До питання про метафізику культури суспільного ідеалу громадянина України

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання про метафізику культури суспільного ідеалу громадянина України

Боришполь Ганна Іванівна,

аспірантка Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Подібно до того, як реалізується низка природних законів в щоденному проживанні людини, знає вона про їхнє існування чи ні, усвідомлення суті концепту «суспільний ідеал громадянина» «народжується» з колективного несвідомого українського суспільства під впливом викликів, створених в екзистенційному протистоянні вісі зла, у війні. Важливими чинниками «незнання» суті концепту «суспільний ідеал громадянина», на нашу думку, є дискредитація стану впевненості у самодостатності потенціалу буття людини та суспільства як таких, а також відсутність у соціокультурному просторі України початку ХХІ століття традиції життя усвідомленими громадянами переважної кількості мешканців. Запропонована проблематика культурфілософського аналізу може бути розглянута в аспектах: походження поняття «громадянин», культурний парадокс громадянина, проєкція поняття «громадянин» в хронотопі культури України першої чверті ХХІ століття.

Походження поняття «громадянин»

Використання поняття «громадянин» автоматично передбачає поняття «громадянин республіки» (з грецької - лоМт^ лоХ^а, з латини - civis rei publicae): певна група людей вирішують спільно облаштовувати своє життя. Необхідно зауважити, що республіка - це не форма уряду, це принцип організації, за якої учасники цієї групи перед підпорядкуванням певному рішенню беруть участь у його ухваленні. Важливий акцент: якщо людина підкоряється рішенню, якого не виробляла, така людина є підданим, якщо ж вона була долучена до процесу ухвалення рішення, вона є громадянин. В промові стратега та оратора «золотого століття Афін» Перикла у переказі Фукідіда, кін. V ст. до н.е. [1], закладені основи сучасні тези вільного світу: відкритість суспільства, в суспільстві можуть жити представники інших народів, виконання громадянами приписів відбувається не з примусу, а через внутрішню настанову, запорукою процвітання суспільства є мужність громадян, свобода, набута у війні, обертається благами миру. В «Промові» декларовано думку, що вільні громадяни встановлюють свої закони та задають міру їхнього виконання, вони є творцями тих законів, яким підкоряються згідно з духом, який вони заклали в закони. Ця ідея знайшла свій розвиток у неоримській філософській думці Англії XVII століття, представники якої вважали, що високий рівень життя та безпеки, встановлений з волі іншого (суверена), надає статус людині, невідмінний від рабського. Перебування в своєму праві (з латини - sui juris), наріжному принципі вільного громадянина та суверенітету - найвища влада, яка є джерелом для себе, є незалежною ні від кого, тому є не рабською. Таке сутнісно інше розуміння влади є способом розв'язання проблеми легітимності, актуальної для соціокультурного простору України початку XXI століття: чим відрізняються влада від бандитизму, сплачення податку від рекету, домагання кримінального ватажка від вимоги правоохоронця? Саме легітимністю. Дослідження протодержавних суспільств культурними антропологами XVIII-XX століть показали, що будь-яке постання влади пов'язане з певною силою міфологічного походження, яка «зупиняється» на комусь, і людина перестає бути одним із людей. Отже, зникає «проблема Паніковського»: «А ти хто такий?» Особливий статус людині надає її легітимність. Щоб відбулося правління, необхідний хтось, відзначений чимось, чого немає в інших людей. В республіці, «в хронотопі спільної справи», ця влада переходить не когось окремого, а на всіх, носіями «помазання» стає вся громада, суверенітет переходить на спільноту людей, де кожна людина перетворюється на істоту, яка частково не належить до людського порядку речей. У цьому проявляється метафізичність культури влади громадянського суспільства. Громадянин перевищує окрему приватну особу. Громадяни долучені не просо до влади вищого рівня, а до її джерела. А джерело утворюється тоді, коли всі частки збираються разом і настає синергія суверенітету. Це є філософський принцип високого рівня узагальнення: люди не можуть бути громадянами, якщо не є носіями суверенітету, і як носії суверенітету громадяни позначаються рисами суверенітету - влада не може бути делегована, відчужена і не має вищої за себе інстанції. Отже, те, що легітимізується в соціокультурному просторі хронотопу суспільства визначає принципи культурної взаємодії та її аксіосферу, а також міру проявлення суспільного блага в щоденне існування людського суспільства - часткову реалізацію суспільного ідеалу .

Парадокс громадянина

Отже, щоби бути носієм суверенітету, необхідно бути людиною іншого культурного виміру. За Ж. Руссо, кожна людина живе своїм приватним життям, має професію, має родину, має джерело доходів, інтереси та уподобання. В статусі приватної особи людина перебуває до моменту прояву необхідності її участі в «республіці», а саме в спільній справі в ім'я спільного блага. В протилежному випадку республіка перетворюється на порожню форму. З точки зору Ж. Руссо, коли громадянин реалізує свою другу частину людської природи, він перестає бути тим, ким він є в приватному житті. Філософія Ж. Руссо вказує на проблематичність розвитку громадянської республіки: від чого вона залежить, якщо над цим колективним сувереном вищої влади немає? Отже, громадяни можуть розраховувати лише на себе та іншого громадянина поряд, а від того, які ми громадяни, як ми можемо переключитись на аспект спільного блага, реалізуючи свою надприродну енергію, залежить успішність та процвітання суспільного простору. Бути носієм такої волі для приватної за своєю природою істоти, насправді, безцінний дар. Суть проблеми полягає в означенні межі свого правозастосування, в тому, наскільки суспільне благо є регулятивом у соціокультурному просторі, у життєвій ситуації. Суверенітет не має межі, але неможливо лишатись виключно приватною особою і виконувати функції громадянина, не спотворюючи їх. Ключовий момент в тому, як у соціокультурному просторі співвіднесені межі прояву волевиявлення та усвідомлення цінності спільного блага. Метафізична природа суспільного ідеалу існує на кордоні простору свободи та простору дії об'єктивних суспільних настанов, які визначають норми та правила. Отже, межа вільного правозастосування свободи визначається людиною через цінності та смисли її аксіосфери та оптику бачення спільного блага. Усвідомлений вільний громадянин ціннісно і відповідально приймає свободу у всій її повноті. Готовність окремого громадянина вільно сприйняти свободу та відповідальність за ухвалені рішення саме так увиразнює риси аксіосфери всього соціокультурного простору та ціннісно-смисловий контент хронотопу культури. Коли переважна більшість суспільства включається в демократичні культурні практики, не усвідомлюючи природи своєї місії, постає проблема суті громадянського виховання - «призвичаяння до свободи» (за О. Хомою). Громадянського виховання як процес втілення «ідеї особистісного буття потребує метафізичних і концептуальних персонажів. Метафізичними персонажами мають бути філософи, які визначають систему понять, на основі яких має здійснюватися розбудова особистісного суспільства, а психолог, освітянин і митець є концептуальними персонажами, які формують особистісне начало людини та суспільства» [7, 5]. Аксіосфера соціокультурного простору, наповнена ідеями, усвідомленими та сприйнятими громадою легітимізує вільне розрізнення спільного та приватного блага. «Вулицями соціокультурного простору» починають рухатись громадяни та приватні особи як цілісні у своїй повноті прояву свободи істоти. Усвідомлення метафізики суспільного ідеалу громадянина породжує безумовну віру в те, що соціокультурна взаємодія збільшує спільне благо. Без віри в щось (за М. Еліаде) існування суспільства в прагненні ідеального стану немає, бо саме це щось веде до витоків людської цивілізації і пояснює сьогодення: «Щось, що не належить цьому світові, проявилося беззаперечно і, таким чином, вказало орієнтир чи визначило певні дії» [2]. Як досягти цього ідеального стану в суспільстві, коли на рішення впливають найкращі, а переважна більшість це підтримувала? Це ключове питання для знаходження кращого шляху розвитку соціокультурного простору кожного суспільства.

Проєкція поняття «громадянин » у хронотопі культури України першої чверті ХХІ століття

суспільний ідеал громадянин україна

Ідея того, що реальність - це лише видиме навколишнє середовище і керується механістичними законами, - «гра» обмежуючого розуму людини. Саме вільне людське мислення - брама в істинну, абсолютну, сакральну реальність. С. Пролєєв пропонує визначити сучасну реальність не як «кінець історії» людства з «останньою людиною», а ситуацію, в якій жоден народ, жодна людина не може здійснити своє життя в інший спосіб, аніж суспільно- ціннісна взаємодія в смисловому горизонті «планетарного людства» [3].

Сучасні держави загального благоденства виключили елементи самовідданості та служіння з системи ціннісного ставлення до світу. За умови настання суворих часів, як війна рф проти України в центрі Європи, необхідно доводити своє право на ведення вільного способу життя як аспект демократії, який в мирні часи деактуалізується і поглинається аспектом благоденства.

Висновки

Віра громадянина як впевненість в речах невидимих дає ресурс для стану відданого служіння. Жодна ідея не може бути підтверджена окрім вільного рішення людини, жодний фактичний стан речей не переконає людину без її волі. Цінності і смисли свого існування людина обирає, а не навпаки. Віра людини в надприродність власну та віра в таку ж надприродну сутність іншого спричиняє вільну дискусію про спільне благо, вільна дискусія дозволяє лишитися людині згідною чи не згідною, але в дискусії спільне благо набуває окресленості і це дає можливість суспільству мислити та діяти. Якщо люди над спільним благом не мислять, значить діють як приватні особи, а мислять себе громадянами. Отже, ціннісне поле суспільного ідеалу громадянина виникає в публічному просторі через комунікацію. В наслідок зустрічі різних думок виникає певний рівнодіючий аспект, який породжує осмислену готовність, зрілість (укр.. гідність) прийняти неприйнятний результат, а також усвідомлення своєї правоти як такої, яка не завжди може бути реалізована. Така людина- громадянин усвідомлено і відповідально приймає рішення і долю спільноти. Люди-громадяни покладають на себе функцію відповідальності за спільне благо. Ідеал шляхетності, «чеснота чеснот» (за Р. Декартом), а по суті своїй - це громадянський ідеал людини, яка завжди схильна до великих справ, але не бере на себе те, на виконання чого вона неспроможна. Межі суспільного ідеалу громадянина можуть визначатись його усвідомленням меж своєї спроможності та простору відповідальності за користь спільного блага. Межі спроможності та відповідальності громадянина можуть розширюватись за рахунок набуття «практичної мудрості» (за Аристотелем), якій неможливо навчити або сприйняти через прочитане. Тобто досвід набувається в наслідок практичних дій за певними принципами і є інтегральним результатом життя людини. Отже, всі метафізичні філософствування знаходять своє часткове втілення в практиці буття людини і створюють джерело для іншого цілепокладання та пошуку шляху до іншого спільного блага - суспільного ідеалу простору буття громадянина.

Література

1. Політичні портрети Стародавнього світу. Кн. І. Антична Греція : навч. посібник / уклад.: А. О. Карасевич, К. М. Левківський, Л. С. Шачковська. Умань : ПП Жовтий О.О., 2011. С. 201-207.

2. Еліаде М. Священний простір і сакралізація світу. URL: https://spadok.org.ua/biblioteka/ mircha-eliade-svyashchennyy-prostir-i-sakralizatsiya-svitu-1957 (дата звернення: 20.09.2023).

3. Huxley. Про філософію, бізнес, мистецтво і науку. Осінній номер №5. 2021. URL: https://i- capital.com.ua/wp-content/uploads/2022/01/huxle-520211.pdf (дата звернення: 05.10.2023).

4. Сабадуха В. О. Метафізика суспільного та особистісного буття в контексті європейської та української традиції: історико-філософський аналіз: дис. ... доктора філос. наук: 09.00.05 / Івано- Франківськ. нац. техн. ун-т нафти та газу ; Львівський університет імені Івана Франка: ЛНУ, 2021. 459 с.

Размещено на Allbest.ru