Організація енергетичного обслуговування в ВАТ "Залізобетон"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Машинобудівні підприємства, в тому числі і ВАТ "Залізобетон", використовують велику кількість електричної та теплової енергії, а також енергії двигунів внутрішнього згорання. Безперервне забезпечення всіх підрозділів цими видами енергії, а також водою - це основна задача енергетичного господарства.

Вибір джерела енергозабезпечення залежить від цілого ряду умов. Так, коли об'єм енергомістких робіт незначний, в більшості випадків використовують енергію двигунів внутрішнього згорання. При проведенні робіт з великою енергоміскістю та наявності джерел електроенергії, розташованих на невеликій віддалі від місця проведення робіт, використовують електроенергію.

Для електропостачання використовують високовольтні мережі електропередач, свої або ті, що належать іншим підприємствам центральні підстанції та пересувні електростанції.

В підвищенні ефективності виробництва велике значення має економія та раціональне використання матеріальних ресурсів, в тому числі і енергетичних. На всіх ділянках виробництва повинен здійснюватись суворий режим економії. Необхідність цього зумовлена тим, що використання сировинних, паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів зростає, в результаті чого підвищується їх ціна.

Здійснення режиму економії означає таке ведення господарства, коли на всіх рівнях досягаються необхідні задані параметри при мінімальних витратах. Особливе значення має раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів при введенні науково обґрунтованих норм використання палива, електричної та тепловій енергії, ліквідації їх втрат, більш повного їх використання.

Основні завдання енергетичного господарства:

1.Систематичне та безперебійне забезпечення основного та допоміжного виробництва різними видами енергії та енергоносіїв;

2. Запровадження нової техніки та найповніше використання потужності енергоустановок і пропускної здатності в енергомережах;

3. Неухильне підвищення ефективності роботи енергогосподарства;

4. Підвищення енергоозброєності праці у всіх виробничих підрозділах підприємства.

Важливим організаційним завданням є визначення того, чи доцільно складати енергетичні баланси для окремих виробничих підрозділів. Така робота є бажаною, оскільки створює передумови для розробки заходів, спрямованих на максимальну економію енергоресурсів.

Основними напрямами поліпшення організації та підвищення ефективності енергообслуговування можуть бути: запровадження прогресивних споживачів енергії, прогресивних технологічних процесів, підвищення завантаження обладнання, використання вторинних енергоресурсів, зниження втрат, раціоналізація процесів праці обслуговуючого персоналу, удосконалення нормування енерговитрат тощо.

Метою курсового проекту є: дати оцінку організації енергетичного обслуговування в ВАТ "Залізобетон", а також запропонувати заходи по удосконаленню енергетичного обслуговування.

1. Загальна характеристика ВАТ „Залізобетон”

1.1 Особливості діяльності підприємства, вироблюваної продукції та виконуваних робіт

ВАТ «Залізобетон» знаходиться на території Івано-Франківська. Івано-Франківська область знаходиться на південному-заході України і розташована на стику кількох великих природно-географічних областей: Східноєвропейської рівнини Українських Карпат, займаючи при цьому площу 13,9 тис. км².

До основної продукції, що випускається на ВАТ «Залізобетон" слід перерахувати:

Плити перекриття залізобетонні багатопустотні ПК по серії 1.141-1 шириною 1,5м.

Плити перекриття виготовляються всіх типорзміряв згідно з технічними вимогами ГОСТ 9561-76.

Плити перекриття виготовляються з бетону класу В15 і призначені для несучої частини перекриття будинків і споруд різного призначення.

Таблиця 1.1 Технічна характеристика плит перекриття

Марка панелі	розміри, мм	Об'єм бетону, м3	вага, т
	довжина	ширина
63-15.8	6280	1480	2,06	2,95
60-15.8	5980	1480	1,96	2,86
60-12.8	5980	1180	1,57	2,67
57-12.8 .	5680	1180	1,49	2,05
57-15.8	5680	1480	1,86	2,06
54-15.8	5380	1480	1,76	2,52
54-12.8	5380	1180	1,41	1,96
51-15.8	5080	1480	1,66	2,43

Сходові площадки призначені для встановлення двомаршових сходів в житлових будівлях із стінами з цегли, висотою поверху 2.8м, для звичайних умов будівництва, а також масового виробництва виробів підприємствами будівельної промисловості. Границя вогнестійкості сходових площадок не менше 1 год. Сходові площадки виготовляють згідно з технічними вимогами ГОСТ 9818.0-81.Сходові площадки виготовляють з важкого бетону В 15. Армування площадок проводиться просторовими арматурними блоками і складається з плоских і гнутих каркасів .Арматурні вироби виготовляються згідно технічних вимог ГОСТ 10922-75.

Сходові марші призначені для вмотування в приміщеннях з неагресивним середовищем громадських будівель із стінами з цегли або великих блоків із місцевих матеріалів з висотою поверху 3,3;3,6;4,2.Сходові марші застосовують з площадками серії 1.252.1-4 випуск 1”Сходові площадки ребристої конфігурації шириною 120,135,150,165мм."Для армування сходових маршів застосовують стержневу арматуру класу АЗ по ГОСТ 5781-82І арматурний дріт класу Ввр1 по ГОСТ6727-80.3акладні деталі виготовляють із сталі ВстЗ КП2 по ГОСТ 380-71, а анкера із арматурної сталі АЗ по ГОСТ 5781- 82.Сходові марші виготовляють із важкого бетону класу В20.

Перемички призначені для перекриття пройомів в стінах із цегли товщиною 65мм житлових будинків. Перемички виготовляються із важкого бетону класу В15,згідно технічних вимог ГОСТ 948-84.Перемички шириною 120мм армуються плоскими каркасами ,а шириною 250мм просторовими каркасами вони виготовлені з плоских арматурних каркасів Для армування каркасів призначається гарячостійка сталь класу АЗ по ГОСТ5781-82 і звичайний арматурний дріт періодичного профілю класу Вр1 по ГОСТ 6727-80 Перемички залізобетонні відносяться до групи незгораючих конструкцій. Границя вогнестійкості перемичок складає не менше 1 год.

Блоки стін підвалів виготовляють у металевих формах із бетону класу В7.5 згідно з технічними вимогами ГОСТ 13579-78.Ущільнення бетонної суміші проводиться за допомогою вібраційного сердечника глибинного вібратора. Вібраційний орган глибинного вібратора безпосередньо діє на бетонну суміш і одночасно бере участь в приданні блокам потрібної форми. Розпалубку виробів проводять при досягненні 70% міцності. Виготовляють блоки стін підвалів на Полігонах 1,2.

Плити кріплення русел рік:

ПР 10-10-1,5 розміром 1,0х 1,0x0,15 м,

ПР 10-20 розміром 2,0x1,0x0,5 м, виготовляються з бетону класу В 15 для споруд водногосподарського призначення.

Плити залізобетонні для покриття доріг виготовляються по ГОСТ 21 924 із ненапруженої арматури, із важкого бетону. Призначені для влаштування покриття постійних і тимчасових міських доріг під автомобільне навантаження 10 і 30 тонн.

Марка плит:

П30. 18-30: 1П30.18-10 для постійних доріг, для ваги автомобілів відповідно 30 і 10 тонн, клас бетону В 30 ;

П30. 18-30: 2П30.18-10 для тимчасових доріг, для ваги автомобілів відповідно 30 і 10 тонн, клас бетону В 22,5.

1.2.Види використовуваних енергоресурсів

Для систематичного та безперебійного виробництва продукції ВАТ "Залізобетон" використовує наступні види енергії:

електроенергія;

теплоенергія;

енергія газу;

енергію води промислової.

Джерелом постачання на підприємство електроенергії є Бурштинська ТЕЦ. Передача енергії здійснюється повітряними високовольтними лініями напругою 110 кВт. З ТЕЦ напруга подається на головну розподільчу станцію, потім на понижуючі трансформатори, де напруга понижується до 10 Квт. За допомогою кабелів перетворена електроенергія подається у виробничі цехи. Частина енергії йде безпосередньо на живлення такого обладнання , як компресори, стержневі млини, дробильні агрегати, потужні насоси, димотяги та ін. Друга частина подається на трансформаторі понижуючі підстанції, які знаходяться безпосередньо в виробничих цехах, де електроенергія понижується з 10 кВт до 3,8 кВт. Потім ця енергія подається на щитові силові установки. Після цього вона використовується для живлення повітродувок, печей, сушки та іншого обладнання.

Газ підприємство отримує з загальної системи. Газ трубопроводами подається на головну розподільчу підстанцію, а потім безпосередньо у виробничі цехи.

Промислова вода зберігається в циркуляційних теплообмінниках і подається у виробничі цехи за допомогою насосів. Підживлення водооборотної системи здійснюється з Чечвенського водосховища.

Джерелом постачання тепло енергії є ВАТ "Прикарпаттеплокомун-енерго". Теплотрасами енергія подається в теплообмінники для використання у виробничих процесах.

1.3 Виробнича структура ВАТ «Залізобетон» та матеріально-технічна база

Під виробничою структурою розуміють сукупність внутрівиробничих підрозділів даного підприємства, співвідношення і взаємозв'язок між ними, тобто це побудови, розміщення склад виробничих підрозділів (цехи, дільниці, служби), форми їх побудови, розміщення виробничих зв'язків. Виробнича структура залежить від форм і методів виробничих процесів, на які можуть впливати такі чинники як характер виконуваних робіт, особливості і технологія їх виконання, масштаби виробництва.

Основне виробництво:

Цех залізобетонних виробів - характеризується широким асортиментом продукції, що використовується при будівництві об'єктів різних галузей народного господарства. Номенклатура випущеної продукції у 2004 році становила 210 найменувань.

Потужність цеху становить сьогодні 21 тис.в бетонних та залізобетонних виробів на рік.

Технологія виробництва - агрегатно-потокова.

Цех з приготування бетонної суміші є одним із головних підрозділів основного виробництва і виконує такі функції:

Розвантажування, накопичення і зберігання нормативного запасу

сировинних матеріалів: заповнювачів (пісок, щебінь, шлак), в'яжущого (цемент) та добавок.

Підігрівання заповнювачів у зимовий період.

Приготування бетонних сумішей для потреб формувальних цехів та сторонніх організацій.

До дільниці з приготування бетонної суміші входять склади заповнювачів (піску, щебеню і шлаку),в'яжучих матеріалів (цементу) і добавок з вантажоприймальними пристроями, спорудами для внутрішньо-цехового переміщення матеріалів і бетонно-змішувального відділення з необхідними технологічними обладнаннями, які розміщені в спеціальній будівлі.

Арматурний цех забезпечує арматурними сітками та каркасами цех збірного залізобетону, а за необхідності виготовляє їх для сторонніх організацій

Технологічний процес виготовлення арматурних виробів складається із таких послідовно виконуваних етапів:розвантаження,складування і зберігання арматурної сталі на складі, транспортування арматурної сталі в цех ,заготовки арматурного дроту і стержнів, виготовлення плоских арматурних сіток і каркасів, закладних деталей, просторових арматурних каркасів і транспортування готових арматурних елементів до постів армування.

Формувальні цехи виготовляють панелі перекриття шириною 1490мм та 1190мм по серії 1.141+1.

В промисловості збірного залізобетону найбільше поширення мають два основних методи організації виробництва:

- форма при виготовленні виробів переміщується по спеціалізованих постах на кожному посту виконується один або декілька взаємопов'язаних операцій, а обладнання і робітники закріпляються за постами;

- форма при виготовленні не переміщується операції в певній послідовності виконуються на одному робочому місці, а для виготовлення чергового виробу обладнання і робітники переміщуються до другого робочого місця.

