Соціокультурна реальність філософських передумов формування екологічних знань

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВНМУ ім. М.І. Пирогова

Соціокультурна реальність філософських передумов формування екологічних знань

Ордатій Наталія Миколаївна доктор філософії (PhD), асистент, лікар психіатр, ВМКЦ

Анотація

В статті розкрито структурні компоненти типів екологічної свідомості, які надають їх цілісну характеристику. Зазначено, що антропометрична екологічна свідомість являє собою особливу форму відображення природних об'єктів і реальних явищ у їх взаємодії, що зумовлює цілеспрямовану діяльність людини. Екоцентрична екологічна свідомість відображає собою певну форму природних об'єктів та їх взаємозв'язків, що зумовлено цілеспрямованою діяльністю людини, для якої характерне наділення природи різними суб'єктними властивостями.

Вдосконалення системи природозбереження та підготовки молоді до пріоритетів сьогодення, формуватиме здатність молодих фахівців до врегулювання проблем антропогенного та техногенного забруднення довкілля.

Зазначено, що серед організаційних основ впровадження екологічної освіти як невід'ємного компонента навчально-виховного процесу студентів у вищих навчальних закладах визначальною стратегією є створення єдиного безперервного процесу засвоєння екологічних знань, проведення наукових досліджень із приводу комплексної екологічної оцінки наслідків впливу оточуючого довкілля на психосоматичне здоров'я населення, створення єдиної інформаційної системи щодо висвітлення питань стану навколишнього середовища та налагодження співробітництва щодо їх вирішення із центрами різних регіонів України та інших країн.

Знання провідних законів науки, методології гігієнічних досліджень, а також закономірностей динаміки стану зрушень психосоматичного здоров я людей, негативний вплив на яку саме й чинить навколишнє середовище, а також концептуальних основ зміцнення та збереження її оптимального стану функціонування шляхом оздоровлення та охорони довкілля, підвищення стійкості організму в умовах несприятливих впливів природи, безумовно, є ключовим індикатором в організації підходів щодо підвищення екологічної свідомості у студентів.

Ключові слова: соціокультурна реальність, філософські передумови, екологічні знання, екологічна свідомість, здобувачі освіти.

Abstract

Ordatii Nataliia Mykolayivna Assistant, National Pirogov Memorial Medical University, postgraduate, VSPU named after Mykhailo Kotsiubyskyi, Vinnytsya,

SOCIO-CULTURAL REALITY OF PHILOSOPHICAL PRECONDITIONS FOR THE FORMATION OF ENVIRONMENTAL KNOWLEDGE

The article reveals the structural components of types of environmental consciousness, which provide their holistic characteristics. It is noted that anthropometric ecological consciousness is a special form of reflection of natural objects and real phenomena in their interaction, which determines purposeful human activity. Ecocentric ecological consciousness reflects a certain form of natural objects and their interrelationships, which is caused by purposeful human activity, which is characterized by endowment of nature with various subject properties. екологічний свідомість антропогенний довкілля

Improving the system of nature conservation and training young people for today's priorities will form the ability of young professionals to solve the problems of anthropogenic and technogenic pollution of the environment.

It is noted that among the organizational foundations of the implementation of environmental education as an integral component of the educational process of students in higher educational institutions, the defining strategy is the creation of a single continuous process of assimilation of environmental knowledge, conducting scientific research on the comprehensive ecological assessment of the effects of the surrounding environment on psychosomatic health population, creation of a unified information system for highlighting issues of the state of the environment and establishing cooperation on their solution with centers of various regions of Ukraine and other countries.

Knowledge of the leading laws of science, the methodology of hygienic research, as well as the regularities of the dynamics of the state of changes in the psychosomatic health of people, the negative impact on which the environment itself exerts, as well as the conceptual foundations of strengthening and preserving its optimal state of functioning by improving and protecting the environment, increasing sustainability organism in the conditions of adverse effects of nature is certainly a key indicator in the organization of approaches to increase environmental awareness among students.

Keywords: sociocultural reality, philosophical prerequisites, ecological knowledge, ecological consciousness, education seekers.

