Філософські ідеї праці Р. Арона "Мир і війна між націями"

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

ІМЕНІ ІВАНА ЧЕРНЯХОВСЬКОГО

ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра суспільних наук

ЕСЕ

Навчальна дисципліна: “Філософсько-методологічні проблеми військової теорії ї практики”

Тема: Філософські ідеї праці Р.Арона “Мир і війна між націями”

Виконав: слухач навчальної групи № 2108

майор Савіцький Б.М.

Київ - 2020

Аналізуючи працю Реймонда Арона “Мир і війна між націями” дійшов до висновку, що в ньому акцентується увага на двоїстому, складному для охоплення та розуміння характері таких понять як могутність з однієї сторони та сили і влади з іншої. Могутність Р. Арон інтерпретує (порівнює) як (із) потенцією, величину, яку не можна виміряти абсолютною мірою, оскільки дуже часто вона проявляє свою повноту лише через застосування. Саме залежно від обставин і цілей могутність використовує сили, які мають з нею інструментальні відносини, а сила вже виступає її інструментом. До речі саме Р. Арон дав визначення поняттю “могутність держави”, він охарактеризував це як здатність створювати, виробляти чи руйнувати. Також Арон дав поняття “могутності індивіда” - це є здатність робити, але, перш за все, впливати на поведінку і почуття інших індивідів, із цього випливає логічне визначення, що могутністю держави на міжнародній арені є її здатність як політичної одиниці нав'язувати свою волю іншим державам.. Таким чином є залежність могутності не лише від об'єктивних факторів, але й від діяльності людей чи політичних суб'єктів. Відповідно до об'єктів, на які вона націлена є наступальна (тобто агресивна) могутність та захисна могутність.

Арон вважав, що існують три параметри, які дозволяють досить приблизно виміряти могутність:

Простір (територія);

Ресурси (матеріальні та людські);

Організація армії, якість цивільного та військового командування та дисципліна.

Не можна забувати про те, що саме Р. Арон є одним із беззаперечних лідерів політичного реалізму. Його теорія більшою мірою відображала реальність біполярного світу. Розвиток останніх десятиліть помітно змінив акценти. Відбувається трансформація могутності: вона стає все менше й менше військовою та стратегічною, усе більше економічною, науковою, технічною та стає все більше нематеріальною; використання сили все більше ускладняється.

Режими він поділяє на західної демократії та недемократичного - авторитарного й тоталітарного типу. Тобто Арон робить протиставлення Ми та Вони. Тут проходить і видимий світовий розподіл на відповідність державних устоїв країн світу до західної цивілізації та інших. Демократичний тип режиму він характеризує, - як конституційно-плюралістичним напрямком діяльності суспільства та держави, а вже авторитарні та тоталітарні типи режимів характеризуються партією, людиною що одноосібно володіє владою в країні та здійснює діяльність держави на власний розсуд не взаємодіючі з управлінських питань зв своїм народом.

Він вважає, що саме за рахунок різності величин могутності держав свтуі та режимів що їх реалізують, можна говорити про різновид миру з точки зору його характеру дії, а саме розглядаються, як мир рівноваги, де держави не маючи дієвих важелів впливу на іншу мирно співіснують, мир гегемонії коли одна держава має деякий вплив (військовий, політичний чи економічний) на іншу державу з метою примушення її діяти так як вирішує держава-гегемон, але є важлива деталь в цих стосунках: держава-гегемон не поглинає іншу керовану державу, дозволяючи їй деяку свободу дій. І також наступним миром йде так званий імперський мир, тобто коли одній державі поступаються своєю суверенністю інші держави та через деякий час наступає мир в новій системі імперії як одного цілого в якому розчинились протиріччя її складових таких, як і в минулому незалежні держави. Цікавим та досить обґрунтованим є розуміння сутності та характеру миру, Арон з розвитком та прогресом суспільства і держави пропонує нам нові визначення видів миру такі як мир страху (безсилля) та мир задоволення. На мою думку, мир страху - це є розвинутий історично мир рівноваги зі здобутками прогресу, нового в цьому типу миру нічого немає окрім нових характеристик даного миру який все одно залишається тим же типом миру рівноваги. А мир задоволення тяжіє також до імперського миру з історичною кореляцією на прогрес та розвиток того ж суспільства. Так як такий мир досягається за рахунок так званої вселенської імперії, то в наш час це поняття уособлює приналежність кожної держави світу до єдиного цілого до єдиної організації. Імперія стає все більше не керуючою системою поневолення, а вищою формою наддержавної організації взаємодії. Тому даний мир я вважаю за єдиний прогресивний та життєздатний. Всі інші орієнтовані на малий обсяг учасників та процесів тобто є обмеженими. могутність влада біполярний війна

Типи війни за Ароном також є різними, як приклад, це - досконалі війни тобто міждержавні, де учасниками є незалежні держави котрі визнають суверенітет кожної та воюють, як рівні сторони. Наступним типом війни є наддержавний тип або імперська війна, яка має за мету створити або знищити утворення держав або окремих її держав учасниць з тою ж ціллю а саме знищення самої системи утворення наддержав як єдиного функціонуючого організму. Наступний тип війни, - це інфраімперські війни, які мають ставку на збереження або розпад якогось політичного утворення, національного чи імперського, по своїй суті такі війни є самими жорстокими, в історії вони отримали назву визвольні, коли нація що входить до імперії на шляху до самоідентифікації починає входити в конфлікт з системою імперії. Так як в даній боротьбі націй основна ідея ідеологічна то така війна набуває небачених масштабів за насиллям та фізичним знищенням. Бо ворогуючі сторони охвачені не тверезим розрахунком а емоціями, які в процесі заволодівають ними, і війна починає жити своїм життям насильства та звірств. Останній тип війни я вважаю найбільш небезпечним за рахунок трансформації умов виникнення даних війн в сучасності. Хоча народи світу в більшій мірі стали незалежними, але в світі продовжують мати місце війни такого характеру, а це означає що підґрунтя виникненню такої війни не зникло а просто трансформувалось і з новою силою розповсюджується в світі.

Наприкінці, хотів би зазначити, що з початку існування людства мир був природнім для суспільства, а війна це був скоріше виняток. Війна трактувалась, як патологічне відхилення від миру то з із часом війна посідає рушійне місце в розвитку світу, зводячи на другий план мир. І врешті, коли вже акценти розставлені, то тепер мир трактується, як тимчасова неможливість вести війну. Вся діяльність людини її здобутки, наука, філософія, думка все це сьогодні направлено на культ війни. Все добре та світле що створюється людиною як вищий прояв пізнання світу та самої себе (мистецтво, культура, цінності) навертається на рейки війни та успішно використовується. Скільки в світі буде існувати людина стільки ж і будуть іти війни. Бо війна, - це конфлікт який закладений в кожній людині. І він немає розв'язання за рахунок суперечливості внутрішнього світу людини. Тобто війна та мир є частиною одного цілого внутрішнього світу людини, і рівновага котру треба досягти в даній площині, виявляється поки що для нас далека і неосяжна.

Размещено на Allbest.ru