Теорія конструктивізму як методологічна основа побудови сучасного освітнього процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теорія конструктивізму як методологічна основа побудови сучасного освітнього процесу

Брюховецька Ірина Володимирівна кандидат хімічних наук, доцент, доцент кафедри біології та хімії, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, м. Дрогобич

Чемерис Ольга Анатоліївна кандидат педагогічних наук, доцент, Житомирський державний університет імені Івана Франка, доцент кафедри алгебри та геометрії, м. Житомир,

Лобачук Інна Миколаївна кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри методики навчання іноземних мов, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця

Анотація

В статті досліджуються основні ідеї філософії конструктивізму у контексті розвитку сучасної освіти. Представлено узагальнення поглядів сучасних вітчизняних і закордонних науковців з питань організації освітнього процесу на засадах педагогічного конструктивізму.

Розглянуто позитивні сторони конструктивістської методології у галузі сучасної принципів конструктивізму педагогіки, зокрема смислове наповнення таких принципів конструктивізму, як специфіка процесу навчання як процесу конструювання смислів, проблемного навчання, комунікативного підходу до навчання.

Уточнено, що основною метою освітнього процесу, побудованого на засадах педагогічного конструктивізму, є розвиток у студентів здатності мислити й здобувати знання. Виокремлено основні розбіжності між традиційним і конструктивістським підходом до організації навчання, однією з яких є зміна ролі педагога з транслятора знань на організатора середовища, спрямованого на забезпечення й підтримку студентів, у якому викладання стимулює навчання. філософія конструктивізм освіта

Визначені наступні особливості організації освітнього процесу на основі ідей конструктивізму: практична спрямованість процесу навчання, орієнтація освітнього процесу на потреби студента, навчання розглядається як засіб саморозвитку шляхом особистої активності, педагог виступає у ролі фасилітатора, який організовує безпечне, мотивуюче, різноманітне, мультимодальне, цікаве й орієнтоване на комунікацію розвивальне середовище навчання, використовує можливості співробітництва (cooperative learning, collaborative learning) між студентами, методи спільної діяльності (активності) студента й педагога, сучасні інформаційні технології, інтерактивні форми навчання. Виділено таку проблему, як розуміння навчання як складного процесу соціальної взаємодії педагога та учня (студента), у результаті якої формуються ціннісні сенси з урахуванням конкретних життєвих ситуацій, із якими стикається учень (студент).

Ключові слова: освітній процес, педагогічний конструктивізм, принципи конструктивізму, суб'єкти освітнього процесу, практична спрямованість навчання

Briukhovetska Iryna Volodymyrivna Candidate of Science in Chemistry, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Biology and Chemistry, Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University, Drohobych

Сhemerys Olha Anatoliivna PhD in Pedagogic Sciences, Docent, Associate Professor at the Department of Algebra and Geometry, Zhytomуr Ivan Franko State University

Lobachuk Inna Mykolaivna PhD in Pedagogical Sciences, Senior Lecturer of the Department of Foreign Languages Teaching Methods, Mykhailo Kotsiubynskyi Vinnytsia State Pedagogical University, Vinnytsia

THE THEORY OF CONSTRUCTIVISM AS A METHODOLOGICAL BASIS FOR THE STRUCTURE OF THE MODERN EDUCATIONAL PROCESS

The article examines the main ideas of the philosophy of constructivism in the context of the development of modern education. Ageneralization of the views of modern domestic and foreign scientists on the organization of the educational process on the basis of pedagogical constructivism is presented.

The positive aspects of the constructivist methodology in the field of modern principles of constructivism in pedagogy are considered, in particular, the meaningful content of such principles of constructivism, as the specificity of the learning process as a process of meaning construction, problem-based learning, communicative approach to learning.

It is specified that the main goal of the educational process, built on the principles of pedagogical constructivism, is the development of students' ability to think and acquire knowledge. The main differences between the traditional and constructivist approach to the organization of education are highlighted, one of which is the change of the teacher's role from a translator of knowledge to an organizer of an environment aimed at providing and supporting students, in which teaching stimulates learning.

