Нариси філософії міжнародного космічного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нариси філософії міжнародного космічного права

Пічко Роман Сергійович кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного, трудового та господарського права, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Анотація

В статті розглядається вплив філософського розуміння цінностей на прогресивний розвиток такої галузі міжнародного публічного права як міжнародне космічне право. Філософське розуміння права як унікального цивілізаційного явища дозволяє моделювати абстракції високого рівня, які рухають пізнання права. Аналіз права крізь призму цінностей мабуть єдиний шлях до пізнання права як такого. Оскільки як пока зує історичний досвід саме цінності є телеологічним елементом, який обумовлює процес його пізнання та формалізацію результатів такого пізнання у актах нормативноправового регулювання. З іншого боку пізнання ідеї права є принципом та критерієм цінності правового буття соціуму. В тому числі це відноситься і до сучасного міжнародного права. Будучи правом світового суспільства міжнародне право не може бути виключно позитивним правом. Виходячи за межі свого позитивного початку, міжнародне право не може не спиратися на такі категорії як справедливість, добросовісність, рівність тощо. Це означає, що сучасне міжнародне право є ціннісно-орієнтованим концептом, ефективність та прогресивний розвиток якого визначається саме формалізацією в нормі цінностей.

Концептуальна ідея міжнародного космічного права з'явилася в той час, коли людство тільки мріяло опанувати космічний простір. Маючи значне філософське підґрунтя, розуміючи значення цінностей для морального розвитку людини та цивілізації в цілому, держави узгоджуючи у другий половині 50-х рр. ХХ ст. Договір про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла наповнили його такими філософськими категоріями як благо, справедливість. Закладені в міжнародному космічному праві ціннісні орієнтири зумовлюють як його многогранність, так і слабкість перед викликами сучасності. Однак саме це і обумовлює прогресивний розвиток міжнародного космічного права, оскільки саме космос є унікальним доменом людської діяльності та майбутнім людства.

Ключові слова: міжнародне право, міжнародне космічне право, філософія міжнародного космічного права, Договір про космос, цінності

Abstract

Pichko Roman Serhiiovich Associate Professor of the Department of Civil, Labor and Economic Law, Oles Honchar Dnipro National University

ESSAYS ON THE PHILOSOPHY OF INTERNATIONAL SPACE LAW

Keywords: international law, international space law, philosophy of international space law, Outer Space Treaty, values

Постановка проблеми

Міжнародна космічна діяльність зростає із року в рік. Сьогодні людство вибудовує плани колонізації Місяця та Марса, зокрема, щодо останнього є пропозиції нанесення ядерних ударів по полюсам планети для формування атмосфери. З одного боку, це виглядає як велике надбання та досягнення людства, оскільки цивілізація отримає планету з кліматом для колонізації, тобто заселення. З іншого боку, сучасне міжнародне право містить імператив щодо заборони розміщення в космічному просторі ядерної зброї. Отже в одній площині стикається розуміння блага та доцільності. Крім цього, космічна діяльність все більше комерціалізується, що означає появу нових акторів в сфері міжнародних космічних відносин. І важливо, що ці актори фактично спонсорують і визначають прогрес космічних технологій. Міжнародне космічне право формалізоване у п'яти міжнародних договорах (різного рівня визнання державами) зупинилося у процесі такої формалізації у 80-х роках минулого століття. Закладені ціннісно орієнтовані норми в своєрідній космічній конституції - Договорі про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла не знайшли з вказаного часу свого подальшого закріплення в кодифікаційних документах міжнародного космічного права, яке все ж таки претендує на роль універсального регулятора міжнародних космічних відносин. При цьому, такі цінісно орієнтовні норми все ж таки залишаються дороговказами для дискурсів прогресивного розвитку міжнародного космічного права, який нажаль не виходить за інституціональні межі Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях. Людство має значні космічні амбіції, має місце космічне змагання як між державами, так і між приватними компаніями, що збільшує кількість викликів міжнародному космічному праву. Це все визначає інтелектуальне пошукове поле для розробки нових правових концептів в матерії міжнародного космічного права. Бо, як казав філософ права Г А. Шварц-Либерман фон Валендорф: «Той, хто думає, що обійдеться без філософського обґрунтування функціонування правової системи, насправді несвідомо керується своєю “особистою”, доморослою філософією, ризикуючи скінчити блуканнями в пітьмах правової дисгармонії».

