Філософія функціональних основ демократії: делегування та вибір

Що стосується України, то на нашу думку, вона ще не готова повною мірою до електронного голосування, хоча інтенсивна робота в цьому напрямі ведеться -- зокрема, міністром цифрової трансформації України Михайлом Федоровим. Причиною неготовності є насамперед низький рівень довіри до влади. Попри те, що під час повномасштабної війни рейтинг президента Володимира Зеленського, а також довіра до уряду й парламенту помітно зросли, до двох останніх інституцій вона все ще є недостатньою (52% і 35% відповідно) [11, с. 36].

За результатами виконаного дослідження можна зробити висновок, що основними напрямками підвищення довіри до влади є:

- мінімізація рівня корупції в органах державної влади шляхом більш жорсткого покарання порушників;

- створення умов для прозорості та відкритості влади, що дозволяє громадянам зрозуміти суть, цілі та завдання, що постають у відповідних сферах;

- покращення морального середовища державної служби, оновлення кадрів, запровадження добору висококваліфікованих кадрів, які б одночасно відповідали вимогам чесної поведінки на державній службі;

- налагодження партнерського діалогу між суспільством та владою, надання можливості громадянам брати участь у процесах прийняття рішень.

Довіра є важливим атрибутом ефективного державного управління та однією з передумов стабільного та прогнозованого розвитку держави. Довіру можна розглядати як один із основних нематеріальних ресурсів влади, який необхідний для досягнення суспільнозначущих результатів.

Довіра також передбачає, що представники громадськості добровільно беруть на себе зобов'язання виконувати частину державних функцій.

Для того, щоб суспільство було дійсно демократичним, необхідно забезпечити дієвий вплив на владу не лише під час виборчої кампанії, а й після неї, під час виконання своїх обов'язків депутатами різних рівнів. Цьому може допомогти вдосконалена процедура відкликання депутатів, які не справляються зі своїми обов'язками. Втім, найбільш дієвим засобом підвищення ефективності представників обраної на демократичних виборах влади є вдосконалення механізму звітності: якщо обраний репрезентант народних інтересів розумітиме, що, приміром, щороку (якщо не двічі на рік) йому потрібно предметно звітувати перед виборцями про здобутки не власної кишені, а репрезентованої ним громади, то Україна і її демократичний шлях розвитку отримають дві фундаментальні переваги -- по-перше, в коридорах влади істотно зменшиться кількість «випадкових людей», які йшли у владу лише з метою використати з максимальною користю для себе всю каденцію свого перебування при владі; по-друге, той, хто отримав вотум довіри виборців, буде змушений одразу інтенсивно «впрягатися в роботу», а не сподіватиметься, що для «пускання пилу в очі» достатньо буде хаотичної гіперактивності наприкінці п'ятирічної каденції.

Список посилань

1. Shuifa, H., & Hu J. (2008). The Concept of Democracy. Frontiers of Philosophy in China, 3 (4), 622--632. URL: http://www.jstor.org/ stable/40343902.

2. Adagbabiri, M. M., & Chuks, O. K. (2015). Democratic Typology: A Practical Guide. International Journal of Humanities and Social Science, 5 (12), 158--161. URL: http://www.rjhssnet.com/journals/ Vol_5_No_i2_December_20i5/i9.pdf.

3. Daly, S. (2003). The Ladder of Abstraction: A Framework for the Systematic. Classification of Democratic Regime Types. Politics, 23 (2), 96--108. doi:10.1111/1467-9256.00185.

4. Machiavelli, N. (1883). Discourses on the first decade of Titus Livius. London: Kegan Paul, Trench and Co., 425 р.

5. Locke, J. (1773). An essay concerning the true original extent and end of civil government. Boston: Edes and Gill, 224 р.

6. Jenkins, D. (2011). The Lockean constitution: Separation of powers and the limits of prerogative. McGill Law Journal. №3 (56), 545--586.

7. Russell, B. (1967). A history of Western philosophy. Simon & Schuster, 955 р.

8. Rousseau, J. (1895). The social contract or principles of the political right. London: Swan Sonnenschein & Co., 247 р.

9. Rousseau, J. (1754). Discourse on inequality. Library of the American University of Beirut, 244 р.

10. Cavender, A. (2012). Democracy of appropriation -- Pierre Rosanvallon: Democratic Legitimacy: Impartiality, Reflexivity, Proximity. Translated by Arthur Goldhammer. The Review of Politics, 74 (2), 343--346. doi:10.1017/S0034670512000368.

11. North, D. C., Wallis, J. J., & Weingast, B. R. (2009). Violence and Social Orders: A Conceptual Framework for Interpreting Recorded Human History. Cambridge University Press, 345 р.

12. Acemoglu, D., & Robinson, J. (2019). The Narrow Corridor: How Nations Struggle for Liberty. London: Penguin Books Limited, 608 р.

13. Шарп, Д. Від диктатури до демократії: концептуальні засади здобуття свободи. Бостон: Ін-т ім. А. Ейнштейна, 1993. 86 с.

14. Логінов, O. Вибори в Стародавньому Римі: класика політтехноло- гій. Politconsultant.org. URL: http://politconsultant.org/vybory-v- drevnem-rime-klassika-polittexnologij. 2017.

15. Gibson, J. P., Krimmer, R., Teague, V., & Pomares, J. (2016). A review of E-voting: the past, present and future. Annales Des Telecommunications, 71 (7--8), 279--286. URL: https://doi.org/10.1007/s12243-016-0525-8.

16. Kshetri, N., & Voas, J. (2018). Blockchain-enabled e-voting. Ieee Software, 35 (4), 95--99.

17. Remmert, M. (2004). Towards European standards on electronic voting. Electronic Voting in Europe-Technology, Law, Politics and Society, Workshop of the ESF TED Programme Together With GI and OCG, Gesellschaft fur Informatik eV, 13--16.

18. Кобута, С., Кобута, Л. Демократичні вибори в Україні 1990 року: особливості проведення та наслідки. Вісник Прикарпатського університету. Історія. 2010. Вип. 17, С. 35--45.

19. БогатыревД., Бортник Р., Гаевский, Д., Гайдай,В., Дзивидзинский, В., Печенкин, И., Пешко, А., Семенов, М., Спиридонов, Н., Якушик. Цена реформ. Днепр: Середняк Т. К., 2019. 209 с.

References

1. Shuifa, H., & Hu J. (2008). The Concept of Democracy. Frontiers of Philosophy in China, 3 (4), 622--632. URL: http://www.jstor.org/ stable/40343902.

2. Adagbabiri, M. M., & Chuks, O. K. (2015). Democratic Typology: A Practical Guide. International Journal of Humanities and Social Science, 5 (12), 158--161. URL: http://www.ijhssnet.com/journals/ Vol 5 No 12 December 2015/19.pdf.

3. Daly, S. (2003). The Ladder of Abstraction: A Framework for the Systematic. Classification of Democratic Regime Types. Politics, 23 (2), 96--108. doi:10.1111/1467-9256.00185.

4. Machiavelli, N. (1883). Discourses on the first decade of Titus Livius. London: Kegan Paul, Trench and Co., 425 р.

5. Locke, J. (1773). An essay concerning the true original extent and end of civil government. Boston: Edes and Gill, 224 р.

6. Jenkins, D. (2011). The Lockean constitution: Separation of powers and the limits of prerogative. McGill Law Journal. №3 (56), 545--586.

7. Russell, B. (1967). A history of Western philosophy. Simon & Schuster, 955 р.

8. Rousseau, J. (1895). The social contract or principles of the political right. London: Swan Sonnenschein & Co., 247 р.

9. Rousseau, J. (1754). Discourse on inequality. Library of the American University of Beirut, 244 р.

10. Cavender, A. (2012). Democracy of appropriation -- Pierre Rosanvallon: Democratic Legitimacy: Impartiality, Reflexivity, Proximity. Translated by Arthur Goldhammer. The Review of Politics, 74 (2), 343--346. doi:10.1017/S0034670512000368.

11. North, D. C., Wallis, J. J., & Weingast, B. R. (2009). Violence and Social Orders: A Conceptual Framework for Interpreting Recorded Human History. Cambridge University Press, 345 р.

12. Acemoglu, D., & Robinson, J. (2019). The Narrow Corridor: How Nations Struggle for Liberty. London: Penguin Books Limited, 608 р.

13. Sharp, D. (1993). Vid dyktatury do demokratiyi: kontseptual'ni zasady zdobuttya svobody. Boston: In-t im. A. Eynshteyna, 86 s. [In Ukrainian].

14. Lohinov, O. (2017). Vybory v Starodavn'omu Rymi: klasyka

polittekhnolohiy. [In Russian]. URL: http://politconsultant.org/ vybory-v-drevnem-rime-klassika-polittexnologij.

15. Gibson, J. P., Krimmer, R., Teague, V., & Pomares, J. (2016). A review of E-voting: the past, present and future. Annales Des Telecommunications, 71 (7--8), 279--286. URL: https://doi.org/10.1007/s12243-016-0525-8.

16. Kshetri, N., & Voas, J. (2018). Blockchain-enabled e-voting. Ieee Software, 35 (4), 95--99.

17. Remmert, M. (2004). Towards European standards on electronic voting. Electronic Voting in Europe-Technology, Law, Politics and Society, Workshop of the ESF TED Programme Together With GI and OCG, Gesellschaft fur Informatik eV, 13--16.

18. Kobuta, S., & Kobuta, L. (2010). Demokratychni vybory v Ukrayini 1990 roku: osoblyvosti provedennya ta naslidky. Visnyk Prykarpat-s'koho universytetu. Istoriya, (17), 35--45. [In Ukrainian].

19. Bogatyrev D., Bortnik R., Gayevskiy, D., Gayday, V., Dzividzinskiy, V., Pechenkin, I., Peshko, A., Semenov, M., Spiridonov, N., Yakushik, V. (2019). Tsena reform. Dnepr: Serednyak T. K., 209 р. [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru