Національна ідентичність у праві в кризовий період розвитку суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна ідентичність у праві в кризовий період розвитку суспільства

Романова А.С.

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри теорії права та конституціоналізму Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету "Львівська політехніка", м. Львів, Україна

Анотація

Досліджено філософсько-правові питання національної ідентичності у праві в період кризового розвитку суспільства, зокрема в період війни. Поглиблено досліджено національну свідомість, правосвідомість в процесі втілення аксіологічного досвіду при формуванні державно-правової системи. Обґрунтовано значущість правової культури особи для збереження національної ідентичності у праві, а також, важливість норм природного, звича- свого права для регулювання суспільних відносин за умови кризового стану розвитку суспільства, особливо в період суспільних аномій. Окреслено особливості взаємовпливу і співвідношення регіонального та загальнодержавного аспекту на державно-правову ідентичність як певної складової і цілого, що мають за мету доповнення і збагачення процесів правотво- рення і державотворення та формування належного рівня національної свідомості громадян. Ключові слова: нація, правова культура, національна ідентичність, ціннісно-правові орієнтації, природне право.

NATIONAL IDENTITY IN LAW IN THE CRISIS PERIOD OF THE DEVELOPMENT OF SOCIETY

Alona Romanova

Doctor of Law, Professor Professor of the Department of Theory of Law and Constitutionalism, Institute of Jurisprudence and Psychology and Innovative Education, Lviv Polytechnic National University, Lviv, Ukraine

Philosophical and legal issues of national identity in law in the period of crisis development of society, in particular in the period of war, are studied. The national consciousness, legal consciousness in the process of embodying axiological experience in the formation of the state-legal system was studied in depth. Man lives in society and cannot be free from it. She cannot but perceive those values, standards, normative judgments, ideological attitudes that have formed in her social environment. The significance of a person's legal culture for the preservation of national identity in law, as well as the importance of the norms of natural, customary law for regulating social relations under the condition of a crisis state of social development, especially during the period of social anomie, is substantiated. The state of social, as well as socio-legal anomie, prompts a person to choose a model of his own behavior, requires awareness of which vector direction a person will self-realize in society. Of course, the main "guidepost" and measure of a person's self-realization in the socio-natural space are conscious and volitional factors. Anomic states of the development of society encourage a person to actively synthesize valuable manifestations of legal, social and aesthetic consciousness, with the aim of legitimate self-realization and preventing manifestations of law-breaking behavior. Peculiarities of mutual influence and correlation of the regional and national aspects on the state-legal identity as a certain component and a whole are outlined, which are aimed at supplementing and enriching the processes of law-making and state-building and forming the appropriate level of national consciousness of citizens. Often in the crisis-transitional period of the development of society, positive law (written norms of the state) loses its regulatory power due to certain circumstances: a change in the form of the state system, the rule of the regime; hostilities, political crisis, etc. It is under such conditions that people's life activities are regulated by the unwritten norms of natural law. Key words: nation, legal culture, national identity, value-legal orientations, natural law. філософський правовий свідомість

Постановка проблеми. За збереження і право на існування своєї національної ідентичності українці століттями ведуть криваву боротьбу. Не оминула це боротьба і сучасне покоління українців. Ми бачимо, що всупереч тому, що ворог намагається знищити, стерти наш генетичний код український народ втілює свою національну самобутність в усі сфери соціального і державно-правового існування.

Національна правова система теж ґрунтується на цінностях української нації, що мають в основі норми природного права, пріоритету прав людини і громадянина, людську гідність, демократію і розбудову громадянського суспільства, а також, євроінтеграційні процеси зі збереженням власної національної ідентичності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для всебічного аналізу і осмислення вказаної проблематики доцільно опиратися на теоретико-методологічний потенціал праць вітчизняних і зарубіжних учених-юристів і філософів, а саме: В. Бачиніна, М. Братасюк, О. Грищук, В. Журавського, В. Лозового, О. Петришина, С. Сливки.

їхні наукові концепції сприяли тому, що в межах антропологічної юриспруденції і філософії права формується новий підхід до розуміння національної ідентичності (самобутності) у праві, спрямований на дотримання основних прав і свобод людини, поваги до її честі і гідності на основі втілення морально-ціннісного ідеалу українців.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Поглиблене вивчення проблеми збереження національної ідентичності у праві є особливо важливим в період військової агресії росії проти України, коли нищівного впливу зазнає не тільки матеріальна, а й духовно-моральна, звичаєва сфера життєдіяльності українців, котра є аксіологічним підґрунтям для існування української правової системи.

Проблемним аспектом дослідження національної ідентичності у праві є особливість усвідомлення національно-етнічної приналежності громадян, особливо тих, що зазнали руйнівного впливу на особистість радянської ідеології щодо побудови державно-правового суспільства.

Саме в такий період існування нашої держави важливою є роль природного права у процесі регулювання суспільних відносин, що до недавнього (довоєнного) часу дещо незаслужено нівелювалося.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою даної роботи є поглиблення дослідження проблем збереження національної ідентичності у праві, зокрема у кризові періоди розвитку суспільства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Кожен індивід у процесі власної життєдіяльності визначає свою приналежність до певної спільноти людей, поєднаних спільними ціннісними суспільно-правовими орієнтаціями.

Варто з'ясувати, що таке нація і чому національний чинник є важливим для формування правової системи суспільства.

Нація - етносоціальна спільнота, об'єднана певною самоназвою, символами, географічним та етносоціальним походженням, історичною пам'яттю, комплексом духовно-культурних і політичних цінностей, усвідомленням своєї ідентичності [1].

Нація, яка усвідомлює власну ідентичність як непересічність, неповторність, оригінальність у державно-політичному вимірі, здатна сформувати правову систему, що теж буде характеризуватися такими властивостями. Це не означає, що повинна формуватися "закритість", відособленість певної спільнотами з її атрибутивністю. Навпаки, усвідомлення, до прикладу, правової ідентичності передбачає відкрите, обґрунтоване запозичення досвіду світової спільноти щодо питань правотворення, втілення прогресивних ідей у правове поле держави на основі єдності, паритету у взаємовідносинах, а не домінування запозичених ціннісно-правових ідеалів, що може призвести до втрати національної самобутності української правової системи.

Як вірно зазначає В. Смолій, формування національної ідентичності в сьогоденній Україні надзвичайно ускладнене строкатістю етнонаціональних і регіональних ідентифікацій. Великі групи людей, які юридично є громадянами України, живуть поки що в різних щодо національної визначеності ціннісно-смислових полях, перебувають під впливом різних міфологем... Сегментованість соціуму знаходить свій прояв у різноспрямованості суспільних (ментально-ідеологічних, геополітичних, соціально-економічних, інституційно-правових та ін.) пріоритетів, у формуванні груп інтересів на корпоративній основі, в міжрегіональних, міжетнічних, міжконфесійних протистояннях [2].

Звичайно, політико-ідеологічна неоднорідність щодо регіонального чинника була і залишається в Україні гострим питанням, але трагічне воєнне сьогодення на прикладі доводить українцям і всьому світу, що наша єдність, солідарність у збереженні своєї державності, національної самобутності, зокрема і втіленої у праві не залежить від регіонального аспекту. Наша національна свідомість, правосвідомість "спрацювали" солідарно і соборно, коли постало питання захисту України від російської агресії. Це вказує на ті штучні розрізнення українців, які нам намагалися нав'язувати.

На основі духовно-культурних цінностей у праві формується правова культура особистості. Це дуже важливий чинник, що сприяє розвитку правової держави.

Правова культура особистості - це сукупність духовно-практичних якостей, що дозволяють особистості вибудувати цивілізовані відносини, відносини з іншими індивідами, що відповідають морально-правовим критеріям, зі структурами громадянського суспільства і державними інститутами [3, с. 271].

Особа з високим рівнем правової культури здатна і прагне привнести ментально-культурі особливості своєї нації у правову площину.

Цей процес можна спостерігати повсякчас. Наприклад, якщо наша національна ментальність не сприймає кровну помсту, то суспільство підтримає недопущення смертної кари як міри покарання в Україні. Споконвічний прояв поваги до літніх людей знайшов втілення у нормах сімейного права як обов'язок утримання дітьми батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги тощо.

У цьому випадку важливу роль відіграє національна свідомість.

Національна свідомість - це сукупність соціальних, економічних, політичних, моральних, етичних, філософських, релігійних поглядів, норм поведінки, звичаїв і традицій ціннісних орієнтацій та ідеалів, в яких виявляються особливості життєдіяльності націй та етносів. Складові національної свідомості: сприйняття оточуючого світу та ставлення до нього; усвідомлення національно-етнічної належності; ставлення до історії та культури своєї національно-етнічної спільноти; ставлення до представників інших націй і національностей; патріотичні почуття та патріотична самосвідомість; усвідомлення національно-державної спільності [4].

Щодо національної правової свідомості, то в Україні ми можемо спостерігати яскраво виражене тяжіння до природно-правового напряму. Значний вплив у цьому контексті мають норми релігії, духовності моралі.

Значна кількість людей керуються внутрішніми переконаннями про добро і зло, а не страхом перед можливими санкціями. Це свідчить про високий рівень розвитку правової та суспільної свідомості як певного "критерію" балансу і гармонії між нормами позитивного і природного права.

У воєнний час значно зростає роль природного права в суспільстві, адже саме завдяки високому рівню духовно-морального розвитку людина здатна у кризові (аномічні) періоди суспільного розвитку не втратити ціннісні вектори правомірної поведінки, а суспільство - не маргіналізуватися.

Останнім часом у низці держав на перший план виходить регіональна ідентичність. Як правило, посилення регіональної ідентичності є результатом ускладнення відносин між центром та представниками регіональної спільноти, що й актуалізує питання про відмінності її політичних, соціально-економічних, духовних інтересів від решти країни. Однак навіть у регіоналізованих державах територіальна (регіональна) ідентичність співіснує з національною та громадянською [5, с. 87].

У критичні періоди існування держави можна спостерігати нівелювання регіональної ідентичності. Звичайно, суспільство не є біомасою і в межах однієї держави теж є свої регіональні відмінності, що навпаки збагачують як соціально-побутову, так і політико-правову сферу, але національна ідентичність, єдність, "дух" права і держави завжди будуть консолідаційним чинником. Кожна особистість є індивідуальністю і саме її ціннісні правові установки, переконання та орієнтації творять "живу" національну ідентичність та привносять її у право.

Висновки

Збереження національної ідентичності у праві, зокрема у період збройної агресії, війни є основою подальшого повноцінного існування і розвитку державності і національної правової системи. Для цього кожному громадянину необхідно визначити і сформувати власні аксіологічно-правові орієнтації, що дасть змогу уникнути руйнівного впливу на суспільний лад і правомірність існування суспільства.

Бібліографічний список