Методологічні основи морально-правового регулювання діяльності і поведінки військовослужбовців Збройних Сил України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологічні основи морально-правового регулювання діяльності і поведінки військовослужбовців Збройних Сил України

Федоренко В.В.,

кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри суспільних наук Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова

Анотація

У статті запропоновано філософсько-правовий аналіз методологічних основ морально-правового регулювання діяльності і поведінки військовослужбовців Збройних Сил України. Морально-правове регулювання розглядається як складний соціальний феномен, один із видів військового управління, який забезпечує цілеспрямований, результативний, регулюючий вплив моральних і правових норм в їх діалектичній єдності на військовослужбовців як учасників суспільних відносин. Особливу увагу автор приділяє розгляду структури процесу морально-правового регулювання, аналізу взаємодії і зоптимізованості його структурних елементів (об'єкт, суб'єкт, функції, принципи, методи, мета, результат, морально-правова оцінка). правовий філософський поведінка

Ключові слова: мораль, право, цінності, процес, регулювання, норми, структура, елементи структури, взаємозв'язок.

Аннотация

В статье предложен философско-правовой анализ методологических основ морально-правового регулирования деятельности и поведения военнослужащих Вооруженных Сил Украины. Морально-правовое регулирование рассматривается как сложный социальный феномен, один из видов военного управления, который обеспечивает целенаправленное, результативное, регулирующее влияние моральных и правовых норм в их диалектическом единстве на военнослужащих как участников общественных отношений. Особое внимание автор уделяет рассмотрению структуры процесса морально-правового регулирования, анализу взаимосвязи и сооптимизированости его структурных элементов (объект, субъект, функции, принципы, методы, цель, результат, морально-правовая оценка).

Ключевые слова: мораль, право, ценности, процесс, регулирование, нормы, структура, элементы структуры, взаимосвязь.

METHODOLOGICAL BASES OF MORAL AND LEGAL REGULATION OF ACTIVITY AND BEHAVIOR OF THE MILITARY PERSONNEL OF ARMED FORCES OF UKRAINE

In the article the philosophical and legal analysis of methodological bases of moral and legal regulation of activity and behavior of the military personnel of Armed Forces of Ukraine is offered. Moral and legal regulation is considered as a difficult social phenomenon one type of the military management which provides the determined, productive, regulating influence of moral and legal rules in their dialectic unity at the military personnel as participants of the social relations. The author pays special attention to consideration of structure of process of moral and legal regulation, the analysis of interaction and of its structural elements (object, subject, functions, the principles, methods, purpose, and result, moral and legal estimation).

Key words: morality, law, values, process, regulation, norms, structure, structural characteristics, relationship.

Постановка проблеми. Забезпечення ефективного морально-правого регулювання діяльності і поведінки військовослужбовців - один із важливих напрямів реформування Збройних Сил України (далі - ЗСУ) в умовах ведення гібридної війни на сході України, євроатлантичної інтеграції та співпраці з НАТО. Ефективність процесу регулюючого впливу детермінована рядом об'єктивних і суб'єктивних факторів та ступенем оптимальності функціонування основних його структурних елементів та їх зоптимізованості. Таке розуміння ефективності актуалізує проблему методології моральноправового регулювання діяльності та поведінки особового складу ЗСУ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зазначена проблема вже тривалий час перебуває в центрі уваги багатьох науковців: А. Афонінна, Н. Г айворонюк, П. Гречко, І. Жигалкіна, Ю. Оборотова, Г Радбруха, П. Рабіновича, Ю. Руденка, С. Сливики, М. Требіна та інших. В їх працях розглядаються форми буттєвості права, сутність, зміст, особливості взаємозв'язку моралі і права та його вплив на регулювання діяльності й поведінки військовослужбовців ЗСУ. Водночас у межах цих досліджень є чимало невивчених і суперечливих питань, зокрема, методологічного характеру, на що вказують і самі дослідники.

Мета статті - дослідити методологічні основи морально-правового регулювання діяльності і поведінки особового складу ЗСУ в умовах євроатлантичної інтеграції та співпраці з НАТО.

Виклад основного матеріалу. Морально-правове регулювання діяльності і поведінки особового складу ЗСУ - це складний соціальний феномен, який забезпечує цілеспрямований, результативний моральний і правовий вплив в їх діалектичній єдності на військовослужбовців як учасників суспільних відносин.

