М. Гайдеґґер: аналітика Dasein як герменевтичний дискурс

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

М. Гайдеґґер: аналітика Dasein як герменевтичний дискурс

Дубініна В.О., завідувачка кафедри філософії та суспільних наук, доцент, кандидат філософських наук, Українська медична стоматологічна академія» (Полтава, Україна)

Розглядається ключове поняття філософії Гайдеггера в якості підґрунтя для здійснення герменевтичного дискурсу. Показано, що Dasein, сама присутність в її розгортанні в якості сущого, відкривається як певне предрозуміння і створює таким чином герменевтичну ситуацію. Це виступає як принципова передумова для створення будь-якої можливої герменевтики, оскільки в механізм самовиявлення і розгортання модусів присутності убудована сама можливість розуміння. Остання здійснює себе як незкінчену потенцію сенсу, що реалізується на трьох основних рівнях герменевтичного дискурсу: онтичному, онтологічному та рівні фундаментальної онтології.

Ключові слова: Dasein, герменевтика, суб'єкт, розуміння, інтерпретація, мова, смисл, дискурс.

The key concept of Heidegger's philosophy is considered as the basis for the implementation of hermeneutic discourse. It is shown that Dasein, the very presence in its deployment as an entity, opens as a certain pre-understanding and thereby creates a hermeneutical situation. This is a fundamental prerequisite for the construction of any possible hermeneutics, since the very possibility of understanding is built into the mechanism of self-discovery and deployment of modes of presence. The latter realizes itself as an infinite potentiality of meaning, realized at three basic levels of hermeneutic description: ontic, ontological, and the level of fundamental ontology.

Conditions and intellectual content of the existence of Dasein includes ontology, or the concept of being as such. And this ontological thinking of oneself is not achieved in the experience of existence, but it is present at first, in its finished form, as inheritance:

Heidegger understands the relationship between ontological and hermeneutic issues, the point of intersection of which is the concept of Dasein. Heidegger establishes the need for hermeneutics to understand the very essence of human being and the essence of philosophical discourse. Heidegger's achievement is that the hermeneutic position is naturally embedded in the Dasein structure and its further specifications and findings.

This brief excursion to the background of Heidegger's hermeneutical position shows the sufficiently great heuristic value of the ideas of the German thinker, all the more paradoxically, that so little attention is paid to the practical aspect of his hermeneutics. It should be noted that Heidegger's hermeneutics is not only an abstract theoretical construction, but also serves as a subject field for the analysis of contemporary problems of philosophical anthropology and social philosophy.

Keywords: Dasein, hermeneutic, subject, understanding, interpretation, language, sens, discourse.

Мета даної статті - розгляд передумов формування методу герменевтики М. Гайдеґґера в період створення ним своєї ключової роботи в 1927 р. і до початку так званого «Повороту», здійсненого в середині 30-х років. Ми піддамо аналізу ключової екзістенціал і, без перебільшення, - своєрідний символ всієї філософії Гайдеґґера - поняття Dasein, слово, настільки навантажене смисловими ремінісценціями, що саме його розуміння стає проблемою. Разом з тим, не викликає сумніву, що саме в процесі розгортання сущого, що розуміється, як людська присутність, відбувається формування структур розуміння, навіть, якщо мова йде про його невиразну і невизначену форму.

Дана проблема вже давно так чи інакше розглядається дослідниками філософії Гайдеґґера, які небезпідставно вбачають у структурах присутності ключ до розуміння своєрідної антропологічно орієнтованої онтології філософа. У загальному вигляді на це джерело своєї філософської герменевтики вказував вже Г.Г. Гадамер [5].

Сучасні автори закономірно прагнуть зв'язати герменевтику Гайдеґґера з його онтологічної аналітикою. У зв'язку з цим слід згадати роботи W. Blattner [4], М. Gelven [6], Г. Ксіропаідіса [9]. Оригінальну спробу розглянути герменевтику Гайдеґґера в зв'язку зі східними практиками інтерпретації здійснив W. Zhang в своїй монографії 2006 р.

Відзначимо також дослідження герменевтики Гайдеґґера Є.В. Фальова [2].

Дуже важливо розуміти, що загальний підхід до реконструкції герменевтики Гайдеґґера не може обмежуватися розглядом структур Dasein в онтичному горизонті. Для більш повного аналізу присутності слід звернути увагу на власне онтологічне і фундаментально онтологічне (Fundamentalontologische) вимірювання, в яких герменевтика Гайдеґґера знаходить своє найбільш повне втілення. Це підтверджується тією обставиною, що Гайдеґґер послідовно розширював предметну область свого методу герменевтики. Ранній Гайдеґґер говорить про герменевтику фактичності (Hermeneutik der Faktizitдt), в «Бутті і часі» про аналітику Dasein, потім з'являється герменевтика Ніщо (Was ist Metaphysik). Нарешті, після «Повороту» з середини 1930-х рр. філософ присвячує свої роздуми «буттєвої історії» (Geschichte des Seyns).

У даній статті ми розглянемо, як аналітика присутності розгортається в полі герменевтичної інтерпретації передусім в ключовий роботі Гайдеґґера «Буття і час». В полі зору буде знаходитись насамперед вихідний німецький текст даної праці. При цьому не можна обійти мовчанням той досвід перекладу, який був проведений В.В. Бібіхіним [3], оскільки саме з ним пов'язане розуміння філософії Гайдеґґера цілим поколінням вітчизняних читачів. Не ставлячи за ціль тотальну критику всього переклад в цілому, відзначимо все ж таки ті неясності, які ускладнюють розуміння даного тексту.

Вже у вступі, кажучи про експозицію питання про сенс буття, Гайдеґґер піднімає проблему про структуру питання про буття (Seinsfrage). На стор. 7 Гайдеґґер вводить своє відоме Dasein як синонім Seienden - існуюче, суще, даність; Dasein дається в дужках після Seienden. У перекладі Бібіхіна Seienden - «певне суще», але тут скоріше мова йде про якесь сущє, просту даність. Dasein, звичайно, і присутність теж, але також і даність, і існування, те що якось стається. При цьому, da - тут; там; тут; ось. Da - наявність, присутність, безпосередність (у Гайдеґґера). Згадаймо, що Dasein у Гегеля - буття, існування, людина; наявне буття; у Канта, Фіхте, Шеллінга - емпірична наявність речі або особи; предметний, речовий, реальний спосіб буття.

Гайдеґґер вказує, що «Sein ist jeweils das Sein eines Зєієпгїєп» - «Буття є всякий раз буття сущого». Можна сказати також: в кожному разі, чи взагалі - відповідно, в значенні «завжди» [7, с. 9].

Також характерний відразу ж усталений зв'язок сущого як присутності з екзистенцією: «Das Sein selbst, zu dem das Dasein sich so oder so verhalten kenn und immer urdendwie verhдlt, nennen wir Existenz» - «Саме буття, до якого присутність може так чи так ставитися і завжди якось поставилося, ми називаємо екзистенцією» [7, с. 12].

Тобто моя Присутність (Dasein) у бутті не може обійтися без ставлення до самого цього буття і це створює буття екзистенції. «Das Dasein versteht sich selbst immer aus seiner Existenz, einer Mцglichkeit seiner selbst, es selbst oder nicht es selbst zu sein» - «Присутність розуміє себе завжди зі своєї екзистенції, можливості його самого бути самим собою або не самим собою» [7, с. 12]. Після «себе» можна додати «самого», а також в кінці фрагменту: бути самим собою чи не бути самим собою.

Ці можливості Dasein або вибирає саме, або виявляється в них мимоволі, або виростає серед них.

Для уявлення про герменевтичну ситуацію, яка продукується розглядом Dasein, принципове значення має наступне міркування Гайдеґґера. «Узята предметно-змістовно, феноменологія є наука про буття сущого - онтологія. В даному проясненні завдань онтології виникла необхідність фундаментальної онтології, яка має темою онтологічноонтичне особливе суще, саму присутність, а саме так, що ставить себе перед суттєвою проблемою, питанням про сенс буття взагалі. З самої розвідки видно: методичний сенс феноменологічної дескрипції є тлумачення. Його феноменології присутності має характер, тобто герменевтики, через яку буттєва тямущість, що належить до самої присутності, сповіщається про власний сенс буття і головних структурах свого буття. Феноменологія присутності є герменевтика в споконвічному значенні слова, що означає заняття тлумаченням. Оскільки ж через розкриття сенсу буття і основних структур присутності взагалі встановлюється горизонт для будь-якого подальшого онтологічного дослідження не співразмірного сущого, ця герменевтика стає разом і «герменевтикою» в сенсі розробки умов можливості всякої онтологічної розвідки. І оскільки нарешті присутність володіє онтологічною перевагою перед усім сущим - як саме суще в можливості екзистенції, герменевтика як тлумачення буття присутності отримує специфічний третій пункт - розуміючи філософськи, первинний сенс аналітики екзистенціальної присутності. У цій герменевтики <...> дане те, що може бути названо «герменевтикою» тільки в похідному значенні: методологія історіографічних наук про дух» [7, c. 37].

Гайдеґґер протиставляє традиційній аналітиці буття, яка спирається на мережу категоріальних конструкцій, свої топоси-екзістенціали, що представляють виявлення, модуси або експлікації Dasein. Справа в тому, що екзістенціал за визначенням має відношення до людини і її буття, до цього самого Хто. Категорії, або роди сущого за Аристотелем, звичайно, спочатку як би безособові, але сказати, що вони принципово не мають відношення до людини і її існування і що вимагає введення екзістенціалів, було б невірно.

В тому-то й справа, що предікаменти Аристотеля відносяться до всього сущого або до всіх родів сущого без вилучення і до всяких способів його опису.

Цей пункт завжди викликав чимало запитань читачів і критиків Гайдеґґера. Яка природа екзістенціалів і в чому полягає їх відмінність від категорій? Нам вбачається, що екзістенціали якраз і виражають те семантичне ядро або ж окреслюють те смислове поле, яке і є шуканим герменевтичним обрієм. Категорії створюють понятійну основу, каркас філософії, якщо вона претендує на пізнання наявного буття в його об'єктивній відстороненості від суб'єкту, що пізнає його специфікації.

Але суб'єкт ніколи не даний нам в якості стороннього персонажу, з яким ми вже повністю розібралися. Навпаки, він сам виступає як проблема або навіть цілий згусток проблем, як екзистенція. Остання є вже поле для принципово нового дискурсу, який сам проголошує і підносить себе як герменевтика.

На відміну від класичної герменевтики, орієнтованої багато в чому на ідеал об'єктивного розуміння, Мартін Гайдеґґер звертає увагу на первинність самого феномена розуміння. У «Бутті і часі» Гайдеґґер ставить питання про дійсність світу, який в якості навколишнього головним чином належить самій людині. Людину не можна уявити як якийсь цілком відокремлений від світу суб'єкт пізнання, який теоретично пізнає світ як об'єкт. Конкретна людина, як Dasein - є початкове буття в світі. Людина без її ставлення до світу неможлива. Гайдеґґер описує два способи початкового буття- в-світі: Bendlichkeit, під яким мається на увазі те, що знаходять, налаштованість, безпосередність свідомості, і Verstehen, тобто розуміння, буття як можливість. Таким чином, мова йде про феномени, що лежать в основі всіх теоретичних і практичних дій: людина в безпосередності свого буття-в-світі вже заздалегідь розуміє своє становище в ньому. Розуміння має дві істотні характеристики. Воно має структуру проекту (Entwurf) і занедбаності (Geworfenheit), яка передбачає неминучість відповідальності за своє існування. Для людини не існує твердих, запропонованих природою цілей, а сама вона не є готовою істотою, здатною зрозуміти речі у всій їх визначеності. Людина швидше являє собою відкриту майбутньому істоту. Саме ця істота задає для себе простір свободи дій і можливостей. Таке задавання і є проект, а те, що людина проектує, є сенсом, в світлі якого стають зрозумілими всі речі. Таким чином, поняття проекту маніфестує для Гайдеґґера ідею, що людина сама визначає план свого життя, і тільки в світлі цього проектованого сенсу речі стають для людини зрозумілими. Розуміння світу не визначене раз і назавжди, але залежить від мінливих проектів. До структури початкового розуміння відноситься і занедбаність, неможливість для людини абстрагуватися від власного буття. Її буття, та його походження передують йому і визначають сутність екзістенції. Ми визначені в нашому розумінні нашим минулим. Таким чином, розуміння не може існувати без запобігаючого розуміння. Таке розуміння самого розуміння виключає будь-які претензії на універсальну й абсолютну істину.

Істина завжди пов'язана з початковою відкритістю світу. Гайдеґґер неодноразово підкреслює, що не слід змішувати поняття Dasein з суб'єктом: Dasein безумовно об'єктивно існує, мова йде про людську істоту, залучену в світ.

Через виявлення екзистенціальної структури Dasein людина може знайти сенс буття. Ці структури називаються екзістенціалами. Як спосіб існування людини, екзістенціали передують категоріям і поняттям. Таке передування лежить в основі феномена розуміння і є його передструктурою.

Наступним моментом герменевтики сущого є його тричастинний поділ на царину онтичного, що належить до сфери інтерпретації сущого. Це розгортання і розуміння сущого в його власних рамках, певне передрозуміння, смутна зрозумілість буття, що притаманна людському існуванню. Це представлене як розгортання екзістенціалів сущого, його присутність (Vorhandenheit), його буття в світі (In-der-Welt-sein), серед яких виділяються його основні структури і визначення: підручне (Zuhandenheit), безособовість, страх і турбота. В даному аспекті суще розглядається як би з точки зору себе самого, ще не знаючи про свою власну долю, яка відкривається йому у тимчасовості. Суще переживає падіння, занепад (Verfallenheit), що означає приреченість і розчинення в світі, в бутті з іншими через чутки (Gerede), цікавість і двозначність.

Наступним етапом розгортання сущого є його перехід в онтологічний вимір, пов'язаний з усвідомленням тимчасовості. Тут суще інтерпретується з точки зору буття (Sein) і є для нього основою для герменевтичного розгляду. У цьому пункті буття протистоїть Ніщо, як його протилежність. Нарешті, третім етапом герменевтичного розгортання можна вважати розгляд екзістенції з точки зору фундаментальної онтології, яку Гайдеґґер позначає як буттєво-історичний вимір (Seynsgeschichte), вводячи особливе написання - Seyn, що є застарілим для сучасної німецької мови. Даний термін Гайдеґґер починає використовувати в середині 30-х років, зокрема, в своїй збірці «Beitrдge zur Philosophie (Vom Ereignis)» [8]. В даному аспекті Буття не протистоїть Ніщо, але включає його в себе, як визначальний сенс.

Для Гайдеґґера час не щось окреме, або додаткове до буття, не те, де і в чому це буття реалізується, не деяка апріорна умова (нехай суб'єктивна або трансцендентальна - як у Канта). Для Гайдеґґера буття і є час, відповідно, час і є буття (Seyn ist «Zeit»).

Час Гайдеґґер бачить як Seynsgeschichte, тобто розгортання буття в часі, при тому, що буття мислиться не як щось окреме, що розгортається в часі, але як сам час. Однак це не час в природно-науковому розумінні (апріорний модус існування об'єкта) і не історія гуманітарних наук (як щось людське - сукупність людських діянь, відповідей на виклики і т.і., де суб'єктом виступає людина і людське). В часі як Seynsgeschichte не може бути ні самостійного об'єкта, ні суб'єкта. Діячем Seynsgeschichte є саме буття, воно ж і є час. Це буття (Seyn) відноситься до самого себе і до сущого (Seiende), розгортаючись як час. Слід сказати, що мова йде про буття як Seyn, а не про буття як Sein. Тобто час Гайдеґґер розуміє фундаментально онтологічно, а не тільки онтологічно.

Філософія Гайдеґґера і його герменевтична методологія і сам герменевтичний дискурс за визначенням уникає будь-якого спрощення і редукції і виступає як певний розвиток кола ідей європейської трансцендентальної філософії.

Цей зв'язок є доволі проблемним, оскільки герменевтика виступає також методом інтерпретації і розуміння і самої метафізики. Якщо метафізика розуміється як смисловий стрижень філософії, що представляє і переробляє всі доступні для людини сенси, то герменевтика по своїй суті і за своїм призначенням повинна виконувати функцію інтерпретації і пошуку сенсу в самій філософії, в усіх без винятку філософських теоріях, що робить герменевтику за визначенням найбільш універсальним філософським методом.

Сенс, що прагне віднайти герменевтика тут не відноситься тільки до природи або тільки до людської активності, до діяльності уяви, хоча ми можемо говорити про істину природних речей самих по собі, особливо там, де мова йде про живу природу. Описуючи цей підхід, слід зазначити, що сенс тут зустрічаються принаймні в чотирьох основних позиціях, переходячи від природних до суто ментальних і культурних форм. Також і в структурі самого смислу можна виділити постійно присутню двозначність, яка саме і заважає створити повноцінну і адекватну очікуванням загальну теорію герменевтики. Сьогодні подібні теорії є можливі лише в загальному вигляді, а також в локальних дослідженнях, кожне з яких створює свій вид герменевтичного дискурсу, виходячи із специфіки матеріалу з яким має справу.

