Про метамову гуманітарної наукової думки
Висвітлення проблеми метамови гуманітарної науки на основі поширення теорії гри на пізнання феномена художнього тексту та залучення досвіду розвитку філософської думки 2-ї половини ХХ ст. Дослідження внутрішніх суперечностей в теоріях та їхньої неповноти.
Рубрика | Философия |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 05.06.2022 |
Размер файла | 60,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
И птицы держатся людского ремесла: Ворона сыру кус когда-то унесла И на дуб села, Села, Да только лишь ещё ни крошечки не ела.
Усе це аж ніяк не гірше ні від лафонтенівських рядків, ні від пізніших криловських. Та й рядок «Какие ноженьки, какой носок» Крилов, трішки змінивши, переніс у свій текст. Вправи М. Хераскова, що з'явилися водночас з сумароковськими, були дещо слабші. Ось початок його «Ворони і Лисиці»:
Ворона негде сыр украла
И с ним везде летала;
Искала места, где б пристойнее ей сесть,
Чтобы добычу съесть. Но на дерьво лишь села
И есть хотела...
Стиль Хераскова - це сумароковська легкість і гнучкість, але обтяжені перечіпливими «тред іаковізмами».
Шедевр І. А. Крилова був надрукований 1808 року. Це був період боротьби архаїстів і новаторів (за термінологією Ю. Тинянова), коли Державін завершував свій шлях велично-елегійним і гордим «Лебедем», коли молодий М. І. Гнедич, майбутній колега Крилова по службі в Імператорській бібліотеці, починав свій переклад «Іліади» (Крилов згодом буде одним із добровільних помічників Гнедича у цій справі), коли К. М. Батюшков створив свої романтичні елегії («Элизий», «Выздоровление»), а Жуковський - елегію «Вечер» і знамениті балади. У цій розкоші поезії високого ґатунку байки Крилова були, так би мовити, найближчим до прози варіантом віршування. Це і закономірно - вийшовши з прози, жанр байки, зберігаючи свою «жанрову пам'ять», завжди до прози тяжіє, хоча і досягає вершин віршової віртуозності. У цьому - одна з «ігрових» особливостей байки. Жанр може залишитися самим собою, тільки зберігаючи у собі напутливість, моралізм. Але це заборонено мистецтву. Звідси внутрішнє протиріччя в жанрі - логіка образів байки може спростовувати її мораль, хоча і не заперечує її відкрито.
Так було у Лафонтена. Ще сильніша ця внутрішня суперечливість у Крилова. Як показав Л. С. Виготський, наші симпатії до спритної, розумної Лисиці й антипатія до дурної Ворони перекривають мораль байки, в якій засуджено підлесливість, її «мерзенність» і «шкідливість». Інакше кажучи, починає діяти логіка мистецтва, яке хотів було (та й то більше в теорії) придушити чи хоча б редукувати в байці Лессінг. Підлесливість «мерзенна». Та якщо вона піднімається до вершин мистецтва (хай навіть не до найвищих), вона вже виправдана. «Тьмы низких истин нам дороже...» Крилов перевищив усіх своїх попередників в «динаміці» образу Лисиці. У Лафонтена, Лессінга, Сумарокова (не кажучи вже про давній варіант) Лисиця відразу береться до промови. У Крилова її монологу передує «ремарка»: «сырный дух Лису остановил», вона «на цыпочках подходит», «говорит так сладко» тощо. А це надає мові персонажа додаткову переконливість і емоційність. Виникає враження, ніби Лисиця сама вірить у свою брехню - адже так хочеться їсти! Тут у поета, безумовно, вихід на психологізм навіть більш тонкий, ніж у Лессінга. І як майстерно створює Лисиця облудний портрет Ворони! За всіма правилами риторики. Спочатку - загальний план («как хороша!»). Далі деталізація - перелік («шейка», «глазки», пёрушки» тощо). Це перша половина промови - перші її чотири рядки. Друга половина, теж чотири рядки, енергійне наростання панегірика, але вже базоване на припущенні - «верно, ангельский быть должен голосок!» (йдуть одні суцільні вигуки). Йде полум'яний заклик: «спой, светик, не стыдись!» Позаяк портретна гармонія першої половини промови «вимагає» умовляння її співом - тільки «спів» може, за словами Лисиці, зробити Ворону «царь-птицей». Пародійність цього «псевдо-портрета» очевидна, та безперечним є й ораторське мистецтво Лисиці. Її перемога забезпечена.
