Ключові тенденції розвитку свободи слова в умовах інформаційного суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ключові тенденції розвитку свободи слова в умовах інформаційного суспільства

О.П. Антіпова

Національна академія внутрішніх справ

Анотація

Доведено, що в сучасних умовах свобода слова усвідомлюється як соціокультурно обумовлене право людини на вільне вираження власних думок і обстоювання світоглядних позицій, що не порушують прав і свобод інших членів соціуму та забезпечують оптимальний процес інфообміну, з урахуванням ключових тенденцій культури інформаційної ери. З'ясовано, що Інтернет-комунікації, з одного боку, суттєво розширюють можливості сучасника у сфері свободи слова, а з іншого - здатні призвести до її нівелювання, інформаційного свавілля, що спричиняє нав'язування неякісної інформації, поширення фейкових повідомлень, призводить до маніпулювання свідомістю. Наголошено на проблемі відповідальності суб'єкта продукування інформації не лише перед її споживачем, а й перед самим собою. Зауважено, що критерієм регулювання інформаційного потоку, а отже, міри свободи слова, є вироблення споживачем своєрідного внутрішнього цензу, "інформаційного смаку".

Ключові слова: свобода слова, інформаційний простір, культура інформаційної ери. свобода інформація соціум

О.П. Антипова

КЛЮЧЕВЫЕ ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ СВОБОДЫ СЛОВА В УСЛОВИЯХ ИНФОРМАЦИОННОГО ОБЩЕСТВА

Доказано, что в современных условиях свобода слова воспринимается как социокультурно обусловленное право человека на свободное выражение личных мнений и отстаивания мировоззренческих позиций, не нарушающее прав и свобод других членов социума и обеспечивающие оптимальный процесс инфообмена, с учетом ключевых тенденций культуры информационной эры. Обоснованно, что Интернет-коммуникации, с одной стороны, существенно расширяют возможности современника в сфере свободы слова, а с другой - способны привести к ее нивелированию, информационному беспределу, вызывают навязывание некачественной информации, распространение фейковых сообщений, приводят к манипулированию сознанием. Указывается на проблему ответственности субъекта выработки информации не только перед ее потребителем, но и перед самим собой. Утверждается, что критерием регулирования информационного потока, в частности, степени свободы слова, является выработка потребителем своеобразного внутреннего ценза, "информационного вкуса".

Ключевые слова: свобода слова, информационное пространство, культура информационной эры

KEY FREEDOM OF SPEECH DEVELOPMENT TRENDS IN THE INFORMATION SOCIETY

Introduction. The process of establishing information society, the accelerated pace of info exchange qualitatively transforming communicative interaction, which naturally affects the phenomenon of freedom of speech. Aim and tasks. The aim of the article is to identify key freedom of speech development trends in the information society. Research methods. The methodological tools consist of the sociocultural approach, methodological principles of systemacity and completeness. Research results. Freedom of speech is currently recognized as a sociocultural human right to freedom of expression and taking a stand on one's worldview that do not violate the rights and freedoms of other members of society and provide the optimal info exchange process, taking into account key cultural trends of the information age. Discussion. The results of the analysis of freedom of speech phenomenon in the information era complement the conceptual development of researchers in the context of today's global changes. Conclusion. On the one hand, Internet communications significantly widen our contemporaries' opportunities when it comes to freedom of speech, and on the other, they can result in its levelling, information lawlessness, which can be the reason for imposing low-quality information, spreading fake messages and mind control. The responsibility of the subject of information generation not only to its consumer, but also to himself, seems to be an immediate concern. In the culture of information era, the consumer is perceived not as a passive element of communicative process, but rather as an active participant in shaping the sociocultural space. The criterion for regulating the flow of information, and therefore the freedom of expression degree, is acquiring "information taste" by the consumer.

Key-words: freedom of speech, information space, the Information Age culture.

Вступ

Мета і завдання

Метою статті є визначення ключових тенденцій розвитку свободи слова в умовах інформаційного суспільства. Досягненню поставленої мети сприятиме реалізація низки завдань, у межах яких слід: визначити характеристики процесу становлення інформаційного суспільства, що найбільш долучені до продукування культурних феноменів свободи слова; висвітлити трансформацію уявлень про свободу слова в контексті Інтернет-комунікацій та пов'язаних із цим проблем, зокрема нівелювання свободи слова, зловживання нею, приховане використання маніпулятивних технологій під гаслом прагнень до свободи оприлюднення власної думки; окреслити стратегію регулювання інформаційного потоку, зокрема міри свободи слова й відповідальності.

Методологія дослідження

Найбільш оптимальними складовими методологічного інструментарію з вивчення особливостей свободи слова в умовах інформаційного суспільства слід вважати соціокультурний підхід, методологічні принципи системності й доповняльності.

Результати

Традиція вивчення феномену свободи слова лежить у площині наукових розвідок вітчизняних і зарубіжних філософів, культурологів, соціологів, лінгвістів, правників. Такий спектр дисциплінарних підходів не випадковий, адже тема дослідження має міждисциплінарний характер.

Окремим аспектам функціонування культури інформаційної ери, зокрема свободи слова в контексті Інтернет-комунікацій, використання інформаційно-комунікаційних технологій, присвятили дослідження такі автори, як М. Кастельс, О. Леонтович, М. Мак-Люен, С. Михайлов, В. Монтвілов, В. Розін, М. Розов, Г. Трофимова та ін.; питанням інформатизації як чинника функціонування комунікативного простору - І. Алексеєва, А. Гладкий, Б. Городецький, В. Звєгінцев, В. Зінченко, П. Ревко, Б. Якушин та ін.; соціокультурним характеристикам інформаційного простору - А. Гжегорчик, Ж. Деріда, К. Жоль, Ю. Кристєва, Н. Луман, П. Рикер, Р. Рорті, Е. Сепір, М. Хайдеггер, Ю. Хабермас та ін.

Численні теоретичні напрацювання сучасних науковців дозволили значно наблизитися до розуміння специфіки розвитку свободи слова в сучасних культурних умовах, проте кожна з концепцій, перетинаючись, лише фрагментарно репрезентує якийсь з аспектів досліджуваного предмета. Аналіз таких джерел дає змогу віднести до широкого спектру проблем, які поки ще залишилися поза увагою вчених, також питання щодо проблем свободи слова в умовах культури інформаційної ери, перспектив оптимізації цієї сфери життєдіяльності, що актуалізує дослідження окресленого питання.

Вивчення характеристик сучасного етапу суспільного розвитку як процесу становлення інформаційного суспільства, зокрема з'ясування ролі в продукуванні культурних феноменів свободи слова, дозволяє стверджувати, що культура інформаційної ери - це новітній період розвитку людства, який ґрунтується на нових інформаційно- комунікаційних засобах спілкування, а також пріоритетному становищі соціальних практик, пов'язаних із процесом свободного обміну інформацією та знаннями як чинником розвитку свободи слова.

Сучасні інформаційні й телекомунікаційні технології стали надважливою частиною інфраструктури суспільства. Нині від них залежить не лише технологічний, а й соціальний поступ, економічна конкурентоспроможність країни загалом, її місце у світовій економіці, роль у міжнародному просторі, здатність розвивати демократичні інститути тощо. Ці технології фактично перетворились із технологічного чинника розвитку на важливий елемент функціонування сучасного суспільства, у тому числі в духовному та морально-ціннісному контексті.

Зазначена характеристика суттєво трансформує комунікативний простір. Адже, як зазначає Ж. Бодрійяр, спілкування тепер відбувається не з опорою на символічне, а з опорою на техніку (Бодрийяр, 2006: 156), у чому й полягає сутність комунікації інформаційної ери. Позитивний аспект процесу поширення інформаційно-комунікаційних технологій полягає в тому, що він сприяє розширеному інформаційному простору, швидкій і зручній передачі інформації, її обробці та зберіганню, свободному доступу до неї, а отже, широкому простору для розвитку свободи слова. Водночас ці процеси позначені й негативними наслідками, серед яких: неконтрольованість інформаційного потоку; зниження якості інформації, що наявна в широкому доступі; втрата здатності людини до "фільтрування" інформації, адже сучасник буквально "губиться" в її потоці.

Загальновідомо, що наскрізною ниткою в кожній із характеристик соціуму в умовах культури інформаційної ери є процес активного обміну інформацією та знаннями. Звісно, інформаційна та інтелектуальна складові споконвічно були одними з основних форм представлення глибинного змісту культурного досвіду людства, індикатором рівня цивілізаційного розвитку, проте домінування техногенних характеристик сучасності спонукає до усвідомлення цих ознак як провідних універсалій культури інформаційної ери. Щодо означеної проблеми досить влучно висловився О. Тоффлер: "...Якщо технологію можна порівняти з великим двигуном, потужним акселератором, то знання - це його паливо. А значить, ми підійшли до найбільшої проблеми прискорення: цей двигун поглинає все більше і більше топлива" (Тоффлер, 1997: 25), що неминуче породжує проблему адаптації феномену свободи слова до постійно зростаючого масиву інформаційного потоку, зокрема знань, у нових культурних умовах.

Свободний доступ усіх членів суспільства до інформації - характерна риса інформаційного суспільства. З огляду на це, А. Ракітов слушно вважає найголовнішою ознакою інформаційного суспільства ту обставину, що "будь-який індивід, група осіб, підприємство або організація в будь- якому місці країни й у будь-який час можуть одержати за відповідну плату або безкоштовно на основі автоматизованого доступу й систем зв'язку будь-які інформацію й знання, необхідні для їхньої життєдіяльності й рішення особистих і соціально значущих завдань" (Ракитов, 1991: 32). Така думка передбачає вироблення певної стратегії діяльності держави в цьому напрямі, докорінну зміну умов життєдіяльності людини та суспільства загалом.

Постає свобода вибору одержуваної інформації. Споживач може переключитися з однієї телевізійної програми на іншу, обрати за допомогою мас-медіа той чи інший фільм, концерт або спортивне змагання, одержати посередництвом комп'ютера лише йому потрібну в даний момент інформацію. Розмаїтість інформаційно-комунікаційних засобів зумовлює формування індивідуальної інформаційної системи, що цілком може слугувати чинником демасифікації сучасної культури.

Водночас слушною слід визнати думку про пряму залежність позитивних і негативних наслідків Інтернет- спілкування від рівня загальної культури Інтернет- користувачів, оскільки технічні засоби виконують допоміжну роль у таких комунікативних процесах (Дротянко, 2014: 11). Функціонування культури епохи інформатизації набуває діалектично суперечливого характеру, містить єдність двох протилежних тенденцій - масифікації та демасифікації. Зазначені процеси якісно змінюють сферу побутування свободи слова, зокрема, з одного боку, розширюють можливості для вільного поширення інформації, а з іншого - вимагають від сучасника формування внутрішнього "інформаційного смаку", що убезпечить від натиску інформаційного потоку, сприйняття та поширення неякісної інформації.

Причому варто враховувати неоднозначність характеристик цього феномену. Часто надмірна або помилково сприйнята свобода слова, передусім у мережі Інтернет, призводить до негативних наслідків, руйнуючи усталені суспільні структури. У цьому контексті доречним є висловлювання Н. Хамітова: "В Інтернеті ми дійсно зустрічаємо масовий вплив на свідомість і підсвідомість, там ще менше об'єктивності, ніж на телевізорах або в друку, оскільки немає жодних цінностей. Кожний з власним маніпуляційним впливом і самопрезентацією може знайти своє місце. Той, хто добре заплатив за просування свого ресурсу, буде постійно стукати з тими ресурсами в підсвідомість. Проникаючи в Інтернет, ви попадаєте на інформаційне звалище, де вам намагаються зробити брудну інформаційну ін'єкцію" (Хамитов, 2012).

Результатом використання соціальних медіа стала поширеність так званих фейків. Цей феномен репрезентує викривлену дійсність, що використовується для політичних цілей. Новий напрям психологічного таргетингу дає змогу підлаштувати повідомлення під уподобання різних груп населення (Почепцов, 2018).

Нині демократичне суспільство змушене балансувати між двома (щонайменше) крайнощами. З одного боку, без свободи слова немає демократії, а з іншого - існує небезпека використання свободи слова для маніпулювання масовою свідомістю. Сутність свободи слова як соціокультурного феномена полягає в тому, що вона слугує індикатором і регулятором соціальної дійсності, без якої стає неможливим саморозвиток суспільства та особистості. Водночас свобода слова - це міра не лише свободи, а й відповідальності. Так, нагальною відчувається проблема відповідальності суб'єкта продукування інформації не лише перед її споживачем, а й перед самим собою. Ідеться про вироблення внутрішнього критерію моральності та відповідності йому, навіть якщо це не передбачено "писаними" державними законами. Свободою слова треба користуватися обережно і виважено, не забуваючи про необхідність підкорятися об'єктивним законам природи і суб'єктивним - суспільства. Адже не може бути свободи для однієї особи за рахунок обмеження свободи іншої особи.

Обговорення

Як зазначають сучасні науковці, людина в ситуації постмодерну, з одного боку, уникає відповідальності за вибір, а з іншого - прагне мати своє "Я", своє обличчя, виразити себе. Тому, залишаючись "гвинтиком" та об'єктом впливу різноманітних мереж і технологій глобального суспільства, людина, щоб залишити собі хоча б якусь свободу, залишаючись сама собою, ховається за маску. Ось тут і приходять на "допомогу" людині соціальні технології, мас-медіа, які покликані вирішити два завдання - звільнити людину від психологічного напруження та особистої відповідальності (Видриган, 2006).

Крім суб'єкта продукування інформації, чимала доля відповідальності лягає на власне споживача, який на сьогодні має всі можливості виступати в ролі "фільтратора" інформаційного потоку. Адже в умовах культури інформаційної ери споживач сприймається не як пасивний елемент комунікативного процесу, а швидше як активний учасник формування соціокультурного простору періоду становлення інформаційного суспільства. Тому вироблення споживачем своєрідного внутрішнього цензу, "інформаційного смаку", цілком справедливо можна вважати критерієм регулювання інформаційного потоку, а отже, міри свободи слова, що дедалі інтенсивніше набуває людиновимірного характеру. Це досить нелегка справа, адже, як зазначає сучасний норвезький філософ Л. Свендсен у книзі "Філософія свободи", вільне "Я" завжди перебуває в детермінованих умовах, але водночас "Я" має здатність до розмірковування про зміни свого становища.

Відповідно до таких міркувань, свободу слова слід сприймати як навичку, що виробляється наполегливою працею над собою протягом усього життя (Ларс, 2016).

Процеси інформатизації та комп'ютеризації сприяють усвідомленню в якості важливого інструменту реалізації права на свободу слова мережі Інтернет. Проте, розширюючи можливості сучасника у сфері інфообміну, Інтернет-комунікації здатні призвести до нівелювання свободи слова або ж зловживання нею. Саме тому свобода слова в умовах становлення інформаційного суспільства усвідомлюється нами як соціокультурно обумовлене право людини на свободне вираження власних думок і обстоювання світоглядних позицій, що не порушують прав і свобод інших членів соціуму.

З посиленням позицій інформаційного простору, поширенням "павутиння Інтернету" змінюється як власне усвідомлення людиною свободи слова, так і умови продукування цього феномену. Вагому роль у цьому процесі відіграють так звані віртуальні спільноти, що є суттєво новим явищем у суб'єкт- об'єктних відносинах сфери свободи слова.

Як зазначає М. Кастельс, "...ці спільноти працюють на основі двох головних характеристик. Перша - це цінність горизонтальної вільної комунікації. Діяльність віртуальних спільнот уособлює всесвітню свободу слова в епоху, де панують конгломерати ЗМІ та урядові бюрократичні системи цензури. Друга цінність - самокероване створення мережі. Тобто це здатність кожного знайти свого адресата інформації в Інтернеті, а якщо такого не знайдено, створити й розмістити власну інформацію, стимулюючи таким чином мережу" (Кастельс, 2007: 53). Такі переконання дають підстави стверджувати, що свобода слова в умовах Інтернет-комунікації усвідомлюється не лише як свобода висловлення власної думки, розміщення інформації як такої, а й свобода в її отриманні, ураховуючи критерії кількості, якості, можливості доступу та швидкості отримання інформації.

На відміну від традиційних засобів масової інформації, Інтернет не має власників, ним ніхто не управляє, він є наслідком карнавального спілкування, а спеціалізовані соціальні інститути, передусім держава, втрачають у ньому монополію на продукування інформації та володіння нею.

Кожен користувач може сам конструювати й розміщати будь-які загальнодоступні повідомлення за мінімальних затрат, не піддаючи їх жодному редагуванню. Ідеться, наприклад, про відеоблоги, автори яких самі обирають контент, намагаючись привернути увагу якомога більшої кількості підписників. Водночас свобода слова в Інтернеті не може, тим більше не має, бути безмежною. Право особистості на самовираження існує доти, доки воно не суперечить законним правам й інтересам інших людей. Тому реалізація принципу "абсолютної" свободи слова може з легкістю спричинити свавілля, негативні наслідки для громадськості та окремої особистості (Лазар, 2007).

Процес інформатизації стимулює появу в людини нової соціальної ролі - віртуальної, яка, на думку О. Тоффлера, є спричиненою різноманітністю, багатоцентровістю інформаційного суспільства. Під впливом навколишнього різноманіття й особистість стає багатоплановою, із багатьма рольовими моделями. З'являється конфігуративне "Я", яке, за прогнозами О. Тоффлера, радикально відрізняється від одноманітного соціального характеру суспільства Другої хвилі (Тоффлер, 1996: 295). Виникнення багатьох ролей спричинене ще й бажанням людини встигнути пережити за своє життя якомога більше ситуацій, побувати в багатьох місцях, познайомитись із великою кількістю цікавих людей, тобто реалізувати ті бажання, які в реальному житті через певні обставини видаються нездійсненними. Сприяє цьому й віртуальний простір, який надає можливості свободи самореалізації, програвання ролей, переживання емоцій, відмінних від реальних. Така можливість обумовлена особливостями спілкування в мережі: анонімністю, помірною нормативністю та своєрідністю процесу сприйняття інформації в мережі. Ці характеристики людини не лише додають нових рис до її образу, а й суттєво трансформують усвідомлення нею феномену свободи слова, свободного продукування інформації та сприйняття існуючої.

Вивчаючи свободу слова та цензуру в кіберпросторі, М. Лазар зазначає: "Регулярне тривале перебування людини в мережі змінює її свідомість. Ми є свідками процесу поєднання реального та віртуального світів у певний спільний світ. Тому слід усвідомлювати небезпеки, які чатують на користувачів мережі. Слід постійно нагадувати їм, що, попри всі його надзвичайні можливості, Інтернет - лише величезне інформаційне поле, додаток до реального світу, а не власне світ. Віртуальність - це не штучна реальність, а відсутність поділу реальностей на істинні та ілюзорні. Найменше нехтування цим постулатом загрожує людині бідою" (Лазар, 2007).

Ключовою характеристикою образу homo virtualis є звичність до повної свободи дій та висловлювання. Інтернет став універсальним механізмом оприлюднення своїх думок і позицій, а також забезпечення повної анонімності автору висловлювання (Войцицька, 2007: 31). Віртуальна реальність надає повну свободу у творенні ілюзії, вона допомагає людини зробити те, що є неможливим у константній реальності. Тут людина забезпечена будь-чим, починаючи від надможливостей і закінчуючи безсмертям чи декількома життями. Отже, Інтернет став важливим інструментом реалізації права на свободу слова. Основними чинниками, які продукують зміни в усвідомленні свободи слова, є рівень комунікативних потреб соціуму, специфіка функціонування інформації, особливості соціокультурної взаємодії членів соціуму. Мережа має досить широкий потенціал для забезпечення свободи слова, але, як доводить практика, водночас він може використовуватися з негативною метою.

Як завбачливо зауважує А. Волков, свободу слова слід відрізняти від уседозволеності, яка своє ідеологічне обґрунтування отримала у філософії анархізму. Ознакою вседозволеності є відсутність у соціальній свідомості пріоритету національних інтересів. Таке суспільство не захищене від деструктивних комунікативних впливів. У результаті воно управляється ззовні, що виражається у відсутності самостійної політики. Причому комунікативна залежність пов'язана з економічною та політичною (Волков, 2012).

Ця проблема поглиблюється тим, що сьогодні на значній частині пострадянського простору спостерігаються тривожні тенденції падіння моральності. Барометром цієї проблеми є зміни світоглядних позицій молоді. Філософія споживацтва, гедонізму як сенсу життя, хибно сприйнятої свободи, утвердження індивідуалізму та егоцентричне ставлення до людей дають підстави говорити про перетворення свободи слова на вияв морального занепаду, інструмент політичної боротьби.

На сьогодні деідеологізація поставила суспільство в досить непросте становище, коли "ідеологічний плюралізм позбавив його чітких орієнтирів. Натомість самостійне сходження до істини не кожному під силу" (Невідомий, 2005: 8). Так само як і самостійний вибір, здійснений у межах реалізації свободи власного слова: чи на користь власних інтересів, чи на користь загальносуспільних цінностей.

Висновки