"Озеленення" енергетики та нова якість глобалізації

Вплив пандемії covid-19 на «озеленення» глобального енергетичного сектору

Потужний вплив на світовий енергетичний комплекс, процеси його «озеленення» та переведення на модель сталого розвитку справила пандемія covid-19. Так, у більшості держав світу у період 2020-2022 рр. стрімке падіння валового внутрішнього продукту та кризові тенденції у національних економіках значною мірою долались за рахунок емісійного нарощування грошової ліквідності та її вливання в економіку. Це мало своїм наслідком розбалансування світової фінансової системи, розкручування інфляційної спіралі та загальносвітове зростання цін на товари і послуги. Звернімось до конкретних цифр: у період 2000-2020 рр., за підрахунками експертів з McKinsey, чиста вартість глобальних активів зросла у 3,2 разу (з 160 до 510 трлн дол. США), а їх загальна вартість - майже вчетверо (з 440 до 1540 трлн відповідно) The Rapid Growth in Global Wealth. McKinsey. 2021. 196 p. URL:

https://www.mckinsey.eom/~/media/mckinsey/industries/fmancial%20services/our%20insights/the%20rise%20

and%20rise%20of%20the%20global%20balance%20sheet%20how%20productively%20are%20we%20using%20o

ur%20wealth/mgi-the-rise-and-rise-of-the-global-balance-sheet-fUll-report-vf.pdf.

Що стосується безпосереднього впливу наслідків пандемії covid-19 на світовий енергетичний сектор, то він яскраво виявився у кількох тенденціях. По-перше, слід вказати на стрімке падіння ринкового попиту на викопні види палива та цін на енергоносії через запровадження карантинних заходів і відповідного згортання багатьох видів економічної діяльності. Зокрема, лише за перший квартал 2020 р., за даними Міжнародного енергетичного агентства, світовий попит на енергоносії зменшився на 3,8% з подальшим трендом падіння на 6% до кінця року (рис. 1). Невипадково вже у березні 2020 р. група ОПЕК досягла згоди щодо зменшення світового видобутку нафти, яка з часом була підтримана країнами Великої двадцятки.

По-друге, пандемія covid-19 з усією очевидністю викристалізувала низку вразливих місць сформованих у світовій економіці ланцюгів поставок життєво необхідних товарів і технологічного обладнання для системи охорони здоров'я, що поширилось безпосередньо і на енергетичний сектор. Йдеться насамперед про відновлювальні джерела енергії та акумулятори, значна частина поставок яких призупинена з причин стрімкого скорочення їх виробництва, руйнування каналів торгівлі матеріалами, компонентами і товарами виробничого призначення, а також закриття кордонів і міжнародних портів Evans A., Bazilian M.D. Susceptibilities of Solar Energy Supply Chains. Global Policy Opinion. 2020. URL: https://www.globalpolicyjournal.com/blog/16/04/2020/susceptibilities-solar-energy-supply-chains.

По-третє, слід зазначити і певне падіння інвестиційних капіталовкладень у нафтогазовий сектор (де інвестиції у період 2020-2021 рр. зменшились приблизно на третину Laveron F. The role of the electricity sector in the energy transition after COVID-19. Forum, COVID-19 and the energy transition, No. 123, 2020. P. 36-39.) за значного підвищення ризикованості інвестиційних капіталовкладень у викопні види палива та зниження ризику інвестицій у чисті джерела енергії. Дія цієї тенденції супроводжувалась утриманням рентабельності інвестицій у зелену енергетику у довгостроковому періоді на значно нижчому порівняно з вуглеводневою рівні. Це підтверджує історичну незворотність глобального тренду «озеленення» світового енергетичного комплексу та його переведення на сталу модель розвитку, що відкриває небачені раніше можливості нарощування вартісних обсягів капіталістичного нагромадження, доступного для фінансування масштабних проєктів розбудови зеленої енергетичної інфраструктури. А масштаби затребуваного фінансування - доволі суттєві: за даними

Міжнародного енергетичного агентства, тільки на розбудову інфраструктурних потужностей відновлювальної електрогенерації (не включаючи гідроелектростанції) упродовж 2015-2040 рр. необхідно буде щорічно інвестувати від 220 до 329 млрд дол. США у разі продовження традиційної практики ведення бізнес-діяльності (англ. business as usual) і від 323 до 590 млрд - у разі повномасштабної реалізації «зеленого» енергопереходу Чала В. С. Інституціональна структура зеленого фінансування в розбудові глобальної зеленої економіки. Економіка та суспільство. 2021. Випуск # 34. URL: https://economyandsociety.in.ua/index.php/joumal/ article/view/1025/983. Оцінки ж фахівців Всесвітнього економічного форуму ще масштабніші: 13,5 трлн дол. США загального фінансування на період 2015-- 2030 рр., або 900--950 млрд у річному вираженні Delivering the Green Economy through Financial Policy. Technical Paper. Frankfurt School of Finance & Management, UNEP Collaborating Centre for Climate & Sustainable Energy -Finance, March 2014. 83 p. URL: https://wedocs.unep.org/bitstream/handle/20.500.11822/26621/Green-Economy.pdf?sequence=1&isAllowed=y - стор. 5..

Рис. 1 Зміна глобального попиту на енергію у 1900--2020 рр. %

Джерело: побудовано за даними International Energy Agency. URL: www.iea.org

По-четверте, у період поширення covid -19 спостерігалось небачене у попередні періоди нарощування обсягів споживання відновлювальних енергоджерел за усіма світовими регіонами з причин запровадження локдауну, зниження операційних витрат електрогенерації та пріоритетного доступу споживачів до елекромереж відповідно до встановлених нормативних вимогIEA. Covid-19 impact on electricity. IEA. Paris, 2020. URL: https://www.iea.org/reports/covid-19-impactonelectricity. Наголосимо, що відновлюваль - ні енергоджерела мають передусім локальне походження і застосування.

Окремої уваги заслуговують і такі наслідки впливу пандемії covid - 19 на світовий енергетичний сектор, як: широке залучення споживачів у функціонування електроенергетичного сектору; підвищення його гнучкості в частині управління мережевими перевантаженнями; а також докорінна зміна поведінки енергоспоживання та корпоративних бізнесмоделей енергетичних компаній у напрямі їх дедалі більшого підлаштовування під екологічні вимоги споживачів, національних урядів та інвесторів та ін. У той час як уряди держав найбільшою мірою зацікавлені у забезпеченні національної енергетичної безпеки, то інвестори активно ставлять на порядок денний питання про дотримання об'єктами капіталовкладень екологічних вимог і стандартів у царині сталого розвитку, доволі часто вдаючись при цьому до значного зменшення у своїх інвестиційних портфелях частки нафтогазових і вугільних компаній Kuzemko C., Bradshaw M., Bridge G., Goldthaude A., Jewell J., Overland I., Scholten D., Van de Graaf T., Westphal K. Covid-19 and the politics of sustainable energy transitions. Energy Research & Social Science. 2020. Vol. 68. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/pMc7330551/. Так, ухвалений у США у серпні 2022 р. Закон про зниження інфляції поряд з реформуванням національної податкової системи передбачає також масштабне інвестиційне фінансування програм і проєктів у сфері зеленої енергетики та боротьби з кліматичними змінами. На період до 2031 р. у зазначені цілі планується інвестувати близько 370 млрд дол. США, з яких 271 млрд піде на податкове кредитування секторів відновлювальної енергетики та зеленої електрогенерації; 36,6 млрд - на житлову і комерційну енергетику, а також чисту електрогенерацію; 30 млрд - на атомну енергетику; 13,2 млрд - на чисту водневу енергетику; 10,4 млрд - на розроблення альтернативних видів палива (рис. 2).

Резюмуючи, маємо наголосити, що синергетичний вплив зазначених тенденцій на функціонування світового енергетичного сектору та його перехід на сталу модель має як позитивні, так і негативні наслідки, які визначаються не лише за власне економічними, а й політичними, соціальними й екологічними аспектами подальших трендів його структурної динаміки у глобальних координатах.

Рис. 2 Структура витрат федерального бюджету США на податкове кредитування програм у сфері зеленої енергетики та боротьби з кліматичними змінами у 2022-2031 рр.

Джерело: побудовано за даними Bertrand S. How the Inflation Reduction Act and Bipartisan Infrastructure Law Work Together to Advance Climate Action? Environmental and Energy Study Institute, September 12, 2022. URL:

https://www.eesi.org/articles/view/how-the-inflation-reduction-act-and-bipartisan-infrastructure-law-work-togetherto-advance-climate-action

Зауважимо, що ті самі електротехнічні корпорації ще більше десятиліття назад активно перейшли до розроблення і впровадження якісно нових бізнес-моделей, що було обумовлено динамічним впровадженням у суспільне виробництво відновлювальних енергоджерел і докорінних змін в інформаційних технологіях. Тож хоча існує багато невизначеностей щодо постпандемічних траєкторій структурної диверсифікації глобального енергетичного сектору, саме криза covid-19 стала потужним імпульсом для прискорення переходу світового енергетичного сектору на сталу модель розвитку. Одночасно вона чітко детермінувала якісно нові можливості і загрози його подальшого розвитку у контексті модернізації корпоративних стратегій і бізнес-моделей енергетичних компаній і системного впровадження ними зелених енергетичних технологій.

Так, європейські та американські електроенергетичні компанії демонструють достатньо високу стійкість до впливу пандемії covid-19, нарощуючи свої капітальні витрати та формуючи якісно нові структури бізнесдіяльності у майбутньому. Більшість національних урядів, насамперед держав - членів Європейського Союзу, активно реалізують масштабні програми антикризового відновлення економіки, спрямовані не тільки на відновлення економічної активності та створення нових робочих місць, а й системне впровадження зеленого вектору національного конкурентного розвитку на основі декарбонізації та диджиталізації всіх сфер людської життєдіяльності.

Зовнішня енергетична стратегія ЄС як реакція на російсько-українську війну

Одним із ключових пріоритетів інтеграційної політики Європейського Союзу на усіх етапах її еволюційного розвитку, як відомо, є забезпечення економік держав-членів імпортними енергоносіями, яке розглядається як головний компонент енергетичної безпеки даного інтеграційного угруповання. З метою її забезпечення Євросоюз починаючи з 2000 р. наполегливо втілює у життя зовнішню енергетичну політику, спрямовану на формування на міжнародному поприщі найсприятливіших умов для енергозабезпечення усіх держав - членів блоку. Саме у рамках зовнішньої енергетичної політики найактивніше і найпослідовніше реалізується стратегія Євросоюзу щодо розвитку відновлювальної енергетики та боротьби з кліматичними змінами на основі глибокої конвергенції її власне енергетичного, кліматичного та цифрового компонентів. Що стосується енергетичного і кліматичного компонентів інтеграційної політики ЄС, то вони зорієнтовані насамперед на енергоконверсію, декарбонізацію паливно-енергетичного комплексу даного інтеграційного угруповання та його перехід до низьковуглецевих і безвуглецевих технологій.

Диджиталізація енергетичного сектору Євросоюзу пов'язується зі встановленням розумних лічильників другого покоління; розбудовою інтернету енергії, децентралізованих енергосистем та інфраструктури розумної мобільності; розширенням масштабів використання цифрових сервісів та предиктивної аналітики енергетичного сектору, автоматизацією взаєморозрахунків між виробниками та споживачами енергії; диджиталізацією послуг для торгівлі енергоресурсами тощо. Наголосимо, що відхід енергетичного сектору ЄС від сировинної спрямованості значною мірою був пов'язаний із взятими державами-членами міжнародними зобов'язаннями стосовно скорочення викидів парникових газів.

Головними мотиваційними стимулами впровадження Євросоюзом в останні двадцять років єдиної зовнішньої енергетичної політики є як значний брак власних запасів енергоресурсів (насамперед нафти, газу і вугілля) та неухильне нарощування внутрішніх енергопотреб даного інтеграційного угруповання у зв'язку з кількома хвилями його розширення, так і значне загострення міжнародної конкурентної боротьби за енергетичні ресурси, маршрути їх поставок та інфраструктурні потужності з їх перероблення між традиційними і новими глобальними центрами енергоспоживання. Зазначені мотивації й визначають стратегічні цілі реалізації Європейським Союзом єдиної зовнішньої енергетичної політики. Це насамперед підвищення безпеки енергопостачань; нарощування конкурентних позицій європейських товаровиробників на світових ринках; забезпечення держав-членів достатніми обсягами енергоносіїв за доступними цінами, досягнення сталості довкілля та боротьба з кліматичними змінами.

Потужним імпульсом «озеленення» європейського енергетичного сектору та його переведення на модель сталого розвитку стала російсько-українська війна. Розпочавшись 24 лютого 2022 р., вона об'єктивно змушує Європейський Союз розглядати питання власного енергозабезпечення під принципово іншим кутом зору, а саме: з метою захисту європейських споживачів від підвищення цін на енерготовари на основі зменшення залежності від російських поставок та прискореного переходу на безвуглецеві енерготехнології. Йдеться перш за все про значні перебої з постачанням енергетичних ресурсів до країн - членів ЄС, до яких вдалась російська федерація з метою економічного і політичного тиску на цей інтеграційний блок (який щорічно обходиться європейським платникам податків у суму майже 100 млрд євро) REPowerEU: A plan to rapidly reduce dependence on Russian fossil fuels and fast forward the green transition. May 2022. URL: https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/IP_22_3131. Це спричинило не лише стрімке підвищення цін на енергоресурси та глибоке розбалансування регіональних ринків нафти, газу і вугілля, а й значно порушило інвестиційну діяльність в енергосекторі та загрози реалізації європейськими країнами заходів з декарбонізації їх національних економік. Так, багато держав ЄС у відповідь на скорочення енергопоставок з рф були змушені повернутись до вугільної електрогенерації та активно шукати альтернативні канали імпорту викопних видів палива. Це вже дало підстави євроскептикам поставити під сумнів економічну доцільність реалізації Євросоюзом стратегії «зеленого» енергопереходу.

У відповідь на російське вторгнення в Україну 18 травня 2022 р. ЄС ухвалив Зовнішню енергетичну стратегію - План REPowerEU. Оскільки даний документ було анонсовано Європейською Комісією ще задовго до активної фази російсько-української війни та санкційної відповіді на них офіційного Брюсселя, підсумковий текст Плану REPowerEU було суттєво перероблено з урахуванням нових геополітичних реалій. Зокрема, було включено нові блоки питань, пов'язані з наданням допомоги енергетичним комплексам європейських держав, котрі найбільшою мірою постраждали від російської агресії.

План REPowerEU передбачає глибоку якісну трансформацію енергетичної системи Європейського Союзу на основі реалізації комплексу заходів. В їх системі поряд з диверсифікацією географічних маршрутів поставок газу, подоланням дефіциту нафти і нафтопродуктів, нарощуванням імпортних поставок вугілля та популяризацією на міжнародній арені ідеї щодо боротьби з витоками метану та протидії технічному стравлюванню та факельному спалюванню природного газу, значна увага приділена «зеленому» енергопереходу.

Як бачимо, усі запропоновані заходи спрямовані, з одного боку, на зменшення залежності Європейського Союзу від російських постачань нафти і газу, а з другого - на прискорення процесу «озеленення» регіонального енергосектору на основі відмови від споживання викопних видів палива та з метою подолання кліматичної кризи. Особливий наголос зроблено на необхідності зміцнення партнерських відносин з іншими державами та регіонами світу з питань надання фінансової підтримки, передачі необхідних технологій, а також безпосереднього розширення торгових зв'язків в енергетиці. На досягнення зазначених цілей «озеленення» європейського енергокомплексу тільки на період до 2027 р. додатково планується інвестувати в «зелений» енергоперехід 210 млрд євро на період до 2027 р., який розглядається європейцями як авансовий платіж на енергетичну незалежність і безпеку Євросоюзу.

Станом на тепер у рамках фінансування Плану REPowerEU вже доступними є 225 млрд євро у формі кредитів Фонду відновлення та стійкості (англ. Recovery and Resilience Facility / RRF). З цієї суми 10 млрд євро буде витрачено на інфраструктуру поставок природного та зрідженого газу; 2 млрд - на нафтову інфраструктурну мережу; а решта коштів піде на «зелений» енергоперехід держав - членів Євросоюзу та диверсифікацію джерел імпортних постачань природного газу REPowerEU at a glance. European Commission. URL: https://commission.europa.eu/strategy-andpolicy/priorities-2019-2024/european-green-deal/repowereu-affordable-secure-and-sustainable-energy-europe_en. Так, зменшення імпортних поставок російських вуглеводнів здатне буде заощадити європейським споживачам майже 100 млрд євро на рік, котрі будуть спрямовані на фінансову підтримку приватного і державного секторів на національному, транскордонному і загальноєвропейському рівняхREPowerEU: A plan to rapidly reduce dependence on Russian fossil fuels and fast forward the green transition. URL: https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/IP_22_3131. Додатково Єврокомісія збільшила фінансовий ресурс RRF на 20 млрд євро у формі грантів, акумульованих від продажу вуглецевих квот у рамках європейської системи торгівлі викидами.

Якщо ж характеризувати пріоритетні напрями «зеленого» енергетичного переходу країн ЄС, то основною з них є підвищення цільової мети щодо частки відновлювальних джерел у сукупному енергоспоживанні з 40 до _Д5% на період до 2030 р. відповідно до вимог пакета «Fit for 55». її досягнення передбачає реалізацію комплексу заходів щодо:

1) подвоєння наявних на сьогодні сонячних фотоелектричних потужностей до 2025 р. та встановлення додаткових 600 ГВт потужностей сонячної електрогенерації на період до 2030 р.;

2) реалізації ініціативи «Сонячний дах», що передбачає поетапне запровадження нормативно-правових зобов'язань зі встановлення сонячних електрогенеруючих панелей на введених в експлуатацію житлових, громадських і комерційних будівлях;

3) прискорення процесу запровадження теплових насосів з акумулювання геотермальної і сонячної теплової енергії та подальшої її подачі у системи централізованого і комунального опалення;

4) імплементації інструментів розвитку біометанового промислового партнерства та фінансових стимулів нарощування масштабів його виробництва до 35 млрд м³ на період до 2030 р., зокрема у рамках реалізації Спільної сільськогосподарської політики Європейського Союзу;

5) запровадження державами - членами ЄС спеціальних зон для відновлювальної енергетики на основі значного спрощення необхідних дозвільних процедур у регіонах з нижчими екологічними ризиками на наданням Єврокомісією доступу до наявних у неї баз даних щодо екологічно чутливих регіонів як частини цифрового картографічного інструменту інформаційних даних, пов'язаних з енергетичним, промисловим та інфраструктурним секторами економіки ЄСREPowerEU: A plan to rapidly reduce dependence on Russian fossil fuels and fast forward the green transition. URL: https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/IP_22_3131.

Отже, нинішня Зовнішня енергетична стратегія підтверджує безумовну відданість ЄС ключовій ідеї переходу до зеленої енергетики на основі посилення енергозбереження та енергоефективності, зниження цінового тиску, стимулювання розвитку відновлюваної енергетики та активізації енергетичної дипломатії. І звідси - одним інструментом ЄС відразу реагує як на виклики сталого розвитку, так і на військову агресію рф.

Зелений водень -- пріоритетний напрям енергетичного переходу ЄС

Одним з ключових напрямів енергетичного переходу Європейського Союзу є розвиток зеленої водневої генерації, яка розглядається нині в рамках реалізації плану з інтеграції національних енергетичних комплексів держав-членів даного інтеграційного угруповання, а також впровадження його Зеленого курсу (англ. Green Deal) та системи транскордонного вуглецевого оподаткування (англ. Сarbon border adjustment mechanism) з метою відновлення європейської економіки від наслідків пандемії covid-19 і забезпечення максимального захисту національних виробників від економічної експансії Китаю та російської федерації.

Наголосимо, що вже сьогодні на території ЄС зелений водень активно застосовується у різних секторах економіки, однак поки що виключно на локальному рівні. Йдеться насамперед про Великобританію та Нідерланди, де зеленим воднем опалюють окремі житлові будинки; Німеччину, де на водневих елементах працює низка потягів; Австрію, де зелений водень бере участь у виплавці низьковуглецевої сталі тощо Клімат-контроль. Чому Європа робить ставку на водень і що пропонують Україні. РБК - Україна, 13.08.2021 р. URL: https://www.rbc.ua/ukr/news/klimat-kontrol-pochemu-evropa-delaet-stavku-1628597339.html. Проте усі зазначені приклади, як ми бачимо, репрезентують виключно іміджеві проєкти, котрі зможуть бути масштабовані на загальноєвропейському рівні лише після системного впровадження усіх ключових компонентів Водневої стратегії даного інтеграційного угруповання.

Головною стратегічною метою розбудови на території ЄС зеленої водневої енергетики є вихід на щорічне виробництво 10 млн т водню на період до 2030 р. A Hydrogen Strategy for a climate neutral Europe. European Commission, 8 July 2020. 24 p. https://faolex.fao.org/docs/pdf/eur208381.pdf. І хоча така мета була поставлена ще у Водневій стратегії ЄС 2020 р., однак саме сьогодні цей інтеграційний блок робить основну ставку на розбудову енергетичного співробітництва у цій сфері за участю міжнародних партнерів на основі укладення відповідних торговельних та інвестиційних угод. Зокрема, що стосується торговельних майданчиків для імпорту зеленого водню, то в їх якості розглядаються регіони Північного моря, Південного Середземномор'я та Африки на південь від Сахари (Намібія та ПАР), а також Україна та Японія. Так, з нашою державою на сьогодні йде активна робота з напрацювання механізмів стратегічного партнерства у сфері виробництва і поставок в ЄС зеленого водню та біометану.

Варто додати, що вибір зазначених регіонів і держав як міжнародних партнерів ЄС не є випадковим, оскільки саме вони, за даними Міжнародного агентства з відновлювальної енергетики (англ. International Renewable Energy Agency / IRENA), мають усі технічні можливості для налагодження до 2050 р. виробництва зеленого водню за ціною, нижчою від 1,5 дол. США за 1 кг, що дає йому можливість ефективно конкурувати з природним газом як енергетичним товаром. При цьому в Європі на кінець періоду можна буде продукувати чистий водень енергетичною цінністю не більше як 88 ексаджоулів на рік (або 280 тис. ГВт / год), що у понад двадцять разів менше порівняно з регіоном Близького Сходу та Північної Африки Global energy transformation: A roadmap to 2050 (2019 edition), International Renewable Energy Agency, Abu Dhabi. 52 p. ISBN 978-92-9260-121-8 https://www.irena.org/-/media/Files/IRENA/Agency/ Publication/2019/Apr/IRENA Global Energy Transformation 2019.pdf?rev=6ea97044a1274c6c8ffe4a116ab17b8f. Відтак - першим кроком Єврокомісії на шляху до розбудови сектору зеленої водневої енергетики є формування Середземноморського партнерства з зеленого водню, однією з ланок якого є співробітництво ЄС з Єгиптом та Марокко. Одночасно станом на тепер на інституційному майданчику Європейського альянсу чистого водню активно розробляється програма інвестицій і формується портфель інвестиційних проєктів. Так, один лише трубопровід Hydrogen включає нині понад 750 проєктів, акумульованих у рамках Альянсу. Крім того, активно підтримуються інвестиційні капіталовкладення в чистий водень через інституційний майданчик Стратегічного європейського інвестиційного вікна InvestEU, що вже має наслідком включення 15 державами - членами ЄС зеленого водню як пріоритетного плану відновлення своїх національних економік та їх переведення на «зелені рейки» на загальну суму 9,3 млрд євро Key actions of the EU Hydrogen Strategy. European Commission. URL: https://energy.ec.europa.eu/topics/ energy-systems-integration/hydrogen/key-actions-eu-hydrogen-strategy_en#an-investment-agenda-for-the-eu.

Загалом же, чинна Воднева стратегія Євросоюзу передбачає встановлення до 2030 р. електролізерів загальною технологічною потужністю 40 ГВт з тим, щоб вже до 2050 р. зелений водень і відновлювальна енергетика повністю витіснили вуглеводні з енергетичного балансу даного інтеграційного блоку. При цьому вартісні обсяги інвестиційних капіталовкладень лише у технологічні потужності з виробництва зеленого водню оцінюються Євросоюзом на рівні близько 470 млрд євро Красинський В. Клімат-контроль: чому Європа робить ставку на водень і що пропонують Україні. РБК - Україна, 13.08.2021 р. URL: https://www.rbc.ua/ukr/news/klimat-kontrol-pochemu-evropa-delaet-stavku1628597339.html. При цьому фінансування водневих інвестиційних проєктів будуть здійснювати як національні уряди і спеціальні фонди, так і глобальні ініціативи та приватний сектор з тим, щоб якомога швидше зробити подібного роду капіталовкладення рентабельними і посилити їх конкурентні позиції порівняно з інвестиціями у традиційні енергоджерела. Крім того, великі надії покладаються і на запровадження з 2026 р. імпортного вуглецевого збору та поступове урізання чинних на сьогодні в ЄС квот на викиди СО2, що стимулюватиме інвесторів до здійснення капіталовкладень у зелений водень та відновлювальну енергетику.

На додаток Європейський Союз має тверді наміри щодо розроблення і впровадження на наднаціональному рівні міжнародних стандартів і сертифікаційних методів для глобального ринку водню на основі власної нормативно-правової бази з подальшим формуванням Глобального європейського водневого фонду (англ. Global European Hydrogen Facility). На часі сьогодні і розбудова Європейським Союзом розгалуженої інфраструктурної мережі зовнішніх інтерконекторів для транспортування відновлювальних газів та електроенергії з використанням оновленого регламенту TEN-E, завдяки якому подібного роду ініціативи набудуть статусу «проєктів взаємного інтересу», а отже, будуть підтримані на наднаціональному рівні.

Висновки

Подолання глобальної екологічної проблеми в ключових регіонах світу починає розглядатись як пріоритетний вектор соціально-економічного розвитку. Цифрова та «зелена» трансформації розглядаються тими драйверами, які за нинішніх умов здатні якісно оновити глобальну та національні моделі соціально-економічного розвитку та відновлення природного капіталу. У світі розгортається конкуренція між ключовими економічними суб'єктами щодо ефективності реалізації потенціалу цифрової та «зеленої» трансформацій, що здатні кардинально змінити конкурентний ландшафт у найближчі десятиліття. Енергетичний сектор виступає тим предметом докладання зусиль, який становить нині пріоритетний вектор оновлення світової економіки.

Пандемія covid-19 та російська агресія проти України виступають тими тригерами, що використовуються як додаткові аргументи для втілення трансформацій на рівні національних економік і компаній. Технологічний базис, що дозволив наблизитись до стану сформованості цілісного глобального інформаційного простору, відкрив перспективи до утворення подібної єдності у багатьох секторах життєдіяльності, включаючи енергетичний. Реіндустріалізація національних економік у конкурентних умовах детермінується серед іншого спроможністю розбудови інноваційної екосистеми на рівні країн і компаній. Країни можна поділити щонайменше на дві групи: перші - це ті, що спроможні швидко реалізувати заходи щодо зміни енергоспоживання, другі - ті, що неготові зменшувати енергоспоживання. Наслідки пандемії привели до формування низки тенденцій у світовій економіці, а саме: 1) стрімке падіння ринкового попиту на викопні види палива; 2) наявність і чутливість вразливих місць у ланцюгах поставок життєво необхідних товарів; 3) падіння інвестиційних капіталовкладень у нафтогазовий сектор; 4) нарощування обсягів споживання відновлювальних енергоджерел локального походження; 5) підвищення гнучкості управління енергомережами. Сукупність цих тенденцій має синергетичний вплив на функціонування світового енергетичного сектору та його перехід на більш сталу модель.

Ключові суб'єкти світового господарства реалізують конкурентні стратегії розвитку, що невід'ємним компонентом включають питання цифрового та «зеленого» переходів. їх ефективність призведе до якісного оновлення як національних моделей соціально-економічного розвитку, а й оновлення характерних рис процесів глобалізації. До них відносимо передусім відхід від експансіоністського зростання до інтенсифікації використання потенціалу факторів виробництва; трансформацію структури національних економік і світового господарства; реіндустріалізацію традиційної промисловості через нові технології та моделі економічної діяльності; наближення соціальних трансформацій; оновлення цінностей і комплексу пріоритетів поточної та стратегічної діяльності.

«Озеленення» енергосектору виступає однією з пріоритетних стратегій ЄС, що є провідним вектором інвестування значних коштів. Кліматичні амбіції ЄС полягають у прагненні сформувати конкурентну модель, що спирається на декарбонізацію економіки та наближає світову економіку до подолання екологічної кризи. Енергетика зеленого водню становить напрям, в якому інтереси зеленого курсу ЄС та повоєнного відновлення України збігаються у довгостроковій перспективі.

Список літератури

1. Биркович Т. І., Биркович В. І., Кабанець О. С. Механізми публічного управління у сфері цифрових трансформацій. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2019. № 9. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/? op=1&z=1488 (дата звернення: 12.05.2023). DOI: І0.32702/2307-2156-2019.9.2

2. Бурмака, М. Креативізація глобального інвестиційного процесу. Міжнародна економічна політика, 2018, 2 (29), С.37-54.

3. Гуменна Ю. Г., Гура О. Ю. Тенденції впровадження цифрової трансформації в діяльність суб'єктів господарювання. Вісник СумДУ. Серія «Економіка». 2021, №2, С.202-210.

4. Жиленко К., Мешко Н. Глобалізаційні домінанти розвитку бізнес-діяльності. Міжнародна економічна політика. 2019, №(2), С. 43-81.

5. Ільницький Д. О. Глобальна конкуренція в науково-освітньому просторі: монографія. Київ: КНЕУ, 2016. 445 с.

6. Красинський В. Клімат-контроль: чому Європа робить ставку на водень і що пропонують Україні. РБК -- Україна, 3.08.2021 р. URL: https://www.rbc.ua/ukr/news/klimat-kontrol-pochemu-evropa-delaet-stavku1628597339.html

7. Лук'яненко О., Нямещук Г. Розвиток платформної економіки у глобальному цифровому середовищі. Міжнародна економічна політика. 2020, № 1-2, С.27-49. DOI 10.33H1/iep.2020.32_33.02. http://iepjournal.com/journals/3233/2020_2_Lukianenko _Niameshchuk.pdf

8. Мацук З. А. Глобальні виклики та тенденції розвитку ринку цінних паперів в Україні. 2020. Міжнародна економічна політика. 2020, № 1-2.(32-33), C. 153173. http://iepjournal.com/ journals/32-33/2020_7_Matsuk_ukr.pdf

9. Орєхова, Т. В., Цимбал, Л. І., Цимбал, Л. И., Унінець, І. М. Сучасні міжнародні практики багаторівневої реалізації екосистемного підходу у державному управлінні. Міжнародна економічна політика, 2022, 1 (36), С.124-140. DOI 10.33111/iep.2022.36.06

10. Орловська, Ю. В., Квактун, О. О., Кахович, О. О., & Дригола, К. В. Державне управління зеленими інвестиціями як фактор сталого розвитку регіонів. Інвестиції: практика та досвід, 2021, №16, С.70-76.

11. Панченко, В. Г., Резнікова, Н. В., & Булатова, О. В. Регуляторна конкуренція в цифровій економіці: нові форми протекціонізму. Міжнародна економічна політика. 2020, № 1-2.(32-33), C.50-80

12. Пустоваров А. І. Формування механізму цифрової трансформації управління розвитком національної економіки. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2020, Випуск 34, С.213-218. doi.org/10.32782/24139971/2020-34-36.

13. Унінець, І. М. Зелена економіка в глобальній екосистемі. Вчені записки, 2021, Випуск 22 (1), С.69-80. URL: https://vz.kneu.edu.ua/ua/arch_vz/

14. Цифрова економіка: вплив інформаційно-комунікаційних технологій на людський капітал та формування компетентностей майбутнього: монографія / МОН України, КНЕУ ім. В. Гетьмана ; за ред. Антонюк Л., Ільницького Д., Севастюк А. Київ: КНЕУ, 2021. 337 с.

15. Чала В. С. Інституціональна структура зеленого фінансування в розбудові глобальної зеленої економіки. Економіка та суспільство. 2021, Випуск # 34. URL: https: / / economyandsociety.in.ua/ index.php/journal/article/view/1025/983

16. Чужиков, В. І., Федірко, О. А. Локалізм проти глобалізму (європейський методологічний кейс). Регіональна економіка, 2021, №4. С.44-56

17. Шимченко, Л., Мірошніченко, Д., Костенко, Д. Цифрова трансформація України як механізм ефектизації комунікації влади з народом. Society. Document. Communication. (Соціум. Документ. Комунікація). 2022, № 14, С.304-322. https://doi.org/10.31470/ 2518-7600-2022-14-304-322

18. A Hydrogen Strategy for a climate neutral Europe. European Commission, 8 July 2020. 24 p. https://faolex.fao. org/docs/pdf/eur208381.pdf

19. Bertrand S. How the Inflation Reduction Act and Bipartisan Infrastructure Law Work Together to Advance Climate Action? Environmental and Energy Study Institute, September 12, 2022. URL: https://www.eesi.org/articles/view/howthe-inflation-reduction-act-and-bipartisan-infrastructure-law-work-together-toadvance-climate-action

20. Blanco E., Razzaque J. Natural Resources and the Green Economy: Redefining the Challenges for People. Leiden-Boston: Martinus Nijhoff Publishers. 2012. 275p.

21. Blauwhof, F. B. Overcoming accumulation: Is a capitalist steady-state economy possible?. Ecological Economics, 2012, №84, pp.254-261.

22. Carayannis, E. G., & Morawska-Jancelewicz, J. The futures of Europe: Society 5.0 and Industry 5.0 as driving forces of future universities. Journal of the Knowledge Economy, 2022, №13. pp. 1-27.

23. Ciocoiu C. Integrating Digital Economy And Green Economy: Opportunities For Sustainable Development. Theoretical and Empirical Researches in Urban Management. 2011. Vol. 6 (1). P. 33-43.

24. Delivering the Green Economy through Financial Policy. Technical Paper. Frankfurt School of Finance & Management, UNEP Collaborating Centre for Climate & Sustainable Energy -Finance, March 2014. 83 p. URL: https://wedocs.unep.org/bitstream/handle/20.500.11822/26621 /Green-Economy.pdf?sequence =1&isAllowed=y

25. Directive 2003/87/EC of the European Parliament and of the Council of 13 October 2003 establishing a system for greenhouse gas emission allowance trading within the Union and amending Council Directive 96/61/EC. Document 02003L0087-20230301. 02003L0087 - EN - 01.03.2023 - 014.001. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX% 3A02003L0087-20230301

26. Economics of the environment. in Essentials of Economics in Context. By Neva Goodwin, Jonathan M. Harris, Pratistha Joshi Rajkarnikar, Brian Roach, Tim B. Thornton. 1st Edition. Routledge. 2020.

27. European Central Bank Annual Report 2022. Eurosystem, ECB. 2023. 187 p. doi:10.2866/390483. URL: https://www.ecb. europa. eu/pub/pdf/ annrep/ecb.ar2022~8ae51d163b.en.pdf

28. Evans A., Bazilian M.D. Susceptibilities of Solar Energy Supply Chains. Global Policy Opinion. 2020. URL: https://www.globalpolicyjournal.com/ blog// 16/04/2020/susceptibilities-solar-energy-supply-chains

29. Fatica S., Panzica R. Green bonds as a tool against climate change? JRC Working Papers in Economics and Finance, 2020/10, 2020. 28 p. URL: https: // publications.jrc.ec. europa.eu / repository/bitstream/JRC121894 /jrc121894_green_bonds_as_a_tool_against_climate_change_final_tr.pdf

30. Global energy transformation: A roadmap to 2050 (2019 edition), International Renewable Energy Agency, Abu Dhabi. 52 p. ISBN 978-92-9260-1218 https://www.irena.org/-/media/Files/IRENA/Agency/Publication/2019/ Apr/IRENA_Global_Energy_Transformation_2019.pdf?rev=6ea97044a1274c6c8ffe 4a116ab17b8f

31. Gu, X.; Pan, L. The Impact of Industrial Green Transformation on Regional Economic Development in China: An Empirical Study Based on Spatial and Threshold Effects. Sustainability 2022, №14, 12913. https://doi.org/10.3390/ su141912913

32. Guidance note on Directive 2012/27/EU on energy efficiency, amending Directives 2009/125/EC and 2010/30/EC, and repealing Directives 2004/8/EC and 2006/32/EC Article 14: Promotion of efficiency in heating and cooling Accompanying the document Communication from the Commission to the European Parliament and the Council Implementing the Energy Efficiency Directive - Commission Guidance. Commission Staff Working Document. EU. URL: https://eur-lex.europa.eu/legalcontent/EL/TXT/?uri=CELEX: 52013SC0449

33. Hao, X., Li, Y., Ren, S., Wu, H., & Hao, Y. The role of digitalization on green economic growth: Does industrial structure optimization and green innovation matter?. Journal of Environmental Management, 2023, №325, 116504. DOI: 10.1016/j.jenvman.2022.116504

34. Hosseini, S. E., & Wahid, M. A. Hydrogen production from renewable and sustainable energy resources: Promising green energy carrier for clean development. Renewable and Sustainable Energy Reviews, 2016, №57, pp.850-866.

35. Huang, S., Wang, B., Li, X., Zheng, P., Mourtzis, D., & Wang, L. Industry 5.0 and Society 5.0 --Comparison, complementation and co-evolution. Journal of manufacturing systems, 2022, 64, pp.424-428.

36. IEA. Covid-19 impact on electricity. IEA. Paris, 2020. URL: https://www.iea.org/reports/covid-19-impact-onelectricity

37. Industry, science and resources portfolio: portfolio budget statements 202223 budget related paper No. 1.11. Commonwealth of Australia. 2022. https://www.industry.gov. au/sites/ default/files/2022-10/October_202223_Industry%2C%20S cience%20and%20Resources_PBS.pdf

38. Key actions of the EU Hydrogen Strategy. European Commission. Отримано: 0106-2023. URL: https://energy.ec. europa.eu/ topics/energy-systems-integration/ hydrogen/key-actions-eu-hydrogen-strategy_en#an-investment-agenda-for-the-eu

39. Kuzemko C., Bradshaw M., Bridge G., Goldthaude A., Jewell J., Overland I., Scholten D., Van de Graaf T., Westphal K. Covid-19 and the politics of sustainable energy transitions. Energy Research & Social Science. 2020. Vol. 68. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC7330551/

40. Lafuente, E., Bcs, Z. J., & Szerb, L. Analysis of the digital platform economy around the world: A network DEA model for identifying policy priorities. Journal of Small Business Management, 20221-45.