Формувальні лінії відносяться до другого варіанту.

Полігони виготовляють перемички, сходові марші та площадки, балконні плити, блоки, фундаментні подушки, плити плоскі, прогони і т.д.

Допоміжне виробництво

Ремонтно-обслуговуючий цех проводить текучі та капітальні ремонти технологічного обладнання, обслуговує високовольтні підстанції, загальнозаводське електрообладнання, проводить планово-попереджувальні роботи(ППР), внутрішніх газопроводів, водопроводів, каналізації, електромереж.

В столярному цеху виготовляють прокладки та підкладки для складування готової продукції, деревообробну опалубку на нестандартні поодинокі залізобетонні вироби, при потребі виготовляють віконні і дверні блоки, балконні рами.

Матеріально-технічна база енергетичного господарства підприємства міститься в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2.- Матеріально-технічна база енергетичного господарства.

№ п\п	Назва обладнання	Кількість обладнання
1	Трансформатор ТМ-1 10/10 кВ	2
2	Трансформатор ТМ-35/10 кВ	2
3	Трансформатор ТМ-35/6 кВ	3
4	Трансформатор ТМ-1 0/0,3 8 кВ	26
5	Електродвигуни дробілок руди та стержневих млинів ДС- 140	8
6	Електродвигуни компресорів аміачної холоділки ДСКП-15Р	6
7	Електродвигуни димотягів, повітродувок ДАЗ-320	9
8	Електродвигуни насосів перекачки розчинів АМ-6	45
9	Електродвигуни мостових кранів і тельферів АДТФ	23
10	Електродвигуни привода екскаваторів в кар'єрі АМЄК- 148-8	3
11	Електродвигуни зумрових насосів ДАМ-6	8
12	Електродвигуни мішалок, розчинників, елеваторів, конвеєрів АО2, АОП, АП	65

2. Методичні основи виконання проекту

2.1 Загальна характеристика та класифікація енергоресурсів промислових підприємств

Енергетичне обслуговування - це сукупність тих технічних засобів, що забезпечують безперебійне постачання підприємства всіма видами енергії та енергоносіїв відповідно до встановлених параметрів (напруга, частота, температура води, тиск пари, газу та ін.).

Основні задачі енергетичного обслуговування:

1.Безперебійне забезпечення основного та допоміжного виробництва всіма видами енергії і енергоносіїв відповідно до специфіки підприємства.

2.Запровадження нової техніки та технології та максимальне використання потужностей енергоустановок, а також забезпечення належної пропускної здатності в енергомережах.

3.Підвищення енергоозброєності праці в усіх виробничих підрозділах підприємства.

4.Підвищення економічної ефективності роботи енергетичного господарства.

Для реалізації цих задач енергетичне господарство виконує такі основні функції:

Виробництво різних видів енергії відповідно до потреб підприємства.

Перетворення електроенергії до тих споживчих напруг, що необхідні для

окремих підрозділів підприємства.

Передача і розподіл енергії по різних підрозділах підприємства незалежно

від джерел їх отримання.

Організація електрозв'язку між підрозділами підприємства.

Організація споживання енергії і раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів.

Нагляд за дотриманням правил експлуатації енергетичного обладнання.

Специфікою організації енергетичного обслуговування промислових підприємств, що використовують різні види енергії та енергоносіїв є те, що вони використовують такі види енергоресурсів:

- електроенергія;

- енергія стиснутого газу;

- енергія стиснутого повітря;

- енергія пари;

- енергія води;

- енергія газу;

На підприємствах формується переважно такий склад енергоцехів. До них відносяться:

1.Електросиловий цех - прокатно-ремонтний цех електрообладнання та електропостачання. Займається перетворенням електроенергії до споживчих напруг (220 - 380 Вт) та розподілом електроенергії між структурними, підрозділами підприємства. До його складу входять електропідстанції.

2.Промисловий цех - цех пароводопостачання. Займається

виробництвом пари, подачею до споживачів, збиранням поверненого конденсату і розподілом вторинних теплоресурсів.

3.Цех зв'язку - слабоструменний цех.

4.Електро - механічний цех.

Паливно-енергетичні ресурси при їх використанні можна розглядати як джерело рушійної, електрофізичної та електрохімічної енергії і як предмети праці, що використовуються на непаливні (неенергетичні) потреби виробництва. Іншими словами, вони можуть виступати як сукупність всіх видів енергії, що використовується в якості енергоносіїв або предметів праці. Ця подвійність в характері використання паливно-енергетичних ресурсів є їх особливою рисою порівняно з іншими матеріальними ресурсами.

Складним є питання про енергоресурси як складової частини виробничих сил в кінцевому їх використанні. З цього приводу існують два підходи. Перший полягає в тому, що паливно-енергетичні ресурси в залежності від характеру їх використання у виробництві включаються в склад предметів праці як допоміжні матеріали. Таким чином, природне та перероблене паливо використовується в якості допоміжного матеріалу.

Другий підхід полягає у віднесенні паливно-енергетичних матеріалів кінцевого використання до виробничих сил, та грунтується на тому, що в теперішній час все більшого і більшого використання набувають технологічні процеси, в яких тепло та електроенергія використовується для безпосередньої дії на предмети праці.

Сукупність обладнання по виробітку, розподілу та використанню електроенергії та тепла, зв'язані одна з одною електричними та тепловими сітями, називається енергетичною системою.

Тривалий досвід експлуатації енергетичних систем довів доцільність з'єднання окремих енергетичних систем між собою, тому що це покращує виконання задачі резервування потужностей та підвищує загальний технічний рівень експлуатації.

Електрична енергія передається та розподіляється за допомогою ліній електропередач різних напруг. Величина напруги ліній вибирається в залежності від потужності, що передається по ним, та довжини ліній; при цьому втрати та вартість спорудження ліній повинні бути як можна меншими.

В залежності від виду первинного двигуна та способу перетворення різних видів енергії електричні станції поділяються на теплові, гідравлічні та атомні.

Теплові електростанції в свою чергу поділяються на станції з паровими турбінами, з двигунами внутрішнього згорання та газовими турбінами.

На практиці найбільшого розповсюдження набули теплові станції з паровими турбінами. Станції з двигунами внутрішнього згорання мають невелику потужність та використовуються на промислових об'єктах , що не отримують електроенергію від енергосистем, а також в якості резервного джерела живлення.

Теплові електростанції з паровими турбінами в свою чергу поділяються на:

- районні електростанції, що забезпечують споживача тільки електроенергією;

- теплоелектроцентралі, що забезпечують споживача електричною та тепловою енергією.

При розподілі навантажень між станціями енергосистеми враховується пропускна здатність ліній електропередач, наявність та розміщення окремих станцій та окремих агрегатів.

Кількість електричної енергії, що виробляється генераторами електростанцій, повинна дорівнювати електроенергії, що використовується споживачем. По скільки електричне навантаження постійно змінюється, відповідність електроенергій може не виконуватись.

Передача, розподіл та використання електричної енергії на промислових підприємствах повинна проводитись з високою економічністю та надійністю. Для забезпечення цього на всіх ступенях напруга, що використовується, максимально наближена до високої напруги споживача.

В системі цехового розподілу електроенергії широко використовуються комплексні розподільчі пристрої, комплексні підстанції та комплексні силові та освітлювальні струмопроводи . Це створює гнучку та надійну систему розподілу.

2.2 Форми організації забезпечення різними видами енергоресурсів та умови їх використання на підприємстві

В загальній сумі витрат 10-12% припадає на електроенергію, 9-9,5% - витрати на енергоносії - паливо. На практиці, в залежності від конкретних умов, способу виробництва окремих видів енергії, існують такі основні форми постачання:

1. Централізована - всі необхідні види енергії зі сторони з відповідних мереж.

Централізована форма використовується в освоєних районах. Вигідніша порівняно з децентралізованою, висока стабільність, питомі витрати на паливо таі енергію менші. Дана форма може проявлятися в таких видах:

o Підприємство отримує різні види енергії від загальної районної енергомережі, тоді всі функції пов'язані з виробництвом енергії зникають.

o Коли виробництво різних видів енергії здійснюють відомчі енергосистеми, як правило ці відомчі електростанції, теплостанції, організації в складі баз виробничого обслуговування.

Дана форма не відрізняється від наступної з точки зору ефективності, а з точки зору виконання функцій підприємство виступає як споживач.

2.Децентралізована - коли підприємства самі виробляють енергію. Децентралізована форма використовується тоді, коли в районі розміщення підприємств немає належних енергомереж.

В зв'язку з цим для виробництва електроенергії використовують пересувні електростанції, крім того, всі інші види енергетичного забезпечення підприємства виробляють самостійно. Це дає відбиток на організацію енергетичного обслуговування.

Вибираючи джерело енергетичного обслуговування треба пам'ятати, що використання пересувних електростанцій має ряд недоліків:

- відносно невелика одинична виробнича потужність;

- низька надійність в роботі;

- змінні параметри, що згубно впливають на обладнання;

- складність обслуговування;

- необхідність доставки палива для приводу;

- підвищення витрат на енергетичне обслуговування.

Така ж ситуація характерна для використання котельних установок.

3. На практиці використовується змішана форма - при якій всі стаціонарні об'єкти, цехи та інші виробничі підрозділи забезпечуються видами енергії в центральному порядку, а ті об'єкти, що знаходяться далеко, можуть мати свої джерела енергопостачання. Віддаль є критерієм при виборі форми постачання.

Для визначення оптимальної форми енергопостачання проводяться розрахунки, до яких економічні служби підприємства не мають відношення. При розрахунку форми енергетичного обслуговування визначаються:

o Загальне електрозавантаження;

o Потреба енергії на силову і освітлювальну техніку;

o Складається загальна схема електропостачання;

o Робляться висновки щодо побудови високовольтних ліній (централізована форма постачання ), чи використання власних джерел (децентралізована форма постачання).

Згідно даних наведених в Розділі 1 можна зробити висновок що форма постачання енергії на даному підприємстві є змішана.

2.3 Система показників рівня організації та ефективності енергозабезпечення підприємства

Для того, щоб прості елементи виробництва поєднались в один, стрункий діючий процес, потрібна організація виробництва, тобто, поєднання простих елементів та дільниць виробництва. Окремі елементи виробничого процесу повинні відповідати один одному за якісними та кількісними ознаками. Чим складніший та досконаліший елемент виробництва, тим більшою мірою нормальний хід виробництва залежить від правильності їх поєднання, що забезпечується організацією виробництва.

Організація виробництва являє собою сукупність форм, методів та прийомів доцільного поєднання в часі та просторі засобів виробництва, предметів праці та самої праці, що утворюють конкретну виробничу систему з метою досягнення сформованих цілей, отримання певного кінцевого результату: випуску продукції, виконання робіт, надання послуг.

Це визначення стосується однаковою мірою як основного, так і допоміжного виробництва, але найбільше практичне значення має саме для основного виробництва, оскільки воно визначає профіль діяльності підприємства, його місію.

Основне виробництво складається з окремих стадій, етапів, в кожному з яких виконується певний комплекс однорідних робіт, процесів, що забезпечують досягнення кінцевого результату, наприклад, в бурінні це процеси будівельно-монтажних робіт, буріння і кріплення свердловини, випробування свердловин. У видобувних підприємствах - це процес видобутку нафти, її збору і транспортування, комплексної підготовки, роботи з підтримання пластових тисків.

Рівень використання енергетичного господарства підприємства вимірюється як в натуральних, так і у вартісних вимірниках. Для характеристики використання енергетичного господарства використовують як загальні, так і специфічні показники. В умовах енергетичного виробництва основні фонди, перш за все їх активна частина - силові машини та обладнання - є важливим елементом, що визначає виробничу потужність енергетичного обладнання. Тому покращання їх використання тісно пов'язано з використанням виробничої потужності обладнання. Виробництво та передача енергії практично співпадає з її використанням , яке протягом доби змінюється у відповідності з режимом роботи користувача енергії. Тому виробнича потужність обладнання на відміну від виробничої потужності підприємств більшості галузей промисловості, характеризується не максимально можливим річним випуском продукції, а максимальним навантаженням, яку обладнання може нести протягом певного проміжку часу. теплобаланс енергетичний електричний

До загальних показників відносять:

Ш рівень пропорційності;

Ш рівень паралельності;

Ш рівень прямоточності;

Ш коефіцієнт безперервності;

Ш рівень ритмічності;

Ш рівень надійності.

Принцип пропорційності полягає в тому, що на всіх частинах виробничого процесу, у всій взаємопов'язаній системі машин і обладнання повинна бути однакова пропускна здатність щодо і випуску продукції чи виконання робіт (надання послуг).

Рівень пропорційності виробництва можна оцінити кількісно величиною відхилення пропускної здатності по кожному етапу, процесу або структурному підрозділу за відомою формулою середньоквадратичного відхилення:

(2.1)

де В_і - пропускна здатність (потужність) відповідного етапу, (цеху) у прийнятих одиницях;

В - обсяг виробництва за планом у прийнятих одиницях вимірювання;

m - кількість етапів робіт (цехів).

Середню пропуску здатність можна визначити наступнику укрупненим показником пропорційності:

(2.2)

Принцип паралельності передбачає одночасне, паралельне виконання окремих операцій, робіт, процесів з виготовлення продукції.

Рівень паралельності виробничого процесу (циклу) можна характеризувати за допомогою коефіцієнта паралельності, що визначається за формулами:

(2.3)

де Т_пар - тривалість виробничого циклу при паралельному виконанні робіт (паралельному русі предметів праці);

Т_цф - фактична тривалість виробничого циклу, за умов, що склалися;

m - кількість етапів робіт.

Принцип прямоточності передбачає, що оброблювані предмети (об'єкти) повинні проходити найкоротший шлях по всіх стадіях та операціях виробничого процесу. Дотримання цього принципу забезпечується розміщенням робочих місць (цехів) за ходом технологічного процесу.

Рівень прямоточності можна оцінити кількісно коефіцієнтом прямоточності, який визначається за формулою:

(2.4)

де t_тр - тривалість транспортних операцій в загальній тривалості циклу.

Принцип безперервності вимагає, щоби в процесі виготовлення продукції чи виконання робіт перерви між послідовно виконуваними технологічними операціями були зведені до мінімуму або взагалі повністю ліквідовані. Певною мірою цей принцип реалізується тільки в безперервних процесах. Такими є процеси видобутку нафти і газу, процеси їх транспортування, процеси переробки нафти і газу.

Рівень безперервності виробничого процесу та циклу характеризується коефіцієнтом безперервності, який визначається за формулою:

(2.5)

де t_тех - тривалість технологічної (основної) частини виробничого циклу.

Коефіцієнт безперервності виробничого процесу можна визначити і через час перерв за формулою:

(2,6)

де t_п - час перерв у складі виробничого циклу.

Принцип ритмічності дуже тісно пов'язаний із принципом безперервності. Він означає, що робота всіх підрозділів підприємства повинна підпорядковуватись певному ритму, тобто повторюваності.

Отже ритмічність - це регулярне повторення процесу через рівні проміжки часу. При дотриманні цього принципу за рівні проміжки часу випускається однакова кількість продукції, виконується однаковий обсяг робіт, тобто забезпечується рівномірне завантаження робочих місць та виконавців.

Рівень ритмічності можна характеризувати коефіцієнтом ритмічності. В практиці існує чимало різних підходів до визначення цього показника, але найчастіше використовується той, що враховує максимум негативних відхилень випуску продукції від заданого ріння (плану):

(2.7)

де А - щоденне відхилення недоданої продукції в прийнятих одиницях вимірювання;

t - тривалість аналізованого періоду;

В_п - плановий випуск продукції.

В окремих випадках коефіцієнт ритмічності виробництва через випуск продукції визначається за формулою:

(2.8)

де В_фт - фактичний випуск продукції за відповідні періоди, але не вищий планового показника.

Укрупнено коефіцієнт ритмічності можна визначити через час роботи підприємства (підрозділу):

(2.9)

де Д_г - кількість робочих днів місяця, протягом яких продукція випускалась згідно з графіком;

Д_р - загальна кількість робочих днів за місяць.

Принцип надійності передбачає створення таких організаційних умов функціонування та розвитку системи і процесу виробництва, за яких можливості збоїв в ході виробництва від встановленого ритму були б зовсім усунені або зведені до мінімуму з метою досягнення максимальних виробничих результатів.

Надійність - це здатність системи безвідмовно виконувати задані функції в конкретних умовах протягом певного періоду часу. В загальному вигляді надійність системи (процесу, виробу тощо) можна характеризувати коефіцієнтом надійності:

(2.10)

де Т_р - сумарний час роботи системи (конструкції) за певний період;

Т_п - сумарний час простоїв, пов'язаних з виявленням та усуненням причин відмов та відповідної профілактики, налагоджуванням тощо.

Коефіцієнт надійності організації виробничого процесу характеризує рівень кооперації різних виробничих підрозділів, злагодженість їх дій.

Рівень використання енергетичного господарства підприємства вимірюється як в натуральних, так і у вартісних вимірниках. Для характеристики використання енергетичного господарства використовують як загальні, так і специфічні показники. В умовах енергетичного виробництва основні фонди, перш за все їх активна частина - силові машини та обладнання - є важливим елементом, що визначає виробничу потужність енергетичного обладнання. Тому покращання їх використання тісно пов'язано з використанням виробничої потужності обладнання. Виробництво та передача енергії практично співпадає з її використанням , яке протягом доби змінюється у відповідності з режимом роботи користувача енергії. Тому виробнича потужність обладнання на відміну від виробничої потужності підприємств більшості галузей промисловості, характеризується не максимально можливим річним випуском продукції, а максимальним навантаженням, яку обладнання може нести протягом певного проміжку часу.

Для оцінки ефективності організаційної підготовки можна використати слідуючи систему специфічних показників, що характеризують рівень організації енергетичного обслуговування використовують наступні показники:

1.Коефіцієнт енергоозброєності праці характеризує рівень озброєності трудових процесів всіма видами енергії, а також кожним видом енергії окремо і визначається у вигляді:

К_еоп == (2.11)

Ек- кількість корисно використаної енергії;

Твп- загальна кількість часу на виконання робіт, (людино-годин, людино-днів).

2.Коефіцієнт енергоозброєності робітників характеризує величина

виробленої електропотужності, що припадає на одного робітника:

К_еор = = (2.12)

N-загальна енергетична потужність, що обслуговує виробничий процес;

Снз- чисельність робітників, що працюють у найбільшу зміну.

3.Коефіцієнт озброєності виробництва характеризує величину енергетичної потужності, що припадає на одиницю освоєних виробничих фондів і визначається за формулою:

К_еов == (2.13)

Nв- величина встановленої потужності;

Ф- вартість основних виробничих фондів;

4.Коефіцієнт корисного використання електроенергії показує рівень ефективності її використання в процесі виробництва:

К_ве == (2.14)

Ев- загальна кількість витраченої енергії в процесі виробництва. Показує величину втрат, пари оцінках роботи енергогосподарства та враховує різні форми постачання енергії.

5.Коефіцієнт централізації виробництва енергії характеризує співвідношення кількості енергії в процесі виробництва, виробленої різними енергоустановками.

К_це == (2.15)

Ец- кількість енергії, що виготовлена загальнодержавними підприємствами;

Ез- загальна кількість енергії, що вироблена всіма енергоустановками, включаючи і власні енергоустановки підприємства.

6.Коефіцієнт децентралізації постачання енергії:

К_де== (2.16)

Ед- кількість енергії, що поставляється в децентралізованому порядку;

7.Коефіцієнт використання потужності електричних установок - якісна характеристика енергоустановок, що працюють на змінному струмі. Визначається співвідношенням активної та суми активної і реактивної потужності:

К_п== (2.17)

Nа - активна потужність;

Nр - реактивна потужність.

8.Коефіцієнт енергомісткості виробництва:

К_ев== (2.18)

Сп - повна собівартість виробництва продукції;

9. Коефіцієнт енергомісткості продукції:

К_еп== (2.19)

Q- кількість виробленої продукції.

Також можна використовувати такі показники, як

собівартість виробництва одиниці енергії;

трудомісткість виробництва різного виду енергії;

тривалість міжремонтного періоду енергоустановок та ін.

Резервами поліпшення використання всіх видів енергії можуть бути такі заходи :

1. Запровадження прогресивних енергоспоживачів;

2. Запровадження прогресивних технологій;

3. Підвищення завантаження енергообладнання;

4. Використання вторинних ресурсів;

5. Раціоналізація праці, пов'язана з обслуговуванням енергоустановок;

6. Удосконалення нормування використовуваних видів ресурсів.

2.4 Методика аналізу обраної системи показників

Одним з найважливіших методів аналізу є використання рядів динаміки. За допомогою цього методу можна уникнути випадкових висновків. Для характеристики та аналізу динаміки процесу чи явища використовують показники абсолютного приросту ДХ, темпів росту t, темпів приросту Дt та середньорічні темпи росту показника. Приведемо формули, які будуть використовуватись в даному методі.

Абсолютний рівень -- абсолютний розмір членів ряду динаміки:

Y, Y₁ ,Y₂,…, Y_і-1,Y_і, Y_i+1,У_n(2.20)

Абсолютний приріст порівняно з попереднім роком -- різниця абсолютних рівнів двох сумісних періодів:

ДY_іл =Y_і-Y_і-1(2.21)

Абсолютний приріст за весь аналізований період -- різниця між даним і базисним рівнем:

ДY_іб = Y_і-Y_о. (2.22)

Для визначення ступеня покращання показників використовуються темпи росту та темпи приросту базисні та ланцюгові (%).

Темпи росту ланцюгові -- порівняння з минулим періодом, тобто відношення значень двох суміжних рівнів.

Трл = (2.23)

Темпи росту базисні -- відношення між розглядуваним і базисним рівнями:

Трб = (2.24)

Темпи приросту ланцюгові:

ДТрл=Трл_і -Трл_і-1; (2.25)

Темпи росту базові:

ДТпрб=Тпр_і -Тпр₀ (2.26)

У даному курсовому проекті буде також корисним застосування прогнозування економічних показників методом найменших квадратів. Суть цього методу наступна.

При побудові моделі роки умовно позначають через 1 і змінюють їх так, щоб сума була рівна 0. Тобто рік, який знаходиться в середині ряду позначаємо через 0; роки, що йдуть від нього в майбутнє - додатними числами; в минуле -від'ємними. Умовою оптимальності в даному методі є знаходження такої залежності У(І) при якій були б найменшими відхилення між фактичними і прогнозованими значеннями.

Розраховуємо теоретичні значення рівнів динамічного ряду по прямій і результати заносимо в таблицю. Для вибору оптимальної функції для прогнозування показника слід розрахувати суму відхилень фактичних значень від теоретичних не тільки по прямій, але і по іншій лінії: параболі, або гіперболі, і для прогнозування вибрати ту залежність яка має найменшу суму відхилень.

Після того, як усі параметри визначили, розраховуємо теоретичні значення обраного показника по параболі. Тоді - розраховуємо відхилення фактичних значень від теоретичних рівнів динамічного ряду обраного показника, і одержані результати заносять в таблицю. Визначивши, яке з відхилень менше, обираємо ту залежність для прогнозування. Для кращої наглядності, фактичні і прогнозовані значення можна зобразити графічно.

Порівняння є основним методом аналізу, який дає можливість порівняти, співставити, всесторонньо охарактеризувати показники господарської діяльності підприємства, виявити резерви та фактори покращення їх. Порівняння проводять з плановими значеннями, значеннями показника у попередні роки і т.д.

Часто в економічному аналізі використовують метод групування. Внаслідок того, що явища мають ряд суттєвих і несуттєвих ознак, то групування полягає у відокремленні найбільш типових та однорідних груп у суттєвих ознаках. Метод групування спрощує процес вивчення явища, полегшує його аналіз та підвищує точність виконання розрахунків.

Графічні методи більш наочно подають матеріал для економічного аналізу та чітко виражають тенденцію змін, взаємозв'язок факторів.

3. Аналіз ефективності енергетичного обслуговування на ВАТ "Залізобетон"

3.1 Динаміка основних техніко-економічних показників діяльності підприємства

Виробничо-господарську діяльність підприємства характеризують основні техніко-економічні показники. Для того щоб надати загальну характеристику діяльності ВАТ "Залізобетон" виконаємо аналіз основних техніко-економічних показників за період 2004-2006 рр., а саме:

- витрати на одну гривню реалізованої продукції;

обсяг товарної продукції;

продуктивність праці;

фондовіддача;

прибуток;

рентабельність

Основні техніко-економічні показники за 2004-2006 рр.

Рік/показник	Обсяг товарної продукції, тис. грн.	Витрати на 1 грн. реалізованої продукції	Прод-сть праці, тис. грн. / чол.	Прибуток тис.грн.	Фондовіддача, грн/грн.	Рентабельність,
2004	11012,0	0,73	47,47	997,2	1,11	0,12
2005	12199,4	0,67	53,96	1094,7	1,19	0,13
2006	14210,4	0,65	66,30	1274,4	1,29	0,14

Для аналізу підприємства дослідимо динаміку цих показників. Для цього розрахуємо для кожного із показників: ланцюгові та базові абсолютні прирости, ланцюгові та базові темпи росту, ланцюгові та базові темпи приросту. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства починається з аналізу результатів виробництва - обсягів випущеної продукції.

В 2005 р. порівняно з 2004 р. обсяг виробництва зріс на 10,8%. В 2006 р. порівняно з 2005 р. обсяг випуску продукції збільшився на 16,5% і становив 14210,4 тис. грн.. Загалом же за проаналізований період товарний випуск продукції зріс на 48,4%, що свідчить про розвиток підприємства. Зростання товарної продукції обумовлене зростанням попиту на продукцію, а також певними реконструкціями, які проводяться на підприємстві.

Розрахунок динаміки витрат на 1 грн. реалізованої продукції

Показники динаміки	2004	2005	2006
Фактичне значення показника, тис.грн.		0,73	0,67	0,65
Абсолютна зміна показника, тис.грн	ланц.	-	-0,06	-0,02
	баз.	-	-0,06	-0,08
Темп зростання, %	ланц.	_	92,0	97,0
	баз.	_	92,0	89,2
Темп приросту, %	ланц.	_	-8,0	-3,0
	баз.	_	-8,0	-10,8

Як бачимо з отриманих результатів розрахунків за проаналізований період витрати на 1 грн реалізованої продукції спали на 10,8%. Найменше значення даний показник мав в 2006р. і становив 0,65 грн. Спадання даного показника можна пояснити зростанням обсягів виробництва на підприємстві (зменшується частка умовно-постійних витрат), а також певними реконструкціями, які проводяться на підприємстві.

Таблиця 3.3 - Розрахунок динаміки фондовіддачі

Показники динаміки	2004	2005	2006
Фактичне значення показника, грн./грн		1,11	1,19	1,29
Абсолютна зміна показника, тис.грн	ланц.	-	0,08	0,1
	баз.	-	0,08	0,18
Темп зростання, %	ланц.	-	107,2	109,4
	баз.	-	107,2	116,9
Темп приросту, %	ланц.	-	7,2	9,1
	баз.	-	7,2	16,9

Показник коефіцієнту фондовіддачі обладнання характеризує випуск товарної продукції на середньорічну вартість основних засобів, тобто показує наскільки ефективно використовуються основні виробничі засоби на підприємстві. Даний показник як і витрати на 1 грн товарної продукції характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Як бачимо фондовіддача на підприємстві зростала з 2004 до 2006рр. Це пояснюється швидшими темпами зростання товарної продукції порівняно з темпами зростання середньорічної вартості основних фондів. В загальному за проаналізований період фондовіддача зросла на 20,4%.

Розрахунок динаміки продуктивності праці

Показники динаміки	2004	2005	2006
Фактичне значення показника, тис.грн./чол..		47,47	53,96	66,30
Абсолютна зміна показника, тис.грн/чол..	ланц.	-	6,49	12,34
	баз.	-	6,49	18,83
Темп зростання , %	ланц.	-	113,7	122,9
	баз.	-	113,7	139,7
Темп приросту, %	ланц.	-	13,7	22,9
	баз.	-	13,7	39,7

Показник продуктивності праці характеризує ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві. Даний показник показує скільки виготовленої продукції припадає на одного працюючого. При стабільній роботі підприємства зростання продуктивності праці повинен бути зумовлений впровадженням нової техніки чи технології, проведенням організаційних заходів, заміна морально та фізично застарілої техніки, що впливає на зростання обсягу виробництва. На нашому підприємстві на даний показник має вплив також зменшення кількості персоналу. За розглянутий період рівень продуктивності праці на підприємстві на 57,8%.

Розрахунок динаміки чистого прибутку

Складові динаміки	2004	2005	2006
Фактичне значення показника, тис.грн.		997,2	1094,7	1274,4
Абсолютна зміна показника, тис.грн	ланц.	-	97,5	179,7
	баз.	-	97,5	277,2
Темп зростання, %	ланц.	-	109,8	116,4
	баз.	-	109,8	127,8
Темп приросту, %	ланц.	-	9,8	16,4
	баз.	-	9,8	27,8

Чистий прибуток, це ще один показник який свідчить про успішну чи не успішну діяльність підприємства. Чітку тенденцію до зростання протягом всього проаналізованого періоду даного показника можна пояснити зростанням обсягів виробництва, а також зменшенням витрат на одиницю реалізованої продукції. За три роки цей показник зріс на 54,7%.

Даний показник є узагальнюючим при аналізі виробництва продукції на підприємстві. Позитивні зміни прибутку підприємства та витрат на одиницю продукції, аналогічно відбились і на рентабельності продукції. Так рентабельність товарної продукції зростає протягом всього досліджуваного періоду: 2005 році на 7,8%, в 2006 - на 11%. порівнюючи з базисним 2004 роком.

В загальному аналіз основних техніко-економічних показників підприємства дозволяє зробити висновок про ефективність діяльності підприємства.

Рис.3.1 - Динаміка ОТЕП діяльності ВАТ «Залізобетон» за 2004-2006 роки.

3.2 Аналіз енергобалансу по окремих видах використовуваних енергоресурсів

Для ведення нормальної господарської діяльності в сфері використання енергоресурсів на багатьох підприємствах в кінці кожного року складається певна звітність про надходженню і використанню енергоресурсів, яка представлена у вигляді балансу, що значно полегшує аналіз енергетичного господарства.

Для даного підприємства проведемо аналіз балансу електро- і теплоенергії.

Баланс електроенергії ВАТ "Залізобетон" за 2004-2006 рр.

Показник	Роки
	2004	2005	2006
	тис. кВт-год	%	тис. кВт-год	%	тис. кВт-год	%
Надходження енергії:
ВЕО "Прикарпаттяобленерго"	17095	100,00	17525	100,00	16194	100,00
Всього:	17095	100,00	17525	100,00	16194	100,00
Витрати енергії:
Спожито всього:	16814	83,83	17203	90,97	15996	91,00
в т.ч.
електроапарати для технологічних процесів	330	1,93	330	1,88	230	1,42
електродвигунами	14000	81,90	15613	89,09	14506	89,58
втрати у заводських мережах	484	2,83	260,	1,48	160	0,99
відпущено на сторону	281	1,64	322	1,84	198	1,22
Всього:	17095	85,47	17525	92,81	16194	93,21

Як видно з даних енергобалансу основним і єдиним постачальником електроенергії до ВАТ "Залізобетон" є ВЕО "Прикарпаттяобленерго". Надходження електроенергії по даному підприємству має тенденцію до зменшення.

Так, в порівнянні з базисним роком воно зменшилось на 2040,2 тис. кВт-год. Відповідно зменшилась витратна частина енергобалансу, адже ми можемо витрачати лише те, що маємо. Споживання електроенергії йде в основному на електродвигуни і на освітлення виробничих приміщень.

Споживання електроенергії для технологічних процесів має тенденцію до незначного зростання в 2005 р. на 2,9%, а в 2006р. - до спаду на 2,8% порівняно з базисним роком. Таке незначне згортання зумовлене тимчасовою зупинкою деяких технологічних процесів.

Простої, які відбулися в виробництві, зумовили зменшення використання електроенергії в виробничих приміщеннях, так вже в 2006р. воно зменшилось на 1,5%. Негативним показником є зростання втрат енергії у заводських сітках, трансформаторних підстанціях, перетворювачах з 4,4% вони зросли до 9,7%. За рахунок зменшення надходження енергії відбувається і зменшення відпуску її на сторону, так в 2006 р. його взагалі не було.

Взагалі, можна констатувати, що система забезпечення підприємства електроенергією є централізованою, тому даний фактор має вирішальний вплив на нормальну та безперебійну роботу енергогосподарства даного підприємства.

Баланс теплоенергії ВАТ "Залізобетон" за 2004-2006 рр.

Показник	Роки
	2004	2005	2006
Надходження енергії:	Гкал	%	Гкал	%	Гкал	%
Виробництво в парових котлах	24497,4	100,0	24619,5	100,0	24163,1	100,0
Всього:	24497,4	100,0	24619,5	100,0	24163,1	100,0
Витрати енергії:
Спожито всього:	20498,6	83,7	20272,2	90,3	19879,3	82,3
Відпущено стороннім особам	2949,0	12,0	3674,5	6,7	3007,0	12,4
Втрати енергії	1049,8	4,3	672,8	3,0	1276,7	5,3
Всього:	24497,4	100,0	24619,5	100,0	24163,1	100,0

Проведемо короткий аналіз теплобалансу за три останні роки. Як видно з вихідних даних теплобалансу, надходження теплоенергії відбувається лише за рахунок власного виробництва, тобто виробництва в парових котлах. Виробництво теплоенергії незначно коливається по роках, наявність відхилень пояснюється насамперед змінами потреб у даному виді ресурсу Не зважаючи на те, використання даного ресурсу зменшилось, виробничі і власні потреби в 2005р. зросли відповідно на 4% і 3,4%. Це відбувається за рахунок значного зменшення втрат, що зумовлене збільшенням потужності виробництва, рівномірністю завантаження роб...