The following features of the organization of the educational process based on the ideas of constructivism are defined: practical orientation of the educational process, orientation of the educational process to the needs of the student, education is considered as a means of self-development through personal activity, the teacher acts as a facilitator who organizes a safe, motivating, diverse, multimodal, interesting and communication-oriented developmental learning environment, uses opportunities for cooperation (cooperative learning, collaborative learning) between students, methods of joint activity (activity) of student and teacher, modern information technologies, interactive forms of education. Such a problem as the understanding of learning as a complex process of social interaction between a teacher and a pupil (student) is highlighted, as a result of which value meanings are formed taking into account the specific life situations that the pupil (student) faces.

Keywords: educational process, pedagogical constructivism, principles of constructivism, subjects of the educational process, practical orientation of education

Постановка проблеми. Сучасна епоха характеризується різким зростанням обсягу наукової інформації та стрімким розширенням бази знань, що використовуються людською спільнотою для вирішення практичних завдань. У зв'язку з цим традиційна навчально-методична модель, яка протягом століть успішно використовувалася у школах усіх типів та рівнів, вже не дозволяє вирішувати проблеми, які стоять перед системою освіти.

Сьогодні потрібна особистість, яка активно конструює (творить) себе в житті, творчості, в освіті. Така особистість не стільки відображає, скільки будує навколишню реальність, організує її відповідно до своєї системи цінностей. Саме тому кожна особистість унікальна своїм баченням світу, своїми переконаннями, своїм світоглядом.

Конструктивізм як окремий напрям у педагогіці, на відміну від біхевіористичного та когнітивного підходів, кардинально змінює роль та місце учасників освітнього процесу. Саме тому дослідженню питання конструктивної діяльності, виробленню та імплементації завдань для формування конструктивних навичок, а також особливостям конструктивної педагогіки в цілому присвячена значна кількість сучасних наукових робіт.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Конструктивістська теорія навчання бере початок у соціологічній течії - конструктивізмі, який виник на основі праць Дж. Піаже та Л. Виготського і став теоретичним підґрунтям конструктивізму у навчанні.

Конструктивістська парадигма освіти детально описана у працях О. Комар. Освітні контексти конструктивізму досліджувалися О. Гончаренко. Наукові пошуки Людмили Горбунової сконцентровані довкола проблеми конструктивізму в освіті дорослих. Проблемі формування здатності майбутніх учителів до конструювання навчально-пізнавальної діяльності школярі присвячене дослідження В. Вишківської.

Проблемі реалізації ідей конструктивізму в освіті присвячено чимало праць зарубіжних дослідників.

Так, Йелена З. Максімович вважає, що конструктивна діяльність та конструктивний підхід є "важливими концептами" для розвитку та покращення цілеспрямованого навчального процесу, при якому відбувається зміна ролей його учасників [11]. У свою чергу, А. Бхат підкреслює, що конструктивізм, в першу чергу, це теорія сприйняття та логічного дослідження того, як "навчаються люди" [8]. С.У. Браун та Ф.Б. Кінг визначають конструктивізм як "смислотворення", що корениться в контексті ситуації, при якому учасники процесу самі будують свої знання, виходячи з власного досвіду [9].

Мета статті - проаналізувати основні ідеї філософії конструктивізму у контексті розвитку сучасної освіти; визначити особливості організації освітнього процесу на основі ідей конструктивізму.

Виклад основного матеріалу. У педагогічному світі конструктивізм, який виник на межі філософії, епістемології, педагогіки та психології, які, своєю чергою, визначили обумовленість процесів пізнання, мислення та діяльності суб'єкта, не сприймається як

абсолютно нова, оригінальна течія. Його основою можна вважати ідеї прагматизму, ключові положення психологічних і педагогічних концепцій педагогів-реформаторів початку ХХ століття, активних учасників руху "Нове виховання": Д. Дьюї, М. Монтессорі, С. Френе, О. Декролі.

Одну з причин незадовільного стану сучасної школи нині фахівці вбачають у превалюванні орієнтації на інтелектуальний розвиток та явну недооцінку культури емоцій та культури праці, що призвела до порушення балансу між взаємопов'язаними сферами особистості учня (студента). А це явно суперечить новітнім досягненням фізіології, і психології.

Відтак, процес освіти має вибудовуватися як інтеракція двох суб'єктів -педагога та студента - на основі взаєморозуміння, взаємопроникнення в духовний світ один одного, колективного аналізу ходу та результатів навчальної діяльності [6, с.231].

Водночас, з позицій історичної ретроспективи, сучасна зміна парадигми освіти розглядається вченими як початок формування нового педагогічного спрямування, що формує певний тип поведінки та мислення, орієнтований "на результат" і значимий для майбутнього особистості [1]. Очевидно, що знання, які не узгоджуються з особистим досвідом, які засвоюються без активності учня та гнучкості мислення, стають лише інформацією, якою людина не зможе скористатися у нестандартній життєвій ситуації. З точки зору конструктивізму, знання складаються не лише з фактів, принципів та теорії, які стають наслідками спостережень за явищами та подіями. Знання - це також здатність раціонально використовувати інформацію, це почуття і навіть стосунки, це постійна інтерпретація значень, подій, явищ. До знань конструктивісти відносять також освітнє середовище, стиль пізнавальної діяльності та відносини між суб'єктом та предметом пізнання.

На основі аналізу концептуальних положень теорії конструктивізму Т.Кошманова та Т.Равчина обґрунтували основні ідеї щодо їх використання при організації освітнього процесу у закладі вищої освіти. Дослідниці наголошують, що: "суть знань не можна повністю передати іншій людині, оскільки вона самостійно конструює знання шляхом пошуку власного розуміння, визначення їхнього особистісного сенсу;

*на процес оволодіння новими знаннями впливають попереднє пізнання й набутий досвід; особистість пізнає реальні, а не абстрактні об'єкти внаслідок взаємодії з ними, розв'язання автентичних проблем, пов'язаних із реальним життям; *особистість конструює власні знання у процесі взаємодії з іншими, обміну досвідом" [3, с. 6-8]. *

Своєю чергою, Р.Швай доводить, що "теоретичною основою для прийняття конструктивістської моделі в освіті є переконання, що об'єм сучасних знань, їхня складність є настільки великими, що викладач не може навчати, а лише підтримує пошук знань учнями (студентами) як індивідуально, так і в процесі групової роботи" [6, с.229].

Дослідники також відмічають, що для імплементації основ конструктивізму у навчальний процес, вчителям потрібно пройти спеціальну підготовку, під час якої їх навчать розробляти плани занять із елементами конструктивної діяльності та проблемного навчання. Т.Равчина наголошує, що "у контексті конструктивістської концепції роль викладача виявляється не в домінуванні над особистістю у процесі навчання, а у стимулюванні пізнавальної діяльності студентів. Він повинен цілеспрямовано узгоджувати зміст освіти з реальними й майбутніми потребами, інтересами студентів, робити навчальний курс і освітній процес цікавими" [4, с.131].

Згідно положень теорії конструктивізму, навчання - це соціальний вид розвитку, який поєднує ситуації із реального світу, мову, взаємодію та колаборацію учасників. Так, у наукових роботах окреслюють наступні особливості процесу навчання, що базується на конструктивному підході:

вивчення починається з головних/базових концептів з поступовим додаванням більш складних;

студенти є ключовим елементом та активними учасниками процесу;

знання опираються на попередній досвід з акцентом на процес вирішення проблеми;

взаємодія - одна з головних детермінантів, через яку студенти можуть обмінюватися власним досвідом та знаннями;

чисельність навчальної групи та умови навчання впливають на ефективність процесу. Кількість студентів не може бути великою, а їхні здібності та інтереси не повинні бути ідентичними. Що стосується умов в аудиторії, то вони повинні створювати позитивне й комфортне середовище.

Н.Ямшинська, О. Невкіпілова у своїй праці зазначають, що "прийняття конструктивістської позиції змінює розуміння процесу навчання. Воно набуває характеру саморегульованого процесу, суть якого становить протиріччя, пізнавальний конфлікт між особистими, раніше набутими знаннями й інформацією, що надходить із навколишнього cвіту. Отримуючи знання тим чи іншим шляхом, кожен індивід конструює їх по-своєму, а отже, конструює свою індивідуальну діяльність" [7, с.193]. При цьому вчені акцентують на зміні провідної ролі викладача, адже "акценти зміщені на студента, котрий активно та творчо діє. Задача викладача полягає у створенні середовища, зверненого до індивідуального досвіду студента, і потенціально спроможного задовольнити його пізнавальний інтерес" [7, с.193].

Схожу позицію має і Р. Швай, зауважуючи "що конструктивістський підхід у педагогічній діяльності вимагає постановки актуальних і цікавих для учнів проблем, залучення учнів (студентів) до постановки та аналізу основних понять, проблем, явищ, стимулювання до пошуку інформації, конструювання знань" [6, с.230]. Відповідно він передбачає застосування у практиці навчання активних і творчих методів навчання, не заперечуючи і традиційних, зокрема пояснювально-ілюстративних" [6, с.230].

Значущими для розуміння специфіки організації освітнього процесу за умови зміни провідної ролі викладача вважаємо визначені Е. фон Глазерсфельдом умови: "-починати навчання не з проголошення певних істин, а зі створення можливостей для стимуляції мислення у студентів; - викладачеві недостатньо бути добре обізнаним із предметом, слід також вміти створити дидактичні ситуації використання нового знання; - для успішного засвоєння студентами нового складного матеріалу викладач має враховувати базисні поняття, якими попередньо володіють студенти; - необхідно аргументувати допущені студентами помилки; - стимулювати рефлексивне мислення [2].

Декілька навчальних методів та стратегій, а також найбільш доцільних завдань для формування конструктивних умінь називають зарубіжні науковці А. Бхат та Ш.К. Бхардвай. Наприклад, метод проектів, метод експериментів, демонстрації, різноманітні опитування, навчання через відкриття [8 ].

В свою чергу, Б. Нура та С. Зубайру додають ще декілька стратегій: - використання письмових відповідей студентів перед їхнім усним опитуванням; - стратегія "подумайте, опрацюйте у парі, поділіться та презентуйте проблему"; - уникнення ситуацій, коли студенти ухиляються від відповідей; - групові невербальні відповіді студентів; - колективна відповідь при роботі у парах; - робота за принципом "обговорення і вирішення проблеми у невеликих групах - фінальний висновок у колективі"; - використання симуляцій (з допомогою ресурсу Інтернету з його безмежними можливостями щодо організації віртуального спілкування із багатьма експертами та іншими учасниками); - стратегія персоніфікації - звернення до студента на ім'я хоча би один раз за заняття та інші [12].

Н. Ямшинська, О. Невкіпілова з-поміж методів, які стимулюють розвиток конструктивного мислення студентів, називають рольові та ділові ігри, мозкові штурми, роботу з кейсами, дискусії, презентації, пошук професійно значимої інформації, необхідної для виконання творчих професійно спрямованих навчальних завдань, проєктну роботу [7, с.194].

У контексті досліджуваної проблеми важливим є питання використання мобільних та комп'ютерних технологій, які інтегруються у конструктивні навчальні технології взаємодії та співпраці. Зокрема, дослідники підкреслюють важливість віртуальних та онлайн середовищ, де студенти можуть поділитися своїми успіхами, сумнівами та проблемами, щоб знайти спільне вирішення, що в результаті призводить до збільшення рівня мотивації та знань у певних галузях, а також розвитку креативного та критичного мислення. Дж. Лі і Л. Лін, аналізуючи значущість парадигми освітнього конструктивізму у контексті реалізації дистанційного навчання, наголошують, "що завданням будьякої методичної системи є не передача знань у готовому вигляді, а створення педагогічних умов для успішного саморозвитку тих, хто навчається, відповідно до власної освітньої траєкторії. Окрім того, парадигма конструктивізму характеризується особистісною орієнтацією та повагою до учнів, сприянням самостійності, роботі в команді, увагою щодо формування і розвитку навичок розв'язання проблем різного походження" [10, с.61]. Крім цього, мобільні технології дозволяють студентам відразу приступити до розв'язання спільних завдань та отримати знання під час розгляду "контекстуальних ситуацій".

І. Сліпухіна, А. Поліщук, С. Мєняйлов обґрунтовано довели, що навчальна діяльність, побудована на засадах конструктивізму, є орієнтованою на студента, а не на викладача, "організовується на проблемному підході та принципі взаємного впливу учасників освітнього процесу і середовища навчання з одного боку, знання формуються через активну соціальну взаємодію, в якій здійснюється комунікація і здобувається спільний досвід, а з іншого, той, хто навчається, здобуваючи нові знання і навички, вибудовує у процесі навчання нове розуміння і конструкт навчального середовища" [5, с.104].

У цілому, до позитивних рис конструктивної діяльності та конструктивної педагогіки вчені відносять: - навчання через розуміння; - активна позиція студента як учасника освітнього процесу на рівні із викладачем; - більша ступінь відповідності реальному життю та можливість використання знань у щоденних реальних ситуаціях; - набуття досвіду чітко висловлювати свої думки - розвиток комунікативних та соціальних навичок; - стимулювання до дослідницької діяльності.

Висновки

Таким чином, конструктивний підхід у педагогіці розглядається як головна альтернатива традиційним формам навчання через свою гнучкість та можливість рефлексивного навчання в інноваційному освітньому середовищі. В конструктивістській педагогіці головним суб'єктом процесу навчання стає не педагог, а учень (студент), що суттєво трансформує класичну модель ієрархічного навчання. Як необхідні складові конструктивістської моделі навчання виділено практичну спрямованість процесу навчання, а також зміну вимог до педагога, який розуміється в конструктивістській педагогіці не стільки наставником, скільки модератором процесу навчання.

Література

1. Вишківська В., Патлайчук О.В., Голікова О.М. Практико -орієнтований підхід як актуальний концепт професійної підготовки майбутніх фахівців. Інноваційна педагогіка. № 51. Том 1. 2022. С.168-171.

2. Комар О.В. Конструктивістська парадигма освіти. Філософія освіти. 2006. № 2 (4). С. 36-45.

3. Кошманова Т. Конструктивістська ідеологія демократичної громадянської освіти / Т. Кошманова, Т. Равчина // Педагогіка для громадянського суспільства: навчальний посібник для студентів педагогічних спеціальностей / за ред. д-ра пед. наук Т.С. Кошманової. Л.: Видавничий центр Львівського нац. ун-ту імені Івана Франка, 2005. С. 2-12.

4. Равчина Т.В. Теоретико-методичні аспекти організації процесу навчання студентів вищої школи в контексті теорії конструктивізму. Український педагогічний журнал. 2015. №4. С.129-137.

5. Сліпухіна І. А., Поліщук А. П., Мєняйлов С.М. Педагогіка Монтессорі і STEM-підхід: розвиток ідей контсркутивізму в сучасній освіті. Наукові записки Малої Академії Наук України. 2022. 2 (24). С.100-108.

6. Швай Р. Конструктивiзм та освiтнiй процес. Актуальнi питання гуманiтарних наук. Вип 29, том 4, 2020. С.228-232.

7. Ямшинська Н.В., Невкіпілова О.Я. Освітній процес у контексті ідей конструктивізму. Інноваційна педагогіка. Випуск 11. Т. 2. 2019. С. 191-195.

8. Bhatt A., Bhardwaj Sh. Innovative practices and pedagogy: constructivist approach in teaching practices. National Seminar on Public EducationAt: DIET Bageshwar, Uttarakhand, 2021. 16 p.

9. Brown S., King F. Constructivist pedagogy and how we learn: Educational psychology meets international studies. International Studies Perspectives. N 1. P. 245-254.

10. Lee J., Lin L. Applying constructivism to online learning. Information Technology and Constructivism in Higher Education. 2009. Рр. 58-73.

11. Maksimoviж J. Constructivist approach in the research of giftedcharacteristics, significance and benefits. ReserachGate. P. 265-278.

12. Nura B., Zubairu S. Constructivism and Classroom Interaction. International Journal of Modern Social Sciences. 4(2), 2015. P. 71 - 81.

References:

1. Vyshkivska V., Patlaichuk O.V., Holikova O. M. Praktyko -oriientovanyi pidkhid yak aktualnyi kontsept profesiinoi pidhotovky maibutnikh fakhivtsiv [Practice-oriented approach as a relevant concept of professional training of future specialists]. Innovatsiina pedahohika. № 51. Tom 1. 2022. S.168-171. [in Ukrainian]

2. Komar O.V. Konstruktyvistska paradyhma osvity [Constructivist paradigm of

education]. Filosofiia osvity. 2006. № 2 (4). S. 36-45. [in Ukrainian]

3. Koshmanova T. Konstruktyvistska ideolohiia demokratychnoi hromadianskoi osvity [Constructivist ideology of democratic civic education] / T. Koshmanova, T. Ravchyna // Pedahohika dlia hromadianskoho suspilstva: navchalnyi posibnyk dlia studentiv pedahohichnykh spetsialnostei / za red. d-ra ped. nauk T. S. Koshmanovoi. L.: Vydavnychyi tsentr Lvivskoho nats. un-tu imeni Ivana Franka, 2005. S. 2-12. [in Ukrainian]

4. Ravchyna T.V. Teoretyko-metodychni aspekty orhanizatsii protsesu navchannia studentiv vyshchoi shkoly v konteksti teorii konstruktyvizmu [Theoretical and methodological aspects of the organization of the higher school students' learning process in the context of the theory of constructivism]. Ukrainskyi pedahohichnyi zhurnal. 2015. №4. S.129-137. [in Ukrainian]

5. Slipukhina I. A., Polishchuk A. P., Mieniailov S. M. Pedahohika Montessori i STEM-pidkhid: rozvytok idei kontsrkutyvizmu v suchasnii osviti [Montessori pedagogy and the STEM approach: the development of constructivist ideas in modern education]. Naukovi zapysky Maloi Akademii Nauk Ukrainy. 2022. 2 (24). S.100-108. [in Ukrainian]

6. Shvai R. Konstruktyvizm ta osvitnii protses [onstructivism and the educational process]. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk. Vyp 29, tom 4, 2020. S.228-232. [in Ukrainian]

7. Iamshynska N.V., Nevkipilova O. Ia. Osvitnii protses u konteksti idei konstruktyvizmu [The educational process in the context of the ideas of constructivism]. Innovatsiina pedahohika. Vypusk 11. T. 2. 2019. S. 191-195. [in Ukrainian]

8. Bhatt A., Bhardwaj Sh. Innovative practices and pedagogy: constructivist approach in teaching practices. National Seminar on Public EducationAt: DIET Bageshwar, Uttarakhand, 2021. 16 p. [in English ]

9. Brown S., King F. Constructivist pedagogy and how we learn: Educational psychology meets international studies. International Studies Perspectives. N 1. P. 245-254. [in English ]

10. Lee J., Lin L. Applying constructivism to online learning. Information Technology and Constructivism in Higher Education. 2009. Rr. 58-73. [in English ]

11. Maksimoviж J. Constructivist approach in the research of giftedcharacteristics, significance and benefits. ReserachGate. P. 265-278. [in English ]

12. Nura B., Zubairu S. Constructivism and Classroom Interaction. International Journal of Modern Social Sciences. 4(2), 2015. P. 71 - 81. [in English ]

Размещено на Allbest.ru