41. Laveryn F. The role of the electricity sector in the energy transition after COVID-19. Forum, COVID-19 and the energy transition, 2020, No. 123, pp. 36-39.

42. Meadows, D. H., Meadows, D. L., Randers, J., & Behrens, W. W. The limits to growth. In Green planet blues (pp. 25-29). Routledge. 2018

43. Melkonyan A., Krumme K., Gruchmann T., Spinler S., Schumacher T., Bleischwitz R. Scenario and strategy planning for transformative supply chains within a sustainable economy. Journal of Cleaner Production. 2019. Volume 231. P. 144-160.

44. Nonoyama, K., Liu, Z., Fujiwara, T., Alam, M. M., & Nishi, T. Energyefficient robot configuration and motion planning using genetic algorithm and particle swarm optimization. Energies, 2022, №15(6), 2074. 20 p. URL: https://www.mdpi.com/1996-1073/15/6/2074/pdf

45. Nyangchak, N. Emerging green industry toward net-zero economy: A systematic review. Journal of Cleaner Production, 2022, №378, 134622.

46. OECD (2021), “Energy policy (Dimension 12)”, in Competitiveness in South East Europe 2021: A Policy Outlook, OECD Publishing, Paris. DOI: https://doi.org/10.1787/0c8c0d7a-en

47. OECD (2021), Competitiveness in South East Europe 2021: A Policy Outlook, Competitiveness and Private Sector Development, OECD Publishing, Paris, https://doi.org/10.1787/ dcbc2ea9-en.

48. OECD (2022), Latin American Economic Outlook 2022: Towards a Green and Just Transition, OECD Publishing, Paris, https://doi.org/10.1787/ 3d5554fc-en.

49. Panagopoulos, A., & Giannika, V. Decarbonized and circular brine management/valorization for water & valuable resource recovery via minimal/zero liquid discharge (MLD/ZLD) strategies. Journal of Environmental Management, №324, 116239. DOI: 10.1016/j.jenvman.2022.116239

50. Pandey, N., & Pal, A. Impact of digital surge during Covid-19 pandemic: A viewpoint on research and practice. International journal of information management, 2020, №55, 102171. doi: 10.1016/j.ijinfomgt.2020.102171

51. REPowerEU at a glance. European Commission. 2023. URL: https://commission.europa.eu/strategy-and-policy/priorities-2019-2024/european-green-deal/repowereu-affordable-secure-and-sustainable-energy-europe_en

52. REPowerEU: A plan to rapidly reduce dependence on Russian fossil fuels and fast forward the green transition. May 2022. URL: https://ec.europa.eu/ commission/ presscorner/detail/ en/IP 22 3131

53. Senadheera, S. S., Gregory, R., Rinklebe, J., Farrukh, M., Rhee, J. H., & Ok, Y. S. The development of research on environmental, social, and governance (ESG): A bibliometric analysis. Sustainable Environment, 2022, №8(1), 2125869. URL: DOI: 10.1080/27658511.2022.2125869

54. Stern N. The Economics of Climate Change: The Stern Review. Cambridge University Press, Cambridge, UK. Executive Summary, 2007. 712 р.

55. Sulich A., Zema T. Green jobs, a new measure of public management and sustainable development. European Journal of Environmental Sciences. 2018. Vol. 8, No. 1. Р. 69-75.

56. Tendencias, desafios e oportunidades da ecoinova3ro para a indnstria no Brasil / Confedera3ro Nacional da Indnstria, Comissro Econi^mica para a Amhrica Latina e o Caribe (CEPAL). Bras^m: CNI, 2023. 80 р. URL: https://static.portaldaindustria.com.br/media/filer_public/23/2b/232bf7fa-7ee0-4807-b32f54a7a4ff0261 /tendencias_desafios_e_oportunidades_da_ecoinovacao_para_a_industria _no_brasil.pdf

57. The Production Gap Report 2021. SEI, IISD, ODI, E3G, UNEP. 2021. 104 р. URL: https://productiongap.org/wp-content/uploads/2021/11/PGR2021_web_rev.pdf

58. The Rapid Growth in Global Wealth. McKinsey. 2021. 196 p. URL:https: //www.mckinsey.com/~/media/mckinsey/industries/financial%20 services/our%20insights/the%20rise%20and%20rise%20of%20the%20global%20bal ance%20sheet%20how%20productively%20are%20we%20using%20our%20wealth/m gi-the-rise-and-rise-of-the-global-balance-sheet-full-report-vf.pdf

59. Trainer, T. Renewable energy cannot sustain a consumer society. Springer Science & Business Media. 2007, 197 p. DOI 10.1007/978-1-4020-5549-2

60. World Investment Report 2022: International tax reforms and sustainable investment. United Nations Conference on Trade and Development, Geneva and New York, 2022, 219 pp. ISBN: 978-9211130492.

61. Zeng, M., Zheng, L., Huang, Z., Cheng, X., & Zeng, H. Does vertical supervision promote regional green transformation? Evidence from Central Environmental Protection Inspection. Journal of Environmental Management, №326, 116681. https://doi.org/10.1016/jjenvman.2022.116681

Размещено на Allbest.ru