Антропологічна філософія війни та миру на прикладі трактату Інокентія Гізеля "Мир з богом чоловіку"

Размещено на http://allbest.ru

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Антропологічна філософія війни та миру на прикладі трактату Інокентія Гізеля «Мир з богом чоловіку»

Палагнюк Михайло Михайлович

м. Івано-Франківськ

Анотація

У статті висвітлено особливості вчення Інокентія Гізеля про мораль та мир. Проаналізовано провідні ідеї трактату «Мир з Богом чоловіку» і вплив цієї праці на формування філософської думки на теренах України, а також її актуальність в умовах російсько-української війни. Вивчено основні джерела та чинники, що визначили зміст, трактування таких важливих філософських категорій як гріх, добро і зло, мораль, любов і ненависть.

Зроблено спробу обґрунтування важливості ключових дефініцій антропологічної філософії війни та миру.

Значну увагу дослідження сфокусовано на проблемі зла та гріха який має неабиякий вплив на стосунки людини з Богом, а також впливає на ідейно-ціннісні матриці поведінки і взаємовідносин людей, особливо зараз в умовах російсько-української війни.

Сьогодні важливість запропонованої теми про філософські аспекти війни і миру є актуальними як ніколи в житті нашої держави, коли російські війська 24 лютого 2022 року почали широкомасштабне вторгнення - несправедливу агресивну війну проти українського народу.

Проблема встановлення та збереження миру в нашій та в будь-якій іншій державі для майбутніх поколінь була, є і буде екзистенціальною проблемою, адже це питання життя і смерті, смерті і безсмертя. Тому дана стаття покликана показати зв'язок духовного і тілесного начал та як саме, мир пливає на духовнісне і моральне буття.

У статті проаналізовано заклики Інокентія Гізеля до активного громадського життя, адже на його думку саме активність людини, спрямована її вільною працею, є головним призначенням земного людського буття. І хоча земний світ є царством зла, проте активна боротьба з ним є обов'язком людини, а сенс життя полягає не у втечі від світу , а в осягненні божественної благодаті через внутрішній мир, і через активну боротьбу з вадами та злочинами, печаллю і незгодами.

Через ідею патріотизму, свободи волі, природного прагнення людини до земного щастя Гізель ставить своїм завданням розкрити шляхи до його досягнення власними силами. Саме це ми простежили у статті.

І, нарешті, визначено зв'язок та з'ясовано межі впливу моралі на ідейно-смислове наповнення національної філософської думки.

Ключові слова: мир, війна, гріх, мораль, Бог, Інокентій Гізель, людина, антропологія.

Abstract

Anthropological philosophy of war and peace on the example of innocent Giesel's treatise «Peace with god man»

Palahnyuk Mykhailo Mykhailovych Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas, Ivano-Frankivsk

The article highlights the peculiarities of Innocent Gisel's teachings on morality and peace. The leading ideas of the treatise «Peace with God to a Husband» and the impact of this work on the formation of philosophical thought on the territory of Ukraine, as well as its relevance in the conditions of the Russian- Ukrainian war, are analyzed. The main sources and factors that determined the content and interpretation of such important philosophical categories as sin, good and evil, morality, love and hatred were studied.

An attempt is made to substantiate the importance of the key definitions of the anthropological philosophy of war and peace.

Considerable attention of the research is focused on the problem of evil and sin, which has a significant impact on the relationship of man with God, and also affects the ideological and value matrices of behavior and relationships of people, especially now in the conditions of the Russian-Ukrainian war.

Today, the importance of the proposed topic on the philosophical aspects of war and peace is more relevant than ever in the life of our state, when on February 24, 2022, Russian troops began a large-scale invasion - an unjust aggressive war against the Ukrainian people. The problem of establishing and maintaining peace in our country and in any other state for future generations was, is and will be an existential problem, because it is a matter of life and death, death and immortality. Therefore, this article is designed to show the connection of spiritual and physical principles and how, exactly, peace floats on spiritual and moral being.

The article analyzes Innokenty Gisel's calls for an active public life, because in his opinion, the activity of a person, directed by his free work, is the main purpose of earthly human existence. And although the earthly world is the kingdom of evil, active struggle against it is man's duty, and the meaning of life is not to escape from the world, but to grasp divine grace through inner peace, and through an active struggle against vices and crimes, sadness and disagreements . Due to the idea of patriotism, freedom of will, natural human desire for earthly happiness, Giselle makes it her task to reveal the ways to achieve it by her own efforts. This is exactly what we traced in the article.

And, finally, the relationship is determined and the limits of the influence of morality on the ideological and meaningful content of national philosophical thought are clarified.

Keywords: peace, war, sin, morality, God, Innocent Gisel, man, anthropology.

Вступ

Постановка проблеми. Війни супроводжують людство від початку світу, одвічна дихотомія любові та ненависті панує у Всесвіті. В історії філософської, політичної і правової думки видатні мислителі не могли обійти проблему війни і миру, особливо велику роль в аналізі цієї актуальної проблеми. належить Інокентію Ґізелю, котрий говорив про проблеми миру духовного, що не менш важливо ніж мир тілесний. Інокентій Гізель належать до видатних українських церковних та культурних діячів середини XVII ст. Під його керівництвом у друкарні Києво-Печерського монастиря видавалися твори, які сприяли не тільки вдосконаленню церковного життя, але й особистих стосунків з Богом. Важливим трактатом моральної теології у якому розкриваються поняття «мораль» та «мир» є праця святителя «Мир з Богом чоловіку», видана у 1669 р. Цей твір справив величезний вплив на українську богословську думку й українську культуру кінця XVII - початку XVIII століть, адже ідеї філософсько-богословської праці вплинули на українську культуру і привернули увагу сильних світу цього до подолання зла. Сьогодні коли Україна бореться зі злом, такі праці набувають велими актуальної ваги.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Однією з перших робіт, де подано огляд творчості Інокентія Ґізеля, є праця дослідника давньої української писемності Миколи Сумцова «Иннокентий Гизель», що побачила світ 1884 р. у Києві. Сучасні дослідники теж досліджують питання в цьому контексті, зокрема: І. Гарат, П. Кралюк, М. Шкрібляк, В. Балух, Д. Чижевський, А. Колодний.

Метою статті є комплексний розгляд філософської концептуалізації вчення Інокентія Гізеля про «мораль та мир», зокрема трактування їх з позицій філософсько-духовного контексту.

Виклад основного матеріалу

У друкарні Києво-Печерської Лаври 1669 року надруковано трактат Інокентія Гізеля «Мир з Богом чоловіку», один із «Номоканонів» тобто своєрідних інструкцій священикам та мирянам як слід готуватися до сповіді, приймати її, накладати епітимію та відпускати гріхи. Цей твір це грунтовне морально-етичне вчення про любов і ненависть, і про перешкоди на дорозі співіснування з Абсолютом. Автор трактату у передмові описує невтішний стан України, населення якої Господь карає за гріхи війною й іншими лихами, тому закликає народ отямитися і покаятися задля повернення миру і блаженства на рідній землі.

У трактаті «Мир з Богом чоловіку» Інокентій поясноє, що у земному житті людини є допустимим, а що ні, що таке гріх і чому люди його допускають, якими є класифікація та поділ гріхів, як у кожному випадку дати моральну оцінку власним вчинкам, і як в подальшому уберегтися від гріха. Якщо вже таки людина согрішила, він подає поради як самостійно оцінити ранг гріха та здійснити належну покуту («довлетвореніє»), аби не втратити життя вічного у потойбічному світі. Сама ідея написання цієї праці, її структура, спосіб викладу, а в деяких моментах і зміст були почерпнуті автором з католицької потридентської моральної теології, яка, на відміну від середньовічної схоластичної етики (предметом якої були теоретичні аспекти християнської моралі, проблема свободи волі й відповідальності за вчинки). займалася розглядом практичного життя людини і намагалася дати дуже детальні вказівки щодо правильної поведінки у різних життєвих ситуаціях, особливо в умовах боротьби добра і зла.

Гізель особливу увагу приділяє не відносинам людини з Богом, а відносинам людини самим з собою, а також з іншими людьми. Переступ морально-етичних приписів він вважав порушенням прав природи, тому війна - це смерть, бо це не любов, і порушення земного порядку. Будь-яке зло - це нехтування заповідями Божими, коли людина йде проти власної, по-суті, доброї, природи і проти мети - обожнення по благодаті та з'єднання з Господом у вічності - задля котрої Він сотворив першу людину й наділив її свободою вибору. На думку Гізеля, грішник наче воює з Богом, нехтує Його величчю і наносить йому образу, а гріхи - це стріли, спрямовані людиною на Бога. Особливо ж прикрими є гріхи проти десяти заповідей Божих та десяти заповідей Церковних. Приписуючи Богу щось невластиве (наприклад, вважаючи, що зло сталося з волі Божої) або не віддаючи Йому належної шани і вдячності за те, що Йому властиве (наприклад, вважаючи, що такі здобуті дочасні блага як розум, удача, багатство тощо це виключна заслуга людини, а не дарунок Бога), людина ображає Бога і виявляє свою зневагу до Його Честі [5, с. 252].

Значну увагу І. Гізель приділяв проблемі людини, її моральності, де як прибічник християнської моралі намагався обґрунтувати ідеї громадянського гуманізму. Характерною особливістю морально-етичних поглядів Гізеля є звеличення людини настільки, що їй приписується здатність не тільки судити про добро і зло, а й тлумачити на власне бачення Божі заповіді, церковні настанови і «установленія людські».

Закликаючи до активного громадського життя, Гізель підкреслював, що саме активність людини, спрямована її вільною працею, є головним призначенням земного людського буття. І хоча земний світ є царством зла, але посилена боротьба з ним є обов'язком людини, сенс життя якої полягає не у втечі від світу в ім'я споглядання і осягнення божественної благодаті, а в активній боротьбі з вадами та злочинами, печаллю і незгодами. Через ідею патріотизму, свободи волі, природного прагнення людини до земного щастя Гізель ставить своїм завданням розкрити шляхи до його досягнення власними силами. філософ мораль мир гізель добро війна

Практична мета праці «Мир з богом чоловіку» виробити моральні принципи для тогочасного суспільства, звернути увагу сильних світу цього на подолання зла. Саме з цією метою зразу після виходу книги Гізель направив її цареві Олексію Михайловичу. Цар не поспішив з відповіддю, а тим більше з прийняттям мір, зате московський патріархат осудив працю як єретичну, вніс її до індексу заборонених книг, оскільки релігійно-моральна книга, що закликала до морального вдосконалення, йшла врозріз з російськими православними вимогами та уявленнями [7, с.182].

Слід зазначити, що людина у Гізеля поставала не сліпим знаряддям Божого промислу, а творцем свого власного щастя, владикою своєї волі, повноправним господарем своєї долі і вчинків, головним критерієм яких, а також добра і зла поставала совість розумної людини, що має керувати всіма діями людини. Совість може звеличувати людину, судити і розпоряджатися її долею і вчинками.

Одним з перших серед вітчизняних мислителів Гізель поставив природне право як критерій людської поведінки вище від закону Божого, доповнюючи критерій добра і зла розумом, який, пізнавши закони природи, керує вчинками людини відповідно до цих законів, що, власне, і відбилося в його ставленні до раніше названих церковних заповідей та настанов. Звеличуючи раціональне в людині, особливого значення надавав він моральному вихованню та освіті, вбачаючи в них шлях до природного земного щастя, яке досягається зусиллями людей [8, с. 116].

Гізель розглядає питання «людини доброї» і «людини злої» і незмінні християнські уявлення про благочестя й гріховність. Ідеал благочестя і відповідні зразки моральної досконалості зводилися до ідеї Страху Божого як ґаранта Добра, тобто несодіяння гріха, ототожнюваного зі Злом. В щоденному вираженні антитеза «доброї» та «злої» людини мала відповідати стандартові, який Макс Вебер окреслював поняттям «легітимного порядку» [3, с.6]. Його найстійкішим регулятором Вебер називав звичай, традиційну мотивацію; підкорення їй забезпечує безконфліктне існування індивіда в соціумі, його престиж, а відтак - встановлює норму, тобто порядок, наділений загальноприйнятою значущістю, «леґітимністю».

Захист і утримання людської честі Гізель вважає моральною і суспільною цінністю, значно вищою від самого життя. Він пояснює основне для людини значення поняття «честі» як «почестей», які людина зобов'язана віддати Богу, бо це особливий дар, отриманий від Бога людьми, створеними за Його образом і подобою [5 с. 254].

Поняття «честі» він вживає і в розумінні суто християнському, як характеристику самого Бога, особливий Божий дар, яким наділена кожна людина спосіб ставлення людини до Бога; так і в суто світському - як символічний капітал, належний людям шляхетного походження, який передається у спадок, може бути наданим за заслуги чи забраним за провини, відтак, може бути «вкраденим» і мусить бути «повернутим» власнику, і, нарешті як загальнолюдська морально-етична цінність, хоча у цьому останньому контексті «честь» людей шляхетного і простого походження має в очах Гізеля різну вагу.

Гізель у праці «Мир з Богом людині» обгрунтував високу повагу до людини і її цінність, віру в людський розум, інтерес до справжнього знання незалежно від того, від кого воно походить. Висунувши основним принципом, якому мають підпорядковуватися правителі, поняття «спільного блага». Книга пронизана вірою в людину, апеляцією до здорового глузду простої людини, а всі питання в ній вирішуються з точки зору розсудливого громадянина, а не фанатичного блюстителя Божих заповідей. Так, Гізель стверджував, що люди важкої праці повинні бути звільнені від посту, виправдовував тих, хто під страхом голодної смерті здійснив крадіжку, бо при крайній злиденності перестає існувати право власності і все стає загальним, спільним, а тим більше, коли йдеться про людське життя. З цієї точки зору підходив він і до заповіді «не убий». При захисті свого життя або життя свого ближнього вбивство не може вважатися гріхом. Не вважав він священними право власності, багатства, маєтності, які освячувала церква. Це стосувалося і церковних маєтків, які Гізель не вважав недоторканими, особливо коли йшлося про будівництво шкіл, допомоги іншим.

Висновки

Слід зазначити, що людина у Гізеля поставала не сліпим знаряддям Божого промислу, а творцем свого власного щастя, владикою своєї волі, повноправним господарем своєї долі і вчинків, головним критерієм яких, а також добра і зла поставала совість розумної людини, що має керувати всіма її діями. Він відніс природне право до критерію людської поведінки і поставив його вище від закону Божого, доповнюючи критерій добра і зла розумом, який, пізнавши закони природи, керує вчинками людини відповідно до цих законів, що, власне, і відбилося в його ставленні до раніше названих церковних заповідей та настанов. Звеличуючи раціональне в людині, особливого значення надавав він моральному вихованню та освіті, вбачаючи в них шлях до природного земного щастя, яке досягається зусиллями людини.

Цінність цих ідей полягає у тому, що в умовах російсько-української війни саме вони стають важливим орієнтиром в проведенні зовнішньої і внутрішньої політики держави, яка спрямована на мобілізацію усіх своїх сил в боротьбі з агресором, на захист національної безпеки, суверенітету і незалежності України.

Література

1. Балух В. Релігійна палітра ранньомодерної України у постатях. Чернівці : Чернівец. нац. ун-т ім. Ю. Федьков., 2019. 600 с.

2. Буцьора Я. До проблеми покаяння у трактаті «Мир з Богом чоловіку»: богословський аналіз, в кн. Інокентій Ґізель. Вибрані твори в 3-х томах. Т. 3. Дослідження та матеріали, Київ-Львів, 2010. С. 153-165.

3. Г арат І. Ідеї ісихазму в творчості острозьких традиціоналістів кінця XVI - початку XVH ст. : автореф. автореферат. Острог, 2018. 30 с.

4. Ґізель І. «Мир с Богом чоловіку, або Покаяння святе, що примиряє Богові людину», в кн. Інокентій Ґізель. Вибрані твори в 3-х томах, Т. 1, Книга 1, Київ-Львів, 2012. с. 55-475.

5. Довга Л. Уявлення про «честь» у трактаті Інокентія Гізеля «Мир з Богом чоловіку». Соціум. Альманах соціальної історії. Випуск 5. 2005. С. 249-259.

6. Кралюк П. Ісихазм та його поширення на українських землях. URL: https://risu.ua/ isihazm-ta-yogo-poshirennya-na-ukrajinskih-zemlyah_n83519 (дата звернення: 25.10.2023).

7. Кралюк П. Трактат Інокентія Гізеля «Мир з Богом людині» як джерело з історії вільнодумства. Секуляризація духовного життя на Україні в епоху гуманізму і Реформації. Київ, 1991. с. 183-193.

8. Цісар О. Релігієзнавча концептуалізація вчення Інокентія Гізеля про мораль. Освітній дискурс: збірник наукових праць. №41. 2022. С. 115-124.

9. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. К. : Смолоскип, 2005. Т. 1. С.3-162.

10. Шкрібляк М. «Церковний Переяслав» на тлі унійних колізій і політико-ідеологічних стратегій ранньомодерної України-Руси. : монографія. Чернівці : Наші кн., 2016. 399 с.

References