Енергозбереження в сучасній Україні

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Енергозбереження в сучасній Україні

1. ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ - ПРІОРІТЕТНИЙ НАПРЯМОК ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

енергозбереження транспортний паливо

З огляду на важливість проблеми заощадження енергії в глобальному масштабі, практично у всіх країнах проводяться різні заходи, покликані зменшити кількість споживаної енергії як у промислової, так і в соціальної сферах. У багатьох країнах світу прийняті національні програми по енергозбереженню. Така програма розроблена й у нашій країні.

Приведемо умовні позначки, що зустрічаються в статті:

ГТУ - газотурбінна установка;

КДПЕ - Комплексна державна програма енергозбереження України;

ККВ - коефiцiєнт корисного використання енергії;

НЕП - Національна енергетична програма;

НПДЕ - нетрадицiйнi та поновлювані джерела енергії;

ПГУ - парогазова установка;

ПЕК - паливно-енергетичний комплекс;

ПЕР - паливно-енергетичні ресурси;

СЕ - силова електроніка.

1.1 Комплексна державна програма енергозбереження України

Основою проведення енергозберігаючої політики в нашій державi є КДПЕ України. Виходячи з iснуючого стану енергозабезпечення та рiвня ефективностi використання ПЕР в Українi у квiтнi 1995 р. Президент та Кабiнет Мiнiстрiв України прийняли рiшення про заходи щодо розробки Комплексної державної програми енергозбереження України. Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 15 листопада № 911 Держкоменергозбереження України разом з Мiнекономiки України було доручено розробити таку програму. КДПЕ була схвалена Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України №148 вiд 5 лютого 1997 р.

Мета КДПЕ України - на основi аналiзу iснуючого стану та прогнозiв розвитку економiки розробити основнi напрямки державної полiтики енергозбереження, що передбачало створення нормативно-правової бази енергозбереження, формування сприятливого економiчного середовища, створення цiлiсної та ефективної системи державного управлiння енергозбереженням. Стратегiчною метою Програми є виведення України з енергетичної та економiчної кризи i вихiд на рiвень передових країн в енергоспоживаннi.

Головними завданнями КДПЕ є визначення загального iснуючого та перспективного потенцiалу енергозбереження, розробка основних напрямкiв його реалiзацiї у матерiальному виробництвi та сферi послуг, створення програми першочергових та перспективних заходiв i завдань з пiдвищення енергоефективностi та освоєння практичного потенцiалу енергозбереження. Програма призначена для практичного використання на пiдприємствах та в органiзацiях, на мiсцевому, галузевому та державному рiвнях; вона мiстить конкретнi, найважливiшi енергозберiгаючi заходи, якi при їх реалiзацiї даватимуть значний енергозберiгаючий та економiчний ефект.

Представленi у програмi розробки зi створення системи державного управлiння енергозбереженням, його нормативно-правової бази з формування економiчного середовища, сприятливого для пiдвищення ефективного використання ПЕР, фактично створили пiдгрунтя та сформували основи економiчних механiзмiв у сферi енергозбереження. Розробки виконанi таким чином, що на їх основi можуть бути створенi та сформульованi серiї вiдповiдних законiв та пiдзаконних актiв, у тому числi й такi, якi необхiднi для реалiзацiї та функцiонування Закону України "Про енергозбереження". КДПЕ також заклала основи освiти, навчання та пiдготовки кадрiв з енергозбереження, популяризацiї знань у цiй областi.

Програма розроблена на перiод до 2010 р. з урахуванням Програми дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв України на 1995-1996 рр., головних положень та на основних засадах, прийнятих у НЕП України, "Глобальнiй стратегiї енергозбереження для України", "Програмi структурної перебудови економiки України", "Державнiй програмi розвитку гiрничо-металургiйного комплексу України", Нацiональнiй програмi "Нафта i газ України до 2010 р.", програмах розвитку галузей промисловостi, iнших секторiв економiки та соцiальної сфери, а також Концептуального варiанту комплексної програми енергозбереження. КДПЕ узагальнює та об'єднує галузевi програми i розробки з пiдвищення енергоефективностi та енергозбереження; вiдносно галузевих програм енергозбереження вона є програмою верхнього рiвня.

Програма здiйснюватиметься в три етапи. Перший проходив з 1997 р. В цей перiод особлива увага придiлялася припиненню невиправданого споживання палива та енергiї, забезпеченню впровадження в життя некапiталоємних енергозберiгаючих заходiв. Це дало можливiсть зменшити на 10-15% витрати ПЕР i вiдповiдно зберегти понад 200 млн. дол. США.

Другий етап (1998-2000 рр.) пов'язаний з впровадженням заходiв з пiдвищення енергоефективностi iснуючого технiчного та технологiчного потенцiалу, що дозволить зберегти ще 15-25% вiд необхiдного обсягу ПЕР та близько 300 млн. дол. США.

Третiй етап, який завершиться в 2010 р., обумовлений структурною перебудовою економiки України, що дозволить зменшити потреби в ПЕР до 30%, стабiлiзувати їх споживання та досягти оптимального рiвня само-енергозабезпечення. Валютнi витрати зменшуватимуться на 4,7 млрд. дол. США.

У перiод до 2000 р. в усiх галузях планується проведення енергозберiгаючих заходiв, якi у сукупностi в 2000 р. дадуть економiю 35,9 млн. т у.п., у 2005 р. можлива економiя ПЕР становитиме 68,7 млн. т у.п. На рiвнi 2010 р. практично може бути заощаджено 108,8 млн. т у.п.

Оцiнка загальних потреб у ПЕР на 2010 р. становитиме 320-330 млн. т у.п. проти фактично використаних у 1995 р. 226,3 млн. т у.п., тобто прирiст становитиме 42-46%. Однак ця потреба становитиме лише 91-93% вiд максимального рiвня споживання, який було досягнуто у 1990 р.

Найбiльшу питому вагу в структурi потенцiалу енергозбереження має промисловiсть - 58-59%, за нею йдуть ПЕК - 19-20%, комунально-побутове господарство - 11-12%, транспорт - 7-7,7%, сiльське господарство - 3-3,5%.

Iнвестицiї, необхiднi для реалiзацiї потенцiалу енергозбереження до 2010 р., складатимуть близько 6 млрд. дол. США.

