Питання сенсу життя людини та його розуміння Іваном Прохановим

Размещено на http://www.allbest.ru/

Питання сенсу життя людини та його розуміння Іваном Прохановим

Н. М. Марюхно

Актуальність теми дослідження. Питання сенсу життя людини протягом всього існування людства є дискусійним і не припиняєвтрачатисвоєї актуальності, адже велика кількість людей не мають однозначної відповіді на дане запитання. Тому дана світоглядна проблема потребує подальшого дослідження.

Постановка проблеми. Слід констатувати,що сучасне суспільство має проблеми духовноморального стану. Духовність нації знаходиться на досить низькому рівні, а питання моралі нехтуються та зневажаються суспільством. Релігійність,здебільшого, проявляється в обрядах, сутність яких більшість українців не знає, а тому не може пояснити, бо так склалось історично. Від розуміння людиною сенсу свого життя буде залежати передусім рівень її духовності та праведності життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розглядаючи питання сенсу життя людини слід зазначити, що воно не втрачає своєї актуальності і сьогодні. З одного боку, питання сенсу життя людини розглядаєтьсязпозиції філософського вчення, надаючи йому дискусійного характеру, а з іншого має чітку богословську інтерпретацію. Погляд на дане питання описаний в працях філософів М. О. Бердяєва,В. С. Соловйова, Г. С. Сковороди та вчених-богословів В. О. Попова, І. С. Проханова.

Постановказавдання.

Розглянути питання сенсу життя людини з точки зору філософського вчення та розкрити дане питання з позиції богословського бачення Івана Проханова на основі аналізу його аудіо - проповіді “В чемсмыслтвоейжизни?”.

Виклад основного матеріалу. У статті основна увага спрямована на проповідника І. С. Проханова. Серед його проповідницької спадщини до наших часів зберіглась аудіо - проповідь “В чемсмыслтвоейжизни?”.Данапроповідьє практичною. Вона спрямована на зміну моральної свідомості людей для того, щоб вони могли стати конструкторами нового соціально - політичного життя на основі християнських цінностей. На його думку, життя людини призначене для Бога, а значить робота, сім'я, суспільство, людство, мистецтво і наука - все для Господа, тому що все від Господа.

Висновки. У статті розглянуто питання сенсу життя людини з точки зору філософського вчення та здійсненоаналізпроповіді І. С. Проханова, яка є прямим закликом до усвідомлення людиною свого сенсу життя.

Ключові слова: І. С. Проханов, проповідь, сенс життя людини, Бог, Священне Писання, песимізм, чистий оптимізм віри.

Актуальність теми

З прадавніх часів людство постійно перебуває у пошуках Бога та сенсу свого існування. Гріх, увійшовши в життя людей, віддалив їх від Творця, посіявши сумнів у істинності євангельської віри. Тому питання сенсу життя людини протягом всього існування людства є дискусійним і не припиняє втрачати своєї актуальності, адже велика кількість людей не мають однозначної відповіді на дане запитання. Тому дана світоглядна проблема потребує подальшого дослідження.

Постановка проблеми

Сучасне суспільство має проблеми духовно-морального стану. Духовність нації знаходиться на досить низькому рівні, а питання моралі нехтуються та зневажаються суспільством. Релігійність, здебільшого, проявляється в обрядах, сутність яких більшість українців не знає, а тому не може пояснити, бо так склалось історично. Тому і пояснити сенс свого життя людина не може, тому що не досліджує Священне Писання і не живе праведним життям. Акцент людини змістився в бік задоволення плотських потреб, а не пошуку того, що потрібно Господу. Загалом, низький рівень духовності призвів до небажання людини розбиратись у питанні сенсу свого життя та шукати правильну відповідь.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Розглядаючи питання сенсу життя людини слід зазначити, що воно не втрачає своєї актуальності і сьогодні. З одного боку, питання сенсу життя людини розглядається з позиції філософського вчення, надаючи йому дискусійного характеру, а з іншого має чітку богословську інтерпретацію. Погляд на дане питання описаний в працях філософів, богословів, а також в працях сучасних дослідників. Зокрема, у науковому середовищі є значна кількість статей з даної тематики, які висвітлюють проблеми питання сенсу життя. філософське вчення проханов аудіо проповідь

Постановка завдання

Метою даної статті є розгляд питання сенсу життя людини з точки зору філософського вчення та розкриття даного питання з позиції богословського бачення Івана Проханова на основі аналізу його аудіо - проповіді “В чемсмыслтвоейжизни?”.

