Філософська складова фамілістичних досліджень

Актуальність статті викликана поверненням теми сім'ї у коло філософських досліджень. У ХІХ-ХХ століттях тема сім'ї, не зовсім заслужено, як на думку авторів статті, була витіснена з філософського дослідницького поля і практично монополізована соціологією, психологією і демографією. Останні десятиліття відбувається відновлення міждисциплінарного балансу, що підтверджується неухильним зростанням філософських досліджень сім'ї. Метою статті є систематизація і експлікація філософської складової фамілістичних досліджень, яка активно розгортається у сучасному науковому просторі. У ході дослідження були отримані такі результати. Кожна з наук (таких як соціологія, психологія, демографія та ін.), яка відокремлено досліджувала феномен сім'ї, виявилася не в змозі охопити його в повноті, що викликало у дослідників (зокрема, А. Антонов, В. Медков, Є. Рашковський) пропозицію про міждисциплінарний синтез наук про сім'ю. Реалізація зазначеного синтезу пов'язана, за своєю суттю, з вирішенням філософської задачі сучасного розгляду сімейної форми людського буття з найбільш загальної точки зору, або в перспективі, з формуванням нового філософського підрозділу - філософії сім'ї. У статті проаналізовано соціально-філософський, історико-філософський, гендерно-антропологічний, етико-аксіологічний, екзистенціально-феноменологічний, метафізичний, діалектичний, семіотико-лінгвистичний, філософсько-релігійний, філософсько-психологічний, філософсько-педагогічний, філософсько- культурологічний, системно-синергетичний та комунікативний напрямки. За допомогою даних підходів сім'я розглядається в якості концепту, поняття, універсалії, ідеалу, цінності, норми, екзистенціалу, феномену. Продуктивними для дослідження сім'ї є також поняття системності, самоорганізації, комунікації. Автори дійшли до наступних висновків. Хоча соціально- філософський напрямок є найбільш розвиненим, проте перспективними для подальшої розробки є метафізичний та етико- аксіологічний напрямки. До ключових тем виділених напрямків належать: метафізична значимість сім'ї, її онтологічні підстави і проблема визначення, а також проблема ідеалу християнської сім'ї та конфлікту ідеалів сімейного та особистого буття. Подальше виявлення філософських вимірів сім'ї дозволить поряд з визнаними в науковому співтоваристві дисциплінами, такими як "соціологія сім'ї", "психологія сім'ї" або "демографія сім'ї" сформувати актуальний для сьогодення напрям "філософія сім'ї".

Ключові слова: сім'я, шлюб, батьківство, родина, дослідження сім'ї, фамілістика, методологія, філософія сім'ї

Вступ

Результати дослідження

Флагманами фамілістичних досліджень можна вважати соціологію (П. Амато, А. Антонов, Т Библарц, Е. Вестермарк, У Гуд, Т Гурко, С. Голод, А. Карлсон, О. Клецин, Т Парсонс, Д. Попено, П. Сорокін, Д. Стейсі, А. Харчев, К. Циммерман), психологію (Ю. Альошина, А. Волович, Т Димнова, В. Дружинін, В. Сатир, Т Яблонська) та демографію (В. Архангельський, С. Голод). Якщо соціологи вивчають сім'ю як соціальний інститут (мікросоціологія сім'ї) і первинну групу (мікросоціологія сім'ї), приділяючи першорядну увагу з'ясуванню структури і функцій сім'ї, психологи звертають основну увагу на міжособистісні сімейні відносини, то демографи приділяють першорядну увагу репродуктивної функції сім'ї. Вказані науки мають у своїй структурі відповідні усталені розділи: соціологію сім'ї,

психологію сім'ї та демографію сім'ї і, як вже було вище зазначено, практично "монополізували" сучасну сферу фамілістичних досліджень.

Свій істотний внесок у спектр фамілістичних досліджень вносять також інші науки: етнографія (І. Бахофен, Дж. Мак-Леннан, Л. Морган, Н. Бутінов, В. Кабо) що розглядає сім'ю з точки зору етнічних особливостей та традицій; соціокультурна антропологія (Б. Малиновський, А. Редкліфф- Браун, К. Леві-Строс), що структурує і систематизує величезну різноманітність звичаїв, які регулюють шлюб і спорідненість у різних народів; педагогіка (Б. Бім-Бад, Г. Тарасенко), що концентрується на функціях сім'ї із соціалізації та освіти; правознавство (І. Косарєва, Р. Падун), що вивчає процеси легітимації тих чи інших сторін сімейних відносин; економіка (Г. Беккер), що розглядає сімейно-шлюбні відносини в контексті економічного підходу.

Наведений перелік наук, що вивчають сім'ю, являється не повним. Але і зазначене різноманіття виводить дослідження на проблему цілісного розуміння сім'ї. Величезний пласт знань, накопичених вказаними дисциплінами, насилу піддається комплексному осмисленню. Кожна наука "знає" сім'ю лише зі свого боку, за аналогією із відомою притчею про слона, якого з різних сторін торкалися сліпці. Так, наприклад, А. Антонов попереджає про погрози ухилення в "соціологізм" або "психологізм" під час аналізу фамілістичної сфери: "структуралісти зараз сподіваються на соціальний perpetuum mobile, який нібито врятує від кризових тенденцій, а психологізатори, розмиваючи межі сім'ї до "потягу сердець", переконують себе в надцінності різноманітних форм "уламкової сімейності"" (Антонов, 2005, с.49). Дослідниця С. Бурова звертає увагу на те, що через надзвичайну складність та багатогранність сім'ї відсутня загальна макротеорія сім'ї у строгому її розумінні. І хоча існують різні напрями та підходи при аналізі сім'ї: біологізаторський, еволюціоністський, культурологічний, структурно-функціональний, інтеракціоністський, конфліктологічний, інституційний, груповий, проте кожен із підходів має свої вади та обмеження. Проблема розуміння сім'ї як цілісного явища полягає в адекватності застосовуваних концепцій та термінології. Проте багато з існуючих визначень страждають однобічністю, тому що в основу поняття сім'ї покладені різні критерії (соціальне призначення, якість зв'язків, структура, принцип організації і т. д.). Цьому може відповідати системний підхід, у якому сім'я аналізується як система на макро- та мікрорівнях у просторовому та тимчасовому континуумі. Однак це, вважає дослідниця, - перспективна мета, надзвичайно складна та здійснена лише загальними зусиллями багатьох фахівців та вчених (Бурова, 2003, с. 903-904).

Окресливши контури фамілістичної проблематики, перейдемо до систематизації саме філософської складової фамілістичних досліджень, до актуалізації якої призвели зазначені вище недоліки, вади і обмеження.

Найбільш розроблений напрямок - соціально- філософський, представлений такими авторами як: Н. Алексєєва, С. Анісіна, А. Артамонова, Є. Балдіцина, Л. Білалова, Є. Білоножко, К. Бокша, А. Беттлер, О. Волжина, І. Каірова, Н. Кільберг-Шахзадова, З. Коркмазова, Г Кравченко, С. Лазюк, А. Лихачова, О. Логвиненко, А. Любимова, М. Ніколаєв, Н. Орлова, Т Руденко, Ю. Савельєва, І. Соловйова, М. Торопигіна, Ткачова, Ф. Фомін, Г Хлєбніков, Б. Хубієв, Т Цюркало, А. Ширяєва та ін. У спектрі дослідницького розгляду представлено велике коло питань, зокрема, актуальне питання щодо кризи сім'ї. Слід зазначити, що серед українських дослідників, більшість авторів визнає вказану кризу (Є. Білоножко, Т. Руденко, У. Кулик, В. Ткачова). Хоча є й інша точка зору, наприклад, у Ф. Фоміна. Він пише: "ми прийшли до висновку, що криза інституту сім'ї, тим більше його падіння або крах, про які говорять деякі автори, з багатьох об'єктивних обставин не має місця" (Фомін, 2013, с. 15).

Серед перерахованих авторів соціально- філософського напрямку найбільш вагомою, як на наш погляд, є робота Б. Хубієва (Хубиев, 2007), проте даний автор практично не досліджує вплив релігійних підстав на сім'ю та не аналізує сім'ю у середньовіччі.

Ще один потужний пласт фамілістичної філософської складової - дослідження в історико-філософському ракурсі. Загальні огляди проблематики сім'ї дано у роботах: А. Акчуриної, О. Бахової, Дж. Гуді, А. Любимової, І. Проневскої,

B. Суровягіна, Б. Хубиева. Огляди за окремими персоналіями або напрямками представлені у таких авторів як: М. Браун, Л. Пангл, З. Хакімова, Д. Балч, М. Григоревський, О. Гуляєва, Дж. Ньюман, Ф. Рейнольдс, Х. Мокснес, Н. Орлова, К. Осик, Л. Усанова, Н. Микаілова, Т. Шамсутдинова-Лебедюк, К. Зионг, Дж. Джон, А. Сидоренко, Т Еріксен, М. Парсонс, Е. Боттінг, Д. Чаватта, Т Павлова, Д. Рязанов, В. Спасов, І. Андрєєва, М. Кім, С. Климова, А. Курбатова, В. Лисенко, А. Павленко, М. Юрданова, С. Блінова, Л. Грицай.

Слід зазначити, що напрацювання у сфері історико-філософського аналізу сім'ї здебільшого носять фрагментарний характер і потребують більш систематичних досліджень, особливо в контексті актуального питання ідентифікації стану сім'ї в сучасному українському (і ширше - західному) суспільстві.

Гендерно-антропологічний напрямок, який бурхливо розвивається у сьогоденні, представлено роботами: Дж. Батлер, Н. Бонецької, Д. Букатової, Ф. Бурханової, Т. Власової, О. Вороніної, Т. Єремкіної,

0. Когаленко, К. Квон, М. Кіммел, В. Нагевичене, Н. Орлової, Р. Коннел, Б. Сушкова, Ю. Чорноситової- Усиченко, О. Черноштан, Є. Ясеновської. У зазначеному ряду дослідників особливо привертають увагу австралійська соціологіня Рейвін Коннелл - трансгендерна жінка, яка ввела поняття "гегемонна маскулінність" (Connell, 2005); а також Джудіт Батлер - американська представниця постструктуралізму, яка внесла вагомий внесок у вивчення питань гендеру, фемінізму і квір-теорії. Відзначимо її роботи "Гендерне занепокоєння. Фемінізм і підрив ідентичності" (Butler, 2011) і "Претензія Антигони: Спорідненість між життям і смертю" (Butler, 2002), в яких вона, поряд з поняттям гендеру, аналізує поняття сім'ї та спорідненості, а також підкреслює рухливість соціальних норм. Для цього Дж. Батлер звертається до відомого образу Антигони, щоб розглянути розуміння фемінізму в новому ключі.

Ще один напрямок, який активно розвивається в дослідницькій літературі - етико-аксіологічний, у якому сім'я та сімейні відносини постають як ідеал, цінність, норма. Так, ціннісні основи сім'ї аналізує

1. Власюк, Б. Кваша, В. Спіцнадель, Н. Мінко, А. Чупріна; ідеологічні засади занепаду сучасного інституту сім'ї розглядає В. Лексін; розробку ідеально- типової моделі М.Вебера як інструментальний засіб вивчення сім'ї як цінності пропонує О. Волжина. На перетині етичного та аксіологічного підходів виконані роботи М. Краснової, Є. Євдокимової, О. Федулової, Б. Хубієва, О. Безнощенко, Г. Абілової, А. Глушкової, С. Блінової. Н. Кільберг-Шахзадової, Г. Кришталь.

До актуальних тем цього напрямку досліджень належить проблема конфлікту ідеалів сімейного та особистого буття, а також проблема ідеалу християнської сім'ї, які, зокрема, були поставлені у релігійній філософії (Л. Толстой, В. Розанов, М. Бердяєв), в якій неодноразово наголошували на суперечливості поняття "християнська сім'я" в тому чи іншому аспекті. У контексті зазначених проблем етичного та аксіологічного характеру, інтерес для дослідження становить переосмислення концепцій любові та подружжя, що знайшло своє відображення у творчості таких релігійних філософів ХХ століття як Д. Гільдебранд, К. Л'юїс, С. Троїцький.

Сім'я як проблемне поле для екзистенційно-феноменологічного напрямку дослідження представлена в роботах С. Аверінцева, Е. Левінаса, Є. Рашковського, В. Попової, А. Чуприни. Зокрема, Є. Рашковський підкреслює існуючу складність "схопити" цей вічно недомовлений і вислизаючий від філософського погляду, але завжди настільки важливий для думки та практики феномен сім'ї (Рашковский, 2010 с. 28). Дослідник робить важливий акцент на необхідності міждисциплінарного підходу до дослідження сім'ї та виділяє шість рівнів підходу до проблематики сім'ї, причому наполягаючи не лише на специфіці, а й на глибокому внутрішньому взаємозв'язку всіх шести рівнів (біосоматичного, психологічного, економічного, соціокультурного, правового та релігійного). У той самий час саме феноменологічний підхід, хоча заявлено, але повною мірою не розкрито у даного автора. Більш ґрунтовними в цьому відношенні є дослідження Е. Левінаса і С. Аверінцева (Аверінцев, 2006).

Доцільно відзначити роботи, пов'язані з метафізичним напрямком досліджень сім'ї. Саме метафізичне бачення сім'ї претендує на цілісність. Даний підхід представлений як у класиків історії філософії (наприклад, ще Аристотель застосовував метафізичний підхід до осмислення сім'ї, стверджуючи у роботі "Політика", що держава - ентелехія сім'ї), так і у сучасних дослідників. Зокрема, проблему метафізичного дослідження сім'ї акцентує Л. Скворцов. Він ставить питання: "... що перетворює сім'ю в єдине ціле, так би мовити, "поверх" всієї сукупності емпірично фіксованих відмінностей і протиріч? Очевидно, що стандартні підходи тут можуть завести в глухий кут" (Скворцов, 2007, с.10).

Про необхідність розробки "метафізики сім'ї" пишуть також дослідники А. Анісін та С. Анісіна (Анисин, & Анисина, 2006, с. 169). Їхня робота є найбільш вагомою та ґрунтовною у плані розгляду сім'ї в онтологічному аспекті. Вони розглядають сім'ю як онтологічний архетип суспільної системи (Анисин, & Анисина, 2006, с. 161-162) і виділяють архетипи та типи сім'ї за епохами. Вони також звертають увагу на те, що, починаючи вже з XI століття, стає помітно, як "мала" сім'я поступово зміцнюється і стає базовою, але ще дуже довго "сім'я" для людини ототожнюється з "домом". Для сільських жителів це ототожнення зберігає свою силу, певною мірою, і понині. У даних авторів є і цікавий герменевтичний доробок (сім'я як насінина, що розрослася).

Праці, присвячені безпосередньо метафізиці сім'ї та шлюбу представлені у Л. Безсонової, Є. Бєляєвої, О. Шаталовича, Ю. Шрейдера. Частково метафізичний підхід (аналіз сутності і мети) також представлений у дослідженнях Д. Гільдебранда, С. Суровягіна, С. Троїцького.

Наступним напрямком ключовим для фамілістичних досліджень зазначимо семіотико- лінгвистичний. У семіотичному ракурсі важливими є роботи А. Максапетяна (Максапетян, 2002; Максапетян, 2003), який розглядає особливості формування парно-комплементарної (шлюбної) та патерналістської (сімейної) моделей Світу. По- перше відбувається метафорична екстраполяція дефінітивного мовного опису (термінології) одного певного світу (онтології) на будь-який інший світ (іншу онтологію). По-друге, здійснюється подальша глобалізація, тобто розповсюдження прийнятої моделі на всі світи, і, отже, на весь Світ.

Засобами лінгвістичного підходу сім'ю аналізує І. Змієва, Ю. Макарець, О. Сліпчук, О. Тіхомірова, Ч. Цзиннань, Т Щепанська, В. Яковлєва. Найбільш важливою в цьому напрямку, як на наш погляд, є робота Г. Дзібеля (Дзибель, 2001), в якій він вводить поняття іденетики, відштовхуючись від поняття генетика, а також обґрунтовує спорідненість, як сутність світу. Відштовхуючись від його доробку, зокрема, твердження про те, що людина мислить не категоріями, а собі подібними особинами, автори статті виходять на концепцію "фамілістичного апріоризму", обґрунтуванню якого присвячено відповідну роботу (Шаталович, & Шаталович, 2022).

Крім зазначених напрямків, слід також акцентувати увагу на філософсько-релігійному (С. Аверінцев, С. Блінова, В. Зотов, Т Каменєва, Н. Мінгазова, Дж. Ньюман, З. Павлун, Т Рудницька, І. Чиндін), філософсько-психологічному та філософсько-педагогічному (Б. Нічипоров, Т Смирнов, Л. Українець, А. Чупріна, О. Щеглов), філософсько-культурологічному (С. Анісіна, І. Ковальова, Л. Панкова, К. Романов, А. Сказко), діалектичному (А. Беттлер, Є. Демідова, Д. Жанатаєв, В. Іскрін, В. Попова), системно-синергетичному (М. Сьоміна) та комунікативному (Л. Усанова) напрямках дослідження сім'ї, кожний з яких вносить суттєвий акцент у її розуміння.