Крилов довів до досконалості закладену у давній байці структуру - «подвійну експозицію» образу Ворони. Птах поданий «очима автора» - це ж, власне, і погляд Лисиці - як істота нерозумна, ласа на лестощі. А у «звабливому» монолозі Лисиці цьому «реальному» вигляду протиставлений, і водночас зіставлений з ним, портрет безмежно ідеалізований, гіперболізовано- пародійний. Автори сюжету, так би мовити, грають інформаційними блоками тексту. «Правда» про Ворону (про її недоумство) найповніше розкривається за допомогою «брехні» Лисиці, причому ця брехня-ідеалізація має в собі власне спростування (заряд іронії), та воднораз породжує і два типи «правди»: 1) за допомогою «облудної» мови розкрита істинна сутність Ворони (ось вона, гайдеґґерівська «справжня Не-істина»); 2) облудна промова Лисиці несе практичну користь (тобто прагматичну «правду») її суб'єктові - інтенція Лисиці - сир дістається Лисиці.
Можна ще багато говорити і про інші парадокси та «ігрові» суперечності ХТ, точніше, його інваріанта. Так, вже в давньому архетипі байки мовчки допускається невідповідність, алогізм, на якому і тримається вся дотепність ситуації: текст передбачає, що обидва персонажа володіють людським розумом і мовою, інакше як би Ворон міг дослухатися до слів Лисиці? Та «мова» птаха виявляється лише неартикульованим пташиним криком-карканням - звідси і жартівливо-філософський висновок античного Лиса про Ворона: «Голос у тебе є, розуму - нема». Поети усвідомлюють цю суперечність - і у Лафонтена, Лессінга Ворон наділений здатністю і до артикульованого мовлення, і до мислення. Проте залишається вихідний парадокс: Лисиця «вільна» у своєму мовленні, Ворон - як і один із персонажів дзен-буддійських коанів - «скутий» неможливістю «сказати» будь-що без втрати бажаного (хоча в деяких варіантах він тримає здобич в кігтях, та загальна структура байки все ж зберігається). Так виникає ще один «ігровий» план у семантиці ХТ - нез'ясовне, але вирішальне для сюжету змішування двох типів умовності в образах здатних говорити звірів, «людського» і «тваринного» начал у кожному з них.
Будемо підбивати підсумки. Найкраще ігрову природу байок і їм подібних первісно міфологічних жанрів розкрив В. Теккерей в «Увертюрі» - першому розділі роману «Ньюкоми» (1855). Це веселе попурі на теми з Езопа і Лафонтена, де байкові персонажі (зокрема і «наші» Ворон з Лисицею) розігрують сценки «за мотивами» старовинних сюжетів і ніби транспонують їх в жанр романний. Потім у дію втягуються і автор -розповідач і розумний критик (варіант «проникливого читача»), які сперечаються про запропонований читачеві твір. Але в одному Теккерей упевнений: «Хіба є нові сюжети? Усі типи всіх героїв проходять у всіх цих байках... історії ці розповідалися за сотні років до Езопа: віслюки у львиних шкурах ревли на івриті, хитрі лиси лестили по-етруськи, а вовки гарчали, звичайно ж, на санскриті». Письменник упевнений - тисячолітні типи художніх образів, що мають міфологічну основу, живуть і будуть жити в мистецтві, бо вони, як усі великі символи, мають нескінченну семантичну й естетичну місткість, вони здатні до численних жанрових, смислових, структурних трансформацій.
Що дає нам, наприклад, та ж байка (чи казка, бо вона відома і в формі фольклорної казки) про Ворона і Лисицю?
Не тільки шаблонізований сюжет, придатний сьогодні хіба що для пародій. Ні, у цій найкоротшій оповіді, як у точці (= художньому атомі тексту), що вирує смислами, відображена і «змодельована» одна з найважливіших граней Буття. Адже Ворона і Лисиця - це люди в масках тварин. Ворона - не просто дурень, а й людина наївна, яка легко вірить «гарному» слову, тим паче що це слово піднімає її буквально до небес. Ворона проголошується «царем усіх птахів», «цар-птицею», «феніксом лісів», «орлом - птахом Зевса» тощо. Вороні здається, що досягнути цього блаженного становища легко - треба тільки «показати» голос! І один лише її крик різко змінить становище: Ворона присоромлена, принижена, лестивець тріумфує. Та подібна ситуація безперервно повторюється у житті, в історії: усі нові і нові покоління людей вступають у життя, що підлещує їм, захоплює їх - звідси і «зачаровані мандрівники», «зачаровані душі» світової літератури, людина починає вдавати з себе «царя землі», володаря космосу. Та майя буття підступна: приходить час «втрачених ілюзій» - людина принижена, посоромлена, її солодкі омани стосовно самої себе і щодо життя розвіюються. Вона втрачає свої ідеали, а часто і свій «шматок сиру», та й своє життя. У кращому разі залишиться їй цей «сир», за який тепер вона буде міцно триматися, як байковий Ворон, навчений досвідом. Але неперебутня драма буття - люди вічно переживають і будуть переживати гру Сущого і Не-сущого, Істини та Не-істини, Буття і Не-буття, в якій нерозривно переплетені комедія і трагедія, низьке і високе. Шопенгауер казав: доля обійшлася так, що «наше життя повинно містити всі жахи трагедії, та ми при цьому позбавлені навіть можливості зберігати гідність трагічних персонажів, а приречені відбувати всі деталі життя в неминучій ницості характерів комедії» [34, с. 333]. Може, не завжди так. Однак у розглянутих нами байках світова трагедія або драма людства дійсно постає перед нами в казково-комічних формах.
метамова гуманітарний науковий
ЛІТЕРАТУРА
1. Андреева С. В. Иррациональные конструкции в творческом мышлении. Принципы изучения художественного текста: тезисы 2-х Саратовских стилистических чтений: в 2 ч. Саратов, 1992. Ч. 2. С. 70-71.
2. Богин Б. И. Интенциональность и стиль. Принципы изучения художественного текста: тезисы 2-х Саратовских стилистических чтений: в 2 ч. Саратов, 1992. Ч. 1. С. 6-8.
3. Борухов Б. Л. Проблема точности и миф о математике. АРТ Альманах исследований по искусству: сб. науч. трудов / ред. Б. Л. Борухов. Саратов: Сар. гос. пед. ин-т им. К. А. Федина,, 1993. Вып. 1. С. 177-194.
4. Кайюа Р. Что такое игра? Курьер ЮНЕСКО. 1980. № 2. С. 6-7.
5. Христансен Б. Философия искусства / пер. Г. П. Федотова под ред. Е. В. Аничкова. СПб.: Шиповник, 1911. 291 с.
6. Дератани Н. Ф., Тимофеева Н. А. Хрестоматия по античной литературе. Для высш учеб. заведений. Изд. 5-е. Москва: Учпедгиз, тип. «Кр. пролетарий», 1947. Т. I. 632 с.
7. Долинин К. А. Знаковость в степени N как отличительное свойство художественного
текста. Принципы изучения художественного текста: тезисы 2-х Саратовских стилистических чтений: в 2 ч. Саратов, 1992. Ч. 1. С. 22-23.
8. Дымарский М. Я. Норма текстовости и стилевое варьирование. Принципы изучения художественного текста: тезисы 2-х Саратовских стилистических чтений: в 2 ч. Саратов, 1992. Ч. 1. С. 24-25.
9. Эйген М., Винклер Р. Игра жизни. Москва: Наука, 1979. 93 с.
10. Флоренский П. О литературе. Вопросы литературы. 1988. № 1. С. 146-176.
11. Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного / пер. с нем. Москва: Искусство, 1991. 367 с. (Серия «История эстетики в памятниках и документах»).
12. Гаспаров Б. М. Борис Пастернак: По ту сторону поэтики. (Философия. Музыка. Быт). Москва: Новое литературное обозрение, 2013. 272 с. URL: https://lit.wikireading.ru/48243.
13. Гаспаров Б. М.. Тартуская школа 1960-х годов как семиотический феномен. Ю. М. Лотман и тартуско-московская семиотическая школа. Москва: «Гнозис», 1994. С. 279-294.
14. Гаспаров М. Л. Взгляд из угла. Ю. М. Лотман и тартуско-московская семиотическая школа. Москва: «Гнозис», 1994. С. 299-303.
15. Гиршман М. М. Анализ поэтических произведений А. С. Пушкина, М. Ю. Лермонтова, Ф. И. Тютчева: учеб. пособие для студ. Москва: Высш. школа, 1981. 112 с.
16. Гиршман М. М. Литературное произведение: Теория художественной целостности. 2-е изд., доп. Москва: Языки славянских культур, 2007. 556 с.
17. Горелов И. Н. Верифицируется ли поэтический текст? Принципы изучения художественного текста: тезисы 2-х Саратовских стилистических чтений: в 2 ч. Саратов, 1992. Ч. 1. С. 19-21.
18. Harris J. F. Language, language games and ostensive definition. Syntess. Dordrecht, 1986. Vol. 69. N. 1. P. 41-49.
19. Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. Москва: Высш. школа, 1991. 192 с.
20. Гермненевтика. Глоссарий. URL: http://germenevtic.blogspot.Com/p/blog-page.html.
21. Киклевич А. К. Семантика художественного текста и возможные миры. Принципы изучения художественного текста: тезисы 2-х Саратовских стилистических чтений: в 2 ч. Саратов, 1992. Ч. 1. С. 29-31.
22. Козаржевский А. Ч. Учебник древнегреческого языка. Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1975. 408 с.
23. Козлик І. Літературознавчий аналіз художнього тексту / твору в умовах сучасної міжнаукової та міжгалузевої взаємодії. Брно, 2020. 235 с.
24. Левин Ю. И. «За здоровье Её Величества!..» Ю. М. Лотман и тартуско-московская семиотическая школа. Москва: «Гнозис», 1994. С. 309-312.
25. Лозовская Н. В. Принцип моделирования в изучении сказки. Принципы изучения художественного текста: тезисы 2-х Саратовских стилистических чтений: в 2 ч. Саратов, 1992. Ч. 2. С. 124-125.
26. Лосев А. Ф. История античной эстетики. Последние века: в 2 кн. Москва: Искусство, 1988. Кн. 2. 447 с.
27. Mandelbaum M. Philosophy, History, and the Sciences: Selected Critical Essays. Baltimore: Johns Hopkins University Press, 1984. 336 p.
28. Мейзерский В. М. Прагматические аспекты организации текста. Принципы изучения художественного текста: тезисы 2-х Саратовских стилистических чтений: в 2 ч. Саратов, 1992. Ч. 1. С. 41-42.
29. Мокиенко В. М. Образы русской речи: Историко-этимологические и
этнолингвистические очерки фразеологии. Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1986. 280 с.
30. Norris С. Deconstruction: Theory and Practice. London; New York: Methuen, 1982. 157 р.
31. Пастернак Б. Стихотворения и поэмы / вступит. ст. А. Д. Синявского; сост., подгот. текста и примеч. Л. А. Озерова. Москва; Ленинград: Сов. писатель, 1965. 731 с. (Б-ка поэта. Большая серия. Второе изд.).
32. Пономаренко Е. В., Пономаренко С. В., Офман Г. Ю., Хавкин В. П. Почва как она есть. Природа. 1993. № 3. С. 16-26.
33. Репин В. Дверь в единый мир науки и искусства. Наука и жизнь. 1994. № 3. С. 59-60.
34. Шопенгауеэр А. Мир как воля и представление / пер. Ю. И. Айхенвальда. Москва: И. Н. Кушнерев и К°, 1900. Т. I: кн. 1-4. 552 с.
35. Седов К. Ф. О природе художественного текста. АРТ Альманах исследований по искусству: сб. науч. трудов / ред. Б. Л. Борухов. Саратов: Сар. гос. пед. ин-т им. К. А. Федина,, 1993. Вып. 1. С. 5-15.
36. Шиллер Ф. Статьи по эстетике / пер. А. Г. Горнфельда, Э. Л. Радлова; прим.
А. Г. Горнфельда, А. А. Сидорова. Москва; Ленинград: Academia, 1935. 672 с.
37. Штайн К. Е. Использование феноменологического метода в процессе анализа поэтических текстов. Принципы изучения художественного текста: тезисы 2-х Саратовских стилистических чтений: в 2 ч. Саратов, 1992. Ч. 1. С. 62-64.
38. Sprachspiel und Methode: zum Stand der Wittgenstein-Discussion / herausgegeben von Dieter Birnbacher und Armin Burkhardt. Berlin; New York: de Gruyter, 1985. 211 p.
39. Степанов Н. И. Наука и игра: сопоставление и аналогия. Теория познания и современная физика. Москва: Наука, 1984. С. 75-87.
40. Требик О. Персонажний код кумулятивної казки: Коза. Слов'янський світ. 2018. Вип. 17. С. 143-156. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/slsv 2018 17 12.
41. Вахрушев В. Принципы изучения художественного текста (тезисы 2-х Саратовских чтений), части 1, 2. Волга. [Саратов] 1993. № VIII. С. 158-159.
42. Вовк В. Н. Языковая метафора в художественной речи. Природа вторичной номинации. Киев: Наук. думка, 1986. 143 с.
43. Выготский Л. С. Психология искусства. Изд. 2-е, доп. Москва: Искусство, 1968. 576 с.
44. Ярошевский М. Г. Психология в XX столетии. Теоретические проблемы развития психологической науки. Москва: Изд-во полит. литературы, 1974. 447 с.
45. Егоров Б. Ф. Полдюжины поправок. Ю. М. Лотман и тартуско-московская семиотическая школа. Москва: «Гнозис», 1994. С. 304-308.
REFERENCES
1. Andreeva, S.V. (1992), “Irrational constructions in creative thinking”, Principles of Studying Literary Text: Abstracts of 2 Saratov Stylistic Readings [“Irratsionalnyie konstruktsii v tvorcheskom myishlenii”, Printsipyi izucheniya hudojestvennogo teksta: tezisyi 2-kh Saratovskih stilisticheskih chteniy], Saratov, pp. 70-71. (in Russian).
2. Bogin, B.I. (1992), “Intentionality and style”, Principles of Studying Literary Text: Abstracts of 2 Saratov Stylistic Readings [“Intentsionalnost i stil”, Printsipyi izucheniya hudojestvennogo teksta: tezisyi 2-kh Saratovskih stilisticheskih chteniy], Saratov, pp. 6-8. (in Russian).
3. Borukhov, B.L. (1993), “The problem of accuracy and the myth of mathematics” [“Problema tochnosti i mif o matematike”], ART Almanakh issledovaniy po iskusstvu: sb. nauch. trudov, Saratov, Issue 1, pp. 177-194. (in Russian).
4. Caillois, R. (1980), “What is a game?” [“Chto takoe igra?”], Kurer YUNESKO, No. 2, pp. 6-7. (in Russian).
5. Christiansen, B. (1911), Philosophy of art, trans. from German [Filosofiya iskusstva, per. s nem.], Shypovnik, SPb., 291 p. (in Russian).
6. Deratani, N.F. and Timofeeva, N.A. (1947), Reader on ancient literature, 5th ed. [Khrestomatiya po antichnoy literature, izd. 5-ye], Uchpedgiz, Moscow, Vol. I, 632 p. (in Russian).
7. Dolinin, K.A. (1992), “Signity in degree N as a distinctive property of a literary text”, Principles of Studying Literary Text: Abstracts of 2nd Saratov Stylistic Readings [“Znakovost v stepeni N kak otlichitelnoe svoystvo khudojestvennogo teksta”, Printsipy izucheniya khudojestvennogo teksta: tezisy 2-h Saratovskikh stilisticheskikh chteniy], Saratov, pp. 22-23. (in Russian).
8. Dymarsky, M.Ya. (1992), “Norm of textuality and style variation”, Principles of Studying Literary Text: Abstracts of 2 Saratov Stylistic Readings [“Norma tekstovosti i stilevoe varirovanie”, Printsipy izucheniya khudojestvennogo teksta: tezisy 2-kh Saratovskikh stilisticheskikh chteniy], Саратов, 1992. Ч. 1. С. 24-25. (in Russian).
9. Eigen, М. and Winkler, R. (1979), Game of life [Igra jizni], Nauka, Moscow, 93 p.
10. Florensky, P. (1988), “About literature” [“O literature”], Voprosy literatury, No. 1, pp. 146-176. (in Russian).
11. Gadamer, H.-G. (1991), Relevance of the beautiful, trans. from German [Aktualnost prekrasnogo, per. s nem.], Iskusstvo, Moscow, 367 p. (in Russian).
12. Gasparov, B.M. (2013), Boris Pasternak: On the other side of poetics. (Philosophy. Music. Life) [Boris Pasternak: Po tu storonu poetiki. (Filosofya. Muzyka. Byt)], Novoe literaturnoe obozrenie, Moscow, 272 p., available at: https://lit.wikireading.ru/48243. (in Russian).
13. Gasparov, B.M. (1994), “The Tartu School of the 1960s as a Semiotic Phenomenon”, Yu.M. Lotman and the Tartu-Moscow semiotic school [“Tartuskaya shkola 1960-h godov kak semioticheskiy fenomen”, YU.M. Lotman i tartusko-moskovskaya semioticheskaya shkola], Gnozis, Moscow, pp. 279-294. (in Russian).
14. Gasparov, М.Т (1994), “Looking from the corner”, Yu.M. Lotman and the Tartu-Moscow semiotic school [“Vzglyad iz ugla”, YU.M. Lotman i tartusko-moskovskaya semioticheskaya shkola], Gnozis, Moscow, pp. 299-303. (in Russian).
15. Girshman, M.M. (1981), Analysis of the poetry of A.S. Pushkin, M.Yu. Lermontov, F.I. Tyutchev [Analiz poeticheskikh proizvedeniy A.S. Pushkina, M.YU. Lermontova, F.I. Tyutcheva], Vyssh. shkola, Moscow, 112 p. (in Russian).
16. Girshman, M.M. (2007), Literary work: Theory of artistic integrity [Literaturnoe proizvedenie: Teoriya khudojestvennoy tselostnosti, 2-е izd., dop], Yazyki slavyanskikh kultur, Moscow, 556 p. (in Russian).
17. Gorelov, I.N. (1992), “Is the poetic text verified?”, Principles of Studying Literary Text: Abstracts of 2 Saratov Stylistic Readings [“Verifitsiruetsya li poeticheskiy tekst?”, Printsipy izucheniya khudojestvennogo teksta: tezisy 2-kh Saratovskikh stilisticheskikh chteniy], Saratov, С. 19-21. (in Russian).
18. Harris, J.F. (1986), “Language, language games and ostensive definition”, Syntess, Vol. 69 No.
1, p. 41-49. (in English).
19. Heidegger, М. (1991), [Разговор на проселочной дороге], Vyssh. shkola, Moscow, 192 p. (in Russian).
20. Hermeneutics Glossary [Germnenevtika. Glossariy], available at:
http://germenevtic.blogspot.com/p/blog-page.html. (in Russian).
21. Kiklevich, А.К. (1992), “Semantics of Literary Text and Possible Worlds”, Principles of Studying Literary Text: Abstracts of 2 Saratov Stylistic Readings [“Semantika hudojestvennogo teksta i vozmojnyie miry”, Printsipy izucheniya khudojestvennogo teksta: tezisy 2-kh Saratovskikh stilisticheskikh chteniy], Saratov, pp. 29-31. (in Russian).
22. Kozarzhevsky, А. Ch. (1975), Ancient Greek textbook [Uchebnik drevnegrecheskogo yazyka], Izd-vo Mosk. un-ta, Moscow, 408 p. (in Russian).
23. Kozlyk, I. (2020), Literary critic analysis of fictious text / work in the conditions of modern inter-scientific and interdisciplinary interaction [Literaturoznavchyi analiz khudozhnoho tekstu / tvoru v umovakh suchasnoi mizhnaukovoi ta mizhhaluzevoi vzaiemodii], Brno, 235 p. (in Ukrainian).
24. Levin, Yu.I. (1994), “`For the health of Her Majesty!..'”, Yu.M. Lotman and the Tartu-Moscow semiotic school [“Za zdorovye Eyo Velichestva”,YU.M. Lotman i tartusko-moskovskaya semioticheskaya shkola], Gnozis, Moscow, pp. 309-312. (in Russian).
25. Lozovskaya, N.V. (1992), “The principle of modeling in the study of a fairy tale”, Principles of Studying Literary Text: Abstracts of 2 Saratov Stylistic Readings [“Printsip modelirovaniya v izuchenii skazki”, Printsipy izucheniya khudojestvennogo teksta: tezisy 2-kh Saratovskikh stilisticheskikh chteniy], Saratov, pp. 124-125. (in Russian).
26. Losev, A.F. (1988), History of ancient aesthetics. Recent centuries: in 2 books, Book 2, [Istoriya antichnoy estetiki. Poslednie veka: v 2-kh kn., kn. 1], Искусство, Москва, 447 p. (in Russian).
27. Mandelbaum, M. (1984), Philosophy, History, and the Sciences: Selected Critical Essays, Johns Hopkins University Press, Baltimore, 336 p. (in English).
28. Meyzerskiy, V.M. (1992), “Pragmatic aspects of text organization”, Principles of Studying Literary Text: Abstracts of 2 Saratov Stylistic Readings [“Pragmaticheskie aspekty organizatsii teksta”, Printsipy izucheniya khudojestvennogo teksta: tezisy 2-kh Saratovskikh stilisticheskikh chteniy], Saratov, pp. 41-42. (in Russian).
29. Mokiyenko, V.M. (1986), Images of Russian speech: Historical, etymological and ethnolinguistic essays on phraseology [Obrazy russkoy rechi: Istoriko-etimologicheskie i etnolingvisticheskie ocherki frazeologii], Izd-vo Leningr. un-ta, Leningrad, 280 p. (in Russian).
30. Norris, С. (1982), Deconstruction: Theory and Practice, Methuen, London, New York, 157 p. (in English).
31. Pasternak, B. (1965), Poems and poems [Stihotvoreniya i poemy], Sov. pisatel, Moscow, Leningrad, 731 p. (in Russian).
32. Ponomarenko, Ye.V., Ponomarenko, S.V., Ofman, G.Yu. and Khavkin, V.P. (1993), “The soil as it is” [“Pochva kak ona est”], Priroda, No 3, pp. 16-26. (in Russian).
33. Repin, V. (1994), “The door to a single world of science and art” [“Dver v edinyi mir nauki i iskusstva ”], Nauka i zhizn, No. 3, pp. 59-60. (in Russian).
34. Schopenhauer, А. (1900), The World as Will and Representation, Vol. I, trans. from German [Mir kak volya ipredstavlenie, Т. I: kn. 1-4], I.N. Kushntetv i К°, Moscow, 552 p. (in Russian).
35. Sedov, К.Б. (1993), “ On the nature of artistic text” [“O prirode khudozhestvennogo teksta”], ARTAlmanakh issledovaniypo iskusstvu: sb. nauch. trudov, Saratov, Issue 1, pp. 5-15. (in Russian).
36. Schiller, F. (1935), Articles on aesthetics [Stati po estetike], Academia, Moscow, Leningrad, 672 p. (in Russian).
37. Shtain, KYe. (1992), “The use of the phenomenological method in the analysis of poetic texts”, Principles of Studying Literary Text: Abstracts of 2 Saratov Stylistic Readings [“Ispolzovanie fenomenologicheskogo metoda v protsesse analiza poetichesk”, Printsipy izucheniya khudojestvennogo teksta: tezisy 2-kh Saratovskikh stilisticheskikh chteniy], Saratov, pp. 62-64. (in Russian).
38. (1985), Sprachspiel und Methode: zum Stand der Wittgenstein-Discussion / herausgegeben von Dieter Birnbacher und Armin Burkhardt, de Gruyter, Berlin, New York, 211 p. (in German).
39. Stepanov, N.I. (1984), “Science and play: juxtaposition and analogy”, Theory of knowledge and modern physics [“Nauka i igra: sopostavlenie i analogiya”, Teoriya poznaniya i sovremennaya fizika], Nauka, Moscow, pp. 75-87. (in Russian).
40. Trebyk, О. (2018), “Character code of a cumulative fairy tale: Goat” [“Personazhnyi kod kumuliatyvnoi kazky: Koza”], Slovianskyi svit, Issue 17, pp. 143-156, available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/slsv 2018 17 12. (in Ukrainian).
41. Vakhrushev, V. (1993), “Principles of Studying Literary Text (abstracts of 2 Saratov Stylistic Readings), parts 1, 2” [“Printsipy izucheniya khudojestvennogo teksta: tezisy 2-kh Saratovskikh stilisticheskikh chteniy”], Volga, No. VIII. pp. 158-159. (in Russian).
42. Vovk, V.N. (1986), Linguistic metaphor in artistic speech. The nature of the secondary nomination [Yazyikovaya metafora v khudojestvennoy rechi. Priroda vtorichnoy nominatsii], Nauk. dumka, Kiev, 143 p. (in Russian).
43. Vygotsky, L.S. (1968), Psychology of Art, 2nd ed., add. [Psihologiya iskusstva, izd. 2-e, dop.], Iskusstvo, Moscow, 576 p. (in Russian).
44. Yaroshevsky, М.Ст. (1974), Psychology in the XX century. Theoretical problems of the development of psychological science [Psihologiya v XX stoletii. Teoreticheskie problemy razvitiya psihologicheskoy nauki], Izd-vo polit. literatury, Moscow, 447 p. (in Russian).
45. Yegorov, B.F. (1994), “Half a dozen amendments”, Yu.M. Lotman and the Tartu-Moscow semiotic school [“Poldyujinyi popravok”, Yu.M. Lotman i tartusko-moskovskaya semioticheskaya shkola], Gnozis, Moscow, pp. 304-308. (in Russian).
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Основні ідеї теорії пізнання і моралі Джона Локка та їх вплив на формування філософської думки Нового часу. Філософське вчення про виховання, що послужило розвитку філософсько-педагогічної думки епохи Просвіти. Головна праця "Досвід про людський розум".
реферат [27,8 K], добавлен 14.06.2009Основні риси становлення суспільно-філософської думки в Київській Русі. Значення культури у становленні суспільно-філософської думки Київської Русі. Філософські ідеї у творчості давньоруських книжників. Джерела суспільно-філософської думки Київської Русі.
реферат [38,5 K], добавлен 11.12.2008Специфічні ознаки наукового пізнання та процес його здобуття. Проблема методу і методології в філософії науки. Побудова і функціонування наукової теорії. Основні процедури наукової діяльності. Логічна структура наукового дослідження та її елементи.
курсовая работа [27,5 K], добавлен 15.06.2011Розвиток філософської думки України. Становлення українського неоплатонізму XIX–XX ст. Академічна філософія України в XIX ст.: Куліш, Шевченко, Юркевич. Філософія обґрунтування нової картини світу: Ф. Бекон, Р. Декарт, Кант, Гегель, Гегель, Фейєрбах.
дипломная работа [38,4 K], добавлен 18.12.2007Аналіз низки внутрішніх і зовнішніх цінностей наукового пізнання. Визначення сутності регулятивів - аксіологічних передумов науки, цілей і цінностей. Ознайомлення з поглядами філософів. Дослідження внутрішніх аксіологічних основ наукового пізнання.
статья [27,0 K], добавлен 21.09.2017Загальна характеристики стану філософської культури України кінця XVIII – початку XIX ст. Поширення ідей представників французького та німецького просвітництва в Україні. Масонство в історії філософської думки України, теорії та етапи його зародження.
контрольная работа [18,1 K], добавлен 30.05.2010Специфіка філософського знання, основні етапи становлення й розвитку філософської думки, ії актуальні проблеми. Загальнотеоретична та соціальна філософія, світоглядні і соціальні проблеми духовного буття людства. Суспільна свідомість та її структура.
учебное пособие [1,8 M], добавлен 13.01.2012Виникнення філософських ідей у Стародавній Греції, передумови їх формування, основні періоди. Відомі філософські школи давньої Еллади, славетні мислителі і їх вчення. Занепад грецької історико-філософської думки, причини, вплив на філософію сучасності.
курсовая работа [52,8 K], добавлен 30.11.2010Дослідження філософських поглядів Д. Юма та Дж. Локка. Скептична філософія людської природи Д. Юма. Сенсуалістична концепція досвіду Дж. Локка. Проблеми походження людського знання, джерела ідей у людській свідомості, інваріанти розуміння досвіду.
статья [22,8 K], добавлен 18.08.2017Виникнення постпозитивізму та його місце в розвитку філософської думки. Критичний раціоналізм Карла Поппера. Методологія науково-дослідницьких програм І. Лакатоса. Історична динаміка наукових знань Томаса Куна. Епістемологічний анархізм Пола Феєрабенда.
курсовая работа [94,2 K], добавлен 28.09.2014Погляди Аристотеля, його вплив на розвиток наукової і філософської думки. Основні положення вчення Геракліта. Філософія Левкіппа та Діогена. Ідеологія давньогрецького філософа–матеріаліста Епікура. Погляди старогрецьких мислителів Платона і Сократа.
реферат [28,1 K], добавлен 21.10.2012Точки зору про час виникнення науки. Загальні моделі її розвитку, основні елементи. Закономірності акумуляції знання і конкуренції науково-дослідних програм. Поняття наукової революції, пов’язаною із зміною парадигм. Ідеї динаміки наукового пізнання.
реферат [24,7 K], добавлен 14.10.2014Три основні напрями філософії історії. Специфіка філософського осмислення проблеми людини у філософії, сутність людини в історії філософської думки. Філософські аспекти походження людини. Проблеми філософії на сучасному етапі. Особистість і суспільство.
реферат [40,2 K], добавлен 08.10.2009Загальне поняття та критерії істинності теорії. Конструювання і тлумачення змістовної частини теорії. Огляд варіантів тлумачення терміна "гіпотеза". Логіко-гносеологічні передпричини виникнення наукових проблем. Проблема як форма розвитку знання.
реферат [36,3 K], добавлен 02.04.2014Емпіричний досвід і міфологічна картина світу. Зародження та ранні етапи розвитку філософії в Україні (XI-XV ст.). Гуманістичні та реформаційні ідеї у філософській думці України (кінець XV-початок XVII ст.). Філософія в Києво-Могилянській академії.
курсовая работа [75,4 K], добавлен 14.11.2008Періодизація розвитку античної філософії. Представники мілетської філософії, принципи Анаксимандра. Уявлення про походження життя та природу. Атомістичне вчення Левкіппа та Демокріта. Наукові ідеї Епікура та Платона, метафізика Арістотеля та софісти.
реферат [34,6 K], добавлен 06.03.2011Формування філософських поглядів Б. Рассела, започаткування методу логічного аналізу. Проблеми використання мови, її дослідження за допомогою логічного аналізу. Сутність теорії пізнання. Внесок в освіту, історію, політичну теорію та релігійне вчення.
курсовая работа [75,5 K], добавлен 13.05.2012Філософія права Гегеля як одна з видатних робіт у всій історії правової, політичної думки. Система гегелівського абсолютного ідеалізму. Діалектика як рушійна душа істинного пізнання, як принцип, що вносить в зміст науки внутрішній зв'язок і необхідність.
контрольная работа [44,1 K], добавлен 15.03.2010Зміст поняття "Філософія", її специфіка та шлахи її розвитку. Філософія як світогляд. Міфологія, релігія, філософія і наука. Напрямки філософської думки. Система образів і понять, які розкривають відношення людини до світу. Горизонти філософського пошуку.
дипломная работа [20,5 K], добавлен 28.02.2009Соціально-економічна суть епохи Відродження. Загальні риси філософської думки цієї доби. Франція епохи ренесансу. Принципи розвитку гуманізму. Сутність та зміст реформації, ідеї Кальвіна. Вирішення питань державного устрою в філософії того часу.
реферат [34,8 K], добавлен 27.10.2014