Суттєвим положенням філософії Гайдеґґера в його аналізі Dasein, є те, що людина має тільки смутний, непевний досвід буття самої себе і без використання особливих форм саме герменевтичного дискурсу не спроможна віднайти свій справжній сенс. Гайдеґґеру в його онтології важливо протиставити поняття Dasein поняттю суб'єкта в новоєвропейському сенсі, оскільки Dasein в своєму онтологічному визначення - чи не мисляча субстанція, це тільки буттєва передумова суб'єктності. Філософ вказує, що Dasein розуміє якимось чином і з якоюсь явністю в своєму бутті. Цьому сущому властиво, що з його буттям і через нього це буття йому самому відкрито. Зрозумілість буття сама є буттєва визначеність тут-буття або присутності.

Тобто, умови та інтелектуальний зміст існування Dasein включає в себе онтологію, або поняття буття як такого. І це онтологічне мислення самого себе не досягнуто в досвіді існування, але присутнє спочатку, в готовому вигляді, як спадок: «Так-буття (Dasein) у всякому своєму способі бути, а тому також з належить йому буттєвої тямущістю, вросло в успадковане тлумачення ось-буття і виросло в ньому. З нього воно розуміє себе найближчим чином і в відомої сфері постійно. Ця тямущість розмикає можливості його буття і управляє ними. Своє йому і це значить завжди його «покоління» - минуле годі було за ось-буттям, але йде завжди вже вперед його» [7, с. 45].

Гайдеґґер розуміє взаємозв'язок онтологічної і герменевтичної проблематики, пунктом перетину яких виступає поняття Dasein. Гайдеґґер установлює необхідність герменевтики для розуміння самої суті людського буття і суті філософського дискурсу. Здобуток Гайдеґґера полягає в тому, що герменевтична позиція природньо вбудована в структуру Dasein і його подальші специфікації і віднаходження.

Цей короткий екскурс у підґрунтя герменевтичної позиції Гайдеґґера показує досить велику еврістичну цінність ідей німецького мислителя, тим більш парадоксально, що саме практичному аспекту його герменевтики приділяється так мало уваги. Слід відзначити, що герменевтика Гайдеґґера не є тільки абстрактною теоретичною конструкцією, а виступає у якості предметного поля для аналізу сучасних проблем філософської антропології і соціальної філософії.

Список використаних джерел

герменевтика гайдеґґер дискурс онтологія

1. Тисельтон Э. Герменевтика [Текст] / Э. Тисельтон. Черкассы: Коллоквиум, 2011. - 430 с.

2. Фалёв Е.В. Герменевтика Мартина Хайдеггера / Е.В. Фалёв. - СПб.: Алетейя, 2008. - 224 с.

3. Хайдеггер М. Бытие и время. Изд. 2, испр. / Пер. с нем. В.В. Бибихина / М. Хайдеггер. - СПб.: Наука, 2002. 451 с.

4. Blattner W.D. Heidegger's `Being and Time'. A Reader's Guide. - NY, Continuum, 2006, 189 p.

5. Gadamer H.G. Gesammelte Werke. Bd. 1. - Hermeneutik I. - Wahrheit und Methode. - Tьbingen, 1990, 494 s.

6. Gelven M.A Commentary on Heidegger's Being and Time. - Northern Illinois University Press, 1989, 230 p.

7. Heidegger М. Sein und Zeit. Neunzehnte Auflage. Tьbingen, Max Niemeyer Verlag, 2006, 445 s.

8. Heidegger M. Gesamtausgabe. Band 65. - Beitrдge zur Philosophie (Vom Ereignis). - Vittorio Klostermann GmbH, Frankfurt am Main, 1989, 513 s.

9. Rropyoз. О Heidegger каї то npцЯna tз ovToloylaз. - Екбоаєк; Kpvracq, 1995, 202 a.

10. Zhang W. Heidegger, Rorty, and the Eastern Thinkers. A Hermeneutics of Cross-cultural Understanding. - State University of New York Press, 2006, 127 p.

Размещено на Allbest.ru