Учення про житіє («зіновйога») професора О. Зінов’єва, як успішна спроба порятунку в сучасному надсуспільстві

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Учення про житіє («зіновйога») професора О. Зінов'єва, як успішна спроба порятунку в сучасному надсуспільстві

А. Дем'яненко

Анотація

У статті розглянуто сутність запропонованої О. Зінов'євим нової етики, що має як філософський, так і прикладний виміри, представленої у вигляді конкретних правил «житія» людини у сучасному надсуспільстві. «Зіновйога» є результатом системного аналізу видатним філософом власного життєвого досвіду, який включає життя в соціалістичному радянському надсуспільстві, понад два десятиліття в еміграції на Заході та повернення до пострадянської Російської Федерації. Оскільки О. Зінов 'єв не залишив праці, спеціально присвяченої концепції нової етики, її положення потрібно шукати в його соціологічних повістях «Иди на Голгофу», «Живи», соціологічних романах «Гомо советикус», «В преддверии рая», поемах «Мой дом - моя чужбина», «Евангелие для Ивана», автобіографічному творі «Исповедь отщепенца» і в подальшому систематизувати їх. Результатом такої систематизації є спроба в даній статті виділити низку згрупованих правил і рекомендацій, покликаних дати людині засоби захисту від негативних якостей сучасного надсуспільства, допомогти зберегти власну індивідуальність, душу, душевне здоров'я.

Ключові слова: «зіновйога», правила житія, глобалізація, надсуспільство, західнізм, етика.

Аннотация

Демьяненко А. Учение о житии («Зиновьйога») профессора А. Зиновьева как успешная попытка спасения в современном сверхобществе

В статье рассмотрена сущность предложенной А.Зиновьевым новой этики, которая имеет как философский, так и прикладной характер, и представлена в виде конкретных правил жизни человека в современном обществе. «Зиновьйога» является результатом системного анализа выдающимся философом собственного жизненного опыта, который включает жизнь в социалистическом советском обществе, более двух десятилетий в эмиграции на Западе и возвращение к постсоветскую Российскую Федерацию. Поскольку А.Зиновьев не оставил работы, специально посвященной концепции новой этики, ее положения следует искать в его социологических повестях «Иди на Голгофу», «Живи», социологических романах «Гомо советикус», «В преддверии рая», поэмах «Мой дом - моя чужбина», «Евангелие для Ивана», автобиографическом произведении «Исповедь отщепенца» и в дальнейшем систематизировать. Результатом такой систематизации является попытка в данной статье выделить ряд собранных в группы правил и рекомендаций, призванных дать человеку средства защиты от негативных качеств современного общества, помочь сохранить собственную индивидуальность, душу, душевное здоровье.

Ключевые слова: «зиновьйога», правила жизни, глобализация, общество, западнизм, этика.

Annotation

Demyanenko A. Professor Zinoviev's doctrine of life («zinovyoga») as a successful attempt to save self in the modern super society

The essence of the proposed by A. Zinoviev new ethic, which has both a philosophical and practical character, and presented in the form of specific rules of life in modern society is considered in the article. «Zinovyoga» is the result of system analysis by prominent philosopher his own life experience, which includes life in the socialist Soviet society, more than two decades in exile and a return to the post-Soviet Russia. As Zinoviev did not leave writings specifically on the concept of a new ethic, its provisions must be sought in his sociological stories «Go to Golgatha», «Live!», sociological novels «Homo Sovieticus», «On the Threshold of Paradise», the poems «My Home my Exile», «Gospels for Ivan» and an autobiographical work «The confession of a dissident» and further systematized. The result of such systematization is an attempt in this article to allocate the number of collected in the groups rules and recommendations aimed to give a person the protection of the negative qualities of a modern society, to help maintain their own individuality, soul, spiritual health.

Keywords: «zinovyoga», rules of life, globalization, society, Westernism, ethics.

Вихід із пострадянського перехідного періоду на тлі поглиблення світових глобалізаційних процесів і активізації головних європейських і світових гравців об'єктивно актуалізує, з одного боку, формулювання й відпрацювання орієнтирів політичного, соціально-економічного, міжетнічного й духовного розвитку суспільства (ліберальної демократії, проголошеної в Україні з початку 1990-х рр. пріоритетною формою політичного устрою держави і соціальної організації суспільства), з іншого, - пошук адекватної відповіді на глобалізаційні виклики, запропоновані людству найпотужнішими країнами Західної Європи і Північної Америки (носіями ліберальної демократії). Існують серйозні побоювання, що нестримний і практично ніким не контрольований процес глобалізації, заснований на групових егоїстичних інтересах найбагатших країн світу, підірве стійкий світопорядок і зіштовхне світову спільноту в стан хаосу.

Критики глобалізації пишуть про небезпеку уніфікації, втрати релігійної й національної самобутності (а отже, і національної самосвідомості) окремих народів, нав'язування їм т. зв. американського способу життя, з відповідними цінностями і принципами. Ідеологія глобалізації протистоїть християнському світогляду й несумісна з ним, вона впроваджується й пропагується в світському суспільстві й церкві зусиллями світової еліти і виражає її інтереси; стає втіленням утопічної ідеї мондіалізму про створення на Землі унітарного наднаціонального жорстко контрольованого суспільства. Процес інтернаціоналізації виробництва настільки втягує народи, країни, регіони у єдиний світовий мегасоціум, що це саме по собі нівелює в майбутньому сутність і обриси національно-державних утворень. Державні структури з часом почнуть розчинятися, їх військово-політичні потенції - самоанульовуватися, міждержавні кордони - руйнуватися. Загальна економічна інтеграція, усуваючи міжнаціональні бар'єри, руйнуючи міждержавні кордони, розчиняючи власне самі національно-державні утворення, об'єктивно покликана трансформувати ці утворення в єдину, цілісну, неподільну міжнаціональну спільність - глобальний соціомоноліт з єдиним наднаціональним центром координації, управління, контролю. Дехто також убачає зростаючу проблему у впливові глобалізації на культуру, оскільки міцніші країни (наприклад, США) заполоняють культуру інших, менших і слабших країн, призводячи до зникнення їхніх традицій і цінностей (т. зв. американізація чи макдональдизація). Нарешті, на планеті твориться абсолютно новий політико-економічний устрій, в основі якого лежить ідея домінування великих інтернаціональних корпорацій над національними урядами. Останні прирікаються на виконання суто адміністративних і бюрократичних функцій. При цьому центр керівництва з функціями вироблення й прийняття рішень, що впливають на весь планетарний економічний механізм, переноситься в наднаціональний орган влади, відомий як «глобальний предиктор» чи «світовий таємний уряд» (неформальне співтовариство найбагатших і найвпливовіших людей світу, приблизно двох тисяч сімей, чимало з яких воліють зберігати власні імена в таємниці).

Метою статті є виявлення та аналіз сутності нової етики О. Зінов'єва (1922-2006), представленої в поведінковому (зовнішньому) аспекті системою конкретних правил поведінки («правил житія») людини, вимушеної жити в умовах сучасного надсуспільства (насамперед, західністського).

Тривалий земний шлях (84 роки), пройдений видатним ученим-логіком, соціальним філософом і психологом, політологом, письменником-сатириком, поетом, художником-

графіком і громадянином О. Зінов'євим, дозволив йому не лише запропонувати світу нову етику, що має як філософський, так і прикладний виміри (особливо в епоху глобалізації), представлену у вигляді конкретних правил «житія» людини, але й успішно її апробувати в умовах радянського (впродовж 56 років) і західністського (впродовж 21 року еміграції) надсуспільств. Його нова етика в аспекті поведінковому (зовнішньому) виступає системою конкретних правил поведінки («правил житія») людини (коли у філософа з'явилися в цій справі учні, вони назвали її жартома «зіновйогою»). О. Зінов'єв багато разів повторював, що не бажає проповідувати, а бажає вивчати; не займається оцінками соціальних явищ, а прагне розглядати їх об'єктивно, відволікаючись від ідеологічних установок. Відмовившись від історично даної релігії, він був змушений винаходити нову. Він поєднав у собі віру й невіру, зробивши з себе віруючого безбожника. Незважаючи на атеїзм, проблеми релігії залишилися життєво важливими для О. Зінов'єва в усі подальші роки: він шукав засоби самозбереження моральної особистості в умовах краху колишніх моральних засад.

Оскільки філософ не залишив праці, спеціально присвяченої «зіновйозі», її положення (систему різних норм і життєвих правил) потрібно «вичитувати» з його соціологічних повістей «Иди на Голгофу» [10, с. 69, 75, 115-118, 121-123; 11], «Живи» [9], соціологічних романів «Гомо советикус» [3; 8], «В преддверии рая» [6], поем «Мой дом - моя чужбина» [4] и «Евангелие для Ивана» [1], автобіографії «Исповедь отщепенца» [5, с. 382-389].

Головною тезою вчення є твердження «Я, Зінов'єв, є суверенна держава в одній особі». І це не метафора, а установка, якої філософ дотримувався все життя. За його визнанням, у власному житті він слідував цій установці з такою послідовністю й повнотою, що прожите ним життя можна вважати успішною експериментальною перевіркою розробленої ним етики [2, с. 97-108].

О. Зінов'єв виходив з того, що будь-яка система цінностей у тій реальності, в якій живе людство, непридатна, оскільки природа людини є такою, й ніякого іншого, кращого чи гіршого, світу вона створити не може. Якщо окрема людина побажає жити іншим (кращим) життям, то вона повинна навчитися жити ним в існуючій реальності. Тому він запропонував замість етики цінностей етику правил поведінки людей: «зіновйогу» слід розглядати як сукупність конкретних правил, які приписують як це зробити практично. Цих правил багато, значно більше, ніж, наприклад, у заповідях Мойсея чи «моральному кодексі будівника комунізму » (сукупність принципів комуністичної моралі, що увійшли в текст Третьої Програми КПРС, прийнятої XXII з'їздом (1961) - прим. автора). Вони сформульовані як уроки, висновки з життєвого експерименту О. Зінов'єва, з його персонального житія, оскільки він довів, що і в умовах радянського надсуспільства, і в умовах західнізму, і в пострадянській Російській Федерації він жив так, як вважав потрібним. По суті, ці правила в своїй сукупності чітко окреслюють межі індивідуального життєвого простору людини, межі, знаходячись в яких, людина не зазіхає на безпеку інших.

Філософ вважав, що його «зіновйога» схожа на відомі форми релігії (особливо на християнство й буддизм), але на відміну від них вона розрахована на людину другої половини ХХ ст., що виросла в атеїстичному суспільстві й знайома з високими досягненнями культури. Крім того, «зіновйога» була розрахована не на людину, «замкнуту в собі», яка думає тільки про себе та ухиляється від нормального суспільного життя, а на людину, котра живе звичайним життям у радянському надсуспільстві, вимушена й прагне працювати, жити в колективі й строго дотримуватися його правил, виконувати службові й громадські обов'язки, стикатися з владою, користується транспортом, стоїть у чергах, сидить на зборах, схвалює постанови влади, бере участь у кампаніях і починаннях влади, заводить сім'ю та друзів (тобто, занурену в сум'яття й трясовину звичного життя) [10, с. 102]. Літературний герой О. Зінов'єва Іван Лаптєв визначив цю особливість «зіновйоги» (в його термінології «лаптизму» [10, с. 101]) так: «Як бути святим без відриву від гріховного виробництва, як жити в трясовині нашого суспільства так, щоб вона в нашій свідомості й переживаннях відійшла на задній план, а на перший план виступив би особливий внутрішній світ із власними критеріями оцінок і цінностей, зі своїми зовнішніми проявами у наших вчинках» [10, с. 102]. З точки зору О. Зінов'єва поєднання доброчесності й щастя, недосяжне в масштабі суспільства й за загальною формулою, цілком можливе в масштабі особи і за індивідуальною формулою.

«Зіновйога» охоплює всі аспекти життя людини, але повний ефект вона дає лише за умови, що людина виконує весь комплекс її рекомендацій. О. Зінов'єв переконаний, що ефект можна отримати і при виконанні окремих елементів системи, але він буде менший і не такий стійкий. Мета «зіновйоги» полягає в тому, щоб дати людині засоби захисту від негативних якостей надсуспільства (чи комуністичного, чи західністського): злоби, жорстокості, байдужості, цинізму, вульгарності й т.п. Власне вчення філософ розглядав як вчення про душу, душевне здоров'я (чого так бракує сучасному надсуспільству), душевну поведінку. Воно дозволяє по-особливому поглянути на душу і все, пов'язане з нею, а також запропонувати сукупність певних правил поведінки людини в усіх життєво важливих ситуаціях.

«Зіновйога» припускає, що людина не експлуатує при вирішенні власних проблем інших людей, все робить самостійно, вона допомагає людині лише за умови абсолютної моральності її поведінки. З усієї сукупності правил житія О. Зінов'єва пропонуємо виділити такі рубрики:

«Я особистість»: «щастя є платою за самообмеження й результат самоконтролю»; «зберігай особисту гідність», «не принижуйся, не плазуй, не підлабузнюйся, чого б це тобі не коштувало»; «істину говорять одинаки»; «якщо багато хто поділяє твої переконання, це означає, що в них є зручна для них ідеологічна брехня»; «вибираючи між «быть или слыть», віддай перевагу першому»; «не піддавайся владі слави і популярності»; «краще бути недооціненим, ніж переоціненим»; «душу роз'їдають дрібні турботи і переживання, не допускай, щоб дрібниці життя опанували твоєю душею»; «будь стриманий з жінками, якщо можеш уникнути зв'язку, уникни; збережи в собі чисте романтичне ставлення до кохання, якщо навіть у реальному житті бачиш бруд і поринаєш у нього»; «уникай непристойності, вульгарності, цинізму, брудних слів»; «душевна чистота й цнотливість приносять людині незміримо більше насолоди, ніж життєвий бруд і людські вади»; «прагнення до насолоди є характерною хворобою нашого часу; зумій протистояти цій епідемії, і ти зрозумієш, у чому полягає справжня насолода від життя - в самому житті, а для цього потрібні простота, ясність, помірність, душевне здоров'я, найпростіші, але нині важкодоступні феномени життя» [5, с. 382-389].

«Я й інші»: «тримай дистанцію з людьми», «зберігай незалежність поведінки», «стався до всіх із повагою», «будь терплячим до чужих переконань і слабкостей», «не дивися на ближнього зверхньо, навіть якщо людина нікчемна й заслуговує на презирство»; «віддай кожному належне: генія назви генієм, героя - героєм, не звеличуй нікчемність»; «з кар'єристами, інтриганами, донощиками, наклепниками, боягузами та іншими негідниками не зближуйся, уникай товариства поганих людей»; «обговорюй, але не сперечайся, розмовляй, але не просторікуй, роз'яснюй, але не агітуй; якщо не запитують, не відповідай, не відповідай більше того, що запитують»; «не звертай на себе увагу »; «якщо можеш обійтися без чужої допомоги, обійдися, свою допомогу не нав'язуй»; «не встановлюй дуже інтимних стосунків з людьми»; «не лізь до інших у душу, але і не пускай нікого в свою»; «обіцяй, якщо впевнений, що виконаєш обіцяне, пообіцявши, дотримайся обіцянки за будь-яку ціну»; «не обманюй, не хитруй, не інтригуй, не повчай, не злорадій»; «у боротьбі віддай противнику всі переваги»; «нікому не ставай упоперек дороги, нікому не заважай, не обганяй, не змагайся, не конкуруй»; «вибирай вільний шлях або той, яким не рухаються інші, йди якомога далі вперед власним шляхом, якщо ним рухається чимало людей, зміни його - цей шлях для тебе помилковий»; «пам'ятай про те, хто судді й поціновувачі, краще один щирий і адекватний поціновувач, ніж тисячі помилкових»; «не піддавай насильству інших, насильство над іншими не є ознакою волі, лише насильство над собою є волею, не дозволяй іншим здійснювати насильство щодо тебе»; «чини опір перевершуючій силі будь-якими доступними засобами»; «звинувачуй у всьому себе самого: якщо в тебе виросли жорстокосердні діти - ти виховав їх такими; якщо тебе зрадив друг - ти винний, що довірився йому; якщо тебе зрадила дружина - ти винний, що дав їй таку можливість; якщо тебе гнобить влада - ти винний, що вніс свою частку в її зміцнення»; «не дій від імені й в ім'я інших, думай про наслідки власних дій для інших - ти за наслідки відповідаєш; благі наміри не виправдовують погані наслідки твоїх дій, хороші наслідки не виправдовують поганих намірів»; «ніколи не розраховуй на те, що люди оцінять твої вчинки об'єктивно»; «ти живеш незрозумілий іншими і помреш не зрозумілий; лише той, хто не претендує на якесь об'єктивне розуміння власної поведінки іншими, живе гідно людини; смерть і забуття виправлять усі «несправедливості» в цьому сенсі»; «якщо людина не має зовнішнього й внутрішнього контролера поведінки, вона здатна на будь-яку капость щодо ближнього; не можна довірятися людям повністю, треба завжди брати до уваги те, що вони можуть тебе підвести, обдурити, зробити тобі капость, це особливо стосується близьких тобі людей. Вони можуть заподіяти тобі найболючішіх ударів, оскільки ти менше всього цього від них чекаєш, а вони, знаючи тебе і розраховуючи на близькі стосунки, менше побоюються розплати за свої підлі вчинки»; «людям не можна просто довіряти, їх потрібно ставити в такі умови, щоб вони зробили те, що тобі потрібно, не заради тебе, а заради себе»; «уникай ситуацій, в яких тебе можуть обдурити»; «не дуже прив'язуйся до людей, щоб втрати не були катастрофічними»; «людина самотня: твій життєвий шлях пролягає так, що ти лише зовнішньо й випадково стикаєшся з іншими людьми, причому без взаємного проникнення душ; це найболісніший стан людини, можна перенести будь-які страждання, окрім самотності. Проти неї немає ліків і вправ, як здолати її, від самотності немає порятунку. Є дві форми самотності - зовнішня і внутрішня. Перша є вимушеною обставиною, вона може зникнути разом із обставинами. Набагато серйознішою є друга форма - це стан, коли людина оточена іншими людьми, ні від кого не відокремлена, вільна у виборі знайомств, але при цьому не має близьких людей. Це самотність людини у будь-якому колективі, серед людей (вона жахлива). Людина постійно живе в стані приреченості в очікуванні кінця, жодної надії, жодного просвіту»; «зіновйога» вчить, як зустріти самотність у всеозброєнні, як норму, як неминучість, як стан, що має свої беззаперечні чесноти: незалежність, безтурботність, споглядальність, презирство до втрат, готовність до смерті»; «треба жити у стані постійної готовності до смерті, щодня треба жити так, ніби він останній; прагни життя закінчити так, щоб після тебе нічого не залишилося; малий спадок викликає кепкування й презирство, великий - породжує злобу й ворожнечу спадкоємців; будь-який спадок залишає людям клопіт; намагайся піти так, щоб ніхто не звернув уваги на твій відхід, щоб люди не злилися на те, що після тебе залишилося сміття й потрібно очистити світ від твого перебування; ти з'явився на світ непроханим і підеш неоплаканим, не заздри тим, хто залишився - їх чекає така ж доля; врешті-решт, ми підемо всі, й ніхто і ніколи не дізнається про те, що ми були; краще померти у бійці або в якійсь катастрофі; постарайся дійти до могили самостійно, не заподіюючи іншим клопоту; краще померти здоровим, ніж хворим: слабкі чіпляються за життя, сильні готові з більшою легкістю розлучитися з ним; краще померти, не відаючи того й раптово, ніж дивлячись в обличчя смерті й повільно; щасливі вбиті в спину з-за рогу» [10, с. 121-123; 3, с. 150-153]. зінов'йога житіє надсуспільство індивідуальність душа

«Я і колектив»: «ухиляйся об'єднань і колективних дій; не вступай у партії, секти, союзи, не приєднуйся до жодних колективних акцій, якщо участь у них неминуча, бери участь як автономна одиниця, не піддавайся настроям і ідеологіям натовпу, дій згідно особистих переконань; роби це як свою особисту справу, а не як справу інших»; «будь хорошим членом колективу, але не розчиняйся в ньому; не бери участі в інтимному житті колективу, в інтригах, у поширенні чуток і наклепів; не роби життя колективу своїм особистим життям, прагни у ньому незалежного становища, не порушуючи власних принципів»; «не піддавайся масовій думці, масовим захопленням, смакам і модам; виробляй власний смак, думку, йди власним шляхом» [3, с. 61].

«Я і влада»: «не роби нічого протизаконного»; «не бери участі у владі, в спектаклях влади, ігноруй усе офіційне; не вступай у конфлікт із владою з власної ініціативи, але й не поступайся їй; у жодному випадку не обожнюй владу, вона не заслуговує довіри навіть тоді, коли прагне говорити правду й робити добро; вона обманює й чинить зло в силу власної соціальної природи»; «ігноруй офіційну ідеологію, будь-яка увага до неї зміцнює її» [3, с. 40].

«Я і мої вороги»: «цінуй свого ворога, бо з його зникненням наступає душевна порожнеча; твоя перемога над ворогом є і твоєю поразкою; цінуй хвилину, коли ти маєш ворога й коли він ще не здатний перемогти тебе чи ти його; якщо у тебе є ворог, ти є хоч трохи людиною, особистістю; чим більше в тебе ворогів, тим більше ти особистість; якщо в тебе немає ворогів, ти - ніщо»; «але й зневажай своїх ворогів, удавай, що вони для тебе не існують; ігноруй їх - вони негідні твоєї боротьби з ними; у жодному випадку не люби їх - цього вони тим більше негідні; уникай бути жертвою своїх ворогів і уникай того, щоб вони були твоїми жертвами; не персоніфікуй своїх ворогів» [10, с. 117].

«Я і моє здоров'я»: «не хворій, лікуйся самостійно, уникай лікарів і медицини; регулярно роби фізичні вправи, але дотримуйся міри: непомірність шкідлива, як і недостатність; розроби систему фізичних вправ, які можеш виконувати у будь-який час і в будь-яких умовах, роби їх щодня, що б не сталося; якщо хочеш зберегти молодим своє тіло, потурбуйся про молодість духу; вічна молодість є насамперед станом духу»; «фізичну старість можна відтягнути до останніх кількох років життя, й навіть місяців; молодість душі можна зберегти до останньої секунди; життя можна побудувати так, що фізичне старіння прийде як щось природне, не викликаючи жаху старості й смерті»; «у проблемі тривалості життя головним є не кількість прожитих років, а відчуття тривалості буття; можна прожити біологічно довге життя як мить, а біологічно коротке - як вічність; лише багате внутрішнє життя дає відчуття тривалості життя зовнішнього» [10, с. 120; 5, с. 388].

«Я і власність»: «суспільство створює можливість мати все, не маючи нічого; краще не мати, ніж втрачати, вчися втрачати; не набувай того, без чого можна обійтися».

«Я і моя справа»: «будь добросовісним працівником, будь у всьому професіоналом, будь на висоті культури свого часу, це дає певний захист і внутрішнє відчуття правоти»; «уникай кар'єри, якщо вона робиться всупереч волі, зупини її, інакше вона зруйнує твою душу»; «у творчості головне не успіх, а результат; оцінюй себе по тому, що нового ти привніс у певну сферу творчості; якщо відчуваєш, що не здатний зробити щось нове й значне, залиш цю сферу й обирай іншу, що б ти при цьому не втрачав» [5, с. 387].

У творах О. Зінов'єва можна знайти також приклади прояву законів раціонального розрахунку, добре помітних у різних життєвих ситуаціях:

1) індивід бажає працювати якомога менше, а отримувати благ за власну працю якомога більше;

2) якщо соціальному атому потрібно буде поліпшити власне становище шляхом нанесення збитку іншим атомам, і якщо за це не послідує покарання, він обов'язково вчинить таку дію;

3) будь-яка соціальна група прагне зробити індивіда максимально залежним від неї, для цього в неї наявні всі засоби, бо від неї залежать різні блага;

4) індивід прагне стати якомога незалежнішим від групи, знайти джерела доходів поза нею й використати групу у власних інтересах;

5) становище начальника вважається кращим, ніж підлеглих: його праця оплачується краще, він прагне до максимального підпорядкування підлеглих; підлеглі, навпаки, прагнуть до більшої незалежності від керівника; начальниками стають, як правило, люди з обмеженими розумовими здібностями і з відсутнім творчим потенціалом; керівництво завжди прагне звести до мінімуму ризики і відповідальність;

6) будь-який індивід, маючи більш-менш розвинені творчі здібності, що виділяють його з загальної маси, приречений на переслідування з боку власного оточення, бо в ньому вбачають загрозу порядку, що склався [7; 12, с. 265].

Отже, по-перше, вчення про «житіє» («зіновйогу») О. Зінов'єв (як і його літературний герой Іван Лаптєв) розробив не для того, щоб ощасливити людство, а для «власного споживання». По-друге, «зіновйога» призначена не для того, щоб поганий світ зробити хорошим чи опертися в світі на хороше, позитивне, уникаючи поганого, негативного, а для того, щоб ухилитися від світу, залишаючись у ньому з усією його непривабливістю й навіть брудом (негативне ставлення до реалій життя та їх неприйняття є передумовою будь-якої етики). По-третє, «зіновйога», строго визначаючи стратегію життя, надає людині повну свободу тактики життя (але в межах, окреслених загальними принципами). По- четверте, вчення про житіє є вченням про те, як бути особистістю, але не тоді, коли ти займаєш привілейоване становище в суспільстві, маєш слуг, живеш у власному будинку, тебе охороняє поліція й т.п., а тоді, коли в тебе всього цього немає («як бути особистістю, не дивлячись ні на що»). Згідно «зіновйозі», «нова людина» повинна вміти протистояти спокусам сучасного надсуспільства, володіти високим рівнем самоконтролю, зберігати особисту гідність, не піддаватися загальній розбещеності, бути добросовісним працівником і жити багатим внутрішнім життям.

«Зіновйога» є насамперед генеральною життєвою установкою й стратегією життя: їй не потрібно слідувати педантично, вона розрахована на людей, у яких природно бувають періоди злетів і падіння, ентузіазму й байдужості, ейфорії й депресії, зваблювання й розчарування. Головне в дотриманні «зіновйоги» полягає в тому, що вона повинна десь у глибинах людських механізмів поведінки визначати життєву лінію людини: прямо чи побічно, свідомо чи несвідомо, вимушено чи добровільно.

Джерела та література

1. Zinoviev Alexandre. L'Evangile Pour Ivan / Александр Зиновьев. Евангелие для Ивана. Edition bilingue. - Lausanne, L'Age d'Homme, 1984. - 127 с.

2. Гусейнов А.А. А.А. Зиновьев: «Я есть суверенное государство» / А.А. Гусейнов / Великие пророки и мыслители. Нравственные учения от Моисея до наших дней. - М.: Вече, 2009. - 495 с.

3. Зиновьев А.А. Гомо советикус / А.А. Зиновьев. - М.: Центрполиграф, 2000. - 155 с.

4. Зиновьев А.А. Мой дом - моя чужбина / А.А. Зиновьев. - Lausanne: L'Age d'Homme, 1982. - 120 с.

5. Зиновьев А.А. Русская судьба, исповедь отщепенца / А.А. Зиновьев. - М.: Центрполиграф, 1999. - 506 с.

6. Зиновьев Александр. В преддверии рая / Александр Зиновьев. - Lausanne: L'Age d'Homme, 1979. - 587 с.

7. Зиновьев Александр. Глобальный человейник [Электронный ресурс] / Александр Зиновьев.

8. Зиновьев Александр. Гомо советикус: Роман / Александр Зиновьев. - Lausanne: L'Age d'Homme, 1981. - 199 с.

9. Зиновьев Александр. Живи. Исповедь инвалида / Александр Зиновьев. - Lausanne: L'Age d'Homme, 1989. - 199 с.

10. Зиновьев Александр. Иди на Голгофу / Александр Зиновьев [Электронный ресурс].

11. Зиновьев Александр. Иди на Голгофу: Исповедь верующего безбожника / Александр Зиновьев. - Lausanne: L'Age d'Homme, 1985. - 183 p.

12. Скворцов А.А. Социология Александра Зиновьева: между логикой и этикой / А.А. Скворцов / Александр Александрович Зиновьев / Под. ред. А.А. Гусейнова. - М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2009. - 376 с.

References

1. Zinoviev Alexandre. L'Evangile Pour Ivan / Aleksandr Zinovyev. Evangelie dlya Ivana. Edition bilingue. - Lausanne, L'Age d'Homme, 1984. - 127 s.

2. Guseynov A.A. A.A. Zinovyev: «Ya est suverennoe gosudarstvo» / A.A. Guseynov / Velikie proroki i mysliteli. Nravstvennye ucheniya ot Moiseya do nashikh dney. - M.: Veche, 2009. - 495 s.

3. Zinovyev A.A. Gomo sovetikus / A.A. Zinovyev. - M.: Tsentrpoligraf, 2000. - 155 s.

4. Zinovyev A.A. Moy dom - moya chuzhbina / A.A. Zinovyev. - Lausanne: L'Age d'Homme, 1982. - 120 s.

5. Zinovyev A.A. Russkaya sudba, ispoved otshchepentsa / A.A. Zinovyev. - M.: Tsentrpoligraf, 1999. - 506 s.

6. Zinovyev Aleksandr. V preddverii raya / Aleksandr Zinovyev. - Lausanne: L'Age d'Homme, 1979. - 587 s.

7. Zinovyev Aleksandr. Globalnyy cheloveynik [Elektronnyy resurs] / Aleksandr Zinovyev.

8. Zinovyev Aleksandr. Gomo sovetikus: Roman / Aleksandr Zinovyev. - Lausanne: L'Age d'Homme, 1981. - 199 s.

9. Zinovyev Aleksandr. Zhivi. Ispoved invalida / Aleksandr Zinovyev. - Lausanne: L'Age d'Homme, 1989. - 199 s.

10. Zinovyev Aleksandr. Idi na Golgofu / Aleksandr Zinovyev

11. Zinovyev Aleksandr. Idi na Golgofu: Ispoved veruyushchego bezbozhnika / Aleksandr Zinovyev. - Lausanne: L'Age d'Homme, 1985. - 183 p.

12. Skvortsov A.A. Sotsiologiya Aleksandra Zinovyeva: mezhdu logikoy i etikoy / A.A. Skvortsov / Aleksandr Aleksandrovich Zinovyev / Pod. red. A.A. Guseynova. - M.: Rossiyskaya politicheskaya entsiklopediya (ROSSPEN), 2009. - 376 s.

Размещено на allbest.ru