Постановка проблеми

Сучасні природні ресурси не варто все ж розглядати лише з позицій природничих та технічних наук, вони мають включати в себе й соціокультурне надбання людства щодо осмислення особливостей перебігу процесів навколишнього довкілля, їх причин та наслідків. Соціокультурна реальність світобачення, однак, неможлива без аналізу екологічних знань, набутих у процесі існування людини, що має ґрунтуватися на об'єктивному висвітленні філософських передумов формування екологічних знань. Процес їх формування досить тривалий і обумовлений розвитком знань про людину та природу. Їх специфічність полягає в інтегративному характері як здатності до концентрації не тільки філософських, а й природничо-наукових і соціально-гуманітарних знань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Упродовж останніх років наукові уявлення про екологічні знання неодноразово змінювалися. Нині існує кілька напрямів стосовно їх розвитку, один із яких охоплює праці таких видатних діячів як Ф. Бекон, Г. Гегель, Р. Декарт, Ф. Енгельс, І. Кант, К. Маркс, І. Ньютон, Ф. Ніцше, Л. Фейєрбах та ін. [2, 5]. Вони присвячені обґрунтуванню теоретико-методологічних аспектів та перспектив щодо взаємодії людини з природним середовищем. В його основі лежить механістичне уявлення про довкілля, можливості його використання та пізнання.

Метою статті є висвітлення соціокультурної реальності філософських передумов формування екологічних знань.

Виклад основного матеріалу

Екологічні знання як специфічна форма соціальних знань сформувались на початковому етапі суспільного розвитку, який відзначається високим рівнем розвитку матеріального забезпечення, системою суспільних відносин та екологічною освіченістю. Зазначимо, що ще в стародавній філософії намагалися осмислити світ, в якому існує людина. Звісно, що на тому етапі розвитку людства ще не йдеться про специфічні екологічні знання, але вже тоді були сформовані окремі елементи знань або геніальні припущення про співіснування Космосу, Універсуму, Природи та Людини [2, 5].

Деякі аспекти цих проблем були представлені в космоцентричному трактуванні Демокріта, Геракліта, Піфагора, Фалеса тощо. Саме в цей час формується антропоцентричне світосприйняття Емпірика, Гіппократа, Протагора, Секста. Спроба в осмисленні Космосу як єдиної цілісної системи була зроблена Сократом і Платоном. Арістотель вніс у ці трактування природничо-наукове обґрунтування. Цікавими є намагання Миколи Кузанського інтерпретувати людину як мікрокосм у витоках геліоцентричного вчення. В емпіричній натурфілософії було акцентовано увагу на питаннях підкорення людиною навколишнього довкілля та значимості її емпіричного досвіду в його перетворенні, що особливо яскраво представлено в філософії Ф. Бекона. Гуманістичні мотиви обумовлювали пантеїстичну філософію Жана Бодена, Л. Гумбольдта, П. Кропоткіна, М. Монтеня, Б. Спінози, наукові праці яких базуються у витоках етичних підоснов екологічних проблем [2, 4].

Методологічною підставою екологічної свідомості є формування у соціумі екологічної культури. У сучасній літературі на даний момент часу немає чіткого й однозначного визначення поняття екологічної культури, проте певні наукові доробки щодо пояснення цього терміну вже здійснено Є. Гирусовим, М. Дороніною, В. Пустовойтом, І. Сафроновим, В. Ситаровим, І. Широковою та ін., згідно з якими остання представляє собою особливу сферу життєдіяльності людей, яка являє собою органічну невід'ємну частину культури, що обумовлює своєрідність їх взаємодії з природою та систему діалектично взаємозв'язаних елементів (екологічну діяльність, екологічні стосунки та екологічну свідомість) [1, 3].