На першому етапi КДПЕ України впроваджувалися технологiї, якi швидко окупалися та не потребували значних iнвестицiй. До таких технологiй можна вiднести: iндивiдуальне (децентралiзоване) опалення будiвель, використання тиску пари для виробництва електроенергiї у великих опалювальних та промислових котельнях, променеве (радiацiйне) опалення примiщень, децентралiзоване виробництво електричної та теплової енергiї iз застосуванням газодизель- або газотурбогенераторiв, замiна електронагрiвання газовим тощо.

Другий етап КДПЕ України передбачає впровадження, зокрема, таких технологiй: пiдвищення температури дуття в доменних печах, використання непрямого радiацiйного нагрiвання металу в металургiйному виробництвi та машинобудуваннi, застосування регенеративних пальникiв, використання перепаду тиску в газопроводах для виробництва електроенергiї, зрiдженого природного газу та виробництва холоду, теплову iзоляцiю будiвель, переведення технологiї мокрого способу одержання клiнкеру на сухий, використання теплоти вихiдних газiв на пiдiгрiв та сушку сировини, виробництво цегли з пiдвищеною пустотнiстю, використання вiдходiв вуглезбагачення та золошлакових вiдходiв, впровадження пристроїв СЕ та економiчних освiтлювальних приладiв, систем облiку та регулювання, НПДЕ та iнших.

Протягом другого та третього етапiв КДПЕ України впроваджуватимуться сухе гасiння коксу, вдування вугiльного пилу в доменнi печi для замiщення коксу та природного газу, замiна мартенiвського виробництва сталi конверторним та утилiзацiя теплоти конверторних газiв, впровадження установок безперервного розливу сталi, надбудова котлiв електростанцiй ГТУ, використання пари надкритичних параметрiв, створення вiтчизняних ПГУ з ККВ 52% та вище, реконструкцiя енергоємних установок з виробництва амiаку, карбамiду та метанолу, впровадження вторинних методiв видобутку нафти та газу, поглиблення ступеню переробки нафти за рахунок впровадження вторинних процесiв, використання гiдротермальних джерел енергiї та iнших.

Ця програма базується на розробцi та впровадженнi галузевих i регiональних програм енергозбереження. Зокрема, слiд вiдзначити "Програму поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами облiку та регулювання споживання води i теплової енергiї на 1996-2000 роки" (затверджена Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 27 листопада 1995 р. № 947), "Комплексну програму енергозбереження м. Києва", програму заходiв енергозбереження Львiвської обласної держадмiнiстрацii, програму "Тепло" з впровадження мiнiкотелень (систем автономного теплопостачання) у м. Луганську тощо.

Враховуючи, що функцiонування та розвиток нацiональної економiки на перiод розробки програми проходить в умовах великої невизначеностi у галузях матерiального виробництва та у соцiальнiй сферi стосовно форм власностi, нормативно-правової бази, органiзацiї виробництва та трудової дiяльностi, зовнiшньоекономiчних зв'язкiв, податкового законодавства, для прогнозування розвитку економiки, енергетики та енергоефективностi була використана методика сценарiйного прогнозування.

Згiдно з КДПЕ України, на рiвнi 2010 р. при споживаннi первинних ПЕР у обсязi 326,1 млн. т у. п. обсяг їх iмпорту планується у розмiрi 113,6 млн. т у.п., або 34,8% вiд обсягу споживання. Забезпеченiсть нацiональної економiки України власними ПЕР за перiод 1995-2010 рр. зростатиме з 47 до 65,2%, або в 1,387 рази. Розрахунки показали, що пiдвищення на 38% самозабезпеченостi економiки України первинними ПЕР здiйснюватиметься таким чином: енергозбереження - 55%, збiльшення обсягiв виробництва паливних ресурсiв та використання НПДЕ - 45%.

На завершення параграфу зазначимо, що КДПЕ України вмiщує комплекс практичних заходiв щодо пiдвищення енергоефективностi, який охоплює всi галузi економiки та соцiальну сферу. Загальний обсяг економiї ПЕР за програмою практичних заходiв (108,8 млн. т у. п.) становить близько двох третин iснуючого загального потенцiалу енергозбереження (145-170 млн. т у. п.). Це свiдчить про те, що в результатi реалiзацiї Програми має докорiнно пiдвищитись енергоефективнiсть нацiональної економiки.

За рахунок зменшення обсягiв спалювання органiчного палива викиди шкiдливих газiв зменшаться по окислах сiрки на 1,17 млн. т, по окислах азоту - на 338 тис. т, по тепличних газах - на 130 млн. т.

Екологiчний ефект вiд виконання завдань КДПЕ має виключно важливе значення з точки зору значного пом'якшення екологiчно небезпечної ситуацiї в окремих промислових районах нашої держави.

Якщо у 1990 р. рiвень ефективностi в економiцi України, оцiнений по сукупностi питомих витрат палива та енергiї в основних виробничих процесах, був удвiчi нижчим вiд рiвня енергоефективностi промислово розвинутих країн Захiдної Європи, то в 2010 р. рiзниця мiж ними становитиме тiльки 15-20%. i хоч за межами 2010 р. темпи пiдвищення енергоефективностi помiтно знизяться, при нормальних економiчних та полiтичних умовах українська економiка зможе досягти захiдного рiвня енергоефективностi у 2014-2016 рр.

Реалiзацiя КДПЕ України потребує створення системи супроводження програми, зокрема постiйної iнформацiйно-аналiтичної пiдтримки. Така система повинна вiдслiдковувати та коригувати виконання проектiв програми згiдно зi змiнами у законодавствi України та її нормативної бази, уточненням умов розвитку економiки та енергопостачання, змiнами кон'юнктури свiтового та внутрiшнього ринкiв, екологiчними обмеженнями та вимогами, науково-технiчним прогресом.

1.2 Енергозберігаючі матеріали та конструкції

Матерiали та конструкцiї, якi використовуються в енергозбереженнi, розподiляються на двi групи:

1. матерiали та конструкцiї для створення власне енергозберiгаючих технiки та технологiй;

2. матерiали та конструкцiї для утеплення будинкiв i споруд.

Вимоги до характеристик складових першої групи обумовлюються сферою їх використання, режимами роботи вiдповiдної технiки та технологiй. Так, до цих матерiалiв можуть висуватися вимоги ефективного теплообмiну чи теплоiзоляцiї, електропровiдностi чи електроiзоляцiї, жаростiйкостi та корозiєстiйкостi. Конструкцiї можуть виконувати функцiональне призначення як ємностей, несучих конструкцiй тощо.

У 1989 р. вiдбулася справжня революцiя при прокладаннi водопровiдно-каналiзацiйних мереж - з'явилось багато систем з синтетичних матерiалiв. Першу мережу з полiхлорвiнiлу (ПХВ) у Нiмеччинi вироблено в 1938 р., i вона успiшно експлуатується й зараз. Труби з ПХВ мають такi переваги: низький коефiцiєнт теплопровiдностi, вiдсутнiсть корозiйних процесiв, зменшення гiдравлiчних опорiв потоку, фiзiологiчну нейтральнiсть та значну хiмiчну стiйкiсть, стiйкiсть на вплив блукаючих струмiв, гасiння рiзних типiв коливань, невелику вагу, гарантований термiн експлуатацiї (до 50 рокiв). Недолiками труб з ПХВ є невелика стiйкiсть до дiї ультрафiолету, невелика вогнестiйкiсть та механiчна мiцнiсть, великий коефiцiєнт теплового розширення, зменшення мiцностi на удари при мiнусових температурах.

Iснуючi способи теплової iзоляцiї повиннi забезпечувати вирiвнювання температурних нерiвномiрностей в елементах обладнання, зменшувати зростання термостомлених напруг у стiнках, збiльшувати ресурс роботи енергоблокiв та пiдвищувати їх маневровi характеристики.

Нижче подана порiвняльна таблиця товщини шару рiзних термоiзоляцiйних матерiалiв, що забезпечують однаковий ступiнь термоiзоляцiї:

Бiльша половина резерву енергозбереження в житловому фондi (52,3%) пов'язана з тепловою iзоляцiєю загороджувальних конструкцiй житлових будинкiв. Зараз втрати теплової енергiї через стiни в середньому становлять 21,6%, через вiкна - 26,6%. Впровадження у комунальнiй теплоенергетицi труб у пiнополiуретановiй iзоляцiї дозволить заощадити при транспортуваннi до 18 млн. Гкал тепла, що еквiвалентно 3 млн.т у.п.

Бiльш детально зупинимося на характеристицi матерiалiв та конструкцiй, якi за функцiональним призначенням можна об'єднати в групу, призначену для створення "теплого будинку" ("термобудинку"). Слiд зазначити, що щорiчнi втрати тепла в будiвлях житлового та державного секторiв складають до 10 млн. ккал. Втрати тепла в будiвлях Пiвнiчної Європи - у 2-4 рази меншi.

Введенi в Українi новi нормативи теплової iзоляцiї стiн, що в 2-2,5 рази перевищують попереднi, вимагають значного зменшення теплових втрат. Так, згiдно з нормативами (термiчний опiр зовнiшнiх стiн не менше 2,2 м2 °С/Вт) стiни з монолiтної цегляної кладки для пiвнiчних районiв України повиннi зводитися товщиною близько 150 см, а товщина одношарових панелей повинна бути близько 65 см. Звичайно, на практицi це виконати неможливо, тому єдиним способом утеплення стiн повинно стати використання шару з ефективного утеплювача.

Пiдвищення теплозахисних властивостей огороджуючих конструкцiй будiвель є одним iз основних напрямкiв енергозбереження. Ця проблема повинна вирiшуватися комплексно - шляхом впровадження сучасних технiчних та конструктивних рiшень теплозахисту будiвель пiд час будiвництва чи ремонту, впровадженням енергозберiгаючого децентралiзованого теплопостачання та локального комбiнованого виробництва теплової i електричної енергiї. Важливим є запуск у виробництво будiвельних панелей з вищою теплостiйкiстю. В даний час запроектована теплоiзоляцiйна спроможнiсть панелей, що виробляються на будiвельних комбiнатах України, складає до 1,40 м2 °С/Вт, що в 3-3,5 рази нижче порiвняно з подiбними захiдними панелями. Налагодження виробництва та використання нових будiвель з вищою теплоiзоляцiєю дає можливiсть зменшити потреби тепла на 30-40%. Важливим при цьому є випуск утеплюючих матерiалiв.

Згiдно з дiючими в Українi нормами, у теплий перiод року температура в примiщеннi не повинна пiднiматися вище 20-25 °С при вiдноснiй вологостi 60-30% та швидкостi руху повiтря 0,3 м/с; у холодний та перехiдний перiоди року температура в примiщеннi не повинна опускатись нижче 18 °С (нормованi значення - 20-22 °С) при вологостi 45-30% та швидкостi руху повiтря 0,2 м/с.

Тому до утеплюючих матерiалiв та конструкцiй висуваються такі вимоги:

1. низька теплопровiднiсть;

2. стiйкiсть до коливань температур при експлуатацiї;

3. однорiднiсть властивостей;

4. оптимальна густина;

5. низький рiвень загорання та вибухобезпечнiсть;

6. мiцнiсть при транспортуваннi та монтажу;

7. волого- та водостiйкiсть;

8. стiйкiсть до впливу бiологiчних факторiв;

9. хiмiчна стiйкiсть;

10. нешкiдливiсть для людини.

Перспективним матерiалом для панелебудування є неавтоклавнi нiздрюватi бетони. Нiздрюватi матерiали, де 70-80% об'єму складає повiтря, є найбiльш ефективними серед вiдомих типiв бетону з точки зору теплоiзоляцiї, а також рацiональними у витратах матерiалiв на одиницю маси. Серед матерiалiв такої структури особливе мiсце займає неавтоклавний теплоiзоляцiйний пiнобетон. Його характеристики:

· легкiсть отримання заданої мiцностi на стискання;

· висока тепло- та звукоiзоляцiя;

· низьке водопоглинання;

· висока морозо- та пожежостiйкiсть;

· екологiчна чистота.

Основним компонентом неавтоклавного пiнобетону є портландцемент та пiноутворювач СДО. Ефективними засипними утеплювачами є кремнезит та кремнепор. Плита товщиною 5 см iз пористого бетону рiвноцiнна за теплоiзляцiйними властивостями 15 см цегляної стiни чи 30 см бетону.

До теплоiзоляцiйних матерiалiв належать пiнополiстирол, пiнополiуретан, скловолокно, мiнеральна вата. Так, 25 см пiнополiстиролу за своїми тепловими властивостями еквiвалентнi понад 125 см цегляної стiни.

Сама теплоiзоляцiя повинна проводитися як ззовнi будинку, так i в серединi його.

Вiдома технологiя створення "теплого будинку" за рахунок пiно-полiстирольних блокiв. З цих блокiв спочатку формується стiнова конструкцiя, що являє собою опалубку. Потiм у середину порожнiх пiнополiстирольних блокiв заливається бетон. Це дозволяє перетворити будинок у монолiтну гратчасту конструкцiю з теплоiзолюючим прошарком як ззовнi, так i зсередини. Зовнiшнiй шар теплоiзоляцiї не дозволяє бетону переохолоджуватися у холоднi пори року. Внутрiшня iзоляцiя запобiгає непродуктивним витратам теплоти на нагрiвання масивних бетонних конструкцiй.

Для запобiгання втратам тепла через вiкна поряд з трьохшаровим склiнням зараз широко використовуються склопакети. Вiконнi системи на основi склопакетiв розподiляються на три групи: пластиковi, алюмiнiєвi та дерев'янi. Вiконнi системи на основi полiвiнiлхлоридних профiлiв можуть формуватися з використанням теплоiзоляцiйних матерiалiв та армуватися металом для посилення несучих властивостей більших поверхонь. Алюмiнiєвi вiконнi системи для підвищення теплоiзоляцiї вимагають також використання теплоiзолюючих матерiалiв. Вiкна з металевим профiлем, враховуючи їх мiцнiсть та хiмiчну стiйкiсть, найкраще використовувати у промислових i адмiнiстративних будинках.

Для пiдвищення енергозберiгаючих властивостей вiкон на них доцiльно наносити теплозахисний шар Low-Е покриття. Такi плiвки на основi конструкцiй багатошарового полiстиролового покриття можуть селективно вiдбивати тепло та пропускати свiтло. Вони забезпечують економiю електроенергiї взимку та влiтку, а також i кращу видимiсть. Плiвки вiдбивають тепловi сонячнi променi та зменшують нагрiвання примiщення до 80%, що зменшує витрати на кондицiювання. Взимку плiвка вiдбиває знову у примiщення до 30% тепла, яке може бути втрачено через вiкно. Вченi iнституту свiтлотехнiки в м. Кьольнi прийшли до висновку, що є можливiсть заощадити до 80% електроенергiї, яка витрачається протягом дня для освiтлення темних примiщень. З цiєю метою вони розробили систему свiтловiдбиваючих плiвок та призм iз синтетичних матерiалiв, якi монтуються на вiкнах та посилають вiдбите свiтло знову у примiщення.[1]

2.МЕХАНІЗМ СТИМУЛЮВАННЯ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

Відсутність у підприємств стимулів до зниження витрат і обмежень витратної частини дозволяє перекладати на споживачів їх невиробничі витрати. Енергозбереження є ключовим завданням комунальних перетворень. Можна ефективно виробити енергію в сучасній котельні з високим ККД, а потім змарнувати її в опалюваних будинках.

Закони України "Про енергозбереження" із змінами та доповненнями, "Про теплопостачання" задекларували необхідність стимулювати діяльність у сфері енергозбереження. Однак енергоємність українського ВВП залишається найвищою в Європі. Шляхи впровадження та удосконалення економічних механізмів передбачено розділом 3.1 Комплексної державної програми енергозбереження України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2000 №1040. Зокрема, це реформування податкової політики, комерціалізація діяльності у сфері енергозбереження, масове застосування приладів обліку та ін., для чого передбачалося внесення змін та доповнень до законів України:

- "Про лізинг", "Про оренду державного та комунального майна", "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині тлумачення оренди та лізингу, термінів дії договору, учасників угоди - юридичних та фізичних осіб;

- "Про податок на додану вартість" в частині знижок або відміни податку на додану вартість на енергоефективну продукцію, яка виготовляється для власного або загального користування чи ввозиться з-за кордону, та застосування пільгових ставок ввізного мита для енергоефективного обладнання;

- "Про систему оподаткування" стосовно відновлення діяльності загальнодержавного фонду енергозбереження та джерел його наповнення;

- "Про концесію" в частині надання гарантій інвестору щодо обов'язкового повернення йому вкладених коштів;

- "Про Бюджетний кодекс" в частині здійснення оподаткування коштів, отриманих від впровадження заходів з енергозбереження, за нульовою ставкою.

Потребують термінового затвердження в установленому порядку Правила постачання та користування тепловою енергією та Правила обліку, відпускання і споживання теплової енергії.

Заходи з енергозбереження у системах теплопостачання міст дозволять підвищити загальну ефективність використання палива на 18-23%.

При нормальних договірних відносинах завжди мають бути продавець товару і його покупець або виконавець робіт, послуг і замовник. Договірні відносини повинні базуватися на суворій платіжній дисципліні та взаємній економічній відповідальності. Підприємства, що експлуатують житловий фонд, могли б бути договірною стороною, зацікавленою в зменшенні теплоспоживання, якби отримували частину заощаджених мешканцями коштів або надбавку до вартості обслуговування внутрішніх систем опалення і гарячого водопостачання, але така схема ніде не застосовується.

Жоден економічний механізм не функ-ціонуватиме без організації достовірних вимірювань обсягів теплової енергії і води, на підставі яких може бути організовано комерційний облік. Держава повинна терміново знайти відносно невеликі кошти на переробку більшості держстандартів, норм і правил, зокрема "Котельні установки", "Теплові мережі" тощо, тому що, по-перше, проектувальники не закладатимуть в проекти енергоефективні рішення, доки у них не буде затвердженої методики, а по-друге, практика розробки нормативних документів за кошти приватних організацій призводить до лобіювання через ці документи інтересів конкретних виробників.

На сьогодні в державі практично відсутні схеми теплопостачання населених пунктів. Нормативна база щодо схем теплопостачання та енергобалансу України передбачена Законом України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки", Основними напрямками урядової політики в економічній та соціальній сфері на 2006 рік, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2006 №42, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.06.2006 №363-р "Про першочергові заходи щодо реформування житлово-комунального господарства", Розпорядженням Президента України №1199/2005 рп "Про заходи щодо забезпечення енергетичної безпеки України", Указом Президента України №1863/2005 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 9 грудня 2005 року "Про стан енергетичної безпеки України та основні засади державної політики у сфері її забезпечення".

Відповідно до Плану невідкладних заходів щодо стабілізації положення в паливно-енергетичному комплексі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2000р. №538, була передбачена підготовка пропозицій щодо розробки в 2001 р. загального енергобалансу України. Проте питання його розробки і системного економічного аналізу і сьогодні залишається відкритим.

Розробка оптимальних схем теплопостачання дає змогу:

- перерозподілити теплові навантаження для максимально можливого завантаження найбільш економічних теплоджерел;

- здійснювати переведення у резерв, консервацію або ліквідацію найбільш неефективних джерел;

- переводити частину котелень на роботу в піковому режимі, розробляти схеми їх спільної роботи з базовими джерелами;

- вдосконалити схеми теплових мереж для забезпечення можливості повного завантаження ефективних теплоджерел, а також розумно поєднати надійність та мінімальні теплові втрати;

- визначити райони і окремі будівлі, теплопостачання яких доцільно здійснювати від децентралізованих джерел;

- розробити заходи щодо зростання енергоефективності;

- оптимізувати температурний графік для кожного теплоджерела, визначити необхідність зміни схеми теплопостачання (з відкритої на закриту, із залежної на незалежну) і методу регулювання (якісне, кількісне, ступінчасте);

- визначити резерви теплової потужності в районах міста;

- визначити роботи для нетарифного фінансування з бюджетів і можливих інвестиційних проектів.

Структура енергетичного балансу багато в чому визначає можливості енергозбереження у різних напрямах і оптимальне поєднання енергоощадних заходів. Знання цієї структури дає змогу ухвалювати економічно обгрунтовані інженерні рішення для зниження енергоспоживання і досягати максимального енергозбереження при мінімальних капітальних та експлуатаційних витратах.

Енергоощадні заходи в житлових будинках повинні бути такими, щоб споживач отримував реальне зниження величини оплати за теплову енергію та теплоносій, і водночас у всіх приміщеннях квартир додержувалися комфортні умови проживання, передбачені державним стандартом щодо параметрів мікроклімату в приміщеннях житлових будинків та санітарними правилами і нормами для житлових будівель і приміщень.

Ідеологія постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2000 №1040, якою затверджені Невідкладні заходи щодо виконання Комплексної програми енергозбереження України, та проекту Цільової програми стабілізації роботи та розвитку комунальної теплоенергетики, розробленого Держбудом України, ґрунтується на стимулюванні діяльності лізингодавців з постачання енергоефективного обладнання та матеріалів, гарантованого повернення коштів за рахунок економії енергоносіїв, накопичення таких коштів на окремих рахунках підприємств та використання їх постійно для енергоощадних заходів "револьверним" ефектом.

За прогнозними розрахунками, в комунальній теплоенергетиці тільки зменшення споживання природного газу за ціною 130 дол. США за 1000 м3 у грошовому еквіваленті становитиме 1,3-1,8млрд. грн. на рік залежно від прийнятих рішень щодо оподаткування цієї суми. Зазначені кошти дозволять на першому етапі протягом 2007-2010 рр. здійснити заміну 50% зношених і аварійних мереж та завершити їх заміну протягом наступних трьох років до 2013р., реконструювати близько 6000 котелень упродовж 2014-2015 рр.

Ризики:

- зростання цін на енергоносії;

- наявність розбіжностей між нормами різних законодавчих актів, що формують механізм стимулювання енергозбереження;

- торпедування прийняття відповідних законодавчих актів газовим "лобі" у Верховній Раді України; Мінімізація ризиків:

- затвердження Кабінетом Міністрів України механізму коригування тарифів на теплову енергію та житлово-комунальні послуги залежно від зміни цін на енергоносії;

- внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо розгляду в першочерговому порядку законодавчих актів з питань енергозбереження;

- прийняття законодавчих актів щодо механізму стимулювання енергозбереження пакетом, у тому числі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України";

- внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо затвердження законодавчих актів з питань енергозбереження простою арифметичною більшістю голосів народних депутатів України, що взяли участь у голосуванні. [2]

3.КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ НАН УКРАЇНИ „НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ ОСНОВИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ”

3.1Концепція комплексної програми

Початок ХХІ століття характеризується глибокими трансформаціями уявлень світової спільноти про найбільш ефективні та раціональні джерела енергетичних ресурсів. Наразі людство вже підійшло до порогу, за яким починає працювати фактор вичерпання первинних ресурсів, і в першу чергу, нафти та природного газу. Цей процес відбувається на фоні значного підвищення попиту на ці енергоносії, що призвело до лавиноподібного зростання світових цін на нафту та газ. За таких умов повинна відбуватися і відбувається зміна конкурентноспроможного складу енергетичних технологій і структури вживаних енергоресурсів, зміна джерел енергії та витіснення технологій виробництва електроенергії і тепла на основі вуглеводнів іншими технологіями, що використовують вугілля, уран та відновлювані енергоресурси.

Окрім цього, значне зростання цін на енергоресурси обумовлює нову хвилю потужного процесу їх ощадливого використання, що спостерігається в переважній більшості країн світу, і перш за все, в промислово розвинених країнах. Енергозбереження та підвищення ефективності використання енергоресурсів стали наріжними каменями енергетичної політики цих країн. Для діяльності у сфері енергозбереження характерна висока економічна ефективність. Ще наприкінці минулого століття витрати на тонну умовного палива, отриману за рахунок енергозбереження, були в декілька разів менші за витрати на її видобуток чи закупівлю. В останні роки у зв'язку зі значним зростанням цін на енергоресурси зазначена тенденція явно посилилась.

Для України переваги енергозбереження набувають особливого значення у зв'язку з низкою додаткових факторів. Україна є енергодефіцитною країною, яка свої потреби в первинних енергоресурсах задовольняє за рахунок їх власного виробництва лише на 45%. В її паливно-енергетичному балансі домінує природний газ, його частка становить 41%, що значно перевищує відповідні показники таких країн, як США та Велика Британія, які, на відміну від України, мають значні поклади і обсяги власного видобутку природного газу. Україна займає одне з перших місць у світі за обсягами імпорту природного газу (понад 56 млрд. куб. м.), який здійснюється з території однієї країни. Все це разом взяте створює загрозу енергетичній і національній безпеці України.

Основний показник ефективності використання енергетичних ресурсів, а саме, енергоємність валового внутрішнього продукту в Україні значно вищий, ніж у промислово розвинених країнах. Це є наслідком значної технологічної відсталості, недосконалої галузевої структури вітчизняної економіки та впливу її “тіньового” сектору. Така ситуація об'єктивно обмежує конкурентоспроможність національного виробництва і лягає важким тягарем на економіку, що посилюється умовами її зовнішньої енергетичної залежності. На відміну від країн Заходу, де енергозбереження є елементом економічної та екологічної доцільності, для України це - питання виживання, оскільки з нинішніми показниками енергоефективності ми не зможемо в майбутньому достойно ввійти в співтовариство європейських країн.

Проблема неефективного, нераціонального споживання палива та енергії має вкрай негативні соціальні наслідки: значна частина міського населення України забезпечується водопостачанням нерегулярно, звичним явищем у регіонах стали відключення від електропостачання, якість теплопостачання, як правило, не відповідає встановленим вимогам, поступово руйнується інфраструктура паливно-енергетичного комплексу та комунальних підприємств водо- і теплопостачання, що останнім часом вже призводить до техногенних катастроф.

Енергозбереження має суттєвий вплив на енергетичну безпеку держави, оскільки неефективне споживання паливно-енергетичних ресурсів вимагає великих обсягів (понад 50%) їх імпорту, що обумовлює значну залежність від країн-експортерів. Разом із тим потенціал енергозбереження в Україні сягає показників, що співставні із загальними обсягами споживання паливно-енергетичних ресурсів. Його реалізація дозволить здебільшого зняти гостроту проблеми зовнішньої енергетичної залежності.

Фактор енергозбереження є одним із визначальних для енергетичної стратегії України. В цілому тут фокусуються проблеми як ефективності власне паливно-енергетичного комплексу, так і здатності останнього забезпечити ресурсами належне функціонування національної економіки.

Низька енергоефективність стала одним із чинників кризових явищ в українській економіці. Дійсно, у структурі витрат на виробництво промислової продукції в першій половині 90-х рр. майже втричі зросла вартісна складова енергоресурсів у матеріальних витратах на цю продукцію, сягнувши 42% їх загального обсягу. Першопричиною цих явищ стало істотне зростання вартості імпортних енергоресурсів упродовж означеного періоду. Як результат, складова витрат на енергоресурси у структурі ціни промислової продукції протягом 1990-1997 рр. зросла у межах 6,2-18,9%, а рентабельність, навпаки, зменшилась від 16,8% до свого мінімального значення у 1997 році - 5,7% і лише в наступні роки почала зростати. Низька рентабельність стала, в свою чергу, однією з причин вимивання обігових коштів з економіки. Таким чином, низька енергоефективність виявилась водночас і однією з основних причин кризових явищ у національній економіці, і їх наслідком.

Основними стратегічними напрямами підвищення енергетичної ефективності та реалізації потенціалу енергозбереження є технологічна та структурна перебудова економіки і соціальної сфери країни, створення економічних, адміністративних і нормативно-правових механізмів, що забезпечують зростання енергоефективності та обсягів енергозбереження.

Дослідження показали, що серед зазначених напрямів провідну роль відіграє технологічна перебудова економіки та соціальної сфери країни. За умови досягнення показників енергетичної ефективності, що характерні для промислово розвинених країн, обсяги заощадження енергоресурсів в Україні за рахунок технологічного фактору можуть становити сотні мільйонів тонн умовного палива. Технологічна перебудова економіки країни в цілому, її окремих галузей та підприємств передбачає виведення з роботи морально застарілого та фізично зношеного устаткування, припинення випуску енергетично неефективної продукції і впровадження новітніх технологій, обладнання, облікових приладів та систем.

У зв'язку з цим в даній комплексній програмі основна увага приділяється науково-технічним основам створення і впровадження прогресивного технологічного устаткування, процесів та систем, що забезпечують технологічну перебудову і основні обсяги енергозбереження в базових галузях економіки і соціальній сфері України. За своєю суттю енергозбереження по технологічному фактору розділяється на галузеве та міжгалузеве. Оцінку потенціалу та досяжних рівнів галузевого енергозбереження доцільно провести за наступними основними напрямами:

- впровадження нових енергозберігаючих технологій;

- впровадження нового енергоекономічного обладнання;

- удосконалення існуючих технологій;

- удосконалення енерговикористовуючого обладнання;

- підвищення якості продукції, вдосконалення сировини та матеріалів;

- заміщення і вибір найбільш ефективних енергоносіїв;

- зменшення втрат сировини та матеріалів;

- скорочення втрат енергоресурсів;

- органiзацiйно-технiчнi заходи.

Міжгалузеве енергозбереження з огляду на технологічний фактор є одним із найбільш ефективних і масштабних напрямів енергозбереження, що може суттєво впливати на рівні енергоспоживання. До основних міжгалузевих заходів відносяться:

- використання сучасних ефективних систем обліку та контролю за витратами енергоресурсів;

- використання вторинних енергетичних ресурсів;

- впровадження автоматизованих систем керування енергоспоживанням;

- використання економічних систем і приладів електроосвітлення;

- впровадження сучасних систем і засобів силової електроніки;

- вдосконалення систем теплопостачання;

- вдосконалення структури парку електроприладів у галузях тощо.

У відповідності з викладеним в межах даної комплексної програми заплановано проведення наступних досліджень:

- наукові основи та методологія визначення потенціалів, економічно доцільних обсягів енергозбереження та показників енергетичної ефективності на макроекономічному, галузевому і технологічному рівнях;

- науково-технічні основи та заходи зі створення і реалізації інформатизаційних технологій обліку виробництва, транспортування і споживання енергоресурсів;

- науково-технічні основи і заходи зі створення та впровадження систем і приладів електроосвітлення, силової електроніки, вдосконалення систем теплозабезпечення;

- прогресивні технології і енергозберігаючі заходи в металургії, металообробці, будівництві, електрозварюванні та в споріднених процесах;

- науково-технічні основи та енергозберігаючі заходи у виробництві, транспортуванні і використанні електричної і теплової енергії;

- прогресивні технології та енергозберігаючі заходи у видобутку та збагаченні вугілля;

- енергозберігаючі технології та заходи у видобутку, транспортуванні та споживанні нафти і природного газу;

- енергозберігаючі технології і заходи в житлово-комунальному господарстві та на транспорті.

Дослідження і впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій дають можливість реалізувати великі обсяги заощадження енергоресурсів в Україні і підвищити показники енергоефективності до рівнів провідних країн світу. [3]

4.ГАЛУЗЕВА ПРОГРАМА ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВИДІВ ПАЛИВА НА ТРАНСПОРТІ НА 2006 - 2010 РОКИ

Галузева програма енергозбереження та впровадження альтернативних видів палива на транспорті на 2006 - 2010 роки (далі - Програма) розроблена на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.05 № 324 “Про заходи щодо виконання у 2005 році Програми діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям”(п. 313).

Програма, що відповідає політичним пріоритетам Європейського Союзу у сфері енергозбереження, визначає стратегічні завдання, напрями та механізми впровадження заходів з раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, покращення енергоефективності та застосування альтернативних палив у всіх підгалузях транспортного комплексу України. 1. Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована Програма В умовах постійно зростаючих цін на основні види енергоресурсів та значної зовнішньоекономічної залежності від постачальників енергоносіїв енергозбереження та енергоефективність набувають особливої актуальності для загального підвищенню економічної ефективності транспорту, зменшення його негативного впливу на навколишнє природне середовище, забезпечення високих соціальних стандартів транспортних послуг. У відповідності до стратегічних пріоритетів соціально-економічної політики України ставиться завдання переведення національної економіки на енергозберігаючу модель розвитку, спрямовану на суттєве скорочення енергетичної складової у собівартості виробництва та сфери послуг. Проектом Енергетичної стратегії України до 2030 року передбачається доведення показників енергетичної ефективності всіх галузей національної економіки, включаючи транспорт, до рівня відповідних показників ЄС та інших промислово розвинених країн. Комплексна державна програма енергозбереження України визначає пріоритети державної політики у сфері енергозбереження, енергоефективності, використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії. Цією Програмою встановлюються галузеві пріоритети й основні напрями діяльності, а також засоби та інструменти, що забезпечують ощадливе й ефективне використання енергоресурсів на транспорті. Для всіх підгалузей з урахуванням їх особливостей розроблені детальні програми заходів з енергозбереження, підвищення енергоефетивності та використання альтернативних джерел енергії. 2.Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання Транспортний комплекс тісно пов`язаний практично з усіма галузями виробництва та соціальної сфери, і тому тенденції розвитку транспорту тісно слідують за загальною динамікою економічного розвитку України. З другого боку, транспорт, як і деякі інші галузі економіки, все ще має багато успадкованих від колишнього СРСР проблем, таких як нераціональна структура та висока енергомісткість. В цілому транспортний комплекс України використовує близько третини загального споживання нафтопродуктів і 5 відсотків загального споживання електроенергії в Україні. При всій різноманітності умов і специфіки роботи різних підгалузей транспортного комплексу ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів загалом є досить низькою.

Незадовільний стан енергетичного господарства на транспорті обумовлений цілою низкою інституційних, економічних, науково-технічних, інформаційно-освітніх та інших причин. Так, серед головних економічних причин - загальні макроекономічні проблеми національної економіки, низький рівень фінансування з державного та місцевих бюджеті навіть транспорту, що знаходиться у державному секторі, та загальна нерозвиненість фінансової бази. Загалом в економічно-фінансовій сфері дуже гострими є такі проблеми, як цінова нестабільність і недосконалість системи ціноутворення на енергоносії, що не дає змоги акумулювати інвестиційні кошти на транспортних підприємствах, а також високі кредитно-банківські ставки та складність отримання середньо- і довготермінових кредитів для здійснення технологічного оновлення та закупівлі високоефективного обладнання.

Головні інституційні проблеми - недостатня розвиненість ринкових відносин у сфері функціонування транспорту, відсутність дієвих економічних стимулів щодо інвестування в основні виробничі фонди та здійснення енергозберігаючих проектів, слабка координація між окремими підгалузями транспорту, неефективність організації перевезень, недосконалість державного управління та регулювання у сфері енергозбереженням, зокрема, на регіональному та місцевому рівнях, а також недостатня увага щодо залучення основних верств суспільства до енергозбереження у транспортному комплексі, відсутність реальних засобів їх стимулювання до раціонального використання палива й енергії.

Науково-технічні проблеми - значна частка низькоефективної техніки та обладнання, що використовується на транспорті, загальний низький рівень застосування передових світових досягнень науки та техніки, обмеженість у використанні сучасних енергоефективних транспортних засобів та енергозберігаючих технологій перевезення, порушення технічних регламентів експлуатації, відсутність необхідних приладів і технічних засобів регулювання енерговикористання та приладів обліку і контролю.

В інформаційно-освітній сфері слід вирізнити досить низький рівень інформування про науково-технічні, організаційні, економічні та інші можливості з енергозбереження у транспортній сфері, недостатній загальний рівень освіченості у цій галузі, відсутність чіткої статистичної інформації про основні види господарської діяльності транспорту, нестача кваліфікованих кадрів, а також досить низька стурбованість населення щодо проблематики раціонального споживання енергоресурсів. 3. Пріоритетні завдання та напрями реалізації Програми Програмою ставиться за мету на основі запровадження комплексу науково-технічних, інституційно-правових і економічно-фінансових заходів здійснити значне зниження питомих витрат всіх видів енергоресурсів, забезпечити високі темпи використання резервів енергозбереження та широко запровадити альтернативні види палива у всіх підгалузях транспортного комплексу.

До пріоритетних завдань Програми відносяться наступні:

1. Забезпечення структурної перебудови транспортної інфраструктури у відповідності з потребами розвитку виробництва та соціальної сфери.

2. Технічна і технологічна модернізація основних виробничих фондів транспорту на основі досягнень науково-технічного прогресу.

3. Оптимізація структури рухомого складу, спрямована на підвищення ефективності пасажиро- та вантажопотоків.

4. Покращення експлуатаційних показників шляхів сполучень, підвищення енергоефективності транспортних засобів.

5. Поліпшення ефективності експлуатації рухомого складу та допоміжного обладнання, оптимізація транспортних технологій.

6. Розширення використання нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії й альтернативних палив на пересувних і стаціонарних об`єктах.

Для забезпечення реалізації завдань Програми здійснюватиметься широкий комплекс заходів для всіх підгалузей транспорту за такими напрямами:

1.Формування та вдосконалення нормативно-правових основ з енергозбереження та використання альтернативних палив на транспорті.

2. Розвиток фінансової бази для забезпечення енергозберігаючих проектів і заходів.

3. Оптимізація системи управління, регулювання та контролю у сфері енергоспоживання та енергозбереження на транспорті.

4.Здійснення проектів з реконструкції і модернізації комунікацій та об`єктів інфраструктури.

5.Впровадження технічних і технологічних енергозберігаючих заходів на транспортних засобах та стаціонарних об`єктах транспортного комплексу.

6. Забезпечення ефективної координації між підгалузями транспорту з метою зниження загального споживання енергоресурсів.

7.Удосконалення організації технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів.

8.Забезпечення економних режимів експлуатації рухомого складу.

9.Розширення механізації та автоматизації вантажних операцій.

10.Заміщення видів енергоносіїв на більш ефективні, включаючи застосування альтернативних палив.

11.Впровадження інноваційних принципів управління транспортними процесами з використанням інформаційних технологій.

12.Масове запровадження обліку та контролю використання палива та енергії.

Окремими підгалузями транспорту намічаються до здійснення спеціальні заходи. Так, на залізничному транспорті планується розширення електрифікації та переведення на електротягу окремих дільниць залізниці, реконструкція шляхового господарства за рахунок прокладання безстикового рейкового полотна, впровадження сучасного рухомого складу, зокрема електровозів і спеціалізованих вагонів, оптимізація плану формування вантажних поїздів та напрямку вагонопотоків, реконструкція котельно-теплотехнічного господарства, впровадження автоматизованих систем комерційного обліку електроенергії, введення в дію автоматизованих систем управління зовнішнім освітленням тощо.

На автомобільному транспорті передбачається здійснення заходів з оптимізації дорожнього руху, вдосконалення структури автотранспорту через технічне регулювання та введення стимулюючих диференційованих механізмів економічного характеру, розширення використання альтернативних видів палива, зокрема стиснутого природного газу та біопалив, добавок і присадок до палив, застосування енергозберігаючих технологій обслуговування та ремонту рухомого складу.

У сфері автомобільних доріг основні енергозберігаючі заходами будуть спрямовані на оптимізацію розвитку шляхового господарства з пріоритетністю для шляхів загального користування, розширенням використання нових технологій та матеріалів під час будівництва, ремонту та утримання автошляхів, а також зниження енерговитрат у технологічних процесах з виробництва щебеню, асфальтобетону, залізобетону тощо.

На морському та річковому флоті намічається розширити практику застосування оптимальних швидкостей суден, підвищити рівень утилізації теплової енергії для тепло- та електропостачання суден, застосовувати альтернативні джерел енергоресурсів на пасажирських туристичних суднах під час стоянки за рахунок їх підключення до берегових електричних мереж, створити низку автоматизованих систем моніторингу та керування енергопостачанням та енергозбереженням у портах, ввести в експлуатацію низку геліосистем гарячого водопостачання та вітрових електрогенераторів.

4. Механізми забезпечення та основні учасники реалізації Програми.

Для успішної реалізації енергозберігаючої політики у транспортному комплексі необхідно забезпечити дію ефективних механізмів, а також передбачити широку можливість участі всіх соціальних верств у процесі прийняття рішення та запровадження заходів і дій з енергозбереження.

Розвиток відповідних інституційних засад здійснюватиметься шляхом подальшого вдосконалення нормативно-правової бази, розвитку організаційних основ енергозбереження, застосування санкцій та відповідних пільг для стимулювання юридичних і фізичних осіб до економного використання палива й енергії на транспорті. Мінтрансзв`язку, центральні та місцеві органів виконавчої влади, відповідальні за транспорт, повинні створити спеціальні підрозділи для забезпечення управління та регулювання у сфері енергозбереження, введення ефективної системи енергоменеджменту й енергоаудиту, а також ефективної координації міжгалузевої та внутрішньогалузевої політики енергозбереження. Призначається головний інститут, що здійснюватиме наукове супроводження виконання Програми та забезпечення її щорічного аналізу і коригування.

Фінансове забезпечення енергозберігаючої діяльності у транспортному комплексі, враховуючи обмеженість асигнувань з державного та місцевих бюджетів, здійснюватиметься головним чином на рахунок коштів підприємств всіх форм власності, а також позабюджетних фондів та іноземних інвестицій. З метою оптимізації використання ресурсів державного бюджету його кошти спрямовуватимуться лише на пріоритетні енергозберігаючі проекти загальнодержавного значення, науково-дослідну, дослідно-конструкторську та інноваційну діяльність із запровадження енергоефективних технічних засобів, відновлюваних джерел енергії й альтернативних палив. Центральні органи виконавчої влади, що здійснюють державне управління в транспортному комплексі, мають спрямовувати свою діяльність на регуляторне забезпечення, що стимулюватиме транспортні підприємства до фінансування енергозберігаючих заходів і проектів, а також надавати організаційно-методичну допомогу для залучення кредитів міжнародних фінансових організацій та зарубіжних країн. Необхідно опрацювати доцільність створення галузевого та підгалузевих фондів енергозбереження, що застосовують револьверні механізми фінансування, а також енергозберігаючих сервісних компаній, які функціонують на принципі перформанс-контрактингу. У середньо- та довготерміновій перспективі постає завдання вивчення й опрацювання можливості залучення інвестиційних коштів за рахунок продажу квот на викиди парникових газів від транспортних засобів, у відповідності до механізмів Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Наукове забезпечення реалізації Програми здійснюватиметься шляхом широкого залучення проблематики енергозбереження, енергоефективності, відновлюваної енергетики й альтернативних палив до галузевої науково-технічної політики. Зважаючи на важливе значення використання існуючого потенціалу науково-технічного прогресу, необхідно зокрема сконцентруватись на організації розробки якісно нових методів і технологій використання енергії та палива на транспорті, включаючи нетрадиційні та поновлювані енергоресурси, підвищення техногенної та екологічної безпеки використання енергетичних ресурсів, а також розроблення нормативів та стандартів енергоспоживання транспортними засобами. Тісно пов`язаним є завдання широкого розповсюдження науково-технічної інформації в галузі енегоощадливого споживання, а також забезпечення можливостей доступу до енергоефективних технологій, обладнання і приладів.

...