Метафізична теорія особистості як теоретико-методологічне підґрунтя викладання історичних дисциплін

Відомий крилатий вислів, що історія ніколи і нікого не вчить, але з іншого погляду вона жорстоко карає того, хто не бажає вчитись у неї. Людство, не осмисливши власну сутність, неухильно рухається до антрополого-глобальної катастрофи. Дійсно, історія не потрібна знеособленій людині й нічому її не навчила. Не претендуючи на монополію у володінні істиною, сформулюємо концептуальні положення новітньої Я-концепції історика, що дозволять йому і кожній розумній людині вийти за межі знеособленого буття й зрозуміти духовні основи буття людини:

Особистість є первоначалом буття, її метафізичним персонажем. Без особистісного начала держава й суспільство деградуватимуть. Особистість знаходить відгуки на історичні ви - клики, формулює нові парадигми життєдіяльності й здатна вести за собою народні маси.

Історія - це розвиток особистісного начала в людині та суспільстві.

Історія - це засіб структурування досвіду людського буття крізь призму конфлікту знеособленого з особистісним. Предметом історичного дослідження науковця -історика має бути конфлікт знеособленого й особистісного. Зазначений факт є позачасовою сутністю, яка у різні історичні часи лише приймає специфічну форму.

Онтологічним змістом історичної події є трансформування суспільних структур у напрямі до особистісної парадигми буття людини. Знеособлений напрям розвитку історії себе вичерпав.

Історики мають досліджувати й викладати історичні події крізь призму метафізичної теорії особистості та двох парадигм буття. Особистісне начало - це та “клітинка” історичного процесу, яка має бути альфою й омегою історичного дослідження. (Докладніше див. Сабадуха В.О. Я-концепція історика, або роздуми філософа щодо онтологічної сутності історичних подій Практична філософія. 2013. № 3. С. 158-166.).

Вважаємо, що в першому наближенні сформульовано нові концептуальні положення щодо розуміння історичних подій. Безумовно, ці принципи потребують подальшого осмислення. Але запропонований погляд надає можливість осмислювати історію з позиції: наскільки та чи та подія сприяє розвиткові особистісного начала. Розвиток особистісного начала - це смисл й мета історії. Поки що смисл має неусвідомлюваний характер (річ у собі) і не став смислом для нас. “Смислом” для більшості людей є знеособлене в різноманітних формах, яке у своєму розвиткові дійшло критичної межі і стало загрозою для буття. Ми намагалися пояснити сутність історичних подій, розкрити їхній зміст крізь призму боротьби знеособленого та особистісного начал. Історія - це осягнення ролі особистісного начала в життєдіяльності люд - ської спільноти. Пропонований підхід є подальшим і логічним продовженням антропологічного повороту в історії, а точніше позиції Р. Коллінгвуда: історія - це дії людей, які діють з певних позицій.

Місія історика полягає, по-перше, у тому, що в людини на історичних прикладах слід виховувати любов до особистісного буття; по-друге, навчити людину відрізняти особистість від посередньої людини, яка дуже часто з'являється в історії і в житті в образі особистості, проте насправді є посередньою людиною. Історики мають доносити до свідомості громадян світоглядний закон: “Особистість - принцип буття”. Метафізична теорія особистості надає можливість осмислювати історію з позиції: наскільки історичні діячі відповідають характеристикам особистості та потребам розбудови особистісного суспільства. Розвиток особистісного начала - це смисл і мета діяльності будь-якого вихователя й зокрема історика в навчальному закладі й у суспільстві.

References

1. Aron R. (2006). Opii intelektualiv. [Opium of intellectuals]. Kyiv: Yunivers (in Ukrainian).

2. Bandera S.A. (1978). Perspektyvy ukrainskoi revoliutsii [Prospects for the Ukrainian revolution]. Toronto (in Ukrainian).

3. Berdiaev N. (1990). Fylosofyia neravenstva [Philosophy of inequality]. Moskva: YMA-press (in Russian).

4. Bolyhbrok. (1978). Pysma ob yzuchenyy y polze ystoryy [Letters on the study and benefits of history]. Moskva: Nauka (in Russian).

5. Buber M. (1990). Dva obraza very [Two ways of faith]. Moskva: OOO AST (in Russian).

6. Vynnychenko V. (2001). Shchodennyky. Kyivska starovyna [Diaries. Kyiv antiquity]. № 5, p. 59-74 (in Ukrainian).

7. Hertsen A.Y. (1958). Kontsy y nachala. Sochynenyia v 9-t. [Ends and Beginnings. Works in 9 volumes]. Moskva, vol. 7, p. 461-535 (in Russian).

8. Holubets M. (1993). Velyka istoriia Ukrainy [The great history of Ukraine]. Kyiv (in Ukrainian).

9. Hrechanyi O.F., Sabadukha V.O. (2015). Filosofiia zdibnostei u konteksti priorytetu dukhovnoho nad materialnym: monohrafiia [Philosophy of abilities in the context of the priority of the spiritual over the material: a monograph]. Luhansk: Vyd-vo SNU im. Volodymyra Dalia (in Ukrainian).

10. Hrinchenko B. (1994). M. Drahomanov. Dialohy pro ukrainsku spravu [M. Drahomanov. Dialogues on the Ukrainian cause]. Kyiv (in Ukrainian).

11. Hrushevskyi M.S. (2011). Istoriia Ukrainy-Rusy [History of Ukraine-Russia]. Drohobych (in Ukrainian).

12. Dontsov D.I. (1991). Dukh nashoi davnyny [The spirit of our antiquity]. 2-e vyd. Drohobych: Vidrodzhennia (in Ukrainian).

13. Zabuzhko O. (2007). Notre Dame d'Ukraine: Ukrainka v konteksti mifolohii. 3-e vyd. [Notre Dame d'Ukraine: Ukrainian in the context of mythologies. 3rd type] Kyiv: Fakt. (in Ukrainian).

14. Karleil T. (1994). Etyka zhyzny. Teper y prezhde [Ethics of life. Now and before]. Moskva: Respublyka (in Russian).

15. Kollynhvud R.Dzh. (1980). Ydeia ystoryy. Avtobyohrafyia [The idea of the story. Autobiography]. Moskva : Nauka (in Russian).

16. Lenkavskyi S. (2002). Vnutrishnoukrainska polityka orhanizatsii. Ukrainskyi natsionalizm Tvory. T.1. [Internal Ukrainian policy of the organization. Ukrainian nationalism Works. Vol.1]. Ivano-Frankivsk (in Ukrainian).

17. Leontev K.N. (1993). Srednyi evropeets kak ydeal y orudye vsemyrnoho razrushenyia. Yzbrannoe [The average European as an ideal and a weapon of worldwide destruction. Favorites]. Moskva. (in Russian).

18. Lypynskyi V. (1926). Lysty do brativ-khliborobiv: Pro ideiu i orhanizatsiiu ukrainskoho monarkhizmu [Letters to the brothers-farmers: On the idea and organization of Ukrainian monarchism]. Viden. (in Ukrainian).

19. Lypynskyi V. (1992). Kham i Yafet. [Ham and Japheth]. Suchasnist. №6. S. 63-76 (in Ukrainian).

20. Matstsini Dzh. (2000). Oboviazky pered natsiieiu. Natsionalizm: Antolohiia [Responsibilities to the nation. Nationalism: An Anthology]. Kyiv (in Ukrainian).

21. Merezhkovskyi D.S. (1991). Hriadushchyi kham [Coming boor]. Moskva: Sovetskyi spysatel, p. 350377 (in Russian).

22. Ohloblyn O.P. (1957). Dumky pro Khmelnychchynu [Thoughts about Khmelnytsky region]. Niu York (in Ukrainian).

23. Orteha-i-Hasset Kh. (1994). Bunt mas [Mass riot]. Kyiv: Osnovy (in Ukrainian).

24. Polonska-Vasylenko N.D. (1995). Istoriia Ukrainy [History of Ukraine]. Kyiv: Lybid (in Ukrainian).

25. Platon. (2005). Derzhava [State]. Kyiv: Osnovy (in Ukrainian).

26. Ruban M., Sabadukha V. (2013). Analiz sponukan do diialnosti istorychnykh diiachiv kriz pryzmu kontseptsii chotyrokh rivniv rozvytku sutnisnykh syl liudyny (na prykladi diialnosti hetmaniv B. Khmelnytskoho, I. Briukhovetskoho ta I. Mazepy) [Analysis of motivations for the activity of historical figures through the prism of the concept of four levels of development of essential human forces (on the example of the activity of hetmans B. Khmelnytsky, I. Bryukhovetsky and I. Mazepa)]. Bakhmutskyi shliakh, no. 1/2, p. 87-94 (in Ukrainian).

27. Sabadukha V.O. (2010). Antropolohichnyi ta ontolohichnyi zmist istorychnykh podii iz pozytsii kontseptsii chotyrokh rivniv rozvytku sutnisnykh syl indyvida [Anthropological and ontological content of historical events from the standpoint of the concept of four levels of development of the essential forces of the individual]. Visnyk Luhanskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav imeni E.O. Didorenka, Ch. 1. № 2, p. 131-143 (in Ukrainian).

28. Sabadukha V.O. (2019). Metafizyka suspilnoho ta osobystisnoho buttia [Metaphysics of social and personal existence]. Ivano-Frankivsk: IFNTUNH (in Ukrainian).

29. Sabadukha V.O. (2012). Ukrainska natsionalna ideia ta kontseptsiia osobystisnoho buttia: monohrafiia [Ukrainian national idea and concept of personal existence: monograph]. 2nd ed., Ed. Ivano-Frankivsk: Foliant (in Ukrainian).

30. Sabadukha V.O. (2013). Ya-kontseptsiia istoryka, abo rozdumy filosofa shchodo ontolohichnoi sutnosti istorychnykh podii [I-concept of the historian, or the philosopher's thoughts on the ontological essence of historical events]. Praktychna filosofiia, № 3, p. 158-166. (in Ukrainian).

31. Solovev V. (1994). Yz “Trekh razghovorov” Kratkaia povest ob Antykhryste [“Three Conversations” A Brief Story about the Antichrist]. SPb (in Russian).

32. Toinbi A. Dzh. (1995). Doslidzhennia istorii [History research]. Kyiv: Osnovy (in Ukrainian).

33. Chekhov A.P. (1950). A.S. Suvorynu [A.S. Suvorin]. Moskva: Pravda. Pysma (in Russian).

34. Yunh K.H. (1996). Struktura psykhyky y protsess yndyvyduatsyy [The structure of the psyche and the process of individuation]. Moskva: Nauka (in Russian).

35. Yakovenko N.M. (2006). Narys istorii serednovichnoi ta rannomodernoi Ukrainy. 3-ye vyd. pererob. ta rozshyrene [Essay on the history of medieval and early modern Ukraine]. 3rd type. rework. and extended. Kyiv (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru