4. Лікування гострого післяпологового пієлонефриту при легкому перебігу захворювання полягає в проведенні комплексної терапії, не є потрібним проведення коригуючої імунотерапії. Патогенетично обґрунтованою терапією гострого післяпологового пієлонефриту при середньотяжкому перебігу захворювання є застосування імуномодулюючої терапії з використанням спіруліни. При тяжкому перебігу гострого післяпологового пієлонефриту, поряд з використанням імуномодуляторів, з метою боротьби з ендотоксемією, показане застосування безперервного мембранного плазмаферезу.

5. Використання модифікованої терапії дозволяє скоротити тривалість перебування на ліжку при середньотяжкому перебігу захворювання з 12,02±2,64 до 6,82±1,92 доби, а кількість рецидивів протягом року - з 17,6% до 5,9%. При тяжкому перебігу гострого післяпологового пієлонефриту тривалість перебування на ліжку скорочується з 21,32±3,64 до 14,34±2,08 доби, а кількість рецидивів захворювання протягом першого року - з 15,4% до 7,1%.

6. В результаті статистичного аналізу ступеня впливу прогностичних ознак на розвиток післяпологового пієлонефриту виявлені 14 факторів, які мають статистично значимий вплив на збільшення ризику розвитку післяпологового пієлонефриту. Кожен з них має відповідну бальну характеристику (прогностичний коефіцієнт). Встановлена статистично достовірна розбіжність суми балів прогностичних коефіцієнтів між групами з високим і низьким ризиком розвитку пієлонефриту. При сумі балів від 5,66 до 6,49 має місце сумнівна імовірність розвитку гострого післяпологового пієлонефриту. При сумі балів від 6,50 до 7,74 має місце середня імовірність, а при сумі балів вище 7,41 - висока імовірність розвитку захворювання.

7. Профілактичні заходи у вагітних, з високою імовірністю розвитку післяпологового пієлонефриту, треба проводити відповідно факторам ризику, що були виявлені під час обстеження, і включають: диспансерне спостереження, відновлення біоценозу піхви, санацію вогнищ інфекції, дренування, за показаннями, верхніх сечовивідних шляхів. Проведення таких заходів дозволяє у 3,46 рази скоротити захворюваність на гострий пієлонефрит у післяпологовому періоді.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При проведенні терапії гострого пієлонефриту у породілей треба враховувати важкість перебігу захворювання, яка проявляється характерними клініко-лабораторніми ознаками: наявністю гіпертермії, ознобу і лихоманки, інтенсивністю больового синдрома, гіперлейкоцитозом, зсувом у лейкоцитарній формулі, підвищенням рівню молекул середньої маси, зростанням лейкоцитарного індексу інтоксикації.

2. При середньоважкому і важкому перебігу гострого післяродового пієлонефриту необхідно проведення комплексної терапії в тому числі з використанням імуномодулятора: препарата спіруліни. При високому рівні ендотоксемії лікування гострого післяпологового пієлонефриту повинно включати екстракорпоральну детоксикацій ну терапію: безперервний мембранний плазмаферез.

3. Всі вагітні потребують ретельного обстеження з метою виявлення можливих факторів ризику розвитку гострого пієлонефриту у післяпологовому періоді. При виявленні таких факторів необхідно проведення профілактичних заходів, що полягають в усуненні таких факторів.

ПЕРЕЛІК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ткаченко Ю. В. Гєєв Вплив безперервного мембранного плазмаферезу на імуногемостазіологічні показники породіль з гестаційним пієлонефритом // Урологія 1999.- №4.- С.25 - 28.

Здобувачу належить організація дослідження, статистична обробка та аналіз результатів, підготовка статті до друку.

2. Ткаченко Особливості клінічного перебігу гострого та хронічного гестаційного пієлонефриту // Український мед. альманах 1999.- №4.- С.144 - 146.

3. Ткаченко Некоторые этиологические факторы оазвития гестационного пиелонефрита // Вісник проблем біології і медицини 1999.-№7.- С.11 - 15.

