Вплив цинізму на формування критично-рефлексивної форми світогляду

Поставлення проблеми передбачає вивчення основних концепцій цинізму, його історичного контексту, впливу на спільноти суспільства та їх культуру. Також важливо розглянути сучасні прояви цинізму і його роль у сучасному світі. Центральними аспектами проблеми є аналіз цілей, цінностей та принципів цинізму, а також його вплив на розвиток критичного мислення та формування особистісної світоглядної позиції. Важливим завданням є також виявлення можливих переваг та недоліків цинізму як критично-рефлексивної форми світогляду і його вплив на суспільство.

Постановка проблеми в статті має на меті розширити наше розуміння цинізму як філософської парадигми та висвітлити його роль у формуванні світогляду та критичного мислення в сучасному світі.

Об'єкт дослідження - цинізм як філософська течія та світоглядна парадигма, його сутність, основні концепції, цілі, цінності та принципи.

Предмет дослідження - роль цинізму як критично-рефлексивної форми світогляду.

Метою дослідження є розкриття основних концепцій та принципів цинізму, проведення аналізу ролі цинізму у формуванні критичного мислення, рефлексії та самоаналізу особистості.

При цьому виокремлюємо такі цілі:

1. Дослідити природу цинізму і з'ясувати, які основні риси визначають цей світогляд.

2. Вивчити історичний контекст розвитку цинізму як світогляду і з'ясувати, які фактори сприяли його формуванню.

3. Проаналізувати позитивні та негативні аспекти цинізму як світогляду і визначити, як він впливає на індивіда.

4. Визначити роль цинізму у формуванні критичного мислення та розвитку свідомості, а також з'ясувати, як він сприяє або перешкоджає конструктивному самозбереженню.

5. Розглянути соціокультурний контекст, в якому функціонує цинізм як світогляд, і виявити взаємозв'язок між цинізмом і соціо- культурними процесами.

Гіпотеза дослідження - цинізм може виконувати функцію критичного та рефлексивного світогляду, сприяючи самозбереженню та стимулюючи пошук нових шляхів розуміння суспільної дійсності та альтернативних підходів до життя та суспільства. Передбачається, що цинізм може виступати як інструмент для аналізу та критики існуючих соціальних, політичних та культурних уявлень і норм, а також як засіб рефлексії та самоаналізу особистості. філософський критичний світогляд цинізм

Методи дослідження: теоретичні та аналітичні дослідження, аналіз наукових джерел, аналіз історичного контексту, контент-аналіз, філософський аналіз, психологічний підхід, соціокультурний контекст, порівняння, узагальнення.

Теоретичне значення полягає у глибокому та систематичному аналізі цинізму як філософської течії та світоглядної парадигми, який розкриває його роль як критично-рефлексивної форми світогляду. У статті проаналізовано основні концепції та принципи цинізму, розглянуто цинізм як засіб сприйняття та критики дійсності, а також як стимулюючий фактор для самоаналізу та пошуку альтернативних підходів до життя. Це сприяє формуванню критично-рефлексивного світогляду, який спонукає до глибокого розуміння та пошуку інноваційних рішень.

Виклад основного матеріалу

Сучасна культура не вичерпала всіх можливостей постмодерністського релятивізму, особливістю якого є співіснування різних систем цінностей, ідеологій, релігійних течій і філософських установок. Це створює ситуацію, коли в умовах рівноцінності будь-яких світоглядних концепцій і культурних сценаріїв поширеним стає суб'єкт, для якого виявляється спокусливим відмовитися від будь-якої системи цінностей і оцінювати світ і людей лише з точки зору своєї власної користі. Такий суб'єкт заперечує значення культурних досягнень, висуває свої власні ідеали та принципи. Його можна назвати циніком.

Цинізм, як філософська течія та світоглядна форма, завжди привертав увагу дослідників своєю неординарністю та непередбачува- ністю. Він має свої корені в давньогрецькій філософії та проник у сучасне суспільство, впливаючи на спосіб мислення та сприйняття дійсності.

Етимологічно слово «цинізм» походить від античної школи кініків, але його сучасне значення є набагато ширшим, ніж те, яким його описували античні мислителі.

Поняття «цинізму» має безліч смислів, і тому дослідники зосереджуються на різноманітних його аспектах.

Цинізм переважно сприймається як негативний, деструктивний і підривний феномен, пов'язаний з мораллю. Це негативне змістовне наповнення поняття було сформоване завдяки широкому використанню слова «цинізм» у повсякденному мовленні, зазвичай в негативному контексті при обговоренні етичних питань.

У науковій літературі існує кілька підходів до визначення суті поняття «цинізм». У соціологічному словнику значення цинізму визначається як «нігілістичне ставлення до надбання загальнолюдської культури, особливо до моралі, ідеї гідності людини, іноді до офіційних догм державної ідеології» [Петрушенко та ін. 2020: 442].

Цинізм як форма світогляду активно вивчався зарубіжними дослідниками. Певні аспекти цинізму представлені у наукових працях німецького філософа П.Слотердай- ка, німецького історика філософії Е.Целлера, австрійського філософа Г.Гомперца. Ці вчені та багато інших працювали над розумінням цинізму, його історії, концепцій та значення у філософії.

Попередником цинізму виступає кінізм, який існував у Давній Греції у IV-III століттях до н.е. Термін кінізм походить від слова «kynikos» («кшікбд», що означає «псовий» або «подібний до собаки») [Liddel, Scott 2023], оскільки кініки прагнули наслідувати життя простих і аскетичних собак.

Центральними філософськими принципами кініків були відмова від матеріальних благ, простота життя, незалежність від соціальних норм та самодостатність. Вони вважали, що щастя можна досягти шляхом звільнення від матеріальних прагнень і відокремлення від соціальних конвенцій, що щастя полягає у внутрішній свободі і мудрості.

Школа кінізму є однією з найбільш ексцентричних і провокаційних шкіл свого часу. Кініки висміювали суспільні норми та конвенції, провокуючи інших своїми словами і вчинками.

Засновником школи кінізму був філософ Антисфен, учень Сократа. На вчення Антис- фена здебільшого вплинуло його походження. Статус неповноправного жителя полегшив філософу відмову від загальноприйнятих у Стародавніх Афінах соціальних та релігійних норм [Гомперц 1913: 129]. Вчення Антисфена почало приваблювати нижчі та знедолені верстви суспільства [Антисфен та ін. 1984: 18-19].

Один з найвідоміших кініків також є Ді- оген із Сінопа, який став символом цього напряму. У своїй філософії Діоген підтримував ідею аскетизму, яка полягала в відмові від матеріальних благ, самостійності та самозадоволенні. Своїм аскетизмом і ексцентричністю він перевершив всіх інших філософів Стародавньої Греції [Антисфен та ін. 1984: 21]. В Афінах він отримав прізвисько «собака». У цьому епітеті одночасно були присутні як зневажливий, засуджуючий відтінок пов'язаний з безсоромністю, настирливістю, нахабством і бродяжництвом, так і предмет гордості кініч- них філософів - вірність, близькість до природи, відкритість [Нахов 1987].

Кініки прагнули до життя у відповідності до природи, відмовлялися від матеріальних благ та пошуку комфорту. Вони вважали, що щастя можна досягти шляхом духовного й морального розвитку, а не через накопичення матеріальних благ. Кініки акцентували увагу на простоті, відвертості та самовихованні.

Школа кінізму залишала великий вплив на подальший розвиток філософії та культури. Вона викликала дискусії, провокувала спільноти та ставила під сумнів соціальні норми та цінності. Вплив кініків можна простежити і в сучасному світі, де багато з їх принципів ідеального життя і надалі продовжують існувати та викликати зацікавленість і захоплення людей.

Античні кініки та сучасні циніки представляють різні періоди та контексти існування, але обидва мають спільні риси у своїй філософії та підходах до життя.

Циніки продовжують ідеї кінізму, підкреслюючи відкидання матеріальних цінностей, простоту життя та відвертість у висловлюваннях. Але варто зазначити, що сучасні циніки можуть відрізнятися від античних кініків у своїх цілях та підходах. Вони можуть використовувати цинізм як засіб самовираження, соціального протесту чи форму самозахисту в сучасному суспільстві. Вони можуть виражати свою незадоволеність іронічними та сатиричними коментарями, спрямованими на розкриття глобальних проблем та несправедливостей сучасного світу.

Цинізм, як філософська течія, має свої основні концепції, які визначають його філософський погляд на світ. Основні концепції цинізму включають:

1. Відкидання матеріальних цінностей та відмова від матеріального надміру: циніки відмовлялися від пошуку багатства, слави та комфорту, вважаючи їх штучними та зайвими обтяженнями. Вони жили просто та скромно, наголошуючи на важливості духовного та морального розвитку.

2. Відвертість та відкритість: Циніки були відомі своєю прямолінійністю та відвертістю у висловлюваннях. Вони не соромилися критикувати соціальні конвенції та глумитися над показністю та гламуром суспільства. Циніки використовували сатиру, іронію та гострий гумор як засіб висміювання соціального глузду та недоліків суспільства. Вони відверто висміювали авторитети та високопоставлених осіб, ставлячи під сумнів традиційні установки та стереотипи.

3. Аскетизм та природність: циніки прагнули до відмови від зайвого комфорту та задоволень. Вони віддавали перевагу життю у відповідності до природи, знаходячи радість у простих радощах та простоті буття. Циніки прагнули жити в гармонії з природою та природними законами.

4. Самостійність та незалежність: Циніки прагнули до самостійності та незалежності від зовнішніх обставин. Вони відмовлялися від майна, політичної влади та суспільних норм, вважаючи їх обмежуючими.

5. Відмова від соціальних конвенцій: циніки висміювали соціальні норми, традиції та моральні цінності, які вони вважали штучними та несумісними з природою людини. Вони висували альтернативні стандарти поведінки, засновані на принципах відвертості, правдивості та свободі.

6. Критика ірраціональності: Циніки виступали проти ілюзорних переконань, віри в богів, суверенітету та надрозуму. Вони підкреслювали важливість розуму, логіки та критичного мислення, виступаючи проти суперечностей та необґрунтованих вірувань.

Цинізм відрізняється своїм скептицизмом, критичністю та насмішливим ставленням до суспільних норм та цінностей. Він являє собою породження сучасної культури ідеалізації суспільства, культури основаній на системах цінностей, ідеалів і морально-етичних установках, які, нажаль, не завжди відповідають реальності. На стику картини досконалого суспільства, яке діє відповідно до соціальних норм та принципів, та реальності, в якій процвітають брехня, лицемірство, та інші вади, виникає розлам, з якого, в свою чергу, і походить цинізм.

Сучасний цинізм виступає зневажливою, глумливою та саркастичною реакцією на невідповідність ідеалів суспільства реальності, в якій це суспільство існує. Більш точно цинізм можна охарактеризувати як розчарування у нових ідеалах суспільства, нормах моралі та культурних цінностях.

При цьому цинізм не є формою прояву критики. Цинік спрямовує негатив не скільки на поточний стан справ та його недоліки, як на саму можливість якихось досконаліших суспільних відносин заперечувати цінності колишніх цілей. Конкретна спрямованість та наповнення цинізму залежить від того, яка саме сфера суспільства була порушена різкими змінами та навантажена новими цінностями.

У ідеологізованому суспільстві цинізм може бути реакцією на явну брехню, невідповідність офіційної доктрини реальності, і у цьому випадку негатив також поширюється на моральні принципи, ідеали, цінності в цілому [Maslow 1970].

Отже, цинізм є розвитком кінізму, який зберігає його основні принципи, але часто з більшою акцентуацією на критику та сатиру щодо суспільних норм та ідеалів. Сучасні циніки також можуть використовувати цинізм як інструмент самооборони, захищаючись від психологічного дискомфорту чи психологічних стресорів.

Розрив між ідеалами заявленими як нова цінність та реальністю, різкі зміни у суспільстві, все це негативно впливає на свідомість та викликає відповідну зворотну реакцію у вигляді навмисного ігнорування різноманітних соціальних і суспільних норм. Для циніка виявляється спокусливим відмовитися від будь-якої системи цінностей, та діяти лише з точки зору користі для себе.

Цинізм визначається як форма світогляду, що характеризується негативним ставленням до суспільних явищ, гострою критикою та саркастичним висловленням поглядів. Він виступає реакцією на негативний досвід та несправедливість у суспільстві, але, саме тому, може функціонувати як захисний механізм для збереження психологічної цілісності людини.

Розчарування циніків у суспільних ідеалах часто переростає у зневагу. Тоді цинізм виступає злою насмішкою над традиційними цінностями. Цинізм представляє собою прагнення людей, що зневірилися, руйнувати традиційну систему цінностей, яка і так вже дала тріщину.

Цинізм характерний для людей, які вирішили знайти засіб проти несправедливості та лицемірства суспільства, знайти вихід зі свого безправного становища [Петрушенко та ін. 2020: 443].

На соціальному рівні створюються умови, за яких цинізм постає як форма критично-рефлексивного світогляду, як адаптивна стратегія пристосування. Цинізм виступає як структура, в рамках якої можливе існування свідомості, позбавленої обов'язку прийняття константних, стійких та загальноприйнятих соціальних норм та правил.

Адаптивні стратегії, реалізовані цинічним світоглядом, постають у конструктивному та деструктивному ключі. Конструктивна форма цинізму озброює суб'єкта рефлексією, стратегією подолання емоційного вигорання та стандартизованих емоційних реакцій, що формуються соціальним та культурним середовищем. Цинічний тип свідомості критично відноситься до будь-якої очевидної істини і близький до позиції здорового скептицизму.

Основні риси конструктивної форми цинізму включають:

1. Глибокий аналіз: цинік ставить запитання, розкриває недоліки та суперечності, що допомагає проникнути глибше у сутність проблеми; вміє глибоко аналізувати ситуації, явища та ідеї.

2. Посилення свідомості: конструктивний цинік намагається пробудити свідомість людей, спонукати їх до самоаналізу та рефлексії. Це робиться з метою стимулювання змін та покращення, хоча і може викликати обурення оточуючих.

3. Альтернативні погляди: цинік шукає нові шляхи та підходи, які можуть привести до покращення ситуації; може пропонувати альтернативні погляди та рішення на проблеми.

4. Сприяння змінам: конструктивний цинізм має за мету сприяти позитивним змінам у суспільстві та культурі. Він може стимулювати дебати, обговорення та пошук інноваційних рішень.

Одним із ключових аспектів цинізму є його взаємозв'язок з критичним мисленням та рефлексією. Цинізм може виступати як виявлення критичного ставлення до суспільних проблем, стереотипів та норм, що спонукає до аналізу та пошуку альтернативних рішень. Позитивний вплив цинізму на особистість може виявлятись у стимулюванні критичного мислення, та тим, що він привертає увагу до проблем та недоліків у суспільстві.

Конструктивна форма цинізму може виступати як інструмент конструктивного самозбереження, оскільки вона дозволяє людині критично сприймати навколишню дійсність і зберігати психологічну цілісність, шукаючи шляхи впорядкування та розв'язання проблем.

В конструктивній формі цинізму відсутня агресія та цинічне висміювання, які характерні для негативного цинізму. Замість цього, вона сприяє розумінню та осмисленню суспільних явищ, аналізу недоліків та пошуку позитивних змін. Конструктивний цинізм виступає як інтелектуальна позиція, що спонукає до критичного мислення та рефлексії. Це свідчить про те, що цинізм може стати мотивацією для осмислення та аналізу існуючого стану речей.

Одним з основних аспектів конструктивного цинізму є здатність розрізняти проблеми, які потребують негайних змін, від тих, що можуть бути прийняті і змінені поступово. Це дозволяє зосередитися на реальних пріоритетах та діяти на основі об'єктивної оцінки ситуації.

Проте, важливо знайти баланс між критичністю та конструктивністю, щоб не призводити до безнадії та тотального розчарування. Адаптивні процеси які характерні цинікам, являють собою спрощення, відкидання зайвого на користь чогось біль значимого для конкретної особистості, що, в свою чергу, виступає як механізм самозбереження в умовах сучасного світу, в якому все частіше соціум стикається з такими проблемами як вигорання, або навіть депресія.

Цинічний світогляд сприймає етичні ритуали як зайвий фактор, який тільки заважає при вирішенні практичних завдань. Відсутність емпатії, яка також несе здебільшого «негативну» оцінку в суспільстві, насправді, являє собою складову механізму адаптації та дозволяє циніку зберігати як зовнішню, так і внутрішню активність найменш затратним для власних психоемоційних ресурсів чином, завдяки чому цинік не так виснажується морально.

Конструктивне самозбереження включає в себе орієнтири, які допомагають людині пристосовуватися до викликів і труднощів, зберігати психологічну та емоційну стійкість і досягати особистого розвитку. Це процес, що базується на свідомому виборі цінностей, переконань та стратегій, які сприяють її благополуччю і здоров'ю.

Конструктивне самозбереження поєднує в собі такі орієнтири як: ставлення до себе та інших як до цінності; чесності, що проявляється у відкритості досвіду та щирості у почуттях; свободи як спонтанності і відповідальності.

Але, слід зазначити, що конструктивне самозбереження засноване саме на здоровому балансі між потребами і бажаннями, враховуючи як власні індивідуальні потреби, так і потреби інших людей і спільнот, в яких вони живуть. Воно сприяє психологічному та фізичному здоров'ю, зростанню та задоволенню життям.

На основі проведеного дослідження можемо визначити цинізм як критично-рефлексивну форма світогляду, яка включає негативне ставлення до суспільних явищ, гостру критику та саркастичне висловлення своїх поглядів, але має і позитивні аспекти. Цинізм може сприяти розвитку критичного мислення, стимулювати пошук альтернативних рішень та прогресивних змін, може виступати захисною реакцією на негативний досвід та несправедливість у суспільстві. Він допомагає людям зберегти свою психологічну цілісність та збалансувати свої очікування.

Критичне мислення та рефлексія є важливими аспектами конструктивного використання цинізму як світогляду. Розвиток цих навичок допомагає людям зберігати баланс між критикою та конструктивними рішеннями.

Отримані у даному дослідженні результати дають підґрунтя для подальшого обговорення ролі цинізму у сучасному світі та можуть сприяти розвитку більш глибокого розуміння цього явища.

Висновки

Дослідження ролі цинізму дають можливість більш глибоко розуміти цей світогляд і його вплив на спільноти суспільства. Цинізм можна розглядати як одну з форм світогляду, яка характеризується критичним ставленням до оточуючої дійсності та схильністю до постійної рефлексії.

Цинізм, не дивлячись на своє здебільшого «негативне» змістове наповнення у сучасному соціумі, може мати позитивний вплив на індивідуальний розвиток та взаємини людей у суспільстві. Залежно від контексту і мотивації, він може сприяти розумінню гострих чи злободенних проблем, збуджувати критичне мислення та прогресивні зміни у суспільстві, виступати як захисна реакція на негативний досвід та несправедливість у суспільстві. Однак, не варто зневажати негативний вплив цинізму, важливо знати межі та контексти, в якому використовується явище цинізму. Його зловживання може призвести до соціальної ізоляції, конфліктів та спотворення міжособистісних відносин.

Для досягнення конструктивного самозбереження в контексті цинізму важливо використовувати його як інструмент самоаналізу, рефлексії, а також усвідомлення власних мотивів та цінностей життя.

Розвиток критичного мислення та рефлексії може допомогти виробити більш збалансований підхід до сприйняття світу, де критика поєднується з вмінням розуміти різноманітність поглядів та завжди шукати конструктивні рішення. Але важливо знайти баланс між критикою та конструктивністю, а також розвивати емпатію та вміння бачити позитивне в тій чи іншій ситуації. Цинізм як критично-рефлексивна форма світогляду може бути корисним інструментом для розуміння та зміни у суспільстві, але вимагає обережного та свідомого його використання.

Бібліографічні посилання

Liddell, H.G., Scott, R. (2023). Kynikos, «A Greek-EnglishLexicon». [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3Atext%3A1999.04.0057%3Aentry%3D%23 60864&redirect=true (дата звернення 10.05.23)

Maslow, A.H. (1970). Motivation and Personality (2nd ed.) N.Y.: Harper & Row.

Антисфен, Диоген, Кратет, Керкид, Дион. (1984). Антология кинизма. Фрагменты сочинений кинических мыслителей / Подготовил И.М.Нахов. Отв. ред. А.А.Тахо-Годи. М.: Наука.

Гомперц, Т (1913). Греческие мыслители. СПб. Т.2.

Нахов, И.М. (1987). Кинизм и цинизм. Отжившее и живое (к истории понятия и слов). Живое наследие античности. Вопросы классической филологии, IX, 231-245.

Петрушенко, В.Л., Піча, В.М., Бліхар, В.С., Дзьобан, О.П., Карась, А.П., Лепський, М.А., Повторова, С.М. (2020). Філософія: терміни і поняття: Навчальний енциклопедичний словник / Під ред. В.Л.Петрушенка. Львів: «Новий Світ-2000».

References

Antisfen, Diogen, Kratet, Kerkid, Dion [Antisthenes, Diogenes, Crates, Kerkid, Dion]. (1984). Antologiya kinizma. Fragmentyi sochineniy kinicheskih myisliteley. Pod. I.M.Nakhov. Otv. red. A.A.Takho-Godi. M.: Nauka. (in Russian)

Gomperts, T. (1913). Grecheskie myisliteli [Greek thinkers]. SPb. T.2.(in Russian)

Liddell, H.G. & Scott, R. (2023). Kynikos, «A Greek-English Lexicon». Retrieved 10 May, 2023 from http:// www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3Atext%3A1999.04.0057%3Aentry%3D%2360864 &redirect=true

Maslow. A.H. (1970). Motivation and Personality (2nd ed.) N.Y.: Harper & Row.

Nahov, I.M. (1987). Kinizm i tsinizm. Otzhivshee i zhivoe(k istorii ponyatiya i slov) [Cynicism and cynicism. Obsolete and living (On the History of Concepts and Words]. Zhivoe nasledie antichnosti. Voprosyi klassicheskoy filologii, IX, 231-245. (in Russian)

Petrushenko, V.L., Pmha,V.M., Bllhar, V.S., Dzoban, O.P., Karas, A.P., Lepskiy, M.A, Povtorova, S.M. (2020). Fllosoflya: termini I ponyattya: Navalniy entsiklopedichniy slovnik. [Philosophy: terms and understanding: Bulk Encyclopedic Dictionary]. Ed. by V.L.Petrushenka. Lviv: «Noviy SvIt-2000». (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru