Про кризу культури та людини в "надуманому" традиціоналізмі Р. Генона

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український державний університет науки і технологій

Кафедра міжнародної економіки та соціально-гуманітарних дисциплін

Про кризу культури та людини в «надуманому» традиціоналізмі Р. Генона

Тетяна Вікторівна Борисова

кандидат філософських наук, доцент

Станіслав Сергійович Бескаравайний

кандидат філософських наук, доцент

Анотація

мислитель генон духовний людина

Культурно-філософський вимір проблеми духовної складової людини та суспільства в творчості французького мислителя Р. Генона здійснюється в історико-філософському ключі. Увага зосереджується на спробах Р. Генона демонструвати прихильність консервативним традиціям християнського світу. Здійснюється критичний огляд позицій філософської картини світу Р. Генона, підкреслюється його спроба здолати кризу культурного розвитку через симбіоз різних релігій, вірувань та вчень.

Ключові слова: традиція, час, релігія, духовність, цінність.

Tatyana Viktorovna Borisova, Ph.D. in Philosophy, Associate professor of the Department of international economics and social-humanitarian disciplines, Ukrainian State University of Science and Technologies

Stanislav Sergeevich Beskaravainyi, Ph.D. in Philosophy, Associate professor of Department of international economics and social-humanitarian disciplines, Ukrainian State University of Science and Technologies

On the crisis of culture and man in the «far-fetched» traditionalism of R. Guenon

Abstract

The problem of the crisis situation of Western European culture at the beginning of the 19th century became the central problem in the ideological heritage of R. Guenon. In his reflections, the French thinker turns to the consideration of the role and significance of traditions in the life of a person and society. R.Guenon fills the term “tradition” with his semantic load, making this term a key element in his philosophy. The reflexive space of Guenon's philosophy is the sphere of the philosophy of religion and it is difficult to attribute it to the sphere of religious philosophy. This difficulty lies in the departure of the French thinker from the traditions of the Christian worldview to the ideological foundations of Eastern mysticism, agnosticism and theosophical views. Perhaps it is these preferences of Guenon that lead the researchers of his work to the idea that he is, in a certain sense, the “forerunner” of the postmodern era in Europe. Tradition and the crisis of traditions for the philosopher are considered as the main subject of study. The scale of historical and philosophical analysis is taken by the thinker without embarrassment as wide as possible. Ultimately, the very crisis of culture for Guenon can and must serve as a transition to a new stage in the development of culture. In this new stage, a syncretic creative renewal of world religions on the basis of the Eastern mysteries will take place. The cyclic concept of the author's history does not retain its traditional connection with the Christian understanding of the future, the loss of the Christian eschatological understanding of man. the Renaissance is declared a break point with the traditional understanding of being. For a philosopher, tradition is not reduced to folk custom. And already at this stage, we are witnessing Guenon's attempt to give the established philosophical terms their own sound, fitting them to his concept and esoteric context.

Keywords: tradition, time, religion, spirituality, value.

Постановка проблеми

Традиція і криза традицій завжди перебувають у центрі історико-філософського дискурсу. Стійкість та агресивність негативних явищ і феноменів сучасної нам секуляризованої культури в етико-соціальній сфері, в сфері традиційних християнських морально-етичних принципів провокує на дискурс про причини такого стану речей і в наші дні. В результаті чого виникає актуальний історико-філософський запит на пошуки культурологічних, історичних, психо-соціальних, релігійно-філософських та історико-аксіологічних основ цієї кризи.

Питання оновлення культури, яка потерпає від споживацього підходу, від вульгарного матеріалізму (або язичницького містицизму) і переживає традиційно-ціннісний декаданс - це предмет хвилювань не лише сучасників, але й філософів минулого, зокрема ХІХ-ХХ століть. Французький мислитель Рене Генон був серед таких мислителів, що фокусували на цьому свою рефлексійну увагу. Ключем до розуміння філософії Р. Генона на наш погляд виступає поняття «традиція», він насичує його додатковим власним смисловим навантаженням. Для Р. Генона «традиція» це не про те, що зберігається в культурі як канон та християнська аксіома, це не стала річ. Для нього це процес, трансформаційна природа якого, має забезпечувати перебудову культури через зв'язок з філософськими містеріями західних та східних вірувань. Тому в дослідницькій літературі, що присвячена його поглядам, приділяється так багато уваги його ставленню до релігії як такої. Небезпека руйнування релігійних (і навіть певних культурних традицій) завжди відчувалася і переживалася людством як світоглядна трагедія, проте для Р. Генона це також і умова подолання цієї кризи.

