Г. Марсель: сім'я як об'єкт філософської рефлексії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Г. МАРСЕЛЬ: СІМ'Я ЯК ОБ'ЄКТ ФІЛОСОФСЬКОЇ РЕФЛЕКСІЇ

Оксана Олександрівна Осетрова

Доктор філософських наук,

професор кафедри філософії,

Завідувач кафедри соціальної роботи

Анотація

Кризові явища, які наразі охопили як світ загалом, так і Україну, зокрема, загостривши стан аномії - економічної, шлюбної, сімейної, позначилися не тільки на державах, окремих особах, але й на сім'ї як малій соціальній групі. Так, COVID-19 і спричинений ним карантин послужили джерелом відчуження та зростання непорозумінь всередині сім'ї, а повномасштабна війна, розв'язана РФ проти України, як джерело хаосу й смерті явила собою одну з важливих причин деструктивних процесів, які актуалізували проблематику сім'ї та сімейних цінностей загалом і прийомної сім'ї, зокрема, оскільки збільшилася кількість дітей, які потребують переміщення, та загострилася проблема соціального сирітства. У даному контексті особливий науково-дослідницький інтерес викликають фамілістичні погляди французького мислителя Г. Марселя, сформовані у часи Другої світової війни. У зв'язку з цим мета даного дослідження полягає у з'ясуванні ключових світоглядно-ціннісних координат Г. Марселя щодо сутності та функцій сім 'ї, а також у співвіднесенні його філософської позиції з реаліями сучасної України. Під час дослідження з'ясовано, що світоглядно-ціннісна позиція Г Марселя з фамілістичних питань наразі є актуальна, оскільки мислитель акцентує увагу на осмисленому підході до створення сім'ї, здатної усвідомлено зреалізувати місію творця, не тільки відтворивши потомство, але й усвідомлено вклавши в нього (у дітей) екзистенціальну іскру. Заслуговують на увагу й виокремлені філософом ризики усиновлення, яке, на його думку, не має носити у суспільстві розповсюджений характер. Однак у сучасних умовах існування українського народу ця настанова втратила свою актуальність, оскільки немає «чужих» дітей, а потреба в усиновленні наразі зумовлена ситуацією війни, наслідки якої позначаються на представниках усіх вікових категоріях, безпосередньо впливаючи на свідомість і підсвідоме дітей.

Ключові слова: сім'я, прийомна сім'я, фамілістичний, цілісність, діти, народження дітей, усиновлення, батьківство, невичерпаність буття.

Abstract

H. Marcel: the family as an object of philosophical reflection

Oksana Osetrova Doctor of Philosophical Sciences, Professor of the Department of Philosophy, Head of the Department of Social Work, Oles Honchar Dnipro National University

The crisis phenomena that have currently engulfed both the world in general and Ukraine in particular, exacerbating the state of anomie - economic, marital, family, affected not only the state, individuals, but also the family as a small social group. Thus, COVID-19 and the quarantine caused by it served as a source of alienation and growing misunderstandings within the family, and the full-scale war unleashed by the Russian Federation against Ukraine, as a source of chaos and death, was one of the important causes of destructive processes that intensified the problems of families and family values in general and foster families, in particular, as the number of children in need of relocation has increased and the problem ofsocial orphanhood has worsened. In this context, the familistic views of the French thinker H. Marcel, formed during the Second World War, are of particular scientific and research interest. In this regard, the purpose of this study is to clarify the key worldview and value coordinates of H. Marcel regarding the essence and functions of the family, as well as to correlate his philosophical position with the realities of modern Ukraine. Achieving the specified goal will contribute to the search for effective ways of family development, including - foster care, as well as the formation of conscious parenthood, including among candidates for foster parents and foster parents offoster families and family-type children's homes. During the research, it was found that the worldview and value position of H. Marcel on familistic issues is currently relevant, since the thinker focuses on a meaningful approach to creating a family, capable of consciously realizing the mission of the creator, not only by reproducing offspring, but also by consciously investing he (children) have an existential spark. The philosopher highlighted the risks of adoption, which, in his opinion, should not be widespread in society. However, in the modern conditions of the existence of the Ukrainian people, this instruction has spent its relevance, since there are no “alien” children, and the need for adoption is currently determined by the war situation, the consequences of which affect representatives of all age categories, directly affecting the consciousness and subconsciousness of children.

Keywords: family, foster family, familistic, integrity, children, birth of children, adoption, paternity, inexhaustibility of being.

Постановка проблеми

Кінець XX - I чверть XXI століття - час змін, які позначилися на всіх сферах людської життєдіяльності - економіці, політиці, культурі тощо. При цьому cksl зазначити, що ті зміни, які наразі спостерігаються у сучасному українському суспільстві, вирізняються діаметрально протилежним характером:

1) конструктивні (наприклад, розвиток інноваційних технологій, який в Україні, зокрема у сфері освіти, набрав обертів - у т.ч. й через карантин, спричинений пандемією COVID-19);

2) деструктивні (серед ключових для України у даному контексті слід зазначити: ситуацію пандемії, що детермінувала ізоляцію/самоізоляцію індивідів; ситуацію на Сході України 2014 р.; повномасштабне вторгнення військ РФ на територію України 24 лютого 2022 р.).

Зазначені деструктивні зміни призвели до загострення стану аномії в українському суспільстві - економічної, шлюбної, сімейної та ін., що вплинуло як на державу загалом (до слова, інші держави опинилися у тотожній ситуації), так і на окремі особи (погіршення стану здоров'я, зростання рівня смертності серед населення, посилення суїцидальних тенденцій, особливо серед хворих на коронавірус, тощо).

З огляду на зазначене слід зауважити, що COVID-19 як джерело відчуження й зростання непорозумінь між близькими людьми, замкненими в єдиному просторі, та війна як джерело хаосу й смерті наразі являють собою першопричини розпаду сімей - через розлучення та загибель, у зв'язку з чим з новою силою у I чверті XXI століття актуалізовано проблематику сім'ї та сімейних цінностей загалом і прийомної сім'ї, зокрема, оскільки збільшилася кількість дітей, які потребують переміщення, та загострилася проблема соціального сирітства. Крім того, у контексті сучасних умов буття українського народу потребує філософського осмислення багатогранна проблема усвідомленого батьківства (точніше - материнства й батьківства).

Отже, у даній статті пильну увагу сфокусовано на сім'ї, що являє собою джерело (як фізичне, психологічне, емоційне тощо, так і метафізичне) невичерпаності буття внаслідок виконання репродуктивної функції, яка, між іншим, розгортається в сфері не тільки онтології, але й моралі (у даному контексті йдеться про розвиток особистісної та соціальної відповідальності особи, яка, у першу чергу, формується у сім'ї (надалі - громаді) у процесі виховання, що передбачає виконання батьківських функцій у належний спосіб).

Аналіз стану дослідження

Ретроспективний огляд наукового доробку з історії філософії та соціальної роботи дозволяє зробити висновок, що проблематика сім'ї завжди перебувала в полі зору й активної уваги мислителів. Так, до вивчення сім'ї як соціального об'єднання та аналізу похідних і дотичних до цієї тематики проблем зверталися Платон, Г.В.Ф.Гегель [Гегель 1970], філософи-екзистенціалісти, зокрема А.Камю, та ін. Крім того, на особливу увагу заслуговує внесок французького ученого Е.Дюркгайма, який ретельно дослідив проблему шлюбної та сімейної аномії (його доробок не втратив актуальності й сьогодні).

У контексті даної роботи особливої уваги заслуговують дослідження, присвячені аналізу феномену материнства, розгорнуті у сфері тендерної теорії, які з урахуванням світоглядної позиції авторів, на мою думку, доцільне класифікувати у такий спосіб:

1) праці, в яких репрезентовано позицію «зречення від материнства» (Б.Фрідан, С. Файерстоун, К.Міллет, К.Делфі та ін.);

2) праці, в яких репрезентовано позицію «відновлення материнства» (Е. Річ, Н. Чодороу, С.Раддік, Л.Ірігаре, Е.Сіксу, Ю.Кристева та ін.).

Слід зазначити, що безпосередньо у філософському ключі проблематику сім'ї досліджували такі сучасні вітчизняні науковці, як В.Зуєв (визначення поняття сім'ї, історичні форми та функції сім'ї, характерні для неї процеси тощо) (Соціальна філософія, 1997), Т.Павлова (історико-філософський аналіз категорії сім'ї з огляду на філософсько-правове вчення Г.В.Ф.Гегеля, а також дослідження питання зреалізації моральності у сім'ї) [Павлова 2011], Ю.Макєшина (вивчення феномену материнства в контексті гендерної проблематики) та ін.

Загалом проблемам сім'ї, сімейного життя, значення сім'ї у житті людини, а також у процесі виховання дітей присвячено наукові праці таких сучасних вітчизняних дослідників, як Т.Алєксєєнко, А.Ноур, О.Яременко, Т.Говорун, Н.Гойда, І.Звєрєва, Г.Лактіонова, С.Глазунов та ін., що розгортали своє бачення проблем сім'ї та шляхи їх вирішення безпосередньо на ґрунті практики соціальної роботи, заснованої на філософських засадах.

У психологічній площині заслуговують на увагу праці М.Боровцової, яка акцентувала увагу на процесі формування гендерної ідентичності хлопчиків у неповній сім'ї.

Однак, незважаючи на пильну увагу дослідників, феномен і проблематика сім'ї залишаються відкритими для філософської рефлексії та недостатньо вивченими, що детерміновано метафізичною невичерпаністю й багатомірністю як буття, так й окремої особистості, й зв'язків у системі «Я - Інший». Крім того, хоча філософська спадщина французького мислителя Г.Марселя й перебуває у полі зору дослідників, однак погляди філософа на проблематику сім'ї, зокрема ризики сімей та проблему усиновлення, наслідки вирішення останньої для суспільства загалом, наразі залишаються поза увагою дослідників. При цьому з огляду на сучасні реалії окреслені мислителем проблеми набули нового звучання й актуальності. Саме під цим кутом зору й було означено мету даного дослідження, яка полягає у з'ясуванні ключових світоглядно-ціннісних координат Г.Марселя щодо сутності та функцій сім'ї, а також у співвіднесенні його філософської позиції з реаліями сучасної України.

Досягнення зазначеної мети сприятиме пошуку ефективних шляхів розвитку сім'ї, у т.ч. - прийомної, а також формуванню усвідомленого батьківства, у т. ч. серед кандидатів у прийомні батьки та батьки-вихователі прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу.

Аналіз зазначеної у темі проблематики розгортається у даному дослідженні в історико-філософському ключі безпосередньо з урахуванням професійних компетенцій, набутих під час впровадження фахівцями практики соціальної роботи, зокрема йдеться про: 1) сім'ї, які перебувають у складних життєвих обставинах; 2) прийомні сім'ї; 3) дитячі будинки сімейного типу. Такий підхід, на мою думку, відкриває перспективу виходу історико-філософського дослідження у сферу практичної філософії та соціальної роботи.

Базою для розбудови даної статті слугують такі праці Г.Марселя, засновника екзистенціальної, або конкретної філософії, як «Таємниця родини» [Марсель 1999] і «Творча обітниця як суть батьківства» [Марсель 1999].

марсель світоглядний сім'я філософський

Виклад основного матеріалу дослідження

Загальновідомо, що під поняттям сім'ї дослідники різних наукових галузей, у першу чергу, розуміють певне соціальне утворення, зокрема:

1) у філософії - соціальне об'єднання [Соціальна філософія 1997];

2) у соціальній роботі - малу соціальну групу [Головатий 2005];

3) в юриспруденції - первинний та ос-новний осередок суспільства [Сімейний кодекс України 2020, ст. 3:6].

Із зазначеного контексту виокремлюється думка сучасної вітчизняної дослідниці Т.Павлової, яка, аналізуючи сутність феномену сім'ї, розглядаючи питання моральності сім'ї у полі філософсько-правового учення Г.В.Ф. Гегеля, робить доволі цікавий висновок про те, що «сім'я є природним утворенням» [Павлова 2011: 157], оскільки «з самого свого народження людина належить до певної сім'ї» [Павлова 2011: 157]. На мою думку, наведений висновок носить амбівалентний характер:

1) з одного боку, підтвердженням справедливості й слушності цієї позиції слугують передумови й витоки створення сім'ї, до яких, між інших, можна віднести статевий потяг між різними людьми, що є природним, але у площині моралі може зреалізуватися у шлюбі (до слова, і у філософії, і в соціальній роботі, і в юриспруденції при розгляді феномену сім'ї окрему увагу приділяється шлюбу (шлюбним відносинам));

2) з іншого боку, соціальні реалії свідчать про такі факти:

а) людина не завжди народжується у сім'ї (наприклад, мати-одиначка, яка виховувалася в інтернатному закладі й не мала зв'язків кровного споріднення, помирає під час пологів; зрозуміло, що у даному випадку новонародженою дитинкою опікуватиметься держава, але для цієї людини сутність поняття сім'ї та її роль будуть іншими, а сам «замінник» сім'ї носитиме виключно соціальний характер - інтернат, притулок, дитячий будинок тощо);

б) людина, навіть будучи народженою у сім'ї, не завжди здатна відчувати свою приналежність до неї (наприклад, домашнє насильство, ухилення батьків від виконання своїх прямих обов'язків, відсутність належної домашньої атмосфери турботи й піклування тощо).

В обох останніх випадках ми спостерігаємо той факт, як присутність людини у світі зреалізовується поза сім'єю. Як правило, людині, життя якої розгортається у зазначених вище ситуаціях, притаманні такі особливості, що позначаються як на складі її характеру, світоглядній і ціннісній системі координат, так і на поведінці та ставленні до Інших:

1) самотність (йдеться про екзистенціальну самотність одиничного (Я) всередині загального (притулок, інтернатний заклад, дитячий будинок, громада, суспільство), навіть за умов занурення й перебування конкретного Я всередині будь-якого соціального утворення);

2) відчуження від Інших і загалом відсутність сформованості прив'язаності до Іншого;

3) порушення цілісності власного Я, що впливає на самоідентифікацію (наприклад, жінка не ідентифікує себе як матір, оскільки в неї відсутній не тільки моральний взірець матері, а будь-який приклад взаємостосунків, що розвиваються у площині «мати - дитина»). - І це тільки ключові моменти, а не повний перелік особливостей, яким, як бачимо, притаманна порожнеча як нестача значущих для гармонійного життя складників.

Інакше кажучи, людина, яка перебуває «поза сім'єю», що є ситуація межова, маючи свідомі або неусвідомлювані бажання й прагнення до задоволення власної потреби цілісності, занурюється у зовнішню порожнечу, відчуття якої посилюється внутрішньою (екзистенціальною) порожнечею, породжуваною незадоволеністю її природних потреб у коханні, турботі, підтримці, впевненості, стабільності, налагодженому комунікативному акті, який збагачує духовно та душевно, тощо.

Отже, йдучи від зворотного, варто зазначити, що сім'я - це цілісність, в якій, зберігаючись, одночасно знімаються протилежності окремих одиничних Я, у т.ч. статеві. Підтвердженням даного висновку слугує думка Г.В.Ф.Гегеля щодо сутності поняття сім'ї, викладена німецьким мислителем у праці «Ієнська реальна філософія»: «Сім'я як ціле виступила проти іншого в собі замкнутого цілого: або ж у наявності завершені, вільні індивідуальності одне для одного; тут вперше є власно буття для духу, оскільки є самосвідоме для-себе-буття» [Гегель 1970: 314] (переклад наш - О.О.).

Слід зазначити, що до основоположних засад сім'ї Г.В.Ф. Гегель відносить такі:

1) природне кохання, з яким безпосередньо узгоджує процес народження дітей;

2) самосвідоме кохання;

3) спільну працю, взаємні послуги та турботу;

4) виховання [Гегель 1970: 314].

Інакше кажучи, німецький філософ окреслює функції сім'ї, неодноразово акцентуючи увагу на головній цінності сім'ї - дітях та їхньому вихованні. До слова, у сучасній соціальній роботі виокремлюються такі основні функції сім'ї: сексуальна, репродуктивна; вихована, регулятивна, рекреативна, економічна, господарсько-побутова, комунікативна, функція первинної соціалізації дитини, психотерапевтична. Виконання кожної із зазначених функцій є важливим для існування сім'ї як соціального об'єднання, однак пильну увагу дослідників, зокрема французького мислителя Г.Марселя, безпосередньо зосереджено на зреалізації репродуктивної функції.

Як зазначав вітчизняний науковець В. Зуєв, репродуктивна функція сім'ї є її найважливішою соціальною функцією. І дійсно, йдеться про відтворення й продовження людського роду, що й забезпечує невичерпаність буття. Крім того, учений наголосив на тому, що зазначена функція найбільшою мірою актуалізується «у кризові періоди, коли йде процес вимирання нації, а сім'я бере участь у кількісному і якісному відтворенні населення країни» [Соціальна філософія 1997: 316], закцентувавши при цьому й на важливості процесу виховання дітей. Наразі, коли Україна примусово занурена РФ у ситуацію війни, дана думка заслуговує на особливу науково-дослідницьку увагу.

Під зазначеним кутом зору особливого значення набуває й світоглядно-ціннісна позиція щодо феномену сім'ї, окреслена Г.Марселем, праці якого, присвячені проблемним фамілістичним питанням [Марсель 1999], припадають на період Другої світової війни (1943 р.). Так, згідно з позицією Г.Марселя, слід виокремити два протилежні типи причин створення сім'ї:

1) неприйнятні за жодних обставин (мислитель у даному контексті має на увазі створення сім'ї виключно обумовлене «лише об'єднанням інтересів або навіть індивідуальних уподобань» [Марсель 1999: 102]);

2) важливі, серед яких філософ першочергово виокремлює таку, як необхідність зреалізації ідеї потомства, що безпосередньо являє собою, на його думку. обов'язок сім'ї.

Однак, незважаючи на базовість ідеї потомства, Г.Марсель зауважив на тому очевидному факті, що звузити і першопричини створення, і функції сім'ї лише до народження потомства не можна, така сім'я «не тільки ризикує дегенерувати. Оскільки... не стоїть на міцних духовних підвалинах, але й виходить за межі специфічно людської категорії, зазіхаючи на те, що в ній заслуговує найвищої пошани» [Марсель 1999: 102]. Інакше кажучи, на глибоке переконання Г.Марселя, суто народження дітей - не є мета одруження, тобто створення сім'ї, хоча, при цьому, кожна людина має зреалізувати «свою долю істоти-творця» [Марсель 1999: 102]. І це, на мою думку, зовсім не суперечність, закладена Г.Марселем у власну систему світоглядно-ціннісних координат. - Навпаки, у даному контексті йдеться про вихід у моральну площину, межі якої мають відрізняти людське єство від звіриного нутра, волю від сваволі, кохання від бажання задовольнити сексуальний потяг. Більше того, з урахуванням морального аспекту сім'я, для Г. Марселя, - це своєрідна захисна ширма, натягнута між окремою людиною і ворожим світом чужих [Марсель 1999: 90]. При цьому увагу сім'ї як цілісності, здатної творити, безпосередньо сфокусовано на дітях - творінні.

Компаративний коментар. Незважаючи на майже 80-річний розрив у часі між працями Г.Марселя та сучасною добою, погляди французького мислителя-екзистенціаліста наразі залишаються надзвичайно актуальними, оскільки українські реалії сьогодення свідчать про наявність діаметрально протилежних фактів:

1) сім'я як цілісність і повнота, зокрема, зреалізовується у дітях (як біологічних, так і прийомних у разі порушення репродуктивної функції); у даному разі сім'я повною мірою виступає гарантом захисту дитини; у такій сім'ї фокус уваги спрямовано на дитину, її виховання, оскільки діти є найвища цінність, у зв'язку з чим батьки свідомо ставляться до виконання своїх обов'язків;

2) сім'я як хаос і занепад, перебуваючи всередині якої дитина завжди знаходиться «поза» інтересів, турботи й піклування, будучи позбавлена захисту, оскільки «батьки» примордіально не самоідентифікують себе з батьками; перебуваючи у подібних ситуаціях, дитина потребує переміщення, серед причин якого у соціальній роботі виокремлюють такі, як: втрата батьками батьківських прав; засудження батьків до ув'язнення; безпритульність дитини.

З огляду на те, що ставлення до дитини (йдеться про філософське підґрунтя практики соціальної роботи) виступає головною ознакою благополуччя або неблагополуччя сім'ї, варто зауважити, що у першому випадку йдеться про благополучні сім'ї, а в другому - про неблагополучні, діти з яких потребують переміщенню у прийомну сім'ю.

Однак зазначеним вище переліком причини переміщення дитини не вичерпуються. Так, на мою думку, до «пом'якшених» причин переміщення, обумовленого складними життєвими обставинами, в яких опинилася сім'я, варто віднести такі, як: душевна хвороба батьків; втрата роботи батьками; бідність сім'ї тощо (зокрема, останні дві набули безпосереднього поширення з урахуванням пандемії COVID-19). Крім того, у ситуації війни гостро актуалізувалася проблема втрати батьків, у т. ч. через об'єктивні обставини (загибель, нагла смерть).

Проведений компаративний аналіз доводить слушність філософської позиції Г.Марселя та її релевантність фактам, що містить сучасність. Загалом слід зазначити, що французький мислитель-екзистенціаліст XX століття справедливо акцентував увагу на такому важливому й у I чверті XXI століття світоглядно-ціннісному моменті: «Батьківство... - не є простою функцією, яка сліпо діє для того, щоб забезпечувалася певна об'єктивна неперервність.» [Марсель 1999: 142]. Саме під цим кутом зору філософ розглядає й проблему усиновлення, висвітлюючи її метафізичні основи та окреслюючи ризики, які вона потенційно містить.

На глибоке переконання Г.Марселя з приводу метафізичних засад феномену усиновлення, заслуговує на увагу той факт, що воно «не є просто блідою і безкровною копією реального батьківства, а що воно може бути засобом благодаті, призначення якої - компенсувати брак біологічної спорідненості» [Марсель 1999: 142]. - На жаль, цей момент далеко не завжди усвідомлюється кандидатами у прийомні батьки, які «впевнені» у своєму батьківському досвіді внаслідок того, що виховали одного або декількох біологічних дітей, не усвідомлюючи різниці між вихованням біологічних і прийомних дітей, які вже мають свою історію та життєвий досвід (драму/трагедію), а також дотримуються певних сімейних традицій (у ситуації війни це особливо актуально!).

Наступним важливим моментом для філософської рефлексії виступають ризики феномену усиновлення, окреслені Г.Марселем. Так, французький мислитель зауважив, що «усиновлення може мати лише винятковий характер, бо суспільство, в якому цей спосіб здобуде занадто широке розповсюдження, ризикує втратити свою життєву снагу, бо усиновлення не може бути чимось більшим, як прищепою, іноді дуже гарною, але іноді - на жаль! - вона не приживається на дереві життя» [Марсель 1999: 142].

Компаративний коментар. Наразі позиція Г.Марселя, на мою думку, носить амбівалентний характер, оскільки:

1) з одного боку, позиція французького мислителя доречна й доцільна, оскільки усиновлення має носити усвідомлений характер, адже неусвідомлений підхід матиме негативні, а то й трагічні наслідки для всіх учасників даного процесу (прийомних батьків, дітей, фахівців із соціальної роботи та ін.);

2) з іншого боку, діти, які потребують переміщення, у т. ч. внаслідок загибелі батьків, втрачених через війну, мають віднайти «нову» сім'ю, здатну забезпечити їм не тільки відповідний розвиток і виховання, але й турботу та піклування, любов і взаємоповагу, підтримку й догляд, соціалізацію, що дозволить дитині позбутися відчуття самотності, тобто набути цілісності, повноти й стабільності. У цьому разі цілісності, повноти й стабільності набуде вся сім'я, перетворившись на єдиний організм, здатний жити повним життям, спрямова-ним до гармонії (із Собою, з Іншими, Природою, Всесвітом).

Висновки

Проведене дослідження дозволило виявити спорідненість світоглядно-ціннісних координат, які актуалізуються у часи кризи (аномії), зокрема у ситуації війни. Аналіз засвідчив, що погляди Г.Марселя щодо феноменів сім'ї й усиновлення з новою силою актуалізувалися в сучасних реаліях існування українського народу. Адже і карантин, спричинений пандемієюCOVID-19, і повномасштабна війна, розв'язана РФ проти України загострили не тільки економічну кризу (аномію), але й шлюбну, й сімейну. При цьому причини, зокрема, сімейної аномії наразі носять не тільки суб'єктивний, але й об'єктивний характер, оскільки загибель батьків сьогодні слугує однією з першопричин переміщення дитини в іншу сім'ю, яка характеризується іншими сімейними традиціями, правилами, статутом тощо.

Надзвичайно слушною наразі є позиція Г.Марселя щодо бачення сім'ї як цілісності, що довершується у дітях, завдяки чому члени подружжя здатні зреалізувати свою місію творця, хоча, на жаль, не всі сім'ї, навіть маючи біологічну можливість, через репродуктивну функцію досягають належних ефективних результатів у відтворенні та вихованні потомства, усвідомлено виконуючи батьківські обов'язки.

Вважаю за доцільне зазначити, що у сучасних умовах існування не можна погодитися з позицією Г.Марселя щодо винятковості характеру усиновлення, оскільки кожен громадян України має усвідомити, що в державі навіть a priori не може ставитися питання про наявність «чужих» дітей, адже українські діти (усі без винятку) - це майбутнє нашої країни, яка наразі має гостру потребу у розвинених, активних, патріотично вихованих громадянах, розвитку особистості й вихованню яких безпосередньо сприяє сімейний осередок, сповнений любові й турботи (у даному контексті йдеться, зокрема, про дітей-сиріт; дітей, позбавлених батьківського піклування й опіки; дітей, батьки яких загинули, у т. ч. й через війну, тощо).

Загалом дане дослідження має послужити однією з настанов у практичній діяльності фахівців із соціальної роботи, які працюють з кандидатами у прийомні батьки а батьки-вихователі, а також ведуть соціальне супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, що, між іншим, являє собою певний вихід у площину практичної філософії.

Бібліографічні посилання

1. Гегель, Г.В.Ф. (1970). Работы разных лет в двух томах. Т.1. М.

2. Головатий, М.Ф., Панасюк, М.Б. (2005). Соціальна політика і соціальна робота: Термінологічнопонятійний словник. К.

3. Марсель, Г (1999). Homo viator. К.

4. Павлова, Т.С. (2011). Філософсько-правове вчення Гегеля: монографія. К.

5. Сімейний кодекс України. (2020). С.: НОТІС.

6. Соціальна філософія: Короткий Енциклопедичний Словник. (1997). К.-Х.

References

1. Hegel, G.W.F. (1970). Raboty raznykh let v dvukh tomakh [Works of different years in two volumes]. V.1. M. (in Russian)

2. Holovatyi, M.F., Panasyuk M.B. (2005). Sotsialna polityka i sotsialna robota: Terminolohichno-ponyatiynyi slovnyk [Social policy and social work: Terminological and conceptual dictionary]. K. (in Ukrainian)

3. Marcel, H. (1999). Homo viator. K. (in Ukrainian)

4. Pavlova, T.S. (2011). Filosofsko-pravove vchennya Hehelya: monohrafiya [Philosophical and legal teaching of Hegel: monograph]. K. (in Ukrainian)

5. Simeynyi kodeks Ukrayiny [Family code of Ukraine]. (2020). S.: НОТІС. (in Ukrainian)

6. Sotsialnafilosofiya: Korotkyi Entsyklopedychnyi Slovnyk [Social Philosophy: A Short Encyclopedic Dictionary]. (1997). K.-Kh. (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru