Комунікативно-виховне значення часово-символічного підходу до розкриття специфіки кольорознавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунікативно-виховне значення часово-символічного підходу до розкриття специфіки кольорознавства

Ільницька Любов Віталіївна, кандидат філософських наук, докторант, НАПН України

Анотація

Сприятливі умови по винайденню виховних значень унікальної науково-практичної дисципліни "Кольорознавство" вимагають більш ретельнішого вивчення додаткових, специфічних умовиводів ускладненого комунікативного типу. Різновиди таких позиціонувань на дослідному рівні обґрунтування спираються на багатовіковий історичний досвід накопичених символічних акцентів. "Невербальний темпоритм" збережених наративів наближення неоднозначного контексту колірної енергії тривалий проміжок часу об'єднувала різноманітні видовищні уявлення про одні й ті самі кольори, трансформація цього сенсу вбирає академічний поступ фахового ставлення до розширення предметного світу науки про функціонування кольорів за рахунок наведеної специфіки символічно - комунікативного схоплення важливих мовчазних домінант, що зберігають кольори на всесвітній "вісі темпоритмічної часовості". Варто зрозуміти: рухомим чи нерухомим є час в поважних сенсах рідкісної "кольороритмії"? Виховна площина цієї модальності влучно сприяє формуванню об'ємного світобачення, захопливому ставленню до виконання професійних творчих завдань художнього призначення.

"Навчально-виховний план кодифікації" діалогічних рівнів: комунікації та виховання, часовості та символізму виробляє настановчі показники виразного оприлюднення в термінології оновленого схоплення перспективного формовування специфіки тонких духовних сенсів. Відтак, "культурно- цілеспрямована особистість" в своєму органічному розвитку плекає натхнення до пізнання комунікативно-сбалансованої форми об'єктивної виразності, в тому числі, з усвідомленим ставленням до кольорознавчої специфіки, що відтворюється у вигляді художнього повідомлення зображувальної сили, заглибленої в мистецьких творах, візуальної вербальності довколишнього світу. Уважний погляд на зміст міжпредметних площин "Кольорознавства" дозволяє системно вводити до методичної роботи величезний часово-символічний потенціал суміжних комунікативних значень кольорових величин до загального курсу викладання теорії функціонування кольорового середовища видовищної гармонії.

Ключові слова: колір, кольорознавство, комунікативно-виховне

значення, "часово-символічний підхід", темпоритм, "кольороритмія".

Abstract

Ilnytska Liubov Vitalievna, PhD of Philisophical Sciences, Doctoral student, National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine

COMMUNICATIVE AND EDUCATIONAL SIGNIFICANCE OF THE TIME-SYMBOLIC APPROACH TO THE DISCLOSURE OF THE SPECIFICITY OF COLOR SCIENCE

Favorable conditions for inventing educational values of such unique scientific and practical discipline, as "Color Science" require more careful study of additional, specific inferences of a complex communicative type. Varieties of such positions at the experimental level of substantiation are based on centuries-old historical experience of accumulated symbolic accents. The "non-verbal tempo- rhythm" of the preserved narratives of the ambiguous context of color energy for a long time united various spectacular ideas about the same colors, the transformation of this sense capturing important silent dominants that preserve colors on the world's "axis of the temporality." It is worth understanding: is time mobile or immovable in the respectful sense of a rare "color rhythm"? The educational plane of this modality aptly contributes to the formation of a three-dimensional worldview, an exciting attitude to the performance of professional creative tasks for artistic purposes.

"The educational plan of codification" of dialogical levels: communication and education, temporality and symbolism produces guidelines for expressive promulgation in the terminology of an updated grasp of the perspective formation of the specific formation of the specifics of subtle spiritual meanings.

It is worth emphasizing that, "culturally purposeful personality" in its organic development inspires inspiration to learn a communicatively balanced form of objective expression, including with a conscious attitude to the specifics of color, which is reproduced in the form of artistic message of the pictorial force deep in art. visual verbality of the surrounding world. An attentive look at the content of interdisciplinary planes of "Color Science" allows to systematically introducing into the methodological work a huge temporal and symbolic potential of adjacent communicative values of color quantities to the general course of teaching the theory of color space.

