Алармізм: особливості проявів на етапі формування українського суспільства XVIII ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

АЛАРМІЗМ: ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ НА ЕТАПІ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА XVIII СТ.

ВОЛОДИМИР ФЕДЬ, доктор філософських наук, професор,

завідувач кафедри філософії, історії та соціально-гуманітарних дисциплін, Донбаський державний педагогічний університет (м. Слов'янськ, Україна)

В'ЯЧЕСЛАВ СТЕПАНОВ кандидат філософських наук,

доцент кафедри філософії, історії та соціально-гуманітарних дисциплін, Донбаський державний педагогічний університет (м. Слов'янськ, Україна)

ЮЛІЯ МАЛІКОВА асистент кафедри філософії, історії та соціально-гуманітарних дисциплін

Донбаський державний педагогічний університет (м. Слов'янськ, Україна)



Анотація

Статтю присвячено дослідженню алармізму як особливого світовідчуття, заснованого на усвідомленні справжньої або уявної загрози фізичному, духовному, соціальному існуванню особистості та Всесвіту.

Метою дослідження виступає вивчення особливостей, проявів алармізму в українській культурі XVIII ст. В якості матеріалу для дослідження було обрано «Енеїду» І. Котляревського, перший твір, написаний «живою», «народною» мовою. Реалізація дослідження здійснювалась завдяки концептуальному аналізу як одному з основних філософських дослідницьких методів. Отримані результати дозволяють зробити висновок, що формування концепту на зазначеному етапі історичного розвитку відбувається під сильним впливом «двовір'я» української ментальності, яка органічно поєднує у собі систему християнських та язичницьких вірувань. Зберігається значення, вимір алармізму як страху перед фізичним знищенням, сформований в найдавніші часи. Разом з тим, під впливом християнства страх перед фізичним знищенням доповнюється страхом перед знищенням соціальним, духовним. Наприкінці XVIII ст. страх як основна, найбільш виражена складова алармізму перетворюється на соціально засуджувану якість.

Ключові слова: алармізм, концепт, страх, «Енеїда», І. Котляревський.



Постановка проблеми

В останні роки глобальний соціум опинився в безпрецедентній за своїми вимірами та глибиною кризі, обумовленій поширенням вірусу та ізоляційними заходами, застосованими національними державами. Посилення екзистенціальних проблем супроводжується посиленням алармістичного світосприйняття, інтерпретації, «означування» реалій та процесів соціокультурної дійсності як загрозливих. Як особлива форма світорозуміння, алармізм поєднує у собі деструктивні (страх, жах, паніка) та конструктивні (надає проблемам статус значущих, важливих, мобілізуючи людину та суспільство на подолання) складові, що перетворює його на складний, комплексний, варіативний соціально-психологічний конструкт, який вимагає свого докладного дослідження, вивчення.

В останні роки дослідження алармізму здійснюється в контексті екологічних (Sullivan, Ozman-Sullivan, 2019), економічних (Wosnitza, 2019), демографічних (Korun, Yurdakok, Arslan, et al., 2020) проблем, проблеми дигіталізації, яка призводить до трансформацій кожного аспекту життєдіяльності, сприяє стрімкому поширенню повідомлень алармістичного змісту (Sackett, 2018) та створенню так званого «false alarm effect (FAE)» або «crying wolf effect»(Thompson et al., 2019, Pellegrina et al., 2021). Разом з тим, роботи, присвячені осмисленню алармізму як соціокультурного феномену, практично відсутні, формується протиріччя, обумовлене очевидним зростанням дослідницького інтересу до різноманітних проявів алармістичного світосприйняття, та відсутністю робіт, присвячених дослідженню алармізму як цілісного феномену, особливостям становлення феномену на різних етапах історичного розвитку, національно маркованим проявам світогляду.

Відповідно, метою дослідження виступає вивчення особливостей проявів алармізму в українській культурі XVIII ст. як одного з найважливіших етапів становлення української культури.

Огляд теоретичних джерел. Перш за все слід зазначити, що стаття виступає продовженням серії публікацій, присвячених вивченню алармізму як одного з феноменів соціокультурного буття в логіці філософського концептуального аналізу (Малікова, Шубін, 2020; Степанов, Кундій, Малікова, 2021).

Результати попередніх досліджень дозволяють дефініювати алармізм як «своєрідну реакцію людства на посилення справжніх або уявних екзистенціальних загроз, яка закликає до подолання найактуальніших, найзначніших проблем, надає відповідним проблемам статус серйозних соціальних проблем, що потребують до себе серйозного відношення людського соціуму (Горбатюк, 2011); «світоглядне відчуття інтуїтивного рівня, яке виникає внаслідок емпірії людини як прагнення до збереження життя в несприятливих умовах оточуючого середовища», «намагання вижити у ситуації наявності екзистенціальних загроз» (Малікова, Шубін, 2020, с. 108).

В структурі концепту умовно виділяють етимологічний, базовий, асоціативний рівні (Стернин, 2001; Степанов, 2004; Карасик, Стернин, 2005). Базовий рівень концепту у сучасній науковій літературі зводиться до денотатів: (1)боязнь, (2) острах, (3) переляк, (4) кошмар, (5) паніка, (6) страх, (7) жах (Карасик, Стернин, 2005, с. 251).

Етимологічний рівень містить значення: (1) страх: привнесено христианством. Fear of Lord = мудрість; (2) боязнь: виникає як страх перед фізичним знищенням, з посиленням християнства перетворюється на регулятор поведінки; (3) переляк: пов'язується зі загрозами фізичного знищення, із посиленням християнства = прояв сорому; (4) жах: поєднує страх перед фізичним знищенням з Fear of Lord; Fear of Lord = позбавлення загрози фізичного знищення (на матеріалі концептуального аналізу «Повісті...» (Повесть временных лет, 1997)) (Малікова, Шубін, 2020).

Асоціативний рівень концепту представлено наступними значеннями: (1) боязнь; (2) страх перед загостренням екологічних екзистенціальних проблем; (3) алармізм = засіб екологічного виховання; (4) алармізм = відсутність практичних дій; (5) алармізм = заклик до подолання екзистенціальних проблем; (6) алармізм = наслідок дигіталізації (на матеріалі корпусного аналізу Українського веб-корпусу Лейпцизького університету (Leipzig Corpora Collection, 2020) (Степанов, Кундій, Малікова, 2021).

Результати дозволяють зробити висновок про постійне розширення структури концепту, формування нових сенсів, смислів у його структурі. Формування нових смислів здійснюється під впливом змін соціокультурної реальності, наприклад, розуміння алармізму як засобу екологічного виховання було пов'язане з посиленням екзистенціальних екологічних загроз у 60-х роках минулого сторіччя; розуміння алармізму як наслідку дигіталізації -- результат поширення сучасних ІКТ та трансформацій всіх аспекті життєдіяльності людини та соціуму. Інакше кажучи, нові семантичні аспекти алармізму напряму пов'язані з соціокультурною реальністю, відповідно, будь-які зміни українського суспільства призводять до формування нових денотативних та конотативних сенсів, значень, відбиваючи особливості світовідчуття людини окремого історичного періоду. Зважаючи на це, можна припустити, (Н1) що в концепті алармізму XVIII ст. свою репрезентацію знаходять трансформації світогляду українців, острахи та очікування, які пронизують соціум на цьому етапі.

Матеріал та методи дослідження. Зважаючи на сформульовану мету та гіпотезу дослідження, спрямованість на виявлення особливостей проявів алармізму на конкретному етапі історичного розвитку, в якості матеріалу дослідження було обрано «Енеїду» І. Котляревського (Котляревський, 1944).

«Енеїда» -- «перший твір нової української літератури, який на матеріалі суспільного життя України 2-ї пол. XVIII -- поч. XIX ст. представив світові український народ з його історією, мовою, звичаями, віруваннями, традиційним побутом, етичними й естетичними поглядами» (Українська літературна енциклопедія, 1995, с. 23 -- 42). «Енеїда» стала першим твором, написаним «народною» мовою (Українська літературна енциклопедія, 1995, с. 23 -- 42; Буткова, 1997, с. 125), вона, за словами Г. В. Буткової, «започаткувала нову українську літературу, сучасну українську літературну мову i навіть сучасну українську лексикографію доданим до поеми словничком, у якому витлумачується понад тисяча трудніших слів» (Буткова, 1997, с. 125).

У свою чергу, мова традиційно розглядається як найважливіший інструмент формування національної свідомості, самосвідомості, ідентифікації та самоідентифікації (наприклад, роботи М. Біллінга (2005), Дж. Джозефа (2005), І. Стерніна (2005), Е. Хобсбаума (2005) та ін.). Відповідно, поява першого українського твору «народною мовою» може свідчити про зміни в процесах самоідентифікації нації, зростання самоусвідомлення себе саме як українців, відбиває певні трансформації національної ментальності. Звернення до дослідження «Енеїди» дозволить виявити особливості проявів алармізму одного з найважливіших етапів формування українського соціуму.

В якості методу дослідження було обрано конструктивний аналіз як різновид концептуального аналізу, який виступає одним з основних методів філософських досліджень (Audi, 1983, р. 87).

Процедура дослідження включає 6 етапів (Kosterec, 2016, р. 223):

St. 1: концептуальне обґрунтування СВ.

St. 2: формулювання концептуальної проблеми Р;

St. 3: виявлення концептуальних взаємовідносин R;

St. 4: тестування, виявлення (T) взаємовідносин R у процесі концептуалізації CB;

St. 5: виявлення нових взаємовідносин R в структурі CB;

St. 6: уточнення структури СВ на основі визначених R.



Результати дослідження

Слід зазначити, що, зважаючи на те, що стаття є продовженням попередніх досліджень, результати початкової концептуалізації були представлені вище. Порівняльний аналіз дозволяє зробити висновок про постійне розширення семантичної структури концепту, залучення нових значень.

Разом з тим, розуміння того, яким чином була представлена структура концепту у XVIII ст. к одного з найважливіших етапів розвитку українського суспільства, відсутнє, що не дозволяє сформувати цілісну систему уявлень про трансформації алармізму в історичному вимірі (St. 2: формулювання концептуальної проблеми).

Дослідження концептуальних взаємовідносин R дозволяє виявити наступні відчуття в структурі концепту:

1. Боязнь -- «почуття страху; побоювання, неспокій, викликані ким-, чим-небудь» (Словник української мови у 20 томах, 2010), етимологічно походить від «бити». Значення концепту представлені наступними:

Достав от Турна по усам;/ Хоть на киї, хоть кулаками/ Поштурхатись попід боками,/ Або побитись і на смерть -- зберігається значення страху перед фізичним тиском на особистість, перед загрозою фізичного знищення або пошкодження, значення, яке сформувалось у дохристиянські часи. Відповідно, навіть у XVIII ст., «...не вважаючи на те, що християнські догмати і християнська мораль уже ввійшли в народне життя, ще й досі між народом не згинуло давнє поганство» (Нечуй-Левицький, 2003, с. 4).

Страх перед фізичним знищенням супроводжується страхом перед смертю духовною:

Еней хоть трохи був підпилий,/ Та з розумом не потерявсь;/ Він син був богобоязливий,/ По смерти батька не цуравсь -- поява номінації відчуття в українській культурі була пов'язана зі страхом фізичного знищення, але у Котляревського воно перетворюється на Fear of Lord. Незважаючи на те, що твір є прямим зверненням до Вергілія, до античної міфології, він відбиває відчуття, яке сформувалось в українській культурі у зв'язку з посиленням позицій християнства; відчуття, яке було відсутнє в язичницькі часи. У цьому плані, за словами Т. Корнійчук, «Енеїда» являє собою «своєрідну еклектику язичницьких та християнських вірувань» (Корнійчук, 2011, с. 273).

Відповідно, можна зробити висновки, що (1) у XVIII ст. зберігається значення боязні, сформоване в українському суспільстві у язичницькі часи, коли воно було пов'язане зі страхом фізичного знищення, ушкодження; (2) посилюються значення, сформовані під впливом християнства, загрози не стільки фізичного, скільки соціального та духовного зниження, розчинення людини у небутті. Розвиток семантичної структури концепту відбувається під впливом найдавніших язичницьких та християнських вірувань.

2. Острах, страх (від праслав. страхъ) -- «стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний чеканням чого-небудь неприємного, небажаного» (Словник української мови у 20 томах, 2010); «емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному чи соціальному існуванню індивідуума і спрямована на джерело дійсної чи уявної небезпеки» (Головин, 1998, с. 543). Страх у Котляревського частіше за все великий, тобто має чималу силу, прояву, інтенсивності, наприклад:

Смола там в пеклі клекотіла/1 грілася все в казанах,/ Живиця, сірка, нефть кипіла;/ Палав огонь, великий страх! -- відчуття страху безпосередньо пов'язане з системою християнських вірувань, з поняттям гріха та його спокутою потойбіч, яке «з'явилося в свідомості наших предків з прийняттям православ'я» (Корнійчук, 2011, с. 277).

В окремих випадках страх є не тільки інтенсивним, але й «глобальним, таким, що чинить вплив на всіх»:

Реветь і душу іспускаєть/ І воздух грімом наполняешь;/ На всіх напав великий страх!; Всім задавав собою страх. -- звернення до концепту надає відчуттю страху, небезпеки, тривоги перед фізичним або соціальним знищенням глобальних вимірів. В зазначеному аспекті Котляревський відходить від оригінальної ідеї Вергілія. Для Вергілія Еней -- людина «обрана», «приречена», «людина долі», людина, в якій поєднується «своє» та «несвоє», до того ж, «своє» визначає не все, за його межами «залишається головна справа життя Енея ... -- ствердження віри в головне та усвідомлення того, що воно визначається згори «волею долі»« (Топоров, 1993, с. 26). Еней Вергілія -- людина приречена на загибель, яка приймає цю приреченість, «сам Еней не просто був готовий виконати власний обов'язок і померти -- смерті він бажав і до неї прагнув» (Топоров, 1993, с. 26). Страх та прийняття неминучості загибелі, неможливості спасіння Вергілія -- в більшій мірі індивідуальне відчуття, емоційний стан протагоніста, антагоніста, боротьба між якими стає визначальною для долі двох народів: «ціна останнього поєдинку надзвичайно висока, тому що їм вирішується доля не тільки двох вождів, а й двох народів» (Теперик, 2015, с. 351). Вже в творчості римського поета формуються основи протестантської етики, з її сприйняття приреченості, відсутності на спасіння, крайнім, «позбавленим буді-яких ілюзій, песимістично забарвленим індивідуалізмом» (Вебер, 1990, с. 144), ідеєю служіння: «не Бог існує для людей, а люди для Бога» (Вебер, 1990, с. 142), підвищеним рівнем відповідальності індивідууму за власну долю та долю етносу, народності, суспільства.

В творчості Котляревського страх власної приреченості (Еней спросоння як схопився,/Дрижав од страху і трусився; Еней же на неї дивився,/ Дрижав од страху і трусивсь; І Турна взяв великий страх) поєднується зі страхом, який «напав на всіх», який охоплює, регулює поведінку окремого індивідууму, соціальної групи, суспільства у цілому. Відповідальність за долі людства зміщується з окремої особистості на «всіх», свою репрезентацію знаходить синтетичний характер «крейсуючої» української культури (С. Кримський), в якій органічно поєднується прагнення до індивідуалізму та колективізму (згідно до моделі Г. Хосфеде (2015, р. 218)).

З прийняттям християнства страх перед соціальним знищенням, Fear of Lord стає невід'ємною складовою української ментальності, його номінації беруть активну участь у формуванні пареміологічної картини світу, яка виступає спробою пояснення реалій та процесів соціокультурної дійсності, своєрідним засобом орієнтації особистості у цій дійсності: Та вже од страху так трусився; Еней од страху з плигу збився, Великії у страха очі. Паремії засновуються на розумінні та описі фізіологічних реакцій людини, яка відчуває страх, що дозволяє зробити висновок, що, порівняно з періодом творення «Повісті..», коли звернення до номінації відчуття виступають вкрай обмеженими, у XVIII ст. страх як одна зі складових алармізму виступає зрозумілою українцям емоцією, її прояви знайшли свою вербалізацію у прецедентних дискурсах.

Важливо підкресли, що одночасно з розумінням відчуття відбувається зниження інтенсивності його впливу на людину, що дозволяє Котляревському звертатися до прецедентних дискурсів задля відбиття «іронічного замислу» (С. Походня, 1989), творення бурлескного гумору нарації. Звернення до паремій, до складових концепту алармізму підкорюється авторській інтенції, відповідає меті посилення впливу на реципієнта на основі звернення до прецедентных дискурсів, які не викликають труднощів у процесі інтерпретації, декодування.

Зберігається негативне сприйняття страху: Реб'ятушки! -- кричав, -- постійте!/ Се ж ласка божая для нас;/ Одкиньте страх і не робійте. Тобто смиренність як особлива мирна форма взаємодії, покора, спрямована на «примирення людини зі Всесвітом» (Зализняк, Левонтина, Шмелев, 2005, с. 117), сформована рід впливом православ'я як «спрямованість людини до релігійно-морального ідеалу життя людини по образу Божому» (Дмитриева, Линтовская, 2015, с. 75) органічно поєднується з прагненням до боротьби, до подолання несприятливих умов, обставин, до захисту. Незважаючи на вплив системи християнських вірувань зберігаються значення концепту як заклику до боротьби.

Негативна оцінка переживання страху знаходить свою репрезентацію в чисельних лексемах, які виступають засобом характеризації особистості: Ні в чім не був страхополох. Лексема виступає засобом репрезентації негативної оцінки поведінки особистості, характеру її взаємодії з соціокультурним оточенням. алармізм страх енеїда самовідчуття

Аналіз особливостей звернення до страху як одної зі складової концепту алармізму в поемі Котляревського дозволяє зробити наступні висновки: (1) позитивне сприйняття страху як засобу регуляції поведінки особистості, її взаємодії з оточуючим соціокультурним середовищем, яке протягом тривалого часу забезпечувало виживання людини у несприятливим умовах, втрачається; (2) індивідуалізація страху, представлена у Вергілія, коли відчуттям були наділені «обрані, приречені», поступається «звичності, буденності» страху, який стає невід'ємною складовою української ментальності, що знаходить свою репрезентацію в чисельних прецедентних дискурсах. Патетика, трагізм переживання страху у Вергілія поступається спрямованістю на втілення «іронічного смислу» у Котляревського; (3) страх виступає соціально засуджуваною якістю, відбиваючи поєднання християнського та язичницького, так зване «двовір'я» (Феодосій Печерський), виступаюче визначальною рисою української ментальності.

3. Жах -- «почуття, стан дуже великого переляку, страху, що охоплює кого-небудь» (Словник української мови у 20 томах, 2010). Тобто жах являє собою більш інтенсивне, ніж страх або боязнь відчуття, наприклад: Юнону взяв великий жах!; Латинці од сього жахнулись, /Рутульці галас підняли.

Яскраво деструктивний вплив жаху на людину та суспільство, націю представлено в наступному прикладі: Тогді латинців жах напав;/Утратили і дух, і силу,/Побігли, хто куди попав -- жах має надінтенсивний вплив на емоційний стан людини, її поведінку, позбавляє волі, можливостей до супротиву, призводить до втрати духу і сили. Сприйняття жаху багато у чому виступає аналогічним сприйняттю страху, відчуття сприймається як соціально засуджувана якість, риса характеру, яка унеможливлює супротив.

Разом з тим частіше Котляревський звертається до заклику не піддаватися жаху: Се твій прийшов до тебе батько,/ То не сполохайсь, не жахнись; Венерин сину! Не жахайся,/ --Дід очеретяний сказав; А муза каже: «Не жахайсь,/Не хист їх Турну побідити; Моєї мови не жахайтесь.

Властивість людини не піддаватися жаху, страху виражено в авторському неологізмі: Скажи, Венуле нежахливий. Лексема виступає засобом характеризації особистості, репрезентації позитивної оцінки.

4. Переляк, кошмар, паніка як складові алармізму у поемі Котляревського не були виявлені.

Обговорення результатів дослідження.

На етапі виявлення взаємовідносин R в структурі CB можна зробити висновок, що у XVIII ст. структура концепту «алармізм» була представлена трьома основними значеннями, відчуттями, емоційними станами: (1) боязню, (2) страхом, (3) жахом. Стани кошмару та паніки виявлені не були, що пояснюється більш пізнім запозиченням лексем. Крім того, відмічається спрощення значення «переляк», виявленого на основі аналізу «Повісті...» (Малікова, Шубін, 2020).

Порівняльний аналіз дозволяю представити складові концепту на різних етапах історичного розвитку українського суспільства (St. 5) у вигляді Табл.

Таблиця. Особливості розвитку концепту «алармізм» на різних етапах історичного розвитку

«Повість...»	«Енеїда»	Сьогодення1
Боязнь -- почуття страху; побоювання, неспокій, викликані ким-, чим-небудь
Острах, страх - стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний чеканням чого-небудь неприємного, небажаного
Переляк -- почуття страху, боязні	-	Переляк -- почуття страху, боязні
	-	Кошмар -- важке, страшне, гнітюче видіння
		Паніка -- раптове замішання, розгубленість або прояв страху при справжній чи уявній небезпеці (звичайно як масове явище)
Жах -- почуття, стан дуже великого переляку, страху, що охоплює кого-небудь

¹ На матеріалі словникових джерел

В цілому, результати дослідження дозволяють зробити наступні висновки:

1) алармізм залишається відчуттям, яке виникає внаслідок емпірії, наявності реальної загрози, страху перед фізичним знищенням, значення представлено на всіх проаналізованих етапах розвитку концепту;

2) найсуттєвіші семантичні зрушення порівняно з попередніми текстам були виявлені при аналізі сприйняття та розуміння відчуття страху. Страх виступає своєрідною віссю християнства, формує підвалини протестантської етики, що наглядно відбивається в оригінальному творі Вергілія, де страх та прийняття власної приреченості носять у більшій мірі індивідуальний характер, відбивають відсутність надії на порятунок, ідею служіння. У творі Котляревського страх постає як соціально засуджувана якість, прийняття приреченості, смиренності не характерне для «троянців», вони прагнуть до боротьби, до супротиву. Більш того, під впливом українського «двовір'я» формується іронічне сприйняття страху, звернення до відчуття, до емоційного стану стає засобом репрезентації «іронічного смислу», інтенції автора на підвищення іронічності нарації. Тобто на даному етапі історичного розвитку відчуття страху, яке з'явилось в українській лінгвокультурі з прийняттям християнства, було пов'язане з перекладною літературою, втратило безпосередній зв'язок з Богом стало від'ємною складовою української ментальності, але при цьому сила впливу на поведінку людини втратила власну інтенсивність;

3) відчуття жаху, як і страх, представлено соціально засуджуваною якістю.



Висновки

Відповідно, на основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що алармізм як феномен самовідчуття страху перед фізичним знищенням зародився в найдавніші часи, коли він виступав засобом регуляції поведінки людини, засобом протидії загрозам фізичного знищення. В українській культурі значний вплив на трансформації відчуття страху спричинило християнство, посилення позицій якого посилювало страх не стільки перед фізичним, скільки перед соціальним та духовним знищенням. Разом з тим, характерне для української ментальності «двовір'я», «кресуючий» характер культури формує сприйняття страху як соціально засуджуваної риси, тобто смиренність, покора як особлива форма поведінки, засіб моделювання взаємин з оточуючими на основі прийняття соціокультурної реальності, примирення з нею для української культури XVIII ст. була нехарактерна.



Список використаних джерел

1. Биллинг М. Нации и языки // Логос: Философско-литературный журнал. № 4 (49). М., 2005. С. 44-70.

2. Буткова Г. В. Мова і культура: продукт історії// Культура народов Причерноморья. 1997. № 2. С. 123-129.

3. Вебер М. Избранные произведения. М., 1990. 808 с.

4. Головин С. Ю. Словарь практического психолога. Минск: Харвест, 1998. 800 с.

5. Горбатюк Т. В. Опозиція трансгуманізм і алармізм: перспективи розвитку // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Теорія культури і філософія науки». 2011. № 940. Вип. 42. URL: https://periodicals.karazin.ua/thcphs/article/view/1990/1671

6. Джозеф Дж. Язык и национальная идентичность// Логос: Философско-литературный журнал. № 4 (49). М., 2005. С. 4 -- 32

7. Дмитриева Н.М., Линтовская Е.М. Этическая нагрузка концепта «кротость» в словарях XI-XIX вв. (диахронический аспект)// Вестник Оренбургского государственного университета. 2015. № 11 (186). С. 71 76.

8. Зализняк А.А., Левонтина И.Б., Шмелев А.Д. Ключевые идеи русской языковой картины мира. Сб.ст. М.: Яз. слав. культуры, 2005. 540 с.

9. Карасик В.И., Стернин И.А. Антология концептов. Том 1. Волгоград: Парадигма, 2005. 352 с.

10. Корнійчук Т. Проблеми релігійної ідентичності в «Енеїді» І. Котляревського// Наукові записки. Серія «Культурологія». Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2011. Вип. 7. С. 272 - 278.

11. Котляревський І. Енеїда. Київ, 1944. 272 с. Електронна бібліотека «Культура України». URL: https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=12023

12. Малікова Ю., Шубін О. Алармізм: витоки формування в українській культурній моделі// Вісник Донбаського державного педагогічного університету. Серія: Соціально-філософські проблеми розвитку людини і суспільства: зб. наук. пр. 2020, вип. 1 (12). Слов'янськ: ДДПУ, 2020. С. 105 129.

13. Мальцева О. Поема І. Котляревського «Енеїда» як репрезентація української національної ідентичності// Схід. 2009. № 5 (96). С. 98 -- 102

14. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. 2-е вид. К.: Обереги, 2003. 144 с. (Б-ка укр. Раритету.)

15. Повесть временных лет / Подготовка текста, перевод [на современную орфографию] и комментарии О. В. Творогова // Библиотека литературы Древней Руси / РАН. ИРЛИ; Под ред. Д. С. Лихачева, Л. А. Дмитриева, А. А. Алексеева, Н. В. Понырко. СПб.: Наука, 1997. Т. 1: XI--XII века. 543 с. По Ипатьевскому списку, хранящемуся в Библиотеке РАН (шифр 16.4.4). Электронная версия издания, публикация Института русской литературы (Пушкинский Дом) РАН. URL: 1і11|.^://іті.\\-ІІ^оигсе.огдД\-ікі/1Іовесть временных лет (І Іес тор)/1997_(ДО)

16. Походня С. Языковые средства и виды реализации иронии. Киев, 1989. 126 с.

17. Словник української мови у 20 томах. / [уклад.: Л. Л. Шевченко та ін. ; голов. наук. ред. В. М. Русанівський].// Національна словникова база (НСБ) Українського мовно-інформаційного фонду. URL: https://services.ulif.org.ua/expl/Entry/mdex?wordid=5309&pag e=199

18. Степанов В., Кундій Ж., Малікова Ю. Культурно марковані прояви алармізму в українському соціальнополітичному дискурсі// Вісник Донбаського державного педагогічного університету. Серія: Соціально-філософські проблеми розвитку людини і суспільства: зб. наук. пр. 2021, вип. 1 (13). С. 91 -- 110.

19. Степанов Ю.С. Константы: Словарь русской культуры. 3-е. изд., испр. и доп. М.: Академ. проект, 2004. 991 с.

20. Стернин И. А. Методика исследования структуры концепта // Методологические проблемы когнитивной лингвистики. Воронеж: Воронежский государственный университет, 2001. С. 58-65.

21. Стернин И. Язык и национальное сознание// Логос: Философско-литературный журнал. № 4 (49). М., 2005. С. 140 -- 155

22. Теперик Т.Ф. Невербальный компонент в образах персонажей «Энеида» Вергилия// Живое слово: логос -- голос -- движение -- жест: Сборник статей и материалов / Сост., отв. ред. В.В. Фещенко; ред. кол. А.М. Айламазьян, В.В. Аристов, Е.М. Князева, И.Е. Сироткина. М.: Новое литературное обозрение, 2015. С. 348 -- 357

23. Топоров В. Эней -- человек судьбы. Ч. 1. М.: Радикс, 1993. 193 с.

24. Українська літературна енциклопедія. К., 1995. Т. 3: К-Н. С. 23-41.

25. Хобсбаум Э. Язык, культура и национальная идентичность// Логос: Философско-литературный журнал. № 4 (49). М., 2005. -- С. 33 --43

26. Шевчук Т. Функціонування та трансформація емотивної лексеми страх у сучасній українській мові// Рідне слово в етнокультурному вимірі. 2017. С. 268 -- 274.

27. Audi R. The Application of Conceptual Analysis// Metaphilosophy. 1983. Vol. 14. No. 2. P. 87 -- 106.

28. Hofstede G.H. Cultures and organizations: software of the mind. Mc Graw Hill, 2015. 279 p.

29. Korun O., Yurdakok O., Arslan A. et al. The impact of COVID-19 pandemic on congenital heart surgery practice: An alarming change in demographics/ O. Korun, O. Yurdakok, A. Arslan et al.// Journal of Cardiac Surgery. 2020. Р. 1-5. DOI: org/10.1111/jocs.14914

30. Kosterec M. Methods of Conceptual analysis/ M. Kosterec. Filozofia. 2016. Vol. 71. Iss. 3. P. 220 230

31. Leipzig Corpora Collection. Dataset. URL: https://corpora.uni-leipzig.de/de?corpusId=ukr_mixed_2014 (date of access: 23.05.2021).

32. Pellegrina L., Maio G., Masciandaro D., Saraceno M. Are Bankers «Crying Wolf'? The Risk-based Approach to MoneyLaundering Regulation and Its Effects. Centre for European Studies. 2021. 29 p.

33. Sackett R. Liberal Alarms: West German Press Coverage of US Civil Rights, 1950s to 1966. German Life and Letters. 2018. Vol. 71, Iss. 3. Р. 308-330. DOI: org/10.1111/glal.12197

34. Sullivan G. T., Ozman-Sullivan S. K. Alarming evidence of widespread mite extinctions in the shadows of plant, insect and vertebrate extinctions// Austral Ecology. 2020. URL: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/aec. 12932. DOI:org/10.1111/aec.12932

35. Wosnitza J. H. Alarm index for institutional bank runs // International Journal of Finance & Economics. 2019. Vol. 24. Iss. 3. P. 1254-1270. DOI: org/10.1002/ijfe.1715



References

1. Billing, M. (2005). Natsyy y yazyky [Nations and languages]. Lohos: Fylosofsko-lyteraturnyy zhurnal [Logos: Philosophical and Literary Journal]. No. 4 (49). Moscow. P. 44-70. [In Russian].

2. Butkova, H. V. (1997). Mova i kul'tura: produkt istoriyi [Language and culture: a product of history]. Kul'tura narodov Prychernomor'ya [Culture of the Peoples of the Black Sea Region]. No 2. P. 123-129. [in Ukrainian].

3. Veber, M. (1990). Yzbrannyeproyzvedenyya [Selected works]. Moscow. [In Russian].

4. Holovyn, S. Yu. (1998). Slovar' praktycheskoho psykholoha [Dictionary of practical psychology]. Minsk: Kharvest. [In Russian].

5. Gorbatyuk, T. V. (2011). Opozidya transgumanlzm і alazm: perspektivi rozvitku [Opposition of the Transhumanism and Alarmism: the Prospects of Development]. Visnik Harkivs'kogo nacional'nogo universitetu imeni V.N. Karazina. Seriya «Teoriya kul'turi і filosofiya nauki» [Bulletin of VN Karazin Kharkiv National University]. No 940 Iss. 42. URL: https://periodicals.karazin.ua/thcphs/article/view/1990/1671 (date of access: 23.11.2021) [in Ukrainian].

6. Joseph J. (2005). Yazyk y natsyonal'naya ydentychnost' [Language and national identity]. Lohos: Fylosofskolyteraturnyy zhurnal [Logos: Philosophical and Literary Journal]. No. 4 (49). Moscow. P. 4 -- 32. [In Russian].

7. Dmytryeva, N.M., Lyntovskaya, E.M. (2015). Etycheskaya nahruzka kontsepta «krotost'» v slovaryakh XIXIX vv. (dyakhronycheskyy aspekt) [The ethical burden of the concept of «meekness» in the dictionaries of the XI-XIX centuries. (diachronic aspect)]. Vestnyk Orenburhskoho hosudarstvennoho unyversyteta [Bulletin of Orenburg State University]. No № 11 (186). P. 71 76. [In Russian].

8. Zalyznyak, A.A., Levontyna, Y.B., Shmelev, A.D. (2005). Klyuchevye ydey russkoy yazykovoy kartyny myra [Key ideas of the Russian language picture of the world.]. Moscow:Yaz. slav. kul'tury. [In Russian].

9. Karasik, V.I., Sternin, I.A. (2005). Antologiya konceptov [Anthology of Concepts]. Tom 1. Volgograd: Paradi gma [In Russian].

10. Korniychuk, T. (2011). Problemy relihiynoyi identychnosti v «Eneyidi» I. Kotlyarevs'koho [Problems of religious identity in the «Aeneid» by I. Kotlyarevsky]. Naukovi zapysky. Seriya «Kul'turolohiya» [Scientific Notes. Culturology series.]. Ostroh: Vydavnytstvo Natsional'noho universytetu «Ostroz'ka akademiya». Vyp. 7. P. 272 -- 278. [in Ukrainian].

11. Kotlyarevs'kyy, I. (1944). Eneyida [Aeneid]. Kyiv. Electronic Library «Kul'tura Ukrayiny». URL: https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id= 12023 (date of access: 23.11.2021) [in Ukrainian].

12. Malikova, Yu., Shubin, A. (2020). Alarmlzm: vitoki formuvannya v ukraїns'klj kul'turnxj model! [Alarmism: Origins of Formation in the Ukrainian Cultural Model]. Visnik Donbas'kogo derzhavnogo pedagogichnogo universitetu. Seriya: Social'no-filosofs'ki problemi rozvitku lyudini і suspil'stva [Herald of Donbas State Pedagogical University. Series: Socio-philosophical Problems of Development of Man and Society]. Iss. 1 (12). Sloviansk, SHEI «Donbas State Pedagogical University». P. 105 129. [in Ukrainian].

13. Maltseva, O. I. (2009). Poema I. Kotlyarevs'koho «Eneyida» yak reprezentatsiya ukrayins'koyi natsional'noyi identychnosti [Kotlyarevsky's poem «Aeneid» as a representation of Ukrainian national identity]. Skhid [East]. No 5 (96). P. 98 -- 102. [in Ukrainian].

14. Nechuy-Levyts'kyy, I. (2003). Svitohlyad ukrayins 'koho narodu. Eskiz ukrayins 'koyi mifolohiyi [Worldview of the Ukrainian people. Sketch of Ukrainian mythology]. 2-e ed. Kyiv.: Oberehy. [in Ukrainian].

15. Povest' vremennyh let [The Tale of Bygone Years] (1997). / Eds. O. V. Tvorogova, D. S. Lihacheva, L.A. Dmitrieva, A. A. Alekseeva, N. V. Ponyrko. St. Petersburg: Nauka, 1997. Vol. 1: XI--XII c. Po Ipat'evskomu spisku, hranyashchemusya v Biblioteke RAN (shifr 16.4.4) [According to the Ipatiev list kept in the RAS Library (code 16.4.4)]. Elektronnaya versiya izdaniya, publikaciya Instituta russkoj literatury (Pushkinskij Dom) RAN [Electronic version of the publication, publication of the Institute of Russian Literature (Pushkin House) RAS]. Retrieved from: https://ru.wikisource.org/wiki/ [in Old Russian].

16. Pokhodnya, S. (1989). Yazykovye sredstva y vydy realyzatsyy yronyy [Linguistic means and types of realization of irony]. Kyiv.

17. Slovnyk ukrainskoi movy u 20 tomakh [Dictionary of the Ukrainian language in 20 volumes]. (2010). Vol. 1: A -- B / Eds. L. L. Shevchenko, V. M. Rusanivskyi]. Natsionalna slovnykova baza (NSB) Ukrainskoho movno-informatsiinoho fondu [National Dictionary Database (NSB) of the Ukrainian Language and Information Fund]. Retrieved from: https://services.ulif.org.ua/expl/Entry/index?wordid=5309&pag e=199 [In Ukrainian]

18. Stepanov, V., Kundiy, Zh., Malikova, Yu. Kul'turno markovani proyavy alarmizmu v ukrayins'komu sotsial'no-polity chnomu dyskursi [Culturally marked manifestations of alarmism in the Ukrainian socio-political discourse]. Visnik Donbas'kogo derzhavnogo pedagogichnogo universitetu. Seriya: Social'nofilosofs'ki problemi rozvitku lyudini i suspil'stva [Herald of Donbas State Pedagogical University. Series: Socio-philosophical Problems of Development of Man and Society]. Iss. 1 (13). Sloviansk, SHEI «Donbas State Pedagogical University». P. 91 110. [in Ukrainian].

19. Stepanov, Y.S. (2004). Konstanty: Slovar' russkoj kul'tury [Constants: Dictionary of Russian Culture]. 3-d. ed., ispr. i dop. Moscow. Akadem. Proekt. [In Russian].

20. Sternin, I. A. (2001). Metodika issledovaniya struktury koncepta [Methodology for Studying the Structure of a Concept]. Metodologicheskieproblemy kognitivnoj lingvistiki [Methodological Problems of Cognitive Linguistics.]. Voronezh: Voronezh State University, P. 58-65. [In Russian].

21. Sternin, I. A. Yazyk y natsyonal'noe soznanye [Language and national consciousness]. Lohos: Fylosofskolyteraturnyy zhurnal [Logos: Philosophical and Literary Journal]. No. 4 (49). Moscow. P. 140-155. [In Russian].

22. Teperik, T. F. (2015). Neverbal'nyy komponent v obrazakh personazhey «Eneyda» Verhylyya [Non-verbal component in the images of the characters of the «Aeneid» of Virgil]. Zhyvoe slovo: lohos -- holos -- dvyzhenye -- zhest [Living word: logos voice movement gesture]/ Ch. ed. V.V. Feshchenko; Eds. A.M. Aylamaz'yan, V.V. Arystov, E.M. Knyazeva, Y.E. Syrotkyna. Moscow: Novoe lyteraturnoe obozrenye. P. 348 -- 357. [In Russian].

23. Toporov, V. (1993). Eney -- chelovek sud'by [Aeneas -- man of destiny]. Part 1. Moscow: Radyks. [In Russian].

24. Ukrayins'ka literaturna entsyklopediya [Ukrainian literary encyclopedia] (1995). Kyiv. T. 3: K-N. P. 23-41. [in Ukrainian].

25. Hobsbawm, E. Yazyk, kul'tura y natsyonal'naya iydentychnost' [Language, culture and national identity]. Lohos: Fylosofsko-lyteraturnyy zhurnal [Logos: Philosophical and Literary Journal]. No. 4 (49). Moscow. P. 33-43. [In Russian].

26. Shevchuk, T. (2017). Funktsionuvannya ta transformatsiya emotyvnoyi leksemy strakh u suchasniy ukrayinsDkiy movi [Shevchuk T. Functioning and transformation of the emotional token fear in the modern Ukrainian language]. Ridne slovo v etnokul'turnomu vymiri [Native word in the ethnocultural dimension]. P. 268 -- 274. [in Ukrainian].

27. Audi, R. (1983). The Application of Conceptual Analysis. Metaphilosophy, Vol. 14, No. 2. P. 87 -- 106. [in English]

28. Hofstede, G.H. (2015). Cultures and organizations: software of the mind. Mc Graw Hill.

29. Korun, O, Yurdakok, O, Arslan, A., et al. (2020). The Impact of COVID-19 Pandemic on Congenital Heart Surgery Practice: An Alarming Change in Demographics. Journal of Cardiac Surgery. Р. 1-5. DOI: org/10.1111/jocs.14914 [In English].

30. Kosterec, M. (2016). Methods of Conceptual analysis. Filozofia, Vol. 71, Iss. 3. P. 220 230. [in English]

31. Leipzig Corpora Collection. URL: https://corpora.uni-leipzig.de/de?corpusId=ukr_mixed_2014 (date of access: 23.11.2021) [In English].

32. Pellegrina, L., Maio, G., Masciandaro, D., Saraceno, M. (2021). Are Bankers «Crying Wolf»? The Riskbased Approach to MoneyLaundering Regulation and Its Effects. Centre for European Studies. [In English].

33. Sackett, R. (2018). Liberal Alarms: West German Press Coverage of US Civil Rights, 1950s to 1966. German Life and Letters. Vol. 71, Iss. 3. Р. 308-330. DOI: org/10.1111/glal.12197

34. Sullivan, G. T., OzmanDSullivan, S. K. (2020), Alarming Evidence of Widespread Mite Extinctions in the Shadows of Plant, Insect and Vertebrate Extinctions. Austral Ecology. Retrieved from: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/aec. 12932. DOI: org/10.1111/aec.12932 [In English].

35. Wosnitza, J. H. (2019). Alarm Index for Institutional Bank Runs. International Journal of Finance & Economics, Vol. 24, Iss. 3, 1254-1270. DOI: org/10.1002/rjfe.1715 [In English].

Размещено на Allbest.ru

...