Про фундаментальні основи ноофілософії і новий підхід до неолітичної революції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут вищої освіти, НАПН України

ПРО ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ОСНОВИ НООФІЛОСОФІЇ І НОВИЙ ПІДХІД ДО НЕОЛІТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Корсак Юрій Костянтинович

канд. філос. наук,

старший науковий співробітник

Анотація

Актуальність статті полягає в скерованості її мети на пошук відповідей на непояснені явища світоглядного розвитку людства в прадавні часи, прояви яких детермінують головні тренди сьогодення і гальмують ліквідацію екологічних та усіх інших загроз для існування сучасної популяції Хомо. Особливо впливовою «білою плямою» ми вважаємо проблему неолітичної революції - переходу людей від канібалізму до гуманізму. Стаття містить критичний аналіз спроб її вирішення у творах Т. де Шардена та інших науковців Заходу й пояснення причини неуспіху. Автор пропонує новий варіант пояснення місця, часу і причин давніх подій за участю носіїв українських та європейських генів на основі ноофілософських підходів, які спираються на використання останніх за часом появи наукових вимірів і відкриттів. ноофілософський вчення наука давній

Центральною інновацією є доведення того факту, що гуманістичний архетип був сформований не після реалізації аграрного життєзабезпечення і став його наслідком, а був винайдений і запропонований значно раніше на основі глибинного і творчого критичного мислення. Слово передувало діям, а не навпаки. Нові ідеї прадавніх пращурів українців і європейців дали змогу здійснити перехід від канібалізму до гуманізму спершу в Леванті, а пізніше усюди. Стаття пропонує розвивати ноофілософію як інтегральне вчення ХХІ ст. на основі переходу від застарілих уявлень до ноотехнологій і ноонаук (wisetechnology & wisesciences).

Ключові слова: еволюція людства, закони природи, канібалізм, неолітична революція, перехід до гуманізму, участь пращурів українців і європейців, слово і діло, лідерство думки, ноофілософія для ХХІ ст., ліквідація глобальних загроз, ноотехнології і ноонауки

Вступ

Актуальність нашого подальшого тексту, створеного в умовах збройно - консцієнтальної та вже практично світової Війни-2022, полягає у пропозиції загалу потенційних читачів поєднання отриманих узагальнень вже оприлюднених публікацій, що спираються на опрацьовану нами наукову інформацію за роки ХХІ ст., і на критичний аналіз найновіших матеріалів останніх місяців -- Світового економічного форуму Давос-2022, важливих текстів у провідних виданнях різних держав, а також прискіпливої селекції електронних джерел, в яких одні й ті ж факти висвітлюються по-різному для досягнення конкретних цілей авторів матеріалів (точніше -- замовників того, що ми зустрічаємо в Інтернеті й різних мережах).

Нашу індивідуальну попередню працю «Про ноофілософський прогноз майбутнього до середини ХХІ ст. для України і світу» [1] ми скерували на створення пропозицій для загалу потенційних читачів в їх прогностичних роздумах у разі бажання сформулювати не тільки індивідуальне бачення майбутнього, а й зробити конкретні кроки для вирішення особистих проблем та досягнення бажаних результатів через участь у суспільному житті.

Наш прогноз спирався насамперед на можливості використання в Україні і світі помічених й описаних нами в багатьох публікаціях екологічно ідеальних ноотехнологій і ноонаук (wisetechnology & wisesciences) з наголосом на два важливих факти: 1) початок процесу зростання їх чисельності по експоненті; 2) ігнорування у просторі публікацій Sciences&Arts початку їх практичного застосування для задоволення харчових і багатьох інших потреб уже майже восьмимільярдного населення планети.

Другою важливою частиною оприлюдненого ми вважаємо надання читачам необхідних для оцінки сьогодення і пояснення глибинних витоків багатьох явищ (насамперед -- поведінки і висловлювань лідерів Франції, Німеччини й інших найбільш впливових світових політиків) нещодавно виявлених сучасними молодими науками фактів, що стосуються пояснення нами участі носіїв українсько-європейських генів, які були першими винахідниками землеробства, в реалізації виключно важливого для всього подальшого життя Хомо переходу від канібалізму до гуманізму. Ми взяли участь у появі двох колективних статей [2; 3], сконцентрованих на поясненні відсутності чи неуспішності тлумачення розв'язку цієї «загадки» у публікаціях зарубіжних чи українських науковців, але вирішили індивідуально сконцентруватися над аналізом особливої ролі філософських рефлексій у подоланні популяцією Хомо максимально небезпечних кризових ситуацій у своїй життєдіяльності.

Тому головою метою цієї статті ми обрали співставлення матеріального (виробничих засобів й усіх форм забезпечення щоденного існування) та ідеального -- глибинних філософських міркувань і роздумів не тільки у вказаному процесі переходу через точку біфуркації з проголошеною невизначеністю траєкторій подальшої еволюції довільної складної системи, а й у прийнятті рішень кожним Хомо та всією популяцією, у виконанні головним мозком людини свого найважливішого завдання -- оцінки найбільш імовірного прийдешнього й прийняття рішень для тих явищ, які ще не настали.

Серед сукупності детермінованих вибором мети завдань центральним ми вважаємо пошуки логічного й обґрунтованого пояснення того, що сам по собі технологічний прогрес виявився неспроможним забезпечити рух людства по найкращому шляху до підвищення якості і безпеки існування кожного окремого Хомо і його найближчих в умовах намагання безперервно збільшувати свою чисельність. Життя засвідчило, що підкріплена явищем конкуренції провідних держав світу в досягненні воєнних та інших перемог концентрація людських і матеріальних ресурсів на практично-науковому та інженерно-конструкторському поступі мала наслідком не тільки нескінченний ланцюг війн (сучасні події -- його чергова ланка), а й започаткувала неймовірної сили колапс, посилення якого може знищити людство ще у межах ХХІ століття.

У пошуках вирішення шляхів відвернення цієї небезпеки №1 ми змушені були розширити не тільки тематику, а й методологію наших досліджень. Під тиском результатів свого первинного заглиблення в есхатологічну тематику ми змушені були виконати критичний аналіз всієї відомої історії філософського мислення разом з оцінкою злетів і падінь філософії (точніше -- всієї групи загальних і дисциплінарних філософських наук).

Основний обсяг використаних нами методологічних підходів і засобів не потребує особливих пояснень. Вкажемо тільки на те, що перебування у складі керованої дослідником-універсалом проф. К. Корсаком невеликої «наукової школи» і виконання дисертаційного дослідження у відділі теорії та методології природничої й інженерної освіти науково-дослідного Інституту вищої освіти НАПН України детермінувало «матеріалістичний» зміст переважної більшості наших наукових праць упродовж багатьох років. Поглянувши на групу одноосібних публікацій ([4-6] та ін.), пов'язаних з досягненням мети цієї нашої статті, ми переконалися в їх ідеалістичному спрямуванні. Ми розпочали зі скромних спроб довести собі та іншим, що первинні ідеали Нового часу були не духовними, а матеріальними в їх сподіванні на безмежну силу наук і технології як засобу вирішення усіх проблем та усунення глобальних загроз (у ті часи переймалися більше демографією і голодом, а не забрудненнями довкілля і перегріванням тропосфери). Бажання продовжити та удосконалити ці початкові рефлексії есхатологічного скерування мають проміжним результатом подальший текст, висновки і пропозиції. Вибір його назви зумовлений нашим небажанням звужувати в очах читачів потенційний зміст статті до якогось одного вузенького сектору інформації. Ми ж (можливо -- наївно) сподіваємося на те, що станемо частиною широкого потоку філософських рефлексій -ХХІ -- розбудови ноофілософії (wisephilosophy). Потоку, що виявиться набагато ефективнішим і результативнішим від постмодернізму чи трансгуманізму.

Зауваження щодо традиційного викладу історії філософської думки

Ми пов'язали свої сподівання на досягнення мети нашого дослідження з використанням інформації з філософських та історичних наук, зокрема, з літературою по історії філософії. Інтернет на запит «History of Philosophy» запропонував переглянути 3,5 млрд. матеріалів, перше місце серед яких зайняла база даних https://historyofphilosophy.net, обіцяючи нам «всю історію філософії без прогалин (History of Philosophy without any gaps)». У процесі звернення нам одразу ж запропонували хронологію з 10 періодів з першістю для «Грецького класичного» на основі історичного лідерства Античної Еллади з витоком усіх вчень від засновника грецької філософії Фалеса Мілетського (» 630-545 до н.е.). Вказано, що він має підстави на титул «батько всієї грецької науки». Філософія Індії була започаткована на століття раніше, а от уважніший пошук вивів нас на «африканську сторінку», де першим був названий аж на дві тисячі років «старший» єгипетський мудрагель Імхотеп (« 27 ст. до н.е.).

Оксфордський філософський словник запропонував спочатку довжелезну статтю «Історія моральної філософії» [7, 383-386], а пізніше аж два варіанти не історії філософської думки, а філософії історії (дуже стару і новішу -- ХІХ ст.).

Поминаючи інші цікавинки нашого пошуку, вкажемо на те, що доступні для молоді текстові видання з історії філософії на українській і/чи російській мовах зазвичай розпочинають виклад з «золотої доби» грецької філософії -- з Платона і Аристотеля. [10; 11]. В цій інформаційній сфері сформувалася велика нерівновага на користь творів тих авторів, які стверджують, що до походів Олександра Македонського елліни не знали нічого про культурно-наукові і дуже старі досягнення на теренах Анатолії і ще більш віддаленого Сходу.

Зарубіжні автори можуть згадувати про існування у прадавні часи міфів для пояснення усіх явищ і про культурні досягнення (писемність, математика, астрономія) в Єгипті і Месопотамії [8; 9], але заслугу заснування філософії як комплексних наукових і світоглядних знань все ж віддають Фалесу Мілетському, який зробив багато важливих послуг місту-державі Мілету, розташованому на західному узбережжі Туреччини. Воно було засновано ще мінойцями, але після занепаду кріто-мінойської цивілізації від впливу вулканічної катастрофи (1628 р. до н.е.) на острові Санторін основними його мешканцями стали греки, які з цієї бази заснували більшість грецьких колоній на берегах Чорного моря. Ось як написав про Фалеса чи не найвідоміший зарубіжний філософ першої третини ХХ ст. Б. Рассел: «Філософія розпочинається із Фалеса. На щастя, можна легко встановити, коли він жив, оскільки Фалес передбачив затемнення, яке, за підрахунками астрономів, відбулося в 585 році до н.е. Філософія і наука -- вони спочатку не поділялися -- виникли, таким чином, на початку VI століття до н.е.» [8, с.22].

Рештки подібного провідного значення філософії для всього світу Sciences&Arts дуже відчутні і зараз, адже PhD -- доктор філософії (з лат. Philosophic Doctor) означає перший науковий ступінь з філософії й багатьох інших наук майже на всій планеті. Нагадаємо, що в Україні у межах розвитку процесу приєднання до європейського наукового та освітнього простору вже йде перехід від ступеня «кандидата наук» до PhD.

Разом з удосконаленням ізотопних та генетичних підходів до встановлення віку й етнічної приналежності віднайдених археологами решток померлих і матеріальних виробів швидко накопичуються факти, які дають змогу відтворювати все детальнішу картину давніх подій не тільки нам у згаданих статтях, а й багатьом іншим науковцям. Хорошим прикладом вважаємо дослідження російського філософа О.А. Матвейчева [12], в якому наведено переконливі докази того, що «грецьке культурне і філософське диво» зросло не автономно і незалежно навколо розташованих у Європі Афін пізніх часів Перікла, а набагато раніше поступово прибуло зі Сходу й зміцнилося до вражаючої досконалості. У цій та кількох інших публікаціях він навів докази впливу на мислення і знання греків прибуття тих філософів, хто зростав і навчався в Анатолії, але змушений був поступово зміщуватися на Захід під тиском перських завоювань.

Ми навели цю інформацію для засвідчення необхідності використання в оновленні навчальних курсів з філософських наук тієї найновішої інформації, що дає змогу ліквідувати «застарілі білі плями» невирішених проблем і запропонувати студентам і загалу нових генерацій правду про ті події минулих часів, що мали наслідком глибоку зміну євразійського світу і появу пращурів українців на Трипільських землях.

Ноофілософія про невирішені проблеми, що стосуються прадавніх часів

Для формулювання однієї з них використаємо один з найвідоміших наукових творів ХХ століття -- книгу «Феномен людини» французького філософа, палеонтолога і теолога П'єра Тейяра де Шардена [13], що створена у процесі глибоких рефлексій на основі широких знань у роки його багаторічного вимушеного «ув'язнення» в Амбасаді Франції в китайському Пекіні упродовж всієї ІІ світової війни. Нас вразила його своєрідна оцінка ставлення представників багатьох наук до вивчення змін Хомо упродовж періоду неоліту (7000 -- 3000 р. до н.е.): «Наші пращури у найвіддаленіший з доступних нам періодів постають перед нами групами, навколо вогню. Проте якими б ясними в ці дуже віддалені епохи не були ознаки асоціації, феномен вимальовується ще не повністю. Навіть у верхньому палеоліті відомі нам племена є, мабуть, лише досить слабко пов'язаними групами бродячих мисливців. І лише у неоліті між людськими елементами починає виникати велика спаяність, і цей процес не зупиняється. Неоліт -- період, що ігнорується вченими, які вивчають передісторію, тому що він дуже близький до нас. Період, що ігнорується й історією, тому що його стадії не можуть бути точно датовані. Однак це найкритичніший і найвеличніший з усіх періодів минулого -- період виникнення цивілізації» [13, с.164].

У двох невеликих за обсягом підрозділах «Неолітична метаморфоза» і «Продовження неоліту і вивищення Заходу» з невтомним поєднанням поетичності і наукової логіки П. Т. де Шарден розгортає перед читачем різноманітні й бурхливі наслідки згущення малопоєднаних групок мисливців під впливом винайдення рільництва і скотарства. Перший підрозділ формулює практично все найголовніше про радикальну зміну засад життя і самозабезпечення, яка пізніше американським соціологом і футурологом Е. Тоффлером буде названа «першою цивілізаційною хвилею -- аграрною». Наведемо вступне твердження Шардена:

«Внаслідок швидкого зростання кількості індивідів вільна територія зменшується. Групи стикаються між собою. З цієї причини амплітуда переміщень скоротилася, а тому постало питання про одержання найбільших результатів із дедалі більш обмежених володінь. Можна припустити, що під тиском цієї необхідності виникла ідея збереження та відтворення на місці того, що раніше доводилося шукати та переслідувати вдалині. Розведення худоби та обробка землі замінюють збирання плодів та полювання.

З цієї важливої зміни випливає решта.

Насамперед у зростаючих поселеннях утворюється складна сукупність прав і обов'язків, що змушує вигадувати різноманітні общинні структури і закони, сліди яких збереглися до нашого часу у тіні великих цивілізацій у менш розвиненого населення Землі.

Соціально в галузі власності, моралі, шлюбу можна сказати, було випробувано все...

У той самий час у більш стійкому і густонаселеному середовищі перших землеробських поселень узаконюється і розпалюється смак до досліджень і потреба у них. Чудовий період шукань і винаходів, коли у всьому блиску, в незрівнянній свіжості нового починання, у свідомій формі яскраво виявляються вічні пробні намацування життя. Все, що можна було випробувати, було випробувано у цю дивовижну епоху. Відбір та емпіричне поліпшення фруктів, злаків та домашніх тварин. Гончарне ремесло. Ткацтво. Дуже рано виникають перші елементи піктографічного письма і дуже скоро з'являються перші зачатки металургії» [13, с.164-165],

Називаючи цей невеликий інтервал часу «дивовижним», автор «Феномену людини» наголошує на браку повної інформації про його перебіг на противагу до великих і дуже помітних результатів -- практично увесь світ заселяють Хомо, які полишили після себе поліровані знаряддя праці, качалки для розмелювання зерна, уламки горщиків. Ці рештки «вкривають усюди» всю поверхню континентів. Звісно -- це очевидне поетичне перебільшення, зумовлене контрастом між відсутністю слідів існування людей упродовж дуже тривалого періоду номадичного життя постійно рухливих малопоєднаних невеликих груп і купами чи навіть цілими горбами «культурних верств», утвореними на місці довготривалого існування аграрних селищ.

Та ще важливішим П.Т. де Шарден вважає формування різної природи поєднань, колективної пам'яті і традицій, отже, ще тоненької «плівочки ноосфери», яка розпочала замикатися й урешті поєдналася цілковито, оточивши всю Землю. Так він уводить центральне для всієї книги «Феномен людини» поняття «ноосфери» як сферичної оболонки з поєднаних думок і міркувань усього людства.

Так само важливим виявляється і підрозділ «Продовження неоліту і вивищення Заходу», в якому автор спершу наголошує на тому, що до надходження аграрного виробництва і поєднання людей в соціальні структури наш вид в цілому був частиною земної фауни й притримувався «законів природи» з їх тваринною жорсткістю, принципом цілковитого винищення слабших сильнішими. Все інакше у наших пращурів з їх соціальною еволюцією:

«У людини (принаймні у післянеолітичних людей) фізичне усунення стає скоріше винятком чи, в усякому разі, другорядним чинником. Яким би жорстоким не було завоювання, воно завжди супроводжується якоюсь асиміляцією» [13, с.168]. Додамо власне спостереження: в цих «усуненнях» загроза знищення мало стосувалася «усім потрібних молодих жінок», більше -- чоловічої частини тих племен, що мало не безперервно воювали за ріллю і пасовища.

Нагадуючи про високу різноманітність різних частин і фрагментів земного довкілля, П.Т. де Шарден наголошує на існуванні особливо сприятливих для аграрного життєзабезпечення теренів, на яких з певною різницею в часі виникли п'ять цивілізаційних вогнищ -- Близький Схід, долини Інду й Гангу, китайська рівнина (Хуанхе і Янцзи), цивілізація Майя у Центральній Америці, південні моря. Дуже своєрідно стисло і переконливо він порівнює особливості і можливості цих вогнищ, значні відміни в часі появи і швидкості експансії, причини стазису чи й занепаду одних і вивищення інших. Він знаходить вагомі підстави для переміщення полюсу прогресу і розвитку в Європу.

І доволі категоричний підсумок: «Навколо Середземного моря упродовж шести тисяч років розвивалося неолюдство, яке якраз зараз поглинає останні залишки неолітичної мозаїки, -- це брунькування на ноосфері ще одного найщільнішого з усіх пластів. І доказ цього в тому, що від одного краю світу до іншого всі народи, щоб залишитися людяними або стати такими ще більше, ставлять перед собою надії і проблеми сучасної Землі в тих же термінах, в яких їх зумів сформулювати Захід» [13, с.170].

Проведемо критичний аналіз вказаних уявлень видатного французького філософа і палеонтолога (він входив у склад експедиції, які відкрила синантропів) на основі запропонованої професором К. Корсаком «нооісторії», що являє собою усе більший комплекс фактів, які отримані і перевірені використанням ізотопних і генетичних методів, що стосуються органічних та інших знахідок археологів. Одночасно зростає скрупульозність роботи з пошуку потенційних артефактів, що вже вийшли на субміліметровий (інколи ще менший) рівень. Подібне цілком заслуговує назви «ноотехнології (wisetechnology)» й вже надало багато цікавих результатів у процесі почергового вивчення долівки печер міліметр за міліметром.

Подібні відкриття примушують нас вказати на головний недолік усіх наведених вище міркувань П.Т. де Шардена: процес олюднення Хомо та поглиблення їх духовної поєднаності насправді відбувався сотні тисяч років до настання неоліту з його «революцією» й проходив усередині дуже злитих груп в межах створених ними «гнізд». Обмірковані та якісно організовані гнізда (печери, оточена валом колючих рослин площадка біля скельної стіни і т.д.) значно зменшувала шанси загибелі від головної небезпеки -- нападу воїнів зі складу іншої групи. Головні факти щодо особливостей дуже довготривалого періоду «гніздування» автор і всі члени наукової групи отримали з наукових праць американського науковця Е. Вілсона ([14] та ін.). На цій основі ми у своїй статті [15] зробили багато важливих для розуміння не тільки давноминулих, але й сучасних подій, висновків і пропозицій:

«Увесь вказаний довжелезний час наші віддалені пращури змагалися за виживання у складі невеликих груп у справжніх «гніздах», зазнаючи не соціалізації, а так званої «еусоціалазації», що рухалась до формування «надорганізму», але устигла створити глибочезну прірву між «нашими» та «іншими». У період «гнізд» все формувало ефективне співжиття в групах і постійну ворожнечу з сусідніми групами аж до винищення усіх їх чоловіків».

Це, на наш погляд, пояснює незрозумілий багатьом феномен «раптової» втрати людяності під час військових дій не тільки безпосередньо бійцями, але й взагалі всією більшістю суспільства, що добре видно на прикладі сучасної російсько-української війни.

Для теми статті вважаємо важливими такі виявлені нами факти: 1) зміни, вдосконалення і закони діяльності головного мозку кожної особи орієнтовані на стійкість груп; 2) взаємодії всередині групи були спрямовані на зміцнення групи і тривалість її існування; 3) практична неминучість суперництва з сусідніми групами за природні ресурси всіх видів формувала агресивність і стимулювала канібалізм; 4) особи чоловічої статі ще в підлітковому віці спонтанно формують пірамідальну структуру з лідерством альфа-самця, яка пізніше стане армією групи; 5) кінцевими переможцями стали ті групи, у складі яких було 4-6 % осіб з критичним мисленням, які винаходили нову зброю і радили «вождям».

Етологи довели, що багаторічна стійкість упорядкованої структури неможлива тоді, коли всі її члени є справжніми особистостями з самостійністю у мисленні і діях. Природний відбір ліквідував племена з надміром самостійних, неслухняних і незалежних членів. «Саме тому головний мозок сучасних чоловіків і генетичні програми поведінки більшості громадян пристосовані до підпорядкування, до обожнювання осіб на альфа-позиціях. Історія людства дає безліч прикладів подібної екзальтації й захоплення лідерами, ця риса не зникла у людей і зараз, й цьому є дуже багато підтверджень на Сході, у нас і на Заході» [15, с.63-64].

Отже, П.Т. де Шарден помилився в своєму відтворенні минулого. Насправді правила співжиття, права і обов'язки кожного зі «своїх» (членів групи) виникли і відшліфувалися не після «скупчення в аграрних поселеннях», а набагато раніше -- задовго до виникнення землеробства. Потяг до винахідництва й експерименти з природними тілами і речовинами також немає підстав вважати наслідком сільського чи міського життя, бо вони активізувалися третину мільйона років тому не з соціальних, а з найглибших генетичних причин.

П.Т. де Шарден не міг знати, що через півстоліття після його смерті генетики, використовуючи результати повного розшифрування ДНК людини у міжнародній програмі «Геном 2000», виявлять феноменальне явище -- формування приблизно 300 000 років тому у мешканців «гнізд» і наших безпосередніх пращурів одразу групи генетичних змін, які надали головному мозку майбутнього Homo Sapiens Sapienses (HSS) «подвійної розумності». До вказаної трансформації це був один з кількох тогочасних варіантів Homo Sapiens, а після неї практично (за зовнішнім виглядом) -- нашим сучасником. Але головним у трансформації стало посилення винахідливості, потяг до експериментів і цікавість до невідомого (у дітей це «нишпорська програма», у дорослих -- бажання перетнути горизонт і «приєднатися до Сонця»). Висловимо і будемо шукати докази такої гіпотези: фанатичний і впертий рух на Захід носіїв генів гаплогруп R1 а (аріїв) і R1 b (ербінів) в своїй глибинній основі міг мати саме прагнення приєднання до загоризонтного Сонця.

З цього факту спонтанного виникнення винахідливості та процесу еусоціальності й випливає сказане у попередньому абзаці: довготривалий природний відбір зробив всепланетними переможцями ті групи, де енергія й сила лідера, достатня слухняність та єдність загалу поєднувалася з інтелектом та мануальними вміннями тієї невеликої частини групи, яка народжувалася з критичним мисленням і потягом до творчості.

І ще один незаперечний і вже достатньо відомий факт: якщо чоловіки відрізняються по фізичних показниках (сила, швидкість скорочення м'язів, зріст та інше) у межах дюжини, то диференціація по інтелектуальних показниках не тільки незрівнянно більша, вона може бути посилена тим, що навчанням і вправами мозок можна «натренувати» набагато дужче, як біцепси. Один геній на мільйон новонароджених -- нормальне явище для сучасної людської популяції. Ця закономірність детермінувала частину подій, пов'язаних з існуванням HSS.

У цій точці нашого викладу доцільно вказати на факт глибокої переконаності лідера нашої наукової групи проф. К. Корсака у вирішальній ролі для всього соціального прогресу в цілому явища заміни старих засобів життєзабезпечення набагато досконалішими і ефективнішими. Це він детально описав у докторській монографії «Освіта, суспільство, людина в ХХІ столітті: інтегрально-філософський аналіз» [16], але ще набагато важливішим стало виявлення ним у 2000 році в процесі моніторингу потоку нанотехнологій перших екологічно ідеальних -- рятівних для усіх Хомо і «лікувальних» для пошкодженої біосфери. Тоді ніхто не вірив у можливість таких чудових процесів. Ми повідомляли про них у статтях, запропонували називати їх «ноотехнологіями (wisetechnology)», створили «Nooglossary» з десятками подібних «термінів з майбутнього» [17; 18], але не спричинили навіть тисячної частки того світового ажіотажу в ЗМІ і науково-популярній пресі, який припав на долю шведської школярки Ґрети Тундберг.

Нам ніхто не пояснив, а ми самі не здогадались, що на Заході після смерті П.Т. де Шардена умовилися словом «ноосфера» називати тільки шарденівську «оболонку» еманованих і об'єднаних думок і міркувань Хомо, а для реальної життєдіяльності і наукових пошуків категорично заборонити слова з «ноо». Добре хоч те, що в демократичні сучасні часи не організували судовий процес і не заборонили наш «Nooglossary», але відторгнення ноотехнологій (wisetechnology) організаторами світового екофоруму «Ріо - 20» та невдачі з публікаціями статей з ноотермінами -- цілком переконливий негативний результат. Свого часу геккелівську ідею екологічних наук ігнорували понад 90 років, нашу -- набагато важливішу -- пропозицію рятівних ноонаук і ноотехнологій (noosciences & nootechnology) світ ігнорує 22 роки.

У темі всього нашого викладу черговий винахід К. Корсака припав на кінець грудня 2021 р. і полягав у першій для наукового світу спробі детально пояснити місце, час і причину «неолітичної трансформації» -- переходу Хомо від канібалізму до гуманізму, з приводу якого нічого конкретного не зміг висловити автор «Феномену людини». В основу пояснення К. Корсак, керуючись уявленнями про форсмажорне значення науково-технологічних знань у соціальному прогресі Хомо, поклав нові нооісторичні факти про події в інтервалі 16000 -- 7000 років тому на Близькому Сході, що забезпечили відмову від канібалізму, й негайно оприлюднив ідею у тезах [19]. Ми приєдналися до цього першого кроку і створили велику спільну статтю [2] з набагато детальнішими поясненнями. З цієї статті ми обрали й трохи удосконалили червоною стрілкою №9 важливу «нооісторичну» схему (рис. 1) про головні вже виявлені і підтверджені факти з дуже віддалених часів, що стосуються нашого викладу

Рис. 1 Схема пов'язаних з діяльністю українських пращурів подій в інтервалі 50000 -- 4000 років тому

У давні часи періодичного зростання і танення гігантських льодовиків нечисленні африканські HSS-племена (койсани та їх супутники-пігмеї) не могли перебратися з надто спекотної долини Нілу на північ, де в ті часи неподалік від льодовиків неподільно панували неандертальці. Нещодавно велика група науковців довела [20], що зазвичай цілковито непрохідна Синайська пустеля на короткий інтервал 56-44 тис. років тому стала зеленою. Наші віддалені генетичні родичі негайно скористалися оказією і, як вказує червона стрілка 9, разом з традиційною звичкою до воєн і канібалізму перейшли у Левант, де кліматичні й інші умови виявилися ще кращими та різноманітнішими, що й полегшило винайдення землеробства.

У своєму початковому поясненні загадки цілком успішного переходу наших пращурів до гуманізму першими серед усіх інших Хомо К. Корсак акцентував роль прогресу в технологіях. Ущільнимо його виклад:

1) досконалість знарядь праці і полювання значно підвищилася, населення було ще ріденьким і відсоток осіб «третього віку» з мудрими мізками помітно збільшився;

2) у Леванті було на диво багато диких однорічних злаків з великим їстивним насінням;

3) на збір «врожаю» збиралися переважно старші люди, які мали можливість спілкуватися, оскільки злаки визрівали «по черзі»;

4) у цьому обміні думками вони передбачили неминуче настання браку ресурсів зі з зростанням небезпеки убивств і канібалізму;

5) спільно вони узгодили модель Всесвіту і визнали існування непереборних природних сил, перед якими усі люди рівні й не повинні убивати один одного;

6) наймудріший серед них винайшов «навчально-виховне приладдя» (модель зменшеного Стоунхенджа), яке в будь-який момент (а не кілька днів на рік, як у британському «приладі») давало змогу надавати молоді засади будови та упорядкування світу та гуманістичної і неагресивної поведінки;

7) перший українсько-європейський навчальний прилад збудували за життя винахідника Y і під його керівництвом 13 500 років тому в Гебеклі-Тепе (еліпс на рис. 1). Там і пізніше в багатьох інших місцях Туреччини набудували і використовували десятки «приладів»;

8) поблизу них з'явилися й більшали стабільні поселення, населення яких за багато століть виконала програму «одомашнення» і рослин, і тварин;

9) зі зміною поколінь наші пращури забули про канібалізм й сформували праукраїнський, миролюбний і гуманістичний архетип. Цілковито зразковим «аграрно-комуністичним» поселенням став вказаний на рис. 1 Чатал-Гуюк. Розкопки не виявили доказів убивств, грабежів, нерівності в достатку і безпеці життя. Цей світогляд разом з віковою експансією землеробів охопив українське Трипілля, а в Європі досяг Атлантичного океану, що й відтворено на рис. 1;

10) поєднання у Трипіллі генів землеробів і мисливців-аріїв мало феноменально позитивні наслідки, зокрема, через одомашнення коня і перетворення початкової зони розселення між Карпатами і Дніпром в гігантську економічну зону Великого Трипілля, чия технологічна привабливість зумовила, як стверджує К. Корсак разом з Л. Ляшенко, поступове формування індоєвропейської мовної і культурної спільності як результату першого одуховлення світу за участю українських генів (вони назвали свою теорію «хмарнотеговою». Відзначимо, що її підтримали лінгвістичні спілки). Головні варіанти культурно-технологічного впливу Великого Трипілля вказані на рис. 1 стрілками 1 -8.

Закінчимо цю частину статті висновком з піонерської публікації К.Корсака:

«Відомо, що розпад Великого Трипілля зумовило грандіозне виверження у 1628 р. до н.е. егейського вулкану з утворенням на місці великої гори кільця дрібних острівців Санторінського архіпелагу. Тривале зникнення Сонця спричинило «похід аріїв» на Південь з усім відомими мовними і культурними наслідками. Ще до цієї дати «західні трипільці» рухались до Атлантики, де на меридіані Берліна сформувалася межа слов'янського світу й трипільського (українського) архетипу. А от біля океану побратими-винахідники були цілковито винищені пращурами сучасних приатлантичних народів. Геноцидники спробували ліквідувати і «наших», але приблизно 3300 років тому у битві при Толлензе отримали урок, що на 2000 років затримав їх новий «Дранг нах Остен». Найновіші «західні» вказівки для України змінювати освіту й виховання вславленням ЛГБТ та інших збоченців є продовженням «дрангу» [19, с. 349]

Потенціал ноофілософії для вивчення минулого, сьогодення і майбутнього

Нагадаємо ще раз про особливості видатної в багатьох аспектах книги П. Т. де Шардена «Феномен людини». Він відверто вказує на те, що для нього швидкість і глибина неолітичної трансформації Хомо у висококультурну особу лишається загадкою. Зі зрозумілих причин він не використовує у тексті слова «канібалізм» і навіть не зловживає поясненнями щодо гуманізму і всього гуманістичного. В центрі його уваги проста схема лінійного руху всього людства від постульованого ним первинного індивідуалізму (якого насправді не було НІКОЛИ, бо навіть найдавнішими попередниками Хомо були зграйні тварини), до всеохопно-спіритичного поєднання, що в ХХ ст. спиралося на поліпшення технічних засобів комунікації. Цей процес не закінчився і в даний момент, але аналіз перспектив виведе нас поза обрані на самому початку межі статті. Тому полишимо книгу «Феномен людини» і перейдемо до сьогодення.

Щойно ми порівняно детально виклали основи пояснення «неолітичної трансформації» в аспектах переходу від канібалізму до гуманізму на основі використання найновіших нооісторичних вимірів у статтях К. Корсака і в наших колективних публікаціях. Коротко зауважимо, що у створених після 2000 року розрекламованих творах зарубіжних авторів (Дж. Даймонд, Е. Вілсон, Н. Вейд, Ю. Харарі) тема «канібалізм» чи узагалі не фігурувала (виняток -- критика ацтеків у книзі Н. Вейда за державні церемонії страти полонених і з'їдання плоті через використання офіційних кулінарних рецептів), чи з'являлася у разі спогадів про андаманців або інші невеликі групи «первісних» мешканців тропічних широт, яким більш-менш комфортно у своєму сучасному варіанті палеоліту або неоліту.

Ми навіть розчаровані тим, що ніхто з великих попередників не висловив гіпотезу про «економічне» пояснення зникнення канібалізму. Очевидно, що у разі захоплення ворога чоловічої статі у полон дуже вигідно закувати його в кайданки і примусити працювати для отримання якоїсь аграрної продукції. За тривалий час переможці отримають набагато більше калорій, аніж від негайного з'їдання ворога.

Пропонуємо звернути якнайпильнішу увагу на той вже цілком незаперечний факт, що перші споруди в Гебеклі-Тепе і навіть в навколишніх теренах з'явилися задовго до хоча б часткового припинення номадизму і переходу наших безпосередніх генетичних пращурів до стабільного сільського життя, забезпеченого рільництвом і дрібним скотарством.

Отже, спершу була Ідея, Світогляд, теоретичне пояснення з підкріпленням переконливістю серйозних мегалітичних споруд. Мислення наших пращурів випередило матеріальні технології, первинна філософія (насправді -- тогочасна ноофілософія) виявилася провідним фактором в реалізації неймовірно складного завдання -- викорінити утверджений мільйонами років внутрішньовидової боротьби канібалізм і перейти до безпечнішого цивілізованого життя на засадах гуманізму.

Висловлюємо прикінцеве припущення, що початок тексту Біблії (Спершу було Слово...) є збережений колективною пам'яттю наших пращурів спогад про того геніального Філософа і Винахідника «Y», який не обмежився словесними переконаннями, доведенням можливості ліквідації голоду й небезпек вичерпання ресурсів через одомашнення рослин і тварин, а спромігся винайти і спорудити найбільш ефективний варіант сакрального і навчально-виховного приладдя -- пригоризонтні обсерваторії, які попрацювали тисячі років і збереглися до наших днів.

Пропонуємо читачам з підвищеною увагою ставитися не тільки до вершинних висловлювань і порад 10, 20 чи й сотні визнаних анкетуваннями «найвидатніших філософів світу», а й до відкриттів наймолодших наук, які вивчають найглибинніші закони діяльності нашого головного мозку в різні інтервали нашого індивідуального життя, з усе більшим успіхом пояснюючи і кризові періоди перебудови, і правила ефективного використання нашого найціннішого органу -- головного мозку.

Ми намагаємося якомога успішніше виконувати дослідження «правил ефективного використання», але до створення на цій основі якісної і великої статті ще далеко.

Загалом же лишаємося переконаними в тому, що усе більша сукупність сьогоднішніх і найбільш імовірних найближчих відкриттів провідних ноонаук складають надійний фундамент ноофілософії -- перспективної й інтегративної науки ХХІ століття.

References

1. Korsak, Yu.K.(2022). On the Noophilosophical Forecast of the Future until the Middle of the XXI^st Century for Ukraine and the World. International scientific journal «Grail of Science», №13-14 (May; 2022) with the proceedings of the: III Correspondence International Scientific and Practical Conference "Scientific researches and methods of their carrying out: world experience and domestic realities”, May 27^th, 2022 by NGO European Scientific Platform (Vinnytsia, Ukraine) LLC International Centre Corporative Management (Vienna, Austria).Pp. 444-459. (DOI 10.36074/grailof-science.22.10.2021.081) (URL: https://ojs.ukrlogos.in.ua/index.php/grail-of-science/article/view/16569/14815) (in Ukrainian)

2. Korsak, K., Korsak, Y. & Pokhresnyk, A. (2022) Homo's Neolithic Transition from Cannibalism to Agrarian Humanism and its Manifestations in the Archetypes of Ukraine and Western Europe. Humanities Studies. 10(87). 20-29 (DOI: https://doi.org/10.26661/hst-2022-10-87-02) (URL: http://humstudies.com.ua/article/view/254695/251850). [in Ukrainian]

3. Korsak К., Talanchuk P., Davydenko G., Kiryk T., Pokhresnyk A., Korsak Yu and others (2022). Ancient noopredictions V.I. Vernadsky and their current consequences for the world, Ukraine and Russia. International scientific journal «Grail of Science», №14-15 (May; 2022) with the proceedings of the: III Correspondence International Scientific and Practical Conference “Scientific researches and methods of their carrying out: world experience and domestic realities”, May 27^th, 2022 by NGO European Scientific Platform (Vinnytsia, Ukraine) LLC International Centre Corporative Management (Vienna, Austria). Pp. 469-486. (DOI 10.36074/grail-of-science.22.10.2021. 084) (URL: https://ojs.ukrlogos.in.ua/index.php/grail-of-science/issue/view/27.05.2022/749) (in Ukrainian)

4. Korsak, Yu.K. (2014). The need for higher education in noophilosophy as a means of forming a new civilization of youth. Vyshcha shkola -- Higher School, 3-4, 76-84 [in Ukrainian]

5. Korsak, Y.K. (2015). Nooglosarium and the usefulness of replacing the phrase "sustainable development" with the term "noodevelopment". Molodizhnyy ekonomichnyy daydzhest: nauk. elektronnyy zhurn. -- Youth Economic Digest: Science. electronic magazine. № 2-3 (5-6). (pp. 253-257) (URL: https://drive.google.com/file/d/0B0kzoFxg4cuoVHZibGNWUThORW8/view?usp=sharing) [in Ukrainian]

6. Korsak, Yu.K. (2018). About noosciences as the basis of noophilosophy and nooeschatology. Vyshcha shkola -- Higher School, 2, 67-87 [in Ukrainian]

7. The Oxford Companion to Philosophy / Edit. by T.Honderich. Second Edition. New York, Oxford University Press, 2005.

8. Bertrand Russel (1945). History of Western Philosophy and its Connection with Political and Social Circumstances from the Earliest Times to the Present Day. London, 1945. (in Russian)

9. History of philosophy in brief (1991) / Trad. from Czech. I. I. Bogut - M.: Thought (Mysl'), 1991 (in Russian)

10. Gubersky, L., Kremen, V. & Ilyin, V. (2011). Philosophy: History, Society, Education. K.: Publishing and Printing Center "Kyiv University". (in Ukrainian)

11. Yaroshovets, V.I. Bychko, I.V. & Bugrov, V.A. etc. (2002). History of Philosophy: Textbook. K.: Ed. PARAPAN (in Ukrainian)

12. Matveychev, O.A. (2015). On the issue of the Asia Minor roots of early Greek philosophy. Scientific Yearbook of the Institute of Philosophy and Law of the Ural Branch of the Russian Academy of Sciences. vol. 15, no. 4. pp. 41-66 (URL: https://cyberleninka.ru/article/n/kvoprosu-o-maloaziyskih-kornyah-ranney-grecheskoy-filosofii) (in Russian)

13. Teilhard de Chardin, P. (1987). The phenomenon of man / Trad. from French. M.: Nauka (Science). (in Russian)

14. Wilson, E. (2014). Masters of the Earth. Social conquest of the planet by humanity. - St. Petersburg: Peter, 2014. - 352 p.: ill. (Read the book by E. Wilson "Masters of the Earth" https://www.litmir.me/br/?b=250777&p=31) (in Russian)

15. Korsak, Yu. (2022). On the connection between the emotional health of the youth of Ukraine and the choice of the content of the compulsory component of national education]. Socio-ethical and deontological problems of modern medicine (non-medical problems in medicine): materials of the III All-Ukrainian scientific-practical conference with international participation (April 27-28, 2022). -- Zaporozhye: ZGMU, 2022. Pp. 61-64. [in Ukrainian]

16. Korsak, K.V. (2004). Education, society, man in the XXI century: integral and philosophical analysis: Monograph. Kyiv-Nizyn: NDPU Publishing House. M. Gogol (in Ukrainian).

17. Korsak, K.V., & Korsak, Y.K. (2014). Nooglossary as a means of noothinking and noodevelopment of humanity in the XXI century. RELGA, № 7 (280), June 17. (URL: http://www.relga.ru/Environ/WebObjects/tguwww.woa/wa/Main?textid=3908&level1 =main&level2=articles (in Russian)

18. Korsak, K.V., & Korsak, Yu.K. (2019) Certificate of copyright registration for a literary written work of a scientific nature «Nooglossary-2 - Noosciences for the Future without Collapse» («Nooglossary-2»). №89780. 13.06.2019. К.: Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine, Department of Intellectual Property [in English]

19. Korsak, K.V. (2022). Neolithic origins of the formation of the Ukrainian archetype and Indo-European culture / Scientific Collection «InterConf», (96): with the Proceedings of the 6^th International Scientific and Practical Conference «Scientific Community: Interdisciplinary Research» (January 26-28, 2022). Hamburg, Germany: Busse Verlag GmbH, 2022. 1206 p. Pp. 340-349. (URL: https://www.interconf.top/documents/2022.01.2628.pdf)( URL: https://ojs.ukrlogos.in.ua/index.php/interconf/article/view/18193/15932) (in Ukrainian)

20. Langgut D., Almogi-Labin A., Bar-Matthews M., Pickarski N. et Weinstein-Evron M. (2018). Evidence for a humid interval at ~56-44 ka in the Levant and its potential link to modern humans dispersal out of Africa // Journal of Human Evolution, 2018, V.124, pp.75-90.

Размещено на Allbest.ru