Феномен кохання як базова умова становлення концепції щастя сучасної особистості

Дослідження та особливості феномену кохання як базової умови становлення концепції щастя сучасної особистості. Процес зіставлення феномену кохання та концепції щастя в одну площину. Мотиваційний компонент соціалізації та самоактуалізації особистості.

Рубрика Философия
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 17.08.2022
Размер файла 25,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Феномен кохання як базова умова становлення концепції щастя сучасної особистості

Шевцова Дар'я Віталіївна викладач, аспірант (Ph.D.) зі спеціальності 053 «Психологія», кафедра практичної психології, Київський університет імені Бориса Грінченка

Анотація

Стаття розкриває концепції щастя сучасної особистості в контексті науково-психологічних досліджень. Метою дослідження було дослідити та висвітлити феномен кохання як базова умова становлення концепції щастя сучасної особистості. Теоретично розглянуто феномен кохання як невід'ємний компонент розвитку особистості та мотиваційний компонент соціалізації та самоактуалізації особистості, зазначено його значення для гармонійного розвитку людини. Здійснено аналіз проблеми концепції щастя сучасної особистості в контексті соціально-психологічних досліджень; визначено специфіку розглядів різних наукових підходів до психологічного вивчення цієї проблеми. У статті розкривається феномен кохання не тільки як концепт, категорію, почуття, уявлення а як домінуючу потребу, базову умову, рушійну силу, в основі якої лежить самореалізація особистості відповідно якого формується уявлення людей про щастя. Автор зазначає та наполягає на тому що щастя реалізується через стиль життя, а саме через спосіб адаптації та поведінки щодо постановки та способів досягнення власних цілей у різних сферах життя. Іншими словами, щасливою людина стає тоді, коли у її житті присутні такі компоненти, як праця, дружба та кохання, що виступають актуальною рушійною силою особистості. Відповідно кохання розкривається зовсім з іншого боку, розкривається мотиваційний компонент цього феномену, що кардинально змінює наукові погляди на проблематику розгляду почуттів у контексті уявлень сучасною особистістю концепцій щастя. Кохання це неминучий контакт між двома людьми, взаємодіючи з партнером, відбувається обмін досвідом, знаннями та навичками, різними формами поведінки. Автор намагається довести, що у процесі відкриття чогось нового у людини відкриваються здатність сприймати світ цілісно, розуміти різні грані людського буття, бути в гармонії зі своїм «Я». Виходячи з вищесказаного, людина починає глибше усвідомлювати свої потреби, можливості, свої задатки та здібності, що є показником щасливої особистості.

Ключові слова: кохання, щастя, саморозвиток, самореалізація, самоактуалізація, емоційний розвиток, емоції та почуття, базова потреба, сучасна особистість.

Shevtsova Daria Vitaliivna Lecturer, Postgraduate Student (Ph.D.) in Specialty 053 "Psychology", Department of Practical Psychology, Borys Grinchenko Kyiv University

THE PHENOMENON OF LOVE AS A BASIC CONDITION FOR THE FORMATION OF THE CONCEPT OF HAPPINESS OF THE MODERN PERSONALITY

Abstract. The article reveals the concepts of happiness of the modern personality in the context of scientific and psychological research. The aim of the study was to investigate and highlight the phenomenon of love as a basic condition for the formation of the concept of happiness of the modern personality. The phenomenon of love is theoretically considered as an integral component of personality development and the motivational component of socialization and self-actualization of a personality, its importance for the harmonious development of a person is noted. The analysis of the problem of the concept of happiness of the modern personality in the context of social and psychological researches is carried out; the specificity of consideration of different scientific approaches to the psychological study of this problem is determined. The article reveals the phenomenon of love not only as a concept, category, feelings, representations, but as a dominant need, a basic condition, a driving force, which is based on the self-realization of a person, according to which people's perception of happiness is formed. The author notes and insists that happiness is realized through a lifestyle, namely through a way of adaptation and behavior regarding the setting and methods of achieving one's own goals in different spheres of life. In other words, a person becomes happy when such components as work, friendship and love are present in his life, which are the actual driving force of the personality. Accordingly, love is revealed from a completely different side, the motivational component of this phenomenon is revealed, which radically changes scientific views on the problems of considering feelings in the context of the modern personality's concepts of happiness. Love is an inevitable contact between two people, interacting with a partner, there is an exchange of experience, knowledge and skills, different forms of behavior. The author tries to prove that in the process of discovering something new a person has the ability to perceive the world as a whole, to understand the various facets of human existence, to be in harmony with his self. Based on the above, a person begins to become more aware of their needs, opportunities, their talents and abilities, which is an indicator of a happy personality.

Keywords: love, happiness, self-development, self-realization, self-actualization, emotional development, emotions and feelings, basic need, modern personality.

Постановка проблеми

Становлення особистості не можливе без суспільства. Саме в залежності від того в межах якого суспільства здійснюється розвиток та виховання особистості закладаються базові цінності та норми, що виступають в подальшому способом соціального -психологічного регулювання взаємодії зі світом та з самим собою. Суспільство диктує критерії поведінки і моралі, з урахуванням яких розгортаються конкретніші і спеціалізовані вимоги нормативного контролю. Засвоєння цих критеріїв окремою людиною становить необхідну основу формування особистості та підтримки соціально- психологічного порядку у суспільстві. Цінності та норми, характерні для конкретного періоду часу тієї чи іншої культури, лежать в основі уявлення людей про щастя. Відповідно до свого розуміння щастя люди вибудовують всю свою життєву стратегію.

Щастя, у його ідеальному розумінні, є головною метою людини, що сприяє активізації всіх її життєвих сил, змушує розкривати фізичний та духовний потенціал особистості [6]. Це, в свою чергу, дає нам можливість говорити про емоції та почуття як невід'ємні компоненти розвитку особистості та мотиваційний компонент соціалізації та самоактуалізації особистості, одним із них виступає феномен кохання [7].

У сучасному світі духовний та емоційний розвиток відходить на другий план, що перешкоджає задоволенню базових потреб особистості, а цінності стають більш матеріальними та прагматичними, що призводить до значного зниження задоволеності власним життям. Нажаль дуже мало дослідників зіставляли феномен кохання та концепції щастя в одну площину, що не дає нам повністю зрозуміти тему кохання у раціональному співвідношенні зі щастям, але наштовхує нас на розкриття феномену кохання у зовсім іншій площині. феномен кохання мотиваційний щастя

Аналіз останніх досліджень та публікацій

В основу визначення теоретичних засад дослідження покладено аналіз наукових джерел з проблеми вивчення щастя у межах соціально-психологічних концепцій, зокрема таких вчених, як: Е. Дітон, О. Длугопольський, Д. Леонтьев, М. Корольова, О. Осипов, М. Селігман, М. Чіксентміхаї, А. Терещенко та ін.

Проблеми емоційної сфери та феномену кохання як рушійної сили саморозвитку особистості розглядали у своїх працях такі видатні зарубіжні та вітчизняні науковці, як А. Адлер, Е. Берн, Р. Бернс, А. Маслоу, Р. Стернберґ, З. Фрейд, Е. Фромм, К. Юнг тощо, а також Ю. Гіппенрейтер, Є. Ільїн, І. Кон, В. Кутішенко, В. Матвєєв, І. Сеченов, З. Рубін то ін.

Підкреслюючи актуальність цієї проблеми, також необхідно вказати на той факт, що, не зважаючи на досить велику кількість літератури, де висвітлюються аспекти категорії щастя та категорії кохання, більшість дослідників розглядають щастя та кохання як окремі соціально-психологічні феномени, а темі кохання як базовій умові досягнення щастя приділяється незначна увага і свідчить про проблему, яка потребує ґрунтовного вивчення. Зокрема, постає завдання зіставлення та включення в певну парадигму такі феномени як кохання та щастя.

Метою статті є теоретично дослідити та висвітлити феномен кохання як базова умова становлення концепції щастя сучасної особистості.

Виклад основного матеріалу

Кожна людина хоче бути щасливою. Щастя як більшість психологічних феноменів кожен розуміє по-своєму, відповідно наукових думок проблематики досягнення людиною щастя у сучасному світі існує значна кількість. Якщо говорити про уявлення соціуму про щастя, то сучасна людина трактує це поняття як везіння, фортуну, удачу, захват, радість, захоплення, відповідно у цих значеннях з науково -психологічної точки зору щастя не може стати усвідомленою метою людського життя, тому що більшість понять, якими пояснюється щастя є емоційними станами, суб'єктивними оцінками, а вони в свою чергу є короткочасними, плинними, змінними. Але досягнення щастя неможливе без вивчення цих змінних, адже емоції та почуття людини, оціночні судження є реакцією та фактором, що впливають на способи та дії людини, допомагають їй пізнавати навколишній світ для досягнення самореалізації як найвищого щабля потреб особистості. Відповідно емоції та почуття несуть під собою мотиваційний компонент, є психологічною умовою для досягнення людиною гармонії з собою та світом [15]. Найбільш значимим компонентом, який допомагає людини самореалізуватися є феномен кохання.

Ще з античних часів терміни щастя та кохання стояли поряд і розглядались як два тотожні поняття. У ті часи кохання ще не мало окреслених психологічних аспектів, а щастя розглядалось як певне таїнство та неосяжний предмет вивчення. Ще до XIX століття задоволення в коханні постає вищою цінністю, неосяжним щастям [14]. Кохання презентувалося як універсальну силу, яка діє у всесвіті та проектується на людину, яка є частиною світу та підлягає загальним законам об'єктивуючої дії феномену кохання у світі. Відповідно, воно постає, як потужний та унікальний гносеологічний потенціал, здатний допомагати людині пізнавати більш глибинно сутність всього, що у світі та бути умовою саморозвитку людини [8].

Так Дж. Лі, Е. Фром, І. Кон звернули увагу на те, що кохання вийшло на новий рівень, почало набувати соціально-психологічного змісту, стало умовою досягнення людиною духовного зростання, досягення рівня самоактуалізації [5; 13; 17].

За А. Маслоу, кохання є базовою потребою, що дається людині від народження і задоволення цієї потреби допомагає людині набути цілісності, відкрити у людині закладений потенціал, досягти найвищих форм самовираження, виявлення змісту життя людини [10]. Отже, кохання постає тим важливим фактором, що може змінювати людське життя та допомагати людині досягати поставлені цілі.

На даний момент феномену щастя присвячена велика кількість досліджень, зокрема вивченню цього поняття присвячено багато досліджень позитивної психології, гуманістично-спрямованого підхіду, когнітивно-поведінковий подходу тощо. Все більше авторів висвітлює проблему щастя як щось більш матеріальне, все менше торкаючись духовної, емоційної та особистісної сфери. Звісно, що новий час вніс свої корективи у зіставленні понять щастя та кохання.

Кохання відійшло на другий план, а головною умовою щасливої людини стало матеріальне задоволення. Але дослідники звертають увагу на те, що період період глобального розвитку цифрових технологій характеризується зміною духовних і моральних цінностей почуття починають відходити на другий план. Відповідно, духовний та емоційний розвиток займає другорядну позицію, що перешкоджає задоволенню базових потреб особистості і призводить до незадоволеності власним життям [7]. Зокрема, в працях Е. Дітона, висвітлено те, що задоволеність життям в гедоністичному аспекті залежить від рівня доходів лише до певної межі [4], що дає нам можливість припустити те, що матеріальне становище не може бути показником щастя, а виступає певною потребою для людини XXI століття. Якщо сума доходів вища за визначену межу, залежності між збільшенням доходів та підвищенням рівня щастя не спостерігається. А матеріальне становище не є показником та рушійною силою розвитку особистості [2].

Більшість дослідників звертають увагу на те, що значна кількість людей попри їх матеріальне та соціальне становище у суспільстві відчувають себе нещасливими. Відповідно результатів дослідження World Happiness Report 2020, яке відбулося за підтримки ООН 60% населення світу відчуває себе нещасними. Цікаво, що ні матеріальне становище, ні війна не є провідними чинниками відчуття щастя у тому чи іншому регіоні. Натомість «найщасливішими країнами» світу у 2020 році стали Киргизстан (85%), Казахстан (78%), Еквадор (77%), Колумбія (77%) та Азербайджан (76%), а показниками щастя виступили приналежність до сім'ї, робота, любов [16].

Дивлячись на ці показники можна зробити висновки, що щастя реалізується через стиль життя, а саме через спосіб адаптації та поведінки щодо постановки та способів досягнення власних цілей. Зазвичай основними трьома китами, які є основними задачами зрілої особистості - це праця, дружба та кохання - як актуальні соціальні проблеми [1], а отже це три сфери людського буття, без яких людина не може бути щасливою. Відповідно до сучасних визначень поняття щастя трактується як стан людини, що відповідає найбільшій внутрішній задоволеності умовами свого буття, повноті та свідомості життя, здійсненню свого покликання, самореалізації та досягнення «позитивної свободи» [11]. Це стан досягнення самореалізації та самоактуалізації як найвищого щабля базових потреб людини [9, с.3]. Виходячи з вищесказано можна зазначити, що щастя - це багатогранний компонент та досягагається відповідно певних умов, що пронизують все життя особистості.

Так відомі психологи як А. Маслоу, А. Адлер, Е. Фромм зазначили, що кожна людина постає як цілісна та самодетермінуюча особистість, сутністю якої є глибинні потреби людини, такі як потреби в істині, красі, добрі, любові, творчості [8].

Одною із значущих потреб, що є умовою досягнення самореалізацію є потреба у приналежності та любові. На думку Е. Фромма, самореалізація

властива кожній людині і передбачає наявність продуктивної активності. «Розуміння людської душі має ґрунтуватися на аналізі людських потреб, що виростають із умов існування [12]. Ці потреби Е. Фромм називає потреба у встановленні зв'язків, потреба у трансцендентності, потреба у коренях, потреба у ідентичності, потреба у системі орієнтації. Відповідно, якщо говорити про потребу у встановленні зв'язків (потреба у прихильності), то вона полягає у необхідності подолання почуття ізоляції від природи та відчуженості, тобто потреба у єдності між людьми, потреба у любові та коханні [13].

Е. Фромм обґрунтував, що найвищим щастям для людини є «позитивна свобода», тобто людина є самостійною, унікальною, індивідуальною, при цьому не втрачаючи почуття єдності з іншою людиною. При тому, що людина створює своє життя сама і прагне до самостійності ідеальний союз зі світом досягається завдяки «продуктивному коханню», що сприяє спільній праці та збереженню особистісної унікальності [13. с. 147]. Він наголошував, що людина є соціальною істотою і що бути в гармонії з собою кожен з нас повинен мати інтимний зв'язок з іншою людино. Це є показником щасливої особистості, що здатна до творення та саморозвитку.

В сучасних дослідженнях М. Гаврилова зазначається, що здатність кохати передбачає досягнення високого рівня продуктивної орієнтації, дозволяє нагромаджувати і здобувати віру у власні сили, покладатися на самого себе в досягненні своїх цілей, що в свою чергу дозволяє досягати успіху, що є важливим показником досягнення щастя [3].

Взаємодіючи з партнером, відбувається обмін досвідом, знаннями та навичками, різними формами поведінки, що неминуче призводить до саморозвитку особистості. Кохання є базовою умовою самовдосконалення особистоті, що забезпечує не тільки вдосконалення навичок людиною, але й душевний спокій, то без сумніву забезпечує щастя особистості [7].

Потрібно зазначити, що кохання не є основним феноменом досягнення успіху людиною, але мотиваційний компонент кохання досліджувалось багатьма вченими. Натомість кохання постає певною умовою досягнення почуття особистісної значимості, що дає унікальну можливість досягти найвищого щабля базових потреб для забезпечення щастя людини.

Висновки

Таким чином ми з'ясували, що феномен кохання є чи не основним компонентом, домінуючою потребою, що є поштовхом для самовдосконалення особистості, але нажаль це поняття набуває другорядного значення, що створює бар'єри для саморозвитку особисті, що є важливим показником щастя.

Ми розглядаємо феномен кохання не тільки концепт, категорію, почуття, а як домінуючу потребу, базову умову, рушійну силу, в основі якої лежить самореалізація особистості, що лежить в основі уявлення людей про щастя в сучасному інформаційному суспільстві.

Кохання також допомагає досягти вершини взаєморозуміння з партнером, набуття досвіду та навичок. Адже в процесі відкриття чогось нового у людини відкриваються здатність сприймати світ цілісно, розуміти різні грані людського буття, бути в гармонії зі своїм «Я». Виходячи з вищесказаного, людина починає глибше усвідомлювати свої потреби, можливості, свої задатки та здібності, що є показником щасливої особистості.

Перспективою подальшого дослідження передбачаємо емпіричне визначення взаємозв'язку феномену кохання стійких проявів щасливої особистості, що дасть більш ґрунтовно вивчити проблему кохання в контексті концепцій досягнення щастя сучасною особистістю.

Література:

1. Адлер А. Понять природу человека / пер. з англ. Е. А. Цыпина. СПБ. : Академический проект, 1997. 256 с.

2. Власова-Чмерук О. Юдко А. Зв'язок задоволеності життям зі ставленням до грошей у осіб юнацького віку. Психологія особистості. 2019. Т. 10. №1. С. 123-128.

3. Гаврилова М. Любовь как фактор самосовершенствования и социализации личности. URL: http://elar.uspu.rU/bitstream/uspu/2299/1/liv-2014-1-36.pdf (дата звернення: 11.11.2021).

4. Длугопольський О. Ангус Дітон про споживання, доходи та задоволення від життя. Вісник Тернопільського національного економічного університету. 2015. № 4. С. 149-163.

5. Кон, И. С. Введение в сексологию. Москва : Медицина, 1989. 336 с.

6. Королева М. Н. Счастье как социокультурный феномен : социологический анализ : диссертация ... кандидата социологических наук : 22.00.06. Москва, 2013. 164 с.

7. Кулик Д. В. Кохання як рушійна сила саморозвитку особистості. Проблеми саморозвитку в сучасному суспільстві : збірник матеріалів міжнародної наук.-практ. конф. (м. Харків, 26-27 берез. 2021 р.). Харків, 2021. С. 70-71.

8. Кутішенко В. Феномен міжстатевої любові в контексті духовної парадигми психології, педагогічний процес: теорія і практика. Психологія. 2016. № 3 (54). С. 17-21.

9. Маралов В. Г. Основы самопознания и саморазвития. Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб, заведений. 2-е изд., стер. Москва : Издательский центр «Академия», 2004. 256 с.

10. Матвєєв В. О. Філософські основи концепції самоактуалізації особистості А.Маслоу- засновника гуманістичної психології. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. 2013. № 49 (1). С. 63-66.

11. Осипов А. И. Что такое счастье. Москва : АСТ, 2017.

12. Фромм Э. Душа человека. Москва : АСТ, Транзиткнига, 2004. 576 с.

13. Фромм Э. Искусство любить. Исследование природы человека. Москва : Педагогика, 1990.

14. Шопенгауэр А. Метафизика половой любви. Киев : Андронум, 2020. 84 с.

15. Fromm Erich. The Art of loving. An Enquiry into the Nature of Love. N. Y. : Harper & Row, 1956.

16. Lee, J. A. The Colors of Love: An Exploration of the Ways of Loving. Toronto: New Press, 1973. 294 p.

17. Helliwell J. F, Layard R., Sachs J., eds. World Happiness Report. New York : Sustainable Development Solutions Network, 2020. 151 p.

References:

1. Adler, A. (1997). Ponyat prirodu cheloveka. [Understand human nature]. (E. A. Tsyipina, Trans.) SPB.: Akademicheskiy proekt [in Russian].

2. Vlasova-Chmeruk, O. & Yudko, A. (2019). Zviazok zadovolenosti zhyttiam zi stavlenniam do hroshei u osib yunatskoho viku. [The relationship of life satisfaction with the attitude to money in adolescents]. Psihologiya osobistosti - Personality psychology, vol. 10, № 1, p. 123-128 [in Ukrainian].

3. Gavrilova, M. Lyubov kakfaktor samosovershenstvovaniya i sotsializatsii lichnosti. [Love as a factor in self-improvement and socialization of a person]. (n.d.) http://elar.uspu.ru. Retrieved from: http://elar.uspu.ru/bitstream/uspu/2299/1/liv-2014-1-36.pdf [in Russian].

4. Dluhopolskyi, O. (2015). Anhus Diton pro spozhyvannia, dokhody ta zadovolennia vid zhyttia. [Angus Deaton on consumption, income and life satisfaction]. Visnyk Ternopilskoho natsionalnoho ekonomichnoho universytetu - Bulletin of Ternopil National Economic University, № 4, p. 149-163 [in Ukrainian].

5. Kon, I. S. (1989). Vvedenie v seksologiyu. [Introduction to Sexology]. Moskva: Meditsina [in Russian].

6. Koroleva, M. N. (2013). Schaste kak sotsiokulturnyiy fenomen: sotsiologicheskiy analiz. [Happiness as a Sociocultural Phenomenon: Sociological Analysis]. Candidate's thesis. Moskva: ONTU [in Russian].

7. Kulyk, D. V. (2021). Kokhannia yak rushiina syla samorozvytku osobystosti. [Love as the driving force of self-development of the individual]. Problemy samorozvytku v suchasnomu suspilstvi: zbirnyk materialiv mizhnarodnoi nauk.-prakt. konf. - Problems of self-development in modern society: a collection of materials of the international scientific-practical conference. (pp. 7071). Kharkiv: TOV «Drukarnia Madryd» [in Ukrainian].

8. Kutishenko, V. (2016). Fenomen mizhstatevoi liubovi v konteksti dukhovnoi paradyhmy psykholohii, pedahohichnyi protses: teoriia i praktyka. [The phenomenon of intersexual love in the context of the spiritual paradigm of psychology, the pedagogical process: theory and practice]. Psykholohiia - Psychology, 3 (54), p. 17-21 [in Ukrainian].

9. Maralov, V. G. (2004). Osnovyi samopoznaniya i samorazvitiya. [The basics of selfknowledge and self-development] : Ucheb. posobie dlya stud. sred. ped. ucheb, zavedeniy. (Vol. 2). Moskva: Izdatelskiy tsentr «Akademiya» [in Russian].

10. Matvieiev, V. O. (2013). Filosofski osnovy kontseptsii samoaktualizatsii osobystosti a.maslou - zasnovnyka humanistychnoi psykholohii. [Philosophical foundations of the concept of self-actualization of personality by A. Maslow - the founder of humanistic psychology]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina - Bulletin of V. N. Karazin Kharkiv National University, 49 (1), 63-66 [in Ukrainian].

11. Osipov, A. I. (2017). Chto takoe schaste. [What is happiness]. Moskva: AST [in Russian].

12. Fromm, Erih. (2004). Dusha cheloveka. [Human soul]. Moskva: AST, Tranzitkniga [in Russian].

13. Fromm, E. (1990). Iskusstvo lyubit. Issledovanie prirodyi cheloveka. [The Art of loving. An Enquiry into the Nature of Love]. Moskva: Pedagogika [in Russian].

14. Shopengauer, A. (2020). Metafizika polovoy lyubvi. Metaphysics of Sexual Love]. Kiev: Andronum [in Russian].

15. Fromm, Erich. (1956). The Art of loving. An Enquiry into the Nature of Love. N. Y.: Harper & Row [in English].

16. Lee, J. A. (1973). The Colors of Love: An Exploration of the Ways of Loving. Toronto: New Press [in English].

17. J. F. Helliwell, R. Layard, J. Sachs, J.-E. De Neve et al. (2020). World Happiness Report. New York: Sustainable Development Solutions Network [in English].

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Теоретичне обґрунтування щастя людини й гармонійного розвитку у творчості Г.С. Сковороди - філософа світового рівня. Ідея феномену мудрості у контексті здобуття істини у спадщині мислителя. Методики дослідження соціальної спрямованості особистості.

    курсовая работа [86,1 K], добавлен 13.05.2014

  • Питання про призначення людини, значимість і сенсу її життя в античності, в середні віки, в період Відродження та Нового часу. Щастя як вищий прояв реалізації сенсу життя особистості. Матеріалістичне осмислення історії людського суспільства Марксом.

    доклад [20,3 K], добавлен 03.12.2010

  • Дослідження компонентів моральності особистості - засобу духовно-персонального виживання індивіда. Вивчення теорій становлення особистості та її основних прав. Пошуки сенсу життя, який, можна визначити як процес морально-практичної орієнтації особистості.

    реферат [25,8 K], добавлен 22.04.2010

  • Аналіз твору "Думки" Блеза Паскаля, його зміст та основні ідеї. Сутність поняття "щастя" у баченні автора. Мислення як шлях до возвеличення людини, шлях до знаходження її місця у світі. Жадоба до визнання, її роль в житті людини. Шляхи досягнення щастя.

    реферат [11,3 K], добавлен 16.11.2010

  • "Соціопсихотерапевтичний" трактат Володимира Винниченка "Конкордизм" як утопічна схема будування щастя людства. Визнання автором неминучості боротьби природного і соціального в людині. Філософські праці Григорія Сковороди про дві натури і три світи.

    реферат [19,8 K], добавлен 18.02.2014

  • Аналіз соціальних ознак і витоків антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації. Культурні та антропологічні суперечності глобалізаційних процесів сучасності. Концепції виходу із загальнопланетарної кризи, породженої глобальними проблемами.

    автореферат [29,9 K], добавлен 11.04.2009

  • Освоєння відроджених культурних цінностей як процес духовного зростання, який возвеличує людину і суспільство. Огляд структури та елементів духовної культури особистості. Аналіз проблеми самореалізації особистості. Напрямки культурного впливу на людину.

    статья [26,6 K], добавлен 20.08.2013

  • Зародки філософського мислення в Індії. Ведична література. Побудова соціальної філософії на принципах етики страждань і щастя. Становлення філософської думки у Стародавньому Китаї. Філософія стародавніх греків і римлян. Мілетська та Піфагорійська школи.

    реферат [28,8 K], добавлен 28.02.2009

  • Дослідження філософської концепції О. Шпенглера у аналізі його історіософської праці "Присмерки Європи". Філософська інтерпретація історії у теорії локальних цивілізацій А. Тойнбі. Історіософсько-методологічні концепції істориків школи "Анналів".

    реферат [26,2 K], добавлен 22.10.2011

  • Включення людини в ноосферу через підвищення духовності: педагогіка духовності і сприяння максимально ефективному духовному розвиткові особистості. Наука, мистецтво, мораль та релігія як складові розвитку особистості. Духовний та педагогічний потенціал.

    реферат [20,2 K], добавлен 21.01.2010

  • Наукове знання як сплав суб'єктивного й об'єктивного елементів в концепції Е. Мейерсона, проблема дослідження еволюції наукового знання. Формування основних цілей та завдань філософії. Вплив кантівської філософії на наукові дослідження Е. Мейерсона.

    реферат [22,5 K], добавлен 21.05.2010

  • Аналіз перетворень у Я-концепції українського суспільства в умовах генерації в інформаційному просторі фреймів екзотизації Іншого. Дослідження механізмів реалізації монологічної і діалогічної відповідальності з огляду на масмедійні та літературні тексти.

    статья [42,7 K], добавлен 31.08.2017

  • Становлення сучасної науки, її зміст та характерні риси, відмінність від інших галузей культури. Філософські проблеми взаємозв'язку хімії і фізики, хімії і біології, економічної науки, сучасної педагогіки. Теоретичні проблеми сучасного мовознавства.

    курсовая работа [82,1 K], добавлен 15.01.2011

  • Дослідження поняття цінностей та їх структури, особливостей загальнолюдських, суспільних, соціально-групових цінностей. Головні цінності для життєдіяльності людини: рівність, справедливість, людське щастя. Ціннісні орієнтації людства на зламі тисячоліть.

    реферат [42,0 K], добавлен 24.07.2012

  • Особливості становлення концепції любові у Платона. Тематика поту стороннього спасіння душі в контексті ідей орфічних релігійних містерій. Підстави аскези Сократа згідно Платона. Діалог Платона "Федр". Синтетичне розуміння любові як з'єднуючої сили.

    курсовая работа [34,0 K], добавлен 02.01.2014

  • Розгляд станів і громадянського суспільства у філософській концепції Г.В.Ф. Гегеля, роль та значення даного процесу в визначенні статусу цих соціальних інститутів у державі. Напрямки вивчення правових, філософських, політичних і соціальних аспектів.

    статья [25,9 K], добавлен 30.07.2013

  • Причини та основи соціального розвитку держав світу, відображення даних питань та проблем в філософських пошуках. Сутність концепції суспільно-економічних формацій, її основні евристичні можливості і недоліки. Технократичні концепції суспільного процесу.

    контрольная работа [20,4 K], добавлен 27.09.2010

  • Постмодерн та філософія діалогу, соціальні концепції постмодерністів. Сучасна релігійна філософія, традиціоналізм, пріоритет віри над розумом. Екофілософія, господарська діяльність соціуму. Шляхи і способи вирішення сучасних глобальних проблем людства.

    курсовая работа [34,8 K], добавлен 06.10.2009

  • Розвиток концепції атомізму як підхід до розуміння явищ природи. Концепції опису природи: корпускулярна і континуальна, їх характеристики. Дискретна будова матерії. Наукове поняття "речовина і поле". Значущість даних концепцій на сучасному етапі.

    реферат [37,0 K], добавлен 16.06.2009

  • Субстанціональна і реляційна концепції визначення понять простору і часу, динамічна і статична концепції часу. Єдині характеристики та специфічні властивості, притаманні простору і часу. Зв'язок простору, часу і матерії в теорії відносності А. Ейнштейна.

    доклад [13,2 K], добавлен 29.11.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.