Сучасна екологічна проблематика диктує свої умови щодо природоохоронних аспектів нашої держави та й у цілому культури суспільного споживання, соціальної захищеності, тенденцій розвитку соціуму. Будучи багатогранною і поліаспектною, проблема екологізації суспільних відносин із природою водночас залишається комплексною, неподільною та інтегральною [2, с. 40]. Важливим методологічним акцентом при цьому є ековіталістичне розуміння єдності психосоматичного, морально-етичного й політико-економічного підходів взаємодії людини й природи. В контексті цієї проблеми необхідним є застосування комплексного підходу для вирішення даної проблеми з урахуванням медико-психологічних, економічних, політичних, управлінських, екологічних аспектів, надасть змогу в забезпеченні формування збалансованого державного управління у сфері екологічної політики. Саме тому можна констатувати, що для обґрунтування сучасних екологічних проблем потрібна нова національна політика, яка сприятиме взаємодії у сфері відносин «людина - природнє оточення» та регулюватиме інноваційні реформи українського законодавства щодо вирішення глобальних цивілізаційних розломів [4, с.77].

Відзначимо, що виділені ознаки є структурними компонентами цих типів екологічної свідомості, які надають їх цілісну характеристику (табл. 1). Отож, антропометрична екологічна свідомість являє собою особливу форму відображення природних об'єктів і реальних явищ у їх взаємодії, що зумовлює цілеспрямовану діяльність людини. Саме в цьому аспекті представлено наші подальші результати дослідження: у протиставленні людини та природи, за умов найвищої цінності останньої в екосередовищі задоволення власних потреб, яка використовує природні блага споживацького характеру, не завдаючи шкоди оточуючому середовищу. Екоцентрична екологічна свідомість відображає собою певну форму природних об'єктів та їх взаємозв'язків, що зумовлено цілеспрямованою діяльністю людини, для якої характерне наділення природи різними суб'єктними властивостями [2, 4].

З позицій цього підходу сама природа розуміється як вища цінність у взаємовідносинах із людиною, за принципами якої й будуються непрагматичні мотиви рівноправності й переваги над нею, поширеність етичних норм і правил щодо її використання. Екоцентричний підхід екологічної свідомості більш детально буде представлено у формувальній частині дослідження, що сприятиме оволодінню студентами вміннями та навичками взаємовигідної єдності людини з природою. Ці два різновиди екологічного спрямування неможливі без поєднання у сучасній інтерпретації здобуття знань у закладах вищої освіти [2, с.43].

Таблиця 1 Структура антропоцентричної та екоцентричної екологічної свідомості

Відтак, необхідно реалізувати певний раціональний режим господарювання і комплексну природоохоронну політику, які сприятимуть покращанню екологічного стану України, попереджуватимуть техногенні катастрофи й контролюватимуть критичні навантаження на довкілля [5, с.314]. В таких умовах досить ґрунтовним є затвердження Верховною Радою України Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», котрий набрав чинності з 1 січня 2020 року. У ньому представлено такі завдання екологічної політики України [3, 4]:

покращання екологічної ситуації та безпеки громадян щодо природних впливів;

удосконалення регіональної екологічної політики;

підвищення рівня сучасної екологічної свідомості населення;

інтегрування екологічної політики та вдосконалення системи державного управління щодо безпеки життєдіяльності людини та природозбереження;

створення безпечного стану оптимального функціонування організму людини в навколишньому природному середовищі;

забезпечення екологічного збалансування щодо природовикори- стування;

формування екологічної мережі та припинення знищення біологічного та ландшафтного різноманіття тощо.

Реалізація цих завдань можлива за умов виконання таких видів діяльності, як оцінка впливу стратегій, планів і програм стосовно стану навколишнього природного середовища; законочинність у сфері безпеки й охорони оточуючого довкілля; екологічна оцінка та експертиза впливу об'єктів на стан навколишнього середовища; контроль у сфері охорони довкілля та моніторинг стану природного середовища щодо забезпечення екологічної безпеки; наукове забезпечення та доступність освіти у реалізації й формуванні національної екологічної політики; міжнародна співпраця у забезпеченні екологічної безпеки у сфері охорони оточуючого середовища й захисту населення [5, с. 299].

Відповідно до цього представимо методологічні засади екологічної освіти щодо принципів формування екологічних проблем сьогодення. Аналіз методологічних аспектів із проблеми впровадження екологічної освіти свідчить про те, що її головною метою є зміна у відношенні людини як до особистісного здоров'я, так і до «самопочуття» оточуючого середовища, а також формування високої екологічної грамотності, глибинної екологічної свідомості та відповідальності за стан навколишнього довкілля. Саме тому у вищих навчальних закладах варто впровадити всебічну екологізацію системи освіти та виховання у навчальний процес, що сприятиме ефективному вирішуванню проблем у галузі охорони довкілля і контролю екологічних систем на основі знань основних принципів функціонування та взаємодії з суспільством. Вдосконалення системи природозбереження та підготовки молоді до пріоритетів сьогодення, формуватиме здатність молодих фахівців до врегулювання проблем антропогенного та техногенного забруднення довкілля, шляхом застосування таких принципів [4, с. 75]:

гуманітарний або екологічної культури;

екологічного імперативу, або екологічної відповідальності особистості;

економічний, або екологічної розсудливості;

прикладний, або екологічної безпеки;

науково-теоретичний, або екологічного мислення;

педагогічний, або екологічного всеобучу.

Таким чином, серед організаційних основ впровадження екологічної освіти як невід'ємного компонента навчально-виховного процесу студентів у вищих навчальних закладах визначальною стратегією є створення єдиного безперервного процесу засвоєння екологічних знань, проведення наукових досліджень із приводу комплексної екологічної оцінки наслідків впливу оточуючого довкілля на психосоматичне здоров'я населення, створення єдиної інформаційної системи щодо висвітлення питань стану навколишнього середовища та налагодження співробітництва щодо їх вирішення із центрами різних регіонів України та інших країн.

Знання провідних законів науки, методології гігієнічних досліджень, а також закономірностей динаміки стану зрушень психосоматичного здоров'я людей, негативний вплив на яку саме й чинить навколишнє середовище, а також концептуальних основ зміцнення та збереження її оптимального стану функціонування шляхом оздоровлення та охорони довкілля, підвищення стійкості організму в умовах несприятливих впливів природи, безумовно, є ключовим індикатором в організації підходів щодо підвищення екологічної свідомості у студентів [1, 4].

Отож, створення єдиної мережі безперервної системи здобуття екологічних знань у ході навчання у ЗВО передбачає [3, 4]:

впровадження в освітній процес вищого закладу елементів освіти в галузі природоохоронної діяльності;

запровадження як індивідуальних, так і фронтальних занять із питань виховання екологічної свідомості студентів;

забезпечення комплексної інтеграції у взаємодії кафедр навчальних закладів із питань екологічного забезпечення освіти та виховання;

розробку навчально-дидактичних матеріалів, методичних посібників і рекомендацій, науково-популярних видань, підручників, які розкривають зміст, сучасні форми та методи екологічного виховання та освіти;

* розвиток міждисциплінарних підходів щодо готовності вирішувати ситуації з питань раціонального природокористування.

Створення єдиної інформаційної системи щодо обґрунтування питань стану оточуючого довкілля передбачає: обмін досвідом щодо особливостей підготовки майбутніх фахівців у галузі раціонального природокористування між освітніми закладами; забезпечення систематичного та швидкого збирання відомостей стосовно стану навколишнього оточення та їх об'єктивне представлення у засобах масової інформації. І, зрештою, налагодження співпраці з центрами забезпечення екологічної освіти та інформації із різних регіонів України та зарубіжних країн, що зумовлює: накопичення досвіду з приводу раціональної природоохоронної діяльності центральних і периферичних регіонів країни та зарубіжних країн із запровадження його провідних досягнень і перспектив у повсякденну практику екологічної діяльності, поширення власного досвіду в галузі екологічної освіти, навчання та виховання щодо її інформаційного накопичення

Висновки

Таким чином, побудова гуманістичного майбутнього, в перспективах якого відображено можливість гармонійного співіснування людини з природою, базується на умовах отримання гідної щодо сучасних вимог освіти, в основі якої центровою компонентою будуть екологічні знання. Однією із необхідних засад готовності особистості до цієї взаємодії є засвоєння цілеспрямованої системи екологічних знань, які регулюватимуть людську діяльність в аспекті розуміння природи як абсолютної цінності життя. Пізнання людиною екологічних проблем сприяє створенню нової екологічної картини світу, у витоках визнання єдності та цілісності світу й людини, відповідальності останньої за природу й гармонізацію їх відносин. Отож, для розв'язання цих екологічних проблем необхідним є комплексне поєднання екологічних, освітніх, економічних, політичних, соціальних та інших факторів сучасного розвитку суспільства.

Література

1. Vizniuk, I., Teslenko, V., Martyniuk, I., Savinova, N., Biliuk, O., Kyslychenko, V., Stelmakh, N. 2022. Posttraumatic growth in the context of forming a positive experience of volunteers in the information environment [Posttraumatic growth in the context of forming a positive experience of volunteers in the information environment]. IJCSNS International Journal of Computer Science and Network Security. 22(6). 562-570.

2. Viznluk І., Ordatii N., Ordatii A. Environmental Consciousness of Students in VSPU Named After Mykhayl Kotsyubynsky in the Conditions of Quarantine Restrictions. Sdence and Education, 3(CLXXXVII), 2021. Р. 38- 45.

3. Viznluk, I., Dzekan, O., Dolynnyi, S., Fomin, O., Fomina, N., & Ordatii, N. Ukrainian experience of thepedagogical training of medical specialists in the context of European integration processes [Ukrainian experience of thepedagogical training of medical specialists in the context of European integration processes]. 2022. Revista Eduweb, 16(4), 65-77.

4. Васютинський В. О. Екологічні цінності в структурі масової свідомості. Актуальні проблеми психології : збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. Максименка С. Д. К. : «Міленіум», 2005. Т. 7. Вип. 5. Ч. 1. С. 74--82.

5. Ващенко Г. Виховний ідеал: Підручник для вихователів, учителів і українських родин. Записки виховника. Ч. 2-3-4. Брюсель: В-во «Центральної Спілки Української Молоді», 1976. С. 290--313.

6. Коваль Ю. А. Екологічна культура здобувачів освіти в технічних коледжах: монографія. Вінниця : Вид-во ТОВ «Друк», 2023. 268 с.

References

1. Vizmuk, І.ЃCOrdatii, N.ЃCOrdatii, A. (2021). Environmental Consciousness of Students in VSPU Named After Mykhayl Kotsyubynsky in the Conditions of Quarantine Restrictions. Ssience and Education, 3(CLHHHVII), 38-45.

2. KovaY, Ju. A. (2023ЃA. Ekologichna kul'tura zdobuvachiv osviti v tehnichnih koledzhah [Environmental culture of students in technical colleges]. Vіnnicja:Vid-vorЮV «Druk»» [inUkrainian].

3. Vizmuk, I.ЃCDzekan, O.ЃCDolynnyi, S.ЃCFomin, O.ЃCFomina, N.ЃC& Ordatii, N. Ukrainian experience of thepedagogical training of medical specialists in the context of European integration processes [Ukrainian experience of thepedagogical training of medical specialists in the context of European integration processes]. (2022). Revista EduwebЃC 16(4)ЃC65-77.

4. Vashchenko H. (1976). Vykhovnyi ideal: Pidruchnyk dlia vykhovateliv, uchyteliv i ukrainskykh rodyn [Educational ideal: A textbook for educators, teachers and Ukrainian families]. Zafys^y vyMovn^a. Ch. 2-3-4. Briusel: V-vo «Tsentralnoi Spilky Ukrainskoi Molodi»ЃC290-313.

5. Vasiutynskyi V. O. (2005). Ekolohichni tsinnosti v strukturi masovoi svidomosti. Aktualni problemy psykholohii [Ecological values in the structure of mass consciousness]. Zbirnyk naukovykh prats Instytutu psykholohii im. H. S. Kostiuka APN UkrainyЃCza red. Maksymenka S. D. K. : «Milenium»ЃCT. 7, 5(1)ЃC74-82.

6. Vizniuk, I.ЃCTeslenko, V.ЃCMartyniuk, I.ЃCSavinova, N.ЃCBiliuk, O.ЃCKyslychenko, V.ЃC Stelmakh, N. (2022). Posttraumatic growth in the context of forming a positive experience of volunteers in the information environment [Posttraumatic growth in the context of forming a positive experience of volunteers in the information environment]. IJCSNS International Journal f Computer Science and Network Security. 22(6)ЃC562-570.

Размещено на Allbest.ru