Keywords: color, color science, communication and educational value, "temporal-symbolic approach", tempo-rhythm, color rhythm.

Постановка проблеми

Широкий огляд кольорознавчих проблем щодо узагальненого культурного досвіду з приводу аналізу наявних багатозначних

елементів кольору - це платформа для розширеного виховного синтезу похідних векторних конфігурацій. Комунікативний сенс, як багатофакторний супровід домінантних гатунків типізованого переліку емблематики відомих кольорів вбирає в себе і положення духовно-символічних тверджень неабиякої ґрунтовності. Такий аналіз колірного повідомлення розширює межі традиційного сприйняття кольору з відлунням до творчо-художнього засобу виразності. Тим не менш, мистецька площина зразкової наочності дозволяє виявляти приховані символічні коди дивовижних надкультурних похідних в спектрі творчо-індивідуального розуміння застосування кольорознавчого знання. Це на виховному рівні відшліфовує вміння напрацьовувати світоглядне розпізнавання колірної пластики з комунікативним малюнком символічних назв темпоритмічної безмежності. Навичка творчого усвідомлення трансформаційного входження у різнорідні часові відрізки, де колір відіграє роль візуального комунікатора оприлюднює важливість даного поступу щодо вмотивованого встановлення далекоглядної перспективності наявних комунікативно-виховних значень часово-символічного підходу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В даному дослідженні для висвітлення базових умовиводів комунікативно-виховного поступу часово- символічного підходу на засадничому рівні педагогічного аналізу стала ціла низка теоретичних джерел. В найпершу чергу, виховне призначення кольору широко представлено в дослідженні О. Отич [1]. Разом з тим, необхідна кольорознавча специфіка, в деякій мірі, присутня в наступних працях: [2], [3]. Демонстрація мистецької площини відображення кольорознавчої специфіки "комунікативно-виховних аспектів" втілена у творчості славетного українського художника В. Зарецького [6]. Відповідна теоретична цілісність потрібного обґрунтування змістовно оприлюднена в цікавих зарубіжних монографіях [4], [5].

Мета статті полягає у виявленні комунікативно-виховних значень часово-символічного підходу задля розкриття методичної специфіки фахового викладання "Кольорознавства".

Виклад основного матеріалу

Символічна транскрипція кольору, як об'ємного знаку, стає джерелом акумуляції історичного та народного досвіду, адже мимоволі згадуємо прості позначення: червоний - колір любові, білий - чистоти, чорний - трагічності. В даному разі, символічна характеристика поза часом закріплює історичну систему домінатних виявлень кольору в перевірених комунікативних поглядах щоденних розфарбованих мовленнєвих наголосах. Надалі, цей ґатунок проявив настільку міцну цілісність, що і відшукувати первинну колірність до слушного будь-якого значення вже не демонструє своєї складності. Як користуватись таким візуально-комунікативним критерієм розуміння культурної палітри різноманітних образів? - Це підпадає під темпоритмічну канву насиченої систематизації, де модель часовості відіграє одну з ключових позицій.

Не оминути того факту, що вже із плином років виникла в "Кольорознавстві" традиція надавати індексацію складним кольорам за назвами, в яких оформлена зрозуміла символічна наскрізна впізнаваної якості. Для прикладу слід надати прояви унікальної якісної колірності, що відрізняють конкретність властивостей дорогоцінного каміння чи квітів, на які вібрації цих кольорів схожі: колір фуксії, фіалковий колір, а також смарагдовий, кораловий та багато інших варіацій на цю тему. Трапляється, але досить рідко, коли умовне ім'я кольору охарактеризовує назву відомого міста - Парижа, Венеції, або постать надзвичайної особистості, наприклад, італійського художника Тиціана. Така систематизація закріплює на властивостях основних кольорів часово-символічні важелі комунікативної інформації, за якою слід виховувати наступне покоління професійних мистців. В логіці такого культурно- символічного ставлення до комунікативної специфіки "кольорознавства" тримається і всезагальний виховний потенціал, на розкриття якого звертає свою увагу Олена Отич: "взаємозв'язок - людина в культурі - колір культури - культура в людині" [1, с. 18]. Звідси і випливає твердження, що комунікація, як ефективний культурний взаємозв'яок, стає фактором відкриття чинників найвищого гуманістично-виховного рівня, де колір ідентифікує накопичений людством культурний досвід, в тому числі на підґрунті "часово-символічної візуальності".

Постійна присутність кольорового різноманіття і ускладнена взаємодія кольорів на різних часово-історичних відрізках розвитку людства дозволяла дослідникам у різний час проводити паралелі зі світом музики, як це теоретично обґрунтовував Й. Ґете, стверджуючи про особливість колірних повідомлень. Спираючись на мовну гіпотезу Сепіра-Уоффа, знаний український педагог Олена Отич виводить положення про те, що "співвіднесеність кольорів із мовою є важливим індикатором культури, адже людина сприймає цей світ таким, яким це дозволяє її мова" [1, с. 20]. Зрештою, комунікативна площина - це наскрізна платформа виховної дії культурного ототожнення колірних позначок на довколишнє багатоманіття. Умовна мова кольорів, яку ще донедавно умовно досліджували, наразі має затверджену власну культурно- комунікативну форму систематизації з неймовірним розгалуженням символічної категорізації. Цей колірний дивосвіт стимулює до ще більшого вивчення оптимальних величин, які споріднені з культурою виховних можливостей формування таких художніх величин, що впливають на видовищність сучасних візуальних ідей.

Кожен з науковців, які досліджують життєвий світ взаємодії кольорів по різному зазначають утворення першопочаткового систематизуючого синтезу скупчення кольорів. Знову повертаючись до науково-педагогічних роздумів Олени Отич, яка вказує на рідкусну кількість основних кольорів, слід вказати, що для "кольорознавства" принципово-важливим є порівняльна систематизація первинних кольорів з барвами веселки. В цьому є наукова аргументація

запрограмованого виникнення кольору крізь світло, що і започатковує невмирущий символічно-виховний наратив духовного змісту кожного з кольорів в організованій поступальності частки променів світла. Поміж іншим, гармонія веселки прослідковується і в інших аспектах - стародавня спостережливість віднайшла закономірність "промені сонця, розкладені в спектрі надають 7 кольорів, знаходяться у відповідності до 7 основних планет" [2, с. 43]. Космічність будь-якої світлодайної енергії з прадавніх-давен притаманна і мові кольорів. Поза цим кольрознавчим етапом для символічного розуміння існує й інший підхід в ставленні до систематизуючої першооснови: "одинадцять основних кольорів виникли і були закодовані в культурі у певному порядку. Спочатку з'явилися назви для білого і чорного кольорів, які існують в усіх мовах" [1, с. 20]. Могутній потенціал "комунікативних колірних універсалій" започаткував своєрідний культурний простір взаємозбагачення в провідних колірних сенсах по відношенню до розрізнення темного і світлого у вигляді добра і зла - діяльнісного та бездіяльнісного в культурно-виховному напрямі першопочаткового розвитку культурної динаміки по символізації "колірного темпоритму".

"Символічні повідомлення колірної комунікації" - це термінологічне нововведення, але саме цей тип повідомлення - один із ранніх кодово- символічних узагальнених вражень життя. Культура Стародавнього Сходу започаткувала своєрідний обсяг колірної символіки, що витримала час. "Люди, що мешкали тисячоліття тому, ніби знали, що їхня цивілізація загине і їхню писемність буде можливо прочитати завдяки тому, що вона символічна. Їхня мова - це не мова літер і слів, це мова зображень і картин" [3, с. 9]. "Колірний темпоритм" відіграє в цьому велику функцію умовно фондового зберігання непорушних складових прадавніх першооснов культурно-виховного взаємовпливу, що вивущувало свою спадкову приналежність кореневого та символічного утворення від покоління до покоління.

Втім, розкриття символічної динаміки першопочаткового елементу кольорознавства - кольору на повну силу доповнює провідні та усталені структурні домінанти цього знання. Колір, як компонент освітньо-виховного становлення професійних художніх вмінь відображає провідні, але не константні масові навантаження на видозміни у тих смакових колірних вподобаннях, які стали ідентифікаційними та акумуляційними провідниками при закріпленні в подальшому на символічно-смисловому рівні. Такий підхід передбачає поглиблене занурення у колір, як явище, що візуалізує великі пласти об'єднаного символічного кодування різнорівневих культурних вимірів життєдіяльності. "Отже, історично склалося, що кожна епоха і національна культура має свої характерні кольори, яким людина надає особливого значення у житті" [1, с. 20]. Безсумнівно першопочаткове ставлення до природи, до якої завжди прикрута спостережливість зорової уваги надало наочні умовиводи щодо пренесення власних відчуттів на природню силу кольорів. Цей подив при відкриття мовленнєвої багатозначності кожного з основних кольорів посприяло започаткуванню комунікаційної символізації культурно- цивілізаційного середовища. "Єгиптяни читали світ природи по кольоровій гамі. Так, між кольором і явищем природи, якому він властивий, встановлювався взаємозв'язок. Такі стійкі образи переросли в стереотипи сприйняття світу, і наслідком цього стало виникнення символів" [3, с. 10]. Природній досвід розміння кольору - це безпосередня властивість комунікаційного плину символізації. На виховному рівні, в сучасних умовах технологізації глобалізаціного темпоритму, першоприродня комунікаційна властивість кольору вже втрачає домінуючий зв'язок, адже при нашаруванні історичних контекстів колірно-символічні важелі спорідненості з природою відходять на другий план.

В часово-символічній комунікації первинна форма діалогічної контрастності в осягненні сил добра і зла в прадавніх уявленнях домінуючої по сьогоднішній день класики білого та чорного переходить історично на етап організації тріадного розуміння колірно-комунікаційної першооснови. Варто зазначити, що обґрунтування засадничих пріоритетів трьохколірності вже по сьогоднішній день - це фундамент викладацької специфіки "колірного наукознавства". Традиційно для "кольорознавства" в основі колірного кола покладено тріаду жовтого, червоного та синього кольорів. Хоча по комунікативній хронології часово-історичної площини культурних мерідіан до тріадної основи входили інші кольори і не по вивченому складу фізичних властивостей, а по самобутній символізації часовості. "В культурі перших цивілізацій особливу увагу приділялось тріаді кольорів білий-червоний- чорний. Їх наділяли особливим значенням, мистичністю, тому що вони були пов'язані з найсакральнішою сферою: народженням-життям-смертю" [3, с. 11]. Отже, між світлом і темрявою - білого і чорного кольорів, як хиби та істинності, з'являється історично вузлова комунікаційна домінанта життя - червоного еквівалентного символа любові, крові, небезпеки, перемоги та страждання. Сходини природнього вікового дорослішання кожної людини вже відразу віднайшли відбиток в кольорах з демонструванням відмежування від природного середовища комунікативного двоколірного діалогу з перенесенням колірно-символічного тяжіння на власний індивідуальний світ нестійких вібрацій. Ця змістовність на виховному рівні майже не проявляє своє потенційне комунікативне надбання, яке варто було би задіяти на методичному рівні екстраполяції прадавнього ставлення колірного дивосвіту.

При перерахунку тріадних вже широковідомих моделей, варто також вказати і на суттєві комунікативно-виховні риси ще однієї трьохколірної моделі авторства Миколи Сєрова. Тріада білого, сірого та чорного - це темпоритмічна тектоніка єдиного у різноманітних станах буття. В комунікативному плані в цій тріадній ієрархії оцінка надається за іншим кольорознавчим ґатунком світлотності. Також, в цій моделі основою слугує поняття тональнсті, тобто в такій екстраполяції ускладненості домінанта світла не просто є ключовою, а слугує рухомому спостереженню "за вертикальною віссю часу, паралельною як вісі світлот в колірному тілі, так і гендерній вісі розвитку" [с. 287]. Проте, як бачимо, символізація поза кольорознавчими компонентами відбиває безперервний напрямок історії: Минулий час - Теперішній та Майбутній - це органічно для природньо-мовленнєвої структури, але не характерно для проведення ідентичності з кольорами. Складна трьохступенева символіко- комунікативна форма позначає ще й усвідомлений перебіг присутньої кольорової символізації. Біле Минуле символізує жіночу свідомість, Сірий колір Теперішнього часу відповідає за комунікативний бік чоловічої підсвідомості, а Чорне за кольором Майбутнє характерне, за тріадним моделюючим комплексом Миколи Сєрова, для знов -таки, жіночого єства, але вже для несвідомого стану усвідомлення своєї присутності, адже темрява - це безкольорова мана. На прикладі цієї моделі трансформаційний підхід по встановленню комунікативно-виховних чинників часово-символічного темпоритму відображається у реконструкції світоглядних кодів у сполученнях з кольорознавчої роз'яснювальної термінології.

Структура з одночасним поєднанням кольорів, часовості та символічності цікава ще і в порівнянні з поважною думкою Мішеля Пастуро: "культурний релятивізм став чимось науково некоректним. Тільки "так" або "ні", і ніяких "можливо"; "біле" або "чорне", і жодного "сірого", а ще менше "перлинно- сірого" або ж "сизого" [5, с. 200]. Виховуючи, комунікативно-усвідомлену особистість зі стійким світобаченням не тільки ресурсних кольорів, як думок, що на поверхні культурного шару сучасності, але й зі самостійно відточеним вмінням обирати складні культурно-символічні інваріанти у власному світоглядному повідомленні.

Отже, в дослідженні вже представлено комунікативно -виховні параметри сполучення зі часово-символічною виразністю у вигляді реконструкції природнього рівня комунікаційного відтворення символічності, культурно- історчного рівня колірної тріадності, але ж на рівні художньої творчості комунікативні колірні можливості задіяні безпосередньо і виховні сполучники запрограмовані в даному разі на розпізнавання індивідуальної мовленнєвої спрямованості художньо-комунікативної складової мистецької практики.

Відтак, колір на образотворчому рівні модифікує зображувальну сутність майбутньої композиції, з якої компонується в художньо-комунікативному тандемі, але на символічному визначенні - колір без зайвих інформаційних механізмів проявляє ключові фактори дотичних для вербального осмислення площин. Цей неочікуваний і унікальний симбіоз утвердженого розуміння кольору, як засобу художньої діяльності в кольорознавстві, та зазначеного символічного ґатунку кожного з кольорів спектру допомагає детальніше проаналізовувати акцентну вимову барвистої мистецької вишуканості. Тобто, невірогідна стихійність колірних значень дозволяє на освітньому рівні комплексно вивчати і фізичні властивості основних кольорів поруч із неформалізованими умовиводами символічного кола складної ідентифікації творчо обробленого в кольорі культурно-часового руху.

Тлумачення кольору в теоретично-виховній та образотворчій подачі "часово-видовищного темпоритму" - це унікальне осмислення акцентної площини використання внутрішнього змісту самого явища кольору, як просторового фактору ідентифікації барвистих витоків зображувальної варіації творчого ґатунку. Колір у створеній картинній проекції "Минулого", "Сучасного" та "Майбутнього" - це просвітлена програма доволі складних роздумів Віктора Івановича Зарецького (1925 - 1990 рр.) - відомого українського художника з европейським напрямком художнього мислення.

Відтак, триколірність, як триптих, згідно із творчим підходом Віктора Зарецького - це цілеспрямоване художне ствердження органічних форм базового знання з кольорознавства у творчому рішенні особистісного ставлення до пропорційності взаемодіевих узгоджень властивостей кольору не у парності контрастності, а у акордному всплеску своерідної трьохелементної конфігурації комунікативного типу зображення. Разом з тим, такий теоретичний триумвірат кольорів вже історично започатковуе типовий канон використання основних кольорів - жовтий, червоний, синій, наслідуючи класифікаційні прийоми необумовленого затвердження та вибудовує подальшу систематизацію, яка виводиться з цих же залучень символічний ґатунок темпоритмії. Отже, кожен з кольорів у когорті триєдності є незмінною часткою художньо-комунікативної суцільності. Віктор Зарецький запропонував інший структурний механізм відкриття для себе нетипових значень базових кольорів, відбір яких сам Віктор Іванович ствердив на полотні позакласичними умовиводами "кольорознавства".

Лінійність сприйняття часу, за уявленнями В. Зарецького, демонструє змістовну творчо-художню парадигму співвіднесення кольору і часу. Три цілісних полотна були створені митцем наприкінці 80-х років минулого століття. Разом з тим, при узгодженому напрямку вагомої ідеї, ці полотна пов'язують з поступовістю часових відрізків, як з поступовістю всходження до емоційної видовищності кольору, як видозмінюваної символічної площини колірної градації. Перед нами знову з'являється складна тріадна модель часу та кольору в символічній комунікації творчого самоствердження.

Згідно із художнім відкриттям Віктора Зарецького, першопочаток вектору часу - твір "Минуле" асоціюється з білим кольором. Колір через світло проходить шлях вибіленого підтексту. Дві фігури - жіноча у вигляді музи і чоловіча лицарська постать, - тримаючись за руки у жестовій конфігурації, умовно утворюють ланкову ієрархію пташиного вирію. Колір прозріння і появи стає минулим небуттям чистих споминів і вивищує персонажів картини до контексту вічності. Жовто-блакитне тло для білого часу "минулого" - це незабутній дороговказ вже у прийдешній час. Тим не менш, ця біла врочиста конфігурація, розміщена на тлі двоколірного поєднання ще невідомого найближчого майбутнього, теж демонструє уявний триколірний трикутник вдалого образного розкриття відчайдушних намірів і Віктора Зарецького, і Алли Горської.

Домінування "Сучасного" в імпровізації бурхливої емоційності, колір якого червоний, співпадає з центральним кольором базової ієрархії, відкриває призначення видовищності, у тому числі і колірної. Твір "Сучасне" Віктора Зарецького складається з конфігурації цікавих за напругою елементів музичного супроводу, які на тлі червоно-тканинного забарвлення позначають кольором знаки не святковості, а надмірно строкатого хеппенінгу. Відчайдушна радість сьогодення не тривка, але піднесена, вразлива, але не подразнююча. Навіювання естетиткою 80-х і досі відчутні крізь стилістику поп-арту, а брутальність взаємовідносин тих часів Віктор Іванович позначив взаємодією нейтрально-сірого антрацитового сполучення відрази від історичних подій нетривіальної реальності ХХ-го століття. Отже, в творі присутня повчально- комунікаційна алегорія символічно-колірних підсумків зрозумілого для українського художника суворого етапу життя.

"Майбутнє" для В. І. Зарецького - це зелений колір природньої довершеності та надії. Сюжетна гармонія зеленого кольору - це також і відкриття духовності в іконічному зразку зображеного білого полотна, як проєкції попереднього минулого часотвору, що у невирішеному змісті постійної реконструкції у вигляді однотонного нагадування повторюється з насиченими яскравими червоними позначками на мольберті. Темно-зелена основа природнього кольору врівноважує ілюзорні фігури довкола мольбертної конструкції. Врешті-решт, у ставленні з повагою до природних ландшафтів розкривається і тема поваги до землі з постійним бажанням автора відчувати надійність від обраного шляху працелюбного плекання майбутнього, як врожаю у здобутках власної праці. При загальному огляді усіх трьох частин тріадної моделі триптриха - саме третя мистецька робота у такій колірній поліфонії екстраполює глибокий сенс тривоги і невизначеності, наприклад із гротескною безтурботністю другої колірної частини у нестримній ерзацній напруженості червоного кольору комунікативно-символічного нагадування про неминучі історичні випробування. Віктор Зарецький у своєму творчому підході з особливого ставлення до відкриття у кольорі художньо-історичного контексту етнічної символізації часу в ілюзіях творчого простору підводить глядачів до твердження, вельми близького тлумаченню яскравого призначення образотворчого ґатунку у різні культурно-історичні епохи: "для себе я ділю мистецтво на Біле, Червоне і Зелене. Королівське мистецтво, і Готика, і Веласкес, і Відродження - все це Біле мистецтво. Пізнє Відродження, Реалізм і Соцреалізм - Червоне мистецтво. Майбутнє мистецтво - Зелене мистецтво" [1, с. 132]. Такий погляд українського класика візуально підсумовує вже здійсненний культурно-мистецький спадок через колірно-комунікативні рівні та емоційно-символічні властивості просвітлення, напруги і обнадійливого передбачення.

Якщо поглянути на сучасний символічний підтекст міжнародної систематизації кольорів, "комунікативно-виховні сполучники" якої вкрай необхідно залучати до розуміння сприятливих переваг кольорознавства в практичному плані, то привертає увагу націленість на відкидання одноманіття в назвах кольорів. Наприклад колір "молодої пшениці" з номером 12-0521 tcx, позначає актуальну тенденцію повідомлення, в якому відсутні кордони для відсканування наочності центральної сутності, але при цьому залишається напрямок розпізнавання прямолінійних повідомлень природи з відкритим прагненням вказати колірні координати явищ плинного злету, в даному разі, молодого шляху в символічній досяжності для кожної людини в цьому світі. "На думку психологів мова кольорів універсальна. Вона знаходиться поза залежністю від національності та релігії" [2, с 45]. Таким чином, символічний характер кольору, потужну новітню систематизацію якого використовують в різних галузях життєдіяльності: в політиці, медицині, моді, літературі, пісенній творчості, сприяє відновленню та поширенню потужних культурних зв'язків у перерахованих сферах буття, в тому числі і на основі часово-символічного підходу, що спонукає виховувати в молодому поколінні уважне ставлення до науки про багатозначність кольорів. Тому, на завершення варто згадати про виховну силу такої методики, як "кольоропис" [1], за розробкою А. Лутошкіна, кольорами описуються емоційні складники настрою. Безпосередньо в "кольорознавстві" згаданий опис стає специфічним "виховним рудиментом культурно-комунікаційних засад" не тільки настрою, але й часово-символічної присутності.

Висновки

кольорознавство комунікативно виховний дісциплина

Головна лінія аналізу комунікативно-виховних сполучників та засад в авторському обґрунтуванні часово-символічного підходу виводить міжпредметну специфіку кольорознавства до верифікації культурно- історичного часоплину в змістовності природньо-еволюційного знаменника кольорового повідомлення, яке було дієвим повсякчас. Зазначені в дослідженні тріадні моделі кольорово-символічного наповнення вказують на багатозначність комунікативно-виховного ставлення до додаткового контексту спадкового темпоритму в спеціалізованому методичному насиченні науки про взаємодію та гармонію кольорів.

Література

1. Отич О. Колір як емоційно-змістовий код культури. Рідна школа. 2017. № 1 - 2. С. 18-22.

2. Трофанова Т. Корекція гармонізації життя: індивідуальна нумерологія і кольоротерапія. Дніпро: ТОВ "Лізунов Прес". 2015. 86 с.

3. Антоненко Е. Язык цвета. Харьків: Фоліо. 2011. 155 с.

4. Серов Н. Цвет культуры. СПб.: Речь. 2004. 672 с.

5. Пастуро М. Кольори наших споминів. Київ: Ніка-Центр; Львів: Видавництво Анетти Антоненко. 2020. 232 с.

6. Авраменко О. Віктор Зарецький. Терези долі. Київ. АДЕФ. 2018. 168 с.

References

1. Otych O. (2017). Kolir yak emotsiino-zmistovyi kod kultury. [Color as an emotional and semantic code of culture]. Ridna shkola, 1 - 2. [in Ukrainian].

2. Trofanova T. (2015). Korektsiia harmonizatsii zhyttia: indyvidualna numerolohiia i koloroterapiia. [Correction of life harmonization: individual numerology and color therapy]. Dnipro: TOV "Lizunov Pres". [in Ukrainian].

3. Antonenko E. (2011). Mova tsveta. [The language of color]. Kharkiv: Folyo. [in Ukrainian].

4. Serov N. (2004). Tsvety kultura. [The language of color]. SPb.: Rech. 672 s. [in Russian].

5. Pasturo M. (2020). Kolory nashykh spomyniv. [The colors of our memories]. Kyiv: Nika- Tsentr; Lviv: Vydavnytstvo Anetty Antonenko. [in Ukrainian].

6. Avramenko O. (2018). Viktor Zaretskyi. Terezy doli. [Victor Zaretsky. Libra of fate]. Kyiv. ADEF. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru