Історія і генеза поліконфесійності у контексті мультикультурного синтезу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Історія і генеза поліконфесійності у контексті мультикультурного синтезу

Гольд О.Ф., кандидат філософських наук,

дослідник центру соціології, політики та

історії Середземномор'я, докторантка

Козловець М.А., доктор філософських наук,

професор кафедри філософії і політології

Розглянуто феномен та особливості історії та генези поліконфесійності у контексті мультикультурного синтезу з точки зору соціалізації та переходу суспільства від традиційного до сучасного в умовах глобалізаційних, макро історичних, конвергентних процесів. Відомо що філософська думка вже торкалась тем поліконфесійності та мультикультуральності, але сьогодення диктує свої умови та надає нові форми розгляданню цих процесів у світі та Україні. Еволюція від монокультурного примітивного до мультикультурного та поліконфесійного суспільства вирує довгі роки існування людства, що демонструє науковому загалу мінливість цінностей, гнучкість індивідуальної та масової культури, глобалізаційне узагальнення. Особливо має значення сьогодні формування нових громадських та конфесійних течій за умов поліконфесійності та мультикультуралізма, що викликає не аби який інтерес в гуманітаристиці в світі та Україні. Розглядання цих питань у світі веде до розуміння феномену глобалізації та цивілізаційних трансформацій.

Ключові слова: глобалізація, засади цивілізації, конвергентні процеси, соціокультурний феномен, феномен суспільства, феномен сучасного світу.

HISTORY AND GENESIS OF POLYCONFESSIONALISM IN THE CONTEXT OF MULTICULTURAL SYNTHESIS

Gold O.F., Kozlovets M. A.

The phenomenon and features of the history and genesis ofpolyconfessionalism in the context of multicultural synthesis in terms of socialization and transition of society from traditional to modern in the context of globalization, macro historical, convergent processes are considered. It is known that philosophical thought has already touched upon the topics of polyconfessionalism and multiculturalism, but today it dictates its conditions and provides new forms of consideration of these processes in the world and in Ukraine. The evolution from a monocultural primitive to a multicultural and multi-confessional society has been raging for many years of human existence, demonstrating to the scientific community the variability of values, the flexibility of individual and mass culture, and globalization. Especially important today is the formation of new social and confessional currents in the conditions of polyconfessionalism and multiculturalism, which arouses a lot of interest in the humanities in the world and in Ukraine. Consideration of these issues in the world leads to an understanding of the phenomenon of globalization and civilizational transformations.

Keywords: convergent processes, globalization, modern world phenomenon, principles of civilization, socio-cultural phenomenon, social phenomenon.

Вступ

В сучасному соціофілософському вимірі історія і генеза поліконфесійності у контексті мультикультурного синтезу мають важливе значення. В роботі розглянуто форми та принципи розуміння історії та генези поліконфесійності у контексті мультикультурного синтезу в світі. Ці питання розглядаються згідно з концептуальними засадами філософського знання, що набуває чималий сенс для подальшого наукового розвідування. Сьогодні, процеси мультикультурального синтезу або так званий “Melting pot” відіграють потужну роль в становленні соціуму, формуванні цінностей, філософському аналізі історії виникнення народів та держав, що вже піднімалось в минулих роботах. Культура взагалі, як глобалізаційне поняття стає виміром цінності традиційно історичних надбань людства, суспільним та релігійним показником відносин в державах. Актуалізація теми часто пов'язана з міграційними та антиміграційними процесами у Європі. Саме тут часто задаються питанням наслідків надходження народів, що належать різним/іншим культурам. У Європі, що досі не всі держави змогли реалізувати моделі інтеграції в суспільство це залишається відкритою проблемою. Тому, до питань “pros and cones” мультикультуралізму, науковим колам доводиться звертатися знову. Особливо актуальне питання мультикультуральності в поліконфесійному суспільстві, тому що конфесійна диверсифікація не завжди дає можливість, навіть у епоху глобалізації, прийняти чужі цінності та культурні патерни.

В нашому дослідженні було прийнято за основу розробки та принципи соціально філософські та філософіі історіі: 1) Габриеля Тарда, П'єра Московісі методологів поведінки груп, “наслідування соціалізації індивіда” та дослідження впливу меншин на маси; 2) Макса Вебера дослідника процесів переходу суспільства від традиційного до сучасного; 3) Миколи Козловця розробника поняття “ідентифікації” у становленні історичного процесу формування суспільств.

Постановка проблеми: актуальність дослідження зумовлена попитом сучасного світового суспільства у розробці та розгляданні аспектів історії і генези поліконфесійності у контексті мультикультурного синтезу. Також, сьогодні ми стикаємось з питаннями соціалізації та акультурації в поліконфесійному суспільстві, що в свою чергу, веде до вирішення багатьох сучасних завдань у релігійному та світському колах. Мультикультурні та поліконфесійні процеси, що відбуваються в світовому суспільстві складне явище, що часто важко диференціюються. Тим не менш, у їх перебігу проглядаються симптоми «культурної травми», що породжуються прихованим конфліктом всередині культури [1, с. 166]. Це виявляє себе в інтеграційних та дезінтеграційних процесах: чим швидше йде процес уніфікації, це наближає «кінець історії» знищенням національної культури та права. С. Гантінгтон: глибшають міжкультурні, міжцивілізаційні, міжконфесійні та міжетнічні розбіжності, що породжують глобальні потрясіння та конфлікти як початок «зіткнення цивілізацій». Глобалізаційні спроби об'єднання одних культур часто призводять до «дисгармонії» інших як реакції на руйнування сформованої системи соціально-традиційноі взаємодії та цивілізаційної ідентичності. Для політичної глобалізації як «неприродно-історичного» процесу такий результат є негативним, так як «єдиний стиль не тільки не складається, але замінюється «плюралізмом», конкуренцією та конфронтацією стилів життя», які породжують «хаос» [2, с. 181].

Ступінь наукової розробленості. Сьогодні, як і раніше академічні кола звертаються до питань історії та генези поліконфесійності у контексті мультикультурного синтезу, що не заперечує нашому дослідженню з точки зору соціальної філософії та філософії історії. Зарубіжні дослідники: Р. Беллах, М. Вебер, Х. Казанова, П. Московісі, Г. Тард, Ю. Н. Харарі та інші науковці розглядали схожі питання як суто історичні, психологічні, еволюційні, типологічні процеси. З погляду класичної релігієзнавчої науки розглядали цю тему: Р. Отто, Е. Трельч, Дж. Хік, Н. Сьодерблом, О. Мень.

Як етнографії та фольклору піднімає подібні аспекти поліконфесіоналізму та мультикультуральності історик М. М. Нікольський.

Як процеси державотворення та взаємин між церквою та законом в поліконфесіних суспільствах висвітлюються фундаментальними опрацюваннями: В. Єленським, О. Саганом, Л. Филипович. До питань права та поліконфесійності торкались: М. Баймуратов, О. Заєць, М. Колиба, М. Васін; з точки зору мовознавства О. Потебня; теології І. Огієнко, Є. Харьковщенко. Актуальні питання стосовно даної теми піднімаються у працях О. Гольд, О. Добродум, М. Козловця, Є. Мартинюка, В. Титаренко, П. Яроцького та ін. При всій масі наукових досліджень цієї теми сьогодні в світовій думці залишаються багато філософських питань щодо історії та генези поліконфесійності у контексті мультикультурного синтезу.

Метою дослідження є визначення і аналіз теоретичних та практичних аспектів історії та генези поліконфесійності у контексті мультикультурного синтезу як соціально філософського феномену, значення культурно релігійного плюралізму й діалогу в суспільній інтеграції, осмислення сучасної релігійної ситуації в світі для напрацювання ефективної моделі міжкультурних відносин.

Дискусія і результати

поліконфесійність мультикультурний синтез

Коло науковців, що розглядають дану проблему достатньо широке, тому звернемось до вітчизняних аналітиків, попереше. Дослідниця стану конфесій в світі Алла Арістова доводить: “поліконфесійність, що виплескує в громадянське суспільство різні форми конкуренції та протистояння конфесій, відчутно впливає на суспільну свідомість. Ескалація релігійних конфліктів, тривале загострення міжконфесійних відносин, виникнення та поглиблення розколів у церковних структурах зумовлюють посилення нетерпимих, ксенофобних настроїв щодо носіїв інших конфесійної ідентичності. Приклад України виразно засвідчив неготовність широкого загалу до поліконфесійності як норми суспільного життя в модерному світі. Широкий загал все ще не сприймає Україну як місце зустрічі та взаємопроникнення різних релігійних течій і культур; протестантизм, католицизм, іслам часто витлумачуються як чужі і навіть ворожі українству духовні традиції, живий приклад експансії та придушення власної церкви” [по 6].

Надамо увагу до аспектів мультикультурального синтезу у розгляданні теми поліконфесійності суспільства. В цьому сенсі, консультант організації “Убежище Надежный дом” Агита Мисане (Agita Misaine) висловлює свій погляд: “Що таке мультикультуралізм? Усі відповіді стали зрозумілі лише останнім часом. Саме поняття «мультикультуралізм» відоме вже з сорокових років ХХ століття, актуальним воно стало в шістдесяті, а переважна частина аналізу цього явища відноситься до дев'яностих оптимістичні десятиліття політики мультикультуралізму, коли справді здавалося, що вона може бути реалізована практично у будь-яких багатокультурних суспільствах. У найширшому сенсі, а також на ідеологічному рівні, мультикультуралізм є визнанням різноманітності та рівноцінності культур. Іноді це поняття використовують, просто визнаючи багатокультурний характер будь-якого суспільства. Водночас, це і політична доктрина, і конкретна політика дій, що випливає з неї, що передбачає конкретні політичні інструменти для захисту згаданого різноманіття та захисту інтересів конкретних груп суспільства. Канадський філософ Чарльз Тейлор назвав мультикультуралізм «політикою визнання» (the politics of recognition). Мультикультуралізм також можна охарактеризувати як політику, спрямовану проти асиміляції. Вона вважає, що доцільно підтримувати різноманітність суспільства, оскільки це цінність як така. В економічному аспекті мультикультуралізм, навіть якщо його успіх підтверджується відсутністю заворушень у суспільстві, дороге задоволення, для утримання якого потрібні значні фінансові інвестиції, і це ще один із аргументів критиків мультикультуралізму” [3].

Щодо нашого дослідження важливе питання аспектів мультикультурності піднімає, наприклад, філософ та соціолог Горан Терборн (Goran Therborn): «хоча стародавні цивілізації впливають на сучасні держави, сучасна історія останніх, включаючи піднесення нації, не може бути правдиво стерта, і це введе в оману спроби зрозуміти поточний стан. Уявні спільноти націй і цивілізацій, їх культурна спорідненість і відчуження, безсумнівно, мають як вплив на міжнародні конфлікти, так і стимулюючий потенціал міжнародних конфліктів, але вони продовжують діяти в рамках універсальних геополітичних конфліктів влади та багатства” [4].

В роботах авторі вже зверталися до цієї теми: “гострі дискусії розгортаються також навколо цінностей й ідентичностей, підвалини яких ґрунтуються на релігійних уявленнях і почуттях. Хоча релігійний ландшафт планети все ще зберігає історико-географічну сегментацію і деякі країни виглядають достатньо гомогенними з огляду на релігійну приналежність своїх громадян, однак події початку третього тисячоліття, відбуваються в світі і в Україні, свідчать про зростання ролі релігійного фактору у світовій політиці, що надає надзвичайної актуальності цій проблемі. З огляду на зазначене феномен поліконфесійності стає предметом підвищеної уваги як науковців, так і богословів, священнослужителів та парафіян” [11].

Звернемося до першоджерел осмислення феномена мультикультуралізму, започатковане в 60-х р. ХХ ст. Г. Тернборном, вже у ХХІ столітті знаходить новий методологічний вимір. Як відомо, поняття «мультикультуралізм» філософ розглядає лише у трьох контекстах: “1) у політичному; 2) емпіричному, дескриптивному чи аналітичному і 3) у правовому, оскільки йдеться про “моделі” мультикультуралізму у форматі “політуправління” та “політкоректності”, що розробляються мультикультурним заходом для “внутрішнього споживання”. Показово, що як і сам Тернборн, у його найближчих послідовників немає і натяку на “ідеологічний” аспект мультикультуралізму, хоча вже з кінця 80-х років. ХХ ст. мультикультуралізм із “соціологічної” проблеми все виразніше трансформується в проект, націлений на “децентрацію” Старої Європи, а з кінця 90-х до інструменту тотальної дестабілізації незахідного світу як “світової периферії” [по 5].

Також Gбran ТЬегЬот зазначає: “Цивілізаційні держави в останнє десятиліття стали модною темою. Публікацій про їх “підйом” багато. Генеральний секретар індуїстської нинішньої урядової партії Індії заявив: “Азія буде правити світом, і це змінює все, тому що в Азії ми маємо цивілізації, а не нації” (Рам Мадхав, цитований Мас^ 2020). Емпіричні записи дають більш скромну картину інтелектуальних конструкцій чи політичної риторики з невизначеними перспективами. Єдина повноцінна сучасна цивілізаційна держава, японська, яка вийшла з Реставрації Мейдзі, зникла, перетворившись на консервативну національну державу. Концепція відкриває нове розуміння сучасного Китаю, але китайськоцентричний світогляд не може бути великим інтелектуальним прогресом у порівнянні з поглядом, орієнтованим на Захід. Нарешті, слід зазначити, що існує ембріональна альтернатива політиці цивілізацій, що виникають, планетарній політиці, зосереджений на планетарних і загальнолюдських питаннях, на загрозах глобального потепління, повторюваних пандемій і всесвітньої людської нерівності та нерівності. Частиною глобального зрушення, що відбувається у світі, є те, що в той час як місіонерський універсалізм вичерпується з «Америки насамперед», у 2020 році саме уряд цивілізаційної держави Китаю надав підтримку планетарній політиці» [6].

На прикладі нашої країни можна констатувати як феномен поліконфесійності став однією зі складових сучасного суспільства в мультукультуральному синтезі. Як вже зазначалось в інших роботах авторів: “Українські землі перебували на прикордонні мусульманської і християнської традиції. Свого часу певний вплив на конфігурацію релігійної мережі надав іудаїзм. Потрібно відзначити, що на цій території відбувається зародження деяких його напрямків (хасидизм). Таким чином, існуючу поліконфесійність України формували в різні історичні періоди глобальні процеси світової релігійної регіоналізації. В радянський період кількість релігійних організацій в Українській

РСР, в порівнянні з іншими союзними республіками, було досить високим, не дивлячись на особливий політичний режим і далеко не паритетні державно-конфесійні відносини”. Також, автори надходять до думки, що “поліконфесійність України це особливий історично складений феномен нашого суспільства” [7].

В період проголошення принципів релігійної свободи й толерантності, громадянських свобод, свободи совісті поліконфесійність стає однією з основних цінностей цивілізованого буття народу. Сьогодні наше суспільство містить у собі ознаки, які характеризують сучасний демократичний соціум, демонструють високий ступінь культури народу. Поліконфесійна українська культура, безумовно, існує на кшталт по-європейськи відкритої системи цінностей, і не тільки географічно, а також і духовно. Тому, спираючись на багатий досвід співіснування культур та релігій, етносів та цивілізацій на теренах України, зараз особо важливо підтримувати надбані цінності” [8].

Щодо типологізації поліконфесійно мультикультурального суспільства, існує декілька “моделей” в сучасному соціумі. Доведемо декілька прикладів:

в разі існування населення без загроз, інтеграція суспільства є внутрішньою справою держави. Або, при близкому знаходженні агресивноі держави, що намагається захищати “своїх”, що становлять меншість у державі;

мультикультуралізм функціонує, якщо є різноманіття культур та/або релігій;

«дуалістична» держава не є мультикультуральною як і у випадках, коли майже всі іммігранти прибувають з одного регіону світу або навіть однієї держави, що веде до дуальності суспільства та відокремлення інтересів;

доктрина мультикультуралізму передбачає рівноцінний внесок різних груп у економічному сукупному продукті;

договір про права людини, що є обов'язковим для всіх членів суспільства;

суспільстві має бути впевненим, що закони побудовані однакові для всіх, що є передумовою для згуртованості.

В цьому сенсі важливими є аспекти суспільного існування народів та релігійних об'єднань. Таким чином, модель комунікації в мультикультурному суспільстві, згідно Ю. Хабермаса набуває діалогічного, інтерсуб'єктного характеру, спрямований на консенсус [9]. Він веде до процесу комунікації, тому що за досягненні згоди формуються загальні підстави взаємодії соціуму. Комунікації як властивість соціальної дії: спільнота комунікує на підставі узгодженості, яка стає можливою завдяки загальним підставам спільного буття соціуму [по 10].

Висновки

Дійшли до висновків:

існує декілька моделей поліконфесійні та мультикультуральний держави/суспільства;

комунікація відіграє одну з важливих ролей в мультикультурному суспільстві;

поліконфесійність та мультикультуральність є феноменами сучасного суспільства як у світському так і релігійному;

мультикультуральність суспільства стає у ХХІ ст. не тільки соціальною проблемою, а і політичною та правовою;

мультикультуральність деколи веде до децентралізації традиційних центрів світової культури.

Треба зазначити що тема історії та генези поліконфесійності у контексті мультикультурного синтезу, ще потребує подальшого вивчення з боків гуманітаристиці та інших боків розглядання іі аспектів.

Список використаних джерел

1. Мультикультурализм: порождение или альтернатива глобализации? // Глобализация и мультикультурализм: монография М.: Издательство РУДН, 2005. С.134-198.

2. Федотова В. Г. Хорошее общество. М., 2005. 544 с.

3. Мисане А. https://www.patverums-dm.lv/ru/ chto-takoje-multikulturalizm-i-sljedujet-li-jego-opasatsja/789

4. Тенборн Г. States, Nations, and Civilizations https://link.springer.com/article/10.1007/s40647-02000307-1

5. Тенборн Г. Мрії та кошмари середніх класів https://commons.com.ua/uk/mriyi-ta-koshmari-serednih-klasiv-svitu

6. Аристова А. http://www.filosof.com.ua/ Jornel/M_55/Aristova.htm

7. Гольд О., Владиченко Л. Особливості поліконфесійної ситуації в Україні-РС https://journals. indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/1220354. pdf

8. Гольд О., Владиченко Л. Особливості періодизації поліконфесійності України: соціально-філософський аспект перспективи. Соціально-політичний журнал №1, 2020 с. 11-17.

9. Хабермас Ю. Отношения к миру и рациональные аспекты действия в четырех социологических понятиях действия / пер. с нем. Т. Тягуновой // Социологическое обозрение. 2008. Т.7. №1. С.3-5.

10. Коммуникация как социальный феномен https://www.gramota.net/articles/mns210105.pdf

11. Gold Olga, Kozlovetz M. CONFESSIONAL PLURALISM AS A PHENOMENON OF MODERNITY: WORLD AND UKRAINIAN CONTEXT. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки: науковий журнал. Житомир: Вид-во Житомирського держ. ун-ту імені І. Франка, 2021. Вип. 2 (90). С.40-51. [English]

References

1. Multiculturalism: porojdenie ili alternativa globalizacii //Globalizacia i multiculturalizm: monografia M: Izdat. RUDn 2005. S.134-198.

2. Fedotova. Choroshee obzhestvo M.: 2005. 544 C.

3. Misane A. https://www.patverums-dm.lv/ru/ chto-takoje-multikulturalizm-i-sljedujet-li-jego-opasatsja/789

4. Tettenborn Goran States, Nations, and Civilizations https://link.springer.com/artide/10.1007/

s40647-020-00307-1 [English]

5. Tettenborn G. Mrii ta coshmari srednich classov https://commons.com.ua/uk/mriyi-ta-koshmariserednih-klasiv-svitu

6. Aristova A. http://www.filosof.com.ua/ Jornel/M_55/Aristova.htm

7. Vladychenko, Gold O. Osoblivosty policonfesiinoy situacii v Ukraine -РС https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/1220354.pdf

8. Gold O., Vladychenko. Osoblivosti periodizacii policonfestiinocti: social'no philosophski aspekt Perspektivy. Soc.-Polit. gurnal №1, 2020, С.П-17.

9. Czhabermas Y. Otnoshenie k miru i racionalnie aspekty deistvia v chetyreh socioponiatiaczh deystvie pe. s nemeckogo T. Tiagunovoy // Sociol. obozrenie 2008 T.7 №1 S.3-5.

10 Communication as a social phenomenon https://www.gramota.net/articles/mns210105.pdf

11. Gold Olga, Kozlovetz M. CONFESSIONAL PLURALISM AS A PHENOMENON OF MODERNITY: WORLD AND UKRAINIAN CONTEXT. Visnik Zhytomirskogo derjavnogo universita imeni Ivana Franka Filosofskie nauki: naukoviy gurnal. Zhytomyr: Vid-vo Zhytom. gos.univ. imeni Ivana Franka 2021. Внп. 2 (90). С.40-51. [English]

Размещено на Allbest.ru