Енергетична стратегія України на період до 2035 року

Дані вимоги формуватимуть значні потреби в інвестиційних ресурсах для забезпечення будівництва заміщуючих потужностей з використанням сучасної технологічної бази. За період реалізації Стратегії передбачається заміщення щонайменше половини існуючих потужностей ТЕС новими блоками на основі технологій, які дозволяють досягати європейських стандартів по викидах забруднюючих речовин та використання інших видів палива. Решта блоків ТЕС буде модернізована та оснащена необхідним обладнанням для забезпечення відповідності екологічним вимогам.

Суттєвого оновлення потребують магістральні та розподільчі мережі електропостачання, що зумовлюватиме потребу у значних інвестиційних ресурсах як з боку безпосередніх власників (в рамках корпоративних програм розвитку), так і боку держави (в рамках реалізації програми інтеграції ОЕС України до енергосистеми ENTSO-E).

Подальший розвиток ядерного енергетичного сектору на період до 2035 року прогнозується виходячи з того, що частка атомної генерації в загальному обсязі виробництва електроенергії зберігатиметься приблизно на рівні 50 %. У період до 2025 року передбачається подовження терміну експлуатації діючих блоків та побудова двох енергоблоків на майданчику Хмельницької АЕС. Розширення будівництва нових енергоблоків має відбуватися за умови досягнення діючими атомними станціями коефіцієнта використання встановленої потужності на рівні 80%, за наявності пропускної спроможності електромереж та можливостей налагодження експортних поставок електроенергії.

Іншими пріоритетом атомно-промислового комплексу України стане завдання із виробництва власного ядерного палива (без етапу збагачення урану), промислового освоєння технологій виготовлення необхідної цирконієвої продукції, розбудови інфраструктури поводження з відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами. Поряд з цим вимоги забезпечення енергетичної безпеки зумовлюватимуть реалізацію програми диверсифікації постачання ядерного палива та ядерних технологій для потреб українського атомно-промислового комплексу.

Важливим пріоритетом ядерного енергетичного сектору має стати підвищення його конкурентоспроможності на відкритому лібералізованому енергетичному ринку України, що потребуватиме стратегічного вибору ринкових механізмів регулювання розвитку компанії - оператора АЕС та компанії з виробництва ядерного палива.

Передбачається стале розширення використання всіх видів відновлюваної енергетики, яка стане одним з інструментів гарантування енергетичної безпеки держави. Пргонозується зростання частки відновлювалної енергетики до рівня 20% у валовому кінцевому енергоспоживанні. Зростатиме частка сектору електроенергетичної галузі, який у якості джерела енергоресурсу використовує тверду біомасу га біогаз, що зумовлюватиметься як відносною сталістю виробництва (за наявності ресурсної бази), так і тенденцією до формування локальних генеруючих потужностей. Перевага віддаватиметься одночасному виробництву теплової та електричної енергії в когенераційних установках в рамках децентралізації системи енергопостачання. У той же час, зростання виробництва електроенергії на базі відновлюваних джерел енергії на основі вітрової та сонячної енергетики обмежуватиметься спроможністю електроенергетичної системи компенсувати коливання їх потужності та рівнем економічного навантаження на споживача. При цьому, розширення даних видів генерації безпосередньо у споживача не підпадає під обмеження енергосистеми і формує перспективу динамічного розвитку на місцевому рівні.

Зберігатиметься сталість розвитку гідроелектроенергетичної галузі. Очікується, що загальна встановлена потужність великої гідроенергетики досягне щонайменше 15 % загальної встановленою потужності в єдиній енергетичній системі України. Додатковий потенціал розвитку гідроенергетики може бути реалізований за рахунок малої та мікро гідроенергетики.

Цільові показники розвитку електрогенерації наведені у Таблиці 3.

Таблиця 3. Цільові показники розвитку електрогенерації до 2035 року

		2013	2020	2025	2030	2035
Встановлена потужність	ГВт	54,6	52,0	57,5	60,6	66,8
ТЕС (разом з ТЕЦ)	ГВт	34,2	27,2	29,8	29,8	31,8
у тому числі ТЕС_ВДЕ	ГВт	0,02	0,8	1,8	2,3	2,4
AEC	ГВт	13,8	14,8	15,0	15,0	18,0
ГЕС	ГВт	4,6	5,0	5,4	6,2	6,2
ГАЕС	ГВт	0,87	2,6	3,6	4,7	4,7
ВЕС	ГВт	0,34	1,4	2,1	2,7	3,4
СЕС	ГВт	0,75	1,0	1,6	2,2	2,7
Виробництво електроенергії	млрд.кВт.год	194,4	209,7	233,2	258,3	276,3
ТЕС	млрд.кВт.год	95,5	93,2	111,5	122,6	117,3
у тому числі ТЕС_ВДЕ	млрд.кВт.год		5,5	12,3	16,0	17,1
AEC	млрд.кВт.год	83,21	97,0	97,3	105,0	126,0
ГЕС	млрд.кВт.год	14,47	10,8	11,9	14,0	14,5
ГАЕС	млрд.кВт.год		5,1	7,1	9,1	9,1
ВЕС	млрд.кВт.год	0,64	2,5	3,7	5,0	6,3
СЕС	млрд.кВт.год	0,57	1,2	1,9	2,6	3,2
Витрати палива на відпущену електроенергію	гу. п./кВтг	396	390,4	373,4	357,9	332,7

Пріоритети розвитку систем теплопостачання та теплозабезпечення населених пунктів. У галузі теплопостачання зростання споживання теплової енергії відбуватиметься у комерційному та житловому секторі за рахунок очікуваного зростання питомої площі на одну людину та підвищення вимог щодо якості надання послуг.

Водночас, враховуючи підвищення ефективності використання тепла, зниження втрат в мережах теплопостачання та будівлях, а також застосування новітніх технологій теплозабезпечення, після 2030 року вдасться досягнути помірного зростання рівня споживання теплової енергії. При цьому структура виробництва теплової енергії головною мірою залежатиме від відносної вартості її виробництва на базі кожного з джерел.

Прогнозується суттєве зростання частки відновлюваних джерел енергії у сфері теплозабезпечення. Використання біомаси для потреб енергозабезпечення здійснюватиметься швидкими темпами, передусім у середньостроковому періоді, виходячи з необхідності підвищення рівня енергетичної безпеки України. Перевага віддаватиметься найбільш енергоефективним рішенням, зокрема одночасному виробництву теплової та електричної енергії, виробництву біопалива другого покоління, розвитку виробництва та споживання біометану. Більш широкого використання біомаси в якості палива слід очікувати на місцевому рівні в рамках децентралізації системи енергопостачання.

Враховуючи економічну привабливість децентралізації теплопостачання, проведення політико-адміністративних та міжбюджетних реформ в країні, зростатимуть роль та відповідальність місцевих органів влади за ефективність систем забезпечення життєдіяльності громад. Місцеві органи влади отримають більше прав та можливостей щодо залучення інвестицій у комунальну енергетику. У той же час на загальнодержавному рівні буде розроблено належну інституційну, законодавчу та нормативно-правову базу методологічної підтримки та контролю за результативністю діяльності суб'єктів господарювання у сфері теплозабезпечення. Прогноз динаміки теплопостачання наведено у Таблиці 4.

Таблиця 4. Динаміка теплопостачання

	2013	2020	2025	2030	2035
Виробництво тепла, млрд.кВт год/рік	190.24	228.0	242.9	262.2	286.2
Виробництво тепла,млн. Гкал/рік	164*	196.6	209.4	226.0	246.7
Споживання палива на виробництво тепла, млн. т н. е.	14.6	20.5	19.1	19.0	20.0
ВДЕ, млн. т н. е.	0.3	3.6	5.2	7.2	8.1
Частка ВДЕ, %	2.05	17.4	27.3	37.9	40.6

* згідно форми 11-МТП за 2013 рік

Пріоритети розвитку видобувних галузей. Стратегія передбачає модернізацію нафтогазової промисловості України. Прогнозується помірне щорічне зростання обсягів видобутку традиційного газу, а загальні перспективи видобутку газу в Україні значною мірою залежатимуть від використання новітніх технологій інтенсифікації видобутку традиційного та розвитку видобутку нетрадиційного газу. Прогнозується, що сукупний видобуток зросте, і до 2035 року Україна зможе вийти на рівень самозабезпеченості природним газом на рівні 33 млрд.м.куб.

Поряд із цим, лібералізація ринку природного газу, його інтеграція до європейського газового ринку створить надійний механізм забезпечення постачання газу, на випадок надзвичайних ситуацій, за будь-яким напрямом здійснення експортно-імпортних операцій. Умовою досягнення такого стану є розширення системи інтерконекторів між українською та європейською системами та формування віртуальної торгової точки торгівлі природним газом на базі західноукраїнських підземних сховищ природного газу.

Динаміка зростання видобутку нафти в Україні у короткостроковій перспективі суттєво обмежуватиметься через виснаження великих родовищ, недостатній рівень інвестицій у геологорозвідувальні роботи протягом останніх років за відсутності розвідки нових запасів, а також низький коефіцієнт нафтовіддачі. За умови істотного збільшення інвестицій у геологорозвідувальні роботи найближчими роками можливо почати активне розроблення родовищ з відносно невеликим обсягом доведених ресурсів. Додатковий потенціал збільшення видобутку нафти також існує при успішному проведенні геологорозвідувальних робіт на великих глибинах залягання ресурсів.

У той же час, потреби національної економіки складатимуть близько 17 млн. т нафти та нафтопродуктів на рік у 2035 році, що вимагатиме імпортних поставок. Україна диверсифікує постачання з різних джерел для забезпечення функціонування національної економіки у разі припинення постачання з одного джерела. Перспективи розвитку нафтопереробної галузі, особливо враховуючи існуючий низький рівень рентабельності нафтоперобки на європейському ринку, залежатимуть від економічної політики держави у цій сфері. Доцільним є залучення стратегічного інвестора (компанії - виробника нафти) до побудови в Україні щонайменше одного сучасного нафтопереробного заводу з виробництва дизельного палива для потреб українського та європейського ринків.

Основним пріоритетом держави в регулюванні видобутку рідких вуглеводнів на наступні роки має стати стимулювання збільшення обсягу проведених геологорозвідувальних і бурових робіт завдяки вдосконаленню економічної та податкової політики у цій сфері, використанню новітніх технологій інтенсифікації видобутку та залучення стратегічних іноземних інвесторів в рамках розширення двостороннього співробітництва.

Динаміка розвитку вугільної галузі залежатиме від успішності відновлення функціонування вугільних підприємств на основі модернізації технологічного обладнання та кардинального реформування взаємовідносин на ринку вугільної продукції. Основним завданням у цьому секторі є переведення вугільної галузі на бездотаційний і самоокупний режим діяльності.

Передбачається, що після 2020 року вугільна галузь повністю функціонуватиме в рамках ринкових відносин, а держава не буде регулювати та дотувати діяльність вугільних підприємств. Реформування галузі створить базу для залучення приватних інвестицій у її розвиток, збереження її ролі у забезпеченні енергетичної безпеки держави.

Поряд із цим, Україна сприятиме розширенню транспортної інфраструктури здійснення експортно-імпортних операцій з вугільною продукціжю для підтримання конкурентоспроможності внутрішнього ринку та виходу українських виробників вугілля на зовнішні ринки. Цільові показники видобутку власних енергоресурсів наведені у Таблиці 5.

Таблиця 5. Цільові показники видобутку власних енергоресурсів

Видобуток/виробництво	2013	2020	2025	2030	2035
Природний газ, млрд. м3	21,2	22,9	27,5	33,8	42,1
Нафта, млн. т	3,1	3,3	3,7	3,9	4,2
Вугілля, млн. т н.е.	40,7	37,7	39,9	41,3	42,8

Пріоритетні напрями політики енергоефективності та запобігання зміні клімату. Завершення процесу переходу на ринкове ціноутворення суттєво підвищить зацікавленість споживачів енергоресурсів у їх економному використанні. Забезпечення приладного обліку споживання енергоресурсів та формування інституту власності (управління) багатоквартирними житловими будинками дозволить суттєво підвищити ефективність використання енергоресурсів населенням. Оптимізація споживання електроенергії в будівлях, утеплення будівель, впровадження енергозберігаючих технологій для опалення, кондиціювання і освітлення має суттєвий потенціал з погляду реалізації цілей Стратегії.

Ліквідація «витратної» методології тарифоутворення, вдосконалення нормативно-правової бази регулювання енергетичних ринків, підвищення їх конкурентності змусить енергопостачальників забезпечити суттєве підвищення енергоефективності при виробництві та постачанні енергоресурсів. Додатковим стимулом до реалізації енергозберігаючих проектів енергопостачальниками стане запровадження механізму управління попитом, тобто встановлення вимог до постачальників щодо надання «енергетичних послуг» споживачу в частині реалізації проектів енергоефективності.

Реалізація потенціалу енергозбереження у промисловості забезпечуватиметься за рахунок впровадження систем енергетичного менеджменту, стимулюючої енергоефективність державної економічної політики та поступового підвищення вимог до рівня енергоефективності шляхом перегляду стандартів на енергоспоживання. Державно-приватне партнерство має стати ефективним інструментом узгодження цілей державної політики та зацікавленості суб'єктів господарювання у підвищенні ефективності енерговикористання. Передбачається також запровадження законодавчих вимог щодо проведення енергетичних аудитів, сертифікації будівель, маркування енергоспоживаючого обладнання.

Передбачається активізація реалізації потенціалу енергозбереження в адміністративних будівлях та бюджетних установах в силу посилення бюджетних обмежень, децентралізації повноважень, підвищення відповідальності керівників на місцях. Механізмом реалізації потенціалу енергозбереження у цій сфері має стати застосування договорів енергоефективного підряду та реалізації програми енергозбереження у бюджетній сфері. Суттєвий вплив на поведінку споживачів матиме політика популяризації енергозбереження як на територіальному, так і на державному рівнях.

Узгодженою з політикою енергоефективності має бути політика запобігання змінам клімату. З метою зниження викидів парникових газів та негативного впливу енергетики на довкілля передбачається формування цілого комплексу стимулюючих та регулюючих заходів. Удосконалення системи оподаткування в енергетичній та екологічній сферах (запровадження вуглецевого податку) стимулюватиме споживачів до зниження викидів парникових газів та створить додаткове джерело фінансування важливих енергоефективних проектів. Надалі запровадження внутрішнього вуглецевого ринку дозволить забезпечити реалізацію проектів модернізації енергетики виходячи з принципу найменшого економічного навантаження на споживачів.

5. Організація виконання Стратегії

Визначені Стратегією цілі, які є складовою частиною стратегії забезпечення національної безпеки та пріоритетів соціально-економічного розвитку держави, мають бути відображені в рамках політики держави в інших сферах та узгоджені з іншими офіційними документами стратегічного розвитку.

Реалізація Стратегії потребуватиме виконання не тільки пропонованого комплексу заходів в економічній, технічній чи екологічній сферах, але й підтримуючих заходів у соціально-політичній та організаційно-адміністративній сферах.

Тривалість проходження окремих етапів Стратегії, досягнення цілей на цих етапах залежатимуть від рішень, прийнятих в інших сферах державної політики, що може зумовити коригування часових рамок виконання Стратегії.

В економічній сфері успіх реалізації Стратегії потребуватиме:

- забезпечення незалежності судової системи, підвищення прозорості державного управління, вжиття ефективних антикорупційних заходів, зміцнення верховенства права та ефективного гарантування прав власності;

- формування та забезпечення ефективного функціонування фондового ринку, зростання капіталізації енергетичних компаній, розвитку системи біржової торгівлі;

- формування ефективної та прозорої податкової системи, удосконалення рентних відносин, запровадження стимулюючих ставок вуглецевого податку та акцизних зборів, формування дієвої системи штрафних санкцій за порушення встановлених вимог;

- розвитку банківської системи та страхування ризиків для можливостей отримання фінансування для реалізації довгострокових інвестиційних проектів;

- посилення антимонопольного регулювання в частині обмеження впливу монополістів на функціонування енергетичних ринків, забезпечення незалежності національних регуляторів в енергетичній сфері та контролю за дотриманням правил функціонування на енергетичних ринках;

- запровадження нової моделі міжбюджетних відносин, забезпечення децентралізації та зміцнення фінансового потенціалу місцевого самоврядування, у тому числі спрощення доступу місцевих бюджетів до кредитних ресурсів (удосконалення законодавчої бази, що регулює питання залучення коштів місцевими органами влади);

- проведення реформ у житлово-комунальній сфері (підвищення тарифів до економічно обґрунтованого рівня та затвердження тарифів місцевими органами влади);

- підвищення ефективності застосування інструменту державних цільових програм, зміщення акцентів з галузевого принципу до принципу розвитку «технологічних платформ», зокрема новітніх технологій генерування та використання енергії.

У суспільно-політичній сфері необхідно забезпечити:

- стабільність системи державного управління, послідовність та правонаступність щодо прийнятих рішень при проходженні виборчих циклів;

- децентралізацію владних повноважень та підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування за результати своєї діяльності, реформу міжбюджетних відносин;

- реформування системи субсидування та запровадження єдиної системи державної соціальної допомоги з урахуванням переходу до системи монетарних енергетичних та житлових субсидій, врегулювання питань захисту (підтримки) працівників енергетичного сектору в рамках загальнодержавної соціальної політики;

- законодавче закріплення економічної відповідальності споживачів за оплату спожитих енергоресурсів та енергетичних послуг та права постачальників на відключення боржників від енергопостачання.