4. Ткаченко С.В., Ю. В. Гєєв, В. К. Чайка Особливості мікробіоценозу у породіль з пієлонефритом // Урологія 2000; 1: 44 - 47.

Здобувачу належить організація дослідження, статистична обробка та аналіз результатів, підготовка статті до друку.

5. Ткаченко С.В. Факторы риска возникновения гестационного пиелонефрита // Український мед. альманах 2000.- Т.3.- №4: С.201 - 203.

6. Серняк Ю.П., Ткаченко С.В., Фуксзон О.С. Клініко-лабораторні особливості перебігу гострого пієлонефриту у породілей // Урологія.- 2004.-Т.8.- №4.- С. 24-30.

Здобувачу належить організація дослідження, статистична обробка та аналіз результатів, підготовка статті до друку.

7. Чайка В.К., Ткаченко С.В., Яковлева Э.Б. и др. Способ комплексного лечения острого пиелонефрита родильниц // Патент на изоьретение RU № 2183464 С2 выдан 20.06.2002.

Здобувачу належить організація дослідження, статистична обробка та аналіз результатів, підготовка статті до друку.

АНОТАЦІЯ

Ткаченко С.В. Диференційований підхід до лікування і профілактики гострого післяпологового пієлонефриту . - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.06 - урологія - ДУ „Інститут урології АМН України”, Київ, 2008.

Дисертація присвячена питанням діагностики, патогенетичного лікування і профілактики гострого післяпологового пієлонефриту. Робота ґрунтується на даних обстеження і лікування 160 жінок із гострим післяпологовим пієлонефритом і 92 вагітних із групи ризику розвитку захворювання. На підставі даних обстеження були встановлені клініко-лабораторні особливості перебігу гострого післяпологового пієлонефриту. Була запропонована диференційована терапія залежно від важкості перебігу захворювання, що включала використання спіруліни, безперервного мембранного плазмаферезу.

На підставі математичного аналізу ознак захворювання було виявлено 14 найбільш вірогідних факторів ризику. За допомогою системи прогнозування ризику захворювання, що було запропоновано, виявлені 92 вагітні з різними ступенями ризику захворювання у післяпологовому періоді. У наведених пацієнток проведен комплекс профілактичних заходів, який дозволив запобігти розвиток захворювання після пологів.

Ключові слова: вагітні, породіллі, післяпологовий пієлонефрит, прогнозування ризику захворювання.

АННОТАЦИЯ

Ткаченко С.В. Дифференцированный подход к лечению и профилактике острого послеродового пиелонефрита.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.06 - урология - ГУ “Институт урологии АМН Украины”, Киев, 2008.

Работа основывается на результатах обследования, анализа непосредственных и отдаленных результатах лечения 252 беременных и родильниц, находившихся на лечении 1999-2006гг. Из них 160 женщин, перенесших острый послеродовый пиелонефрит, 92 беременные с различными степенями вероятности развития острого послеродового пиелонефрита, что позволило провести разработанный нами комплекс профилактических мероприятий в зависимости от прогнозируемой тяжести заболевания.

По характеру течения заболевания у 72(45,1%) пациенток имело место легкое течение острого послеродового пиелонефрита. Острый послеродовый пиелонефрит средней степени тяжести имел место у 40(25,0%) родильниц. Тяжелое течение острого послеродового пиелонефрита отмечено у 48(30,0%) больных. Из них односторонняя локализация процесса имела место только у 7(14,6%) родильниц. У подавляющего большинства: 41(85,%) отмечено двустороннее поражение почек. У 4(8,3%) больных имел место абсцесс почки.

Нами проведено исследование микробного спектра при остром послеродовом пиелонефрите. У 160 пациенток выделен 251 штамм различных микроорганизмов, причем стерильными посевы оказались только у 6(3,8%) пациенток с легким течением острого послеродового пиелонефрита.

Показатели клеточного и гуморального иммунитета изучены у 160 родильниц на фоне острого послеродового пиелонефрита, при этом данные исследований клеточного и гуморального иммунитета у пациенток с острым послеродовым пиелонефритом свидетельствуют, что данная группа показателей имела особенности в группах с различной тяжестью течения заболевания.

C учетом нарушений клеточного и гуморального звеньев иммунитета у пациенток со среднетяжелой и тяжелой формами течения острого послеродового пиелонефрита, нами предложена методика комплексного лечения заболевания с использованием иммуномодулирующей терапии. Помимо этого при выраженных явлениях синдрома эндогенной недостаточности при тяжелом течении заболевания данная терапия дополнена проведением непрерывного мембранного плазмафереза.

Основа иммуномодулирующего лечения при остром послеродовом пиелонефрите заключалась в том, что на фоне “стандартной” комплесной терапии, включавшей антибактериальную, диуретическую, десенсибилизирующую, и дезинтоксикационную терапию, дополнительно проводили иммуномодулирующую терапию с помощью препарата спирулины. Помимо этого прием препарата спирулины для профилактики рецидивов заболевания проводили в течение 4-6 месяцев с перерывами в 10 дней после каждых 20 дней приема.

С целью поиска возможных путей профилактики послеродового пиелонефрита нами проведен статистический анализ степени риска развития осложнения в зависимости от различных клинико-лабораторных признаков.

Нами изучены 87 разнообразных клинико-анамнестических и лабораторных признаков в основной и контрольной группах больных. Выявлены 14 факторов, имеющих статистически значимое влияние на увеличение риска развития послеродового пиелонефрита. Была вычислена количественная (бальная) характеристика каждого из этих факторов, имевшая конкретное числовое значение (весовой коэффициент). Используя вышеописанную схему описания прогностических признаков, нами проведена количественная оценка степени риска развития послеродового пиелонефрита. При наличии у беременной суммы баллов равной 9,81 (10,44-0,63) мы считали, что риск развития острого послеродового пиелонефрита равен 100%. При наличии у беременной суммы баллов прогностических коэффициентов, равнявшейся 5,66 (5,21±0,45) считали, что риск развития острого послеродового пиелонефрита равняется 0%.

Проведение анализа обменных карт позволило выявить 92 беременных, наблюдавшихся в женской консультации Центра Охраны Материнства и Детства г. Донецка в 2001 - 2003 гг., с различными степенями риска развития острого послеродового пиелонефрита.

На основании выявленной степени риска развития заболевания нами проведен комплекс дифференцированной профилактики заболеваемости острым пиелонефритом в послеродовом периоде.

Ключевые слова: беременные, роженицы, послеродовый пиелонефрит, прогнозирование риска развития заболевания.

ANNOTATION

Tkachenko S.V. Differentiated approach to the treatment and prophylaxis of the acute puerperal pyelonephritis. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in medicine by speciality 14.01.06 - Urology. - Institute of Urology AMS of Ukraine, Kyiv, 2008.

The dissertation is devoted to the diagnostics, pathogenetic treatment and prophylaxis of the acute puerperal pyelonephritis. The work is based upon the data obtained in the course of examination and treatment of 160 women with acute puerperal pyelonephritis and 92 pregnant women from the high risk group of the disease development. On the basis of examination data there were detected clinicoimmunological characteristics of the clinical course of different acute puerperal pyelonephritis forms. It was proposed to apply differentiated therapy, which involved the application of immunomodulators, immunocorrectors and detoxicatoion therapy.

Reasoning from mathematical analysis of the disease symptoms, there were detected 14 most probable factors of the disease risk. On the basis of the proposed system of the disease risk forecasting there were detected 92 pregnant women with a high risk of pyelonephritis development in the puerperal period. The complex of preventive measures was applied to the patients, which helped to prevent the disease development in the puerperal period.

Key words: pregnant women, parturient women, puerperal Я, disease development risk forecasting.

Размещено на Allbest.ru