Філософсько-методологічні основи наукових досліджень сім’ї

Размещено на http://www.allbest.ru/

Філософсько-методологічні основи наукових досліджень сім'ї

Олександр Михайлович Шаталович, Доктор філософських наук, доцент, професор кафедри філософії; Інна Василівна Шаталович, Кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Анотація

Метою статті є експлікація філософсько-методологічних основ наукових досліджень сім'ї. З'ясовано, що у сфері фамілістичних досліджень назріла необхідність междисциплінарного підходу та створення окремого міждисциплінарного напряму - фамілістики. Для подальшого руху в зазначеному напрямку запропоновано комплекс з 14 методів з прикладами їх застосування до дослідження сім'ї. Історичний метод націлено на розгляд особливостей розуміння сім'ї з урахуванням історичного контексту. Логічний та метафізичний методи затребувані у зв'язку з проблемою наукового визначення сім'ї, яка полягає в нечіткій артикуляції метафізичних основ і сутнісної специфіки сім'ї. Діалектичний метод дозволяє аналізувати історичні метаморфози сім'ї та її діалектичну сутність. Символічний метод запропонований для пошуку цілісного розуміння сім'ї (наприклад, в філософії Платона). Трансцендентальний, екзистенціальний і феноменологічний методи допомагають досліджувати апріорний вплив сім'ї на світогляд людини. Метод герменевтики дозволяє розглядати інтерпретації сім'ї в історії культури та на сучасному етапі. За допомогою семіотичного методу можлива експлікація сімейного коду буття. Структурний, системний і синергетичний методи націлено на виявлення сім'ї як структури і системи в контексті історичних метаморфоз. Через парадигмальний метод впроваджено поняття «фамілістичні парадигми» з можливістю аналізу їх еволюції в історії культури.

Ключові слова: сім'я, родина, шлюб, філософія сім'ї, фамілістика, методологія.

Abstract

Philosophical and Methodological Basis of Scientific Study of Families

Oleksandr Shatalovych, Doctor of Philosophical Sciences, Associate Professor, Professor of the Department of Philosophy; Inna Shatalovych, Ph.D. in Philosophy, Associate Professor of the Department of Philosophy, Oles Honchar Dnipro National University

The purpose of the article is to explain the philosophical and methodological foundations of scientific family research. A review of the literature in the field offamilistic studies showed that there is a need for an interdisciplinary approach, as well as the creation of a separate interdisciplinary direction - familistics. For further movement in the specified direction, the authors proposed a set of 14 methods with examples of their application to family research. The historical method is necessary for the researcher because it is impossible to adequately consider any idea without taking into account its historical context. Logical and metaphysical methods help solve the problem of the scientific definition of the family. This problem lies in the vague articulation of the metaphysical foundations and essential specificity of the family. The dialectical method allows to analyze the historical metamorphoses of the family and its essence in the context of the dialectic of single and multiple, whole and partial, life and death.

The symbolic method can be used to reconstruct a holistic understanding of the family (for example, in Plato's philosophy). Transcendental, existential and phenomenological methods make it possible to study the a priori influence of the family on the worldview and the sphere of knowledge. The method of hermeneutics allows to consider interpretations of the family in the history of culture and at the present stage. The semiotic method allows explaining the family code of being. Structural, systemic and synergistic methods help reveal the essence of the family in a structural and systemic key and analyze the historical metamorphoses of the understanding of the family way of being. The paradigmatic method allows introducing the concept of “familistic paradigms” with the possibility of analyzing their evolution in the history of culture.

Key words: family, marriage, family philosophy, familistics, methodology.

Постановка проблеми та аналіз останніх публікацій

Як встановити, що таке сім'я? На перший погляд, найбільш проста відповідь знаходиться в емпіричній площині: спільне проживання подружжя, наявність народжених дітей. Але спільне проживання у випадку полігінії або поліандрії ми також називаємо сім'єю. А є і «монастирська сім'я», «сім'я наук», «мовна сім'я», де про батьків та дітей можна говорити лише в переносному значенні. Отже «сім'я» - це поняття, яке має безліч значень і часто ми під «сім'єю» маємо на увазі різні сутності. Проте, якщо навіть брати до уваги тільки соціальний вимір сім'ї, то і тут фамілістичні (от лат. familia - сім'я) розробки, представлені дуже широким спектром досліджень [Гурко 2016], обсяг яких продовжу стрімко зростати (наприклад, тільки з 1900 по 1986 рік було нараховано понад 60 тисяч публікацій). Тому невипадково можна зустріти дорікання з боку вченої спільноти на недостатність теоретичного осмислення сім'ї. Так, на думку відомого соціолога У. Гуда, ніхто з видних теоретиків (М. Вебер, В. Парето, Е .Дюркгейм, Т. Парсонс, Дж. Хоманс) не створив послідовної теорії сім'ї. Сучасна соціологіня С. Бурова теж звертає увагу на те, що через надзвичайну складність і багатогранність сім'ї відсутня її загальна (у строгому розумінні) макротеорія. А. Антонов і В. Медков пропонують створення міждисциплінарного системного підходу до сім'ї - фамілістики [Антонов, Медков 1996: 6].

Артикульоване вченими завдання з міждисциплінарного синтезу або побудови макротеорії сім'ї свідчать про сучасну затребува- ність комплексного філософського підходу, здатного у якості методологічного базису вивести дослідників за обмеження емпіричних рамок «фізики» сім'ї. Проте, в роботах сучасних дослідників сім'ї можна поки що констатувати акцентування лише окремих підходів із скарбнички методологічного філософського інструментарію, наприклад: історичного [Kane 2019], діалектичного [Gupta 2018; Пешина 2019], структурного [Buchmann, Powell, Tabor, Miller 2022], системного [Furstenberg 2019; Тимофеева 2021].

Метою статті є експлікація філософсько-методологічних основ наукових досліджень сім'ї з розглядом основних методів, які доцільно використовувати під час комплексного дослідження сім'ї.

Виклад основного матеріалу

В першу чергу, слід привернути увагу на герменевтичний метод, прикладом застосування якого щодо фамілістичної проблематики є аналіз батьківства у П.Рікьора.

Зазначимо, що даний метод не можливо оминути через необхідність відповідної інтерпретації та семантичної адекватності. Проблема полягає в тому, що «сім'я» в давніх мовах (давньогрецька, давньоєврейська, латинь) передається полісемантичними термінами. Так, давньогрецький термін oikos означає - дім, приміщення і житло; майно і стан, а разом з тим - рід, сім'ю, сімейство, домочадців, і навіть більш широку спільність - народ, вітчизна, і, нарешті, цим словом може позначатися храм, святилище. Як підкреслюють дослідники, для позначення кожного з цих різнопорядкових для сучасної свідомості понять існують і спеціальні слова, але у слові oikos, всі ці смисли сходяться воєдино [Анисин, Анисина 2006: 16-17]. З цього приводу виникає правомірне питання: чи є сучасна термінологічна інтерпретація сім'ї тотожною античному розумінню? Відповідно, «накидання» сучасних термінів на попередні епохи необхідно проводити досить виважено.

Ще один приклад використання герменевтичного підходу - це «вслухування» в мову, витоки якого слід відзначити ще у Платона, а безсумнівна заслуга у відродженні даного прийому належить М.Гайдеґґеру.

Необхідно вслухатися в мову для розкриття потаємних смислів концептосфери сім'ї. Наприклад, якщо провести етимологічне «вслухування» у давньослов'янське слово «бракъ» (шлюб), можна «почути»: брати тобто забирати, заволодівати (не випадково саму основу шлюбу у стародавніх слов'ян становило викрадення дівчини з іншого роду, племені, реліктом якого аж до сьогодення є народна традиція викрадення нареченої на весіллі); а також брати з собою тобто нести «бремя» (тягар) або вагу (звідси і «бремя семейной жизни» і «беременная» / «вагітна»).

З герменевтичним тісно пов'язаний семіотичний метод, прикладом розробки якого є роботи О.Максапетяна [Максапетян 2002]. Зокрема, аналізуючи твори В.Шекспіра, він підкреслює, що коли Гамлет, принц Данії стверджує: увесь світ - «в'язниця» з безліччю затворів, темниць та підземель, (причому Данія одна з найгірших в'язниць), то тут має місце «метафоричне перенесення» або екстраполяція дефінітивного мовного опису (термінології) одного певного світу (онтології) на будь-який інший світ (іншу онтологію) з подальшою глобалізацією, тобто розповсюдженням прийнятої моделі на всі світи, і, отже, на весь Світ. На підставі зазначеного механізму за А. Максапетяном будуються варіанти моделей опису світу таких як: «Світ-як В'язниця», «Світ-як-Поле Битви», «Світ-як-Подружнє ложе», «Світ-як-Сім'я» тощо.

Спираючись на приклад даної семіотичної розробки, можна проаналізувати в історії культури сімейний код буття, який екстраполюється на опис різних сфер: природного (сімейство злакових), суспільного (сім'я народів), божественного (Бог-Отець, Син Божий, Богоматір). Таким чином, сім'я постає універсальною моделлю в описанні світу.

Далі доцільно звернутися до символічного методу, прикладом розробки якого є числені роботи О.Лосєва. Він робить висновок, що філософія Платона, в якій родові ідеї відіграють важливу роль є реалістичний символізм [Лосев 1993: 631]. Не випадково, що ідея (ейдос), яка будує весь космос у філософії Платона отримує назву «батька і деміурга», а матерію, яка сприймає цю творчу ідею, античний мислитель назвав «годувальницею» і «восприємницею ідеї». Кожна річ в такому випадку є породження деміургічного батька і матері-матерії, що сприймає ідею. Отже, космос у Платона є живою істотою, який живе на основі сімейно-родових відносин. Вічні божественні ідеї, втілюючись у матеріальну начало, вступають з ним в «шлюб», породжуючи красу. Цьому космічному процесу повинна наслідувати і людина, і людський рід, і держава, здійснюючи символічний шлюб душі чи спільноти душ із Благом. Отже саме символічний підхід дозволяє поєднати в рамках єдиної концепції суперечливу сферу сімейно-шлюбних відносин у вченні Платона: еротоманію («Федр»), ідеал безшлюбності («Бенкет»), спільність дружин і дітей («Держава»), регламентацію сімейно-шлюбної сфери («Закони»).

Наступний - метод, без прийомів якого не може обійтися жодне наукове дослідження - це логічний аналіз. Актуальним серед сучасних дослідників залишається питання визначення сім'ї. Так наприклад, С. Денискін [Денискін 2020] вважає, що розуміння сім'ї як малої соціальної групи методологічно некоректно і не відображає її сутнісні ознаки. Підтримуючи думку дослідника, зазначимо, що науковий опис сім'ї зазвичай зосереджено на фіксуванні мінімальних «усереднених» відомостей (група, шлюбні стосунки, родинні зв'язки, спільний побут) тобто акцентовано соціальні та біологічні ознаки, а етичні та ак- сіологічні аспекти відходять на другий план. Через це існує небезпека вихолощення змістовної серцевини сімейно-шлюбних стосунків. Отже, щоб знайти «мінімум» сім'ї, необхідно чітко розуміти, що знаходиться за «фізикою» сім'ї, тобто потрібно звернутися до «мета-фізики» сім'ї, про що свідчать роботи таких сучасних дослідників як С. Суров'ягін і Ю. Шрейдер.

Дотримання метафізичного методу спонукає дослідника відповідати на питання: у чому полягає сутність сім'ї, її «щойність», інваріантне ядро? З чого складається сімейність? Сім'я реальна чи номінальна, вона індівідуалія чи універсалія, субстанція чи процес? Ключовим для застосування метафізичного підходу є арістотелівське розуміння метафізики в його чотирьох основних значеннях: 1) розглянути сім'ю з точки зору формальної, матеріальної (субстратної), діючої й цільової причини; 2) проаналізувати сім'ю як суще крізь призму актуального і потенційного буття, а також за категоріями: чоловічого і жіночого, батьківського і дитячого, свого і чужого; 3) виявити сутність сім'ї; 4) визначити метафізичний абсолют «першодвигун» сім'ї.

Крім цього у фамілістичних дослідженнях доречно звернутися до поняття метафізичних основ сім'ї - це позаемпіричні підґрунтя, які оформлюють, спричинюють емпіричну реальність сімейних стосунків. Роль метафізичної основи для сім'ї можна за аналогією порівняти з роллю душі для тіла. Хоча тіло, на відміну від душі дано нам в чуттєвому досвіді, проте, саме душа як метафізична основа робить тіло живим. Так і в сім'ї: є емпірично дана нам сукупність людей, але за яким обставин ми називаємо їх сім'єю? Де той стрижень, який скріплює цю сукупність в одне ціле і одухотворяє її? На думку авторів статті, цей стрижень і є метафізична основа. Виявлення та аналіз таких основ в історії культури є предметом для дослідження за допомогою метафізичного підходу.

Звертання до феноменологічного методу дозволяє прояснити сутнісний смисл сім'ї, її ноему. Простежити відносини, притаманні для тієї чи іншої сім'ї важливо, але важливіше зрозуміти, що таке сімейність взагалі, що робить відносини людей сімейними? Що робить сім'ю саме такою? Що таке сімейність, шлюбність? Без постановки і вирішення цих феноменологічних питань теоретичне пізнання сім'ї буде неповноцінним.

Пристосовуючи до аналізу сім'ї знамените гасло Е. Гуссерля: «Назад до речей!» слід повернути до безпосереднього сприйняття сім'ї, а не теоретичних схем сім'ї. Необхідно надати можливість сім'ї самій свідчити про себе. Необхідно «вслухатися», «вчуватися» в сім'ю, а не просто нав'язувати сім'ї свої раціональні схеми, ототожнюючи їх з реальністю.

Важливими феноменологічними концепціями, які доречно використовувати досліднику є концепції життєвого світу та ін- терсуб'єктивності. Перш за все, сприйняття сім'ї починається, виходячи з життєвого світу. Будь-який дослідник сім'ї не може повністю елімінувати власний сімейний досвід, оскільки він вкорінений в сім'ю через народження, виховання, життєвий світ. Досліджуючи іншу сім'ю, ми будемо мимоволі порівнювати її з досвідом своєї особистої сім'ї, тому нам так непросто зрозуміти чужу сім'ю. Хоча вірно і зворотне, в іншій родині ми зможемо зрозуміти лише те, що було дано нам в досвіді нашої сім'ї. Отже, лише в ракурсі своєї сім'ї ми можемо сприйняти й іншу сім'ю.

Звернення до екзистенціального підходу також викликано важливістю врахування життєвого світу і особистого досвіду при дослідженні сім'ї. В цьому відношенні цікаві спостереження С. Аверинцева. Він звернув увагу, що наука живе в конкретній множинності наукових дисциплін і знімає з досліджуваного предмета проекції на свої «екрани». Люди ж помилково приймають уявлені схеми за справжній образ реальності. Зокрема, коли ми, самі того не помічаючи, в побутовій розмові, говоримо про «психологію» людини або про її «фізіологію», то ми навіть на лексичному рівні підміняємо поняття реальності поняттям науки, що цю реальність вивчає. Ця ж проблема стосується і сім'ї. З чого складається дійсність подружжя? З фізіології, психології, соціології, економіки, моралі? Але, як справедливо підкреслює С. Аверинцев, все це - проекції, тільки не сама річ, відома нам з особистого досвіду [Аверинцев 2006: 797798].

Біологія, психологія, соціологія вивчають людину як предмет серед предметів, залишаючи за дужками екзистенцію. Існування в своїй неповторності не може бути предметом безособових дискурсів. Екзистенція - завжди моя екзистенція. Отже екзистенціальний спосіб дослідження сімейного буття є цілком виправданим і не повинен бути елімінований у науковому пізнанні.

У мільйонів людей є потреба в сім'ї, причому не функціонального, а екзистенціального, сутнісного характеру. Людина не може бути поодинці, без сім'ї. Вона, хоча і існує в суспільстві, але все одно прагне до більш інтимного спів-буття. Ми з необхідністю прагнемо так чи інакше реалізувати закладену в нас співбуттєвість. В екзистенціально-діалогічному аспекті сім'я може бути представлена як спів-буття («ми») і діалог («Я-Ти» відносини) які поряд з екзистенціалами закинутості, несамотності, турботи актуалізують екзистенціали вірності, надії і любові.

Трансцендентальний підхід, який як відомо за І. Кантом і Г. Когеном, займається пошуком загальнозначущих апріорних передумов дозволяє пояснити той факт, що кожна людина сприймає світ через фамілістичні форми крізь які переломлюється її власний досвід сприйняття. Так, наприклад, екстраполяція Едипового комплексу на всю культуру в цілому і переконаність в необхідності сексуального розкріпачення суспільства були запропоновані З. Фройдом, який мав проблемні стосунки з батьком і не міг тривалий час одружуватися (як відомо, батько нареченої спочатку відмовляв йому як незаможному лікарю-початківцю).

Використання історичного підходу у фамілістичних дослідженнях обумовлено тим, що, по-перше, неможливо адекватно розглянути будь-яку ідею без урахування її історичного контексту. Не слід забувати, що сім'я (в сучасному її значенні) - це явище порівняно «молоде». Як акцентують увагу дослідники [Анисин, Анисина 2006: 16], і в європейському середньовіччі, і набагато пізніше навіть самого терміну «сім'я» не існувало, так як було відсутнє уявлення про неї в сучасному сенсі слова. Людина того часу не відмежовувала від свого обранця, дітей від батьків, близьких або далеких родичів, а також інших осіб, не пов'язаних з ним кровною спорідненістю, що жили з ним під одним дахом.

У такий спосіб, некоректно говорити про сім'ю без уточнення епохи. Некоректно, досліджуючи сім'ю в античності робити це, наприклад з позитивістських позицій ХХ століття, не враховуючи історичний контекст античного космоцентризму. Сім'я стародавнього світу - «космічна». Космос це - життя. Він є величезною сім'єю, подібною до субстанціального океану, фамілістичні закономірності якого знаходять своє відображення в кожній його краплині - малій сім'ї (мікрокосмосі). Отже «космічна» сім'я античності істотно відрізняється від сім'ї як верифікованої соціальної схеми ХХ століття.

Крім того, слід звернути увагу на прийом реконструкції, як важливу частину історичного підходу. Як справедливо підкреслював вітчизняний дослідник В. Горський, історичне знання завжди опосередковане, а його об'єкт носить реконструктивний характер. Завдання, що вирішуються істориком, зводяться до вивчення того, що безпосередньо не існує в сьогоденні, а дійшло до нас з минулого через «сліди» і відповідно вимагає реконструкції.

Спираючись на цей прийом автори статті запропонували реконструювати ідею сім'ї у відповідних історичних епохах у вигляді субстанціального (Стародавній світ), сакраментального (середньовіччя), соціального (Новий час) і процесуального (сучасність) проектів. Слід підкреслити, що з'явившийся в ту чи іншу епоху проект сім'ї не зникає повністю в інших епохах, а продовжує свою реалізацію поряд з іншими проектами.

Діалектичний метод дозволяє описати як історичні метаморфози сім'ї, так і діалектичну сутність сім'ї. Показовим прикладом слугує діалектичний аналіз сім'ї у Г. Гегеля, який виділяє три типи взаємин у сім'ї: чоловіка з дружиною, батьків з дітьми, брата з сестрою. Доцільність застосування діалектичного методу до аналізу сім'ї обґрунтовують і сучасні дослідники. Так, В. Попова виділяє сімейні антиномії: кровноспоріднених зв'язків і виходу за межі цих зв'язків; батьків і дітей; любові і шлюбу; плотського і духовного; смерті індивіда і безсмертя роду [Попова 2012]. На думку дослідника А. Беттлера, закон єдності і боротьби протилежностей схоплений у стосунках чоловіка і жінки, чоловіка і дружини, батька і матері; закон заперечення заперечення - в переході батьки-діти-батьки; а закон переходу кількості в якість відображає кожне потомство щодо своїх батьків [Бэттлер 2006: 99-100]. Таким чином, сім'я в діалектичному розумінні є рівновага протилежностей (чоловічого - жіночого, батьківського - дитячого, рідного - чужого) і взаємопереходи (єдиного і множинного, цілого і часткового, життя і смерті).

Для дослідження сім'ї дослідники широко застосовують системний і структурний методи, приклади використання яких можна почерпнути у Аристотеля, Г. Гегеля, Т. Парсонса, К. Леві-Строса і ін.

У структурному ключі сім'я має наступні стосунки: подружні, батьківські, споріднені і володарські (пан і раб, чоловік і дружина, батько і діти - неподільні частини сім'ї за Арістотелем), що ієрархічно впорядковані згідно з кратологічними характеристиками, які ілюструються в етимології українського концепту «шлюб»: поряд із конотаціями любові (*люб- від ljubiti) є також наказові конотації (slub - обітниця, slubic - присягати).

Якщо використовувати системну термінологію, то як підкреслює А. Беттлер [Бэттлер 2006: 99-100], дві самостійні цілісності (чоловік і жінка) повинні перетворитися в частини, щоб скласти нову цілісність - сім'ю. Остання, таким чином, є система, що складається з двох елементів-частин, які свої нові якості набувають в новій єдності - сім'ї.

Так, як сім'я не просто система, а складна нелінійна система, то для дослідження історичних метаморфізацій ідеї сім'ї системний метод може бути доповнений синергетичним. Прикладом застосування даного поєднання методів до дослідження сім'ї в сучасній науковій літературі служить робота М. Сьоміної [Сёмина 2011].

Термінологія синергетики (наприклад, терміни атрактор, біфуркація, динамічний хаос) є досить зручною для аналізу фамілістичної проблематики. Так, наприклад, варіації концепцій сім'ї при переході між епохами можна наочно охарактеризувати як розгалуження траєкторій (біфуркацій). В кінцевому підсумку, із безлічі варіантів в ту чи іншу епоху з'являється загальновизнане розуміння сім'ї, яке в своєму розвитку направляється до певного атрактора. Також сім'ю ми можемо порівняти з динамічним (керованим) хаосом: сім'я виникає на стику ірраціонального (хаосу бажань, почуттів, емоцій) і раціонального (космосу, розсудливості, благорозуміння).

Завдяки парадигмальному методу (відштовхуючись від поняття наукової парадигми Т. Куна) автори вводять поняття фамілістична парадигма, яке слід відрізняти від використовуємого А. Антоновим (у значенні просімейної). У контексті даного дослідження, фамілістична парадигма - загальноприйнятий зразок (від грец. paradeigma - зразок, модель, приклад) сім'ї або сукупність зразків, вектор для фамілістичних синтезів, який поступово прояснюється в будь-якій епосі або суспільстві. У поєднанні з синергетичною термінологією, фамілістична парадигма є деякий атрак- тор, до якого спрямовані траєкторії розвитку різних фамілістичних систем.

Висновки

Беручи до уваги викликану необхідність медисциплінарного підходу щодо дослідження сім'ї та створення окремого міждисциплінарного напряму - фамілістики, було запропоновано комплексний розгляд 14 методів з прикладами їх застосування до дослідження сім'ї, а саме: герменевтичного, семіотичного, символічного, логічного, метафізичного, феноменологічного, екзистенційного, трансцендентального, історичного, діалектичного, структурного, системного, синергетичного, парадигмального.

Метод герменевтики дозволяє розглядати інтерпретації сім'ї в історії культури та на сучасному етапі з урахуванням семантичної адекватністі розуміння сім'ї, яка, наприклад за часів античності сім'я позначалася полісемантичним терміном oikos. За допомогою семіотичного методу можлива експлікація сім'ї як універсальної моделі в описанні світу, сімейного коду, який екстраполюється на опис різних сфер буття. Символічний метод дозволяє досліджувати сім'ю як символічний спосіб життя та з'ясувати реалістичний символізм платонівської філософії, згідно якій сім'я становить не стільки інститут соціуму, скільки інститут космосу, символічний шлюб душі чи спільноти душ із Благом.

Логічний та метафізичний методи затребувані у зв'язку з проблемою наукового визначення сім'ї, яка полягає в нечіткій артикуляції метафізичних основ і сутнісної специфіки сім'ї. Трансцендентальний, екзистенціальний і феноменологічний методи допомогають досліджувати апріорний вплив сім'ї на світогляд людини. Історичний метод націлено на розгляд особливостей розуміння сім'ї з урахуванням історичного контексту. Діалектичний метод дозволяє аналізувати історичні метаморфози сім'ї та її діалектичну сутність. Структурний, системний і синергетичний методи націлено на виявлення сім'ї як структури і системи в контексті історичних метаморфоз. Через парадигмальний метод впроваджено поняття «фамілістичні парадигми» з можливістю аналізу їх еволюції в історії культури.

Отже, звернення до означеної сукупності філософських методів пізнання сім'ї розкриває її багатовимірність, незведеність тільки до біологічних чи соціальних феноменів та сприяє демаркації фамілістічної реальності і «оздоровленню» наукових концепцій сім'ї.

сім'я діалектичний фамілістичний

Бібліографічні посилання

1. Buchmann M., Powell B., Tabor J.A., Miller L.R. (2022). Diverse Family Forms and Children's WellBeing, іп: Emerging Trends in the Social and Behavioral Sciences. Eds. R.A. Scott, S.M. Kosslyn and M. Buchmann.

2. Furstenberg F.F. (2019), Family Change in Global Perspective: How and Why Family Systems Change. Family Relations, 68: 326-341.

3. Gupta, Chhanda. (2018). In Search of Just Families: A Philosophical View. Lexington Books.

4. Kane L.W. (2019). What is a family? Considerations on purpose, biology, and sociality. Public Affairs Quarterly, 33(1), 65-88.

5. Аверинцев С.С. (2006). Брак и семья. Несвоевременный опыт христианского взгляда на вещи, в: София-Логос-Словарь. Собрание сочинений. Под ред. Н.П. Аверинцевой и К.Б. Сигова. К.: Дух і Літера, 796-815.

6. Анисин А.Л., Анисина С.С. (2006). Семья как быт и бытие в истории и жизни. Тюмень.

7. Антонов А.И., Медков В.М. (1996). Социология семьи. М.: МГУ.

8. Бэттлер А. (2006). О любви, семье и государстве. Философско-социологический очерк. М.: КомКнига.

9. Гурко Т.А. (2016). Теоретические подходы к изучению семьи: монография. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Институт социологии РАН.

10. Денискин С.А. (2020). Философия семьи: пролегомены. Вестник Челябинского государственного университета, 8(442), 49-55.

11. Кравченко Г.С. (2019). Роль сім'ї та шлюбу в сучасному суспільстві - соціально-філософський аспект. Наукове пізнання: методологія та технології, 1, 51-58.

12. Лосев А.Ф. (1993). Очерки античного символизма и мифологии. М.: Мысль.

13. Максапетян А.Г. (2002). Язык и метафизика. Ереван: Ноян Тапан.

14. Пешина Е.В. (2019). Семья как объект изучения социально-гуманитарных наук: проблема определения понятия. Социальные и гуманитарные науки: теория и практика, 1(3), 159-166.

15. Попова В.В. (2012). Нравственные антиномии семьи и брака. Ученые записки. Электронный научный журнал Курского государственного университета, 1, 292-299.

16. Сёмина М.В. (2011). Семья с позиций системно-синергетического подхода. Вестник Бурятского государственного университета, 6, 30-35.

17. Тимофеева А.В. (2021). Определение понятия «семья» в социологических исследованиях. Актуальные проблемы гуманитарных и социально-экономических наук, 4(83), 128-130.

References

1. Anisin A.L., Anisina S.S. (2006). Sem'ja kak byt i bytie v istorii i zhizni [Family as life and being in history and life]. Tyumen. (in Russian)

2. Antonov A.I., Medkov V.M. (1996). Sotsiologiyasem'i [Sociology of the family]. Moscow: MGU. (in Russian)

3. Averintsev S.S. (2006). Brak i sem'ya. Nesvoyevremennyy opyt khristianskogo vzglyada na veshchi [Marriage and family. Untimely experience of the Christian view of things], in: Sofiya-Logos-Slovar'. Sobraniye sochineniy. Pod red. N.P Averintsevoy i K.B. Sigova. Kyiv: Dukh 1 Litera, 796-815. (in Russian)

4. Battler A. (2006). O lyubvi, sem'ye i gosudarstve. Filosofsko-sotsiologicheskiy ocherk [About love, family and state. Philosophical and sociological essay]. Moscow: KomKniga. (in Russian)

5. Buchmann M., Powell B., Tabor J.A., Miller L.R. (2022). Diverse Family Forms and Children's WellBeing, in: Emerging Trends in the Social and Behavioral Sciences. Eds R.A. Scott, S.M. Kosslyn and M. Buchmann.

6. Deniskin S.A. (2020). Filosofija sem'i: prolegomeny [Philosophy of the family: prolegomena]. Vestnik Cheljabinskogo gosudarstvennogo universiteta, 8 (442), 49-55. (in Russian)

7. Furstenberg F.F. (2019). Family Change in Global Perspective: How and Why Family Systems Change. Family Relations, 68: 326-341.

8. Gupta Chhanda. (2018). In Search of Just Families: A Philosophical View. Lexington Books.

9. Gurko T.A. (2016). Teoreticheskie podhody k izucheniju sem'i [Theoretical approaches to family studies]. 2 izd., pererab. i dop. Moscow: Institut sociologii RAN. (in Russian)

10. Kane L.W. (2019). What is a family? Considerations on purpose, biology, and sociality. Public Affairs Quarterly, 33(1), 65-88.

11. Kravchenko Gh.S. (2019). Rolj sim'ji ta shljubu v suchasnomu suspiljstvi - socialjno-filosofsjkyj aspekt [The role of a family and a slaughter in modern society - social and philosophical aspects]. Naukove piznannja: metodologhija ta tekhnologhiji, 1, 51-58. (in Ukranian)

12. Losev A.F. (1993). Ocherki antichnogo simvolizma i mifologii [Essays on ancient symbolism and mythology]. Moscow : Mysl'. (in Russian)

13. Maksapetyan A.G. (2002). Yazykimetafizika [Language and metaphysics]. Yerevan: Noyan Tapan. (in Russian)

14. Peshina E.V. (2019). Sem'ja kak ob”yekt izuchenija social'no-gumanitarnyh nauk: problema opredelenija ponjatija [Family as an object of social and humane study: problem of the definition]. Social'nye i gumanitarnye nauki: teorija i praktika, 1(3), 159-166. (in Russian)

15. Popova V.V. (2012). Nravstvennyye antinomii sem'i i braka [Moral antinomies of family and marriage]. Uchenyye zapiski. Elektronnyy nauchnyy zhurnal Kurskogo gosudarstvennogo universiteta, 1, 292-299. (in Russian)

16. Semina M.V (2011). Sem'ya s pozitsiy sistemno-sinergeticheskogo podkhoda [Family from the standpoint of a system-synergetic approach]. Vestnik Buryatskogo gosudarstvennogo universiteta, 6, 30-35. (in Russian)

17. Timofeeva A.V (2021). Opredelenie ponjatija «sem'ja» v sociologicheskih issledovanijah [Definition of the concept of «family» in sociological research]. Aktual'nye problemy gumanitarnyh i social'no- jekonomicheskih nauk, 4 (83), 128-130. (in Russian)

Размещено на Allbest.ru