Кіберпростір як результат віртуалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кіберпростір як результат віртуалізації

Самчук Лариса Сергіївна

кандидат філософських наук, викладач кафедри філософії, соціології та менеджменту соціокультурної діяльності ПНПУ імені К. Д. Ушинського, м. Одеса, Україна

Настаченко Дар 'я Валеріївна

магістрант ПНПУ імені К. Д. Ушинського, м. Одеса, Україна

З другої половини двадцятого століття, особливо з 1990-х років і до сьогодні, ми спостерігаємо активне впровадження у життя людини інформаційно-комунікативних технологій. Значущість цього процесу для людини і суспільства таке, що дозволяє говорити про формування реальності нового типу - віртуальної реальності, яку також називають кіберпростором. В межах віртуальної реальності ми спілкуємося, навчаємося, робимо покупки, розважаємося тощо. Тому значущість кібе- рпростору для сучасної людини складно перебільшити, що активізує його дослідження як чинника впливу на людину. кіберпростір віртуальна реальність комп'ютеризація

Термін «кіберпростір» вперше використав у 1984 році письмен- ник-фантаст Вільям Форд Гібсон у своєму романі «Нейромант» [1, 62]. Гібсон описував його як узгоджену галюцинацію, яку щоденно і законно переживають мільярди людей, як графічне представлення даних всіх комп'ютерів людства. Історично склалося так, що в 1990-х роках «кіберпростір» фактично став словом для позначення Інтернету та Всесвітньої павутини [6, 415-416]. Однак з все більшим розвитком комп'ютеризації та інформатизації термін «кіберпростір» набув значення реального феномена і став дедалі частіше фігурувати у науковому середовищі.

Ning H. та інші [4] стверджують, що кіберпростір є злиттям трьох окремих просторів: фізичного, соціального та простору мислення. їхній опис фізичного простору передає ідею про те, що людське спілкування може бути досягнуто не лише шляхом підключення комп'ютерів один до одного, але й за допомогою різноманітної колекції інших пристроїв. Таким чином, тіло кіберпростору можна описати як сукупність людей і пристроїв, які мають потребу генерувати, маніпулювати, видаляти або отримувати інформацію за допомогою специфічних форм логічного контролю, пов'язаних один з одним через певну форму сучасного технології, будь то електричні, оптичні чи інші фізичні засоби. Сьогодні існує думка, що кіберпростір, особливо Інте- рнет, слід розглядати як еквівалент кібернетичної екосистеми. На противагу цьому, поширеною є думка про невід'ємність кіберпростору вір реального світу та представлення кіберпростору як інформаційної проекції буття.

Якщо значна частина життя людини відображається в кіберпрос- торі, то можна сказати, що він стає продовженням цієї людини. Якщо особа щодня проводитиме кілька годин у кіберпросторі, то зв'язок її віртуального життям із реальним буде дуже міцним. Lohisse J. [5, 4955] зазначає, що медіа (включаючи кіберпростір, як канал зв'язку) - це не просто інструменти, вони чинять певний ефект на життя людини. Більш конкретно, цей вплив можна побачити в адаптації наших когні- тивних функцій і здібностей (уваги, пам'яті, уяви, мислення тощо) до спілкування в кіберпросторі.

Наше існування поширюється на новий вимір, віртуальний за своєю природою. Віртуальний вимір, або кіберпростір, у якому ми спілкуємося, таким чином стає новим екзистенціальним виміром людини [3, 17-18].

Перше, що привертає нашу увагу, коли ми вивчаємо феномен кіберпростору, це його характер. Ми можемо описати кіберпростір як некосмічне місце, оскільки в ньому немає тривимірного фізичного виміру.

Незважаючи на цю особливість, ми все ще вважаємо його простором, хоча маємо на увазі його переважно у візуальному чи аудіовізуальному сенсі. Таким чином, цей новий технологічний простір знаходиться всередині людини, у тому самому ментальному вимірі, який ми використовуємо для побудови бачення чи ідей. Різниця полягає в тому, що ментальний простір людини дано біологічно, а кіберпростір побудовано технологічно.

Друге, що може привернути нашу, це швидкість спілкування. Зв'язок майже миттєвий, зазвичай без затримок. Крім цього, занурюючись у кіберпростір, ми не можемо вимірювати час. Щоб це зробити, нам потрібно вийти назовні, тому події в кіберпросторі певною мірою нагадують сон. І кіберпростір, і мрії мають дві спільні риси - відсутність фіксованих точок, які можна було б використовувати для вимірювання.

Ще однією проблемою ідентифікації є ідентифікація людини в кі- берпросторі з соціальними групами чи власним аватаром. Йдеться не зовсім про те, яка соціальна група чи який це аватар може бути, а про необхідність якось потрапити всередину групи, ідентифікувати себе з групою чи змінити ідентичність. Тоді ідентичність може бути сконструйована або перероблена відповідно до бажання людини участі в різних соціальних групах. Під час перебування у кіберпросторі людина отримує доступ до величезної кількості інформації, яка зростає у геометричній прогресії. Це зумовлює необхідність більш глибокого вибору, аналізу і обробки даних, що може призвести до дефіциту часу. Дефіцит часу позбавляє людину відпочинку, спільного дозвілля з сім'єю та дітьми. Парадоксально, але хтось може втрачати цей час, переглядаючи Інтернет, спілкуючись із друзями чи надсилаючи електронні листи, просто щоб зберегти відчуття приналежності до групи.

Позитивним аспектом використання кіберпростору є його здатність долати географічні межі. Тепер ми можемо спілкуватися з кимось, хто живе в Австралії чи США, не лише усно, а й візуально. Ми навіть можемо спостерігати за подіями, що відбуваються в різних місцях земної кулі в реальному часі. Це може мати свій негативний аспект - ми можемо втратити відчуття цінності реального оточення, своєї Батьківщини, традицій, культури. Зі спілкуванням в Інтернеті значення такого місця падає, і люди втрачають своє коріння. Інтернет, а також глобалізація розривають межу між географічним положенням і соціальною роллю.

Не маючи географічного та соціального коріння, можна легко стати «бездомним» у кіберпросторі. Віртуалізація може приймати різні режими реальності або створення абсолютно нових, фантастичних світів. Спілкування, або контакт з віртуальними світами, приносить і плюси, і мінуси. Граючи в ігри, молоді люди можуть навчитися мануальним і візуальним навичкам і пізнавати світ, при цьому існує можливість повного занурення і набуття залежності.

Отже, використання інформаційних технологій і особливо комунікацій у кіберпросторі має як позитивні, так і негативні сторони та суттєво впливає на людину. Аналіз позитивних і негативних змін у комунікації в кіберпросторі показує, що нам потрібна медіаосвіта, критичне мислення, що може допомогти нам стримано ставитися до медіа, правильно аналізувати інформацію, мислити самостійно, звільнятися від стереотипів.

Література

1. Ґібсон В. Нейромант. Київ: Видавництво, 2017. 352 с.

2. Данильян О. Г., Дзьобань О. П. Віртуальна реальність і кіберпростір як атрибути сучасного суспільства. Інформація і право. 2020. № 4 (35). С. 9-21.

3. Evon M. O. Abu-Taieh. Cyberspace. IntechOpen, 2О2О. 184 p.

4. General cyberspace: Cyberspace and cyber-enabled spaces / Ning H. and another. IEEE Internet of Things Journal, 2018. P. 1843-1856.

5. Lohisse J. Komunikacni systemy. Socioantropologicky pohled. Praha : Karolinum, 2003. 200 p.

6. Mueller M. Is cybersecurity eating internet governance? Causes and consequences of alternative framings. Digital Policy, Regulation and Governance. 2017. №19. P. 415-428.

Размещено на Allbest.ru