У суспільстві є ціннісна регуляція діяльності щодо мети і засобів на основі цілісної системи цінностей. Особливе місце в системі цінностей посідають соціальні норми. Соціальна норма, подібно ідеям, ідеалам, не лише оцінює й орієнтує, але й вказує. У цьому вимірі вона виступає як еквівалент, який є важливим структурним елементом оцінки. Характерною рисою норми є її імперативність. Це єдність оцінки і розпорядження. Соціальні норми - це правила, що виражають вимоги суспільства, соціальної групи до поведінки особистості, групи в їхніх взаєминах один з одним, соціальними інститутами, суспільством загалом. Регулюючий вплив норм полягає в тому, що вони встановлюють межі, умови, форми поведінки, характер відносин, цілі й способи їхнього досягнення [1, с. 268].

Норми виникають унаслідок потреби у прогнозованій і передбачуваній діяльності і поведінці. Як складний специфічний і самостійний вид соціальних норм діяльності і поведінки зазвичай виділяють норми моралі і права в їх діалектичному взаємозв'язку. Норми моралі не вічні, а, будучи зумовленими певним суспільним буттям людей, постійно змінюються з розвитком суспільства. У сучасних умовах духовного розвитку дедалі більше актуалізується роль і значення формування в суспільній свідомості моральних цінностей, які суттєвим чином активізують процеси моральної регуляції суспільних відносин.

Поряд з моральними нормами суттєву роль в регулюванні суспільних відносин відіграють правові норми. Право як система загальнообов'язкових норм і правил поведінки людей, що виражені в юридичних законах і відображають державну волю, встановлюють права та обов'язки учасників правовідносин, змінюються разом з розвитком суспільства, держави та її інститутів, політики [1, с. 270]. Активно взаємодіючи з політикою, мораллю, релігією, право має великий вплив на їх реалізацію, будучи основою розвитку правосвідомості. При цьому потрібно враховувати сучасне розуміння форм буттєвості права. Характерною ознакою сучасних філософсько-правових концепцій права є їх мінливо-множинний характер. Це означає, що буттєвість права має плюралістичний характер, по-друге, через буттєвість права проявляються динамічні процеси, зміни суспільного та індивідуального буття; по-третє, з'являються нові форми проявів права в індивідуальному та суспільному бутті, які виступають детермінантами морально-правових процесів в житті людини і суспільства [2, с. 43]. Саме сучасне розуміння філософсько-правових форм буттєвості права підкреслює їх тісний взаємозв'язок з мораллю, діалектичну єдність моралі і права, що є методологічною основою ефективного регулювання діяльності і поведінки військовослужбовців в контексті викликів сучасності.

І хоча окремі дослідники вказують на методологічну кризу праворозуміння, інші - тримаються думки про те, що змістовна плюралістичність праворозуміння була і залишається його нездоланою властивістю [3, с. 24]. І це зрозуміло, оскільки право - багатогранний соціальний феномен, одна із сторін буття, яка відіграє ключову роль у суспільних і державних процесах, у нормативному врегулюванні суспільних відносин в усіх сферах життєдіяльності суспільства, зокрема військовій.

Мораль і право - відносно самостійні регулятори діяльності і поведінки. Насамперед, підкреслимо різне походження і розвиток моралі та права. Мораль давніша, вона з'являється з появою людського суспільства. Право ж - тільки з появою держави. Якщо право поділяє долю держави, то мораль отримує в майбутньому подальший розвиток. Мораль і право відмінні й за формою вираження волі суспільства. Якщо мораль виражає волю окремих соціальних груп і суспільства загалом, то право - державну волю. Саме цим пояснюються принципові розбіжності моралі і права за способом дотримання. Якщо дотримання моральних норм забезпечується внутрішнім переконанням особистості в їх справедливості та силою громадської думки, то дотримання норм права, крім того, і силою державного апарату. Внаслідок того, що мораль висуває значні вимоги до поведінки військовослужбовця, сфера її набагато ширша за право, що є стосунки, які взагалі не можуть бути піддані правовому регулюванню (скажімо, стосунки військової дружби). Нарешті моральні норми гнучкіші за норми права. Завдяки специфіці свого утворення вони швидше відображають нові потреби, йдуть ніби попереду, освітлюючи шлях праву. Правові норми у більшій мірі відстають від потреб суспільства. Звідси неминучість певних колізій моралі і права.

Крім відмінностей моральних і правових норм за походженням, є також інші групи відмінностей. А саме: за способами встановлення, за формою вираження, за часом введення в дію, за критеріями (підставами) оцінки поведінки людей, за сферою дії, за характером і способом впливу на свідомість, діяльність і поведінку людей, за заходами забезпечення, за внутрішньою організацією.

Поряд з відмінностями співвідношення моралі і права доцільно розглядати і з погляду єдності, взаємодії та протиріччя.

Єдність моралі і права в військовій діяльності полягає в такому:

1. Норми права і норми моралі - це різновиди соціальних норм.

2. Право і мораль категорії, які зумовлені економічними, політичними, культурними та іншими умовами життя українського суспільства, що зумовлює їх соціальну однотиповість.

3. У права і моралі один і той же об'єкт регулювання - суспільні відносини.

4. Право і мораль, як правило, формуються на основі уявлень про справедливість, і в зв'язку з цим їхні вимоги багато в чому збігаються.

5. Право і мораль припускають відносну свободу волі навіть у специфічних умовах військової діяльності.

6. Право і мораль визначають межі можливих і належних вчинків суб'єктів військової діяльності, військових організацій, служать гармонізації особистих і суспільних інтересів.

7. Право і мораль в історичному розвитку мають відому наступність, відносну самостійність.

8. І праву, і моралі в військовій діяльності властива певна динаміка, соціальним джерелом якої слід розглядати з одного боку, суспільні відносини, їх розвиток, соціальну практику, а з іншого взаємодію і протиріччя властиві саме співвідношенню моралі і права.

Взаємодія права і моралі виражається в тому, що їх вимоги багато в чому збігаються: те, що засуджує і заохочує, стимулює право, засуджує, схвалює, як правило, і мораль. Але тісна взаємодія норм права і моралі не виключає протиріч, розбіжностей між ними. Розглянута взаємодія (співвідношення) права і моралі у військовій діяльності як складний багатогранний процес служить методологічною основою для суб'єктів військового управління здійснювати ефективне морально-правове регулювання діяльності і поведінки військовослужбовців. При цьому потрібно враховувати в оцінці ефективності морально-правового регулювання два його базових засоби: позитивне зобов'язання (динамічна функція) і дозвіл чи заборону (статична функція). У психологічному аспекті зазначений механізм повинен характеризувати формування поведінки військовослужбовців як результат морально-правової регуляції [4, с. 84]. Позитивне зобов'язання як динамічна функція спрямовує спонукальні мотиви поведінки військовослужбовців і забезпечує їх дію навіть примусово, для досягнення потрібного результату незалежно від інших факторів. У морально-правовому аспекті покладання на людину обов'язків та спонукання її до активних дій є могутньою силою і найбільш надійним засобом досягнення мети.

Позитивне зобов'язання має свої слабкі сторони. По-перше, воно не орієнтує на соціальну активність військовослужбовців, не сприяє розвитку соціально-цінного у психічному житті, тобто реалізації потенціалів людини, котрі базуються на власній ініціативі, свідомому виборі цілей і засобів їх досягнення. По-друге, позитивне зобов'язання має недоліки в контексті надійності. Адже якщо відсутня необхідна узгодженість з дією політичних, економічних, релігійних й особливо моральних чинників, а зобов'язання має суб'єктивний характер і є надлишок державно-примусових зобов'язань, то очікуваний соціальний ефект не завжди буде досягнуто. До того ж інколи - лише за формальними ознаками, з великими втратами і зростанням негативних явищ у поведінці військовослужбовців [4, с. 85]. Морально-правове регулювання, що здійснюється шляхом дозволів і заборон, навпаки, сприяє розвитку таких спонукальних мотивів поведінки військовослужбовців, які випливають із соціальної практики українського суспільства та його Збройних Сил і мають стимулюючий характер. Це пояснюється, перш за все, глибоко моральним характером українського військового права як основного регулятора військово-службових відносин в українському війську. Причина цієї тенденції визначається тим, що неможливо розглядати всі організаційні відносини як виключно службові, оскільки поряд із військово- службовими, офіційними, адміністративними, формалізованими відносинами в армії є також неофіційні, неформальні відносини, соціально-психологічні, міжособистісні.

Армія - це складний соціальний інститут. її характер, природа іманентно припускають більш жорстоку регламентацію, особливий тип єдиноначальства (навіть з урахуванням високо розвинутих демократичних засад), вищі форми дисципліни, правопорядку, організованості, згуртованості і навіть відносної одноманітності в способі думок та дій членів військового колективу, які пов'язані з визначеним обмеженням прав людини. Сьогодні від суб'єктів військового управління вимагається радикальна переорієнтація у самій методології навчання, і особливо, виховання та морально-правового регулювання поведінки особового складу ЗСУ, яка б відповідала європейським нормам і стандартам НАТО. Йдеться про створення суттєво нової системи обґрунтування, аргументації, стимулювання діяльності різних категорій військовослужбовців по забезпеченню високого рівня бойової готовності ЗСУ в нових історичних умовах. Особливе місце в цій системі посідає морально-правове регулювання діяльності і поведінки військовослужбовців.

І спосіб позитивного зобов'язання, і юридичні заборони, і дозволи нерозривно пов'язані з мораллю. Дослідження їх морального аспекту показує, що позитивне зобов'язання і юридичні заборони лише зміцнюють вже наявні моральні норми, а регулювання за допомогою дозволів відкриває простір моральним та іншим позаправовим стимулам. Виконання приписів правових норм передбачає одночасно і реалізацію моральних вимог, морально-правову оцінку діяльності й поведінки військовослужбовця. При цьому взаємозв'язок моралі і права може бути різним. У деяких правових нормах моральні цінності, ідеали, принципи знаходять своє безпосереднє закріплення, і зв'язок цих норм права з мораллю є очевидним. В інших випадках зв'язок правових норм з мораллю має непрямий характер і проявляється опосередковано. В основі цього зв'язку є відповідність права об'єктивному стану моралі, наслідком чого і є моральна обґрунтованість кожної правової норми [5, с. 7].

Необхідним кроком у розумінні сутності моральноправового регулювання діяльності і поведінки військовослужбовців є дослідження його структури (інтегративних, динамічних характеристик системи) і на основі виявлених закономірних зв'язків між елементами простежити особливості їх діалектичного взаємозв'язку і взаємодії. "Пізнати структуру системи, - пише О. Улєдов, - означає пов'язати виявлені її елементи певним закономірним зв'язком, розкрити сукупність відношень наявних між елементами" [6, с. 78]. Дослідження структури морально-правового регулювання передбачає, по-перше, з'ясування її особливостей як одної з підсистем управлінської діяльності в ЗСУ, по-друге, виявлення сукупності взаємозв'язків і взаємодії її внутрішніх елементів чи підсистем. Наприклад, В. Садовський підкреслює, що "властивості об'єкта як цілого визначаються не тільки і не стільки властивостями його окремих елементів, скільки властивостями його структури, особливими інтегративними зв'язками об'єкта, який розглядається" [7, с. 18-19]. Структура процесу морально-правового регулювання діяльності і поведінки військовослужбовців як важлива характеристика його якісної визначеності, стійкості й цілісності водночас є дуже мобільною й динамічною. У процесі вдосконалення вона постійно накопичує кількісні зміни і під впливом діючих факторів набуває нових якісних властивостей.

Схематично структуру процесу морально-правового регулювання поведінки військовослужбовців подано на рис. 1.

Рис. 1. Структура процесу морально-правового регулювання діяльності і поведінки військовослужбовців

Розглядаючи структурні елементи процесу, потрібно враховувати, що діяльність і поведінка об'єкта морально-правового регулювання детермінуються, тобто обумовлюються, обмежуються не лише внутрішнім механізмом мотивації, взаємодією потреб, інтересів, цінностей індивідів, а й зовнішніми факторами, які суттєво впливають на стан моральної свідомості і правосвідомості військовослужбовців. Так основною характеристикою суспільного життя для українського суспільства в останні роки стала нестабільність, яка надає соціально-психологічному стану населення негативного характеру, ознак соціальної депресії та масового цинізму. Відбулася руйнація не лише інституціоналізованих соціальних норм, але й морально-правових цінностей, причому ця руйнація сталася в ситуації, коли формування нової ціннісної системи почало орієнтуватися на діаметрально протилежну соціокультурну модель західного суспільства. Крім того, кардинальні зміни ціннісно-нормативної структури українського суспільства, посилюються змінами в самій західній системі цінностей і норм, спричиненими зростанням тенденції глобалізації. У всі часи суспільство намагалося контролювати поведінку людей, придушувати небажані її форми й види. Адже різкі відхилення від середньої норми несли в собі небезпеку стабільності суспільства, яка завжди цінувалась понад усе. Однак повністю підпорядковувати особистість своєму впливові жодному суспільству ще не вдалося, навіть тоталітарному, в якому цей процес є надзвичайно контрольованим.

Враховуючи, що об'єктом морально-правового регулювання діяльності і поведінки є конкретна особистість військовослужбовця, то важливо зрозуміти, що ефективність та дієвість цього процесу зумовлюється його, по-перше, відношенням до регулюючого впливу, а по-друге, цілеспрямованим самовдосконаленням - самонавчанням, самовихованням, саморегулюванням своєї поведінки. Під саморегулюванням військовослужбовців розуміють їхню цілеспрямовану, активну діяльність, яка сприяє, з одного боку, формуванню та розвитку позитивних і усуненню негативних якостей, з іншого, корегує практичні дії відповідно до нормативних вимог суспільства і військової служби [8,с. 62-65].

Суб'єкт морально-правового регулювання досягає поставлених цілей швидше і краще, коли цілеспрямований морально-правовий вплив на об'єкт регулювання збігається з "роботою" його внутрішнього механізму самовдосконалення та самоконтролю за станом своєї поведінки і її відповідності морально-правовим нормам. Внутрішню основу саморегулювання становить потреба контролювати свою поведінку, оперативно вносити корективи в діяльність, здатність людини пізнавати себе, самовдосконалюватись.

До важливих елементів структури процесу морально-правового регулювання діяльності поведінки військовослужбовців належать принципи, які постають вихідними положеннями, що визначають зміст, методи і форми регулювання. В умовах суспільних трансформацій, необхідний творчий пошук нових засобів морально-правового регулювання поведінки військовослужбовців. Методи моральноправового регулювання поведінки військовослужбовців - це сукупність засобів і прийомів регулюючого впливу на їх психіку та поведінку з метою підтримання на належному рівні в підрозділах військового правопорядку, дисципліни та формування необхідних морально-правових і бойових якостей для успішного виконання військового обов'язку.

Результат морально-правового регулювання поведінки військовослужбовців знаходить своє вираження у відповідності практичних їх дій вимогам норм моралі і права, в стані військової дисципліни та правопорядку та в спектрі й рівні морально-правових і бойових якостей, сформованих у конкретного воїна.

Методологічно важливо дослідити у процесі аналізу також сутність морально-правових та бойових якостей військовослужбовців виходячи із об'єктивних соціальних детермінант, які зумовлюють зміст всіх соціальних властивостей особистості воїна. Морально-правові та бойові якості - це складний сплав власне морально-правових і вольових компонентів військовослужбовця, що забезпечують йому можливість успішно здійснювати військову і бойову діяльність, виконати свій конституційний військовий обов'язок щодо захисту Вітчизни.

Висновки

Отже, запропонований філософсько-правовий аналіз методологічних основ моральноправового регулювання діяльності і поведінки військовослужбовців ЗСУ дав змогу розглянути цей складний соціальний феномен, один із видів військового управління як процес, який забезпечує цілеспрямований регулюючий вплив морально-правових норм в їх діалектичній єдності на воїнів як учасників суспільних відносин. Ефективність цього процесу детермінована як зовнішнім, так і внутрішнім середовищем, а також механізмом взаємодії та зоптимізованістю його структурних елементів.

Список використаних джерел

1. Козловець М.А., Федоренко В.О., Копитова І.В. Соціологія: кредитно-модульний курс: навч. посібник. Житомир: Вид-во ЖДУ імені Івана Франка, 2013. 492 с.

2. Федоренко В.В. Форми буттєвості права та їх вплив на морально-правове регулювання поведінки військовослужбовців Збройних Сил України. Jurnalul juridic national: teorie si practica. 2018. № 1 (29). С. 42-45.

3. Рабінович П.М. Філософія права. Частини 1-2 : Філософія права як наука. Гносеологія права: навч. посіб. в 5-ти ч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. Київ: Ін Юре, 2013. 232 с.

4. Афонин Э.А. Становление Вооруженных Сил Украины: социальные и социально-психологические проблемы: монография. Киев: НТЦ "Психея", 2014. 476 с.

5. Любичев С.Г Этические основы следственной тактики. Москва: Юрид. лит., 1980. 96 с.

6. Уледов А.К. Социологические законы. Москва: Мысль, 1975. 296 с.

7. Садовский В.И. Основание общей теории систем: логико-методологический анализ. Москва: Наука, 1974. 280 с.

Царенко В.І. Правосвідомість військовослужбовців за контрактом у прикордонних військах України. Юридический вестник. 2002. № 2. С. 62-65.

Размещено на Allbest.ru