T. 1.: 263 s.].

10. P.O.Kulis - Ukrainian philosopher of the heart // Chizhevsky D. Philosophical works: 4 v. / D. Chyzhevsky. K.: Smoloskyp, 2005. T. 2. [P.O.Kulish - ukrayins'ky'j filosof sercya // Chy'zhevs'ky'j D. Filosofs'ki tvory': u 4 t. / D. Chy'zhevs'ky'j. K.: Smolosky'p, 2005. T. 2.].

11. Pamfil Yurkevich. Chizhevsky D. Philosophical Works: 4 v. / D. Chyzhevsky. K.: Smoloskyp, 2005.V. 1[Pamfil Yurkevy'ch. Chy'zhevs'ky'j D. Filosofs'ki tvory: u 4 t. / D. Chy'zhevs'ky'j. K.: Smolosky'p, 2005.T. 1..

12. Ukrainian S., Paliy Yu. Worldview Origins of

the Ukrainian Cordocentrism // Modern Problems of Humanitarian Studies: Worldviews, Communication and Pedagogical Strategies: Materials of the All- Ukrainian Scientific and Practical Conference. Redneck Shemshuchenko Yu.S., Boshitsky Yu.L., Chernetskaya O.V., Ukrainetsky S. Ya. Rivne: O. Zen, 2011. P.42-46. [Ukrayinecz' S., Palij Yu. Svitoglyadni vy'toky' ukrayins'kogo kordo centry'zmu // Suchasni problemy' gumanitary'sty'ky': svitoglyadni poshuky', komunikaty'vni ta pedagogichni strategiyi:Materialy' Vseukrayins'koyi naukovo-

prakty'chnoyi konferenciyi. Redkol. Shemshuchenko Yu.S., Boshy'cz'ky'j Yu.L., Chernecz'ka O.V., Ukrayinecz' S.Ya. Rivne: O. Zen', 2011. S.42-46.].

13. Ukrainian S.Ya. Hesyhasm in the context of anthropological controversies // Modern problems of humanities: worldviews, communicative and pedagogical strategies: Materials of the 2nd All Ukrainian Scientific and Practical Conference. Redneck Shemshuchenko Yu.S., Boshitsky Yu.L., Chernetskaya O.V., Ukrainetsky S.Ya. Rivne: O. Zen, 2012. p.44-47. Ukrayinecz' S.Ya. Isy'xazm u konteksti antropologichny'x kontroverz // Suchasni problemy' gumanitary'sty'ky': svitoglyadni poshuky', komunikaty'vni ta pedagogichni strategiyi: Materialy' II Vseukrayins'koyi naukovo-prakty'chnoyi konferenciyi. Redkol. Shemshuchenko Yu.S., Boshy'cz'ky'j Yu.L., Chernecz'ka O.V., Ukrayinecz' S.Ya. Rivne: O. Zen', 2012. S.44-47.

Размещено на Allbest.ru