Антропологічне осмислення образів "свого", "чужого", "іншого" та "ворога" як складових суспільної свідомості

Размещено на http://www.allbest.ru

Антропологічне осмислення образів «свого», «чужого», «іншого» та «ворога» як складових суспільної свідомості

Anthropological understanding images of "own", "strange", "other", and "enemy" as components of social consciousness

Холох О. І.,

кандидат філософських наук, провідний

науковий

співробітник Науково-дослідного центру

гуманітарних проблем Збройних Сил України

Kholokh O. I.,

candidate of Philosophical Sciences, Leading

Researcher of the, Leading researcher, Research

Center humanitarian

problems Armed Forces of Ukraine

В статті розкрито зміст образів «свого», «чужого», «іншого» та «ворога» в рамках бінарного протиставлення «свої-чужі», «свої-інші», «свої- вороги». З'ясовано стосунок «свої-чужі» в якому зміст образу «свого» розкривається через присвійний характер що протиставляється образу «чужого» - далекого, незрозумілого, нейтрального чи потенційно небезпечного. Це асиметричне відношення «своїх» до інакших на тлі якого формується власна я-центрична самоідентичність із зневажливим ставленням до «чужих». Стосунок «свої-інші» є взаємодоповнюючим в якому ставлення до «іншого» розкривається через діалогічне ставлення, тобто як до іншого «я». Це модель паритетних відношень в якій «інші» постають необхідною умовою існування «своїх». Стосунок «свої-вороги» є обопільно несумісним, який формується унаслідок ескалації протиставлення опозиції «свої-чужі» на аксіологічній основі. Таким чином образ «чужого» трансформується в образ «ворога», що є необхідною морально-психологічною умовою початку та ведення війни.

В межах тернарної класифікації «свої-чужі- вороги» продемонстровано процес трансформації образу «чужого» в образ «ворога» в суспільній свідомості та зворотній процес.

Ключові слова: бінарна опозиція «свої-чужі», «свої-інші», «свої-вороги», тернарна класифікація «свої-чужі-вороги», образ «свого», образ «чужого», образ «іншого», образ «ворога».

The article is revealed the content of the images “own”, “strange”, “other” and “enemy” within the framework of binary opposition “own-strange”, “own- other”, “own-enemy”. In the process of research was clarified the relationship of “own-stranger”, in which meaning the image of “own” is revealed through the possessive character, which is opposed to the image of “strange”, which is understood as distant, unclear, neutral or potentially dangerous. This is an asymmetric relationship of “own” to another, on which is formed one's own self-centered self-identity with a contemptuous attitude towards “strangers”. The relationship “own-other” is complementary in which the attitude towards the “other” is revealed through the dialogic attitude towards another “self”. This is a model of parity relations in which “others” become a necessary condition for the existence of “own”. The relationship of “own-enemy” is mutually exclusive, which is formed as a result of the escalation of the opposition of “own-strange”. In this way, the image of “stranger” is transformed into the image of the “enemy”, which is a necessary moral and psychological condition for starting and waging war.

The process of transformation the image of the “stranger” into the image of the “enemy” in public consciousness and the reverse process within the ternary classification of “own-stranger-enemy” were demonstrated.

Keywords: binary opposition “own-strange”, “own-other”, “own-enemy”, ternary classification “own-strange-enemy”, image of the “own”, image of the “strange”, image of the “other”, image of the “enemy”.

Постановка проблеми. Військова агресія Російської Федерації проти України розпочата у 2014 році перейшла у повномасштабну війну 24 лютого 2022 року. Триваюча фаза цієї війни супроводжується жорстокім поводженням та численними вбивствами мирного українського населення. Масові злочини російських військових є наслідком тривалого формування в суспільній свідомості росіян образу «ворога» з України та українців на основі шовіністичних ідей російського вищого керівництва. Образ «ворога» з України та українців сформований у масовій свідомості росіян спричиняє в них почуття ненависті і гніву та бажання фізично знищити «ворога». Означена проблема потребує філософсько-антропологічного осмислення з метою розкриття механізмів формування образу «ворога» в суспільній свідомості та його зворотної трансформації в образ «чужого» або «іншого». Проведення таких наукових досліджень вкрай актуальне в контексті розробки проблематики інформаційно- смислового протиборства. Окрім зазначеного, дане дослідження сприятиме розширенню та оновленню філософсько-антропологічного дискурсу в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема «формування образу ворога» досліджувалася в рамках міждисциплінарного напряму - імагології, що виник в межах культурології та активно розвивався на історіографічному матеріалі. В контексті імагології проблема «формування образу ворога» досліджувалася М. Бойцовим, Є. Папіловою,

О. Поршнєвою, А. Сенявським, Є. Сеняв- ською, А. Урядовою та іншими дослідниками. Утім ця проблема є частиною більш ширшої проблематики «ми-вони» або «свій-чужий», тобто бінарному способу категоризації дійсності, що є філософсько-антропологічною проблематикою в контексті якої осмислюється функціонування людського мислення. До того ж бінарне протиставлення є постійним принципом культури та самосвідомості людини, що формує колективне та індивідуальне сприйняття, виявляється у всіх сферах людської діяльності і пояснює світ довкола людини.

Проблематика бінарної опозиції «свій- чужий» належним чином розроблена у мовознавчих студіях, в напрацюваннях з антропологічної лінгвістики, когнітивної семіотики, компаративістики, а також в ракурсі семіотичного і польового моделювання, структурного аналізу Н. Арутюновою, А. Байбуріним, Є. Барт- мінським, К. Леві-Стросом, Е. Лічем, Ю. Лотманом, С. Сахном, В. Тернером, В. Топоровим та ін. Утім проблематика «формування образу ворога» ще на стала предметом філософсько- антропологічного осмислення в межах бінарного протиставлення образів «свого-чужого», «свого-ворога». До того ж в умовах триваючої війни важливо зрозуміти механізми трансформації бінарної опозиції «свій-чужий», або інший її варіант -- «свій-інший» в опозицію «свій-ворог» і навпаки. Тобто розкрити антропологічні засади перетворення образу «чужого» в образ «ворога» і зворотній механізм трансформації образу «ворога» в образ «чужого». Це сприятиме розумінню особливостей функціонування суспільної свідомості, що збагатить філософсько-антропологічний дискурс осмислення людського буття. А також розкриє деякі аспекти впливу на суспільну свідомість в умовах сучасного інформаційного суспільства та сприятиме виробленню необхідних механізмів управління інформацією в інформаційному просторі.

Мета дослідження. Розкрити зміст образів «свого», «чужого», «іншого» та «ворога» як необхідних складових суспільної свідомості та особливості функціонування людського мислення в межах якого бінарна опозиція «свої-чужі» трансформується в бінарну опозицію «свої-вороги». А також зворотній механізм, коли образ «ворога» можна трансформувати в образ «чужого».

Виклад основного матеріалу. Формування образу «свого» бере початок в архаїчній свідомості, що ґрунтувався на фіксації об'єктивних протилежностей у світі. Самоусвідомлення індивіда чи групи та формування уявлень про себе, відбувалося через протиставлення «себе» інакшому -- «чужому». Тому бінарна опозиція «свій-чужий» є однією із засадових для людської свідомості як такої. Бінарна ка- тегоризація структурує світ людини на два полюси, один з яких -- «свій», що усвідомлюється як «знайомий», «близький», «безпечний», «зрозумілий», тобто завжди позитивно. Натомість інший полюс -- «чужий» -- розуміється як «невідомий», «далекий», «ризикований», «незрозумілий», тобто нейтрально, або навіть негативно чи потенційно загрозливо. Відмежування «свого» від «чужого» притаманне людині як такій і кожній людській спільноті загалом. Адже усвідомлення себе можливе лише в протиставленні комусь іншому [2, с. 236].

Зміст образу «свого» має низку значень що виражають відношення власної належності. Тобто «своє» означає когось, або щось, які мають стосунок до себе [8, с. 82]. «Свої» це ті, хто перебувають в родинних, дружніх, або інших близьких стосунках, а також пов'язані місцем постійного проживання, спільною працею, переконаннями тощо. До того ж образ «свого» виражає особливе та рідне [8, с. 8283]. Навколишній світ освоюється людиною і стає «своїм», або ж впорядковується у відповідності до власних потреб та стремлінь. Світ «свого» та «своїх» простягається аж до світу «чужого», який обмежує його.

Лінгвістичний аналіз кількох мов Б. Валь- денфельса щодо змісту образу «чужого» виявив, що «чуже» це те, що відбувається поза своєю цариною і персоніфікується в чужинця. По-друге, «чуже» є тим, що належить іншому. По-третє, «чуже» постає як щось чужого роду, яке і вважається чужорідним [3, с. 15]. Таким чином існує три аспекти які відрізняють образ «чужого» від «свого», а саме - володіння, місце та рід.

При цьому стосунок «свій-чужий» є амбівалентним і постає як потенційно загрозливий та привабливий водночас. Його загрозливість у тому, що «чуже» може конкурувати зі «своїм» та створювати умови щоб підкорити чи поглинути його. А привабливість в тому, що «чуже» пробуджує обставини та можливості, що тією чи іншою мірою виключені порядками власного життя. Амбівалентність «чужого» також виявляється і в мові, наприклад значення латинського слова «Ьо8й8» коливається між гостинністю та ворожістю [3, с. 36].

В парадигмі структуралізму мислення в бінарних опозиціях вважалося засадовим для людини як такої. Утім в контексті постструк- туралістської критики стало очевидно, що одна з опозицій займає позицію домінування. Наприклад, в опозиції «свій-чужий» образ «свого» домінує над образом «чужого», оскільки останній пізнається, порівнюється та оцінюється крізь призму «свого». За такого підходу інакшість «чужого» підлягає виключенню, або в деяких випадках асиміляції.

В ХХ ст. в контексті загальної кризи у західній культурі на зміну мисленню в бінарних опозиціях приходить інший тип мислення -- діалогічна модель. В межах такого типу мислення ставлення до інакшого відбувається як до «ти», тобто як до іншого «я». Діалогічна модель відношення «я-ти» виражає відкриті партнерські стосунки на основі взаємної поваги, метою яких є досягнення порозуміння. Тобто діалогічна модель мислення відмовляється від домінування егоцентризму у взаєминах з інакшим. Діалогічне ставлення до інакшого стає оновленою основою самоідентифі- кації «я» в процесі якої людина приходить до розуміння власного «я» завдяки діалогу з «іншим», завдяки чому відбувається становлення «я» та «іншого» водночас. Адже в діалозі відбувається моральний, духовний та культурний розвиток «я» та «іншого». (М. Бахтін, М. Бубер, Ж. Дельоз, Ж. Деріда, Ф. Ебнер, Е. Леві- нас, П. Рікер, О. Розеншток-Хюссі та ін.) Таким чином, в діалогічній моделі взаємин образ «чужого» трансформується в образ «іншого» і виникає модель відношень «свої-інші». Таким чином, принцип діалогізму доповнює та корегує жорстку асиметричну формулу «своє-чу- же», впроваджуючи в неї толерантність за рахунок включення в дискурс поняття «іншого», унаслідок чого цей дискурс перемикається з режиму бінарної опозиції (взаємодоповнюючого протистояння) на режим діалектики по- граниччя (запитування) [11]. Таке ставлення до інакшого майже позбавлене негативних конотацій. Утім сучасній західній культурі практикується модель взаємин «свої-інші», а також «свої-чужі».

Польська науковиця Г. Крупінська проаналізувала відношення між поняттями «інше» й «чуже». Етимологія слова «інший» (ander) показує, що воно спочатку вживалося у значенні «другий». А сучасним синонімом для нього є слово «різний». Натомість слово «чужий» (fremd) походить від прислівника «fram», який' означає «вперед», «далі» і вживався спочатку в значенні «віддалений». А сучасним синонімом для нього є слова «невідомий», «незнайомий» [11]. Таким чином образ «іншого» є більш нейтральним порівняно з образом «чужого», що асоціюється з інтересом та толерантністю. Натомість образ «чужого» означає належність комусь іншому і виражає застереження, що від нього варто триматися на відстані. Ставлення до інакшого може бути як до «іншого», або як до «чужого».

Ставлення «своїх» до інакших не константне, воно змінюється під впливом різних соціальних та історичних умов та може відбуватися в контексті активних різноманітних взаємозв'язків з «іншими» чи майже припинятися з переходом до нейтрального ставлення до «чужих». Деякі представники філософської антропології зазначають, що становище людини (conditio humana) характеризується постійним занепокоєнням через «чуже». Г. Плейснер в есе «Влада та людська природа» визначив, що ворогом для людини стає все те, що несприятливе для її інтересів. Тому коло знайомого «свого» відмежовується від незнайомого «чужого» і визначив цей процес, як «стан сутності людини» [3, с. 39]. Занепокоєння створює ситуацію небезпеки чи загрози, що йде від «чужого» і сприяє створенню соціокуль- турного контексту в якому формується образ «ворога» -- недруга, супротивника з яким перебувають у стані ворожнечі [4].

Засадовою причиною трансформації амбівалентності стосунку «свої-чужі» на диз'юнкцію в якій відбувається протиставлення «своїх» та «чужих» і усвідомлення того, що «чужий» виявляється потенційним ворогом є процедура однозначного оцінювання «чужих» критеріями цінностей «своїх». За такого підходу власне буття «своїх» починає розглядатися як самодостатнє. Егоцентричне розуміння буття «своїх» постає смисловою основою для трансформації тлумачення образу «чужого» в образ «ворога». Тобто істинність буття «своїх» розглядається у формі пресупозиції, а буття «ворога» розглядається як його негація. Таким чином буття «своїх» спрямовується та замикається на собі і задовольняється в самих собі. В умовах загрози чи триваючої війни буття «своїх» виявляється єдино можливим, в якому виключається буття «ворога». В такій ситуації взаємність перспектив, або нетраль- ний спосіб бачення майбутнього - неможливі, адже ні «свої» ні «вороги» не можуть прийняти перспективу когось іншого без того, щоб припинити бути собою [3, с. 38].

Образ «ворога» є складовою суспільної свідомості, який складається з: об'єктивної оцінки (містить реальний досвід взаємодії і різноманітні джерела об'єктивної інформації); пропагандистських міфів та стереотипів суспільної свідомості; емоційно заряджений; залежить від історичної пам'яті умов взаємодії між народами [7].

Формування образу «ворога» відбувається в процесі взаємовиключного протиставлення в дискурсі звинувачень на кшталт: «ми праві

винні вороги»; «ми говоримо правду - брешуть вороги»; «ми обороняємося - вороги нападають»; «наша зброя для оборони - ворожа зброя для нападу» тощо. Тобто на тлі основної бінарної опозиції «свої-вороги» актуалізується значно глибший рівень бінарних файлів, які посилюють значення основної бінарної опозиції. Такий спосіб мислення призводить до оцінювання світу подвійними стандартами

позитивно «своїх» дій та вкрай негативно дій «ворогів». Значною мірою такий спосіб мислення бере свій початок в архаїчних соціо- культурних та психологічних механізмах - архетипах колективного несвідомого описаних К. Г Юнгом.

Архетип у широкому розумінні є праобразом, або первісною формою для наступних утворень. В широкому розумінні це наскрізні символічні структури культури та колективного несвідомого, які асоціюють певний накопичений історичний досвід і функціонування людських цінностей [1]. Тобто архетип у знятому вигляді містить історичний досвід людства розпізнання небезпеки і вчинення правильних дій (заховатися, втекти, дати відсіч тощо), що допомагають вижити. До того ж архетип як інваріантна структура колективного несвідомого наповнюється конкретним змістом в певному соціокультурному контексті та персоніфікується. Тобто на певні суб'єкти (людей, народ, державу) переноситься архетип “ворога” з його усім спектром негативних уявлень. Наприклад, для деяких людей вихованих в СРСР та значної кількості сучасних росіян архетип “ворога” персоніфікується у “бандерівців”, “фашистів”, “американців” тощо. Разом із цим для багатьох українців “бандерівці” персоніфікуються в архетип “героя”. Таке прищеплення та змістовне наповнення архетипу в сучасних суспільствах відбувається через ЗМК, масову культуру, освіту та науку, церкву тощо. Сформований у масовій свідомості образ «ворога» актуалізує потужний міфологічний пласт колективного несвідомого, який виражається в бінарних опозиціях боротьби «світла-темря- ви», «добра-зла». При цьому образ «ворога» асоціюється зі злом, яке необхідно перемогти силами добра. Тому «ворогу» протиставляється «герой» який належить до кола «своїх».

Змістом образу «ворога» є відсутність в інакшого ознак людяності. Дегуманізація відбувається шляхом демонстрації конкретних прикладів звірств ворога, які вчинено стосовно дітей, жінок, літніх людей тощо. Це вселяє колективний страх та згуртовує суспільство «своїх» перед обличчям ворога. Важливим аспектом дегуманізації ворога є ліквідація у «своїх» морально-етичних табу щодо убивства ворога. Адже в свідомості кожної нормальної людини вбивство сприймається як щось негативне і неприродне. Відповідно, завдяки формуванню образу «ворога» з певного народу, останній втрачає ознаки людяності і виносяться за межі людських категорій. Це в свою чергу допомагає «своїм» військовим, які персоніфікуються в архетипі «героя», переступити морально-етичні та релігійні заборони у боротьбі проти ворога. Відповідно, образ «ворога» у суспільній свідомості повинен бути вкрай негативним бо інакше війна в морально-психологічному плані стає просто неможливою [7].

Бінарні опозиції «свій-чужий» та «свій- ворог» є структурними відношеннями, що добре виражають конкретний стан взаємовідносин між народами. Утім в межах бінарних опозицій неможливо виразити процес - трансформацію в свідомості народу образу «чужого» в образ «ворога». Для вирішення означеної проблеми доречно звернутися до символічної антропології В. Тернера, який обґрунтував думку про те, що будь-яку форму дуалізму варто розглядати як частину значно ширшої тринарної класифікації [10, с. 50]. В. Тернер вважає що універсальною для людини є саме тринарна класифікація, яка формується через людський організм та тілесний досвід і стає джерелом будь-якої класифікації людини [10, с. 79]. Таким чином, від класифікації у двох бінарних опозиціях «свій-чужий» та «свій-ворог» можемо перейти до тринарної структури «свій-чужий-ворог». У математичній логіці з тринарною структурою здійснюється логічна операція, яка має назву умовна диз'юнкція і реалізує алгоритм: якщо «р», то «д», інакше «г», тобто вибір «д» чи «г» залежать від умов які задає «р». Цей же алгоритм використовується в програмуванні і має назву тернарної умовної операції [9]. Відповідно, в контексті тринарної структури стає очевидним алгоритм переходу ставлення «своїх» до інакших, або як до «чужих» чи як до «ворогів». Ставлення «своїх» до інакших залежить від соціально-культурного (інформаційного) середовища в якому вони перебувають.

Згідно з багатьма антропологічними вченнями, людина за своєю сутністю є незавершеною істотою. Її особливе становище у світі обумовлене відсутністю внутрішніх генетично заданих орієнтирів (інстинктів), на відміну від інших живих істот, тому вона залежить від зовнішніх орієнтирів - різноманітної інформації для орієнтації у світі [5, с. 56]. Таким чином, окрім особливого становища людини, наявності архетипу «ворога» в колективному несвідомому, ключову роль у формуванні ставлення «своїх» до інакших як до «ворогів» відіграє інформаційне середовище а також досвід безпосередньої взаємодії під час бойових дій. Зміст інформації та її значення, яку отримує певний народ чинить на нього вплив, змушує корегувати свою поведінку, впливає на ухвалення тих чи інших рішень.

Для трансформації образу «чужих» в образ «ворога» в сучасному інформаційному суспільстві використовується потужний арсенал інформаційно-психологічного впливу. Зазвичай ініціатором такого цілеспрямованого впливу на власне населення (своїх) є державні органи влади, які використовують для цього сукупність сучасних комунікативно-пропагандистських технологій впливу та каналів формування і поширення образу «ворога». Идеться про ЗМК, освіту та науку, церкву, масову культуру тощо. Ефективність механізмів формування образу «ворога» з народу (країни) проти якого ведеться інформаційно-смислова війна та війна у фізичному вимірі залежить від: архетипу ворога та наявних стереотипів у масовій свідомості «своїх» (суб'єкта сприйняття), що сформувалися протягом історії стосунків між народами; ефективності комунікативно-пропагандистських технологій впливу, каналів поширення та масовості інформаційно-психологічного впливу; а також від психологічних якостей народу (суб'єкта сприйняття): структури його цінностей та їх стійкості; рівня освіти та розвитку критичного мислення; авторитетності структур, що формують і поширюють образ «ворога» з іншого народу в даному суспільстві; переконливості інформації тощо. Унаслідок сформованості образу «ворога» у масовій свідомості «своїх» відбувається: згуртованість населення на аксіоло- гічній основі; переконаність у справедливості ведення війни; готовність фізично знищувати ворога; активізація військових формувань для досягнення військових цілей та підтримка військових дій суспільством в цілому [6].

Війни у фізичному просторі рано чи пізно закінчуються, а в інформаційному просторі знижується їх інтенсивність, або змінюються цілі. На зміну ворожому дискурсу війни приходить новий, в якому словник ворожнечі замінюється дорожньою картою розбудови нових взаємовідносин з інакшим сусідом. Таким чином із зміною змісту інформаційного простору поступово формується нове ставлення «своїх» до інакших, як до «чужих» що можуть сприйматися вже потенційно небезпечно чи навіть нейтрально. Ці відносини також можуть трансформуватися в подальшому у «свої-інші», які відбуваються на паритетній основі.

Висновки

Образи «свого», «чужого», «іншого», «ворога» є невід'ємними складовими суспільної свідомості кожного народу та колективного несвідомого. Зміст образу «свого» розкривається через присвійний характер (за параметрами володіння, місця, роду) в рамках протиставлення образу «чужого» -- нейтрального чи потенційно небезпечного. Відмежування «свого» від «чужого», як взаємодоповнююче протиставлення, притаманно людині як такий, бо усвідомлення себе можливе лише в протиставленні комусь іншому. Разом із цим це асиметричне відношення до інакшого, яке може бути нейтральним, або із схильністю до зневажливого ставлення «своїх» до «чужих». Натомість зміст образу «свого» в контексті взаємодоповнюючого протиставлення «іншому» розкривається через специфічне відношення «я-ти», в якому «інший» є рівноправним учасником співжиття і необхідною умовою співіснування «своїх». За допомогою «інших» «свої» усвідомлюють власну відмінність та самоідентичність. В процесі співжиття формується новий світ цінностей та значущостей співіснування. Співжиття «своїх» та «інших» спонукає до розважливого ставлення до себе і до світу. В такій моделі співжиття відбувається взаємний розвиток «своїх» та «інших».

Ескалація протиставлення «свої-чужі» на аксіологічній основі приводить до трансформації образу «чужого» в образ «ворога» та вивільняє агресію в «своїх» для знищення «ворога». Це відношення антагоністичні та супротивні. Зміст образу ворога складається з архетипу «ворога», що міститься в колективному несвідомому, історичної пам'яті та стереотипів суспільної свідомості і наповнюється конкретним вкрай негативним фактичним змістом.

Для розуміння процесу трансформації образу «чужого» у «ворога» релевантною є три- нарна класифікація з відповідними логічними операціями. В тринарній структурі «свої-чу- жі-вороги» ставлення «своїх» до інакших формується як до «чужих» або як до «ворога» під впливом інформаційного середовища, що спонукає «своїх» до певного ставлення до інакших. Тобто образ «чужих» під цілеспрямованим інформаційно-психологічним впливом може трансформуватися в образ «ворога», або зі зміною змісту інформаційного середовища навпаки, образ «ворога» трансформується в образ «чужого» чи «іншого».

Список використаних джерел

Архетип. Філософський енциклопедичний словник. К., Абрис. 2002. С. 39.

Бенвенист Э. Словарь индоевропейских социальных терминов. М., Прогресс, Универс, 1995. 453 с.

Вальденфельс Б. Топографія чужого: студії до феноменології Чужого. К., ППС, 2002. 206 с.

Ворог. Академічний тлумачний словник української мови. URL: http://sum.in.ua/s/vorogh

Гірц К. Інтерпретація культур: вибрані есе. К., Дух і літера, 2001. 542 с.

Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Полтава, Довкілля-К, 2006. 716 с.

Сенявский А. С., Сенявская Е. С. Историческая имагология и проблема формирования «образа врага» (на материалах российской истории ХХ в.). Вестник РУДН. Серия «История России». 2006. №2(6). С. 54-72.

Словник української мови: в 11 т. К., Наукова думка, 1970-1980. Т 9: С. 1978. 918 с.

Тернарна умовна операція. https://

artsandculture.google.com/entity/m0317j7?hl=uk

Тернер В. У. Проблема цветовой классификации в примитивных культурах (на материалах ритуала ндембу). Семиотика и искусствометрия М., 1972. 364 с.

Хобота О. Концепти «свій», «чужий», «інший» як основа представлення «іншого» у тревел- медіатексті: теоретичні положення. Діалог: медіас- тудії. 2022. №26. С. 170-188.

References

Arkhetyp. Filosofsjkyj encyklopedychnyj slovnyk. K., Abrys. 2002. S. 39.

Benvenist E. Slovar indoevropejskykh socialjnykh terminov. M., Proghress, Unyvers, 1995. 453 s.

Valjdenfeljs B. Topoghrafija chuzhogho. Doslidzhennja z fenomenologhii' chuzhogho. Frankfurt na Mayni: Zurkamp 1997. S. 72.

Vorogh. Akademichnyj tlumachnyj slovnyk ukrajinsjkoji movy. URL: http://sum.in.ua/s/vorogh

Ghirc K. Interpretacija kuljtur: vybrani ese. K.,

Dukh i litera, 2001. 542 s.

Selivanova O. O. Suchasna linghvistyka: terminologhichna encyklopedija. Poltava, Dovkillja-K,2006. 716 s.

Senjavskij A. S., Senjavskaja E. S. Istoriches- kaja imaghologhija i problema formirovanija «obraza vragha» (na materialakh rossijskoj istorii XX v.).

Vestnik RUDN. Serija «Istorija Rossii». 2006. #2(6).

S. 54-72.

Slovnyk ukrajinsjkoji movy: v 11 t. K., Naukova dumka, 1970-1980. T. 9: S. 1978. 918 s. ворог чужий бінарний

Ternarna umovna operacija. URL: https://

artsandculture.google.com/entity/m0317j7?hl=uk

Terner V. U. Problema cvetovoj klassyfykacii v prymitivnykh kulturakh (na materialakh rituala ndembu). Semiotyka i iskusstvometrija M., 1972. 364 s.

Khobota O. Koncepty «svij», «chuzhyj»,

«inshyj» jak osnova predstavlennja «inshogho» u trevel-mediateksti: teoretychni polozhennja. Dialogh: mediastudiji. 2022. #26. S. 170-188.

Размещено на Allbest.ru