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження міжнародного космічного права здійснюється такими знаними українськими вченими як Ю. С. Шемшученко, Н. Р Малишевою, А. М. Гуровою, О. М. Григоровим. Їх роботи окреслюють ідеї, шляхи розвитку космічного права як на національному, так і на міжнародному рівнях. З іноземних вчених, які опікуються проблемою прогресивного розвитку міжнародного космічного права і тих викликів, які стоять перед сучасною регуляцією космічних відносин можна назвати Frans von der Dunk, Fabio Tronchetti, Irmgard Marboe, Peter Lothian Nelson, George S. Robinson.

Мета статті. Метою статті є розгляд взаємозв'язку філософії права та філософії міжнародного космічного права і аналіз впливу останньої на формування міжнародного космічного права як інтенціонального механізму регулювання відносин суб'єктів космічної діяльності.

Виклад основного матеріалу

Космос завжди був таємничою цариною для людини. Однак, саме ця «таємничість» вабила людей і, зокрема, обумовлювала їх інтелектуальні розмисли та розвідки. Нам в повній мірі не відомі космологічні погляди прадавніх цивілізацій, але перші філософські спроби пізнання космосу ми можемо знайти у давньогрецьких філософів. Зокрема, в пізньому діалозі Платона «Тімей» ми можемо бачити, як видатний філософ конструює космос, наділяючи його душею, розумом та тілом. Безумовно це співвідношення з іншими ідеями Платона, які були ним описані, наприклад в діалозі «Держава». Не можна не сказати і про космополітизм стоїків, особливо у той час, коли стоїцизм дійсно був державноутворюючою філософією давнього Риму. Останній стоїк Античності, імператор Марк Аврелій в своїх “Розмислах” проводить думку, що космос є доцільно впорядковане ціле, кероване промислом, або загальним розумом.

Отже поряд із безпосереднім «технічним» пізнанням космосу, зокрема через оптику, астрономію, математику, давньогрецька та давньоримська цивілізації проклали шлях до філософського пізнання космосу. Бажання осягнути неосяжне, мабуть і є наріжною основою виникнення філософії. І мав рацію Сенека, який говорив, що філософія виковує і загартовує душу, підпорядковує життя порядку, управляє вчинками, вказує, що слід робити і від чого утримуватися, править і спрямовує серед безодні шлях гнаних хвилями. Без неї немає в житті безстрашності та впевненості: адже щогодини трапляється так багато, що потрібна порада, яку можна запитати тільки в неї.

Відомий значний вплив грецької філософії на римську юриспруденцію і той синергетичний ефект, який сформував не тільки римську цивілізацію, але і заклав основоположні підвалени для виникнення у майбутньому європейської цивілізації. І якщо філософія в загальному змісті намагається пізнати першооснови світу та нашого буття, їх порядок устрою та способи прояву, то її ланка - філософія права намагається пізнати за аналогією всеосяжну ідею права, яка, безумовно, є частиною тих самих першооснов світу. Завдяки філософським пошукам відповідей пізнання ідеї права формуються як нові правові концепти, так і нові дискурси філософсько- правового пізнання. Відмітимо, що найбільший інтелектуальний поштовх такі інтелектуальні розмисли отримують на тлі важливих соціально-політичних потрясінь. Так було з Платоном, який творив під час і після Пелопоннеської війни, яка запустила механізм занепаду давньогрецької цивілізації. Це притаманно і формуванню основ міжнародного правопорядку після Тридцятирічної війни XVII ст.

Наприкінці XIX ст. з'являється осистематизована теорія права, яка була задумана як засіб, що дозволяє вийти за межі простого опису права. А вже після Другої світової війни її основним дискурсом стає пошук цінностей, норм та ідеологій неюридичного характеру, що лежать в основі видимої нейтральності юридичних понять, правил та теорій. Тому з 50-х років ХХ ст. поняття загальної теорії права видавалося амбівалентним, якщо не двозначним, оскільки для одних вона була еманацією філософії права, а для інших спробою наукового осмислення предмета, порівнянного з «юридичною догматикою», тобто з тією частиною науки про право, яка присвячена інтерпретації та систематизації норм [1, с.10]. За зауваженням Г. Харта незважаючи на те, що теорія загального права не набула справжньої самостійності, принаймні в країнах англосаксонського світу, де термін "юриспруденція" означає "науку про право", вона визначалася як наука, мета якої зводиться до викладу принципів, понять та характерних рис, загальних для різних правових систем. При цьому теорія загального права захищаючись від теорій природного права, ґрунтувалася на тій ідеї, що право може складати «предмет позитивної науки», не займаючись питаннями пошуку моральних аспектів позитивних правових норм [2, с.33].

Однак рівень пізнання права як певного трансцендентного явища характеризується та випливає з того цілого, яке і народжує розуміння права, тобто суспільства. Саме від нього право набуває свій формальний зміст, основи своєї дії та дискурси розвитку. Шляхи пізнання права полягають у щоденних потребах суспільного життя як на національному, так і міжнародному рівнях. З домінантів інтелектуальних та моральних ідей та течій притаманних суспільству, у наукових розвідках правників, економістів, політиків, соціологів вибудовується правова система суспільства. Однак, ідея, що розум сам по собі здатний сказати нам, що робити, і тому всі розумні люди можуть і повинні з'єднатися у прагненні до спільної цілі є небезпечною ілюзією, що призводить до жахливих і катастрофічних потрясінь. Розум це розуміння обмеженості людських можливостей, і часто він просто говорить нам, чого робити не слід. Саме тому мислення має до відомого ступеня залишатися абстрактним. І використання абстракцій розширює коло явищ, які наш інтелект може підкорити собі. Досягається це тільки за рахунок обмеження здібності передбачити наслідки наших дій, а значить, і за рахунок того, що пристосовувати світ до своїх бажань ми можемо лише в самих загальних рисах [3, с. 50].

Як показує історичний досвід, виключення з права духовного початку буття призводило до виключення морального сенсу з природного права як такого. Однак право не може бути зрозуміле, як самостійне та окреме від моральності та філософії явище людської цивілізації.

Ідеологічний концепт Європейської цивілізації не дивлячись на всі виклики, які йому час від часу необхідно було здолати стоїть на грунті природного права. Не дивлячись на те, що ідея природного права має давню інтелектуальну історію лише класична німецька філософія наситила розуміння природного права науковим апаратом. Саме вона представила право як буття, яке можна духовно осягнути. Понад те право ототожнилося зі свободою. За визначенням Канта право - це сукупність умов, у яких свавілля однієї особи сумісно із свавіллям іншої особи з погляду загального закону свободи. При цьому цей принцип легітимує лише саме право, але не створюваний ним громадський порядок та державу. Саме тому у повне розуміння права включається взаємне обмеження свободи, яке отримує суспільну легітимацію, при згоді, що спори, які витікають або стосуються такого обмеження розв'язуються владним чином.

Наближаючись до кінця першої чверті ХХІ ст. сформульовані античними філософами поняття суспільного життя, ролі та значення особистості в соціумі, про дуалізм особистості та держави, про державу як унікальну систему і, в цілому, про зв'язок справедливості, блага і права з одного боку, верифікуються та відкидаються (в т.ч. під впливом догматики політики ідентичності), а з іншого боку - знаходять новий сенс, який не суперечить античному, а доповнює і розкриває їх у контексті сучасної історичної епохи. Саме тому для опрацювання нових соціально-правових концептів наука має переважно займатися дослідженням неіснуючого: конструювати гіпотетичні моделі можливих світів, які б існували за зміни деяких сучасних відомих умов. У цьому виді завдання науки полягає не у накопиченні окремих фактів, а у висуванні гіпотез, здатних витримати систематичні спроби їх спростувати [3, с. 55].

Отже саме у філософії права відбувається спроба зрозуміти, що є правом, в чому воно розпізнається, які його цілі та підстави. Філософія права, відштовхуючись від філософії загалом, прагне до сублімації юридичного в метафізичному. У цьому полягає методологічна функція філософії права. Опрацювання питань правової онтології та методології завдяки інструментарію загальних філософських засад неминуче призводить до формування правової культури особистості, суспільства, держави. При цьому філософія права не може підмінити собою теорію права, яка займається аналізом емпіричного матеріалу, що міститься в існуючих нормах права. У загальній теорії права йдеться про вивчення права таким, яке воно є, а не права, яким воно має бути. Йдеться про те, щоб завжди потрібно мати на увазі правові системи, трансцендентно ідентифікуючи їх як абсолютні цінності [1, с. 76 ].

Саме філософія права намагається сформулювати основну ідею права і розкрити його зміст та природу. Як вказували давньогрецькі та давньоримські філософи, давньоримські юристи класичної доби філософія права і природним правом як таким, постійно пізнаваєвим та постійно проявним у нормотворчості та судовій діяльності.

Тому не дивно, що першим з ідеєю утворення кодексу міжнародного права виступив у ХІХ ст. відомий англійський філософ-утилітарист, правник

І.Бентам. Він вказував на те, що можна знайти невелику кількість речей в житті, більш необхідних ніж кодекс міжнародного права. Безумовно слід погодитися із такими поглядами, але відзначимо, що все ж таки кодекс міжнародного права пропонований І. Бентамом дещо відрізняється від нашого сприйняття та розуміння міжнародного права. Справа в тому, що він пов'язував кодифікацію міжнародного права як запоруку вічного миру між цивілізованими державами. Сьогоднішнє сприйняття кодифікації це все ж таки більш інструментально-механістичне. Тобто таке, яке відображає актуалізацію, раціоналізацію та доповнення позитивного міжнародного права. Безумовно, погляди Бентами не були надто оригінальними.

Однак відмітимо, що філософія міжнародного права на відміну від філософії права як такої виникла не стільки з певних абстрактних умоглядних міркувань про природу права, на кшталт побудовам Платона у «Державець» або Г В. Ф. Гегеля у «Філософії права», скільки з вирішення складних правових питань між різними державами, які часто знаходились між собою у конфліктних станах. Яскравим прикладом тут є виникнення ООН після завершення Другої світової війни для підтримки, зміцнення міжнародного миру й безпеки, а також розвитку співпраці між державами. Існування й розвиток філософії міжнародного права наочно демонструє, що міжнародно правові акти не можна редукувати до певних суто прагматичних дій, рішень, постанов, оскільки вони містять у собі певні аксіологічні принципи, цілепокладання, екзистенціальні комплекси (подолання бідності, голоду, відчуженості, збереження навколишнього середовища) тощо. Тому філософська думка є життєво необхідною для розуміння процесу народження, прийняття, застосування й оцінки ефективності норм міжнародного права [5, с. 28].

За останні десятиліття, яке минуло після утворення ООН філософія права зосередила свою роботу над дослідженнями важливих і універсальних концептів права, аспектів його прояву та розуміння. Були запропоновані нові філософські розуміння таких важливих правових категорій як норма, влада, держава, примус, а також нове розуміння їх прояву у суспільстві. Не залишилося поза увагою і питання нормативного втілення у правових конструкціях такої філософської категорії як цінності, зокрема, таких наріжних як благо, справедливість, свобода. Сучасна філософія права сформувала бачення того, що цінності є конститутивним елементом правової системи і ідеї права в цілому. Таке розуміння окреслює дискурс оцінки буття та реформування правової системи.

Сучасний розвиток філософії права, який окреслює значне коло розумінь ідеї права, не залишив осторонь і міжнародне право. Філософія міжнародного права може бути розглянута як галузь спеціальної юриспруденції, яка охоплює як концептуальні, так і нормативні питання щодо міжнародного права. До концептуальних питань відносяться питання про те, чи є міжнародне право справжнім правом (відмінним від форми соціальної моралі чи конвенцій); як встановлюється і визначається існування і зміст його норм; який взаємозв'язок існує між міжнародною правовою системою, якщо вона існує, та правовими системами окремих держав, серед багатьох інших питань. До нормативних питань відносяться питання про те, чи є державна згода, демократія або якийсь інший стандарт критерієм законності міжнародного права; чи входять права людини і розподільна справедливість, на додачу до миру і співпраці, до переліку цінностей, які міжнародне право повинно реалізувати; чи має міжнародне екологічне право врешті-решт бути відповідальним лише перед інтересами (існуючих) людей чи нести відповідальність і перед майбутніми поколіннями. Безумовно в філософії міжнародного права ми зможемо знайти відповіді на питання телеологічності цінностей в контексті його прогресивного розвитку. Оскільки розуміння міжнародного права лише як компромісу серед держав не дає відповіді на питання, чому міжнародні договору наповнені ціннісними орієнтирами, які виступають імперативами чи принаймні повинні вважатися такими для оцінці належності поведінки суб'єкта міжнародного права і його взаємодії на міжнародній арені.

Після першого вдалого запуску штучного супутника Землі у жовтні 1957 р. людство постало не тільки перед фактом того, що космос перестав бути недосяжним, але і перед фактом необхідності врегулювати діяльність по дослідженню і використанню космічного простору. Жовтень 1957 р. не стільки формалізував філософські дискурси, які існували в міжнародному праві стосовно потенційно можливого виходу людства в космічний простір, скільки відкрив нові обрії для філософії міжнародного космічного права.

Розглядаючи інтенціональність міжнародного космічного права ми не можемо не помітити телеологічність для його формування концепції блага, яка відома з часів Античності.

Цицерон, зокрема, вказував, що «благо ми вважаємо і називаємо благом не через прибуток, зростання або порівняння з іншими речами, а через його власну гідність. Адже подібно до того, як мед, який сам по собі надзвичайно солодкий, відчувається солодким у своєму власному роді, а не в порівнянні з іншими речами, так і це благо, про яке ми говоримо, є щось гідне найвищої оцінки, але ця цінність пов'язана з його родом, а не з кількістю. Справа в тому, що цінність не відноситься ні до добра, ні до зла, і залишиться у своєму роді, скільки не додай» [6].

В свого часу Герберт Харт запропонувавши концепцію «мінімального змісту природного права». При цьому, будучи сучасником народження міжнародного космічного права зазначена концепція Герберта Харта хоча не стосувалася міжнародного космічного права, але є дотичною та характерною для змісту самого міжнародного космічного права. Більш того її адаптація до концепту міжнародного космічного права, фактично окреслює предметне коло філософії міжнародного космічного права, яка враховує, виходить і намагається формулювати свої відповіді з огляду на те, шо:

1) за своєю суттю космічне середовище підкреслює вразливість людини, створювані нею космічні об'єкти лише посилюють цю вразливість;

2) космічні технології провідних космічних держав світу, незважаючи на різний економічний стан таких держав, тим не менш знаходяться на відносно рівному науково-технічному рівні;

3) розуміння важливості космічного простору для людської цивілізації призвело до встановлення певних правил та принципів його використання та дослідження, на відміну від колонізації, до якої вдавалися провідні західноєвропейські держави в минулому;

4) визнання обмеженості ресурсу навколоземного космічного простору в т.ч. у контексті комерціалізації, спонукає до об'єднання зусиль на різних рівнях - міждержавному, державно-приватному та приватному, для здійснення спільних прогресивних космічних проєктів;

5) непізнаність людиною космічного простору є з одного боку викликом для сучасного правового режиму здійснення космічної діяльності, а з іншого запобіжником досить різким, авторитарним діям провідних держав світу, змушених зважати на міжнародну спільноту.

Певним підсумком і наукових досліджень в царині міжнародного права щодо опанування космічного простору, які накопичилися до 1957 р., і всього масиву філософсько-правових знань, а також певного політичного консенсусу між тогочасними наддержавами стала прийнята Генеральною Асамблеєю ООН резолюція № 1962 від 13 січня 1963 р., якою затверджена, в певному сенсі дороговказна, Декларація щодо правових принципів, що регулюють діяльність держав з дослідження та використання космічного простору. В цій декларації Генеральна Асамблея ООН вперше закріпила, що:

1. Космічний простір є вільним та відкритим для дослідження і використання державами;

2. Дослідження і використання космічного простору здійснюється заради добробуту і в інтересах всього людства;

3. Свобода космічного простору обумовила встановлення заборони національному привласненню космічного простору і небесних тіл ні шляхом проголошення на них суверенітету, ні шляхом використання або окупації, ні будь-якими іншими засобами;

4. Держави як суб'єкти космічної діяльності щодо дослідження і використання космічного простору здійснюють його згідно з міжнародним правом, включаючи Статут Організації Об'єднаних Націй. Сама діяльність по дослідженню і використанню космічного простору і небесних тіл здійснюється в інтересах підтримання міжнародного миру й безпеки та розвитку міжнародного співробітництва і взаєморозуміння [7].

