Размещено на http://www.allbest.ru/

Семінарське заняття за темою «Поняття»



Зміст

• 1. Визначення поняття, його загальна характеристика 3
• 2. Об'єм та зміст поняття, види понять, взаємини між ними 5
• 3. Обмеження та узагальнення понять 10
• 4. Визначення і поділ понять, прийоми, подібні до визначення 15


1. Визначення поняття, його загальна характеристика

Поняттям називається форма мислення, яка відтворює предмети і явища в їхніх істотних ознаках.

Із цього визначення випливає, по-перше, що поняття -- це уявний образ предмета, його відображення, а не сам предмет. Тому поняття про предмети не можна сплутувати із самими предметами, відбитими в цих поняттях. Поняття -- це логічна форма думки, думка про предмет.

Предмет думки -- це той предмет або явище, про який мислить людина. Предметами думки можуть бути як матеріальні предмети і явища, так і думки про ці предмети, які існують в об'єктивній дійсності, і предмети та явища видумані (Бог, русалка).

По-друге, поняття відтворює не все, що має предмет, не всі його ознаки, а тільки істотні.

Ознакою називається все те, в чому предмети схожі один з одним або чим різняться.

Кожен предмет і явище матеріального світу мають численні різноманітні ознаки. Одні з них істотні, інші -- неістотні.

Істотні ознаки -- це такі ознаки, котрі відображають природу предмета, його сутність і відрізняють його від усіх інших предметів. Істотними ознаками є загальні та необхідні ознаки, такі, котрі належать усім предметам роду і без яких предмет немислимий.

Неістотні ознаки -- це ознаки, наявність або відсутність котрих не приводить до зміни природи предмета чи явища. Неістотні ознаки е ознаками нестійкими, зовнішніми, одиничними, які не виражають властивості предмета. Різниця між істотними й неістотними ознаками відносна, ознака, що є істотною, із розвитком і зміною предмета може перетворитися в неістотну, і навпаки. Ознака неістотна в одному відношенні може виявитися істотною в іншому. Критерієм істотності ознак, які відтворюються поняттям, е суспільна практика людини.

Поняття відрізняється від уявлення. Уявлення, як і поняття, відбиває предмет у його ознаках* Тільки поняття відтворює істотні ознаки, а уявлення -- предмет у сукупності найрізноманітніших його ознак. Уявлення багатше, ніж поняття, воно відбиває більшу кількість ознак предмета, але поняття відображає предмет глибше, воно дає нам знання про властивість предмета, тоді як уявлення властивості речей і явищ не розкриває.

Поняття -- результат глибокого пізнання предметів або явищ. Щоб утворити поняття, необхідно вивчити предмет в усіх істотних його проявах. Вироблення того чи іншого поняття завжди є кроком уперед у пізнанні навколишнього світу, щаблем у розвитку науки.

У процесі утворення понять користуються такими логічними способами, як порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, повідомлення1.

При вивченні предмета, визначенні його істотних ознак доводиться постійно порівнювати його з іншими.

Порівнянням називається зіставлення предметів із метою визначення їх схожості й відмінності.

Порівняння дає змогу виявити загальне у предметів, те, чим вони схожі, а також чим вони відрізняються один від одного, дати оцінку виявленим ознакам, згрупувати предмети в класи тощо. Порівняння здійснюється на основі взаємодії аналізу і синтезу.

Аналізом називається мислений поділ предмета на його складові частини.

Перш ніж виділити істотні ознаки предмета, необхідно знати, що становить або чим є даний предмет, які ознаки, елементи, сторони складають його. Слід дослідити кожну властивість окремо та у зв'язку з іншими властивостями. Це досягається за допомогою аналізу.

Вивчивши предмет за частинами, необхідно потім пізнати його в цілому. Це завдання вирішує синтез.

Синтезом називається уявне поєднання частин предмета, розчленованого аналізом, у єдине ціле.

Аналіз і синтез перебувають у нерозривній єдності, вони взаємопов'язані і взаємообумовлені: аналіз завжди допускає синтез, а синтез -- аналіз.

Будь-який предмет має чимало властивостей і ознак. Щоб утворити поняття, необхідно відібрати із маси виділених аналізом лише суттєві. Тому у процесі вироблення понять завжди використовується такий логічний спосіб, як абстрагування.

Абстрагування -- це уявне виділення істотних ознак предмета і відокремлення від маси інших властивостей. Результат абстрагування називається абстракцією. У цьому розумінні будь-яке поняття є абстракція

При утворенні поняття вивчаються не всі предмети класу, а тільки деякі. Істотні ознаки, виділені в окремих предметів через узагальнення, поширюються на решту предметів класу, на клас у цілому.

Узагальнення -- це такий логічний спосіб, завдяки якому здійснюється уявний перехід від одиничного до загального через об'єднання однорідних предметів у класи на основі їхніх спільних ознак.

Вироблення поняття -- це не одноактна дія, а складний пізнавальний процес. Формування понять нерозривно пов'язане із практичною діяльністю людини. Практика -- основа виникнення і розвитку понять, а також критерій їх істинності. Вироблене поняття використовується потім як засіб подальшого пізнання навколишнього світу.

2. Об'єм та зміст поняття, види понять, взаємини між ними

Логіка встановлює дві базові параметральні характеристики поняття - його ОБ'ЄМ і ЗМІСТ - знання цих ознак буде вкрай важливе для розуміння всього подальшого курсу лекцій.

Об'єм поняття означає клас (сукупність) предметів, які узагальнюються у даному понятті. Іншими словами об'єм - це кількість предметів, які мисляться у даному понятті і називаються відповідним словом.

Наприклад, об'єм поняття «студент» включає всіх студентів, які жили, живуть та будуть жити; поняття «конституція держави» включає всі конституції (всіх держав), які існували, існують та будуть існувати; поняття «водойма» - всі водойми, які... і т.д.

Зміст поняття - це сукупність істотних властивостей, які притаманні відображеному у даному понятті класу предметів.

Іншими словами, якщо ми хочемо визначити об'єм поняття, ми мусимо відповісти на питання «Скільки таких об'єктів існує?», а якщо хочемо визначити зміст - відповісти на питання «Яке воно є ?» або «Чим воно є?».

Таким чином зміст поняття:

«конституція держави» - базовий закон країни, який юридично закріпляє систему соціальних інститутів, декларує базові права і обов'язки громадян;

«водойма» - ємність з водою;

«референта група» - сукупність людей, з поглядами яких суб'єкт узгоджує свої вчинки;

«ринок» - з точки зору маркетологів - певним чином упорядкована економічна діяльність.

Як бачимо, між змістом та об'ємом поняття існує зворотній діалектичний взаємозв'язок - чим більшим є об'єм, тим меншим є зміст поняття і навпаки Різновиди понять за об'ємом і змістом

В залежності від величини об'єму, поняття можуть бути пустими, одиничними та загальними.

- Пустими (нульовими) називають поняття, об'єми яких не включають жодного реального предмета, явища чи події. Такі поняття означають міфічні створіння або артефакти («вічний двигун», «кентавр», «еліксир молодості», «машина часу», «мавка», «чоботи-скороходи»), граничні фізичні характеристики (абсолютний нуль, абсолютно чорне тіло тощо), абсурдні досі неіснуючі речі («Президент України-жінка»).

Зазначимо водночас, що у випадку доведеності факту існування досі неіснуючої речі, відповідне поняття перестає вважатися пустим (наприклад, якщо Президентом України буде обрана жінка).

- Одиничним є поняття, об'єм якого включає лише один предмет, явище або подію. Це, як правило, власні назви - «Афіни», «Найбільше місто в світі», «Фундатор формальної логіки», «Сучасна столиця України» тощо.

- Загальними є поняття, об'єм яких включає понад один предмет - «країна», «студент», «наука», «місто», «менеджмент», «сервіс», «формула» тощо.

За дещо іншим підходом серед понять виділяють реєстровані і нереєстровані. Реєстрованими є такі, в яких кількість предметів піддається реальному обліку - «твори Т.Г.Шевченка», «міста України», «мер міста». Нереєстровані поняття не піддаються такому обліку - «людина», «зірка», «крапля», «тварина» тощо - їх перелічити в принципі неможливо.

Крім цього, до числа загальних належать також універсальні поняття, об'єм яких настільки значний, що його неможливо перевищити. До таких понять належать, наприклад, філософські категорії «час», «простір», «рух», «Всесвіт», «матерія», «свідомість» та інші. Кожна наука має власні категорії - тобто універсальні поняття (рослина, цінні папери, санкція тощо).

У свою чергу за змістом формальна логіка виділяє вісім видів понять, які для зручності поєднані у чотири антагоністичні пари:

Конкретні - абстрактні;

Позитивні - негативні;

Відносні і безвідносні (парні і непарні);

Сукупні і несукупні

Конкретними є поняття, які називають матеріальний або ідеальний об'єкт - «книга», «гроза», «Хомутенко Микола Григорович», «ДонНУ», «менеджер», «колектив», «конституція», «психіка», «свідомість» тощо.

Абстрактні поняття вказують не на об'єкт, а окремі його властивості. Вони відволікають увагу від предмета власне і зосереджуються на його якостях - «доброта», «успішність», «краса», «червоний», «недбалий», «начитаний», «небезпечний» тощо.

Позитивними є поняття, в яких відбиваються присутні в предметі ознаки (без врахування їх етичної цінності), або ними вказується на предмет як такий - «учень», «освічений», «лідер», «злий», «шкідливий», «порядок», «добрий», «банк», «статистика», «етикет», «правосвідомість» тощо.

Негативними називають поняття, в яких наявність ознаки заперечується - «недобрий», «неписьменний», «некультурний», «небілий», «недобрий», «незлий», «неправомірний» тощо. Тут слід пам'ятати, що поняття, які позначаються словами, що без «не» (або «без») не вживаються вважаються позитивними - скажімо «ненависний».

Відносні (парні) поняття має органічну єдність з іншими і не може мислитися окремо - тоді вони втрачають сенс - «батьки - діти», «право - ліво», «начальник - підлеглий», «верх - низ», «південний - північний» і т.ін.

Безвідносні (непарні) поняття мисляться поза будь-яким зв'язком і не мають логічної пари - «троянда», «лопата», «книга», «студент», «економіст», «підприємець» тощо.

Сукупні поняття називають групу, клас однорідних предметів як одне ціле - «композиція», «колекція», «стадо», «отара», «колектив», «сузір'я», «група», «табун» і т. ін.

Несукупні означають предмет в однині - «водій», «студент», «професор», «спортсмен» тощо. Зауважимо, що загальний обсяг цих понять не впливає на їх визначення як несукупних за змістом.

Таким чином кожне поняття може бути характеризоване з позицій об'єму і змісту. Наприклад:

«Колектив» - загальне за об'ємом, конкретне, непарне, сукупне і позитивне поняття за змістом;

«Радіостанція» - загальне за об'ємом, конкретне, позитивне, непарне, за змістом - несукупне поняття;

«Добрий» - загальне, абстрактне, позитивне, парне, несукупне.

Взаємовідношення між обсягами понять.

Обсяг понять легко і наочно може бути зображений графічно у вигляді кола (кола Ейлера). Скажімо, змальовуючи поняття «банк», ми можемо виділити у ньому різновиди: комерційний, центральний, крові тощо.

У такому випадку, ми можемо говорити, що існує родове поняття і видові - його представники, різновиди. Таким чином, родове поняття об'єднує у собі певну кількість (множину) видових - включає в себе їх обсяг.

Тут слід пам'ятати, по-перше про те, що видових понять не існує в одиничних за обсягом, а по-друге про те, що видові поняття є не частинами, а різновидами родового.

Як вже було зазначено вище, у різних понять бувають загальні істотні ознаки - те, що їх об'єднує або відрізняє. Скажімо «студент» і «спортсмен» мають загальну ознаку - це люди - тоді це поняття є відносно них родовим.

Якщо у понять немає загальних істотних ознак, то їх називають непорівнюваними - співставляти їх об'єми абсурдно.

Такими є, скажімо, поняття «герань» та «доменна піч» - відносин між ними бути не може. Графічне зображення таких понять нескладне - їх об'єми розташовані відокремлено.

Взаємовідношення є між обсягами понять, які мають загальні істотні ознаки - такі поняття називають порівнюваними.

Між обсягами таких понять існують взаємовідношення сумісності - об'єми їх повністю або частково співпадають і несумісності - об'єми їх не співпадають в жодному з елементів.

Наведемо нижче варіанти типів взаємовідношень між сумісними поняттями:

1. тотожність (рівнозначність) - їх об'єми повністю співпадають, наприклад:



«Аристотель» = «Стагирит» = «Творець формальної логіки»; «М.В.Гоголь» = «Український письменник, який написав твір «Мертві душі»; «юрист» = «правознавець»;

2. перетину (часткового співпадіння або перехрещення) - їх-об'єми частково співпадають: «студент», «поет», «спортсмен», «турист», «колекціонер» - може бути одна і та ж людина;

3. підлеглості (субординації, підпорядкування) - об'єм одного поняття повністю входить до об'єму іншого, але менше його. Наприклад: «студент» - «студент-заочник», «викладач» - «викладач логіки», «дерево» - «дуб»; «менеджер» - «менеджер у непромисловій сфері», «ссавець» - «дельфін» тощо.

Між несумісними поняттями, у свою чергу, є такі види відношення:

1. співпідлеглість (суборждинація або співпідпорядкування) - декілька видових понять входять до одного родового поняття, їх об'єми не перетинаються і не співпадають. Наприклад: «людина» - «чоловік», «жінка»; «вчений» - «аспірант», «кандидат наук», «доктор наук», «санкція» - «догана», «штраф»;

2. протилежними називають поняття, одне з яких має певні ознаки, а інше ці ознаки заміняє на протилежні: «біле» - «чорне», «добрий» - «злий», «відкритий» - «закритий»;

3. у протиріччі (суперечності) знаходяться поняття, які просто заперечують ознаки одне одного, не замінюючи їх на інші - «чорне» - «не чорне», «добрий» - «не добрий», «розумний» - «нерозумний», «комерційний» - «некомерційний»;

3. Обмеження та узагальнення понять

Операції над поняттями -- це такі логічні дії, унаслідок яких утворюються нові поняття. Оскільки обсяг понять розглядається як клас, із яким проводяться ці операції, то останні й називаються операціями з класами. Унаслідок цих операцій (операцій над поняттями) здобувають нові класи. Розгляньмо такі операції над поняттями: а) складання, б) множення, в) заперечення, г) узагальнення і обмеження понять.

А. Операція складання понять полягає в об'єднанні двох чи кількох класів у один клас.

Так, операція складання понять «обвинувальний присуд» і «виправдувальний присуд» полягає в об'єднанні класу обвинувальних присудів з класом виправдувальних присудів у один клас, або в одне поняття «обвинувальний присуд» літерою А, а поняття «виправдувальний присуд» -- літерою В, то результат цієї операції можна відобразити графічно так (див. рис. 7). Заштрихована поверхня е клас присудів.

За допомогою операції складання можна об'єднати класи (поняття), що перебувають між собою у найрізноманітніших відношеннях: тотожності, підпорядкування, перехрещення, супідрядності, суперечності, протилежності. Наприклад, при об'єднанні понять «свідки» (А) і «родичі» (В), які перебувають у відношенні перехрещення, ми здобудемо новий клас (рис. 8), до якого увійдуть не тільки свідки, що не е родичами, і родичі, котрі не є свідками, а й родичі-свідки. При складанні понять «договір» (А) та «угода» (В), між котрими існують відношення підпорядкування, здобудуть новий клас (заштрихована поверхня рис. 9), до якого увійдуть не тільки угоди, що не є договорами, а й угоди, які є договорами.

Під час операції складання понять часто користуються сполучником «або». Він уживається не в розділювальному, а в єднально-розділювальному значенні. Це слід мати на увазі при тлумаченні правових норм. Так, за ст. 161 КК України, де йдеться про те, що «Полювання в заборонений час, або в недозволених місцях, або забороненими знаряддями і способами, чи то на звірів і птахів, полювання на котрих повністю заборонене...-- карається...», відповідальність будуть нести не тільки особи, що займаються полюванням у заборонений час, а й особи, які займаються полюванням у недозволених місцях, або на звірів і птахів, полювання на котрих повністю заборонене.

Обсяг понять «А або В», здобутий унаслідок операції складання, е об'єднання класів, що відповідають поняттям А і В. Тому вираз «А або В», наприклад «студенти або спортсмени», означає, що до цього нового класу входять не тільки студенти, котрі не е спортсменами, і спортсмени, які не е студентами, а й студенти, котрі одночасно є і спортсменами.

Б. Операція множення понять полягає в пошуку таких предметів (елементів), котрі входять одночасно до класу обох помножуваних понять. Наприклад, операція множення понять «свідок» (А) і «родич» (В) полягає в пошуку таких елементів серед класу свідків і таких елементів серед класу родичів, котрі одночасно входять до обох класів, тобто таких людей, які є одночасно і свідками і родичами.

Графічно результат цієї операції можна відобразити так (див. рис. 10). Заштрихована частина поверхні і означає шукане класу предметів, тобто тих людей, котрі є одночасно і свідками, і родичами

Операцію множення можна проводити з поняттями, що перебувають між собою у різних відношеннях. Наприклад, якщо нам треба провести операцію множення понять «злочин» (А) і «посадовий злочин» (В), що перебувають у відношенні підпорядкування, то ми виділяємо такі елементи підпорядкування, котрі одночасно входять до обох цих класів, тобто відшукуємо такі злочини взагалі, які одночасно є і посадовими.

Графічно результат операції множення цих понять матиме таке відображення (див. рис. 11). Заштрихована поверхня позначає клас тих елементів (злочинів), котрі одночасно входять до поняття А («злочин») і до поняття В («посадовий злочин»).

Під час множення понять, обсяг яких не збігається, ми здобуваємо нульове поняття. Наприклад, нам необхідно провести операцію множення над поняттями «навмисно» і «необережно». Оскільки обсяг цих понять не має загальних елементів, то здобута внаслідок операції множення множинність дій є одночасно навмисною і необережною і буде нульовим класом.

Операція множення позначається здебільшого за допомогою сполучника «і» («студент і спортсмен», «право і державне право», «хабар і халатність»), котрий вживається у поєднувальному значенні.

В. Операція заперечення поняття А полягає в утворенні нового поняття -- не-А, обсяг якого, складений з обсягом поняття А, становить логічний клас сфери предметів, про яку ми розмірковуємо.

Наприклад, сферою нашого міркування є юридичні угоди. Заперечуючи поняття «купівля-продаж» (А), ми здобудемо поняття «не купівля-продаж» (не-А). Склавши поняття «купівля-продаж» і «не купівля-продаж», ми здобудемо клас юридичних угод.

Графічно результат цієї операції можна уявити так. Тут квадрат -- це сфера предметів, про яку ми міркуємо (у даному випадку юридичні угоди). Коло поняття (А) «купівля-продаж». Заштрихована частина квадрата -- поняття (не-А) «не купівля-продаж». Поняття не-А, що заперечує поняття А, має певний обсяг. Так, до обсягу поняття «не купівля-продаж» (не-А) увійде не все, що завгодно, не будь-який предмет дійсності, наприклад дерево, дім, людина і т. д., а тільки ті елементи класу юридичних угод, котрі не є купівлею-продажем, не входять до обсягу поняття А. Та оскільки кожен предмет або явище матеріального світу може розглядатися нами у складі різних класів предметів, то обсяг конкретного поняття не-А перебуватиме у залежності від обсягу тієї сфери предметів, про яку ми міркуємо.

Наприклад, якщо сферою предметів, про яку ми міркуємо, є клас злочинів взагалі, то до обсягу поняття «не крадіжка» (не-А), здобутого завдяки запереченню поняття «крадіжка» (А), увійдуть усі злочини, що не є крадіжкою, а саме: всі державні злочини, усі злочини проти власності, за винятком крадіжки, злочини проти життя, здоров'я, свободи і гідності особи і т. д. Якщо ж сферою предметів, про яку ми міркуємо, є злочини проти особистої власності громадян, то до обсягу поняття «не крадіжка» (не-А), утвореного за допомогою заперечення поняття «крадіжка» (А), увійдуть уже не всі злочини, передбачені Кримінальним кодексом, окрім крадіжки, а тільки злочини проти особистої власності громадян, що не є крадіжкою, тобто грабіж, розбій, шахрайство, шантаж і т. д.

Поняття (А і не-А), здобуті завдяки операції заперечення, перебувають між собою у відношенні суперечності.

Узагальнення і обмеження понять.

У практиці мислення нам часто доводиться переходити від одних понять до інших. Так, ми можемо перейти від поняття «халатність» до поняття «посадовий злочин», від поняття «посадовий злочин» -- до поняття «злочин», від останнього -- до поняття «діяння» і, навпаки, від поняття «діяння» до поняття «злочин», від нього -- до поняття «посадовий злочин» і т. д.

Логічна операція, за допомогою якої відбувається перехід від поняття з меншим обсягом до поняття з більшим обсягом, називається узагальненням. Узагальнити поняття -- означає перейти від виду до роду.

Логічна дія, у процесі котрої відбувається перехід від поняття з більшим обсягом до поняття з меншим обсягом, називається обмеженням. При обмеженні ми йдемо від роду до виду.

Наприклад, коли від поняття «договір» ми переходимо до поняття «угода», а від нього до поняття «цивільні правовідносини», а потім до поняття «правовідносини» -- ми узагальнюємо поняття. Якщо ж від поняття «договір» ми перейдемо до поняття «страхування», а від нього -- до поняття «майнове страхування», то ми обмежуємо поняття.

Процес узагальнення і обмеження понять не безконечний.

Межею узагальнення є категорії. Категорії -- це поняття з гранично широким обсягом. Категорії не мають роду, тому не піддаються узагальненню. Наприклад, такі категорії, як «матерія», «свідомість», «рух», «сутність», «явище», «кількість», «якість» тощо, не узагальнюються, від них не можна перейти до якихось інших понять із великим обсягом.

Рубежем обмеження є одиничне поняття. Так, обмеженням поняття «крадіжка» буде «крадіжка, скоєна Петровим».

Узагальнення і обмеження може бути як правильним, так і неправильним. Щоб ці операції були правильними, необхідно при узагальненні переходити від виду до роду, а при обмеженні -- від роду до виду. Якщо ж при узагальненні ми перейдемо до поняття, яке є родом щодо вихідного поняття, то такс узагальнення буде неправильним. Не можна, наприклад, узагальнюючи поняття «крадіжка», перейти до поняття «грабіж», оскільки грабіж не є родом для крадіжки.

При обмеженні трапляються помилки, коли поняття, до якого доходять, не є видом щодо того поняття, яке обмежується. Якщо, наприклад, обмежуючи поняття «держава», ми перейдемо до поняття «сім'я», то таке обмеження буде неправильним.

Узагальнення і обмеження понять дає змогу уточнити зміст і обсяг понять, установити відношення між ними, що досить важливо для пізнання.

4. Визначення і поділ понять, прийоми, подібні до визначення

Розкриваючи зміст поняття (пояснюючи сутність предмета, розказуючи, чим цей об'єкт є), людина тим самим дає йому визначення - розкриває найістотніші ознаки.

У визначенні виділяють дві частини - поняття, яке визначається (definiendum - Dfd) і поняття, яке його визначає - власне, визначення, дефініція (definienсе - Dfn).

За різними підходами логіка розрізняє реальні і номінальні, а також явні та неявні визначення. За допомогою номінальних (від лат. numen - ім'я) до науки вводяться нові терміни замість складних описів предметів. Наприклад: «Флорою називають видовий склад рослин, які ростуть на певній території».

Реальні визначення, на противагу номінальним, значно частіше зустрічаються у повсякденному житті і трудовій діяльності - за допомогою них людина пояснює зміст повсякденно вживаних понять.

Явними (найпоширенішими) визначеннями є такі, в яких Dfd і Dfn тотожні.

Окремим умовним різновидом визначень є неявні - застосовуючи ці прийоми людина встановлює контекст вживання поняття шляхом опису, характеристик, порівняння (про них мова піде нижче).

Знання правил визначення має виражену практичну цінність, бо коли фахівець, скажімо, менеджер з продажу товарів, не в спромозі чітко і кваліфіковано визначити зміст поняття, то це призводить принаймні до неточностей, непорозумінь, перепитувань, затримок часу, невірних дій.

Саме тому логіка встановлює правила визначення. Розглянемо їх докладніше.

1. Визначення повинне бути пропорційним. Іншими словами, об'єм поняття, яке визначається, повинен бути рівним (тотожним) об'єму дефініції (Dfd є Dfn).

Це правило часто у повсякденному мовленні порушується трьома різними способами (помилками):

- занадто широке визначення, коли Dfd менше за Dfn, тобто останнє є надто широким. Таким, наприклад, буде визначення «кінь є чотириногою в'ючною твариною» - таким чином до коня можна прирівняти вола, ламу, верблюда тощо;

- занадто вузьке визначення, коли Dfn менше за Dfd. Наприклад «совість - це усвідомлення людиною відповідальності перед самим собою за свої вчинки і дії» (а перед суспільством ?), «залікова книжка - це мій документ, у якому фіксуються загальні оцінки», «юрист - це адвокат»;

- одночасно вузьке і широке визначення. Наприклад, «бочка - це ємність для зберігання огірків» («ємність» - надто широко, «для огірків» - вузько).

2. Визначення не повинне містити кола. Коло виникає тоді, коли Dfn визначається саме через себе або коли в одному контексті Dfd визначається через Dfn, а Dfn через Dfd. Найхарактернішим прикладом логічного кола у визначенні є тавтологія. Наприклад, «Масло - це маслоподібна, масляниста речовина», або «життя - це життя», «халатність проявилася в тому, що Сидоренко халатно поставився до своїх обов'язків», «фритюрниця призначена для того, щоб смажити у фритюрі», «філософія - це любов до мудрості», «вільна вакансія», «у продажі є СD-диски» тощо. Такі фрази не несуть смислового навантаження і не є визначеннями. Повторення може бути неявним, наприклад, «Обертання - це рух навколо вісі» коло виникне тоді, якщо буде сказано, що «Вісь - це пряма, навколо якої відбувається обертання».

3. Визначення повинне бути чітким та ясним. Тобто зміст і, ясна річ, об'єм понять повинні бути недвозначними. Наприклад, визначеннями не будуть фрази «верблюд - корабель пустелі», «запорожець - машина звір», «вовк - санітар лісу», «філософія - мати наук», «собака - друг людини» .

4. Визначення не повинне зводитися лише до заперечення. Скажімо, не можна назвати визначенням фрази на кшталт: «бідність - не порок», або «робота - не вовк», «голова - не будинок Рад» тощо. У визначенні, за необхідності, можна застосовувати заперечення, але лише після ствердження - «тварина - це жива істота, не рослина, не гриб і не бактерія».

Крім правил, наведемо найпоширеніші способи визначення змісту понять:

- через найближчий рід та видову ознаку;

- генетично - через вказання способу виникнення (утворення) предмету;

- через вказівку на відношення предмета до своєї протилежності;

- через вичерпний перелік складових обсягу родового поняття.

Якщо визначення роз'яснює зміст поняття, то операція поділу поняття розкриває його об'єм.

Поділ - логічна операція, шляхом якої об'єм родового поняття розподіляється на ряд видових понять за певною основою поділу - ознакою. Підмножини, які утворюються за допомогою поділу (видові поняття) називаються членами поділу.

Як і визначення, поділ поняття широко вживаний у повсякденній практиці - людина часто-густо пояснює співрозмовникові на конкретних прикладах «якими бувають» різновиди певного поняття. Таке пояснення мусить протікати за певними правилами щоб не відбувалося смислової плутанини на кшталт: «серед студентів розрізняють: розумних, жінок, заочників, відмінників, спортсменів, чоловіків, а також високих», або «викладачі бувають авторитетні, не авторитетні і такі, які не палять» - такі сентенції природно викликають подив і сумнів у вірності мислення людини, яка їх висловлює.

Правила поділу понять

1. Поділ повинен бути пропорційним (співмірним), тобто об'єм поняття, яке ділиться, повинен дорівнювати сукупному об'єму членів поділу.

Порушення цього правила призводить до двох помилок:

- неповний поділ, коли перераховані не всі члени поділу. Наприклад, «Арифметичні дії бувають: множення та віднімання» (забутими лишилися: складання, ділення, зведення у ступінь, вилучення з кореня), «слов'янські мови поділяються на східнослов'янські та західнослов'янські»;

- поділ з зайвими членами. Наприклад, «люди діляться на чоловіків, жінок і дітей»; «хімічні елементи поділяються на метали, неметали і сплави»; «кермо можна крутити вправо, вліво та в інші сторони», «слов'янські мови поділяються на східнослов'янські, західнослов'янські, південнослов'янські та північнослов'янські»;

2. Поділ повинен проводитися лише за однією основою. Це означає, що треба брати не більше однієї ознаки і за нею проводити поділ. Порушення цього правила наведене вище з поняттям «студент» і «викладач».

3. Члени поділу повинні виключати одне одного - тобто не бути тотожними, частково співпадаючими і підлеглими поняттями. Порушення - «люди бувають чоловіками, жінками, мужчинами, дівчатами», «арифметичні дії бувають: складання, плюсування, визначення суми».

4. Поділ повинен бути неперервним і не містити стрибків через найближчі види понять. Буде помилкою, якщо ми скажемо «тварини бувають: горобцями, карасями, кішками», або «електроприлади бувають елекропрасками, холодильниками і телевізорами» - тут спочатку поняття «електроприлад» доцільно поділити на побутові і промислові, а далі - за призначенням.

Подібно до різновидів визначення, існують також принципово різні види поділу обсягу:

- Дихотомічний поділ - ділене поняття розділяють на два члени поділу, які знаходяться у відношенні протилежності або протиріччя.

Наприклад: люди бувають високими і невисокими; футбольні судді бувають кваліфікованими і некваліфікованими, кольори бувають темними і світлими, організми бувають одноклітинними і бататоклітинними, студент або запізнився на заняття або ні.

Дихотомічний поділ є вірним і логічним, крім того він завжди пропорційний і цим зручний для вживання. Разом з цим, дихотомія іноді буває абсурдною і тому неприпустимою, скажімо у таких випадках: «кольори бувають червоний і не червоний», «картини бувають красивими і некрасивим» тощо. Абсурдність виникає тоді, коли у якості основи поділу береться неістотна, а довільна і випадкова ознака. Така дихотомія, зрозуміло, неприпустима у логічному міркуванні, побудові думок.

У випадках, коли дихотомія не відбиває повної картини об'єму поняття, застосовують поділ за видоутворюючою ознакою. Найбільш розгорнутий тип такого поділу називається класифікацією - він є поступовим і поетапним, при цьому на кожному з етапів існує своя видоутворююча ознака.

Класифікація широко вживана у науковій і практичній діяльності. Застосовуючи її людина прагне врахувати і висвітлити всі існуючі члени поділу, розміщуючи їх від родових до видових.

Прийоми, подібні до визначення.

Всім поняттям визначення дати неможливо - для цього потрібна добра ерудиція, великий і багатосистемний словарний запас (свій та співрозмовника), певний час. До того ж, у повсякденному житті цьому, як правило, немає потреби - адже зміст більшості понять людьми, як правило розуміється досить вірно і без точних визначень. Тому в художній літературі, у спілкуванні, в повсякденності люди, пояснюючи явища, вдаються до прийомів, які нагадують визначення.

Опис - перерахування зовнішніх ознак об'єкта (зовнішності людини, предмета тощо);

Характеристика - перерахування деяких внутрішніх, прихованих і неявних якостей предмета: «видатний стрибун з жердиною, чемпіон світу» (С. Бубка);

Роз'яснення шляхом прикладу - ілюстрація змісту даного поняття на декількох прикладах його об'єму: «вугілля, бензин, газ, дрова, гас « (паливо);

Порівняння - співставлення якостей предмета з відомими якостями інших предметів: «спина - як гора, ніс - як змія, ноги - як стовбури, вуха - як опахала» (слон);

Розрізнення - прийом, який дозволяє встановити розбіжності між предметами, уточнення, що даний об'єкт не є таким-то: «маленька дитина - не доросла людина», «стілець слід відрізняти від крісла» тощо.

Размещено на Allbest.ru

...