Сон антропології і філософія Ф. Ніцше
Аналіз особливості системи філософування Ф. Ніцше, опис підходів до оцінки творчості філософа у сучасній гуманістиці. Дослідження логіко-семантичного аспекту концепту "надлюдина" в контексті філософської антропології, проблема онтологічних припущень.
| Рубрика | Философия |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.07.2022 |
| Размер файла | 27,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Сон антропології і філософія Ф. Ніцше
Н. В. Бєлова
В статті проаналізовано особливості системи філософування Ф. Ніцше; виділено наявні підходи до оцінки творчості філософа у сучасній гуманістиці. Визначено, що враження не академічності його текстів і категоріального апарату справляє саме спроба філософа подолати сон антропології (Фуко, 1994).
З 'ясовано, що використання Ф. Ніцше нових за змістом понять обумовлено недостатністю тих методологічних регулятивів, що обмежували філософування мислителя, і є прикладом переосмислення раціональності відповідно до історично нової внутрішньої міри людини як об'єкта пізнання. Пропонується розглядати термін «надлюдина» як такий, що змістовно визначає об 'єкти високого рівня абстракції.
Обґрунтовано, що Ф. Ніцше, відкидаючи класичне розуміння людини, пропонує філософсько-гносеологічний «горизонт» можливого синтезу раціональності і соціальності, в якому стає можливим розглядати людину в контексті її життя.
Доведено, що хоча ідея культурно-історичного буття людини в суспільстві залишається поза філософією Ф. Ніцше, налаштованість філософа на подолання усереднення як виродження людини підводить до усвідомлення необхідності пошуку загальних первеней, «субстанції» людського буття.
Ключові слова: абстракція, антропологія, ідеалізація, ідол, кумир, метафора, принцип очищення свідомості, основи процедури абстракції, референція, надлюдина, «складка», Ф. Ніцше.
N. Belova
THE DREAM OF ANTHROPOLOGY AND F. NIETZSCHE'S PHILOSOPHY
The article presents the main features of Nietzsche's philosophizing and available approaches to the philosopher's work evaluation in modern humanistics, among which the most significant are pro- comprehension and contra- comprehension, which still make the study of Nietzsche's texts antinomic. It is shown that the lack of scientificity in Nietzsche's texts, categories and concepts is determined by the philosopher's attempt to overcome the dream of anthropology (Foucault).
The study demonstrates that the use of Nietzsche's new-look concepts is due to the lack of the methodological regulations that limited the philosopher's thinking, and is an example of rationality revision in accordance with the historically new inner measure of man as an object of knowledge.
The author suggests considering the term “superman” as the one that defines meaningfully the objects of a high level of abstraction.
The paper reveals that Nietzsche, rejecting the classical understanding of man, offers a philosophical and epistemological “horizon” of the possible synthesis of rationality and sociality in which it becomes possible to analyze a person in the context of his life. філософування ніцше гуманістика
It has been been proved that although the idea of cultural and historical existence of man in society stays outside the philosophy of Nietzsche, his willingness to overcome averaging as a degradation of man leads to the realization of the need to find common primordial, “substance ” of human existence.
Being based on the material we have analyzed, it can be stated that recognition of the real existence or possibility of implementation in reality of an object(objects) denoted by the term “superman” is only an assumption, an attempt to implement in reality idealization, whose referent is not only an abstract object (that is the result of distraction from qualities and relationships of its prototype), but the result of a certain synthetic thinking activity, which contains such ultimate qualities which the object of thinking does not have in reality.
We believe that Nietzsche was close to understanding that giving concrete meaning to terms occurs in the process of world cognition. But it can be stated that assignment of world by man in the process of cognition becomes possible under the condition of getting rid of the original subjectivity by establishing its social quality.
Overcoming the “dream of anthropology” is possible within the dialectical synthesis of sociality and rationality, on the way to which Nietzsche found himself, creating an abstraction of superman, which separates the human existence from the social (historical) existence.
Key words: abstraction, anthropology, idealization, idol, metaphor, the principle of purification of consciousness, grounds for abstraction procedure, reference, superman, “fold”, Nietzsche.