Мета статті

Метою нашого дослідження постає виявлення особливостей розуміння кризи людини та культури в творчому спадку Р. Генона через культурно-філософський та релігійно-аксіологічний вимір.

Аналіз досліджень та публікацій

Літературно-джерельний масив дослідження творчого спадку Р. Генона в нашій роботі складають праці таких мислителів як Ю. Еволи, А. Корбена, Д. Колона, А. Грицанова, В. Красильнікова, С. Вишинського, Д. Крутолапова., А. Філіповича, М. Масаєва, А. Верптеля, Г. Бутузова, П. Носачьова, Е. Романовської, Т. Головка, О. Безверхіна та інших, що присвятили цій темі свою увагу. Сам історико-філософський фон дослідження поглядів Р. Генона доволі різноманітний: деякі з них наче сватають Р. Генона на звання «предтечі» постмодернізму, оскільки в критичних зауваженнях самого французького мислителя по відношенню до модерну - відбувається заперечення традиційних основ європейської культури. Перш за все мова йде про релігійний плюралізм. Проте, будуть і такі критики Р. Генона, що оцінять інтелектуальну діяльність мислителя через призму езотеричної філософії, яка була модною в європейському культурному просторі наприкінці ХІХ та початку ХХ століття.

Виклад основного матеріалу

Методологічні виміри творчості Р. Генона посилюють наші спроби порівнювати погляди самого Р. Генона з ідейним спадком ортодоксальної православної традиції у дослідженні кризи культури та людини в релігійно-філософських напрямках ХХ століття. Прохідною темою творчості Р. Генона в його праці «Криза сучасного світу» постає тема катастрофічної втрати культурою своєї моральної висоти, морально-етичного наповнення. Компаративний та порівняльний методи дозволили співставити світоглядні картини Р. Генона та з традиціями православної культури мислення. Французький мислитель виголошує вірність традиціоналізму, релігійному світогляду як основі духовного та культурного зростання. Співставлення їх між собою відтінятиме слабкість позицій «традиціоналізму» Р. Генона, який так і не зміг утриматися від «сповзання» в езотеричну філософію.

Для Р. Генона принциповим моментом є бажання охопити своїм філософським поглядом глобальний масштаб національних релігій в їх історії розвитку. Проте центр ваги все рівно залишається у французького вченого на питаннях культури та віри Західної Європи. Говорячи про кризу культури мислитель немов звужують свої об'єкти дослідження до конкретних культурно-географічних та культурно-історичних локацій. У Р. Генона від доволі конкретний та історично окреслений - це західно-європейський континент у постсередньовічний період.

Предметом нашого дослідження буде філософська рефлексія самого феномена кризи культури в філософській картині світу Р. Генона. Для справки варто зазначити, що завершить свою роботу під назвою «Криза сучасного світу» французький мислитель в 1927 році, коли тема демонтажу традиційних основ була у самому розпалі аналізу. Філософ приходить до висновку про кризу культури в європейській історії, наводить перелік передумов духовного занепаду в сфері культурного простору, відслідковує негативні процеси в їх динаміці розвитку та вплив на стан людини та суспільства.

Зупинимося на розгляді деяких суттєвих положень в міркуваннях філософа. Співчутливо озираючись на безмежне поле культурно-історичного процесу французький мислитель виявляє глибоку та щиру стурбованість долею та станом культури та місця в ній людини. У Р. Генона криза світу безпосередньо пов'язана з релігійною культурою мислення.

Отже, ми бачимо, що фундаментальні причини кризи кореняться в факті відокремлення культурного простору від релігійного, сфери ірраціонального, трансцендентного - від віри. Більш того Р. Генон - це мислитель, якого можна сміливо назвати «дитиною свого часу». Часу критичної напруги метафізичних дискурсів в філософії про людину та світ. Центральним місцем в обговоренні цього питання для Р. Генона є необхідність зупинитися на самому понятті «криза». Для французького мислителя є важливим і сама філософська артикуляція цього поняття через такі поняття як «суд», «Страшний суд», «рішення». Де розв'язання цієї кризи (суду) постане новою ерою в історії людства. Звернемо увагу на той факт, що вже у передумові до своєї праці Р. Генон зазначає наступне: Однак слово «криза» містить в собі ряд інших смислів, які зумовили те, що воно найбільш відповідає темі нашого дослідження. Дійсно, етимологія цього слова - яку часто не враховують при звичайному його вживанні, але яку слід обов'язково мати на увазі, щоб повернути слову Його початкове і найбільш глибоке значення, - робить його синонімом таких понять як «суд», «рішення», «встановлення відмінностей», «розрізнення». Фаза, яку зазвичай вважають «критичною» в найширшому сенсі, безпосередньо передує завершенню всього процесу, незалежно від того, чи призведе це до негативних чи позитивних наслідків. Тому в даній фазі відбувається підготовка до винесення остаточного «рішення», зважування всіх «за» і «проти», визначення того, які результати є позитивними, а які негативними, і нарешті, остаточне з'ясування того, в яку ж сторону в результаті схиляться ваги. Звичайно, ми не претендуємо на те, щоб дати тут повний опис і оцінку результатів актуальної кризи. Це було б тим більш передчасним, що криза ще не закінчилася, і поки важко сказати, коли і яким чином цей кінець настане [Генон 2008: 9].

Привертає до себе увагу стилістична однострійність думок мислителя у розгляді цього проблемного питання. Філософ вживає слова з загального філософсько-християнського словника, чітко проговорюючи такі загальні для аналізу поняття як «світська культура», «релігійна криза», «прогрес», «секуляризована культура», «матеріалізм», «раціоналізм». За семантичною наповненістю тексту Р. Генона ми вбачаємо відлуння тогочасних дискурсів на цю тему, виглядає так, що Р. Генон гармонійно вписується у філософський ідейний ландшафт ХХ століття, хоча зберігає свою рефлексивну ексцентричність.

Ще одним цікавим місцем в аналізі питань культури для Р. Генона, на наше переконання, стала критика ідеї прогресу. Проте не слід у цьому вбачати ретроградні настрої мислителя. Така оцінка була б не вірною, поверховою і навіть образливою по відношенню до самого французького вченого. У прогресі західно-європейської цивілізації для філософа важливим було підкреслити саме негативно домінуючу сторону цього прогресу - критику патерналістичної науки та втрати технікою істинної корисності та смислового навантаження для буття людини як духовної істоти.

Чутливим місцем в роздумах мислителя стає посилання в своїх текстах на епоху Відродження як культурно-історичну точку відліку в зародженні сучасної кризи. У Р. Генона чітко вказується це як ХІУ століття. Французький філософ говорить про це такими словами: На наш погляд, дійсне Середньовіччя охоплює період з часів Карла Великого і до початку XIV століття, коли відбувається новий занепад, що триває, проходячи через різні стадії і набираючи швидкість, аж до теперішнього часу. Ця дата - 14 століття - є точкою істинного початку суто сучасної кризи. Це час початку розпаду самого християнського світу, з яким по суті можна ототожнити західну цивілізацію Середніх віків. Одночасно саме тоді починається формування «націй» і розкладання феодальної системи, тісно пов'язаної із середньовічним християнством. Таким чином, суто сучасний період повинен бути відсунутий майже на два століття назад в порівнянні з тим, як звичайно прийнято вважати у істориків. Відродження і Реформація - перші результати, що стали можливими тільки завдяки попередньому занепаду. Аж ніяк не будучи реставрацією нормального порядку речей, вони, навпаки, ознаменували собою ще більш глибоке падіння, остаточно закріпили повний розрив з традиційним Духом: Відродження втілило в собі цей розрив у сфері мистецтв і наук, Реформація - в області самої релігії, хоча це та сфера, в якій подібне явище протиприродне найвищою мірою [Генон 2008: 22-23].

У контексті вище наведених слів та цитат філософа важливо звернути увагу на апологетичні осмислення епохи Середньовіччя, піднесений характер розуміння культури цього періоду, хоча з суттєвими оговірками та нюансами. Оскільки і сам Р. Генон не зміг позбутися індивідуального: власного релігійного вподобання на основі особистого досвіду віросповідання.

Привертають нашу увагу і пошук мислителем історико-філософського підґрунтя в своїх розумах про культуру та її кризовий стан. В описанні проблем сучасного світу Генон наводить свою авторську періодизацію історії людства, виділяючи в ній традиційно знайомі нам періоди історії філософії та вбудовуючи їх у контексті свого авторського бачення історії (метаісторії). Для Р. Генона це важливо через декілька причин. Серед них найцікавішою для нас є та, що описуючи період під назвою «сучасний світ» з його кризовими станами та помилками, мислитель наче натякає на плинність та короткочасність цього періоду у порівнянні з усією попередньою історією людства. Діагноз сучасному стану культури був даний французьким дослідником на самому початку заголовком для позначення сьогодення - «темний вік». Була і інша причина у Р. Генона перекроювати традиційну історію світу - переконаність мислителя у великій значущості тієї частини історії світу, що в класичних науках називають доісторичною - «міфічною», «легендарною». І на думку самого французького вченого у цьому криється велика помилка сучасних йому дослідників. Недооцінка та мала увага до цієї частини «справжньої» історії призвела до безпідставної претензії сучасних людей на широту та повноту історичного знання. Таке невігластво по відношенню до традиції сформувало сучасний антитрадиційний світогляд.

Не зважаючи на цю особливість поглядів Р. Генона, есхатологічні мотиви в тлумаченні долі культури та людства у французького мислителя іноді співпадають з традиційними християнськими ідеями. При цьому не варто забувати про різницю в релігійних традиціях західного та східного напрямків християнської філософії. Більше того, для Р. Генона стан людини у цій кризі культури - це особлива площина в аналізі, французького мислителя цікавить ця тематика, так зокрема мова йде про:

увага мислителя на докризовому стані з домінуючою роллю духовного компоненту в його релігійному (у Р. Генона в езотеричному) розумінні через питання інтуїтивізму, ірраціоналізму та світоглядному пізнанні реальності;

охоче цитування Старого та Нового Заповіту в освітленні проблемних питань аналізу, проглядається у Р. Генона, як данина загальнохристиянським традиціям;

розпорошеність позитивних наук, що позбавленні єдиного метафізичного центру, на думку Р. Генона, призвело до того, що без нього вони виглядають прагматично та вульгарно, занадто технічними та метафізично мертвими;

втрата глибини та богонатхненної ролі творчості в мистецтві. (Для багатьох представників православної філософії це знаменує собою втрату так званого «третього виміру» - художності, святенності та предметності.) Тому проблема кризи культури - це формування нового типу громадянина, масового споживача штучних цінностей в такому мистецтві.

Разом з тим, французький філософ залишається на позиціях ідеалізму і тому має надію на розв'язання проблемних питань кризи культури. Вихід з кризи намічується у Р. Генона не стільки в межах історичного часу, а в дещо іншій площині - трансформації предметного поля культури. У Р. Генона це ніщо інше як - відновлення верховної ролі традицій і стародавньої мудрості трансцендентного інтуїтивного знання.

Багато чого приймаємо у роздумах французького мислителя Р. Генона з цього питання, багато, проте далеко не все. Простір філософії Р. Генона - це сфера філософії релігії, і в меншій мірі саме релігійна філософія.

Висновки

Підсумовуючи усе викладене зазначимо у висновках наступне:

Конструктивний намір зберегти традиції обертається, на наш погляд, у Р. Генона послабленням «демонстративної» консервативності в світоглядних позиціях французького мислителя. Аксіологічна картина світу в її традиційній християнській основі для Р. Генона виступає великою цінністю, проте це не зупиняє його від спроб радикальної трансформації цієї картини. Радикалізм буде виявляти себе у спробі звернення до ідей гностицизму та теософії. Такий відхід від західноєвропейського християнського світосприйняття супроводжується у Р. Генона відмовою самій західній цивілізації в авторитеті мудрості.

Наведення мостів між європейським філософським спадком ХІХ століття та сьогоденням, на наш погляд, набуває особливої актуальності у контексті сучасних проблем культури. Історико-філософська та культурно-історична аргументація на захист традиційного теологічного розуміння людини та її ролі в історії культури гідна бути залученою до обговорення сучасних кризи людини та культури в ХХІ століття, тому філософський спадок Р. Генона і в наші дні зберігає свою актуальність та рефлексивний потенціал. Понятійно-смисловий синтез понять «культура-традиція» виступає серцевиною критичних міркувань кризи культури та людини в його поглядах. У фокусі філософської уваги Р. Генона до історії філософської думки виступають не окремі особистості, а самі ідейно-філософські вектори розвитку культури.

Здійсненний теоретико-філософський аналіз феномену кризи культури і місця в ній людини у поглядах Р. Генона, засвідчує нам, що сама філософська рефлексія Р. Генона вплетена у контекст самих фундаментальних питань філософської онтології та антропології, але розглянута через призму своєї релігійної та аксіологічної картини світу. Не претендуючи на однозначність та повноту мислитель запропонував свій шлях бачення та розв'язання кризи.

Р. Генон в роздумах про людину та історію в їх культурологічній перспективі прагне до розбудови широкоформатної філософської картини світу, апелюючи при цьому до питань всесвітньої історичної періодизації, і до проблеми прогресу і до аналізу таких понять як «гуманізм», «матерія», «раціональність», «традиція», «свобода», «дух».

Французький мислитель Р. Генон насичує свої критичні зауваження щодо аналізу кризи культури такими поняттями як «профанна історія», «профанна філософія», «профанна наука». Засуджуючи тим самим відхід історії, філософії та науки від зваженого та вірного розуміння людини, суспільства та світу. У той час як до комплексу проблемних питань, з яких складається криза культури, належить і проблема відмежування культури від віри (в християнському її розумінні). Десакралізація основної філософської думки вже на початок ХХ століття нанесли нищівний удар як по людині у сфері релігії, так і по культурі в цілому.

Бібліографічні посилання

1. Borella, J. (1984). Gnose et gnosticisme in Rene Guenon. Lausanne: L'Age d'Homme, 92-122.

2. Ellen, R. (2008). Theories in anthropology and «anthropological theory». Journal ofThe Royal Anthropological Institute (N.S.), 16, 387-404.

3. Вишинський, С. (2015). ПроектМодернута його значущість для сучасного філософсько-антропологічного знання, у: Специфіка та визначальні виміри сучасного філософсько-антропологічного знання. К.: Стилос, 315-335.

4. Генон, Р. (2008.). Кризис современного мира. М.: Эксмо.

5. Генон, Р. (2010). Очерки о традиции и метафизике. Пер. с фр. В.Ю. Быстрова. СПб.: Азбука-классика. Гільдебранд, Дітріх фон. (2002). Етика. Львів: Вид-во Українського Католицького Університету. Грицанов, А.А., Филиппович, А.В. (2010). Рене Генон. Минск: Книжный Дом.

6. Капранов, С.В. (2017). Рене Ґенон, служитель Єдиного (до 130-річчя від дня народження), у: Традиція і традиціоналізм. Альманах (2016-2017). Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 19-35.

7. Лиотар, Ж.-Ф. (2014). Состояние постмодерна. Пер. с фр. Н.А.Шматко. СПб.: Алетейя.

8. Підлісний, М.М., Шубін, В.І. (2017). Філософія цінностей: історія і сучасність. Дніпро: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ.

References

1. Borella, J. (1984). Gnosis and Gnosticism in Rene Guenon. Lausanne: The Age of Man, 92-122. (in French) Ellen, R. (2008). Theories in anthropology and «anthropological theory». Journal ofThe Royal Anthropological Institute (N.S.), 16, 387-404.

2. Gritsanov, A.A., & Filippovich, A.V (2010). Rene Genon (Rene Guenon). Minsk: Knizhnyy Dom. (in Russian) Guenon, R. (2008). Krizis sovremennogo mira [The crisis of the modern world]. M.: Eksmo. (in Russian) Guenon, R. (2010). Ocherki o traditsii i metafizike [Studies in Tradition and Metaphysics]. V.Bystrov, Trans. SP: Azbuka-klassika. (in Russian).

3. Hildebrand, Ditrikh fon. (2002). Etyka. Lviv: Vyd-vo Ukrayinskoho Katolytskoho Universytetu. (in Ukrainian) Kapranov, S.V. (2017). Rene Genon, cluzhytel Yedynoho (do 130-richchya vid dnya narodzhennya) [Rene Guenon, servant of the One (to the 130th anniversary of his birth)], in: Tradytsiya i tradytsionalizm. Almanakh (2016-2017). Vinnytsya: TOV «Nilan-LTD», 19-35. (in Ukrainian).

4. Lyotard, J.F. (2014). Sostoyaniyepostmoderna [The Postmodern Condition]. N. Shmatko, Trans. SPb: Aletheya. Podlisny, M.M. & Shubin, V.I. (2017). Filosofiya tsinnostey: istoriya i suchasnist [Philosophy of values: history and modernity]. Dnipro: Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs. (in Ukrainian).

5. Vyshynskyy, S. (2015). Proekt modernu ta yoho znachushchist' dlya suchasnoho filosofs'ko-antropolohichnoho znannya [The Modern project and its significance for modern philosophical and anthropological knowledge], in: Spetsyfika ta vyznachal'ni vymiry suchasnoho filosofs'ko-antropolohichnoho znannya. K.: Stylos, 315-335. (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru