Самоосвіта як життєвий принцип сучасної особистості

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний університет «Одеська політехніка»

Кафедра інформаційної діяльності та медіа-комунікацій

Самоосвіта як життєвий принцип сучасної особистості

Бурлука О.В., к. філос. н., доцент

м. Одеса

Анотація

Соціокультурні умови завжди були основними орієнтирами життєдіяльності людини. Сукупність обставин, проблеми майбутнього і сьогодення формують завдання і потребують їхнього виконання. Пізнання дійсності, самопізнання, самоорганізація і самовизначення - це процеси, що є показниками зрілості особистості. В умовах інформатизації суспільства діяльність більшості людей базується на створенні, споживанні і поширенні інформації, деякі вже не уявляють життя без гаджетів та Інтернет-технологій. Необхідним щодо рішення проблем людини є можливість освоєння сучасної техніки і технологій. Тому, самоосвіта особистості як одна із форм задоволення пізнавальних потреб набуває статусу провідного виду діяльності.

Самоосвіта особистості здійснюється під впливом уявлень індивіда про основні результати або події, які повинні статися в житті. Завдяки самоосвіті особистість створює унікальну конфігурацію особистих рис, мотивів, когнітивних стилів і способів адаптації до реальності. Вона пов'язана з проявом значних вольових зусиль, з високою мірою свідомості, організованості та внутрішньої відповідальності.

Зазначено, що самоосвіта сприяє розвитку інтелектуальних, вольових, емоційних ознак особистості, вона є засобом формування і реалізації цілеспрямованості, організованості, наполегливості тощо. У основі самоосвіти лежать прийоми діяльності, особисті мотивації і установки, якості і уміння.

Самоосвіта особистості допомагає забезпечити ефективність підвищення професійної і загальнокультурної компетенції, розвиток інтелекту і творчої самостійності, дає можливість справлятися з різними життєвими ситуаціями та адаптуватися до мінливих умов реальності. Саме тому сьогодні самоосвіта стає життєвим принципом, значимим показником успішності, програмою розвитку суспільства і особистості в ньому.

Ключові слова: самоосвіта особистості, життєвий принцип, пізнавальні потреби, інформаційне суспільство, професійна компетенція, самоорганізація.

Abstract

Self-education as vital principle of modern personality

Burluka E.V., С. Philos. Sci. Ass. professor of department of informative activity and medias of communications, National university «Odesa politehnika», Odesa

Sociocultural terms always were the basic reference-points of vital functions of man. Totality of circumstances, the problems of future and present time form tasks and need their implementation. Cognition of reality, self-knowledge, self-organization and self-determination, is processes that are the indexes of maturity of personality. In the conditions of informatization of society activity of most people is based on creation, consumption and distribution of information, some already do not present life without gadgets and Internet-technologies. A necessity in relation to the decision of problems of man is possibility of mastering of modern technique and technologies. Therefore, self-education of personality as one of forms of satisfaction of cognitive necessities acquires status of leading type of activity.

The self-education of personality comes true under act of ideas of individual about basic results or events that must happen in life. Due to a self-education personality creates unique configuration of personality lines, reasons, mental styles and methods of adaptation to reality. She is related to the display of considerable conations, with the high measure of consciousness, good organization and internal responsibility.

It is marked that a self-education assists to development of intellectual, volitional, emotional signs of personality; it is the means of forming and realization of purposefulness, good organization, to the persistence and others like that. Self-education receptions of activity, personal motivations and options, qualities and abilities, are the basis of. The self-education of personality helps to provide efficiency of increase of professional and general cultural competence, development of intellect and creative independence, gives an opportunity to get along at different vital situations and adapt oneself to the changeable terms of reality. For this reason today a self-education becomes vital principle, meaningful index of success, program of development of society and personality in him.

Keywords: self-education of personality, vital principle, cognitive necessities, informative society, professional competence, self organization.

Постановка проблеми

Сучасні інформаційно-комунікаційні технології продукують тенденції взаємозалежності країн і народів, але розширення контактів між ними демонструють і негативні сторони, поглиблюють процеси відчуження особи від системи соціальної комунікації. Швидкість змін зовнішнього середовища скорочують уявлення про можливості самореалізації. Адаптація до соціокультурних змін складний процес, що включає постійний пошук необхідного матеріалу, нових форм і методів роботи з інформаційними ресурсами, можливість передбачити достовірні нововведення тощо. Важливим стає не просто підготовка до певної професії чи виду праці, не просто доступ до інформації, а необхідність постійно йти за змінами в професійній діяльності, вміти перетворювати інформацію в знання. Здатність передбачати намічені модифікації потребує високої кваліфікації та професіоналізму; більше того, варто самому прагнути до перетворень, що відповідні свідомо поставленим цілям. Актуалізація потреби в самоосвіті у особистості дуже індивідуальна. Причинами, можуть бути зміни якихось зовнішніх умов (хоча і не обов'язково), але найважливіше те, що відбувається усвідомлення того, що самоосвіта - спосіб реалізації своєї внутрішньої свободи, що суб'єктивно фіксується.

Інформатизація суспільства породжує соціокультурні трансформації, що впливають на функціонування та взаємодію соціальних систем, потребують від особистості формування здатності мінятися разом з навколишнім світом. В умовах величезного потоку інформації важливим стає процес формування професійних та особистісних якостей. Водночас актуалізується самоосвіта особистості, яка дає можливість забезпечити доступність знань в просторі та часі для кожної людини, характеризується вільним вибором траєкторії освоєння знання. Самоосвіта стала обов'язковим компонентом та конкурентною перевагою особистості, основним принципом життя в мінливій соціокультурній ситуації, що актуалізує необхідність дослідження цієї проблеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зважаючи на збільшену громадську значущість самоосвіти, на актуальність цієї проблеми звернули увагу зарубіжні дослідники: К. Гесслер, Л. Клінберг, К.Л. Клауер (Німеччина), Р. Сімпсон, Бінко, Девіс (США), X. Шейн, У. Офалс, Л. Хаймовитц (Франція), К. Осуик, Г. Кей, Дж. Аннет, Л. Рейд, Г. Пасік (Англія), Л. Якокка (Японія) та ін. Пізнавальні інтереси, потреби і мотивація самоосвіти виявилися об'єктом наукового інтересу українських науковців: Г.В. Налівайко, А.Г. Кирилаш, Е.А. Коровка, Н.М. Терещенко, І.І. Воронова, О.А. Бугай, А.І. Грицюк, Н.В. Уласевич, І.А. Корнієнко, А.В. Федько, О.М. Попович та ін.

Мета статті - Сьогодні актуальність самоосвіти обумовлена процесами трансформації, що відбуваються у житті нашої країни і в житті кожного громадянина. Тому автор ставить за мету розглянути самоосвіту не лише як одну з умов адаптації і виживання особистості, але і як життєвий принцип, який задає певний напрям щодо досягнення успіху.

Виклад основного матеріалу

Соціокультурні умови життєдіяльності завжди були основними орієнтирами самовизначення і саморозвитку особистості. Сьогодення викрило необхідність самостійно вирішувати завдання, щоб реалізувати себе в мінливому сучасному світі. Вимогою часу стала постійна готовність до самонавчання, саморозвитку на основі поставлених цілей. Цінним стає досвід людини в рішенні проблем, її можливість в освоєнні сучасної техніки і технологій, оцінка власних вчинків у взаємовідносинах між людьми, рефлексія життєвих проблем, адекватна оцінка дійсності.

Оскільки освіта сьогодні розглядається як відкритий процес, що відбувається не тільки в стінах спеціальних навчальних закладів під керівництвом викладачів-професіоналів, а всюди, тому каталізатором, інструментом, засобом соціальної мобільності людини і способом реалізації особистості стає самоосвіта. Поняття самоосвіти зафіксовано в Україні на законодавчому рівні, згідно статті 8 Закону України «Про освіту» [1], самоосвіта - це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов'язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям. Самоосвіта ідентифікується з широким спектром різних видів діяльності, таких як читання літератури, відвідування театру, малювання, музична творчість, навчальна діяльність, взаємовідносини з близькими людьми, перегляд телепередач, спілкування, робота, що поєднується з навчанням тощо. Це неоднорідне явище виступає і у вигляді самостійної автономної діяльності, і в якості фонового пізнавально-комунікативного супроводу інших видів діяльності.