Постановка проблеми
Сучасна гуманістика, в пошуках філософсько- гносеологічних детермінант та методологічних регулятивів аналізу людини, містить безліч розвідок, що присвячені вивченню філософської спадщини Ф. Ніцше, більшість з яких базується на дослідженнях і тих висновках, що належать класикам сучасної філософії, зокрема Ж. Батаю, М. Ґайдеґґеру, Ґ.Ґайту, Ж. Ґранье, Ж. Делезу, Ж. Дерриді, Д. Домбовскі, В'яч. Іванову, А. Єнсену, П. Клоссовскі, В. Кауфману, Д. Конвей, О. Лосєву, П. де Ману, К. Ясперсу та ін., і в своїх інтерпретаціях ніцшевської проблематики відтворює логіку pro et contra, що склалася (не тільки у вітчизняній традиції) наприкінці ХІХ - початку ХХ ст., протилежними полюсами якої можливо вважати pro-прочитання, що належать філософам Срібного віку М. Бердяєву, Ф. Зелинському, С. Франку, Л. Шестову і ін., що близько сприйняли ідеї антропологічного проекту філософа, та contra-прочитання Б. Бернадинера, Ф. Коплстона, К. Левіта, Ґ. Лукача, А. Фульє і ін. Точка зору останніх стала на десятиріччя лейтмотивом тлумачення вчення Ф. Ніцше як несистематичної, спотвореної філософії ніґілізму, що насичена містицизмом та протиріччями, - філософії «знецінення вищих цінностей». І хоча подолання цієї антиномічності, перегляд ідеологічно ангажованої установки на вивчення філософської спадщини Ф. Ніцше як втілення імморалізму, завершилися в другій половині ХХ ст., чому, як влучно помітив Ґ.-Ґ. Ґадамер, допоміг М. Ґайдеґґер: «Деякі завдяки йому зрозуміли, ким був Маркс, інші - ким був Фройд, а усі ми наприкінці кінців зрозуміли, ким був Ніцше» (Ґадамер, 1991, с. 3), в цілому дослідження Ф. Ніцше як антропологічного проекту не є достатнім і залишається не завершеним.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Оскільки ідеї філософа були ввібрані постмодерністським та постструктуралістським дискурсами і наповнили новітню філософію ніцшевськими темами й проблемами, а ніцшевський нігілізм, що отримав статут онтологічного феномену в Dasein-проекті М. Ґайдеґґера, трансформував не тільки логіку, а й увесь катеґоріальний ряд онтології постмодерна, яка наголосила на важливості інтерпретації поняття буття в залежності від нашого відношення до нього, існує багато розвідок, серед яких найбільш значущими є дослідження А. Бадью, Ж. Бодрійяра, В. Косихина, Б. Маркова, В. Подороги, О. Чернякова та ін., які, справедливо наголошуючи на тому, що філософія Ф. Ніцше, що виходить з античного мислення, підсумковує двохтисячолітню традицію теоретичного опанування буттям та створює підвалини множинності онтологій постмодерна, зосереджуються насамперед на онто-герменевтиці.
Багато дослідників вбачають прояв нігілізму, відмову Ф. Ніцше від філософської традиції, що передувала його пошукам, у певній несистематичності, неакадемічності текстів філософа. В той самий час негативній оцінці суперечливості, або двозначності, на думку К. Ясперса, ніцшевської творчої спадщини протистоїть визнання її цілісності, певної узгодженості, що отримало підтвердження, між іншим, в сучасних розробках проблеми рецепції античності в філософії Ф. Ніцше у розвідках О. Жаворонкова, Г. Іріцяна, І. Колесникова, М. Маяцького та ін.; в порівняльному аналізі поглядів Ф. Ніцше та його послідовників в розвідках Б. Бабич, Л. Блонда, Б. Маркова, О. Цендровського та ін., а також в контексті аналізу посткласичної антропології, що був проведений О. Дугіним, А. Кампос, К. Рахмановською, К. Свасьяном, Л. Павлишин та ін.
Висока ступінь розробки багатьох аспектів ніцшевської філософії, публікації новітніх фундаментальних досліджень, не знімають актуальності проблеми онтолого- метафізичної насиченості філософської мови мислителя та вимагають дослідницької рефлексії не тільки щодо принципів ніцшевської метафізики, а й щодо уточнення змісту її головних філософських концептів та виявлення культурно-гносеологічних підстав їх прийняття.
Оскільки в більшості розвідок питання логіко-методологічних особливостей філософування Ф. Ніцше практично не висвітлюється (виключенням є розвідки О. Цендровського), а проблема онтологічних припущень, що приймаються Ф. Ніцше і містяться в термінах, поняттях «мовлення» філософа, залишається поза увагою дослідників, вважаємо доцільним розглянути її логіко-семантичний аспект, обмежуючись аналізом концепту «надлюдина».
Метою статті є аналіз логіко-семантичного аспекту концепту «надлюдина» в контексті філософської антропології.
Виклад основного матеріалу
Відомо, що складні у стилістичному відношенні мовні засоби, різноманітні поетичні й літературні конструкції, що були використані Ф. Ніцше як у проведеній ним критиці класичних понять суб'єкта, причинності, закону, істини та ін., так і задля вираження змісту власних філософських понять, так само як і зв'язок ніцшевських метафор із риторичними фігурами, що належать до системи тропів, привели видатного теоретика ХХ ст. П. де Мана до висновку про «драматизацію риторики» та застосування філософом методу деконструкції (Ман, 1999, с. 24), що створило підґрунтя формування відповідної традиції прочитання Ф. Ніцше. В той самий час низка сучасних науковців, зокрема Ж. Деррида, вказує на наявність в текстах Ф. Ніцше різних стилей, що дозволяє казати не тільки про афористичність текстів Ф. Ніцше, а й про наявність в них двох мов: зв'язної та афористичної (Бланшо, 2003, с. 12). Саме для останньої, за Ж. Делезом, характерна «гра образів», гра метафор.
Відзначимо, що метафора, яка слугує вихідною точкою аналізу текстів Ф. Ніцше як деконструкцїї, отримала в останні десятиріччя власний дискурс, власну теорію, яка містить дисциплінарні складові, що за походженням належать не тільки до філології або філософії, а й до логіки, де достатньо повно розкритий механізм її дії та її роль в якості засобу пізнання. Як справедливо стверджує сучасна дослідниця Н. Арутюнова, без метафори «...не існувало би ... зони вторинних предикатів, або предикатів, що характеризують абстрактні поняття» (Арутюнова, 1990, с. 9). Оскільки метафора є одним із засобів виразу значення, перенесемо акцент з афористичності на зв 'язність філософської мови Ф. Ніцше, який, без сумніву, був справжнім хранителем мови як «оселі буття» (М. Ґайдеґґер), та згадаємо т. з. авторитет референції, на який вказує П. де Ман в своєму аналізі «міфа» про семантичну відповідність знака й референта.
За думкою П. де Мана, авторитет референції, «.ховаючись під різними масками, від неприкритої ідеології до самих витончених форм естетичного й етичного судження» (Ман, 1999, с. 12), некритично використаний, «підриває надію . мати і перше, і друге» (Ман, 1999, с. 12). Вважаємо це зауваження таким, що заслуговує на додаткове осмислення, оскільки сама понятійність філософії, зв'язок катеґоріального філософського мислення з мовою є проблематичними, що, як нам здається, в повній мірі усвідомлював Ф. Ніцше, наголошуючи на необхідності відмовитися від «старечих» категорій мислення як від забобонів розуму, що антропоморфізують світ; як від ілюзії, що входить «. до складу перспективної оптики життя» (Ніцше, 1990, т. 2, с. 249). Ніцшевський пафос подолання метафізики передбачав розбудову філософської мови, поняття якої, як вказує Ґ.-Ґ. Ґадамер, суть «.не максимальна відчуженість приведеної до термінологічної однозначності номенклатури від життя, а відновлення зв'язку понятійного мислення з мовою й із сукупністю істини, що присутня в мові» (Ґадамер, 1991, с. 43). Така мова - мова метафори - була створена філософом і отримала високу оцінку Ж. Делеза, за визначенням якого, Ф. Ніцше «.використовує нові, вельми точні терміни для нових, вельми точних понять» (Делез, 2003, с. 126), більшість з яких належить до філософської антропології.
Але справа не тільки в тому, що Ф. Ніцше запропонував і увів до філософії нові терміни, наповнивши їх новим змістом. Необхідність використання саме нових понять, що принципово відрізняються у своєму змісті від загальноприйнятих (а як відомо, зміст наявних понять не може вичерпати усіх якостей предметів, позначених цими поняттями, і змінюється разом із суспільною практикою, а зміни у змісті так само можуть знаходити прояв у їх вербальному виразі) вочевидь була обумовлена недостатністю наявних методологічних регулятивів, що певним чином обмежували філософування Ф. Ніцше.
Потрібно зазначити, що концепція надлюдини Ф. Ніцше, в своєму запереченні європейського гуманізму Нового часу, по суті була продовженням критики розуму, проголошеною І. Кантом в якості головного завдання філософування, і спиралася на відомі методологічні детермінанти, що домінували в філософії і науковому пізнанні цього історичного періоду. Ми маємо на увазі насамперед т. з. принцип універсального сумніву Р. Декарта і принцип очищення свідомості Ф. Бекона як вихідні точки філософсько-методологічної рефлексії.
Проведена Ф. Беконом критика чотирьох родів ідолів в певному сенсі була інтерпретацією образів античної традиції в рамках класичного підходу, що в нових умовах виявився паліативним з огляду на налаштованість Ф. Ніцше на пошук такого горизонту мислення, в якому здійсниться перетин логіки і історії, раціональності і соціальності. Інакше кажучи, класична раціональність виявилася для Ф. Ніцше недостатньою, неефективною, «неметодологічною», і мислитель, використовуючи метод інтерпретації, пропонує змістовну, образно-метафоричну систему філософії (й культури), додавши в якості одного з первеней соціальність, яка неминуче позбавляє класичну раціональність її внутрішньої самодостатності та теоретичної узгодженості.
Спроба переосмислити раціональність відповідно до нової внутрішньої міри людини як об'єкта пізнання відслідковується в багатьох розвідках Ф. Ніцше. Так, в своїй розвідці «Затьмарення кумирів, або про те, як можливо філософувати за допомогою молотка», Ф. Ніцше пропонував «ПІДСЛУХОВУВАТИ ТАЄМНИЦІ КУМИРІВ», пробувати «...і молотком, і камертоном...» (Ніцше, 1990, кн. 1, с. 333) філософські поняття, з метою виявлення тих, що перетворилися в процесі історичного розвитку в кумирів, або ідолів, тобто в «надуті» й «пусті» (або ложні) образи свідомості.
Як відзначав в своїх лекціях з сучасної філософії відомий філософ
М. Мамардашвілі, до «ОДВІЧНИХ», «самих надутих», і разом із тим, самих пустих ідолів, Ф. Ніцше відносив і саму людину, підкреслюючи, що «.не тільки зміст думки, а й самий її факт як подія в світі має певні умови» (Пущаев, 2010, с. 170). І в цьому сенсі, за думкою філософа, проблеми людини як предмета філософських досліджень, не існує, оскільки «. філософія з самого початку була примушена ввести деякі абстракції в розуміння світу, - такі, що в максимальній мірі могли би усунути моменти, що витікають з земної, кінцевої, спеціальної . природи людини» (Мамардашвілі, 2007). В той же самий час для сучасної філософії людина залишається абсолютною метою і, як влучно зазначає Ж.-П. Сартр, «.успіх її підприємства призводить до того, що вона грузне в мережах утилітарного суспільства, а на задньому плані будь-якої її дії таїться ... не успіх, а поразка» (Сартр, 1987, с. 331-332).
І якщо людина грузне в мережах суспільства, то філософія в своєму налаштуванні «.визначити людину як живу істоту, як індивіда, що працює, або суб'єкта, що говорить.» (Фуко, 1994, с.361) грузне в мережах рефлексії змішаного типу, для якої притаманно, як з'ясовує французький філософ М. Фуко, змішання емпіричного і трансцендентального в процесі того, як «.трансцендентальна функція намагається покрити своєю владною мережею інертний й сірий простір емпіричності, а з іншого боку - самі емпіричні змісти одушевляються, потроху розправляються . і тут же підкоряються мовленню, яке розносить далечінь їх трансцендентальні претензії» (Фуко, 1994, с. 361-362). В результаті цього змішання відбувається подвоєння (або «складка»), яке так само характеризується французським філософом як емпірико-критичне, оскільки за допомогою такого подвоєння відбувається зображення «.людини, що вкорінена в природі, обміні або мовленні, як обґрунтування її власного кінцевого буття» (Фуко, 1994, с. 361). Як наслідок, каже М. Фуко, «.філософія знову занурюється в сон - тільки не Догматизму, а Антропології» (Фуко, 1994, с.362), при чому сам догматизм так само зазнає подвоєння, поширючися «.на два різних щабеля, що спираються один на інший, та одночасно обмежуючи один інший: докритичний аналіз того, що є людина за своєю суттю, стає аналітикою того, що взагалі може бути дано людському досвіду» (Фуко, 1994, с. 362).
Ця «вавілонська» ситуація для свого подолання потребує засобів, так би мовити, філософського пуризму, що єдиний може подолати сон філософської антропології, а не подовжити подальшу інфляцію її наукової цінності.
Наше припущення, що ніцшевська філософія є одним з таких засобів, - певною спробою подолання сну антропології, передбачає повернення до розгляду особливостей мислення філософа, його понятійної системи, та концептуальних основ онтології, що покладена в основу концепції надлюдини.
Термін «надлюдина» зазвичай розглядається як одне з головних понять, що створюють категоріальний каркас ніцшевської філософської концепції, і, як такий, в своєму змісті він має відтворювати сукупність корінних уявлень Ф. Ніцше про буття, що передбачає можливість однозначної інтерпретації. Але в силу своєї антропоморфності цей термін отримує багато інтерпретацій, найбільш поширеною з яких є його тлумачення як «визначення» людської сутності (Ґ.-Ґ. Ґайдеггер), її реалізацію, тоді як для Ф. Ніцше «...навіть найбільш потаємні рушійні сили складають не тільки антропоморфний аспект речей, але і зовнішній аспект людської діяльності» (Делез, 2003, с. 89), що має такий самий абстрактний характер. Таким чином, метафору, що була введена Ф. Ніцше при розгортанні концепції надлюдини, можливо віднести до тих, що, за переконанням Х. Ортега-і-Гассета, змістовно визначають об'єкти високого рівня абстракції (Ортега-і-Гассет, 1990, с. 76). Подібний підхід до розуміння абстракції ми вбачаємо у М. Мамардашвілі, для якого такі явища як «зникнення», «анігіляція», «недоступність», «позаекранне зіткнення» є метафорами властивостей свідомості, що «.об'єктивно інкорпорована до будови космосу (в тій мірі, в якій він взагалі людством може наблюдатися, а людина в ньому - здійсюватися)» (Мамардашвілі, 1989, с. 318). Враховуючи це, аналіз ролі абстракції як об'єктивної характеристики знання (що має вираз в певних теоретичних уявленнях) має бути доповненим аналізом т. з. внутрішнього знання.
Але цьому має передувати аналіз абстрагування як акту мислення, а точніше - визначення вида підстав процедури абстракції, що не здається тривіальним завданням. В сучасній логіці виокремлюються підстави троякого роду: онтологічні, практичні і методологічні (Д. Горський), при чому в процесі абстрагування ми «.вдаємося до інших абстракцій, наприклад, до відволікання принципової неможливості здійснити в дійсності ті предмети, якими оперуємо в мисленні.» (Горський, 1961, с.37), тобто до ідеалізацій. Семантичне відношення іменування будується на визнанні деякого мовного виразу іменем об'єкту, не залежно від того, чи є він конкретним або абстрактним: принцип предметності байдужий до характеру того об'єкту, що ним позначається. В цьому сенсі визнання реального існування або можливості здійснення в реальності об'єктів, позначених за допомогою терміна «понадлюдина», є тільки нашим припущенням, спробою здійснити в дійсності ідеалізацію, референтним значенням якої є не просто абстрактний об'єкт, що є результатом відволікання від якостей і відносин свого прототипу, а результат певної синтетичної діяльності мислення, в якому містяться граничні якості, яких в реальності об'єкт мислення не має. І, як ми вважаємо, Ф. Ніцше близько підходить до розуміння того, що наповнення термінів конкретним змістом відбувається в процесі опанування світом: «Істинний світ, досяжний мудрецям, . - він живе в них, він - це вони. Давня форма, в якій висловлювалися ідеї.
Пояснення фрази «Я, Платон, є істиною» (Ніцше, кн. 1, с. 353). Але присвоєння світу людиною в процесі пізнання стає можливим за умови позбавлення від вихідної суб'єктивності шляхом встановлення її соціальної якості.
Висновок
Подолання «сну антропології» можливо в межах діалектичного синтезу соціальності і раціональності, на шляху до чого опинився Ф. Ніцше, створивши абстракцію надлюдини, яка виокремила безпосередньо людське буття з наявного соціального (історичного) буття.
Перспективи подальшого вивчення. Теоретичне осягнення онтосу і ґнозису людської культури передбачає впорядкування організації набутого на протязі тисячоліть знання, створення відповідної парадигми мислення, в якій спосіб концептуального відтворення взаємодії соціальності і раціональності, застосований Ф. Ніцше в розвідках його філософської спадщини, може слугувати подальшому пізнанню людини як культурно-історичного суб'єкту діяльності з метою досягнення певного синтезу знання про її дійсність.
Бібліографічний список
1. Арутюнова, Н.Д., 1990. Метафора и дискурс. В: Н.Д. Арутюнова и М.А. Журинская, ред. Теория метафоры. Москва: Прогресс, с. 5-32.
2. Бланшо, М., 2003. Ницше и фрагментарное письмо. Пер. с франц. В.Е. Лапицкого. Новое литературное обозрение, 3, c. 12-29.
3. Гадамер, Г.-Г., 1991. История понятий как философия. Пер. с нем. А.В. Михайлова. В: Г.-Г. Гадамер. Актуальность прекрасного. Москва: Искусство, с.26-43.
4. Горский, Д.П., 1961. Вопросы абстракции и образования понятий. Москва:
5. Издательство Академии наук СССР.
6. Делез, Ж., 2003. Ницше и философия. Пер. с франц. О. Хомы. Москва: Ad marginem.
7. Мамардашвили, М.К., 2007. Возможный человек. Гуманитарный портал. [online]
8. Доступно: <https://gtmarket.ru/library/articles/5480> (Дата звернення 15 травня 2021).
9. Мамардашвили, М.К., 2010. Очерк современной европейской философии. Москва: Прогресс - Традиция.
10. Мамардашвили, М.К., 1989. Сознание и цивилизация. В: И.Т. Фролов, ред.
11. Человек в системе наук. Москва: Наука, с.317-332.
12. Ман, П. де., 1999. Аллегории чтения: Фигуральный язык Руссо, Ницше, Рильке и Пруста. Пер. с англ. С.А. Никитина. Екатеринбург: Издательство Уральского университета.
13. Ницше, Ф. П о ту сторону добра и зла / пер. с нем. Н. Полилова. Соч. в 2 т. Т. 2. Москва : Мысль, 1990. С. 238-406.
14. Ницше, Ф., 1990. Помрачение кумиров или о том, как можно философствовать с помощью молотка. Пер. с нем. Ю.А. Антоновского. В: Ф. Ницше. Избранные произведения в 2 кн. Кн.1: Так говорил Заратурстра. Москва: Сирин, с. 331-378.
15. Ортега-и-Гассет, Х., 1990. Две великие метафоры. В: Н.Д. Арутюнова и М.А.
16. Журинская, ред. Теория метафоры. Москва: Прогресс, с. 68-81.
17. Пущаев, Ю.В., 2010. К выходу в свет собрания трудов М. К. Мамардашвили. Вопросы философии, 12, с.167-172.
18. Сартр, Ж.-П., 1987. Что такое литература? Пер. с франц. А.К. Авеличева. В: Г.К. Косиков, ред. Зарубежная эстетика и теория литературы. XIX-XXвв.
19. Трактаты. Статьи. Эссе. Москва: Издательство Московского университета, с.313-334.
20. Фуко, М., 1994. Слова и и вещи. Археология гуманитарных наук. Пер. с франц.
21. В.П. Визгина, Н. С. Автономовой. Санкт-Петербург: А-cad.
References
1. Arutyunova, N.D., 1990. Metafora i diskurs [Metaphor and discourse]. In: N.D. Arutyunova and M.A. Zhurinskaya, eds. Metaphor theory. Moskva: Progress, pp. 5-32. (in Russian).
2. Blanchot, M., 2003. Nitsshe i fragmentarnoe pismo [Nietzsche et I'bcriture fragmentaire].
3. Translated from french by V. Lapitsky. Novoe lyteraturnoe obozrenye, 3, pp.12-29. (in
4. Russian).
5. Deleuze, G., 2003. Nicshe i filosofiya [Nietzsche et laphilosophie]. Translated from french by O. Homa. Moskva: Ad marginem. (in Russian).
6. Fuko, M., 1994. Slova i veshchi. Arkheologiya gumanitarnykh nauk [Les Mots et les Choses.
7. Une Archeologie des Sciences Humaines], Translated from french by V. Vyzghyn and
8. N. Avtonomova. Sankt-Peterburh: A-kad. (in Russian).
9. Gadamer, H.-G., 1991. Istoriya ponyatiy kak filosofiya [Die Begriffsgeschichte und die
10. Sprache der Philosophie]. Translated from german by A. Mikhailov. In: H.-G. Gadamer.
11. Relevance of the beautiful. Moskva: Yskusstvo, pp. 26-43. (in Russian).
12. Gorskiy, D.P., 1961. Voprosy abstraktsii i obrazovaniya ponyatiy [Issues of abstraction and concept formation], Moskva: Izdatelstvo Akademii nauk SSSR. (in Russian).
13. Mamardashvili, M.K., 1989. Soznanie i tsivilizatsiya [Consciousness and civilization]. In: I.T.
14. Frolov, ed. Man in the system of sciences. Moskva, pp.317-332. (in Russian).
15. Mamardashvili, M.K., 2007. Vozmozhnyy chelovek [Possible person]. Gumanitarnyy portal.
16. [online] Available at: <https://gtmarket.ru/library/articles/5480/> [Accessed 15 May 2021]. (in Russian).
17. Mamardashvili, M.K., 2010. Ocherk sovremennoy evropeyskoy filosofii [Essay on modern European philosophy]. Moskva: Prohress - Tradytsyia. (in Russian).
18. Man, P. de., 1999. Allegorii chteniya: Figuralnyy yazyk Russo, Nitsshe, Rilke i Prusta [ Allegories of Reading: Figural Language in Rousseau, Nietzsche, Rilke, and Proust].
19. Translated from English by S. Nykytyn. Ekaterynburh: Yzdatelstvo uralskoho unyversyteta. (in Russian).
20. Nietzsche, F., 1990. Po tu storonu dobra i zla [Jenseits Von Gut Und Bose]. Translated from german by N. Polilov. Moskva: Mysl. (in Russian)
21. Nitsshe, F., 1990. Pomrachenie kumirov ili o tom, kak mozhno filosofstvovat s pomoshchyu molotka [Dammerung der Idole Oder wie man mit einem Hammer philosophiert]. Translated from german by Y. Antonovsky. In: F. Nitsshe. Selected works in 2 vols. Vol. 1: Thus spoke Zarathurstra. Moskva: Syryn, pp. 331-378.
22. Ortega-i-Gasset, Kh., 1990. Dve velikie metafory [Las dos grandes metaforas]. In: N.D.
23. Arutyunova and M.A. Zhurinskaya, eds. Metaphor theory. Moskva: Progress, pp с.6881. (in Russian).
24. Pushchaev, Yu.V., 2010. K vykhodu v svet sobraniya trudov M. K. Mamardashvili [To the publication of the collection of works of M. K. Mamardashvili]. Voprosy filosofii, 12, pp.167-172. (in Russian).
25. Sartr, Zh.-P., 1987. Chto takoe literatura? [Qu'est-ce que la littdrature?]. Translated from french by A. Avelycheva. In: G.K. Kosikov, ed. Foreign aesthetics and theory of literature. XIX - XX centuries. Treatises. Articles. Essay. Moskva: Izdatelsvo Moskovskogo universiteta, pp.313-334. (in Russian).
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Причини формування пристрасті до руйнування у Ніцше. Його погляд на зовнішність людини. Надлюдина як вища стадія людства. Необхідність "привілейованої" вищої освіти. Переоцінка цінностей Ніцше. Його філософія щодо походження моралі. Гармонія добра і зла.
реферат [28,3 K], добавлен 18.08.2009Біографія Ф. Ніцше. Періоди його творчості. Концепція світосприйняття філософа. Критика людини, суспільства і християнської моралі. Протилежність життя й розуму як основа ніцшеанської теорії. Поняття "надлюдини" як смислу землі. Бачення влади і держави.
контрольная работа [22,4 K], добавлен 16.04.2015Специфіка етіко-філософської проблематики у працях Ф. Ніцше, його критика теорії пізнання, використання логіки, моралі. Ресентимент як рушійна сила у процесі утворення й структурування моральних цінностей у філософії Ніцше, його критика християнства.
реферат [17,7 K], добавлен 31.05.2010Формування особи Ніцше і його філософії. Теорія "надлюдини": переоцінка цінностей. "Нова" етика і мораль в ученнях Ніцше. Зміст філософії влади. Твір "Так говорив Заратустра" - істотний виклик мислителя християнству як явищу помилковому і згубному.
реферат [31,9 K], добавлен 18.08.2009Головні умови появи "філософії життя" та проблеми, пов'язані з усвідомленням кризи класичного раціонального мислення. Основні етапи у творчості Ф. Ніцше. Позитивістський спосіб філософування та його вплив на абсолютизацію певних рис класичної філософії.
реферат [18,7 K], добавлен 09.03.2011Вивчення життєвого шляху українського філософа і письменника Г. Сковороди. Узагальнення різних підходів й аспектів до тлумачення серця особистості. Проблема антропології людини. Серце, як божественна сутність та сфера підсвідомого. Витоки філософії серця.
реферат [23,3 K], добавлен 16.03.2011Структура суспільної свідомості як сукупності ідеальних образів. Суспільство, соціальна спільність (соціальна група, клас, нація) як суб'єкт суспільної свідомості. Філософія життя Ф. Ніцше. Філософські начала праукраїнської доби в культурі Київської Русі.
контрольная работа [45,2 K], добавлен 14.02.2011Характерні особливості та принципи теорії філософії життя, аналіз етичних концепцій її найвідоміших представників, а саме - В. Дильтея, Г. Зиммеля, А. Бергсона, А. Шопенгауера, Ф.-В. Ніцше та А. Швейцера. Сутність життєвого досвіду як об'єкта пізнання.
контрольная работа [32,2 K], добавлен 27.12.2010Аналіз поняття молитви і концепту любові, поняття енергії та концепту ісихії, концепту зосередження та категорії синергії, співставлення агіографічного дискурсу з дискурсом художнього тексту. Співвідношення понять традиції ісихазму та феномену мови.
реферат [28,5 K], добавлен 15.07.2009Духовна криза сучасного світу. Філософсько-антропологічні погляди Ф. Ніцше: феномен "аполлонічних" та "діонісійськи" начал. Аполлон як символ прекрасного, місце та значення даного образу в творах автора. Аполлон та Діоніс – різні полюси космічного буття.
контрольная работа [27,7 K], добавлен 06.12.2014Навчання про "три світи" та "дві натури" в центрі філософії українського та російського просвітителя, філософа, поета та педагога Григорія Сковороди. Інтелектуальний шлях філософа. Особливості зв'язку філософської спадщини Г. Сковороди з сучасністю.
курсовая работа [72,0 K], добавлен 18.03.2015Вивчення особливостей формування ідеології націонал-соціалістів. Дослідження ролі політичної ідеології націонал-соціалізму в утвердженні нацистського політичного режиму. "Філософія" Гітлера. Огляд монографій про фашизм Ніцше, Шопенгауера, Шпенглера.
реферат [27,1 K], добавлен 17.09.2013Розвиток філософської думки України. Становлення українського неоплатонізму XIX–XX ст. Академічна філософія України в XIX ст.: Куліш, Шевченко, Юркевич. Філософія обґрунтування нової картини світу: Ф. Бекон, Р. Декарт, Кант, Гегель, Гегель, Фейєрбах.
дипломная работа [38,4 K], добавлен 18.12.2007Виникнення філософії одночасно в трьох цивілізаціях — індійській, китайській і грецькій, їх спільність та відрінення. Характеристика онтологічних і гносеологічних здобутків. Давньоіндійська філософія. Давня китайська філософія. Конфуціанство. Даосизм.
реферат [24,9 K], добавлен 08.10.2008Життєвий шлях Платона, передумови формування його політичної філософії. Погляди Платона в період розпаду грецького класичного полісу. Періоди творчості та основні роботи. Філософія держави, права та політики. Трагедія життя та філософської думки Платона.
реферат [65,8 K], добавлен 04.07.2010Особистість В.С. Соловйова та його творчість. Еволюція поняття "Софія" в поглядах філософа. Тема любові та вчення про "Вселенську теократію" в творчості мислителя. Загальні риси філософських пошуків мислителя та їхня роль в історії філософської думки.
реферат [56,2 K], добавлен 09.04.2015Зародження, особливості та періодизація античної філософії. Сутність філософського плюралізму. Філософські концепції природи релігії. Філософські погляди К. Ясперса. Платон як родоначальник послідовної філософської системи об'єктивного ідеалізму.
контрольная работа [50,8 K], добавлен 25.08.2010Людина в метафізичному вимірі. Філософське трактування метафізичного заняття людини – пізнання та відкриття в собі другого виміру і другого життя. Людина з точки зору філософської антропології - не біологічна і не психологічна, а метафізична істота.
реферат [20,2 K], добавлен 18.12.2010Найбільш здібний учень Сократа Платон, вплив його спадщини на європейську філософію. Дійсна відмінність філософа від софіста: віра в Бога та потреба в божественній мудрості. Політична філософія Платона, його вчення про політику. Зовнішній вигляд філософа.
реферат [52,1 K], добавлен 19.07.2009Осмислення фундаментальної для сьогоденної філософської антропології проблематики суперечності специфічно людського в ракурсі експлікацій цілісності людини. Ідея людини як контроверсійної єдності суперечностей в перспективі гетерогенної плюральності.
статья [27,0 K], добавлен 31.08.2017
