Особистість у науці, наука в особистостях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особистість у науці, наука в особистостях

Н.С. Степаненко, кандидат філологічних наук, доцент,

доцент кафедри журналістики та мовної комунікації

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Київ

«...Я повертаю діамант і одну за одною розглядаю його грані, і в кожній бачу особливе світло.». Ці крилаті слова відомого французького письменника Тьєррі Коена подано як один з епіграфів до колективної монографії, що має утаємничену назву -- «Полігранна філологія без кордонів». Вони промовисто віддзеркалюють зміст видання, точніше поліфонізм його граней, що виблискують глибинним змістом та довершеною формою, а в сукупності утворюють сюжет із багатьма викінченими й ви- шліфуваними філологічними лініями. Усі вони безпосередньо чи опосередковано зосереджені довкола однієї багатогранної наукової постаті -- доктора філологічних наук, професора (Україна), професора титулярного (Республіка Польща) Т.А. Космеди, 65-літньому ювілеєві якої присвячено рецензоване дослідження. Його автори -- однодумці, колеги з різних країн, а також учні й послідовники Тетяни Анатоліївни. Її цілком об'єктивно і справедливо пойменовано Майстром, «природний розум, безупинний рух пізнання й удосконалення, сила й енергія, наукова інтуїція» якого «народжує барвисте й животворне сяйво, здатне не лише світити, а й зігрівати» (с. 5). Упорядники монографії, а це учні наукової школи ювілярки -- Т.Ф. Осіпова, Н.В. Піддубна, О.В. Халіман, вияскра- вили з опертям на солідну аргументну базу грані «філологічного діаманта» свого вчителя: наукова компетентність (професор має понад 400 праць), наукова активність (активна учасниця понад 100 наукових українських і міжнародних форумів, фундатор 2 часописів), наукова комунікабельність (український лінгвістичний простір, зв'язки з європейськими науковими осередками в Польщі, Німеччині, Австрії, Чехії, Словаччині, Угорщині, Болгарії, Сербії, наукові контакти з ученими Америки, Австралії, Китаю), відкритість до співпраці (у співавторстві видано 9 монографій), талант наукового керівника й консультанта (під керівництвом професора захищено 15 кандидатських і 3 докторські дисертації), адміністративна та організаційна майстерність [фундатор україністики в Університеті імені Адама Міцкевича в Познані (Польща)], педагогічна майстерність, зокрема високий рівень її лекцій, практичних занять (с. 5--6). особистість наука полігранна філологія

Композиційно монографія складається з дев'ятьох розділів. їм передує вступ (с. 19--40) -- «Науковий простір Т.А. Космеди», -- у якому доктори філологічних наук, професори А.П. Загнітко та Ж.В. Красно- баєва-Чорна системно схарактеризували засадничі положення мовознавчої концепції Т.А. Космеди, що стосуються актуальних питань лінгвістичної аксіології, комунікативно-мовної компетентности, лінгвопсихоло- гії, тендерної, теологічної, комунікативної лінгвістики, термінографічної критики, комунікативно-мовленнєвих маніпуляцій, інтонаційно-експресивного та ситуативно-прагматичного моделювання портрета монолінг- воперсони й інших малодосліджених або нових галузей мовознавства. Ці винятково актуальні теоретико-прикладні проблеми послідовно відбиті в одноосібних та колективних монографіях: «Аксіологічні аспекти праг- малінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки», «Комунікативна компетенція Івана Франка: міжкультурні, імперсональні, риторичні виміри», «Ego і Alter Ego Тараса Шевченка в комунікативному просторі щоденникового дискурсу», «Степан Руданський: феномен моделювання “живого” мовлення українців», «Лингвокалейдоскоп: процессы живой речи (на материале русского и украинского языков)», «Семантика і прагматика дискурсивного слова та його потенціал для діагностики психотипу мовної особистості: аспектуальний опис» та ін. А.П. Загнітко і Ж.В. Краснобаєва-Чорна визначили стратегічні вектори наукових зацікавлень своєї близької колеги й водночас докладно схарактеризували важливі часткові аспекти випрацьовуваних нею проблем, вирізнили й високо поцінували новаторські підходи. «Належне розуміння засадни- чих основ лінгвістичної концепції професора Т.А. Космеди, а також її однойменної школи, -- наголосили вони, -- вимагає ґрунтовного аналізу не лише її дослідницьких напрацювань, а й залучення до узагальнення наукових розвідок її послідовників, учнів наукової школи» (с. 20). Ідеться передусім про монографію О.В. Халіман «Граматика оцінки: морфологічні категорії української мови» (2019), присвячену комплексній характеристиці граматичних одиниць як засобів експлікування аксіоло- гічних смислів, та монографію Н.В. Підцубної «Теорія теолінгвістики: феномен біблійності в українській лінгвокультурі та омовлення релігійної картини світу (аналіз дискурсивної практики XIX ст.» (2019), у якій розкрито специфіку вербалізації релігійної картини світу в українській лінгвокультурі. Скрупульозний аналіз цих робіт дав підстави для такого висновку: «Студіювання наукової школи проф. Т.А. Космеди [«По- ліфункційна інтерпретативна лінгвістична парадигма: актуальні напрями». -- Н. С.] засвідчують високий рівень наукової думки та лінгвокуль- турологічну орієнтацію. Вони становлять серйозні дослідження, які, поза всяким сумнівом, посідають чільне місце в теоретичному та практичному осмисленні проблем лінгвоперсонології й мають широке практичне застосування в мовознавчих колах України та поза її межами. Використання здобутків школи сприяє вирішенню багатьох комунікативно- прагматичних питань у сучасній лінгвокультурології, етнолінгвістиці та дискурсології» (с. 40). Доречно в цьому шанувально-критичному міні- дискурсі використано цитату, що править за епіграф, професора Анджея Ситарського: «....В наукових працях професора Тетяни Космеди варто відзначити насамперед думку про те, що мова -- невід'ємна частина людської ідентичності, а водночас -- як засіб соціальної комунікації -- найважливіший елемент реальності, що оточує нас. Мені здається, що саме наукові роздуми професора Тетяни Космеди, висвітлені в наукових дослідженнях, є найкращим підтвердженням її особистості, у якій найважливіше місце посідає людина» (с. 19). Це судження польського колеги гармонує з розмислами авторів вступної статті «Від лінгвоаксіології до лінгвотеології: еволюція теоретико-прикладних засад» і водночас вирізняє таку стратегічну грань мовознавчого дискурсу ювілярки, як антропоцентризм -- інтерпретування мовних явищ крізь призму людського чинника та глибинне вивчення мови для пізнання її носія -- людини, яка є центром Всесвіту і всього, що в ньому відбувається.

Про окремі віхи життєпису Тетяни Анатоліївни, риси її наукового стилю йдеться в першому розділі «Шанувально-критичний дискурс. Спогади» (с. 41--102). До речі, іманентним характеристикам, вербалізаційному потенціалові цього жанрового модифікату дискурсу приділено належну увагу в працях професора Т.А. Космеди (див., напр.: Лінгвокреативність С.І. Дорошенка в моделюванні еgo-текстів: жанр віншування-привітан- ня-посвяти. Харків, 2019; Михаил Андреевич Алексеенко. Слово. Фраза. Москва, 2002; Науковий доробок А.П. Загнітка в аспекті інтертекстуаль- ності. Донецьк, 2004; Олена Андріївна Олексенко -- яскрава особистість ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. Харків, 2009).

Г.Я. Біловус підготувала статтю «Мовознавчий доробок Т.А. Космеди в бібліографічному ограненні», у якій проаналізувала три бібліографічні посібники («Тетяна Космеда», укладач -- З.М. Бичко, 2007; «Тетяна Анатоліївна Космеда», укладачі -- В.Д. Сліпецька, О.Б. Ляховин, 2012; «Тетяна Анатоліївна Космеда», укладачі -- І.М. Кочан, А.Й. Горнятко- Шумилович, 2017), що містять відомості про багатовекторність наукових уподобань професора, ознайомлюють з особливостями педагогічної, організаторської діяльности вченого, оцінкою його внеску в академічному середовищі. Ці видання «є квінтесенцією потужного мовознавчого доробку науковця, мають непересічне значення для розвитку мовознавства. Як один із видів інформаційних видань, вони становлять науково-бібліографічну базу досліджень попередніх десятиліть, допомагають пізнати наукові напрацювання професора і водночас є своєрідними навігаторами в царині мовознавства, що скеровують молодих науковців на подальші наукові пошуки, слугують фундаментом для написання нових наукових праць» (с. 50). Сповнене ніжності й щирості слово про свого вчителя мовили учні: Адам Гізінський та Пшемислав Ліс-Маркєвіч -- студенти Університету імені Адама Міцкевича в Познані, Олена Ковалевська -- ад'юнкт кафедри україністики Інституту російської та української філології, і Домініка Янчура -- докторант Школи лінгвістичних і літературознавчих наук цього ж Університету, Віталія Папіш -- доцент кафедри української мови Ужгородського національного університету докторант кафедри романських мов і світової літератури факультету іноземних мов Донецького національного університету імені Василя Стуса, Тетяна Петрова -- доцент кафедри мовної підготовки Державного біотехнологічного університету (м. Харків). Вони відзначили «наукову активність, працьовитість, креативність» (с. 54) Тетяни Анатоліївни Космеди, її «велику любов до студентів» (с. 52), внесок відомої дослідниці в розвиток познанської україністики, що «відкрила ... очі» полякам «на прекрасну українську літературу» (с. 77), те, що в популяризації українського красного письменства поза межами рідної держави її роль значно більша, «ніж усіх міністрів культури та українських інститутів літератури разом узятих» (с. 77--78). З теплотою згадано й те, що Тетяна Анатоліївна «дала поштовх не лише науковим та дидактичним досягненням кафедри, а й завжди дбала про культурну складову», «прагнула наблизити студентів та академічну спільноту до неймовірної краси української поезії та пісні» (с. 60), що вона «стала ментором і науковим керівником багатьох молодих науковців, аспірантів і докторантів» (с. 59), «натхненням, мотивацією і прикладом для колег і студентів» (с. 64). Про насичене наукове життя Т.А. Космеди в Харкові мовиться в шанувально- подячливому дискурсі професора кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди Олени Олексенко з таким поважним висновком: «.Наукова діяльність Тетяни Анатоліївни Космеди в стінах Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди надзвичайно продуктивна, усі її ідеї, втілені в наукових розвідках аспірантів і докторантів, -- важливий складник української наукової лінгвістичної картини, а саму її можна справедливо вважати представником і Харківської філологічної школи, оскільки багато її ідей мають своїм підґрунтям роботи О.О. Потебні -- одного з фундаторів харківської філології. Ім'я Тетяни Анатоліївни Космеди в науковому сенсі асоціюється з іменами знаних харківських учених -- Лідії Андріївни Ли- сиченко, Сергія Івановича Дорошенка, Володимира Семеновича Калаш- ника, Анатолія Тихоновича Гулака, Івана Івановича Степанченка, Олени Олександрівни Скоробогатової та ін. ... міцні зв'язки Тетяни Анатоліївни з Харковом -- непорушні й попереду ... іще багато спільних наукових досягнень» (с. 80--81). Дослідження Ірини Кочан «Лінгвоперсоналія в науковому доробку проф. Т.А. Космеди» і Тетяни Петрової «Критичний дискурс професора Тетяни Космеди» доповнюють та суттєво розширюють науковий виклад уже згадуваних А.П. Загнітка й Ж.В. Краснобаєвої-Чорної. Зак- центовано, зокрема, на непроминальності постаті українсько-польського професора в теорії лінгвопрагматики, лінгвоаксіології, лінгвокультурології, лінгвоконцептології, лінгвоперсонології, лінгвогендерології, щоденнико- знавства (діаріумології), комунікативної лінгвістики, термінології, терміно- графії, пареміології, лексикографії, перекладознавства, компаративістики, практики дискурсивного аналізу, спроектованої «на основні одиниці мови й мовлення та художні й публіцистичні тексти» (с. 88).

Широту проблематики колективної монографії «Полігранна філологія без кордонів» (обсяг основного тексту -- 579 сторінок!) засвідчують назви 2--9 розділів: «Державна мова і мовна політика» (с. 103--150), «Динаміка мовних процесів» (с. 151--200), «Лексикологія. Пареміологія. Лексикографія» (с. 201--284), «Лінгвоаксіологія» (с. 285--332), «Комунікативна лінгвістика» (с. 333--370), «Лінгвістика тексту й дискурсивні практики» (с. 371--436), «Лінгвоперсоналія. Лінгвоемоціологія» (с. 437--520), «Ономастика» (с. 521--589). Вони відрефлексовують фрагмент заголовка пропонованої рецензії «Особистість у науці.». Це, власне, своєрідні фрейми, репрезентовані численними працями полігранного мовознавчого спектра професора Т.А. Космеди. Що ж до другого заголовкового фрагмента, то це -- «текст (дискурс) у тексті (дискурсі)», або «монографія в монографії», або -- за умови атомізованого студіювання думок і поглядів, напрямів і течій, традиційного й новаційного... -- «монографія в монографіях». Надзвичайно широка авторська географія: Україна (Донецьк (Вінниця), Вінниця, Львів, Ужгород, Харків, Дніпро, Полтава, Київ, Тернопіль, Кропивницький, Кривий Ріг, Івано-Франківськ, Кам'янець-По- дільський, Дрогобич, Хмельницький), Польща (Познань, Варшава, Кель- це), Німеччина(Франкфурт-на-Одері, Ґрайфсвальд),Австрія (Клагенфурт), Чехія (Оломоуц), Білорусь (Гродно), Росія (Санкт-Петербург, Бєлгород). Ранжування «тих, хто шліфував діамант науки» (с. 622), або вчених-авто- рів, які долучилися й розвинули «певний напрям лінгвістики з кола наукових зацікавлень ювілярки, “підсвітивши” одну з граней її наукової творчості» (с. 6), їхніх оприявнених у монографії концепцій за тим або тим критерієм -- річ складна, вона вимагає великих зусиль. І без цієї процедури очевидним є те, що опубліковані праці варті високої оцінки, вони в сукупності промовисто демонструють досягнення різних галузей вітчизняної та світової лінгвістики.

