Синергетичний підхід до аналізу стратегії управління глобальними викликами: моделі та практичне застосування в контексті соціально-гуманітарних наук

Размещено на http://www.allbest.ru

Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченкп

Синергетичний підхід до аналізу стратегії управління глобальними викликами: моделі та практичне застосування в контексті соціально-гуманітарних наук

Мороз Олена Василівна кандидат філософських наук, старший викладач кафедри історії та методики навчання, факультету дошкільної і початкової освіти, історії та мистецтв

Сеньківська Галина Ярославівна кандидат історичних наук, викладач кафедри історії та методики навчання, факультету дошкільної і початкової освіти, історії та мистецтв

Анотація

У статті висвітлюються соціально-гуманітарні елементи управлінської парадигми, які формують різноманітні формати реагування на глобальні виклики. В якості пріоритетного теоретико-методологічного принципу управління глобальними викликами пропонується використання синергетичного підходу, який покликаний корелювати взаємодію індивідуального, локально-суспільного та глобально-цивілізаційного складників. Зазначається, що успішність управління глобальними викликами залежить від повноцінної мобілізації зусиль людського потенціалу та ефективного залучення доступних ресурсів (природних, технологічних, суспільних тощо). Підкреслюється, що за відсутності синергії між ресурсами та вмінням людини ефективно їх використовувати, стратегія управління матиме виключно декларативний характер, проте в практично орієнтованому вимірі буде не спроможною на адекватну відповідь соціально-гуманітарним загрозам. Динамічність сучасного соціокультурного простору сприяє швидкій зміні формату загрози: від сталих цивілізаційних глобальних проблем до форс- мажорних криз цивілізаційного поступу. Тому зміст і формат стратегій управління глобальними викликами має гнучку, мобільну та динамічну модель. У сучасній науково-світоглядній картині світу така гармонія управління досягається завдяки синергетичним принципам міждисциплінар- ності, плюралізму (як культурно-ментальному, так і науково-інноваційному) та самоорганізації. Формат управлінської моделі щодо глобальних викликів може бути: антикризовим, оперативним, сталим, превентивним.

Отже, сучасний цивілізаційний поступ демонструє ознаки стрімкого розвитку, що суттєво підвищує кількісні та якісні показники глобальних викликів, які постають перед людиною та суспільством. Модель стратегій управління глобальними викликами повинна орієнтуватися на синергетичні принципи, які завдяки актуалізації потенціалу людини та соціуму дають змогу сформувати належну систему безпеки глобального характеру.

Ключові слова: синергетика, суспільство, гуманітарний дискурс, глобальні виклики, парадигма безпеки.

Moroz Olena Vasylivna Candidate of Philosophical Sciences, Senior Lecturer of Department of History and Method of Teaching, Faculty of Preschool and Elementary Education, History and Arts, Kremenets Taras Shevchenko Regional Academy of Humanities and Pedagogy, Kremenets

Senkivska Halyna Yaroslavivna Candidate of Historical Sciences, Lecturer of Department of History and Method of Teaching, Faculty of Preschool and Elementary Education, History and Arts, Kremenets Taras Shevchenko Regional Academy of Humanities and Pedagogy, Kremenets

Lehin Viktoriia Borysivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor at the Department of Pedagogy, Preschool and Elementary Education, Faculty of Preschool and Elementary Education, History and Arts, Kremenets Taras Shevchenko Regional Academy of Humanities and Pedagogy, Kremenets синергетичний управління виклик

SYNERGISTIC APPROACH TO THE ANALYSIS OF GLOBAL CHALLENGES MANAGEMENT STRATEGY: MODELS AND PRACTICAL APPLICATION IN THE CONTEXT OF SOCIAL SCIENCES AND HUMANITIES

Abstract

The article highlights the socio-humanitarian elements of the management paradigm that form various formats of response to global challenges. The author proposes to use a synergistic approach as a priority theoretical and methodological principle of global challenges management, which is designed to correlate the interaction of individual, local-social and global-civilisational components. It is noted that the success of global challenges management depends on the full mobilisation of human potential and effective use of available resources (natural, technological, social, etc.). It is emphasised that in the absence of synergy between resources and human ability to use them effectively, the management strategy will be exclusively declarative, but in the practical dimension it will not be able to adequately respond to social and humanitarian threats. The dynamism of the modern socio-cultural space contributes to a rapid change in the format of the threat: from sustainable civilisational global problems to force majeure crises of civilisational progress. Therefore, the content and format of strategies for managing global challenges has a flexible, mobile and dynamic model. In the modern scientific and ideological picture of the world, such harmony of management is achieved through the synergistic principles of interdisciplinarity, pluralism (both cultural and mental, as well as scientific and innovative) and self-organisation. The format of the management model for global challenges can be: anti-crisis, operational, sustainable, preventive.Thus, modern civilisational progress shows signs of rapid development, which significantly increases the quantitative and qualitative indicators of global challenges facing human beings and society. The model of strategies for managing global challenges should be based on synergistic principles, which, through the actualisation of the potential of man and society, make it possible to form an appropriate global security system.

Keywords: synergy, society, humanitarian discourse, global challenges, security paradigm.

Постановка проблеми. Сучасний цивілізаційний розвиток формує низку викликів для людини та суспільства. Якщо в попередніх культурно- історичних епохах єдиним джерелом глобальних загроз була природа, то в нинішньому соціокультурному просторі додалися ще й технологічні та військово-політичні виклики, які досягли таких масштабів, що наразі несуть загрозу планетарного характеру. Зі зростанням кількісних показників глобальних викликів постає потреба у відповідних заходах стримування цих потенційних загроз та ліквідації негативних проявів у разі їхньої активації.

Соціально-гуманітарний кластер наукової активності має сприяти розробленню теоретико-методологічних настанов для моделей управління глобальними ризиками. Специфікою такої наукової діяльності є необхідність поєднання аксіологічного кластера з практично орієнтованим, результатом якого стане універсальна модель принципів протидії глобальним загрозам. Керуючись взаємодією функціонального та ціннісно-змістового потенціалу, суспільство може розробити ефективні моделі управління глобальними викликами, які актуалізуватимуть різноманітні людиновимірні чинники та сенси:

* індивідуальні, які формуватимуть розуміння кожним членом спільноти свого місця й ролі в парадигмі безпеки та сприятимуть розвитку особистісного потенціалу в питаннях протистояння глобальним викликам;

колективні, що покликані виконувати об'єднавчу функцію та гуртувати людей навколо організаційних структур, які здійснюватимуть контроль та реагуватимуть у разі актуалізації глобальної загрози;

суспільні, які є більш складним системним виміром та орієнтовані на інституційність (підпорядкованість чітко визначеним алгоритмам протидії глобальним викликам) і функціональність (розподіл ресурсів під час соціально-гуманітарної активності в разі глобальної кризи);

цивілізаційні, що визначають стратегічне бачення глобальних викликів, їхньої природи, класифікації, потенційного рівня небезпеки, а також міжнародні, державні та регіональні параметри соціально- гуманітарної безпеки людини чи людства загалом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасному науковому дискурсі проблему глобальних викликів розглядається в контексті міждисциплінарного підходу, оскільки концентрація зусиль в окремому кластері гуманітарної безпеки не забезпечує повноцінної протидії негативним проявам глобальних загроз. Ситуація ускладнюється збільшенням кількісних показників глобальних загроз та зростанням якісних параметрів глобальної небезпеки. Фундаментальним виміром є концепт екологічної безпеки [6], що уособлює загрози планетарного рівня, пов'язані з природними катаклізмами та людською діяльністю, яка ці загрози посилює.

Соціально-гуманітарний кластер наукових досліджень, присвячених тематиці глобальних викликів, можна диференціювати за такими системними концептами:

парадигма державної системи безпеки та реагування на глобальні гуманітарні виклики [1];

моделювання політики соціокультурного простору на державному та міжнародному рівнях [2];

глобальна система оцінювання та аналізу загроз для сталого цивілізаційного поступу [9];

соціально-економічні принципи парадигми управління глобальними ризиками [11].

Синергетичні підходи в процесі формування парадигми управління глобальними викликами (а в перспективі й процесами) висвітлені в працях, які актуалізують соціально-синергетичний вимір [10], організаційно-структурні принципи взаємодії [4], інформаційно-технологічні аспекти синергії інноваційного характеру [5], аналітично-методологічні принципи самоорганізації [3].

Загалом проблема парадигми управління глобальними викликами в її соціально-гуманітарному дослідженні активно висвітлюється в науковому дискурсі, проте актуалізація синергетичних підходів щодо організації моделей глобальної безпеки потребує широкого висвітлення змістово-цільового та функціонального розуміння цивілізаційного розвитку.

Мета статті - визначення теоретико-методологічних настанов синергетичного підходу під час формування різних форматів управління глобальними викликами. Завдання наукової розвідки зосередженні на пошуку синергетичних моделей соціально-гуманітарного характеру та обранні оптимального ресурсу протидії глобальним викликам сучасності. Синергія між людиною, суспільством, державою та міжнародною спільнотою допоможе сформувати ефективні механізми захисту від глобальних загроз сучасного динамічного світу.

Виклад основного матеріалу. Модель управління визначається двома ключовими вимірами: змістом та форматом. Змістово-цільова характеристика відповіді на глобальні виклики передбачає усвідомлення природи загрози та розуміння можливостей протидії її негативним проявам. Формат парадигми управління охоплює багато складників, узгоджуючи функціональні та ціннісні елементи протистояння глобальним загрозам.

Формати моделей управління можуть формуватися відповідно до масштабності та інтенсивності глобальних викликів (рис. 1).

Соціально-гуманітарний супровід кожного з цих вимірів характеризує роль і позиціонування людини та суспільства в процесах глобального характеру. Людиновимірність характерна як у контексті індивідуального потенціалу людини та її здатності протистояти загрозам у своєму сегменті, так і у форматі суспільно організованої структури протидії глобальним викликам. Зокрема, найбільш поширеною є державна стратегія управління глобальними викликами. Держава, як носій нормативної та регулятивної функції, є своєрідним гарантом безпеки для своїх громадян не лише у внутрішній політиці, а й у контексті цивілізаційних планетарних проблем.

Рис. 1. Стратегії управління глобальними викликами в контексті формату гуманітарної загрози Джерело: власна розробка автора

Специфіка державної управлінської парадигми безпеки полягає в наявності в цього структурного елементу ресурсів та механізмів (у цьому випадку - можливості залучення громадян для реагування на глобальні загрози) їхнього застосування. Водночас варто зазначити, що динаміка активації державних механізмів протидії глобальним проблемам є недостатньо високою. Зазвичай реалізація державної політики має сталий, фундаментальний характер і не завжди спроможна оперативно реагувати на глобальні загрози форс-мажорного типу. Тому, як зазначають Сиченко, Лукашук [7, с. 93], державні моделі управління та реагування на глобальні виклики потребують суттєвих трансформацій задля уникнення високого рівня декларативності та підвищення потенціалу системи глобальної безпеки.

Одним із затребуваних підходів трансформації управлінської активності в питаннях глобальних загроз є використання принципу оптимізації. Оптимізація в цьому контексті є алгоритмом для впорядкування наявного потенціалу, так і парадигмою, яка визначатиме пріоритетні напрями розподілу ресурсів у боротьбі з глобальними викликами. Така диференціація спонукала наукову спільноту переглянути процеси оптимізації управління глобальними викликами [13].

Інноваційний формат управління глобальними викликами пов'язаний з оптимізацією парадигми глобальної безпеки. Використання синергетичних принципів виражається у формуванні не лише теоретико-методологічних, а й практично орієнтованих алгоритмів протидії глобальним загрозам. Одним із актуальних методів управлінської оптимізації є метод «рою частинок», який передбачає замість застосування складних державних (чи міжнародних) ресурсів для протистояння глобальним викликам - готовність кожної людини, колективу чи спільноти (маленьких частинок, які формують рій) реагувати на глобальні виклики [12]. Такий формат управління значно складніше організувати та контролювати командно-адміністративними методами, тому його концептуальною основою є синергетичний принцип самоорганізації. Варто зазначити, що така самоорганізація не виникає сама по собі, а повинна стати результатом злагодженої та системної організаційної активності, яка, своєю чергою, формується завдяки демократично-правовим, громадянським, соціально-гуманітарним настановам.

Важливого значення набуває картина світу, в якій розвивається суспільство. Розвиток екологічної культури має сприяти формуванню параметрів безпеки в контексті співіснування людини й природи та зростаючого негативного впливу людини на екосистему [6]. Регулювання процесів суспільної активності стає ключовим елементом управлінської системи, пропонуючи розуміння природного устрою та прогнозування глобальних викликів, потенційно сформованих природними силами.

Пандемія COVID-19 стала яскравим прикладом глобального виклику природного походження, який спричинив справжній колапс управління системою безпеки в планетарному масштабі. Ключовою проблемою управління стало порушення системності роботи безпекового кластера [1]. Традиційна система втратила сталі показники та не змогла переорієнтуватися на оперативний і форс-мажорний режим функціонування.

Виходячи з цього відносно недавнього культурно-історичного досвіду глобальної проблеми, наукова спільнота визначила доцільність заміни класично-наукових методологій синергетичними принципами. Синергія між суб'єктами глобального розвитку забезпечує швидку та якісну зміну формату реагування на глобальні загрози.

Системність є фундаментальним елементом стратегії управління, незалежно від строковості моделювання глобальних процесів. Варто зазначити, що системність у розрізі глобальної безпеки є не інституційним виміром, а саме функціональним. Така функціональність забезпечується багатьма соціально-гуманітарними чинниками.

Запорожченко [5] визначає інформаційно-комунікативний складник одним із визначальних чинників організації системного управління глобальними викликами. Такі концептуальні ідеї є доречними, оскільки кластер ІКТ є, очевидно, єдиним інструментом, який спроможний охопити практичні виміри глобальних небезпек. Наголошується, що перевагою ІКТ в контексті організації управління стратегіями безпеки є здатність зберігати активність як у безпосередній діяльності, так і в умовах очікування або в автономному режимі [10, с. 227].

Водночас у разі глобальних загроз актуалізується проблема комунікацій, які можуть втратити традиційний формат. Оскільки процес управління глобальними процесами, особливо в період актуалізації глобальних загроз для людини та людства, має бути безперервним, то ІКТ-вимір є одним із вирішальних інструментів у руках людини.

Іншим інструментом, який забезпечує системність управлінської стратегії на глобальному рівні, є технологічно-цифровий сегмент [8]. Зазвичай глобальні виклики потребують розрахунків різних сценаріїв глобальних загроз. Класично-науковий раціоналістичний аналіз не спроможний забезпечити оперування настільки великими обсягами даних, тому використання технологічно-цифрового супроводу є неминучим.

Ще одним аспектом, який вказує на важливість та безальтернативність інформаційно-комунікативного та технологічно-цифрового кластерів глобальної стратегії безпеки, є здатність забезпечувати синергетичний потенціал міждисциплінарності та полікультурності. Синергія не є сталим процесом, а потребує постійної динаміки і, відповідно, інструментів, які цю динаміку зможуть підтримувати.

Загалом синергетика корелюється з інноваційним виміром, формуючи принципи, які ґрунтуються на міждисциплінарних організаційних принципах. Очевидною перевагою інноваційності є здатність реагувати на виклики часу в режимі онлайн [4, с. 163]. Оперативність допомагає швидко використовувати наявні ресурси для відповіді на загрози. Стратегія управління в сучасному світі може бути ефективною лише за умови відповідності просторовим та часовим параметрам глобальних процесів.

Стратегії управління цивілізаційними викликами мають оперувати вимірами глобальними масштабу. Одним з таких концептів є просторовість при моделюванні управлінського сегменту [2, с. 80]. Очевидно, що масштабність глобальних викликів помітно зросла, а це потребує відповідної трансформації управлінської структури. Кількісні показники глобальної загрози можна характеризувати за територіально-локальним виміром. Стратегії управління глобальними процесами можуть реалізовуватися в інституційно-ціннісному форматі або ж за територіальним принципом [3] практичного вираження глобальних проблем.

Якщо звузити проблему управління глобальними процесами та реагування на глобальні загрози до конкретного місця актуалізації цієї проблеми (глобальна проблема в локальному середовищі), то можна долучити до управлінської парадигми суспільно-політичні, соціально-економічні [11] та культурні елементи. Кожна спільнота має свої унікальні світоглядно- ментальні принципи щодо тлумачення глобальних загроз, ставлення до них та їхніх проявів і практичного реагування на них.

Ця унікальність формується культурно-історичним досвідом, поточним рівнем розвитку суспільства тощо. Специфіка управлінської моделі кожної спільноти (передовсім на державному та регіональному рівні) передбачає конкретні кроки та визначений потенціал протидії глобальним загрозам.

Сучасний соціокультурний дискурс постає перед дилемою в питанні побудови парадигми управління глобальними процесами в кластері загроз соціально-гуманітарного характеру (рис. 2). З одного боку, масштабність глобальних загроз потребує симетричної відповіді у вигляді об'єднання потенціалу міжнародної планетарної спільноти; з іншого боку, інтенсивність глобальних криз унеможливлює тривале розгортання масивних бюрократичних міжнародних інституцій (а практичних дій і поготів) та вимагає оперативності реагування на загрозу, що може забезпечити мобільність спільнот. Тобто система управління, яка стане ефективною парадигмою протистояння глобальним викликам, повинна поєднувати фундаментальність і динамічність у своїх векторах активності задля поєднання сильних сторін локальних спільнот та потужних ресурсів планетарного масштабу.

Рис. 2. Стратегії управлінської системи планетарного рівня

Джерело: власна розробка авторів

Зазначену дихотомію покликана розв'язати синергетична модель управління, яка спроможна поєднати уніфікованість та локальність управління глобальними викликами. В умовах сучасних глобалізаційних процесів інтеграційний вимір досяг того рівня, коли жодна спільнота не може оминути загальноприйняті фундаментальні принципи глобального розвитку [9, с. 98]. Оптимальна глобальна стратегія безпеки має ґрунтуватися на спільній та уніфікованій системі принципів і методів, які будуть загальновизнаними та зрозумілими для всіх на планеті.

Маючи спільну парадигму безпеки, кожна спільнота зможе використовувати свої пріоритетні аргументи для забезпечення протидії глобальним викликам. Серед елементів такого потенціалу локального характеру можна відзначити:

вигідне безпекове географічне положення;

потужний економічний розвиток;

військово-політичну міць;

інноваційний поступ в інформаційно-технологічному та цифровому сегменті;

високий рівень громадянської організації та культури.

Формуючи стратегії управління глобальними викликами на державному

чи міжнародному рівні, спільнота орієнтується передовсім на свої переваги, які дадуть змогу оперативно та ефективно боротися із загрозами цивілізаційного масштабу. Водночас синергетика покликана підвести до спільного безпекового знаменника потенціал розрізнених спільнот з метою підвищення рівня захищеності людини, суспільства та цивілізації загалом від глобальних загроз різного походження.

Варто усвідомлювати, що стратегії управління переважно формуються не в контексті відокремлених глобальних викликів. Глобальна система управління орієнтована на весь спектр глобальних процесів, які мають планетарне чи цивілізаційне значення [14]. Тому синергетичні принципи, які пропонуються для розв'язання глобальних загроз, потенційно готові до таких викликів, оскільки вони вже використовуються у вивченні, аналізі та прогнозуванні глобальних процесів.

Перспективним напрямом досліджень є розробка настанов, які сприятимуть структуруванню парадигми управління глобальними ризиками за чіткими і зрозумілими алгоритмами. Фактична уніфікація принципів управління глобальними процесами спроможна розробити реальні механізми та залучити необхідні інструменти для забезпечення належного рівня глобальної безпеки.

Висновки

Отже, рівень глобальних викликів на сучасному етапі цивілізаційного розвитку лише зростає і в кількісному, і в якісному вимірі. Масштабність та інтенсивність глобальних викликів ставить під сумнів здатність традиційної моделі глобальної безпеки оперативно та ефективно реагувати на потенційні загрози. Природні, технологічні та суспільно- політичні чинники мають абсолютно різний потенціал загрози для людини та людства, тому протидіяти цим процесам можливо за умови синергії наявних інструментів планетарної гуманітарної безпеки.

Синергетичні підходи орієнтовані на такі стратегічні характеристики парадигми глобальної безпеки:

динамічність, яка спроможна реагувати на форс-мажорні загрози глобального рівня;

оперативність, що дасть змогу моніторити загрози та протидіяти їм в онлайн-режимі;

ціннісний складник, який формуватиме нормативний вимір стратегії управління та безпеки;

цільовий елемент, що забезпечить стратегічне планування управлінської моделі майбутнього.

Література

Албов Н. Соціально-гуманітарні аспекти формування державної політики реформ у системі громадського здоров'я на сучасному етапі пандемічних викликів COVID-19. Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, 2022. № 2. С. 3-9. https://doi.Org/10.32851/tnv-pub.2022.2.1

Габрель М., Габрель М. Інституційний підхід в моделюванні просторової політики України. Просторовий розвиток, 2022. № 2. С. 3-22. https://doi.org/10.32347/2786-7269. 2022.2.3-22

Гур'єв В. Оцінка рівня розвитку територій як інформаційно-аналітична основа антикризового управління. Journal of Strategic Economic Research, 2023. С. 69-83. https://doi.Org/10.30857/2786-5398.2023.2.8

Даніч В., Татар М. Забезпечення стійкої взаємодії учасників інноваційного процесу в умовах глобальних викликів. Review of transport economics and management, 2021. С. 163-189. https://doi.org/10.15802/rtem2021/243657

Запорожченко О. Виклики інформаційної глобалізації та нові стратегії соціально- гуманітарної освіти. Research, challenges and development prospects in the area of social sciences: Collective monograph. Riga. Baltija Publishing, 2020. С. 125-144. https://doi.org/ 10.36059/978-9934-588-42-6/125-144

Радченко О. Екологічна безпека сучасних держав в умовах глобальних викликів і загроз. Публічне урядування, 2022. № 3. С. 73-81. https://doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-11

Сиченко В., Лукашук М. Трансформація державного управління в умовах глобальних та євроінтеграційних вимірах. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: публічне управління та адміністрування, 2022. № 33 (5). С. 89-94. https://doi.org/ 10.32782/TNU-2663-6468/2022.5/14

Скворець В. Проблема розвитку соціологічного мислення в цифровому суспільстві. Епістемологічні дослідження в філософії, соціальних і політичних науках, 2022. № 5 (2), С. 104-117. https://doi.org/10.15421/342226

Трещов М. Україна в глобальних рейтингах: ретроспектива та напрями розвитку. Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, 2022. С. 98-104. https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2022.2.13

Ягодзінський С. Соціально-синергетичні передумови комплексності системи глобальних інформаційних мереж. Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць, 2015. № 99 (8). С. 227-230

Gudz M. Transformation of the practice of management of socio-economic systems in the conditions of aggravation of crisis phenomena. Mechanism of an economic regulation, 2023. P. 36-40. https://doi.org/10.32782/mer.2023.100.06

Parsopoulos K., Vrahatis M. Recent approaches to global optimization problems

through Particle Swarm Optimization. Natural Computing, 2002. № 1, P. 235-306.

https://doi.org/10.1023/A:1016568309421

Sendin J., Csendes T., Pal L., Banga J. The GLOBAL optimization method revisited. Optimization Letters, 2008. № 2, P. 445-454. https://doi.org/10.1007/s11590-007-0072-3

Wang G., Wu P., Wu X., Zhang H., Guo Q., Cai Y. Mapping global research on sustainability of megaproject management: A scientometric review. Journal of Cleaner Production, 2020. № 259. 120831. https://doi.org/10.1016/jjclepro.2020.120831

References

Albov, N. (2022). Sotsialno-humanitarni aspekty formuvannia derzhavnoi polityky reform u systemi hromadskoho zdorovia na suchasnomu etapi pandemichnykh vyklykiv COVID-19 [Social and humanitarian aspects of the formation of the state policy of reforms in the public health system at the current stage of the pandemic challenges of COVID-19]. Tavriiskyi naukovyi visnyk. Serna: Publichne upravlinnia ta administruvannia - Taurian Scientific Herald. Series: Public management and administration, 2, 3-9. [in Ukrainian].

Habrel, M., & Habrel M. (2022). Instytutsiinyi pidkhid v modeliuvanni prostorovoi polityky Ukrainy [Institutional approach in modeling the spatial policy of Ukraine]. Prostorovyi rozvytok - Spatial development, 2, 3-22. https://doi.org/10.32347/2786-7269.2022.2.3-22 [in Ukrainian].

Huriev, V. (2023). Otsinka rivnia rozvytku terytorii yak informatsiino-analitychna osnova antykryzovoho upravlinnia [Assessment of the level of development of territories as an informational and analytical basis of anti-crisis management]. Journal of Strategic Economic Research, 69-83. https://doi.org/10.30857/2786-5398.2023.2.8 [in Ukrainian].

Danich, V., & Tatar, M. (2021). Zabezpechennia stiikoi vzaiemodii uchasnykiv innovatsiinoho protsesu v umovakh hlobalnykh vyklykiv [Ensuring sustainable interaction of the participants of the innovation process in the conditions of global challenges]. Review of transport economics and management, 163-189. https://doi.org/10.15802/rtem2021/243657 [in Ukrainian].

Zaporozhchenko, O. (2020). Vyklyky informatsiinoi hlobalizatsii ta novi stratehii sotsialno-humanitarnoi osvity [Challenges of information globalization and new strategies of social and humanitarian education]. Research, challenges and development prospects in the area of social sciences (pp. 125-144). Riga. Baltija Publishing. https://doi.org/10.36059/978-9934-588- 42-6/125-144 [in Ukrainian].

Radchenko, O. (2022). Ekolohichna bezpeka suchasnykh derzhav v umovakh hlobalnykh vyklykiv i zahroz [Environmental security of modern states in conditions of global challenges and threats]. Publichne uriaduvannia - Public administration, 3, 73-81. https://doi.org/10.32689/ 2617-2224-2021-3(28)-11 [in Ukrainian].

Sychenko, V., & Lukashuk, M. (2022). Transformatsiia derzhavnoho upravlinnia v umovakh hlobalnykh ta yevrointehratsiinykh vymirakh [Transformation of public administration in global and European integration dimensions]. Vcheni zapysky TNU imeni V. I. Vernadskoho. Seriia: publichne upravlinnia ta administruvannia - Scientific notes of TNU named after V. I. Vernadskyi. Series: public management and administration, 33(5), 89-94. https://doi.org/ 10.32782/TNU-2663-6468/2022.5/14 [in Ukrainian].

Skvorets, V. (2022). Problema rozvytku sotsiolohichnoho myslennia v tsyfrovomu suspilstvi [The problem of the development of sociological thinking in the digital society]. Epistemolohichni doslidzhennia v filosofii, sotsialnykh i politychnykh naukakh - Epistemological studies in philosophy, social and political sciences, 5(2), 104-117. https://doi.org/10.15421/ 342226 [in Ukrainian].

Treshchov, M. (2022). Ukraina v hlobalnykh reitynhakh: retrospektyva ta napriamy

rozvytku [Ukraine in global rankings: retrospective and directions of development]. Tavriiskyi naukovyi visnyk. Seriia: Publichne upravlinnia ta administruvannia - Taurian Scientific Herald. Series: Public management and administration, 98-104. https://doi.org/10.32851/tnv-

pub.2022.2.13 [in Ukrainian].

Yahodzinskyi, S. (2015). Sotsialno-synerhetychni peredumovy kompleksnosti systemy hlobalnykh informatsiinykh merezh [Social and synergistic prerequisites of the complexity of the system of global information networks]. Hileia: naukovyi visnyk. Zbirnyk naukovykh prats - Gilea: Scientific Bulletin. Collection of scientific works, 99(8), 227-230. [in Ukrainian].

Gudz, M. (2023). Transformation of the practice of management of socio-economic systems in the conditions of aggravation of crisis phenomena. Mechanism of an economic regulation, 36-40. https://doi.org/10.32782/mer.2023.100.06 синергетичний управління виклик

Parsopoulos, K., & Vrahatis, M. (2002). Recent approaches to global optimization problems through Particle Swarm Optimization. Natural Computing, 1, 235-306. https://doi.org/ 10.1023/A:1016568309421

Sendin, J., Csendes, T., Pal, L., Banga, J. (2008). The GLOBAL optimization method revisited. Optimization Letters, 2, 445-454. https://doi.org/10.1007/s11590-007-0072-3

Wang, G., Wu, P., Wu, X., Zhang, H., Guo, Q., & Cai, Y. (2020). Mapping global research on sustainability of megaproject management: A scientometric review. Journal of Cleaner Production, 259, 120831. https://doi.org/10.1016/jjclepro.2020.120831

Размещено на Allbest.ru