Реферування першоджерела: Арендт Х. Між минулим і майбутнім

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Хмельницький національний університет

Кафедра філософії і політології

Реферування першоджерела: Арендт Х. Між минулим і майбутнім

Виконала ст.гр.ПОшм-20-1

Денисенко Наталія Сергіївна

Перевірив к.філос.н.

Мудраков Віталій Вікторович

Хмельницький 2020

Зміст

світоглядний філософський політичний джерело

1. Автор

1.1 Роки життя

1.2 Основні періоди творчості

1.3 Ключові твори

1.4 Світоглядно-філософські джерела формування поглядів

1.5 Представник (засновник) напряму, школи чи течії.

1.6 Опоненти, учні, послідовники

1.7 Основні події культурного та соціально-політичного життя суспільства того періоду

2. Композиція фрагмента

2.1 Структура фрагмента

2.2 Стилістика викладу

2.3 Актуальність проблеми у сьогоденні

3. Ідейно-смислова характеристика фрагмента

3.1 Категоріально-понятійний апарат фрагмента

3.2 Ідеологеми (антропологами, соціальна онтологія) фрагмента

3.3 Суперечності фрагмента

Список використаних джерел

1. Автор

1.1 Роки життя

Ханна Арендт відома (14 жовтня 1906, Німеччина -- 4 грудня 1975) --американська мислителька німецького походження. Її книги і статті про тоталітаризм та епістемологію мали значний вплив на політичну теорію. Арендт вважають однією з найважливіших мислительок двадцятого століття. Її роботи стосуються природи влади та суб'єктів політики, безпосередньої демократії, авторитету та тоталітаризму. Народилася політологиня 14 жовтня 1906 року в Ганновері (Німеччина), але зростала в Кеніґсберзі. Навчалася майбутня мислителька в Марбузькому університеті, а її наставником був Мартін Гайдеґґер, який вплинув на її мислення. У Гайдельберзькому університеті у віці 23 років Арендт отримала доктора філософії під керівництвом Карла Ясперса. У 1941 році вирушила до Сполучених Штатів Америки де і почалася її творча кар'єра. Проживши 69 років Арендт померла 4 грудня 1975 року у Верхньому Вестсайді в Нью Йорку від гострого інфаркту міокарда [2].

1.2 Основні періоди творчості

Проявляти свої здібності Арендт почала ще під час навчання в університеті. У 1925 році Арендт написала автобіографічний твір «Тіні», який присвятила Гайдеґґеру, в цей період вона також створила багато віршів. Після написання дисертації (1929) Арендт почала писати роботу для габілітації на тему німецького романтизму. 1932 року Ханна опублікувала свою першу статтю про юдаїзм «Просвітництво та єврейське питання». Після цього Арендт переїхала до Чехословаччини потім Швейцарії та згодом до Парижу.

З 1933 року Х. Арендт почала цікавитися політикою. В 1941 році Ханна прибула до Нью-Йорку де вивчала англійську мову і згодом опублікувала статтю «Від справи Дрейфуса до Франції сьогодні», та згодом почала працювати у газеті де вела політичну колонку. І в 1944 Арендт отримала першу оплачувану посаду, коли стала директоркою новоствореної «Комісії з питань європейської культурної реконструкції». 1950 року Ханна отримала американське громадянство. З 1951 року Арендт викладала в багатьох вищих навчальних закладах де відмовлялася від штатної посади зберігаючи свою незалежність. У 1975 року Ханна відіграла важливу роль у створені Структурованої ліберальної освіти (СЛУ) в Стенфордському університеті. З 1975 року була професоркою політичної філософії в університеті Нової школи [2].

1.3 Ключові твори

Арендт писала твори з інтелектуальної історії як філософиня, використовуючи події та дії, аби розвинути уявлення про сучасні тоталітарні рухи і загрозу свободі людини від наукового абстрагування та буржуазної моралі. В інтелектуальному плані вона була незалежною мислителькою, індивідуалісткою, а не «товаришкою», відокремлюючи себе від течій чи ідеологій.

Ключовими творами творчості Ханни Аренд є: «Витоки тоталітаризму» (1951); «Становище людини» (1958); «Про революцію» (1963); «Банальність зла: Айхман в Єрусалимі» (1963).

Книга «Витоки тоталітаризму» досліджувала коріння комунізму та нацизму, містила три нариси: «Антисемітизм», «Імперіалізм» та «Тоталітаризм».

У книзі «Становище людини» мислителька розмежовує політичні та соціальні концепції, роботу і працю, та різні форми дій, і далі досліджує наслідки цих відмінностей.

Книга «Про революцію» говорить про порівняння двох головних революцій XVIII століття -- Американської та Французької.

У книзі «Банальність зла: Айхман в Єрусалимі» йдеться про те, що крім бажання зростання вгору по кар'єрних сходах, у Ейхмана не було і слідів антисемітизму або психологічної ущербності особистості [2].

1.4 Світоглядно-філософські джерела формування поглядів

Джерелами формування світоглядно-філософських поглядів Арендт були її наставники в університеті, прихід до влади нацистів та антисемізм, події у світі, її моральне та інтелектуальне становлення, ставлення влади до євреїв, тоталітаризм. На формування її поглядів вплинув досвід бездержавної біженки. Як відзначила сама Арендт: «Моє раннє інтелектуальне становлення відбувалося в атмосфері, де ніхто не приділяв великої уваги питанням моралі; нас виховували з припущенням: моральна поведінка - це природно». Наштовхнувшись на антисемітизм Ханна прийняла наступний мотив: «Якщо на когось нападають як на єврея, треба захищатись як єврей. Не як німець, не як громадянин світу, не як захисник Прав людини». Ці та інші події в житті Арендт вплинули на її світогляд [2].

1.5 Представник (засновник) напряму, школи чи течії.

Х.Арендт вважають однією з найважливіших мислительок двадцятого століття. Її роботи стосуються природи влади та суб'єктів політики, безпосередньої демократії, авторитету та тоталітаризму І дійсно, внесок Х. Арендт у політичну науку важко недооцінити. Не відносячи себе ні до одного з напрямів політичної думки, вона змогла створити цілісну політичну теорію, яка представляла нове розуміння політичної діяльності, що відповідає сутності сучасної демократії, а також ввела в політичну науку цілу низку нових категорій і понять [2].

1.6 Опоненти, учні, послідовники

Арендт створила таку політичну теорію, яка не лише стала джерелом натхнення учасників радикальних політичних рухів 1960-1970-х рр., а й сьогодні розцінюється, як така, що відповідає сутності радикальної демократії. Авторами, які аналізують проблеми політичної філософії Х. Арендт, можна назвати Р. Байнера, М. Кенован, В. Моргунова, М. Джексон, І. Косич, Є. Янг-Брюль та інші.

Ернст Фольрат, один із дослідників творчості Х. Арендт, так описує її зусилля щодо створення нової політичної теорії: «Не виникає сумніву в тому, що у зв'язку з тими подіями, якими характеризується це століття, необхідне нове осмислення політичних категорій» [6].

1.7 Основні події культурного та соціально-політичного життя суспільства того періоду

Основними подіями культурного та соціального-політичного життя суспільства того періоду були:

- негативний вплив на природне серидовище, погіршення екологічних умов життя людей, різке, і не завжди виправдане, збільшення витрачання природних ресурсів;

- безперервні військові конфлікти (для порівняння такі дані: у XVII ст. у війнах загинуло 3,3 млн чоловік, в XVIII ст. вже 5,4 млн, в XIX ст. -- 5,7 млн, а тільки дві світові війни у XX ст. забрали понад 80 млн життів;

- переворот в архітектурі;

- Перща і Друга світова війна, прихід до влади нацистів;

- науково-технічний переворот.

2. Композиція фрагмента

2.1 Структура фрагмента

Структура франгмента «Криза освіти і виховання» з книги Х. Арендт « Між минулим і майбутнім», на мою думку є типологічно-тематично авторською. Об'єднання цих двох стукрур в одну є дуже доречним, адже автор у фрагменті формує соціально необхідні і соціально обумовлені елементи, які здатні стимулювати міркувальну активність, з якої відбувається прийняття важливих рішень читачем, що притаманно для типологічної структури, та тематично авторську, де автор кожну наступну фразу, тим чи іншим словом чи реченням пов'язує з попередньою. Фрагмент відноситься до неоднорідної тематично авторської структури, яка в свою чергу має ситуативно-предикативний асоціативний зв'язок, той що утворює між собою суміжні теми (ситуативний), та виражає причину чи наслідок основної теми розповіді (предикативний).

Даний фрагмент є послідовно та логічно викладеним адже автор поступово знайомить нас з своїми думками та роздумами одразу попереджаючи, що вона не є професійним педагогом. Проводячи паралелі між різними континентами це Європа та США безпосередньо звертаючи свою увагу на США, автор порівнює тему кризи освіти і виховання, що є логічним, адже це допомагає читачеві краще засвоїти матеріал та різницю між цими двома континентами. Фрагмент складається з чотирьох підрозділів, в першому підрозділі Арендт дає нам зрозуміти свої роздуми про загальну кризу освіти і виховання, в другому підрозділі вона всім відомі фундаментальні припущення пов'язує безпосередньо з першим підрозділом. У третьому підрозділі Ханна занурює читача в саму суть виховання дітей та кризи в освіті. Четвертий підрозділ присвячений труднощам сучасного виховання, та його проблемам, залишає читачу на роздуми все вище описане що стосується кризи освіти та виховання.

2.2 Стилістика викладу

Стилістика викладу фрагмента є есеїстичною, адже автор не тільки аналізує тему а й встановлює зв'язок з епохами. Арендт описує кризу освіти і виховання такою, як вона її бачить, свій власний погляд. Ханна сприймає кризу освіти і виховання у такому ракурсі й у такому обсязі, наскільки це потрібно й цікаво для неї, наскільки через тему вона може розкрити дане питання, що притаманно есеїстичному викладу.

Функцією даного фрагмента є новий погляд на кризу освіти і виховання, які були притаманні в ті часи, але безумовно перегукуються і в сьогоденні. Фрагмент є щирим способом застосувати певну модель мислення, щоб знайти розв'язання цієї проблеми, і прояснити її, та досягти деякої впевненості при обговоренні даного фрагменту.

Даний фрагмент - це спроба передати досвід того, яким чином людині мислити в тому часовому розламі - спроба без претензій на те, щоб зв'язати розірвану нитку традиції або винайти якісь новітні сурогати для заповнення цього неминучого розламу [3].

2.3 Актуальність проблеми у сьогоденні

Безумовно криза освіти і виховання і її розвиток у сьогоденні є доволі актуальними, адже сучасна система освіти й виховання є загальнонаціональним стратегічним завданням. Кризовий стан освіти є предметом активного осмислення. Адже у ХХІ столітті ми спостерігаємо ту ж проблему яку, описувала Ханна. Політика значною мірою впливає на виховання дітей, встановлює нові правила, намагається виховати дітей по новому, але забуває про те, що коли говориться про виховання, то потрібно вести розмову з уже вихованими людьми [1, 185], той хто намагається утвердити політичний порядок завдяки освіті і вихованню, уникає примусу і насилля, але, з іншого боку, - рано чи пізно вони дійдуть, як пише Х. Арендт, «жахливого платонівського висновку» про необхідність видалення старих людей [1,185].

Криза освіти і виховання, в Україні, пов'язана з кризою влади, « сфера політичних питань здоровий людський глузд зазнав невдачі». «Брак здорового глузду, немов чарівна паличка, вказує на ту порожнину, що утворилася внаслідок такої руйнації.» [1, 186].

Ще однією актуальною проблемою сьогодення в освіті є те, що дітей намагаються навчати за допомогою гри, що негативно впливає на розвиток самої дитини, адже це свідчить про те, що її намагаються якомога довше затримувати на нижчому рівні. ніж вона має мати у свої роки, «така процедура передбачає свідому спробу утримувати старшу дитину якомога довше на рівні немовляти. Єдине, що має готувати дитину до життя в світі дорослих, - поступове прищеплення звички до праці, а не до гри, -- відкинуто на користь автономії світу дитинства» [1, 192].

Доволі гострою проблемо є те, що сьогодні батьками стають молоді люди, які не реалізували себе, і не можуть дати своїм дітям належного догляду чи виховання, адже брак грошей змушує їх залишати своїх дітей на бабусь чи дідусів та шукати кращого життя поза межами своєї країни, що позбавляє їх відповідальності, яку вони отримують при народженні дитини і за той світ у якому вона народжена, - «взяти на себе відповідальність за той світ, у який вони привели дітей» [1, 196].

Сьогоднішня освіта в школі має розкривати дитину і її хороші сторони, розвивати її власні вміння, а не прищеплювати уже існуючі стереотипні навички не вказувати як жити, а допомагати їй йти в тому напрямку, в якому вона найбільше себе проявляє для її реалізації в майбутньому, адже як відмітила Ханна Арендт - «що функція школи -- це навчати дітей, яким є світ, а не повчати їх, як їм жити» [1, 199].

Проблемою сьогодення є руйнація світу в якому ми живемо. Коли народжуються діти, дорослі готують їх жити в зруйнованому світі, а не намагаються оновити його. «Для збереження світу за умов, коли вік його творців і мешканців є коротким, він має постійно оновлюватися. Отже, виховання слід спрямовувати на те, щоб таке оновлення ставало можливим, хоча, звичайно, його ніколи не можна гарантувати» [1, 201].

Безумовно даний фрагмент може описати реалії кризи в освіті і вихованні у сьогоденні нашої країни.

3. Ідейно-смислова характеристика фрагмента

3.1 Категоріально-понятійний апарат фрагмента

Соціальна філософія та політична філософія в даному фрагменті відіграють важливу роль, адже соціальна філософія - це філософське знання що досліджує питання природи, суспільні відносини безвідносно до поділу їх на первинні й вторинні, як такі, що в певних історичних умовах можуть відігравати як провідну, так і другорядну роль, а політична філософія - це система, яка досліджує політичну спільноту, та її поняття: свобода, справедливість, закон, право тощо.

Філософські категорії це - найбільш загальні поняття, що відображають суттєві зв'язки та відносини навколишнього світу; це універсальні форми мислення і свідомості, які відображують загальні властивості і відношення об'єктивної дійсності, загальні закономірності розвитку усіх матеріальних, природних і духовних явищ. З наукових категорій до даного фрагменту можна віднести спостереження, аналіз, питання, проблему, факт, істину.

Так, у першому розділі автор починає описувати загальний аналіз кризи освіти і виховання саме в Сполучених Штатах Америки, «звичайно ж, не треба надто багатої уяви, щоб помітити небезпеку постійної деградації складових стандартів усієї шкільної системи, а серйозність цієї проблеми по-справжньому вималювалася в ході численних спроб педагогічних інстанцій зупинити цей процес» [1, 181]. Через наукову категорію, як аналіз Ханна Аренд виділяє «втім, якщо порівняти кризу у сфері освіти й виховання з політичними подіями, що відбулися в різних країнах протягом двадцятого сторіччя, з революційним безладом після Першої світової війни, з концтаборами й таборами знищення або навіть із тим глибоким занепадом, який, всупереч зовнішньому процвітанню, поширився, одначе, по всій Європі одразу ж після закінчення Другої світової війни, стане якось важко сприймати кризу освіти її виховання настільки серйозно, як вона на це заслуговує [1, 181].

На думку філософині, криза освіти і виховання в Сполучних Штатах є політичним фактором «освіта й виховання відіграють відмінну, а в політичному плані - незрівнянно важливішу роль, ніж у інших країнах» [1, 183]. Це обумовлюється створенням нового порядку, але за допомогою емігрантів, «республіка, яка повзялася ліквідувати злидні та рабство, радо приймала всіх бідних і гнаних Землі» [1, 183]. Факт того, що виховання стало політичним фактором, приводить автора до наступної думки «Виховання не може відігравати якусь роль в політиці, бо в політиці ми повинні завжди мати справу з тими, хто вже вихований» [1, 185].

Всі ці проблеми та руйнації освіти і виховання Ханна Арендт описує трьома фундаментальними припущеннями, що дуже точно описують наші сьогоднішні реалії та кризу в освіті і вихованні. Перше з цих припущень говорить про те, світ дитини, безпосередньо створений дітьми, що дитина потрапляє під тиранію більшості що є значно гіршим ніж її самотність. Але самою суттю цього припущення є те що, «що воно бере до уваги тільки колектив, а не окрему дитину». Друге припущення стосується безпосередньо викладання, суть його полягає в тому, що з'являється авторитарний педагог, який своїм рівнем знань випереджає учнів на одну годину, або досвідчений педагог, який не здобув належного авторитету. Щодо третього припущення ви можете знати й розуміти виховання є настільки ж примітивним, як і очевидним: замінити, тільки те, що ви зробили самі, і його застосування до сфери освіти й наскільки це можливо, процес навчання діяльністю [1,197].

3.2 Ідеологеми (антропологеми, соціальна онтологія) фрагмента

Поняття ідеологеми, активно використовуване в сучасному суспільному дискурсі, воно покликано заповнити спрощену модель свідомості, «картину світу», орієнтовану на раціональність, і структуровану за зразками інструментальної й цілераціональної дії.

Арендт у даному фрагменті описує що «батьки людини не тільки приводять її у світ через зачаття й пологи, а й знайомлять її з цим світом. Займаючись вихованням, вони беруть на себе подвійну відповідальність: за життя і розвиток дитини та за продовження існування світу» [1, 194]. І з цією теоріїєю з'являється конфлікт, дитина потребує захисту від світу, але водночас світ також потребує захисту від перевантаження та руйнування, щоразу коли на нього з'являється нова людина, яка певною мірою бажає його змінити.

У фрагменті гарно описано руйнування реального життєвого простору, який має бути невід'ємною частиною життя, воно «відбувається при будь-яких спробах перетворити дітей на частку суспільного світу» [1,195].

Аренд описує соціальне суспільство як таке, що розглядає життя, тобто земне життя індивіда, як і життя його родини, як найвище благо; і з цієї причини, на противагу всім попереднім сторіччям, воно звільнило це життя та всі види діяльності, що стосувалися його збереження й збагачення, від таємниці особистого і виставило його на світло суспільного загалу. Саме це і становить реальний зміст емансипації робітників та жінок але найгірше з цього, що до неї втягнули і дітей, що в свою чергу стало виявом байдужості і зради стосовно дітей, які перебувають ще на тій стадії, коли простий факт існування й зростання переважує фактор особистості [1, 196].

3.3 Суперечності фрагмента

На мій погляд суперечність фрагменту полягає в тому, що автор стверджує, що розмірковуючи над проблемою сбереження світу, як пише автор « кожен, хто відмовляється приєднатися до спільної відповідальності за світ, не повинен мати дітей і йому не можна дозволити брати участь у їхньому вихованні» [1, 197] водночас погоджуючись з тим що « ми завжди готуємо дітей до життя у світі, який розладнався або розладнується» [1, 200]

Але трохи згодом філософиня говорить про те, «чи достатньо ми любимо світ, щоб узяти на себе відповідальність за нього і цим урятувати його від руйнації, яка без оновлення і приходу нового є неминучою» [1, 202]

Приводячи нас до думки, що освіта і виховання і сам світ потребують нових ідей і рішень, а без приходу нового це не можливо, бо як вона писала, щоб створити нове потрібно викинути всіх старих людей.

Список використаних джерел

1. Арендт X. Між минулим і майбутнім / Пер. з англ, К.: Дух і літера, 2002, - 321 с., С. 181-204.

2. Ханна Арендт: [Електроний ресурс]. Доступ до ресурсу: https://ru.wikipedia.org/wiki/

3. Структура тексту: [Електроний ресурс]. Доступ до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Структуратексту

4. Категорії філософії: [Електроний ресурс]. Доступ до ресурсу: http://estetica.etica.in.ua/kategoriyi-filosofiyi/

5. Ідеологема: [Електроний ресурс]. Доступ до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki

6. Поняття політичного Х. Арендт: [Електроний ресурс]. Доступ до ресурсу: http://www.politicus.od.ua/2_2016/10.pdf.

Размещено на Allbest.ru