Самоосвіта надає можливості доступу до інтелектуальних, культурних цінностей, підвищити інтелектуальний рівень більшості людей і дозволяє їм знайти своє місце в житті, вирішити економічні і соціальні програми. Допомогу в цьому створюють офіційні сайти самоосвіти: Edera, Coursera, Prometheus (українська навчальна онлайн-платформа, де перші курси пропонували викладачі Київського національного університету ім. Шевченка, Київського національного політехнічного університету (КПІ) та Києво- Могилянська академія. Пізніше партнерами стали Український католицький університет (УКУ) та Львівська IT-школа) де кожний курс розбито на окремі блоки - модулі. Багато навчальний сайтів та платформ використовуються з метою вивчення іноземної мови: Duolingo, Lingualeo, engVId, Memrise тощо.

Слід сказати про велике значення щодо самоосвітньої діяльності бібліотек та інших інформаційних закладів. Сучасні бібліотеки оснащенні не тільки консервативними каталогами та картотеками, до обігу введені новітні технології класифікації пошуку, зберігання і споживання інформації, Інтернет- ресурси тощо. Це дозволило створити для користувачів відкритий доступ до бібліотечних фондів, сучасний робочій та комунікаційний простір. В порівнянні зі США в Україні бібліотеки не користуються значним попитом, проте існують окремі бібліотечні комплекси, які втілюють образ сучасного хабу, як, наприклад, бібліотека НЮУ ім. Ярослава Мудрого у Харкові.

Результатом втілення мережевих технологій є електронна бібліотека. Ця мережа забезпечує доступ до віддаленого ресурсу за допомогою телекомунікаційних технологій. Електронні бібліотеки відрізняються від традиційних наявністю електронного формату видань, що забезпечує доступ до віддаленого ресурсу за допомогою телекомунікаційних технологій. Це сховища електронних документів, оснащені необхідними механізмами для доступу і роботи з ними. В.В. Кириченко наголошує, що інформаційно- освітній простір забезпечує людство можливостями адаптації до реалій життя в будь-яких умовах, навіть вкрай несприятливих. Він зазначає, що «інформаційне суспільство як результат його еволюції, відображає природну іманентну властивість будь-якої живої організованої системи продукувати, зберігати та передавати інформацію» [2, 10].

Провідними чинниками актуалізації самоосвіти особистості є зміна об'єктивних умов життєдіяльності суспільства, їхня інтелектуалізація, поява нових технологій, що породила тенденцію соціально-економічних і культурних змін. Ресурси інформаційного простору постійно поповнюються, тому суспільство має можливість розширеного доступу до інформації. А. Б. Добровольська підкреслює вагомість знань у розвитку сучасного суспільства: «у сучасному суспільстві інтенсивний доступ до інформації чи знань визначає моделі навчання, культурного самовираження та соціальної участі, надає можливості для розвитку, прискореного виходу з бідності й збереження миру. Знання стали основною силою соціальної трансформації. Відбулися глибокі зміни в соціальній структурі суспільства» [3,52]. Навички самоосвітньої діяльності перетворюють інформаційні потоки на справжні знання, що використовуються щодо власної професійної діяльності та адаптації в сучасному світі.

Загальна індивідуалізація життя людини і поширення Інтернету співпадає з можливістю залишитися наодинці з тим знанням, яке людина вибирає і яке їй потрібно. Комп'ютер є унікальним і в той же час універсальним засобом самоосвітньої діяльності, через самостійність у виборі тематики, часу і способу роботи. В процесі «взаємодії» з екраном людина має можливість дізнатися про світ, про проблеми, що цікавлять її, зберігати великий об'єм інформації, швидко її перетворювати тощо. Це призвело до народження особливої «екранної» культури, до змін комунікативної діяльності, що припускає комплексний спосіб спілкування. Поява та розвиток смарт-фонів запровадила та популяризувала концепцію мобільного навчання m-leaming, яка згодом еволюціонує в концепцію навчання всюди u-leaming (ubiquitous learning), що передбачає безперервний процес саморозвитку через різні інформаційні пристрої (комп'ютер, смартфон, планшет) з доступом до мережі Інтернет у будь-якому куточку світу.

Самоосвіта в умовах інформатизації суспільства відрізняється децентралізованим, мережевим типом організації, демократичністю і вільним вибором тематики і часу засвоєння інформації. К.А. Агаларова підкреслює значення самоосвітньої діяльності у розвитку інформаційного суспільства: «Бачення сутності освіти відповідає напрямкам світовий інформаційної і освітньої політики, у главі кута якої ставиться не технологія, навіть не сама інформація, а людина і її вміння ефективно розпоряджатися наявною інформацією. Завдання ж освіти полягає в тім, щоб дати можливість усім без винятку виявити весь свій творчий потенціал, що має на увазі можливість реалізації кожним своїх особистих планів, у тому числі і у самоосвітній діяльності» [4]. самоосвіта пізнавальний інтелектуальний вольовий фахівець

Самоосвіта особистості стала визначною і розглядається як підготовка людей до зміни праці, місця роботи, декількох професій упродовж життя тощо. Створення в Україні кваліфікаційних центрів та їхня акредитація визнають самоосвіту на законодавчому рівні і надають можливості отримати документ про присвоєння професійної кваліфікації, не передбачаючи необхідності навчатися в закладах формальної освіти. Перші кваліфікаційні центри створені на базі металургійних підприємств у Кривому Розі, Запоріжжі та Кам'янському Дніпропетровської області. Зазвичай це представники технічних професій: слюсарі-ремонтники, агломератники, машиністи крана металургійного виробництва, електромонтери з ремонту та обслуговування електроустаткування, токарі, електрогазозварники, стропальники та інші. Проте, така концепція звужує напрям розвитку особистості професійними знаннями, уміннями, навичками, не пов'язаними із становленням і розвитком особистості, а тільки з усвідомленим професійним саморозвитком. Це зводить самоосвіту особистості до професійного самовдосконалення. За переконанням американського ученого Ф.С. Шлехті, ті молоді люди, які успішно освоять базовий курс освітньої програми, навчаться застосовувати свої знання в знайомій ситуації, отримають дипломи, але не умітимуть самостійно працювати з інформацією і придбавати знання, не зможуть розраховувати на успішне функціонування в постіндустріальному суспільстві XXI століття [5;14]. Досягнення цієї мети, на наш погляд, можливо за рахунок самоосвіти.

Особлива цінність самоосвіти полягає в самостійному пошуку і вільному засвоєнні обраної галузі знання. Самоосвіта потрібна для того, щоб навчитися адекватно мислити стосовно реаліям життя, розширити виднокрай, розвинути здібності та навички. Результати самоосвітньої діяльності впливають на різноманітні процеси та умови соціального і особистого життя людини: на роботу, побут, дозвілля тощо. Необхідність в самоосвіті викликана передусім потребами самої людини. Адже в сучасних умовах, як відмічає відомий вчений Е. Тоффлер, знадобляться нові уміння і навички в трьох ключових сферах: умінні вчитися, умінні спілкуватися і умінні вибирати. А тому в школах майбутнього повинні викладатися не лише сума знань, але і уміння нею оперувати [6; 231].

Процеси внутрішнього світу особистості стикаються з проблемою усвідомленого і неусвідомленого та можуть бути представлені як співвідношення соціалізації і індивідуалізації у рамках самопізнання, самоідентифікації, самореалізації тощо. У сфері усвідомленого самоосвіта є процесом здійснення вільного особистісного вибору самого себе, у сфері неусвідомленого - інший тип детермінації - зовнішньої. Самоосвіта як вид вільної духовної діяльності є одним із шляхів до саморозвитку, цілеспрямованого формування особистості. Їй властиві індивідуалізація і співучасть, вона заснована, на свого роду, «роздвоєнні особистості» - на суб'єкт і об'єкт. Онтологічні принципи цього феномену мають полярну природу, саме етимологія слова демонструє дихотомію змісту і форми, де «освіта» є формою для розгортання внутрішньої сутності, змісту цього явища. Суб'єктивність явища «само» перетворюється на об'єкт в її предметній формі - «освіта», де «само» - це реалізація внутрішнього потенціалу, розвитку сутнісних сил. Результат самоосвіти - це виникнення нової системної якості особистості, що припускає активний напрям процесу освіти, який характеризується цілеспрямованістю, розвитком за внутрішнім планом і протистоянням діям ззовні. В процесі створення свого образу, проживання своєї особистої історії складається особливий простір культури особистості як сукупності сенсів, символів, особистих вчинків тощо. Отже, самоосвіта - це внутрішня духовно-практична діяльність, що спрямована на зміну самого суб'єкта, в результаті якого змінюється його внутрішній світ. Це створення деякої цілісності за допомогою надбання власного образу. Вченість, за Гегелем, є дійсність людини - «індивідуальність освітою готує себе до того, що є вона в собі, і лише завдяки цьому вона є і має дійсне буття; наскільки вона має освіту, настільки вона дійсна і має силу» [7;61]

Оскільки суб'єкт самоосвіти - це індивідуальність, яка утверджує себе в розвитку, як свідомості, так і буття, то слід додати, що вона має два напрями: особистісний і соціально-економічний. Особистісний напрям реалізується через самостійність людини у виборі тематики, часу і способу роботи. Умовою його реалізації є досвід самооцінки і самоконтролю, прогнозування результату і аналізу наявних способів його досягнення. Напрям стимулюється виникненням зацікавленого відношення до самого себе як суб'єкта пізнавальної діяльності, і спрямований на реалізацію здібностей індивіда, його творчого потенціалу. Соціально-економічний напрям стимулюється професійно-трудовою діяльністю людини, конкретною економічною ситуацією, під тиском несприятливих обставин, реалізується часто всупереч, а не завдяки особливостям і характеру праці.

В процесі самоосвіти простежується взаємодія напрямів, коли реалізація особистості є джерелом розвитку соціуму, а останній є умовою самоосвіти індивіда. Наслідком взаємодії цих напрямів є вдосконалення особистості, творче використання отриманих знань, розкриття духовного і освітнього потенціалу кожної людини, розвиток морального, естетичного, інтелектуального і в цілому - соціально-професійного потенціалу, що, в свою чергу, є умовою прогресивного розвитку суспільства.

Детермінантою самоосвіти особистості є потреби біологічні і соціальні, матеріальні і духовні, громадські і індивідуальні тощо. Зрозуміло, що самоосвіта особистості залежить від характеру і змісту праці і, як правило, реалізується в контексті конкретної діяльності. Зовнішні умови і внутрішні потреби особистості, реалізуються через певну сукупність інтересів.

Професійно-трудовий інтерес реалізується через впевненість в тому, що результати цього виду діяльності будуть впроваджені в реальний процес праці і професійного вдосконалення. Матеріальний інтерес надає розуміння зв'язку між зростанням культурно-освітнього рівня і підвищенням винагороди за наявні і застосовані знання. Соціально-статусний інтерес реалізується через усвідомлення соціального визнання і соціального положення, залежить від рівня культурно- освітньої компетентності і творчої ініціативи особистості. Духовний інтерес реалізується через моральне задоволення, через повагу і самоповагу освіченої особистості, в пізнанні - як визнання значущості і затребуваності знань, в практиці - як засіб самореалізації особистості, підвищення її освітнього, культурного, наукового рівнів. Соціально-педагогічний інтерес до самоосвіти, пов'язаний із затвердженням людини як приклад, особливо у дітей. Тобто, самоосвіта стимулюється тісно пов'язаними інтересами професійного самовдосконалення, отримання або поглиблення знань у відповідній галузі, розвитком своїх здібностей, ліквідацією пропусків в одному з видів професійної підготовки і таким чином, є мотивованою, цілеспрямованою, усвідомленою діяльністю.

Різноманітні потреби людини задовольняються через певні види діяльності, що дає можливість характеризувати самоосвіту особистості як систему видів діяльності. За відношенням до результату діяльності, самоосвіта вистає як оціночний вид діяльності, що є формою самооцінки соціальним суб'єктом власної включеності в сферу знань групи і соціуму і оцінкою умов реалізації самоосвітньої активності; як прогностичний вид діяльності, коли самоосвіта вибудовується соціальним суб'єктом з орієнтацією на прогнозовані майбутні результати; як конструктивний вид діяльності, що є формою самоконструювання суб'єкта самоосвітньої діяльності. Успішність пізнавальної активності, в тому числі і самоосвітньої залежить, передусім, від готовності до неї, вміння намітити програму, послідовний шлях роботи над вдосконаленням знань. Програма самоосвіти спрямовує особистість не тільки послідовно поглиблювати професійно необхідні знання в певній галузі, а й розширити свій загальнокультурний рівень. Незважаючи на гнучкість і велику індивідуалізацію самоосвіти, її не можна розглядати як стихійний процес, оскільки слід ставити конкретні цілі, взяти до уваги об'єм матеріалу і дотримуватися певного плану. Від реально поставлених завдань, від систематичності занять, від їхньої впорядкованості і раціональності залежить ефективність самоосвітньої діяльності.

Взаємозв'язок пізнавальної активності і самоосвіти залежить від рівня сформованості інтелектуальних умінь, міри розвитку розумових здібностей, ціннісних орієнтацій, що впливають на мотивацію самоосвітньої діяльності. Сукупність зовнішніх або внутрішніх умов впливають на усвідомлення мотивації В контексті діяльності людини викликають активність особистості і визначають її спрямованість, пов'язану уявленням про задоволення потреб.

Усвідомлення мотивів є специфічною мотиваційною формою відображення дійсності. Важливою характеристикою мотивації є її динаміка в конкретних ситуаціях, що призводить до постановки нових завдань і появою нових мотивацій щодо діяльності. А.А. Бабич та К.О. Яндола стверджують, що «самоосвіта - це цілеспрямована систематична пізнавальна діяльність, керована самою особистістю, що спрямована на вдосконалення її освіти. Також самоосвіту можна розглядати як певний вид вільної діяльності особистості, що характеризується її вільним вибором і спрямований на задоволення потреб у соціалізації, самореалізації, підвищення культурного, освітнього, професійного та наукового рівнів» [8, 462].

Сьогодні самоосвіта - потреба кожної людини, через це виникає необхідність створити умови, які зможуть забезпечити можливості залучення особистості до активного пізнавального процесу. Йдеться про активну пізнавальну діяльність, застосування отриманих знань з практики і чіткого усвідомлення, де, яким чином і для яких цілей ці знання можуть бути застосовані. Л.Ю. Белью зазначає, що самоосвіта «це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов'язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям» [9,9].

Самоосвіта необхідна як в професійній діяльності через новітні тенденції в економіці, так і в повсякденній щодо адаптації в суспільстві, в родині для побудови міцних зв'язків з кожним членом сім'ї. Для цього потрібно забезпечити вільний доступ до необхідної інформації в інформаційних центрах не лише свого освітнього центру, але і в наукових, культурних, інформаційних центрах всього світу з метою формування власної незалежної, але аргументованої думки з тієї або іншої проблеми, можливості її усебічного дослідження.

Формування здатності до самоосвіти є на сьогоднішній момент визначною професійною компетенцією в життєдіяльності кожної людини. Здатність до самоосвіти дозволяє особистості виявляти пропуски у своїх знаннях і уміннях; грамотно формулювати освітні і інформаційні запити; оцінювати необхідність тієї або іншої інформації щодо своєї діяльності; здійснювати інформаційний пошук з використанням різних засобів; здобувати інформацію з різних джерел, представлених на різноманітних носіях. Нині від людини вимагається готовність гідно зустрічати будь-яку професійну ситуацію, бути готовим до перепідготовки в професійній діяльності.

Досягнення соціально-економічної стабільності, перспективи розвитку особистості безпосередньо залежать від її уміння орієнтуватися і самостійно засвоювати нову інформацію. У цих умовах базова освіта повинна дати особистості уміння вчитися і здобувати освіту упродовж усього життя, освоювати нові професії в майбутньому, мати чітку життєву позицію, виробити системні компоненти саморегуляції, вміти проектувати перспективи свого розвитку. Це веде до репрезентативності, професійного росту, а отже, до успішності і стійкості в конкурентному місці існування і самореалізації особистості. У свою чергу розвиток суспільства залежить від загально-освітнього і загальнокультурного рівня його членів. Важливою умовою самоосвіти є звичка до систематичної розумової праці, яка складається поступово. Відомий американський вчений Чарльз Хей трактує процес самоосвіти як джерело життєвої сили і дотримується ідеї, що слід контролювати своє самонавчання і приймати самоосвіту як життєвий пріоритет. Процес самоосвіти вчений трактує як джерело життєвої сили [10, с. 134].

Ефективність самоосвітньої діяльності залежить від певного рівня розвитку пізнавальної активності особистості, уміння критично оцінювати свої можливості в рішенні самостійних завдань. Самоосвітня діяльність включає уміння прогнозувати, передбачати розвиток ситуації, що дозволяє враховувати час, вибирати варіанти, вміти організувати опанування інформацією, що дозволяє забезпечувати намічені плани, облік, контроль і регулювання. Як засіб самовдосконалення особистості самоосвіта полягає в індивідуалізації загальнокультурного і професійного розвитку особистості і припускає умови для якнайповнішої реалізації здібностей індивіда, його творчого потенціалу, забезпечує професійно-посадову відповідність в умовах швидкої зміни технологічних процесів і перебудови системи виробничих стосунків.

Самоосвіта стає постійною життєвою потребою людини, безперервним процесом дослідницького характеру, задоволення пізнавальної потреби, систематичною цілеспрямованою діяльністю на тлі інтересу до знання та належно розвиненої пізнавальної культури. Цьому процесу сприяють дистанційні технології самоосвіти, які разом з іншими ознаками мають також і організаційний характер, які потребують впорядкованості своєї життєдіяльності. Досягнення необхідних освітніх результатів можливо тільки за умови самоорганізації, якої теж потрібно навчитися, що означає, мати, сформувати, виховати в собі організатора, учителя і учня. Самоосвіта є одним з оптимальних і ефективних засобів вторинної соціалізації особистості, особливо підготовки її до професійно-трудової діяльності, залучення до цінностей і норм соціально-професійної групи тощо.

За відношенням до процесу діяльності, самоосвіта може існувати як адаптивний вид діяльності. ЇЇ основою є потреби в пристосуванні до соціальних умов, а як самореалізаційний вид діяльності вона має за мету саморозвиток особистості. За відношенням до сфер реалізації самоосвіта може бути: професійною, політичною, релігійною, етичною, економічною, правовою, художньо-естетичною, екологічною тощо. Отже, самоосвіта особистості - це специфічна, вільна діяльність щодо забезпечення знаннями, інформацією інших видів діяльності, форма задоволення пізнавальних потреб і інтересів, необхідна для вдосконалення освітнього потенціалу, професійної майстерності і загальної культури.

Висновки

Завдяки самоосвіті відбувається використання і розвиток наявних у людини особливих здібностей до сприйняття дійсності, до певних видів діяльності, створюються передумови побудови особисто орієнтованої системи навчання, що припускає використання мотивації до навчання. Структура особистості є відносно стійкою конфігурацією головних, ієрархічних мотиваційних рис, які можна звести до самого поняття «особистість», в якому людський індивід в аспекті його соціальних якостей, формується в процесі історично конкретних видів діяльності і громадських стосунків. Успішне використання процесу самопізнання особистості дозволяє максимально врахувати особисті передумови до способу засвоєння знань і вироблення навичок і умінь. На основі самовизначення, самоорганізації і самореалізації самоосвіта допомагає людині затверджувати в собі покликання до улюбленої справи, самому щось створювати, придумувати нові способи роботи, а не тільки використовувати заучені знання і старі прийоми.

Самоосвіта надихає людину прислухатися до себе, вивчати себе, будувати себе і свою долю, виходячи із власних здібностей, розуму, моральності і характеру. Тому відчуття задоволення від отриманих знань, зробленої речі служить сигналом того, що вона на правильному шляху. У сучасних умовах самоосвіта дозволяє особистості адекватно оцінювати свої здібності і завдатки, формулювати і аналізувати проблеми; визначати стратегію її рішення, здійснювати пошук даних, інформації тощо; ставити реальні цілі; планувати і організовувати свою діяльність, планувати і будувати свою професійну кар'єру, тобто для більшості людей сучасності вона стає життєвим принципом.

Література

1. Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 р. №2145-VTTT. Відомості Верховної Ради України. 2017. №38-39. Ст. 380

2. Кириченко В.В. Особистість у сучасному інформаційному суспільстві: монографія. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2020. 245 с.

3. Добровольська А.Б. Постіндустріальні тенденції еволюції цінностей в умовах глобалізації. Еволюція цінностей в епоху глобалізації: збірник наукових праць / за заг. ред. О.В. Зернецької / Державна установа «Інститут всесвітньої історії НАН України». Київ: ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України», 2019.с. 46-57.

4. Агаларова К.А. Роль самоосвіти в інформаційному суспільстві. Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я: наук. вид.: тези доп. 26-ї міжнарод. наук.-практ. конф. (16-18 травня 2018 р.).: у 4 ч. Ч.4 /ред. Є.І. Сокол. Харків. НТУ «ХПІ», 2018. С. 56.

5. Schlechty Ph.C. Schools for the XXT century. Leadership Imperatives for Educational Reform. San Francisco, 1990.

6. Тоффлер, Елвін Третя Хвиля / 3 англ. пер. А. Євса. Київ: Вид. дім «Всесвіт», 2000. 480 с.

7. Гегель Г.В.Ф. Феноменологія духа. Харків: «Фоліо», 2023. 480 с.

8. Бабич А.А., Яндола К.О. Формування та розвиток самоосвітньої діяльності майбутніх фахівців. Педагогічні науки. Youngscientist. 2019. №2. С. 461-464.

9. Белью Л.Ю. Самоосвіта: значення у становленні фахівця. Створювальне знання: теоретико-методологічні і практичні аспекти: матеріали 4-го круглого столу «Створювальне знання: науково-освітні практики 3.0», 11 червня 2021 р. / Нац. ун-т «Одеська морська академія»; Міжнародна академія психосінергетики та альфології; Одеськ. нац. мед. ун-т. Одеса: НУ «ОМА», 2021. С. 8-10.

10. Hayes C. Beyond the American Dream. Lifelong learning and the search for meaning in a postmodern world. Wasilla: Autodidactic Press, 1998. 365 р.

References

1. Zakon Ukraini «Pro osvitu» vid 05.09.2017 r. N2145-VIII. Vidomosti Verhovnoy Rady Ukraini. № 38-39. St. 380. [in Ukrainian].

2. Kirichenko V.V. (2020.) Osobystist u suchasnomu informazhiynomu suspilstvi: моnografiya [Personality is in modern informative society]. Zhitomir: Vid-vо ZDU ім. І. Franka. [in Ukrainian].

3. Dobrovolska А.B. (2019) Postindustrialni tendenzcii еvoluzcii zcmnostey v umovah globalizazcii [Post industrial tendencies of evolution of values in the conditions of globalization]. Evoluyzciya zcmnostey v еpohu globalizazcii: zbirnyk naukovih prazc / zа zаg. red. О.V. Zеmezckoy / Dеrzhavna ustanova «Institut vsеsvitnyoi istorii NAN Ukraini». Kyiv: DU «Institut vsеsvitnyoi ^toni NAN Ukraini». [in Ukrainian].

4. Agalarova К.A. (2018) Rol samoosvity v informazhiynomu suspilstvi [A role of self-education is in informative society]. Informazciyni tehnologii: nauka, tehnika, tehnologiya, оsvita, zdorov'ya: nauk. vid.: tezi dop. 26-y mizhnarod. nauk.-prakt. konf. (16-18 travny 2018 r.).: u 4 ch. Ch. 4 /red. E.I. Sokol. Kharkiv. NTU «HPI». [in Ukrainian].

5. Schlechty Ph.C. (1990) Schools for the XXI century. Leadership Imperatives for Educational Reform. San Francisco.

6. Toffler, Elvin (2000) Tretyа Hvilya [Third wave] /Z angl. / per. A. Evsa. Kyiv: Vid. dm «Vsesvit». [in Ukrainian].

7. Gеgel G.V.F. (2023) Fenomenologiya duha [Phenomenology of spirit]. Kharkiv: «Folio». [in Ukrainian].

8. Вabich A.A. & Yandola K.О. (2019) Formuvannya ta rozvitor samoosvitnyoyi diyalnosti maybutnih fahivzciv [Forming and development self of educational activity of future specialists]. Pеdагgogichni nauki. Youngscientist.. № 2 (66). (461 - 464 рр.). [in Ukrainian].

9. Belyu L.Y. (2021) Samoosvita: znachennya u stanovlenni fahivzcya [Self education: value in becoming of specialist]. Stvoryuvalne znannya: teoretiko-metodologichni і praktichni aspekti: materiali 4 kruglogo stolu «Stvoryuvalne znannya: naukovo-osvitny praktyky 3.0», 11 chervnya 2021 r. / Nazc. un-t «Ddeska morska akademiya»; Mizhnarodna akademiya psihosinergetiky ta alfologiy; Оdesk. nazc. med. un-t. Оdesa: NU «DMA». (8-10 рр.). [in Ukrainian].

10. Hayes C. (1998) Beyond the American Dream. Lifelong learning and the search for meaning in a postmodern world. Wasilla: Autodidactic Press.

Размещено на Allbest.Ru