Більш послідовно ці постулати були відображені у прийнятому у 1966 р. Договорі про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла. Не дивно, що саме в Першій статті цього Договору зазначається, що дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, здійснюються на благо і в інтересах всіх країн, незалежно від ступеня їх економічного або наукового розвитку, і є надбанням всього людства.

Отже, це ще раз доводить телеологічність ідеї блага для формування міжнародного космічного правопорядку. Як відомо, не дивлячись на найменування угоди, її об'єктом завжди буде те, відносно чого держави укладають цю угоду. Сам об'єкт може формалізувати матеріальні чи нематеріальні блага, дії чи утримання від дій. Саме на досягнення певного блага як ідеї сталості світового правопорядку, моделювання світового буття направлена зовнішньополітична діяльність цивілізованих держав, які військові методи вирішення суперечностей замінили на переговорно-договірні. В цьому контексті міжнародне космічне право не є винятком.

Наприклад, за статтею І Договору про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, встановлено, що дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, здійснюються на благо і в інтересах всіх країн, незалежно від ступеня їх економічного або наукового розвитку, і є надбанням всього людства. Космічний простір, включаючи Місяць та інші небесні тіла, відкрито для дослідження і використання всіма державами без будь-якої дискримінації на основі рівності і згідно з міжнародним правом, при вільному доступі у всі райони небесних тіл. Космічний простір, включаючи Місяць та інші небесні тіла, вільний для наукових досліджень, і держави сприяють і заохочують міжнародну співпрацю в таких дослідженнях [5, с. 66].

Як зазначається у Кельнському коментарі з космічного права, по суті, Договір з космосу втілює в собі загальну філософію, яку треба дуже добре знати, тому що вона є серцевиною, суттю, душею не лише самого договору, а й усього космічного права. Однак, філософські питання Договору з космосу не обмежуються дуже важливими пунктами статті I. Вони включають й інші, не менш актуальні теми, викладені в Преамбулі як «великі перспективи, що відкриваються перед людством у результаті виходу людини в космос»; «загальна зацікавленість всього людства у розвитку дослідження та використання космічного простору у мирних цілях»; «широке міжнародне співробітництво у наукових, а також правових аспектах дослідження та використання космічного простору у мирних цілях»; «розвитку взаєморозуміння та зміцнення дружніх відносини між державами та народами». Інші статті однаково пропонують суттєві філософські міркування про «вільне дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, всіма державами без будь-якої дискримінації, на основі рівності та відповідно до міжнародного права»; «свобода наукових досліджень у космічному просторі, включаючи Місяць та інші небесні тіла» та «дії держав щодо сприяння та заохочення міжнародного співробітництва у таких дослідженнях»; «міжнародна відповідальність держав за їхню національну космічну діяльність, що здійснюється державними установами або неурядовими організаціями», «необхідний дозвіл та постійний нагляд за космічною діяльністю неурядових організацій з боку відповідної держави»; «ведення космічної діяльності з належним врахуванням відповідних інтересів усіх інших держав» [8, с. 37].

Як відомо стаття 1 Договору про космос проголошує, що дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, здійснюються на благо і в інтересах всіх країн, незалежно від ступеня їх економічного або наукового розвитку, і є надбанням всього людства. Отже, в цій нормі закладено потенційне питання міграції людей до небесних тіл. Примітно, що у ст. 2 Договору про космос підкреслюється інтернаціональний десуверенізований статус космічного простору, Місяця та інших небесних тіл. Отже перед філософію космічного права стоїть перспективне питання вироблення наукової гіпотези, а краще сказати абстракції, можливої міграції та колонізації Місяця та інших небесних тіл. Природньо, що така абстракція не може народитися в межах теорії міжнародного права, оскільки юридична теорія займається практичним юридичними проблемами, але підходить до них ззовні, використовуючи інструментарій інших дисциплін [9, с. 4].

Іншим питанням філософії міжнародного космічного права є розкриття розуміння концепту «посланців людства» як він сформульований у ст. 5 Договору про космос як «Держави-учасниці цього Договору розглядають космонавтів як посланців людства в космос». Крім цього саме філософія міжнародного космічного права спираючись на здобутки загальної філософії повинна надати відповідь щодо критеріїв етичності поведінки «посланців людства», в контексті мультикультуралізму, який притаманний і колективу «посланців людства», і міжнародному космічному праву в цілому.

Висновки

Дійсно можна погодитися з висловом Бертама Рассела, який казав, що «зі свого боку, я хотів би бачити трохи більше мудрості у веденні справ на Землі, перш ніж ми поширимо наші жорсткі та смертельні суперечки на інші планети» [10, с. 58].

Однак сучасний розвиток космічної науки і техніки свідчить про те, що колонізація людиною космічного простору не є таким же недосяжним процесом. На тлі сучасної інтенсифікації комерціалізації космічної діяльності постають питання актуалізації космічного правопорядку тим суспільно- політичним і господарсько-комерційним відносинам, які складаються щодо дослідження і використання космічного простору. Дійсно, залишаючись суто ідеальною філософія міжнародного космічного права має досить важливий практичний прояв. Передусім, це проактивна модуляція майбутніх процесів та ідеально-бажаних відносин, а значить всебічне осмислення питань пов'язаних з цим і винесених для дискусії. І більш того, навіть формування порядку денного таких спеціалізованих майданчиків як сесії Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях (та його двох підкомітетів), так і Генеральної Асамблеї ООН.

Література

філософський космічне право

1. Bergel, Jean-Louis. Theorie generale du droit [Common theory of Law]. France, Dalloz, 2003.374 p.

2. Hart H. L. A. THE CONCEPT OF LAW URL: https://books-library.net/files/books- library.online-02052042Jy2T4.pdf

3. Hayek F A. LAW, LEGISLATION AND LIBERTY URL: https://libsa.files.wordpress.com/ 2015/01/hayek-law-legislation-and-liberty.pdf

4. Hoffe Otfried Gerechtigkeit: Eine philosophische Einfuhrung, C.H.Beck, 2021. 127 з.

5. С. Р Карпенко, Р С. Пічко, І. Л. Степанов, С. В. Шевцовz. Загальна теорія космічного права: підручник. К., 2022. 460 с.

6. Cicero De finibus bonorum et malorum ІІІ 33-34.

7. Declaration of Legal Principles Governing the Activities of States in the Exploration and Use of Outer Space Retrieved from https://www.unoosa.org/oosa/en/ourwork/spacelaw/ principles/legal-principles.html [in English].

8. Cologne Commentary on Space Law (CoCoSL), Volume 1, Outer Space Treaty, Hobe, Schmidt-Tedd - Schrogl (Editors) and Goh (Assistant Editor); Deutschland: Carl Heymanns Verlag, 2009, 780 р.

9. Posner Richard A. Frontiers of Legal Theory. Published by arrangement with Harvard University Press. 2001, 478 p.

10. M. Lachs, The Law of Outer Space: An Experience in Contemporary Law-making (reissue 2010), Boston, 2010. p. 200

References

1. Bergel, Jean-Louis. Theorie generale du droit [Common theory of Law]. France, Dalloz, 2003. 374 p.

2. Hart H. L. A. THE CONCEPT OF LAW URL: https://books-library.net/files/books- library.online-02052042Jy2T4.pdf

3. Hayek F A. LAW, LEGISLATION AND LIBERTY URL: https://libsa.files.wordpress.com/ 2015/01/hayek-law-legislation-and-liberty.pdf

4. Hoffe Otfried Gerechtigkeit: Eine philosophische Einfuhrung, C.H.Beck, 2021. 127 з.

5. Karpenko S. R., Pichko R. S., Stepanov I. L., Shevtsov S. V. (2022). Zahal'na teoriia kosmichnohoprava [Common theory of Space Law]. Kyiv: ADEF-Ukraine [in Ukrainian].

6. Cicero De finibus bonorum et malorum III 33-34.

7. Declaration of Legal Principles Governing the Activities of States in the Exploration and Use of Outer Space Retrieved from https://www.unoosa.org/oosa/en/ourwork/spacelaw/ principles/legal-principles.html [in English].

8. Cologne Commentary on Space Law (CoCoSL), Volume 1, Outer Space Treaty, Hobe, Schmidt-Tedd - Schrogl (Editors) and Goh (Assistant Editor); Deutschland: Carl Heymanns Verlag, 2009, 780 p.

9. Posner Richard A. Frontiers of Legal Theory. Published by arrangement with Harvard University Press. 2001, 478 p.

10. M. Lachs, The Law of Outer Space: An Experience in Contemporary Law-making (reissue 2010), Boston, 2010. p. 200

Размещено на Allbest.ru