У сфері науки і технологій необхідно:

- забезпечити оновлення матеріально-технічної бази наукових установ та вищих навчальних закладів, які забезпечують підготовку кадрів для енергетичного сектору;

- запровадити програму надання грантів для проведення досліджень, участі українських учених у Рамкових програмах ЄС та інших міжнародних програмах та ініціативах, фінансування наукових розробок у сфері енергетики;

- надання державної підтримки фундаментальної науки та прикладних наукових і технічних розробок для потреб енергетичного сектору (у відсотках до коштів приватних компаній, витрачених на наукові цілі);

- запровадити державно-приватне партнерство в науково-технічній та інноваційній сферах;

- запровадити нові спеціальності та програми навчання фахівців для формування спроможності енергетичного сектору функціонувати в умовах ринкової конкуренції;

- запровадити інструменти державної підтримки інноваційної діяльності в енергетичному секторі (гранти на впровадження, бізнес-інкубатори, центри трансферу технологій тощо).

У сфері державного та корпоративного менеджменту пріоритетними є:

- запровадження системи державного стратегічного планування в енергетичній сфері, включаючи періодичне оновлення Стратегії, підготовку та оприлюднення періодичної Національної доповіді з питань реалізації державної енергетичної політики, щорічних звітів про стан реалізації Стратегії, розробку галузевих планів дій, які включатимуть заходи щодо реалізації цілей Стратегії, зокрема чіткі цілі, часові рамки, необхідні заходи та джерела фінансування;

- запровадження системи державно-приватних консультацій з представниками ділових кіл, включаючи іноземних інвесторів, в частині обговорення пріоритетів розвитку енергетичного сектору, законодавства, узгодження дій щодо реалізації цілей Стратегії;

- формування готовності енергетичного сектору забезпечити потреби національної економіки в енергії у кризових ситуаціях (у разі раптового припинення поставок енергоресурсів з одного джерела, руйнування енергетичної інфраструктури);

- підвищення корпоративної культури суб'єктів господарювання, запровадження систем енергетичного та екологічного менджменту, контролю якості тощо, з метою формування здатності компаній залучати інвестиційні ресурси на світових ринках;

- законодавче визначення та запровадження вимог до енергетичних компаній щодо зздійснення аналізу ризиків та реагування на загрози енергетичній безпеці, планів дій підприємств на випадок надзвичайних ситуацій у загальнодержавній системі забезпечення енергетичної безпеки.

Стратегія визначає пріоритети енергетичної політики України на довгострокову перспективу та формує механізм концентрації зусиль зацікавлених суб'єктів у її реалізації.

Координацію і контроль реалізації Стратегії здійснюють Кабінет Міністрів України і Рада національної безпеки і оборони України у межах їх повноважень. енергетичний субсидія корпоративний

Кабінет Міністрів України забезпечує контроль за прийняттям необхідних організаційно-розпорядчих заходів щодо обов'язкового врахування положень Стратегії при:

- затвердженні програм та планів дій органів виконавчої влади;

- розробленні проектів законодавчих актів та нормативно-правових актів;

- затвердженні програм соціально-економічного розвитку (на загальнодержавному, галузевому та місцевому рівнях);

- наданні державної допомоги суб'єктам господарювання (пільгові кредити та оподаткування, сертифікація та ліцензування тощо).

- щорічного затвердження прогнозного (на 5 років) балансу виробництва та споживання паливно-енергетичних ресурсів в Україні (за формою МЕА, приклад - Додаток 2);

- запровадження вимог щодо розроблення суб'єктами господарювання планів дій на випадок надзвичайних ситуацій, у тому числі, щодо їх реагування на непередбачувані ситуації з метою забезпечення енергетичної країни;

- встановлення та періодичного уточнення показників оцінки стану енергетичної безпеки з урахуванням сучасних загроз і ризиків у сфері енергетичної безпеки.

Цілі, завдання та механізми реалізації Стратегії («Дорожня карта») мають бути враховані при формування планів діяльності органів державної влади, суб'єктів господарювання та при розробленні державних цільових програм (Додаток 3).

Міністерства, відомства та регулюючі органи, діяльність яких пов'язана з правовідносинами у сфері енергетики, беруть участь у формуванні політики та забезпечують виконання Стратегії у відповідних сферах. Положення Стратегії також враховуються органами державної влади та місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання при формуванні планів їх діяльності.

Відповідальність за розробку Стратегії, моніторинг результатів, координація та уточнення заходів з її реалізації покладаються на головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, відповідальний за у формування та забезпечення реалізації державної політики в паливно-енергетичному комплексі (Міненерговугілля).

Міненерговугілля забезпечує моніторинг реалізації Стратегії та вносить пропозиції щодо уточнення цільових значень та механізмів її реалізації. Моніторинг реалізації Стратегії здійснюється відповідно до індикаторів, наведених у Додатку 1.

Для забезпечення сталості державної енергетичної політики та реалізації цілей Стратегії Міненерговугілля:

- забезпечує розроблення узагальненої програми реалізації (плану дій) Стратегії. Програма деталізує завдання, заходи та ресурси для виконання «Дорожньої карти» на етапах реалізації Стратегії;

- забезпечує підготовку та оприлюднення Національної доповіді з питань реалізації державної енергетичної політики. У доповіді детально аналізуються динаміка виконання цілей Стратегії, результативність вжитих заходів (причин їх невиконання) та пропонуються механізми та інструменти забезпечення реалізації заходів на наступному етапі реалізації Стратегії;

- щорічно забезпечує моніторинг врахування положень Стратегії у діяльності суб'єктів енергетичного сектору та публікує відповідний звіт;

- щорічно подає звіт про стан реалізації Стратегії до Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України.

Мінекономрозвитку забезпечує врахування положень Стратегії при формуванні та реалізації державної економічної політики шляхом:

- відображення положень Стратегії у програмах соціально-економічного розвитку (державних, місцевих та галузевих цільових програмах);

- формування державних програм підтримки суб'єктів господарювання та реалізації програм державно-приватного партнерства;

- координації зовнішньоекономічної політики, визначення пріоритетів економічного співробітництва під час діалогу з торговельними партнерами.

Міністерство закордонних справ забезпечує врахування положень Стратегії у зовнішньополітичній діяльності України:

- при проведенні переговорів та укладанні міжнародних угод, участі України в міжнародних ініціативах з питань енергетики та зміни клімату;

- представленні позиції України в міжнародних організаціях, формуванні стратегічних ініціатив у сфері енергетики та екології на міжнародному рівні;

- відстоюванні інтересів енергетичного сектору України при реалізації проектів розвитку транскордонної енергетичної інфраструктури, регіональних енергетичних ринків;

- проведення попередніх консультацій та переговорних процесів стосовно шляхів диверсифікації джерел поставок енергоресурсів в країну та їх експорту на зовнішні ринки.

Національні регулятори забезпечують:

- врахування положень та цілей Стратегії при розроблені нормативно-правових актів регулювання діяльності на ринках енергоресурсів та суміжних послуг

- обмеження монопольного впливу постачальників енергоресурсів та суміжних послуг та забезпечення вільного доступу до мереж нових учасників енергоринку;

- забезпечення балансу інтересів держави, суб'єктів природних монополій та споживачів товарів (послуг), що виробляються (надаються) суб'єктами природних монополій;

- відображення положень та цілей Стратегії у вимогах щодо здійснення ліцензованої діяльності на ринках енергоресурсів та суміжних послуг.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію Стратегії у межах своєї компетенції, зокрема шляхом:

- розробки та затвердження планів (схем) розвитку місцевих систем енергозабезпечення;

- узгодження інвестиційних планів комунальних енергетичних компаній;

- реалізації потенціалу енергозбереження та енергоефективності, відновлюваної енергетики на місцевому рівні.

Громадянське суспільство здійснює громадський контроль за діяльністю органів державної влади щодо реалізації Стратегії через:

- громадську експертизу проектів нормативно-правових актів та концептуальних документів;

- участь у роботі громадських експертних рад при державних органах, що діють у сфері реалізації енергетичної політики;

- інформування суспільства про діяльність органів державної влади з реалізації Стратегії.

Додатки

Додаток 1

Індикатори оцінки досягнення цільового стану Стратегії

Індикатори	2013	2020	2025	2030	2035
технічно надійне та безпечне функціонування галузей енергетичного сектору
Частка маневрених потужностей до загальної встановленої потужності, %	8,6	12	14	16	18
Індекс тривалості довгих перерв в електропостачанні на одного споживач (SAIDI), хв. на рік	500	400	300	200	100
Індекс частоти довгих перерв електропостачання на одного споживача (SAIFI), кількість на рік	6	5	4	3	2
Частка юридичних осіб (власників) багатоквартирних будинків, від загального обсягу, %	80	70	100
економічна ефективність функціонування енергетичного сектору
Рівень залишкового ресурсу основних фондів енергетики, %	20	30	50	60	80
Частка біржової торгівлі енергоресурсами, % від внутрішнього споживання	10	25	50	60	70
Частка виробництва теплоенергії недержавними компаніями у загальному об'ємі, %			> 50	> 70
Частка видобування енергоресурсів (вугілля, нафти, газу) недержавними компаніями у загальному об'ємі, %			> 50	> 70
Частка продукції українського енергетичного машинобудування на ринку, %			> 40		> 60
енергетична ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів
Енергоємність ВВП, кг.н.е./1 $ ВВП (ПКС)	0,33	0,27	0,23	0,20	0,17
Частка втрат в розподільчих електромережах, %	12	11	10	9	8
Частка втрат в тепломережах, %	20	18	14	12	10
Витрати палива на відпущену електроенергії наТЕС, г.у.п./кВт.год	396	385	373	357	332
Питомі витрати при виробництві тепла котельнями, кг.у.п./Гкал	165	160	155	150	145
Питомі витрати на опалення будівель, кВт•год/м2/рік	200	160	120	80	60
екологічна прийнятність впливу енергетичного сектору на довкілля
Зниження викидів в СО2е на кінцеве споживання палива, % від 2010 року		>5	>10	>15	>20
Зниження питомих викидів СО2е при виробництві 1 кВт.год, %		>5	>10	>15	>20
Зниження питомих викидів СО2е при виробництві 1 Гкал, %		>5	>10	>15	>20
Частка потужностей в тепловій генерації, що відповідає екологічним вимогам ЄС (викиди SO2, NOx, золи), %		>20	>40	>80	100
Частка побутових відходів, що захоронюються на звалищах,%	85	80	70	50	30
забезпеченість потреб національної економіки в режимах звичайного та особливого стану
Частка відновлюваних джерел енергії у валовому кінцевому споживанні енергії, %	4,5	11	15	18	20
Частка місцевих альтернативних видів палива в місцевих паливно-енергетичних балансах, % до загального споживання		10	15	18	20
Співвідношення запасів до обсягів видобування природного газу (R/P Ratio), у роках споживання	50	55	60	65	65
Доступність для держави енергетичних ресурсів в кризових ситуаціях, місяців споживання	0,5	1,0	1,5	3	4
доступність для держави енергетичних ресурсів приватних компаній в кризових ситуаціях, місяців споживання	0,5	0,5	1	1	1
стратегічні запаси енергоресурсів, місяців споживання		0,5	2	3
диверсифікація постачання та входження в європейський енергетичний ринок
Частка імпорту первинних енергоресурсів (крім ядерного палива) з однієї країни (компанії) в загальному обсязі споживання, %		30	30	<30	<30
Частка одного постачальника на ринку ядерного палива, %	>90	< 70	< 60	< 50	< 50
Імндекс Херфіндамля-Хіршмана (за видами ринків)	< 3200	< 3200	< 2600	<2200	< 1800
Рівень інтеграції ринків електроенергії (газу) України та ЄС, % пропускна спроможність інтерконекторів відносно обсягу внутрішнього ринку	2 (20)	2 (30)	15 (40)	15 (40)	18 (40)

Додаток 2

Прогнозний цільовий енергетичний баланс України 2035 року Тис. тонн нафтового еквіваленту

ПОСТАЧАННЯ ТА СПОЖИВАННЯ*	Вугілля й торф	Сира нафта	Нафто продукти	Природ ний газ	Атомна енергія	Гідро електро енергія	Вітрова, сонячна та енергія довкілля	Біопаливо та відходи	Електро енергія	Тепло енергія	Усього
Виробництво	33782	4500	-	34166	-	1250	3775	13100	-	-	90572
Імпорт	0	9500	2341	0	32865	-	-	0	0	-	44706
Експорт	0	0	0	-	-	-	-	0	-2582	-	-2582
Загальне постачання первинної енергії	33782	14000	2341	34166	32865	1250	3775	13100	-2582	0	132696
Виробництво електричної енергії	-18735	-	-49	-2820	-32688	-1250	-812	-3042	23786	-	-35609
Виробництво теплової енергії	-980	-	-31	-13407	-177	-	-2964	-5149	-828	24632	1096
Нафтопереробні підприємства	-	-13969	13969	-	-	-	-	-	-	-	0
Власне споживання енергетичним сектором	-62		-477	-540	-	-	-	-	-3039	-863	-4981
Втрати при транспортуванні та розподіленні	-245	-6	-2	-399	-	-	-	-	-1674	-1807	-4133
Кінцеве споживання	13760	25	15753	16999	0	0	0	4909	15662	21967	88915
Промисловість, в т.ч.:	12325	-	1326	3183	-	-	-	403	7175	5208	29621
металургія	10954	-	191	371	-	-	-	0	3045	894	15455
хімічна промисловість	15	-	25	387	-	-	-	0	339	1143	1909
машинобудування	3	-	33	162	-	-	-	0	1147	203	1549
харчова промисловість	102	-	148	124	-	-	-	343	536	1669	2922
інші галузі промисловості	1747	-	930	385	-	-	-	60	2108	1298	6528
Будівництво	2		181	21	-	-	-	0	90	55	350
Транспорт	27	-	3508	2118	-	-	-	223	1077	0	6953
Сільське господарство	16	-	1978	61	-	-	-	459	606	441	3561
Сфера послуг та інші споживачі	188	-	1188	589	-	-	-	52	2298	6994	11308
Населення	206	-	6310	9073	-	-	0	3772	4416	9269	33046
Неенергетичне використання	498	25	1261	3709	-	-	-	-	-	-	5334
Виробництво	33782	4500	-	34166	-	1250	3775	13100	-	-	90572

* неспівпадання сумарних значень пояснюються похибками округлення

Додаток 3

«Дорожня карта» реалізації Стратегії

1-й етап (до 2020)	2-й етап (до 2025)	3-й етап (до 2035)
ЦІЛЬ 1: НАДІЙНІСТЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ ПОТРЕБ СПОЖИВАЧІВ
Підціль 1.1. Сталість та надійність функціонування енергетичної інфраструктури Завдання: - Надійність постачання енергії споживачам, захисту їх прав та інтересів - Безпека роботи та захищеність енергетичної інфраструктури - Резервування систем енергопостачання та взаємозаміщення видів енергоресурсів
встановлення вимог до роботи обладнання (щодо надійності роботи, захисту об'єктів, резервування енергопостачання) у відповідності до прийнятих зобов'язань в рамках Угоди про Асоціацію з ЄС визначення мінімальних стандартів безпеки енергопостачання, встановлення вимог щодо енергозабезпечення та порядку захисту «вразливих споживачів»	запровадження стандартів операційної безпеки функціонування систем енергозабезпечення впровадження технічних стандартів ЄС у сфері енергетики	оптимізація існуючих систем енергозабезпечення, розвиток систем автоматичного управління, перехід до «розумних» мереж
встановлення та забезпечення виконання вимог до якості енергозабезпечення, зокрема щодо: річної середньої тривалості (SAIDI) та частоти системних порушень (SAIFI); стандартів енергозабезпечення та правила захисту споживачів; стандартів якості послуг з енергозабезпечення (якості енергії та палива, режимів тощо);	посилення вимог до якості енергозабезпечення з розподілу та постачання енергії
забезпечення практики щорічного прогнозу розвитку систем енергозабезпечення, оцінки потреб та прогнозу введення в експлуатацію потужностей, врахування впливу зміни клімату на рівні й режими енергоспоживання та адаптацію енергетики до таких змін забезпечення щорічного затвердження плану розвитку об'єднаної енергетичної системи України на наступні десять років здійснення оцінки перспективиних площадок будівництва об'єктів відновлювальної енергетики з врахуванням принципу розосередженості (для ВЕС та СЕС)	забезпечення щорічного затвердження плану розвитку об'єднаної енергетичної системи України на наступні десять років з врахуванням положень Стратегії
розроблення законодавства та затвердження схем (планів) децентралізації систем енергозабезпечення на місцевому рівні (розроблення місцевих програм децентралізації енергозабезпечення, зокрема затвердження схем теплопостачання населених пунктів (з розширенням частки відновлювальної енергетики та локальних палив, передусім біомаси та відходів), схем комплексного використання водних і гідроенергетичних ресурсів малих річок України та розміщення на них об?єктів малої гідроенергетики тощо);	забезпечення реалізації проектів децентралізації енергопостачання на місцевому рівні (на основі використання відновлюваної енергетики)
підготовка плану надзвичайних заходів на національному рівні, вдосконалення системи державного контролю за безпекою об'єктів енергетики, інформаційно-аналітичної системи моніторингу стану безпеки об'єктів енергетики (і)	запровадження державної системи фізичного захисту критичної енергетичної інфраструктури та законодавче визначення джерела фінансування робіт, охоронних систем та підрозділів захисту.
затвердження програми зняття та подовження експлуатації у понадпроектний термін енергоблоків АЕС відповідно до пріоритетного завдання синхронізації енергосистем України та країн ЄС до 2025 року	забезпечити реалізації програми подовження експлуатації у понадпроектний термін енергоблоків АЕС	забезпечити реалізацію програми із зняття з експлуатації енергоблоків АЕС після завершення додаткового періоду їх експлуатації
запровадження практики щорічного оприлюднення звіту про результати моніторингу безпеки енергопостачання	запровадження загальнодержавної системи оцінки ризиків критичній енергетичній інфраструктурі
прийняття нормативно-правових актів з удосконалення процедури проектування будівництва та введення в експлуатацію об'єктів енергетичної інфраструктури	запровадження принципу гарантованого рівня енергозабезпечення споживачів при припиненні функціонування найбільшого одного об'єкту інфраструктури постачання, блокування постачання з одного напряму
запровадженням програми відбудови зруйнованих, внаслідок збройної агресії Російської Федерації, інфраструктури та об'єктів енергетики відповідно до потреб нової структури економіки регіону та на сучасних технологічних засадах
Підціль 1.2. Оновлення основних фондів галузей паливно-енергетичного комплексу Завдання: - Здійснити технічну модернізацію об'єктів енергетики - Забезпечити технологічне оновлення енергетичного сектору
уточнення технічних вимог щодо стану основних фондів галузей паливно-енергетичного комплексу
використання міжнародних фінансових інститутів, програм технічної допомоги тощо	створення обґрунтованої системи енергетичних та екологічних податків (оподаткування енерговикористання)
удосконалення законодавства державно-приватного партнерства в частині встановлення вимог досягнення чітко визначених цілей реалізації проектів в енергетичній сфері узгоджених із цілями Стратегії	концентрація інвестиційного ресурсу для реалізації масштабних проектів (формування Державного фонду розвитку енергетики) завдяки: - надходженням від застосування енергетичних та екологічних (вуглецевих) податків; - платежів в рамках застосування механізму «білих сертифікатів»; - платежів від «обрізання» регуляторами доходів монополістів на енергетичних ринках
розроблення програми структурної перебудови енергетики відповідно до оновленої структури національної економіки України та інтеграції енергетичних ринків України та ЄС	реалізація програми структурної перебудови енергетики відповідно та інтеграції енергетичних ринків України та ЄС
Підціль 1.3. Забезпечення інноваційного розвитку енергетичного сектору Завдання: - Запровадження ефективного функціонування системи підготовки та перепідготовки кадрів для енергетичного сектору (запровадження нових спеціальностей, перегляд кваліфікаційних вимог, функціонування програм перекваліфікації); - Забезпечення підтримки фундаментальних та прикладних досліджень; - Формування системи підтримки впровадження новітніх енергетичних технологій та систем управління.
забезпечення державної підтримки впровадження енергетичних технологій та систем управління (програми підтримки фундаментальних та прикладних наукових досліджень, стимулювання впровадження інноваційних технологій), створення системи науково-технічних центрів розвитку технологій, проведення наукових досліджень та розвитку кадрового потенціалу енергетики (гранти, стипендії, фінансування навчання за кордоном)	Забезпечення участі вітчизняних дослідницьких установ у науково-технологічних програмах ЄС та наближення України до Європейського наукового простору	створення національних енергетичних компаній (енергетичне машинобудування в гідроенергетиці компанії з виробництво та постачання енергії) та підтримка їх виходу на зовнішні ринки
формування національної мережі трансферу технологій енергетичних технологій, державної підтримки трансферу технологій (викупу технологій), локалізації виробництва енергетичних технологій	формування системи підтримки венчурної діяльності та трансферу енергетичних технологій, розвитку українських інжинірингових компаній.	впровадження пілотних проектів, зокрема уловлювання та збереження вуглецю, повного циклу переробки побутових відходів тощо
запровадження нових спеціальностей для енергетичного сектору та нових навчальних програм підготовки фахівців у навчальних закладах з метою підготовки персоналу до роботи на енергетичних ринках за напрямами: - «економіка енергетики» (торгівля енергоресурсами, ринки «на добу на перед», балансуючі ринки, ринки допоміжних послуг); - «енергетичні технології» (сучасні інноваційні технології в енергетиці); - «проектний аналіз в енергетиці» (бізнес планування реалізації проектів); - «енергетична безпека» (оцінка ризиків та реагування на загрози енергетичній безпеці, міжнародні ринки енергії).	забезпечення першого випуску вищими навчальними закладами фахівців за новими навчальними програмами.	удосконалення навчальних програм підготовки фахівців відповідно до потреб забезпечення конкуренції українських компаній на європейських енергетичних ринках
ЦІЛЬ 2: ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІ...

Подобные документы

• Диверсифікація генерації і постачання енергетичних ресурсів в Україні

  Проблеми енергетичної залежності України від Росії та Європейського Союзу. Розробка концепцій енергетичного виробництва та споживання готових енергетичних ресурсів. Залежність між підходом до використання енергетичних ресурсів та економічною ситуацією.
  
  статья [237,2 K], добавлен 13.11.2017
  

• Енергетична стратегія України

  Енергозбереження як пріоритет загальнонаціональної політики України з врахуванням відсутності запасів нафти, газу, ядерного палива. Зниження залежності національної економіки від зовнішнього енергопостачання і позиціонування країни на міжнародних ринках.
  
  статья [16,2 K], добавлен 09.05.2011
  

• Ядерна енергетика

  Використання ядерної енергії у діяльності людини. Стан ядерної енергетики України. Енергетична стратегія України на період до 2030 р. Проблема виводу з експлуатації ядерних енергоблоків та утилізації ядерних відходів. Розробка міні-ядерного реактору.
  
  реферат [488,7 K], добавлен 09.12.2010
  

• Розрахунок теплоелектроцентралі Соколівського цукрового заводу

  Аналіз стану та основних проблем енергетичної галузі Вінницької області. Впровадження енергозберігаючої технології на Соколівському цукровому заводі. Визначення витрат пари на турбіну і теплофікацію. Розрахунок техніко-економічних показників роботи ТЕЦ.
  
  курсовая работа [181,5 K], добавлен 27.07.2015
  

• Розрахунок геліоустановки

  Ознайомлення із дією сонячних електростанцій баштового типу. Визначення сонячної радіації та питомої теплопродуктивності установки. Оцінка показників системи гарячого водопостачання. Аналіз ефективності використання геліоустановки й визначення її площі.
  
  курсовая работа [3,4 M], добавлен 30.09.2014
  

• Світовий ринок енергоресурсів: стан, проблеми, перспективи

  Характеристика світового ринку енергоресурсів. Нестабільність світових енергетичних ринків, яка посилюється спадом у світовій економіці. Місце енергетичного фактору у міжнародних відносинах. Вирішення проблем нафтової, вугільної та ядерної енергетики.
  
  дипломная работа [1,2 M], добавлен 05.06.2011
  

• Сучасний стан та перспективи українсько-російських енергетичних відносин

  Співробітництво в енергетичній сфері. Основні Цілі Росії у сфері енергетики в Чорноморсько-Каспійському регіоні. Стратегічні напрями зовнішньої енергетичної політики України. Позиціювання сторін у "трикутнику". Українсько-російські "газові переговори".
  
  курсовая работа [109,5 K], добавлен 23.11.2013
  

• Розрахунок показників надійності невідновної електричної системи з постійною в часі інтенсивністю відмов елементів

  Поняття про електричну систему, загальні критерії і показники надійності технічних енергосистем. Побудова заданої енергетичної системи і розрахунок показників надійності невідновної системи з надлишковою структурою за допомогою Марківських процесів.
  
  курсовая работа [555,1 K], добавлен 10.10.2014
  

• Енергетичний аудит спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів

  Загальний опис об’єкту - школа І-ІІІ ступенів №202 м. Києва. Обстеження поточного стану енергетичних систем об’єкту. Розрахунок заходів з енергозбереження. Впровадження енергоменеджменту, встановлення аераторів та реконструкція системи освітлення.
  
  курсовая работа [2,2 M], добавлен 07.04.2015
  

• Розрахунок системи сонячного теплопостачання

  Розрахунок енергетичних характеристик і техніко-економічних показників системи сонячного теплопостачання для нагріву гарячої води. Схема приєднання сонячного колектора до бака-акумулятора. Визначення оптимальної площі поверхні теплообмінника геліоконтури.
  
  контрольная работа [352,2 K], добавлен 29.04.2013
  

• Тепловий розрахунок парової турбіни

  Визначення параметрів пари і води турбоустановки. Побудова процесу розширення пари. Дослідження основних енергетичних показників енергоблоку. Вибір обладнання паросилової електростанції. Розрахунок потужності турбіни, енергетичного балансу турбоустановки.
  
  курсовая работа [202,9 K], добавлен 02.04.2015
  

• Електроустаткування та модернізація керування насосної установки

  Розробка заходів по модернізації системи управління електроприводу насосу з метою поліпшення його техніко-економічних показників. Вибір перетворювача напруги, визначення необхідних параметрів регулювання. Розрахунок і вибір електродвигунів установки.
  
  курсовая работа [1,1 M], добавлен 28.03.2019
  

• Магніто-резонансна томографія

  Економічні аспекти розвитку магніто-резонансної томографії. Фізичні основи та функціонально-логічна схема МРТ. Інженерний аналіз технічного стану. Матриця станів. Розрахунок надійності МР-томографа та ремонтопридатності. Розподіл часу поточного ремонту.
  
  курсовая работа [1,2 M], добавлен 14.05.2014
  

• Розробка пересувних засобів обслуговування ремонту електрообладнання в ТОВ "Красноградська овочева фабрика Красноградського р-ну Харківської області"

  Виробничо-господарська характеристика підприємства. Розробка форми обслуговування електрообладнання і визначення штату енергетичної служби. Технологія виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту пересувних засобів обслуговування.
  
  курсовая работа [64,7 K], добавлен 08.03.2019
  

• Підвищення ефективності енерговикористання на об’єктах систем теплопостачання

  Аналіз стану та рівня енергоспоживання в теплогосподарствах України. Енергетичний бенчмаркінг як засіб комплексного розв’язку задач енергозбереження, його функції в системах теплопостачання. Опис структури показників енергоефективності котелень та котлів.
  
  дипломная работа [1,9 M], добавлен 13.07.2014
  

• Розробка системи очищення технологічних газів Придніпровської ТЕС

  Загальна характеристика Придніпровської ТЕС. Шкідливі і небезпечні чинники котлотурбінного цеху. Комбіновані методи і апаратура очищення газів. Аналіз ефективності роботи існуючої системи пилогазоочищення та розробка пропозицій, щодо її модернізації.
  
  дипломная работа [1,9 M], добавлен 17.06.2013
  

• Система керування електропривода мобільного конвеєра 2Т за системою ПЧ-АД в умовах цеху №1 ВАТ "ПівдГЗК"

  Вибір електрообладнання та розрахунок характеристик розімкненої системи привода технологічного механізму. Вибір структури системи керування електропривода та складання передаточних функцій. Моделювання замкненої системи і аналіз якісних показників.
  
  дипломная работа [857,3 K], добавлен 11.07.2014
  

• Проектування системи електропостачання машинобудівного заводу

  Опис технологічного процесу проектування системи електропостачання машинобудівного заводу. Визначення розрахункових електричних навантажень. Вибір системи живлення електропостачання та схем розподільних пристроїв вищої напруги з урахуванням надійності.
  
  дипломная работа [446,9 K], добавлен 21.02.2011
  

• Перетворювач змінного струму в постійний

  Аналіз роботи і визначення параметрів перетворювача. Побудова його зовнішніх, регулювальних та енергетичних характеристик. Розрахунок і вибір перетворювального трансформатора, тиристорів, реакторів, елементів захисту від перенапруг і аварійних струмів.
  
  курсовая работа [1,3 M], добавлен 24.05.2015
  

• Проект АЕС потужністю 880 мВт

  Складові потужного ядерно-промислового комплексу України, фактори, що сприяють його розвитку. Розрахунок графіків електричних навантажень АЕС. Вибір силового обладнання та комутаційної апаратури, схеми власних потреб. Засоби обмеження перенапруг.
  
  дипломная работа [1,3 M], добавлен 11.11.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам