Критична філософія Канта

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЦЕНТРАЛЬНОУКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

Реферат на тему:

«Критична філософія Канта»

З предмету: Філософія

Виконала роботу

студентка групи ФТ-19-1 kd (3)

Факультету фізичної терапії та ерготерапії

Демиденко Ю. Л.

Викладач Сєдова Н. А.

Кропивницький 2021 р

Зміст

Вступ

Зародження та становлення німецького філософа

"Докритичний" період Канта

"Критичний" період Канта

"Кант про буття і пізнанні"

"Критика чистого розуму"

"Критика практичного розуму"

"Критика здатності судження"

Висновок

Використані джерела

Вступ

Одним з найбільших розумів людства, засновником німецької класичної філософії є Іммануїл Кант (1724-1804) - філософ, якого за силою духу і впливу на подальший розвиток філософської думки часто порівнюють з Платоном.

На питання, кого з філософів він вважає найвидатнішим, І. В. Гете відповів: "Кант - найвидатніший, поза всяким сумнівом. І саме його вчення продовжувало впливати і згодом, і найглибше проникло в нашу німецьку культуру.

Зародження та становлення німецького філософа

Іммануіл Кант народився в 1724 році в Кенігсберзі, Німеччина, де і прожив усе життя. Після навчання в університеті "Альбертіна" і декількох років вчителювання він став університетським викладачем, спочатку приват-доцентом, а з 1770 року - професором метафізики. У 1796 році Кант припинив читання лекцій, але продовжував наукову діяльність майже до самої смерті в 1804 році.

Безумовно, не тільки у філософії, але й у конкретній науці Кант був глибоким, проникливим мислителем. Розроблена ним гіпотеза походження Сонячної системи з гігантської газової туманності дотепер є однією з фундаментальних наукових ідей астрономії. Крім того, він висунув ідею розподілу тварин за порядком їх можливого походження, а також ідею природного походження людських рас.

Філософські погляди Канта істотно змінювалися в міру його духовного розвитку. Якщо до початку 80-х років ЧVІІІ ст. його цікавили головним чином природно-наукові питання, то потім його дух занурюється в так звані метафізичні, тобто загальнофізіологічного, проблеми буття, пізнання, людини, моральності, держави і права, естетики, тобто всієї системи філософії.

Таким чином, філософське розвиток Іммануїла Канта поділяють зазвичай на два періоди: "докритичний" (до 1770 р .) І "критичний".

"Докритичний" період Канта

Для докритичного періоду характерний інтерес Канта до природно-науковим і натурофілософскім темами. Кант писав роботи з історії Землі, теорії вітрів, про причини землетрусів і т.д. Найважливішим трактатом цього циклу стала "Загальна природна історія і теорія неба" (1755). Тут Кант описує картину розвитку всесвіту, що формується з хаосу природним шляхом матерії під впливом сил тяжіння і відштовхування.

Іншим найважливішим напрямком теоретичних досліджень Канта в докритичний період була філософська методологія. Кант хотів відшукати спосіб перетворення метафізики в точну науку. Але він не поділяв популярної на той час думки, що для досягнення цієї мети метафізика повинна уподібнитися математики. Математика конструктивна, метафізика - аналітична. Завдання метафізики полягає в тому, щоб виявити елементарні поняття людського мислення. І вже в докритичний період Кант не раз висловлював думку, що філософ повинен всіляко уникати довільних вигадок. Іншими словами, однією з головних проблем філософії є ??питання про межі людського пізнання. Про це Кант заявляє в одній з найбільш впливових робіт докритичного періоду "Мрії духовідца, пояснення мріями метафізики" (1766). І саме ця тема виходить на перший план у творах критичного періоду, перш за все в знаменитій "Критиці чистого розуму" (1781).

"Критичний" період Канта

Предметом теоретичної філософії є дослідження пізнавальної діяльності, встановлення законів людського розуму і його кордонів. У цьому сенсі Кант називає свою філософію трансцендентальної. Він називає свою філософську систему також критичної, або критичним ідеалізмом. По Канту, філософія є форма критики, але критику він розуміє дуже своєрідно. У своїх основних творах, у назвах яких, як правило, присутній термін критика - "Критика чистого розуму", "Критика здатності судження", "Критика практичного розуму", - Кант не стільки критикує в звичному сенсі цього слова, скільки з'ясовує межі відповідно розуму , здатності судження, волі.

Головною темою "Критики" Кант оголошує пошук відповіді на питання "Як можливі апріорні синтетичні судження?". За цим формулюванням (синтетичними судженнями Кант називає такі, в яких предикат ззовні приєднується до суб'єкта; їм протилежні аналітичні, експлікують зміст суб'єкта) ховається наступна проблема: яким чином можна достовірно (з належною загальністю і необхідністю - критеріях апріорного) довідатися щось про речі , які не дано чи поки ще не дані нам у чуттєвому досвіді? Кант був упевнений, що подібні знання існують. Як приклад він наводив математичні теореми, висновками яких свідомо відповідають всі предмети, які можна зустріти в почуттях, а також принципи "чистого природознавства", на зразок тези "всі зміни мають причину". На запитання "як людина може передбачати те, що ще не дано або взагалі не існує?" Кант доводив, що така ситуація можлива лише в тому випадку, якщо пізнавальні здібності людини якимось чином визначають речі. Такий погляд на проблему, що суперечить "видимості", що складається в тому, що наші поняття про світ, навпаки, формуються речами, сам Кант називав "коперніканським переворотом" у філософії.

пізнавальний кант натурофілософский

"Кант про буття і пізнанні"

Необхідні умови пізнання закладені, згідно Канту, у самому розумі і складають основу знання. Вони додають знанню характер необхідності і загальності. Але вони ж несуть і неперехідність кордону достовірного знання. До цього Кант вважав, що потрібно досліджувати прийоми самого розуму, розділити загальну людську здатність пізнання і досліджувати те, як далеко можуть сягати його межі.

Речі, оскільки вони мають відношення до нас, Кант називає "явищами", або "феноменами". Їм протистоять "речі в собі". Ми пізнаємо світ не так, як він є насправді, а тільки так, як він нам є. Нашому знанню доступні тільки явища речей, що складають зміст нашого досвіду: світ пізнається нами тільки у своїх виявлених формах. У результаті впливу "речей в собі" на органи почуттів (слух, зір, дотик, нюх) виникає хаос відчуттів. Ми наводимо цей хаос у єдність і порядок силами нашого розуму. У принциповій обмеженості людського пізнання Кант бачив визначений моральний зміст: якби людина була наділена абсолютним знанням, то для нього не було б ні ризику, ні боротьби при виконанні морального боргу.

Таким чином, можна сказати, що людина за визначенням, не може формувати речі самі по собі, їх апріорне пізнання неможливо.

"Критика чистого розуму"

Людина не задовольняється світом чуттєвого досвіду і хоче проникнути до надчутливого основам світобудови, відповісти на питання про свободу волі, безсмертя душі і буття Бога. У цьому напрямку його тягне розум. Розум виростає з розуму і трактується Кантом як "здатність принципів", здатність мислити безумовно і гранично.

Кант не заперечує, що поняття душі, світу і Бога є природним породженням розуму, "трансцендентальним ідеями". Але він не вважає, що ці ідеї можуть бути принципами пізнання. Вони можуть грати лише регулятивну роль, підштовхуючи розум до все більш глибокого проникнення в природу.

Не менші проблеми підстерігають людський розум при спробі осягнути першооснови природного світу, з'ясувати чи має він початок у часі і межі в просторі, чи складається матерія з справжніх атомів або ділена до нескінченності, чи допускає хід природи безпричинні події і чи є в світі необхідні речі. При розгляді всіх цих питань розум заплутується в суперечностях. Він бачить рівні підстави для протилежних висновків, для висновків про те, що світ обмежений і що він нескінченний, що матерія ділена до нескінченності і що є межа розподілу. Такий стан внутрішньої роздвоєності розуму Кант називає "антиномією".

Кант вирішує антиномію чистого розуму, відсилаючи до висновків транцендентальної естетики: оскільки природний світ всього лише явище, а не річ сама по собі, то він не має самостійної реальності. Тому безглуздо говорити, приміром, про те, що він нескінченний, так само як і шукати його жорстко визначені межі. Та ж ситуація з поділом матерії.

"Критика практичного розуму"

Реальність свободи не може бути продемонстрована теоретичними засобами. Втім, Кант показує, що вона неминуча в якості практичного допущення. Свобода є необхідною умовою "морального закону", в існуванні якого не можна сумніватися. Кант докладно розглядає ці питання в рамках своєї практичної філософії, викладеної в "Критиці практичного розуму" (1788) та інших роботах етичного циклу.

Поняття моралі Кант пов'язує з безумовнию повинністю, тобто ситуаціями, коли ми усвідомлюємо, що повинні діяти так-то і так-то, просто тому, що так треба, а не з якихось інших причин. В якості безумовних, моральні вимоги виникають з розуму, тільки не теоретичного, а "практичного", що визначає волю. Безумовність "категоричного імперативу", що виражає моральний закон, означає безкорисність моральних мотивів та їх незалежність від егоїстичних прагнень, тобто можливість у будь-якій ситуації слідувати боргу. Саме тому Кант пов'язує моральний закон і свободу. Людська воля не підпорядкована механізму чуттєвої мотивації і може діяти наперекір йому. Людина вільна завжди, але моральною вона стає лише в тому випадку, якщо слідує категоричному імперативу: "роби так, щоб максима твоєї волі могла в той же час мати силу принципу загального законодавства". Абстрактність цього формулювання викликана тим, що до морального закону не повинні домішуватися ніякі змістовні, чуттєві моменти. Однак її не важко прикласти до конкретних випадків. Для цього достатньо допустити, що вчинок, який ми збираємося зробити, будуть здійснювати всі. Якщо це не призведе до самозаперечення останнього, то він може трактуватися як моральний. Кант підтверджує право людини на задоволення своїх плотських схильностей, тобто на щастя. Але людина повинна бути гідною щастя, а гідність полягає лише в моральній поведінці. Вона має пріоритет над прагненням до щастя, яке повинно було б виступати нагородою за доброчесність. Однак у нашому світі безпосередній зв'язок між чеснотою і щастям відсутня. Тому ми повинні допускати існування Бога, який в нашій посмертного життя узгодить одне з іншим.

Допущення буття Бога і безсмертя душі не рівносильно для Канта його теоретичному доказу. І Кант стверджує, що відсутність знання про це, замість якого у людини є тільки віра чи надія, дозволяє врятувати безкорисність боргу і свободу особи. Знання примушувало б людину вести себе певним чином, його вчинки були б "легальними", але не моральними. Зникла б свобода, можлива лише в ситуації фундаментальної невизначеності. Але моральність і свобода є самою основою людської особистості, що становить, за Кантом, вищу цінність буття. Саме тому людина, як мета сама по собі, є головною проблемою філософії.

"Критика здатності судження"

У "Критиці здатності судження" (1790) Кантом розглядається художня творчість. Він досліджує тут феномен естетичного задоволення і приходить до висновку, що його джерелом є гармонійна взаємодія розуму та уяви, які продукують так званими "естетичними ідеями". Естетична ідея - чуттєвий образ, який не може бути вичерпаний жодним поняттям. Створення таких образів під силу лише геніям, які у своїх творіннях переростають свої власні раціональні задуми, вкладаючи нескінченність в кінцеве.

Творчий початок людини розкривається не тільки на індивідуальному, але і на соціальному рівні. У пізніх творах Кант часто звертався до теми суспільного прогресу. Він вважав, що суспільство в цілому, як індивіді, націлене на вдосконалення. Втім, якщо у вдосконаленні особистостей вирішальну роль відіграють моральні мотиви, то суспільство розвивається природним шляхом, при визначальний вплив конкуренції між людьми. Проте перебіг суспільного прогресу призводить до все більш повного визнанню суверенних прав особистості. Серйозною перешкодою на цьому шляху виявляються війни. Кант, однак, передбачає встановлення "вічного миру", запорукою якого може стати створення всесвітнього федеративної держави.

Висновок

Кант здійснив своєрідний переворот у філософії і заклав основи розуміння філософії як особливого роду науки. Намагаючись обгрунтувати свою теорію пізнання, він виступив з критикою попередніх емпіричних теорій.

Основною і головною проблемою філософії Канта виступає людина як мета сама по собі. Свої погляди з цього приводу він виклав у книзі "Антропологія з прагматичної точки зору". "Людина" за Кантом, - це "самий головний предмет у світі". Над усіма іншими його піднімає наявність самосвідомості. Завдяки цьому він являє собою індивідуальність, тобто особистість.

Не мало часу приділяв Кант і розуміння процесу пізнання. Ми можемо зрозуміти тільки те, що створили - ця формула лежить в основі теорії пізнання Канта.

Майже два століття немає Канта серед живих на Землі, але кількість прихильників його філософської системи все збільшується. Секрет філософії Канта у системності й науковій витонченості. Кант розглянув в системі основні сторони людського життя і всім їм віддав належне.

У висновку слід підкреслити, що Кант зробив величезний вплив на розуми всього мислячого людства багатьма філософськими напрямами, школи і навчання так чи інакше сходять до нього. Його ідеї, піддаючись постійному осмисленню і переробці, продовжують своє плідну життя.

Використані джерела

https://uk.wikipedia.org/wiki/

https://www.ebk.net.ua/Book/synopsis/filosofiya/part2/006.htm

https://stud.com.ua/150380/filosofiya/kritichna_filosofiya_kanta

https://studfile.net/preview/7341565/page:2/

https://vseosvita.ua/library/kriticna-filosofia-i-kanta-47632.html

Алексєєв П.А., А.В. Панін. Філософія: Підручник. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2003. - 608 с.

Канке В.А. Філософія. Історичний і систематичний курс: Підручник для вузов.Ізд. 4-е, перераб.і доп. - М.: Видавничо-книготорговий дім "Логос", 2001. - 344с.

Спіркін А.Г. Філософія: Підручник. - М.: Гардарика, 2000. 816с.

Філософія: Підручник / За ред. А. Ф. Зотова, В.В. Миронова, А.В. Разіна. - 3-е вид. - М.: Академічний проспект Проект: Фонд "Світ", 2005. - 688 с.

Размещено на Allbest.ru