Нічого ж не сказати про зміст 2--9 розділів -- залишити недовер- шеною рецензію, зупинитися на пів дорозі до істини про «полігранну філологію без кордонів». Допоможуть вийти із цієї вельми непростої ситуації талановиті учні Т.А. Космеди -- упорядники видання, точніше ретельно виписані ними в «Передмові» (с. 5--18) довідки-анотації (с. 9--18), які подаємо в такому ущільненому форматі:

Розділ «Державна мова і мовна політика». Ірина Фаріон розвінчала намагання президентської команди реанімувати в Україні неоколоніальну мовну модель, яка не корелює з націєцентричними тенденціями суспільства. Микола Степаненко на багатому матеріалі українського публіцистично-політичного дискурсу проаналізував перифрастичну парадигму «Володимир Путін». Міркуваннями про оптимальну модель емерджентного співіснування мов у Закарпатті поділилася Галина Шумицька. Анатолій Поповський дослідив проблему суржику та культивування іноземних слів у проекції на культуру мови.

Розділ «Динаміка мовних процесів». Віктор Бріцин інтерпретував категорію модальности крізь призму мови й мовлення, подав нову когні- тивну теорію модальности, що лежить у площині антропоцентричної парадигми опису мови. Анатолій Нелюба проаналізував таке явище, як спустошення парадигми -- специфічні процеси, пов'язані із системними змінами в словотворенні: завмирання продуктивности формантів, зміна їхньої сполучуваности та семантики, поповнення інших словотвірних парадигм. Олена Скоробогатова описала граматику інтенсивності ознаки в поетичному дискурсі. Інна Павлова з'ясувала прагматику числівника «один» як складну різнопланову взаємодію граматики й поетики числівника. Єлизавета Пересада порушила спектр проблем, що стосуються заміни кириличної графіки українського алфавіту латиницею. Любов Струганець та Юлія Костюк схарактеризували особливості моделювання авторської комп'ютерної програми «Verbarium» з урахуванням інтегрального й лінгвоінформаційного підходів.

Розділ «Лексикологія. Пареміологія. Лексикографія». Володимир Дубі- чинський та Тільманн Ройтер презентували нову концептуально-термінологічну систему -- єдину теорію лексичних паралелей. Ірина Кононенко дослідила українсько-польську внутрішньомовну, зіставну й міжмовну паронімію на матеріалі словників різних типів, національних корпусів, електронних ресурсів, Олеся Лазаренко -- діалектизми, зафіксовані в «Українсько-німецькому словнику» Зенона Кузелі та Ярослава-Богдана Рудницького, Ірина Казимирова -- ареальну й ідіолектну атрибуцію історичного словника лінгвістичних термінів, Валерій Мокієнко -- пареміо- логічну спадщину Івана Франка. Результати порівняльного аналізу стилістичних характеристик, що маркують пейоративну (знижену) лексику в тлумачних словниках, причини розбіжностей у системі стилістичних оцінок тих самих слів проаналізували Тамара Пристайко та Ню Янь. Ганна Черненко запропонувала новий прийом лексикографування займенників Ти й Ви. Лінгвістичним термінам «евфемізм» та «гендер» присвячена праця молодих науковців -- Сергія Колонюка та Вікторії Патріарх.

Розділ «Лінгвоаксіологія». Аксіологічну силу категорії роду в українській та англійській мовних культурах дослідила Оксана Ковтун. Євгеній

Зубков дискутував з приводу доречности / недоречности застосування лінгвоаксіологічного інструментарію для поліаспектної характеристики злочинної ідеології. Ольга Радчук з'ясувала особливості функціювання ад'єктива темний у фразеологізмах неспоріднених і різноструктурних мов крізь компаративне тло. Проаналізувавши сучасне мовлення ЗМІ, Олег Семенюк дефінував конверсійність як одну з провідних лінгвоха- рактеристик медійного простору. Оксана Халіман з'ясувала лінгвоаксіо- логічний потенціал мовленнєвого акту подяки.

Розділ «Комунікативна лінгвістика». Лукаш Малецький розвинув у дослідженні теорію брехні, наповнив додатковим змістом поняття «брехня» та «переконування». Тетяна Остова обґрунтувала статус поняття «верба- лізація невербаліки», визначила його місце у структурі комунікативної лінгвістики. Жата Колоїз по-новаторському актуалізувала теоретичні питання про комунікативні стратегії і тактики прихованого глузування.

Розділ «Лінгвістика тексту й дискурсивні практики». Микола Алефірен- ко присвятив свою працю теорії тексту, зокрема ключовим словам як його надважливому конститутивному компонентові. Ганна Кранівник на прикладі новели Сари Холл «А потім його привид» довела, що вербалізація апокаліптичних і постапокаліптичних мотивів у мовній структурі творів масової культури є загальноціннісним, легко впізнаваним та повторюваним атрибутом у різних культурних контентах. Надія Ігнатів різновектор- но проінтерпретувала жанрову природу книг репортажного характеру у творчості письменників-документалістів. Леся Мушкетик розкрила механізм вербалізації уявлень про долю в різножанрових фольклорних текстах (піснях, казках, легендах, пареміях), установила чітку дихотомію понять «щаслива / нещаслива доля (недоля, біда)». Віталій Кононенко і Ярослав Мельник проаналізували конкретні форми репрезентації стереотипности в сучасному художньому й публіцистичному мовленні.

Розділ «Лінгвоперсонологія. Лінгвоемоціологія». Валерій Корнійчук простежив специфіку вияву закону «золотого перетину» в поезії Тараса Шевченка періоду «трьох літ». Ришард Купідура дослідив карпатську прозу Уласа Самчука з позицій алогенної перспективи оповідача. Гостротою проблематики вирізняється стаття Романа Мниха, у якій ідеться про місце франкознавства в сучасній гуманітарній сфері. Уляна Холод розкрила передумови формування індивідуально-авторського стилю галицького поета Олега Лишеги. Людмила Марчук схарактеризувала експлікаційні особливості лексичної градації в поетичних текстах Ганни Чубач. Наталія Ніддубна присвятила своє дослідження вербалізації релігійного світогляду в епістолярному дискурсі Лесі Українки як вишуканої мовної особистості. Ірина Шкіцька дослідила науковий ідіостиль відомого українського вченого Я.-Б. Рудницького, визначила специфіку викладу наукової інформації в його мовознавчих студіях. У статті Віри Сліпецької викладено історію лінгвістики емоцій (лінгвоемоціології як самостійного наукового напряму): етапи формування, теорії дослідження, наукові школи, особистості. Ірина Митник запропонувала етимологічний аналіз імені, прізвища, дівочого прізвища Т.А. Космеди. У роботі Миколи Лесю- ка розглянуто антропонімний корпус прикарпатських сіл -- офіційні та неофіційні найменування. Віра Калініченко стисло окреслила теоретичні здобутки української ономастики в контексті студіювання онімів загалом та псевдонімів зокрема. Функціювання онімів як засобів зв'язку між минулим і теперішнім комплексно дослідила Людмила Ричкова. У статті Михайла й Наталії Торчинських схарактеризовано фразеологізми з онімним компонентом, зафіксовані в «Короткому українсько-польському словнику усталених виразів: еквіваленти слова, фразеологізми, прислів'я та приказки», укладеному Т.А. Космедою, О.О. Гоменюк, Т.Ф. Осіповою.

З певністю можна твердити, що мовознавчу царину поповнила фундаментальна монографія, у якій удалося «відобразити блиск і гру світла в науковому діаманті» Т.А. Космеди, «утворивши більший і приємний для зору колірний спектр» (с. 18). Важливе й те, що цю працю читатимуть лінгвісти з різними зацікавленнями, смаками та вподобаннями, а ще сут- ніше те, що неодмінно знаходитимуть відповіді на численні запитання, бо ж перед ними -- зразок «полігранної філології без кордонів».

Размещено на Allbest.ru