Гуманізм як світоглядна основа (природного права) прав людини в сучасному світі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський інститут інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія»

ГУМАНІЗМ ЯК СВІТОГЛЯДНА ОСНОВА (природного права) ПРАВ ЛЮДИНИ В СУЧАСНОМУ СВІТІ

Соляник С.Ф., кандидат філософських наук,

доцент кафедри філософії, іноземних мов

та соціально-гуманітарних дисциплін

Кив

Анотація

У статті розглянуто дискурс відносно сучасного розуміння гуманізму та людиноцентризму як світоглядної основи (природного права) прав людини, де такі категорії як свобода, рівність, людська гідність визначаються юридичним гуманітарним правом (адміністративне право, господарське право, кримінальне право) через відповідне законодавче врегулювання в рамках національного та міжнародного правового поля.

Сучасний етап цивілізаційного розвитку суспільства характеризується новими підходами до масового виробництва, масових рухів та заходів, де не має потреби у задіянні великої кількості людей, яких необхідно контролювати та управляти ними. Тобто люди отримали більше свободи та можливостей використовувати більше часу для себе, сім`ї та хобі. У таких умовах відбувся перехід від «свободи від» до «свободи для», де потреби держави поступилися потребам людини.

Так, було відзначено, що під впливом цифро- візації, віртуалізації та глобалізації сформувалося нове глобальне громадянське суспільство, нові форми громадських організацій та політичних рухів (де немає вертикалі влади, а діяльність та комунікації відбуваються на основі соціальних мереж), які почали перейматися питаннями захисту екології, прав і свобод жінок, дітей та меншин на глобальному світовому рівні. Основою для них є

Гуманістичні маніфести та ідеї гуманізму і людиноцентризму для всього суспільства. Це відбувається на фоні поширення космополітизму та толерантності.

Наступним фактором трансформації розуміння гуманізму та людиноцентризму є складна ситуація із екологією, рівнем впливу людини на природу та розширення доступу до технологій, які можуть як принести користь людству, так і знищити його в залежності від моральних якостей професіоналів, які безпосередньо є учасниками та тими, хто надає накази. Іноді жага влади та багатств штовхають людину на аморальні та негуманні вчинки. гуманізм людиноцентризм світоглядний право

Сучасний етап розвитку суспільства є місцем для формування екологічного, комунікативного та аргументативного права, основою для якого є екологічна, комунікативна та аргументативна етики. Крім того, формування гуманітарної політики потребує досить чіткого законодавчого врегулювання широкого кола природних прав людини для подальшого забезпечення юридичного захисту цих прав і свобод. Так, сучасні цифрові, телекомунікаційні та віртуальні технології розширюють поле для зловживань та правопорушень перш за все у сфері людської гідності, особистого простору та приватного життя.

Ключові слова: морально-етичні норми, гуманізм, людиноцентризм, права і свободи, свобода, людська гідність, природне право, юридичне право, екологічне право, комунікативне право, аргу- ментативне право.

Annotation

HUMANISM AS THE WORLDVIEW BASIS (OF natural law) OF HUMAN RIGHTS IN THE MODERN WORLD

Solyanik S. F., candidate of Philosophical Sciences, Associate

Professor of the Department of Philosophy, foreign language and social and humanitarian disciplines Kyiv Institute of Intellectual Power and Law National University «Odessa Law Academy»

The article examines the discourse regarding the modern understanding of humanism and anthropocentrism as a worldview basis (natural law) of human rights, where such categories as freedom, equality, and human dignity are determined by humanitarian legal law (administrative law, economic law, criminal law) through appropriate legislative regulation within the framework national and international legal field.

The modern stage of the civilizational development of society is characterized by new approaches to mass production, mass movements, and activities, where there is no need to involve a large number of people who need to be controlled and managed. That is, people got more freedom and opportunities to use more time for themselves, family, and hobbies. In such conditions, there was a transition from «freedom from» to «freedom for», where the needs of the state yielded to the needs of the person.

Thus, it was noted that under the influence of digitalization, virtualization, and globalization, a new global civil society, new forms of public organizations and political movements (where there is no vertical authority, and activities and communications are based on social networks) were formed, which began to take care of issues of environmental protection, rights, and freedoms of women, children, and minorities at the global world level. Humanist manifestos and ideas of humanism and human-centeredness for the whole society are the basisfor them. This is happening against the background of the spread of cosmopolitanism and tolerance. The next factor in the transformation of the understanding of humanism and anthropocentrism is the complex situation with ecology, the level of human influence on nature, and the expansion of access to technologies that can both benefit humanity and destroy it, depending on the moral qualities of professionals who are directly involved and those who give orders. Sometimes the thirst for power and wealth pushes a person to immoral and inhumane acts.

The current stage of society's development is a place for the formation of ecological, communicative, and argumentative law, the basis for which is ecological, communicative, and argumentative ethics. In addition, the formation of humanitarian policy requires a fairly clear legislative regulation of a wide range of natural human rights to further ensure the legal protection of these rights and freedoms. Thus, modern digital, telecommunication, and virtual technologies expand the field for abuses and offenses, primarily in human dignity, personal space, and private life.

Keywords: moral and ethical standards, humanism, human centrism, rights andfreedoms, freedom, human dignity, natural law, legal law, environmental law, communicative law, argumentative law.

Постановка проблеми

Стрімкий сучасний цивілізаційний розвиток суспільства змінює життєвий світ, людське буття, впливає на людину, її місце і роль у суспільстві та державі, на взаємовідносини у соціумі та на рівні людина- суспільство-держава. Витоками таких змін стали цифрова та четверта промислова революції, в рамках яких відбулися трансформації засобів виробництва, де інформація стала засобом виробництва та стратегічним ресурсом, а основою економіки стали сфера надання послуг та робіт. Традиційне виробництво сформоване в епоху капіталізму з величезними заводами фабриками та потребою постійно контролювати та управляти великими масами людей, при цьому потреби держави превалювали над потребами громадян. Це пояснюється тим, що на політичній мапі світу було багато тоталітарних країн, що тільки сприяло формуванню відповідного ставлення до людини як до «гвинтика» великої машини. При цьому і розуміння таких природніх прав як свобода, людська гідність, права людини відповідали тодішньому традиційному буттю та світогляду. Ось чому цей період характеризується масовістю (із залученням значної кількості громадян) та гігантоманією на виробництві, будівництві, профспілкових рухах та під керівництвом держави і державних підприємств. У людини залишалося досить мало часу на перебування поза межами колективу (з чіткими правилами, правами та обов'язками кожного). У таких умовах формувалася так звана «свобода від», коли потреби держави превалювали над потребами кожної окремої людини. Відповідним чином функціонувало і правове поле, де на законодавчому рівні регулювалися питання свободи, людської гідності тощо. Крім того, на рівні природнього права також відбувалася регуляція питань гуманізму та морально-етичних норм поведінки людини у соціумі.

На сьогодні держава поступово зменшує тотальний контроль та вплив на громадян на рівні свободи (фізичної та суспільної) через нівелювання «масових» виробництв та заходів, а також зміни на рівні сутності самої влади, її взаємовідносин із суспільством та кожним окремим громадянином. Головними факторами трансформацій стали нові цифрові, ІКТ, комп'ютерні технології і техніка, розвиток міжнародних телекомунікацій та побудова глобальної мережі передачі даних, які сприяли появі віртуального простору, соціальних мереж та соціальних медіа, а також широкій інформатизації та зростанню кількості послуг на базі телекомунікацій. Крім того, стрімкий розвиток технологій і техніки у сфері транспортної інфраструктури створили можливості для глобальних переміщень значних людських мас на великі відстані за короткий проміжок часу без потреби спеціальної підготовки. Ба більше, вказане вище дало поштовх до подальшої стрімкої глобалізації усіх сфер суспільства та суспільних відносин. Це все почало впливати на розуміння понять як свобода, рівність, людська гідність, що формує сучасну парадигму загальнолюдських цінностей та нової формації гуманізму. Так нова політична та правова конструкція будується на основі людини та її потреб. Таким чином, питання сучасного дискурсу щодо гуманізму стає відкритим та актуальним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що питаннями сучасних правових відносин у сферах гуманізму, свободи та людської гідності багато уваги приділялося багато як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників, серед яких можна відмітити таких: Х. Аренд, Г Е. Барнс, Д. Бєлов, Е. Г Вілсон, А. Гелеш, М. Громовчук, С. Гусарєв, Дж. Дьюї, В. Казацький, М. Козюбра, Г Попадинець, В. Серьогін, В. Тартасюк, В. Флойд, І. Шандрук, М. Шумка, С. Чеботарьов тощо.

Незважаючи на досить широкий спектр проведених досліджень факторів впливу на права людини в сучасному світі, гуманізм як світоглядна основа (природного права) прав людини в сучасному світі виступає частиною загальної проблеми, котрій присвячується означена стаття.

Формулювання цілей (мети) статті

Метою статті є здійснення гуманістичного дискурсу у контексті суспільних відносин на рівні людина-суспільство-влада, де гуманізм виступає як світоглядна основа прав людини на сучасному етапові розвитку суспільства в умовах, коли людиноцентрична модель впливає на формування правової бази та ґрунтується на забезпеченні прав, свобод та інтересів людини, коли природне право поєднується із юридичним правом.

Методи дослідження, використані у процесі написання статті, передбачають застосування загальнонаукових та емпіричних прийомів, що ґрунтуються на системному підході. Також у процесі роботи застосовувались такі загальні методи досліджень, як узагальнення та порівняння. У результаті дослідження буде охарактеризовано сучасний дискурс правового врегулювання ідей гуманізму як світоглядної основи природного права, прав людини у сучасному світі в юридичній площині.

Виклад основного матеріалу

Сучасний етап цивілізаційного розвитку суспільства досить кардинально впливає на всі сфери та суспільні процеси. Як наголошує С. Гусарєв, разом «із часом, зміною соціально-економічних та політичних умов життя змінювалися відповідним чином й уявлення про роль людини в суспільстві, про систему та обсяги можливостей людини, чому сприяли фактори цивілізаційного розвитку, науково-технічний прогрес, розширення знань про природу самої людини та природу як навколишнє середовище, в якому функціонує соціум» [5, с. 48]. Так, питання гуманізму, морально-етичних норм та якостей, свобода, рівність, людська гідність трансформують та змінюються разом із цивілізаційним розвитком суспільства і на кожному етапові такого розвитку відбувалося не тільки традиційне дотримання природних прав, а й унормування їх в юридичне право. Але при цьому рівень охоплення та градація цих прав та обов'язків залежали від епохи, цивілізаційного розвитку, державного устрою, політичного, соціального, економічного та гуманітарного розвитку тощо.

Так, сучасні ідеї людиноцентризму, гуманізму, формування нового розуміння свободи, рівності, людської гідності, почали набувати поширення після жахливих подій, які спричинила Друга світова війна. Адже саме численні злочини проти людства стали, особливо мирного населення (дітей, жінок, людей похилого віку). Наступним важливим кроком до нового погляду на ідеї гуманізму та людиноцентризму стало падіння тоталітарних режимів. Так, Х. Аренд досліджувала як витоки тоталітарних режимів, так і їх роль у кривавих подіях другої світової війни. Серед іншого вона відзначала, що усі режими свій прихід до влади анонсували забезпеченням прав і свобод громадян, але ось інструменти та методи досягнення «загального щастя» досить часто приводили до тоталітаризму, коли влада займалася розподілом благ та виступала мірилом щастя, свободи, добра і зла, що в кінцевому результаті приводило до жахіть. Дослідниця Х. Аренд, досліджуючи фашизм та комунізм, відзначала, що усі тоталітарні режими свої дії супроводжували гуманістичними гаслами та деклараціями про захист прав і свобод людини, а також справедливий перерозподіл благ. І дійсно, Конституція 1937 року СРСР була однією із прогресивних на той час.

Як відзначає М. Громовчук, «на сьогоднішній день право, як система правил поведінки, виступає регулятором всіх суспільних процесів у державі», адже тільки «право дозволяє і забороняє, охороняє і карає. Іншими словами, право безпосереднім чином впливає на людське життя. Формула, яка складає суть правового регулювання, містить у собі три елементи - права, обов'язки, відповідальність», при цьому «право встановлює межи можливого та зобов'язує всіх учасників певних правовідносин не порушувати встановлені правила, інакше порушники нестимуть відповідальність» [2, с. 78]. Кожна влада та політичний режим здійснювали правове врегулювання важливих категорій фізичного права на рівні тогочасних конструкцій права, соціуму, взаємовідносин між владою та суспільством тощо. Таким чином, «інститут прав і свобод людини і громадянина представляє один з найбільш значних підсумків правового розвитку суспільства, починаючи з найдавніших часів і аж до наших днів, коли права людини стали неодмінним атрибутом демократичної правової держави» [2, с. 78]. Так, після Другої світової війни ідеї гуманізму та людиноцентризму набули світового масштабу. Було створено ООН, схвалено Загальну декларацію прав людини (1948 року) [6], положення якої знайшли місце практично у кожній конституції країн світу. Так, відповідно до статті 3 Конституції України «людина, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю», а також «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави», а «держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» [7, ст. 3]. Але важливим є не тільки декларування тих чи інших принципів гуманізму, свобод та прав, а і створення дієвого нормативно-правового фундаменту, який би дозволяв забезпечувати дотримання прав і свобод кожного окремого громадянина, незалежно від його соціального статусу, матеріального стану тощо. Тобто, одна частина законослухняних громадян повинна бути захищена законом, правопорушники - гуманне відношення, покарання та можливість виправитися і повернутися до суспільно-політичного життя на правах інших законослухняних громадян. Ось чому В. Тартасюк відзначає, що «головною функцією гуманізму є забезпечення існування і розвиток людства через юридичне закріплення гуманістичних цінностей у міжнародних документах» [9, с. 4]. Адже, коли світова спільнота підтримує правове забезпечення на рівні міжнародного права, то країни, які входять у світову спільноту розділяють та підтримують на національному рівні категорії права, яке регулює питання гуманізму, свободи, рівності, людської гідності тощо. Так, середина ХХ століття ознаменувалася масовим набуттям колишніх колоній власної державності та правосуб'єктності на світовій політичній мапі, коли десятки країн Африки та Азії отримали незалежність та право на самоідентичність після того, як довгий час були колоніями. І питання гуманізму відчувалося у них набагато гостріше, ніж будь-де інде. Адже «саме такі соціальні цінності як свобода, рівність, справедливість становлять сутність гуманізму права - систему поведінкових стандартів, за якими члени суспільства мають діяти у відповідних ситуаціях, щоб їх інтереси узгоджувалися з інтересами та потребами інших людей, держави і громадськими інтересами» [5, с. 47]. У свою чергу М. Громовчук та Д. Бєлов розглядають «гуманізм, як правову категорію», яка «являє собою світогляд, що розглядає людину як вищу, самодостатню і самоусвідомлюючу цінність», оскільки «гуманізм виражає ставлення до людини принаймні з двох боків: визнає соціальну цінність людської особистості й відкидає все, що є несумісним з такою її оцінкою» а тому гуманізм треба розглядати через певну моральну вимогу «до поведінки людей, тобто певною категорією морального усвідомлення людини найвищою соціальною цінністю в державі» [3, с. 60]. А тому питання «формування базових гуманістичних детермінант поведінки людини зумовлене особливостями буття людей, метою моделювання і підтримання соціально корисних відносин», де «такими засобами є соціальні та правові норми, які формують правила поведінки людини, закріплюючи базові гуманістичні цінності і принципи», коли «такому розумінні гуманізм є необхідною умовою нормального існування суспільства і держави, вихідною засадою формування соціальних норм, а головне - ідеологічною основою формування і розвитку права» [1, с. 16]. Як відзначає С. Чоботарьов, гуманізм постає як «один з найважливіших ціннісних характеристик цивілізованого суспільства, який визнає благо людини, її право на свободу, щастя, виявлення своїх здібностей критерієм прогресивності соціальних інститутів», адже «засади гуманізму властиві усім цивілізованим правовим системам», які «розкривають одну з найважливіших ціннісних характеристик права», а саме «право закріплює і реально гарантує природні і невід'ємні права і свободи кожної людини: право на життя, здоров'я, особисту свободу і безпеку, право на охорону своєї честі й гідності, захист від будь- якого несанкціонованого втручання в сферу особистого життя та інші права» [10, с. 206]. Отже, гуманізм досить гармонійно вписується в сучасну конструкцію соціальної держави та людиноцентризму, що визначається новим дискурсом трансформації «свободи від» як до «свободи для», де людина і її потреби постають на перше місце, а не потреби держави. Досить суттєво ідеї гуманізму та людиноцентризму вплинули на питання покарання за скоєні правопорушення. Але при цьому необхідно зважати на те, що «свобода у праві не може бути абсолютною; вона завжди до певної міри обмежена», адже «сутність права становить собою рівну міру свободи індивідів, визначену законом, що реалізується через суб'єктивні права», бо «це зумовлює високу соціальну значущість права, оскільки гарантована можливість самореалізації, свободи вільного розвитку особистості є однією з головних загальнолюдських цінностей» [9, с. 4]. Так, абсолют є тільки в утопічних ідеях та теоріях побудови щасливого суспільства.

За останні сто років було створено та оприлюднено Американською гуманістичною асоціацією (https://americanhumanist.org/): Гуманістичний маніфест І (1933 року)), Гуманістичний маніфест ІІ (1973 року), Гуманістичний маніфест 2000 (2000 рік). Також у 1980 році вийшла в світ Декларація світського гуманізму. Як писали Paul Kurtz and Edwin H. Wilson (1973) у передмові до другого Гуманістичного маніфесту, що «гуманізм пропонує альтернативу, яка може задовольнити потреби сьогодення та спрямувати людство до майбутнього», адже перший Гуманістичний маніфест, основою якого було звернення до Бога (релігії) не захистив людство від жахіть фашизму, оскільки, як вважали творці першого Гуманістичного маніфесту (серед яких були філософ Джон Дьюї, атеїст Вільям Флойд (William Floyd), історик Гаррі Елмер Барнс (Harry Elmer Barnes), а також багато лідерів унітаріанських церков, наприклад, Едвін Г. Вілсон.), «гуманізм - це етичний процес, за допомогою якого ми всі можемо вийти за рамки подільних подробиць, героїчних особистостей, догматичних віровчень і ритуальних звичаїв минулих релігій або їх простого заперечення» [4].

Певним позитивізмом вказаних тенденцій можна вважати формування відносин між людиною-суспільством-владою на основі положень так званого суспільного договору, коли обидві сторони (влада та суспільство) визначають коло питань, якими вони готові поступитися заради неконфліктного співіснування. Але при цьому врегулювання взаємовідносин здійснюється на основі права та законодавства. Досить поширеними ідеї гуманістичних маніфестів були серед країн Європи, де набули поширення ідеї вільного ринку, свободи, демократії тощо. Хоча це і не вберегло Європу від двох світових війн, які прокотилися теренами багатьох країн як Європи, так і світу в цілому. Тобто, використання ідей гуманізму у формуванні суспільно-політичних відносин та різних видів права (адміністративного, кримінального, господарського) не змогло створити стійку та сталу нормативно-правову конструкцію держави, яка б давала можливість ефективно протистояти усім зовнішнім та внутрішнім факторам впливу на неї.

В цілому у цих маніфестах їх творці «вимагають загального блага загалом всім у світі», коли «з метою справедливого управління та мотивації розподілу життєвих засобів має бути створено соціально-орієнтований колективний економічний порядок», а сама сутність гуманізму полягає у вільному всесвітньому суспільстві, «в якому люди добровільно та у злагоді зі своїм розумом працюють на спільне благо» [12]. Певною мірою зміст вказаних маніфестів є утопічним та ідеалістичним, але раціональні зерна із цього «прокльовуються» і знаходять місце у сучасній реальності. Коли людиноцентричні та гуманістичні ідеї впливають на формування нового більш справедливого суспільства через реалізацію окремих положень на рівні юридичного права, формуючи тим самим національне законодавче та нормативно-правове поле. Прикладом глобалізації ідей гуманізму є те, що громадські осередки гуманістів брали активну участь у створенні міжнародних гуманітарних організацій, серед яких можна виділити такі: Міжнародний гуманістичний і етичний союз (англ. International Humanist and Ethical Union, IHEU) - «складається з понад 150 членських організацій та асоційованих груп по всьому світу», де «гуманісти - це нерелігійні люди, які прагнуть вести повноцінне, осмислене та етичне життя» та «виступають за людський і науковий прогрес, соціальні реформи та культуру толерантності та свободи», а також «намагаються приймати етичні рішення, використовуючи розум і емпатію, і прагнучи до добробуту та задоволення живих істот», адже «гуманіст засновує своє розуміння світу на розумі та науці, відкидаючи надприродне чи божественне вірування» (https://humanists. international/); Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, скорочено ЮНЕСКО (англ. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO) - міжнародна організація, спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, «використовує освіту, науку та культуру, щоб інформувати, надихати та залучати людей у всьому світі для розвитку розуміння та поваги один до одного та до нашої планети (офіційний сайт ЮНЕСКО, https://www.unesco.org/en). До складу цієї організації входить понад 190 країн світу. Така кількість країн означає, що питання гуманізму, людиноцентризму, прав людини є актуальними та затребуваними. Сучасні можливості цифрового та віртуального світів сприяють, серед іншого, збільшенню кількості глобальних міжнародних громадських організацій (несистемного характеру), які відстоюють права меншин, жінок, дітей тощо. При цьому необхідно зважати, що вони кардинальним чином відрізняються від традиційних: громадських організацій, громадянського суспільства, політичних партій та профспілок. Вказані громадські об'єднання були чітко структуровані та систематизовані як по вертикалі, так і по горизонталі (була сформована відповідна бюрократія), представляли інтереси регіону, країни та/або однієї професії. Крім того, у вказаних структурах мала місце чітка сегрегація у професії (профспілки), майновому стані та політичних поглядах, які формуються в тому чи іншому класі (політичні партії). Все це формувало політичну сферу країни, яка формувала відповідне законодавство та нормативно-правове поле взаємовідносин влади та суспільства, а також місце і роль кожної людини через визначені її права та обов'язки.

Поява нового громадянського суспільства, сформованого на сучасних морально-етичних цінностях, гуманістичних ідеях та ролі людини у суспільно-політичних процесах, формуванні політичної та партійної системи та нові підходи до правового регулювання природного права в частині людської гідності та толерантності. Адже, як відзначає А. Гелеш, «гуманізм у праві розглядається як система світоглядних соціально-правових цінностей, антропологічною основою яких є людська гідність, яка виявляється в основних правах та свободах людини і знаходить своє закріплення у правових принципах і нормах» [1, с. 16]. На наш погляд, людська гідність та права і свободи людини можуть існувати у суспільстві, де культивуються високий рівень толерантності, коли поряд уживаються різні нації, культури, віросповідання, життєві світи, звички, устої.

Таким чином, у тих країнах, де не було багатолітньої традиції та політичної культури щодо формування традиційної політичної, партійної та профспілкової систем на сучасному етапові розвитку такого будівництва не відбувається. Адже на їх місце приходять сучасні глобальні громадські організації, які гуртуються через соціальні мережі та соціальні медіа навколо вирішення певних проблем та/ або боротьби за права певних меншин, груп людей тощо. Важливою особливістю сучасних глобальних громадських організацій є можливість впливати на владу на місцевому рівні у будь-якому куточку земної кулі (окрім повністю ізольованих країн). Крім того, сучасні цифрові, телекомунікаційні та ІКТ технології дозволяють контролювати не тільки владу, а і публічних людей як на роботі, так і поза межами. Тобто, в сучасних умовах владна та публічна еліти фактично знаходяться під постійним наглядом та контролем з боку суспільства, що у рази зменшує можливості для зловживань владою і, найголовніше, вести себе так, як декларують це політики і публічні люди.

Наступним важливим фактором впливу на формування юридичного права на ідеях гуманізму та людиноцентризму виступає подальший розвиток технологій, техніки, автоматизованих виробництв, широке використання робототехніки та штучного інтелекту. Адже постійне ускладнення виробничих процесів вимагає дотримання чітких інструкцій та правил поведінки людини під час роботи із автоматизованими роботизованими системами управління виробничими та науковими процесами. Таким чином, високий рівень зарегульованості поступово перетворює дії людини схожими на роботів (одноманітно, регламентовано практично автоматично без можливості подумати), що означає досить високий відсоток раціоналізму в її діях. У таких умовах людина стає залежною від керівництва, яке погоджуючи інструкції та правила провокує робітника на вчинення дій, які з точки зору фізичного (природного) права є неприйнятними. З іншого боку, сама людина, яка керує автоматизованими процесами на виробництві, може використати знання на дії, які можуть спричинити загибель сотень тисяч людей (наприклад, оператор на АЄС, Гідроелектростанції, Центр управління польотами, поїздами тощо). Тобто, від морально-етичної та психологічної підготовки професіонала (спеціаліста) по- вною мірою залежить, як він буде використовувати набуті знання. Так, сучасний етап розвитку суспільства звужує рівень впливу державної машини на людину, коли вона виступає маленьким гвинтиком великого механізму, що дозволяє людині замислюватися над тим, що вона робить і над тими командами, які вона отримує від керівництва і може впливати на рівень їх виконання/невиконання. Так, високий рівень раціоналізму потребує, як не парадоксально запиту на ірраціоналізм та гуманізм, адже від людини стає все більш залежною природа, екологія та власне існування людства і всього живого на планеті. Отже, етика моралі тісно переплітається із комунікативною та аргументативною етиками та екологічною етикою. Комунікативна етика формує необхідність комунікувати із усіма членами суспільства під час обговорення тих чи інших суспільно значущих питань. В першу чергу, мова йде про громадське обговорення законодавчих ініціатив, адже взаємовідносини у сучасному суспільстві відбуваються на основі юридичного права через відповідне законодавче поле. Що означає формування нового комунікативного та аргументативного права. Водночас діалог повинен вестись на основі аргументів і завершуватися консенсусом, коли меншість не підкорюється більшості, а під впливом наданих аргументів приєднується до більшості. Крім того, основна маса сучасних питань, які стосуються практично кожного, повинні розглядатися у контексті екологічної етики, формуючи тим самим екологічне право поряд із комунікативним та аргументативним правом. Ось чому «сучасний період поширення методологічного плюралізму у праві» відзначається зверненням «до проблематики гуманізму» та «є об'єктивною потребою теперішнього етапу розвитку юриспруденції, результатом загального поширення у світі гуманітарних знань» [5, с. 47]. Адже, як відзначає В. Тарта- сюк, «правова держава є найбільш сприятливим простором для реалізації гуманістичного потенціалу права», а «гуманістичність права у правовій державі проявляється у правотворчості, правозастосуванні, існуючій людиноцентриській системі реалізації покарань, об'ємі наданих громадянину прав і свобод гарантованих владою» [9, с. 2]. А тому необхідно зважати на те, що «серед напрямів гуманітарного розвитку необхідно визначити місце правового розвитку, який по відношен ню до інших має наскрізний характер», адже завдяки йому відбувається забезпечення розвитку таких сфер, як «здоров'я, безпеки, добробуту тощо», а це створює передумови появі таких трьох фундаментальних правових завдань як: «забезпечення прав людини; забезпечення рівності у реалізації цих прав; створення людиноцентричної моделі законодавства» [5, с. 48]. Це призводить до того, що починають використовуються такі терміни, як: «гуманітарна політика держави», «гуманітарні проблеми національної безпеки», «міжнародне гуманітарне право», «гуманітарна допомога», «гуманітарна діяльність», «гуманітарний розвиток суспільства», «гуманітарна освіта», «гуманістичний спосіб життя», «правовий гуманізм», «гуманістична конституція», «гуманістичний рух» тощо» [5, с. 48]. Отже, ідеї гуманізму та людиноцентризму у сучасному праві представлені досить широко і, найголовніше, вказані права людини поширюються на всіх громадян. А в умовах глобалізму та мультикультуралізму і сучасним можливостям, комунікацій (мобільний зв'язок, Інтернет, соціальні мережі) вказані тенденції набувають глобальних світових (міжнародних) ознак.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Підсумовуючи дискурс щодо сучасного розуміння ролі гуманізму та людино- центризму як світоглядної основи (природного права) прав людини в сучасному світі, коли такі категорії як свобода, рівність, людська гідність починають широко представлятися на рівні юридичного права через відповідне законодавче визначення та унормування у чинному нормативно-правовому полі на національному та міжнародному рівнях.

Сучасний етап цивілізаційного розвитку суспільства через автоматизацію, роботизацію змінив підходи до сутності поняття масове виробництво, а тому зникла необхідність постійного контролю та управління значною кількістю робітників, а люди отримали більше часу на себе. Це створило передумови переходу від «свободи від» до «свободи для», де потреби держави поступилися потребам людини. При цьому під впливом цифровізації, віртуалізації та глобалізації сформувалося нове глобальне громадянське суспільство, нові форми несистемних громадських організацій та політичних партій, які більшою мірою почали займатися питаннями захисту екології, прав і свобод жінок, дітей та меншин. Все це відбувається на платформі ідей гуманізму та людиноцентризму.

Наступною важливою тезою сучасності є розуміння людиною того, що її вплив на екологію, навколишнє середовище, а також розширення можливостей використання знань не тільки на користь людства, а і на знищення. Тобто, застосування знань та умінь залежить від морально-етичних якостей людини, яка виконує наказ, і тієї, що віддає накази.

Розширення основ демократії, збільшення прав і свобод людини разом із екологічними питаннями формують нові етики, які надалі трансформують у екологічне право, комунікативне право та аргументативне право. При цьому ідеї гуманізму та люди- ноцентризму широко представлені в сучасному праві як на національному рівні, так і на рівні міжнародного права, адже питання свободи, рівності, гідності сьогодні є актуальними і затребуваними. Крім того, формування гуманітарної політики потребує досить чіткого законодавчого врегулювання широкого кола природних прав людини для подальшого забезпечення захисту цих прав і свобод. Оскільки сучасні цифрові, телекомунікаційні та віртуальні технології розширюють поле для зловживань та правопорушень якраз у сфері людської гідності, особистого простору та приватного життя.

Подальший розвиток технологій та техніки і надалі змінює навколишнє буття, саму людину її взаємовідносини із владою, а це потребує відповідного правового врегулювання, що і буде актуальним для подальших досліджень.

Список використаних джерел

1. Гелеш А. І. Формування та розвиток ідеї гуманізму в праві: філософсько-правовий вимір: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук 12.00.12 - філософія права. Львівський державний університет внутрішніх справ МВС України, Львів, 2012р., 19 с.

2. Громовчук М. В. Принцип гуманізму та його зміст в умовах формування нової парадигми в праві. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія Право. Вип. 70, 2022. С. 77-86. DOI https://doi.org/10.24144/2307- 3322.2022.70.12.

3. Громовчук М. В., Бєлов Д. М. Принцип гуманізму, як основоположний принцип побудови сучасної правової держави. 202l. URL: https://www. google.com.ua/url?esrc=s&q=&rct=j&sa=U&url=ht tp:/Msnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/artide/download/240 174/238562&ved=2ahUKEwj0nMSui5j5AhUBposK HRg7BaoQFnoECAEQAg&usg=AOvVaw0AgYsbM OZNK3GLha1MaGkl.

4. Гуманістичний маніфест. URL: https://americanhumanist.org/what-is-humanism/ manifesto2/.

5. Гусарєв С. Д. Гуманізм як основоположна ідея сучасного правового світогляду. Альманах права. 2012. Вип. 3. С. 47-51.URL: http://dspace. nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/63812/09- Gusarev.pdf?%20sequence=1.

6. Загальна декларація прав людини. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text.

7. Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), l996, № 30, ст. 141.

8. Серьогін В. О. Гуманізм: сучасні політико- правові аспекти. URL: https://core.ac.uk/download/ pdf/237681358.pdf.

9. Тартасюк В. Ю. Актуалізація гуманістичного потенціалу права у творенні правової держави: Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 Право. Національний педагогічний університет імені М. П. Драгома- нова, Київ, 2020, 188 с.

10. Чеботарьов С. С. Гуманізм як принцип права України. 2012. URL: http://dspace.onua.edu.ua/ bitstream/handle/11300/5837/Chebotarov%20guman. pdf?sequence=1&isAllowed=y.

11. Шумка М. Трансформація гуманістичних ідей в сучасності / М. Шумка, І. Шандрук // Світоглядні та соціокультурні засади формування модерної української нації: щоріч. наук. пр. / відп. за вип. Т. Гончарук. Тернопіль: ТНЕУ 2014. С. 72-80.

12. Nutriare et Recreate: Гуманістичний маніфест І. URL: https://www.nuntiare.org/.

Referens

1. Helesh A. I. (2012) Formuvannia ta rozvytok idei humanizmu v pravi: filosofsko-pravovyi vymir [Formation and development of the idea of humanism in law: philosophical and legal dimension]: avtoreferat dys.... kand. yur. nauk: 12.00.12 - filosofiia prava. Lvivskyi derzhavnyi universytet vnutrishnikh sprav MVS Ukrainy, Lviv, 19 р. [in Ukrainian].

2. Hromovchuk M. V. (2022) Pryntsyp humanizmu ta yoho zmist v umovakh formuvannia novoi paradyhmy v pravi. [The principle of humanism and its content in the conditions of the formation of a new paradigm in law]: Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho Natsionalnoho Universytetu. Seriia Pravo. V/p. 70, рр. 77-86. [in Ukrainian].

3. Hromovchuk M. V, Bielov D. M. (2021) Pryntsyp humanizmu, yak osnovopolozhnyi pryntsyp pobudovy suchasnoi pravovoi derzhavy. [The principle of humanism as a fundamental principle of building a modern legal state]. URL: https://www.google.com.ua/url?esrc=s&q=&rct=j&sa=U&url=http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/download/240174/238 562&ved=2ahUKEwj0nMSui5j5AhUBposKHRg7Ba oQFnoECAEQAg&usg=AOvVaw0AgYsbMOZNK3 GLhalMaGkl/ [in Ukrainian].

4. Humanistychnyi manifest. (1973) [Humanist manifesto]/ Humanist Manifesto II. URL: https:// americanhumanist.org/what-is-humanism/manifesto2/

5. Husariev S. D. (2012) Humanizm yakosnovopolozhna ideia suchasnoho pravovoho svitohliadu [Humanism as a fundamental idea of the modern legal worldview]. Almanakh p r a v a. Vyp. 3. pp. 47-51. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/63812/09- Gusarev.pdf?%20sequence=1/. [in Ukrainian].

6. Zahalna deklaratsiia prav liudyny (1948) [Universal declaration of human rights]. UrL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text. [in Ukrainian].

7. Konstytutsiia Ukrainy (1996) [The constitution of Ukraine]. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR), № 30, st. 141. [in Ukrainian].

8. Serohin V O. (2019) Humanizm: suchasni polityko-pravovi aspekty [Humanism: modern political and legal aspects]. Humanizm: suchasni polityko-pravovi aspekty. URL: https://core.ac.uk/ download/pdf/237681358.pdf. [in Ukrainian].

9. Tartasiuk V. Yu. Aktualizatsiia humanistychnoho potentsialu prava u tvorenni pravovoi derzhavy (2020). [Actualization of the humanistic potential of law in the creation of a legal state]. dys.... dok. filos. nauk: 081 Pravo. Natsionalnyi pedahohichnyi universytet imeni M. P. Drahomanova, Kyiv, 2020, 188 p. [in Ukrainian].

10. Chebotarov S. S. (2012) Humanizm yak pryntsyp prava Ukrainy [Humanism as a principle of Ukrainian law]. URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/5837/Chebotarov%20guman. pdf?sequence=1&isAllowed=y. [in Ukrainian].

11. Shumka M. (2014) Transformatsiia humanistychnykh idei v suchasnosti [Transformation of humanistic ideas in modern times]. Svitohliadni ta sotsiokulturni zasady formuvannia modernoi ukrainskoi natsii: shchorich. nauk. pr. / vidp. za vyp. T Honcharuk. Ternopil: TNEU, pp. 72-80.

12. Nutriare et Recreare: (1933) Humanistychnyi manifest I. URL: https://www.nuntiare.org/.

Размещено на Allbest.ru