Християнські аспекти творчості Богдана Лепкого

Размещено на http://www.allbest.ru/

Християнські аспекти творчості Богдана Лепкого

Чурсінова Оксана Юріївна

кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри філософії Національний університет "Львівська політехніка", Україна

Повторева Світлана Михайлівна

доктор філософських наук, професор, професор кафедри філософії Національний університет "Львівська політехніка", Україна

Для Богдана Лепкого важливим джерелом творчості була християнська культура України. В релігійних уявленнях українського народу він шукав і знаходив відповіді на актуальні питання сучасного йому життя, черпав духовну стійкість і сили відстоювати власні переконання. Ідеям християнської України він зберігав беззастережну відданість протягом всього свого життя. Однією з основних тез творчості Б. Лепкого була ідея самодостатності української культури у взаємозв'язку з культурами інших народів на ґрунті загальнолюдських цінностей, втілених у християнстві. При цьому християнська духовна спадщина українського народу постала у творчості Богдана Лепкого як основа національної ідентичності.

В багатьох творах Б. Лепкого спостерігаємо мотиви, пов'язані з християнськими засадами світової і української культури. Так, у вірші "Голгофа" [2] зображуються драматичні події розп'яття Христа. Натовп кричить "Розпни!", люди закликають Ісуса спасти самого себе, покинути хрест, військовою силою піти на ворогів. Однак, тяжко страждаючи, Христос мовчить; з-під тернового вінця краплями стікає кров. Для свідків розп'яття незрозуміло, як всемогутній Бог міг таке допустити; підбурювані іудейської верхівкою вони сприймають Христа як обманщика і злочинця, забувши всі його благі діяння і чудеса. Змальовуючи картину агресивної поведінки людей, які втратили будь - яку людяність, автор проголошує одну з важливих християнських засад - прощення, без якого не може бути християнства. "Голгофа, хрест, Страшні, криваві сни... Прости їм, Боже, Бо сліпі вони..." [2] - так завершується цей вірш. Подаючи у віршованій формі один з ключових епізодів історії християнства, Б. Лепкий спрямовує читача до роздумів, оскільки питання про могутність Бога і терпіння та смирення Христа сприймаються певною суперечністю для буденної свідомості.

Ця суперечність неодноразово постає у працях Б. Лепкого. В устах героїв його творів різні позиції є основою діалогу між персонажами. Герой повісті "Під тихий вечір" [1] молодий агроном Хмелинський вважає християнську позицію стосовно добра і зла застарілою, сформованою ще в Римській імперії і неадекватною сучасним реаліям. Однією з цінностей суспільства Стародавнього Риму було прагнення першості стосовно влади, багатства; насилля, зокрема військове насильство, поставало нормою. Християнство зайняло позицію терпіння і страждання, пасивного спротиву пануючій владі. Перші християни ніколи не чинили насильства над кривдниками, це одна з головних підстав їх пізнішої беатифікації, тобто проголошення церквою святими. На думку героя твору, в сучасному суспільстві пасивного спротиву недостатньо, слід активно протистояти злу, боротися зі злом також і через насилля. Устами Хмелинського автор висловлює незгоду з концепцією Л. Толстого несупротиву злу силою. Визнаючи заслуги російського письменника, його внесок у світову культуру, Б. Лепкий вважає його християнські позиції непрактичними, не відповідними соціально-життєвій реальності сучасного світу.

Іншим аспектом християнської позиції Б. Лепкого, пов'язаної з його думками про роль християнства в сучасному світі, є взаємозв'язок життя звичайних людей і діяльності Церкви. Так, у вірші "Сонет" [2] автор застосовує антитезу, тобто протиставляє злиденність життя бідних людей ("хати курні, соломою покриті", "голодний хлоп в старій подертій свиті") і величезні доглянуті поля господарів ("панський лан - як море те одно"). А поруч знаходиться християнський храм з хрестом, піднесеним до неба. Довкола Церкви, наче одна сім'я, всі люди сердечно дякують за все. Кожна строфа вірша супроводжується фразою "то рідний край і рідне село". Не можна не помітити певної іронії Б. Лепкого, який вболіває за злиденне життя більшості українців, що змирилися зі стоїм становищем і під впливом застарілого розуміння християнства сприймають своє життя як Боже установлення. Це знов таки питання про спротив чи несупротив злу через насилля чи смирення. мотив християнський культура

Б. Лепкий завжди був переконаним християнином, вважав християнство важливим підґрунтям вітчизняної культури. Популярними і сьогодні залишаються твори митця, присвячені Різдвяним та Великоднім святам. Проте це не можна сприймати як оспівування краси християнських обрядів. В цих творах більшою мірою втілена соціальна та етична позиція письменника. Так, в оповіданні "Під Великдень" автор показує поважних, святково вбраних селян, які йдуть до Церкви. її куполи наче кличуть своїх вірних до себе. У Церкві священик з "полинялих листів читає страсті Христові". Слова панотця западають людям у душу. Горять свічки в натруджених руках селян. Вони слухають про терпіння Христа, про Пилата, Петра, Юду. Страсті Христа сприймаються присутніми не як далекі події, а ніби нинішні, ніби кожен їх бачив і пережив. Автор згадує своє дитинство, ті моменти, коли люди готувалися до Великодня, і як він сприймав церковні проповіді про страсті Христа, як співчував Його болям і мукам. Оповідає, як в неділю починали звучати великодні дзвони, а священик, піднімаючі хрест тричі вгору проголошував: "Христос воскрес!". І з грудей людей вихоплювався великий стогін.

В кінці оповідання Б. Лепкий ставить питання у формі протиріччя. Якщо Христос прийняв муки за нас, грішників, на дереві сорому прийняв муки і на третій день воскрес у славі, то чому наші батьки, мужі, брати і далі повинні тяжко працювати, страждати і гинути? Невже марні всі муки, невже марно увесь край страждав як велика Голгофа? Відповідь митця заперечна: ні! Він вірить, що незгоди і випробування народу перейдуть і жодні вороги не завадять воскресінню народу.

Перебуваючи за кордоном, Б. Лепкий брав активну участь у релігійному житті співвітчизників. У Кракові він став прихожанином Греко-Католицької Церкви св. Норберта, яка була одним з центрів культурного та громадського життя українських емігрантів. Він уявляв і розумів Україну як щось особливе, своєрідне - окремий витвір Бога-Творця, який дав українському народові особливу місію та своєрідне історичне призначення. Письменник пристрасно захищав історичні пам'ятки культури українського народу, її християнські святині. Для Лепкого берегти минуле - це охороняти мову, традиції, віру, духовність, все те, що складає особливість кожного народу і є тим, що творить основу єднання культурних народів.

Список використаних джерел

1. [1] Лепкий Б. Під тихий вечір. Накладом видавничої спілки "Тризуб". Вінніпег, Ман., 1953. 317 с.

2. [2] Лепкий Б. Твори: в 2 т. К.: Дніпро, 1991. Т.1.862 с.

Размещено на Allbest.ru