Виклад основного матеріалу дослідження

Питання сенсу життя хвилювало людину з прадавніх часів. Зокрема, в античній філософії ми можемо спостерігати різні підходи до трактування сенсу життя людини. Сократ вбачав сенс життя у щасті, досягнення якого пов'язано з добродійним життям, відповідальним відношенням до законів, які прийняті державою, знанням моральних понять. Платон вказував на необхідність піклування про душу. Аристотель, в свою чергу, наголошував на прагненні стати добродійною людиною та відповідальним громадянином. Епікур був переконаний в тому, що головним є досягнення людиною особистого щастя, спокою та блаженства, а Діоген Синопський вбачав сенс життя людини у внутрішній свободі та презирстві до багатства [8, с.431]. Очевидним є факт, що міркування філософів були направлені на необхідності досягнення людиною чеснот, моральності, відповідальності перед державою, дотриманні законів.

Європейські філософи теж мали різні точки зору в інтерпретації даного поняття. І. Кант вбачав сенс життя у наслідуванні принципів моральності, Л. Фейербах у прагненні до щастя на основі всезагальної любові людей один до одного, К. Маркс у боротьбі за комунізм, а англійські філософи XIX століття І. Бентам та Дж. Мілль у досягненні успіху, вигідних та корисливих цілей [8, с. 431]. Таким чином, з огляду на еволюцію даного поняття спостерігаеться тяжіння розуміння сенсу життя в бік добробуту суспільства та задоволення власних потреб людини.

Якщо звернутись до філософії письменника Г. С. Сковороди, то ми побачимо, що в центрі її уваги були релігійні та моральні проблеми життя. Він наголошував на тому, що головною метою життя людини повинен бути дух людини, його думки та серце. Не кожен мае головну мету, хоча повинен мати. Тож він приходить до висновку, що всі справи людини повинні бути скеровані до того, щоб дати життя духу людини, благородство серцю, світлості думкам [10]. Така характеристика філософом мети життя людини прицільно точно визначае основні проблеми в сфері духовності, які також залишаються властивими сьогоденню.

Передусім слід зазначити, що Г. С. Сковорода був релігійним, християнським мислителем. Перша і головна істина, яку філософ бачив цілком ясно полягае в тому, що час, життя та все інші міститься в Господі. На його думку, людське життя можливе тільки у Христі, з Христом і для Христа, - власне, таке життя і е ідеалом українського мислителя [9, с. 207208]. Тобто, в розуміння сенсу життя людини Сковорода вкладає духовну складову, акцентуючи увагу на тому, що основою людського життя мае бути віра в Господа Ісуса Христа та праведне життя.

Розглядаючи філософську спадщину мислителя В. Соловйова можна помітити, що він був більше всього захисником людини і людства загалом. Вся своерідність християнської справи життя філософа виявлялась в тому, що він повернувся до віри отців та став захисником християнства після гуманістичного досвіду нової історії, після самоутвердження людської свободи в знанні, творчості, суспільному будівництві. На його думку, людство повинно не тільки приймати благодать та істину, що дана у Христі, але здійснювати цю благодать та істину в своєму особистому та історичному житті [3, с. 582, 584]. Таким чином, В. Соловйов питання сенсу, призначення життя вбачае у пошуку істини, яка полягае в Ісусі Христі.

У Діяннях Святих Апостолів 17:24-27 ми читаємо, що Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживае не в храмах, рукою збудованих, і Він не вимагає служіння рук людських, ніби і чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім, і життя, і дихання і все. І весь людський рід він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі за мешкання їх, щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас [4, с. 1082]. Тобто, Бог створив людину, в певний час, в певному місці для того, щоб вона шукала Господа, свого Творця, а не займалась задоволенням власних потреб, ніби вона вічна та безсмертна.

Беручи до уваги постать І. С. Проханова слід зазначити, що він є досить значимою фігурою для протестантизму. Його творчий доробок викликає інтерес сучасних дослідників, так само як вивчення його досвіду з втілення богословських ідей в суспільне життя в роки самодержавства, постійних переслідувань за віру та різних утисків з боку владної верхівки.

Якщо звернутись до богословської спадщини богослова І.С. Проханова, то стає очевидним, що проповідницькій діяльності він надавав важливе значення. Як лідер євангельського руху, він поставив собі за мету досягти духовної Реформації в Росії, а потім і в усьому світі. На його переконання, тільки завдяки звіщенню Євангелія можливо досягти духовного відродження окремо кожної людини. Але на шляху до розуміння свого сенсу життя, Іван Степанович пережив розчарування, розпач та песимістичність думок.

Зазначимо, що проповідник І. С. Проханов народився у 1869 році у м. Владикавказі в сім'ї віруючих. З самого дитинства він наповнювався Словом Божим, мав чуйне серце до бідних та знедолених. У навчанні відрізнявся гострим розумом та знаннями. Любов до краси природи, в якій він бачив Творця, розвинула в Івана Степановича естетичні почуття та розкрила талант поета та письменника, який він застосовував в подальшому служінні. З самого дитинства юнак не припиняв думати про Бога, сумлінно навчався та переймався долею нужденних людей. Однак губитель людських душ - сатана, шукав спосіб внести певний хаос в його світлі думки та невпевненість у власних судженнях. В юнацькі роки він почав перейматись різного роду питаннями, не на всі з яких зміг знайти відповіді.

Варто зауважити, що в період закінчення шостого класу середньої школи, сам І. С. Проханов свій характер характеризував як більш менш визначений, але про духовний стан він не міг так стверджувати. Адже будь-який сильний вплив - політичний, релігійний чи, навіть, атеїстичний - міг захопити його розум [7, с. 42].

Навчаючись в реальному училищі, він почав регулярно відвідувати гурток з вивчення песимістичної філософії. Заплутані роздуми індійських мудреців, похмурі афоризми А. Шопенгауера відштовхували, і викликали зацікавленість одночасно. Після напружених спорів про сутність життя порушувався душевний спокій. Питання “Що таке життя?” так і залишалось без відповіді [6, с. 13].

Слід зазначити, що А. Шопенгауер був представником ірраціоналістичної філософії, на якого вплинула східна філософія, особливо буддизм з його вченням про нескінченні страждання людини у світі. Ірраціоналізм вчить, що в світобудові немає жодного сенсу, тому людина не тільки не здатна зрозуміти цей світ своїм розумом, але й сама керується в своїй поведінці ірраціональними, позбавленими будь-якого розумного сенсу, імпульсами. Звідси і висновок А. Шопенгауера про те, що життя людини немає жодного сенсу. Виходить, що краще людині було б взагалі не народитись, щоб не існувати, безнадійно страждаючи у такому не досконалому світі. Неважко зрозуміти, до яких думок може прийти молода людина, у якої ще не сформувались погляди на світ і положення людини у світі, який потрапив під вплив ірраціоналістичної філософії. Свій “песимістичний досвід” захоплення цією філософією Проханов описав в своїй автобіографії “В котлеРоссии”.

У своїх пошуках І. С. Проханов відстоював одну ідею, що всі люди повинні мати одну ціль, яка не залежить від оточуючого середовища. Не знаходячи повністю задовільного вирішення цієї проблеми, він дуже страждав і знаходився на межі відчаю. Його переслідувала думка, що в житті немає розумного сенсу та цілі і він почав думати про те, як скинути з себе тягар життя [7, с. 45].

Неважко зрозуміти, що ця ідея вплинула на свідомість юного Проханова і він вирішив покінчити життя самогубством так і не знайшовши відповіді на свої питання. У черговий раз повертаючись з гуртка додому, Іван Степанович прийняв рішення скористатись зброєю, що висіла на стіні в його кімнаті. Великим було його здивування, коли зайшовши до своєї кімнати, він не побачив на стіні зброю. Натомість на столі лежав лист, на якому великими літерами його батько написав запитання: “Чи любиш ти Ісуса Христа?”. Ці слова вразили його душу і він згадав всі свої попередні духовні переживання [7, с. 46]. Безперечно, у вирішенні цієї ситуації варто наголосити на винятковій ролі батька Степана Антоновича, який знав характер свого старшого сина. Очевидно, що він знав про захоплення свого сина та бачив його внутрішні хвилювання. Ми можемо зробити висновок про те, що батько переймався душевним станом сина, проявляв зацікавленість та турботу. Напис, який залишив Степан Антонович, став відповіддю на його запитання про сенс життя.

Тепер для І. С. Проханова знайомі йому раніше вірші з Нового Заповіту відкрились з повним розумінням сенсу життя. В Євангелії від Івана 14:6 він прочитав слова, на яких наголошував Христос зазначаючи, що Він є шлях, істина та життя” [7, с. 46]. Головним його розумінням стало те, що тільки у Христі можливо віднайти істину. Проханов усвідомив, що Євангеліє наповнене оптимізмом віри, в якому немає місця песимізму. Тому все його подальше життя та служіння віддзеркалювало чистий оптимізм віри, який він проніс крізь всю свою релігійну діяльність.

Дані зміни характеризуються внутрішнім духовним перетворенням, яке російський філософ М. О. Бердяєв пояснює поняттям convertion - різким переходом від “повної пітьми до довершеного світла”. Однак, згадуючи свій духовний шлях філософ зазначав, що його життя не супроводжувалось різким наверненням, тобто переходом від “повної пітьми до довершеного світла” [2, с. 174]. Власне М. Бердяєв вдало пояснює добре відомий протестантському середовищу феномен духовного навернення. Виходячи з того, як описував свій перехід від “песимізму до оптимізму” І. С. Проханов, з ним це навернення відбулося, адже він радикально змінився у думках і поведінці. Уся система цінностей ніби перевернулася, натомість прийшла радість у душу попри складні випробування - ув'язнення, голодування, переслідування, утиски з боку влади.

З моменту усвідомлення сенсу свого життя, Євангеліє стало для

І.С. Проханова відправною точкою його проповідницької діяльності, яка цілком і повністю була направлена на оновлення суспільства за допомогою Євангелія та духовного відродження російського народу. Він прийшов до розуміння того, що тільки Ісус Христос відкриває істину та є сенсом життя людини у світі повного зла та гріху.

Таке внутрішнє духовне перетворення призвело І. С. Проханова до покаяння, яке відбулось у листопаді 1886 року, а 17 січня 1887 року він вступив у помісну групу християнських віруючих, хрестившись в річці Терек у Владикавказі. У тому ж році він склав програму свого майбутнього життя під девізом “Життя для Христа” [7, с. 48]. З цього моменту життя Івана Степановича набуло мети, а також рішучих дій щодо подальшого служіння людям. Його проповіді надихали віруючих та впливали на слухаючих, призводячи їх до покаяння. В своїй основі вони мали практичну складову, націлену на зміну життя людини завдяки її духовному відродженню. Зазначимо, що І. С. Проханов отримав богословську освіту за кордоном, вивчаючи різні дисципліни та відвідуючи лекції відомих на той час богословів.

Зауважимо, що І. С. Проханов провадив свою діяльність на початку XX століття, в часи самодержавства, заборони інакомислення, відсутності свободи слова. Проповідь Слова Божого заборонялась, а проповідники зазнавали постійного переслідування за свої релігійні переконання, хоч такі часи заборон і змінювались на краще. Не дивлячись на різного роду труднощі, І. С. Проханов все своє життя не залишав проповідницьку діяльність та використовував будь - яку можливість для звіщення Євангелія.

Соціально-політичні ідеї богослова знаходились в контексті різних підходів до реформування соціального життя Росії. Проповідницька діяльність була однією з таких підходів.

Велика кількість проповідей І. С. Проханова були направлені на розкриття істини Євангелія та спасіння в Ісусі Христі. До наших часів зберігся в аудіо - записі уривок проповіді Івана Степановича, яка називається “В чемсмыслтвоейжизни?”. Вона є оригінальною, сповненою оптимізму, адже передає настрій проповідника, дух радості, свободи, щастя та впевненості в істинності віри в Ісуса Христа. Зауважимо, що дана проповідь направлена на зміну моральної свідомості людей з тим, щоб вони могли стати конструкторами нового соціально - політичного життя на основі християнських цінностей.

Свою проповідь І. С. Проханов починає з питання до присутніх на зібранні: “Для чого ти живеш?” [1]. Цілком очевидно, що багато людей задавали собі таке питання, і в підсумку не знаходили відповіді на нього. Для кожної людини поняття сенсу життя неоднозначне та складне, адже проблема сенсу життя - це проблема моральної філософії, або, інакше етики, - як назвав її засновник цієї науки Аристотель. А тому цю проповідь богослова І. С. Проханова слід аналізувати в річищі проблематики, теорій та науково-понятійного апарату етики.

Проханов, як видно з цієї проповіді, не вдається до розгляду етичних теорій, але які, очевидно, мав би знати, оскільки закінчив вищий навчальний заклад в Санкт-Петербурзі. Однак імпліцитно він торкається їх, коли, як проповідник звертається зрозумілою мовою до слухачів, пояснюючи на побутуючих в масовій свідомості прикладах.

Зокрема, Проханов у даному контексті говорить про великого поета О. С. Пушкіна, який ставив собі запитання щодо сенсу життя: “Дар напрасный, дар случайный, жизнь, зачемты мне дана?”, і відповідав, що “Жизнь для жизни мне дана”.

Дану відповідь поета Проханов піддає критиці, тому що в ній, на його думку, немає відповіді. Він інтерпретує її словами “Я живу для того, щоб жити” та порівнює з ситуацією, в якій чоловік несе мішок зерна. При запитанні в чоловіка: “Для чого ти несеш мішок зерна?” він дасть відповідь: “Несу для того, щоб нести” [1]. Зауважимо, що проповідник наводить вдале порівняння, яке відображає поведінку та міркування багатьох людей сучасності.

Однак, в переписці Московського святителя, митрополита Філарета та О. С. Пушкіна відображено причину, з якої поет робить висновок, що життя - це дар марний, тому що рішення важких питань, пов'язаних з його моральним та творчим життям, визначило саме таку суспільну позицію поета. Натомість, митрополит у відповідь О. С. Пушкіну написав, що “Не напрасно, не случайно, жизнь от Бога нам дана”, наводячи при цьому уривки зі Священного Писання та вказуючи на силу Божу, яка навертає грішника з його гріховного шляху та залучає до участі у святості Бога [5].

Все ж І. С. Проханов приходить до висновку, що щоб людина не робила в житті, вона знає мету, для чого вона це робить. Тому людина повинна знати і мету, для якої вона живе [1]. Важко не погодитись з даним твердженням, адже дійсно кожна людина може пояснити мету своєї діяльності, а пояснити сенс свого життя більшість людей не може.

Далі він наводить приклад із свого практичного життя щодо міркування однієї людини над сенсом життя, яка впевнена, що вона живе, щоб працювати. Натомість Проханов пояснює, що людина працює для того, щоб підтримувати життя, а не жити для роботи. Інші ж люди впевнені, що вони живуть для сім'ї, суспільства, людства, мистецтва, науки. І такі відповіді, на його думку, є незадовільними, тому що тоді виникає питання: “Для чого існує суспільство, народ, людство та яка мета мистецтва, науки?”. Він переконаний, що на ці питання відповіді немає. І взагалі, без релігії, без віри, без Христа чіткої відповіді не існує [1]. Таким чином, по-перше, важливо розрізняти сенс життя від завдань життя. Адже життя заради родини, близьких, накопичення матеріальних благ, роботи, творчості немає нічого спільного з поняттям сенсу життя. По-друге, навіть, досягнувши всіх земних благ людина все одно залишиться невдоволеною, бо душа людини буде продовжувати шукати Господа.

Тоді Проханов звертається до Священного Писання, наголошуючи на тому, що саме в ньому можна знайти відповідь. У посланні до Филип'ян 1:21 Апостол Павло написав, що “Бо для мене життя - то Христос, а смерть - то надбання” [4, с. 1145]. Сенс даних слів полягає в тому, щоб віддати своє життя Тому, хто його дав - нашому Творцю і ця відповідь є істинною. Тому одразу стає зрозумілим, що життя людини призначене для Бога, а значить робота, сім'я, суспільство, людство, мистецтво і наука - все для Бога, тому що все від Нього. Тому Проханов, як людина, що знайшла та пізнала Бога, закликає інших людей до життя в славу Господа, наголошуючи на тому, що той, хто прийме Христа, буде мати високу ціль життя [1].

У статті “НоваяилиЕвангельскаяжизнь”, яку І. С. Проханов написав та опублікував у 1925 році у журналі “Християнин”, богослов описав життя людей, які змінились завдяки Євангелію, тобто зрозуміли сенс свого життя. У статті наголошується на тому, що духовно відроджена людина починає змінюватись зсередини, позбавляючись гріховних звичок, тим самим породжуючи і зовнішні зміни, які виявляються в поведінці та характері. Передусім, він вказує, що життя людини повинно бути розумним, тверезим, чистим, радісним, щасливим, наближеним до досконалого та прекрасним. Тому людина, яка не розуміє, що сенс життя полягає в житті для Господа, і як наслідок не дотримується Божих заповідей та настанов, відчуває вседозволеність та безкарність. Так само і суспільне життя народу не може бути процвітаючим та успішним без віри в Бога. Тому І. С. Проханов наголошував на поверненні до принципів першоапостольської церкви та наверненні до Бога, адже вбачав причиною всіх негараздів людей саме їх безвір'я, яке породжує хаос та жорстокість один до одного.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок

У статті розглянуто питання сенсу життя людини, яке хвилює багатьох людей сьогодення і на яке більшість не може знайти відповіді. Слід констатувати, що сучасний духовний стан народу України далекий від пошуку Господа. Для багатьох сенс життя у XXI столітті полягає у накопиченні матеріальних благ, а духовні питання так і залишаються невирішеними. Тому дана проповідь І. С. Проханова є прямим закликом до усвідомлення людиною свого сенсу життя, яке дасть можливість почати будувати власне та суспільне життя на основі християнських цінностей.

Проповідник І. С. Проханов мав сміливість відповісти на дане питання, розкривши в своїй проповіді його сутність, наголошуючи на необхідності пошуку Господа та присвяченні Йому свого життя, яке повинне бути праведним та сповненим плодів духа. Дійсно, тільки звернення до Господа, Священного Писання дасть можливість людині зрозуміти сенс свого життя. У Євангелії від Матвія 16:26-27 ми читаємо про те, що яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Янголами Своїми, і тоді “віддасть кожному згідно з ділами його” [4, с. 948]. Сьогодні Господь закликає кожного піклуватись про душу свою, бо все земне проходить, як і життя людини.

Список використаних джерел:

1. Аудио - проповедьПроханова И. С. “В чемцельтвоейжизни”. Доступно:

<https://www.youtube.com/watch?v=vGzzaXnNSnI>[Датазвернення 06

травень ' 2020].

2. Бердяев, НА 1991. `Самопознание (Опытфилософскойавтобиографии)', Москва, Изд - во “КНИГА”, 447 с.

3. Бердяев, НА 2005. `Диалектика божественного и человеческого', сост. и вступ. ст. ВН. Калюжного, Москва, Изд - во АСТ,Харьков: Фолио, 620 с.

4. Біблія. Святе Письмо, 2015. Київ: Вид-во “Книгоноша”, Пер. проф. Івана Огієнка, виправлене видання, 1226 с.

5. Малинин, Иоанн 2006. `К литературнойпереписке митрополита Филарета и

А. С. Пушкина'. Доступно:<https://pravoslavie.ru/526.html>[Дата

звернення 07 травень 2020].

6. Попов, ВА 1996. `Проханов И.С. Страницыжизни', СПб.: Христианскоеобщество“Библия для всех”, 201 с.

7. Проханов, ИС 1993. `В котлеРоссии', Москва: Изд-во “Протестант”, 256 с.

8. Соловьев, ВА & Михайлов АЛ 2017. `Смыслжизникак проблема философии', Международныйнаучный журнал “Молодойученый”, № 19 (153), c. 431-434.

9. Чернишов, ВВ 2009. `Релігійні основи світогляду Г.С. Сковороди', Науковий вісник “Гілея”: філософські науки, Випуск 23, с.206-215.

10. Чижевський, ДІ 1992. `Нариси з історії філософії на України', Київ: Вид-во “Орій” при УКСП Кобза, с. 230.

References:

1. Audio - propovedProhanova I. S. “V chemceltvoejzhizni” (Audio - I. S.

Prokhanov'ssermon “Whatisthepurposeofyourlife”).Dostupno:

<https://www.youtube.com/watch?v=vGzzaXnNSnI> [Datazvernennya 06 traven 2020].

2. Berdyaev, NA 1991. `Samopoznanie (Opytfilosofskojavtobiografii) (Self- knowledge (Experienceofphilosophicalautobiography))', Moskva, Izd - vo“KNIGA”, 447 s.

3. Berdyaev, NA 2005. `Dialektikabozhestvennogo i chelovecheskogo (DialecticsoftheDivineandHuman)', sost. i vstup. st. VN. Kalyuzhnogo,Moskva, Izd - vo AST,Harkov: Folio, 620 s.

4. Bibliya. SvyatePismo (TheBible. HolyScripture), 2015. Kiyiv: Vid-vo “Knigonosha”,Per. prof. IvanaOgiyenka, vipravlenevidannya, 1226 s.

5. Malinin, Ioann 2006. `K literaturnojperepiskemitropolitaFilareta i A. S. Pushkina (TotheliterarycorrespondenceofMetropolitanFilaretand A. S. Pushkin)'. Dostupno: <https://pravoslavie.ru/526.html> [Datazvernennya 07 traven 2020].

6. Popov, VA 1996. `Prohanov I. S. Stranicyzhizni (Prokhanov I. S. PagesofLife)', SPb.: Hristianskoeobshestvo “Bibliyadlyavseh”, 201 s.

7. Prohanov, IS 1993. `V kotleRossii (IntheCauldronofRussia)', Moskva: Izd - vo“Protestant”, 256 s.

8. Solovev, VA &Mihajlov AL 2017. `Smyslzhiznikakproblemafilosofii (TheMeaningofLifeas a ProblemofPhilosophy)', Mezhdunarodnyjnauchnyjzhurnal “Molodojuchenyj”, № 19 (153), c. 431-434.

9. Chernishov, VV 2009. `Religijniosnovisvitoglyadu G. S. Skovorodi (Religiousfoundationsof GS Skovoroda'sworldview)', Naukovijzhurnal “Gileya”, filosofskinauki,vipusk 23, s. 206-215.

10. Chizhevskij, DI 1992. `Narisi z istoriyifilosofiyinaUkrayini (EssaysonthehistoryofphilosophyinUkraine)', Kiyiv: Vid-voOrijpri UKSP Kobza, s. 243.

Размещено на Allbest.ru