Концептуальність споглядання: Селарс добудовує кантову епістемологію

Принцип taking implies tokening (схоплення означає маркування) вимагає, щоб усі перцептивні схоплення були трансформовані у відповідні типи речень попри те, що можливі випадки неінтенційних схоплень. Так, коли я бачу в небі парову смугу від літака, який вже зник з поля зору, я сприймаю відсутній об'єкт, однак це не перешкоджає мені судити про нього як про існуючий:

Онде літак залишив по собі слід ([цей-такий] «залишив по собі слід» [ось там]).

Резонуючи думці Канта про те, що наші чуття лімітують сферу можливого застосування понять до предметів досвіду, ПС «маркують найнижчу межу концептуального порядку... [і] є концептуальним продуктом процесу, що починається від того, як суб'єкт зазнає сприйняттєвого впливу від зовнішнього предмета» [Haag 2012: 117].

Крім того, вказівка Канта на те, що формальні споглядання визначають суб'єктивні умови досвіду, резонує із Селарсовим баченням природи ПС. За допомогою образних моделей, які продукуються в результаті діяльності виображення або «образотворення» (англ. imaging), ми отримуємо разом з перцепійованим також і певне переконання щодо нього (believing-about), себто визначену дескрипцію предмета.

З цього випливає, що образна модель, щоб робити сприйняте чітким, має якимось чином домислювати перцептивний зміст згідно з правилами виведення, себто належати сфері мислення. З іншого боку, сприймання необхідно відбувається в темпоральній послідовності актів-схоплень об'єкта, основою єдності яких теж повинно бути невідчуттєве правило. Образна модель емпірично квантифікує явище, насичує якісними ознаками. Тим самим, функціонуючи як форми виображення, ПС діють як схеми понять.

Зауважмо, що хоча категорії неможливо унаочнити, для упорядкування уявлень вони мають задавати відповідність між образною моделлю та чуттєвим розмаїттям. Так, поняття причиновості (або можливості) не можна зобразити наочно, хоча образи причиновості (чергування грому й блискавки) дають нам враження дії причини в природі (припустімо, що подібний образ виникає в людини, яка, виконавши низку операцій, витягує з банкомату готівку за умови, що в ньому є відповідні купюри). Зі сказаного Селарс робить сміливий висновок про категорійну природу споглядань, висновок, який, щоби не породити кривотлумачення, має бути наведений повністю:

«Кант підкреслює відмінність між спогляданнями, з одного боку, та відчуттями й образами, з другого. Він підкреслює, що саме споглядання, а не відчуття й образи, містять категорійну форму. Коли Кант каже про синтез у зв'язку зі сприйняттям, він має на увазі дві речі:

1) конструювання образних моделей;

2) формування споглядальних уявлень (складних демонстративів).

Також тут має місце синтез, який є формуванням експліцитного судження такого типу

3) (Ця кубічна субстанція) є шматом льоду.

Позаяк споглядання мають категорійну форму, то ми можемо знайти категорійну форму в них. У цьому сенсі можемо дійти категорійних понять шляхом абстрагування з досвіду, але лише тому, що досвід містить споглядання, які мають категорійну форму» [Sellars 2002b: 429].

Аргумент Селарса ґрунтується на тому, що категорії є логічно-синтаксичними формами судження, але позаяк їм бракує емпіричного змісту, споглядання є способами їх схематизації на основі перспективних образних моделей. Отже, образотво- рення є функцією категорій в спогляданнях. Або інакше: продуктивне виображення робить споглядання функціональним типом категорій. Саме тому ми можемо абстрагувати чисті поняття з досвіду, у який самі їх і вклали. Вкладеність категорій у сприйняття дозволяє виображенню формувати образи предметів водночас аспектуально і не хаотично.

Селарс певен, що локалізація чуттєвого розмаїття та вирізнення в ньому фізичного об'єкта нагадують психологічний феномен синестезії. У цьому разі перед концептуалістом, здається, постає загроза класичної метафори дзеркала. Проте, зважаючи на Селарсове підпорядкування теорії зображення інтенсійній семантиці, на мою думку, тут найліпше пасує метафора криптографічного ключа.

Цей ключ не дублює основний аркуш, на який його накладають і не спотворює порядок літер, не репрезентує буквальний зміст автентичного тексту, а передає сам лише сенс повідомлення. Як до ролі криптоключа входить «бути трафаретом», так до справи ПС належить визначати статус існування свого об'єкта. Щоби зрозуміти сенс цього порівняння Селарс пропонує уявити, що сприймача немає, а концептуалізація все ж відбувається. З тези Селарса про категорійність споглядань випливає його висновок про формування Кантом таблиці категорій на основі розрізнення споглядань і образних моделей [Sellars 2002b: 430]. І хоча ця думка потребує щонайменше додаткового обґрунтування та історико-філософської експлікації, вона покладає важливу відмінність між онтологічними й граматичними формами пізнання.

З постулату про те, що підведення споглядань під поняття в цьому контексті слід розглядати як інтенційне перетворення екстенсіоналів на інтенсіонали, ми доходимо висновку, що концептуалізація через образні моделі є інтерпретацією чуттєвих даних у спільних для чуттєвості й розсуду термінах. Конструювання споглядань є, отже, розгорнутим варіантом доктрини подвійної афектації.

Правомірною є заувага учня Селарса Джея Розенберга про філософську стратегію свого наставника як про «витончене кантіанство, пом'якшене прозріннями природно американського, зокрема пірсіанського, прагматизму» [Rosenberg 2007: 152]. Але чи долає ця амальгама ті проблеми, які Селарс виявляє в трансцендентальному ідеалізмі як когерентній теорії пізнання? Попри ризиковану інтерпретацію ним концептуального характеру споглядань, така модель вироблення знання досягає принаймні трьох вагомих результатів.

По-перше, вона усуває диспропорцію між чуттєвістю й раціональністю на користь їх відпочаткової єдності в упорядкованій поняттєвій системі наших знань.

По-друге, надає можливість прочитати Кантову «Критику чистого розуму» з позицій інференційної семантики, не створюючи при цьому перешкод для включення Кантового словника до актуальних дискусій в епістемології. Прикладом цього є відтворення Селарсом метафізичної концепції подвійної афектації суб'єкта. Нарешті, семантичний голізм як метатеорія натуралістичного тлумачення досвіду зберігає невразливість кантівської диференціації ноуменального й феноменального.

Список літератури

1. Кант, І. (2005). Пролегомени до кожної майбутньої метафізики, яка може постати як наука. (В. Терлецький, Ред. & Перекл.). К.: ППС-2002.

2. Циба, В. (2015). Епістемологічний словник Селарса. Sententiae, 33, 41-50.

3. Allison, H. E. (1983). Kant's Transcendental Idealism. An Interpretation and Defense. New Haven: Yale UP.

4. Chisholm, R., & Sellars, W. (1957). Intentionality and the Mental: Chisholm-Sellars Correspondence on Intentionality. In H. Feigl, M. Scriven, & G. Maxwell (Eds.), Minnesota Studies in the Philosophy of Science (Vol. II, pp. 521-539). Minneapolis: University of Minnesota Press.

5. Haag, J. (2012). Some Kantian Themes in Wilfrid Sellars's Philosophy. Paradigmi. Rivista di Critica Filosofica, 30(1), 111-126.

6. Kant, I. (1974). Kritik der reinen Vernunft. Frankfurt am Main: Suhrkamp.

7. McDowell, J. (2009). Having the World in View. Essays on Kant, Hegel and Sellars. Cambridge, Mass.; London: Harvard UP.

8. Rosenberg, J. F. (2007). Wilfrid Sellars: Fusing the Images. Oxford: Oxford UP.

9. Sellars, W. (1963). Science, Perception and Reality. Atascadero: Ridgeview Publishing.

10. Sellars, W. (1968). Science and Metaphysics. Variations on Kantian Themes. London: Routledge; New York: Humanities Press.

11. Sellars, W. (1997). Empiricism and the Philosophy of Mind. (R. B. Brandom, Ed.). Cambridge, Mass.: Harvard UP.

12. Sellars, W. (2002a). Kant andpre-Kantian themes (P. Amaral, Ed.). Atascadero: Ridgeview Pub.

13. Sellars, W. (2002b). The Role of the Imagination in Kant's Theory of Experience. In J. F. Sicha, (Ed.), Kant's Transcendental Metaphysics: Sellars' Cassirer Lecture Notes and Other Essays. Atascadero: Ridgeview Pub.

14. Stephenson, A. (2015). Kant on the Object-Dependence of Intuition and Hallucination. The Philosophical Quarterly, 65(260), 486-508.

15. Tolley, C. (2013). The Non-Conceptuality of the Content of Intuitions: A New Approach. Kantian Review, 18(1), 107-136.

16. Vossenkuhl, W. (1989). Understanding Individuals. In E. Shaper, & W. Vossenkuhl (Ed.), Reading Kant. New Perspectives on Transcendental Arguments and Critical Philosophy. Oxford, & New York: Blackwell.

17. Willaschek, M. (2015). The Sensibility of Human Intuition. Kant's Causal Condition on Accounts of Representation. In R. Enskat (Hrsg.), Kants Theorie der Erfahrung. Berlin, & Boston: De Gruyter.

18. Wittgenstein, L. (1953). Philosophische Untersuchungen: Philosophical Investigations. (G. E. M. Anscombe, Trans.). Oxford: Blackwell; New York: Kelley.

References

1. Allison, H. E. (1983). Kant's Transcendental Idealism. An Interpretation and Defense. New Haven: Yale UP.

2. Chisholm, R., & Sellars, W. (1957). Intentionality and the Mental: Chisholm-Sellars Correspondence on Intentionality. In H. Feigl, M. Scriven, & G. Maxwell (Eds.), Minnesota Studies in the Philosophy of Science (Vol. II, pp. 521-539). Minneapolis: University of Minnesota Press.

3. Haag, J. (2012). Some Kantian Themes in Wilfrid Sellars's Philosophy. Paradigmi. Rivista di Critica Filosofica, 30(1), 111-126.

4. Kant, I. (1974). Kritik der reinen Vernunft. Frankfurt am Main: Suhrkamp.

5. Kant, I. (2005). Prolegomena to Any Future Metaphysics. (V. Terletsky, Ed. & Trans.). [in Ukrainian]. Kiev: PPS-2002.

6. McDowell, J. (2009). Having the World in View. Essays on Kant, Hegel and Sellars. Cambridge, Mass.; London: Harvard UP.

7. Rosenberg, J. F. (2007). Wilfrid Sellars: Fusing the Images. Oxford: Oxford UP.

8. Sellars, W. (1963). Science, Perception and Reality. Atascadero: Ridgeview Publishing.

9. Sellars, W. (1968). Science and Metaphysics. Variations on Kantian Themes. London: Routledge; New York: Humanities Press.

10. Sellars, W. (1997). Empiricism and the Philosophy of Mind. (R. B. Brandom, Ed.). Cambridge, Mass.: Harvard UP.

11. Sellars, W. (2002a). Kant andpre-Kantian themes (P. Amaral, Ed.). Atascadero: Ridgeview Pub.

12. Sellars, W. (2002b). The Role of the Imagination in Kant's Theory of Experience. In J. F. Sicha, (Ed.), Kant's Transcendental Metaphysics: Sellars' Cassirer Lecture Notes and Other Essays. Atascadero: Ridgeview Pub.

13. Stephenson, A. (2015). Kant on the Object-Dependence of Intuition and Hallucination. The Philosophical Quarterly, 65(260), 486-508.

14. Tolley, C. (2013). The Non-Conceptuality of the Content of Intuitions: A New Approach. Kantian Review, 18(1), 107-136.

15. Tsyba, V. (2015). Sellars' Epistemological Lexicon. [In Ukrainian]. Sententiae, 33, 41-50.

16. Vossenkuhl, W. (1989). Understanding Individuals. In E. Shaper, & W. Vossenkuhl (Ed.), Reading Kant. New Perspectives on Transcendental Arguments and Critical Philosophy. Oxford, & New York: Blackwell.

17. Willaschek, M. (2015). The Sensibility of Human Intuition. Kant's Causal Condition on Accounts of Representation. In R. Enskat (Hrsg.), Kants Theorie der Erfahrung. Berlin, & Boston: De Gruyter.

18. Wittgenstein, L. (1953). Philosophische Untersuchungen: Philosophical Investigations. (G. E. M. Anscombe, Trans.). Oxford: Blackwell; New York: Kelley.

Abstract

Conceptuality of the Intuition: Sellars completes Kant's Epistemology

Vyacheslav Tsyba, PhD, Lecturer of Department of History and Law Sciences at Nizhyn Gogol State University.

The article deals with Wilfrid Sellars' interpretation of Kant's concept of intuition. The author demonstrates that Sellars' two-aspect view follows both basic Kantian distinction between the noumenal and the phenomenal, and his division of the cognitive capacities.

Meanwhile, on the ground of unifying intensional semantics and productive imagination, Sellars completes Kantian model of cognition by eliminating the sharp opposition between passive sensibility and active reason. Thus Sellars makes the mechanism of transcendental logic unified in the context of modal logic.

The author argues that such approach would be successful if guided by a principal rejection of the idea of pure synthesis as well as the hard version of apriorism. In general, the conceptualistic-and-categorial treatment of intuition helps to (a) overcome contradictory predicates problem, (b) bring together Critical philosophy and Scientific Realism. Also, using the Kantian doctrine of double affection, it (c) makes possible to describe the theory of meaning as a part of the theory of truth.

Размещено на Allbest.ru