Для недемократичних політичних режимів характерна "ізоляційна модель" політичної соціалізації, де особистість розглядається як об'єкт управління, а активна участь громадян у політичному процесі як самостійних свідомих суб'єктів, становить загрозу стабільності політичної системи. Загальними рисами, що притаманні цій моделі можна назвати такі: жорстка регламентація політичної поведінки індивідів з боку органів держави; локалізація чи уніфікація соціальних інтересів; брак правового унормування соціально-політичних відносин.

Трансформація недемократичних режимів має свою специфіку в різних суспільствах, однак можна стверджувати про наявність загальних детермінант, що впливають на зміну взаємозв'язку людини та політичної системи: делегітимізація політичного режиму, наслідки лібералізації, роль недержавних інститутів, характер формування партійної системи. Делегітимізація політичного режиму має наслідком розрив підпорядкованого типу стосунків людини та держави, тому що саме легітимація політичної влади, чи в силу традицій чи на ідеологічній основі, базувалася на визнанні верховенства держави над особистістю. Лібералізація режиму свідчить про поступовий відхід від практик недемократичного політичного режиму, розширює можливості для політичної активності мас, входження їх до політики в якості незалежних акторів.

При наявності загальних рис розвитку та динаміки процесу політичної соціалізації в ході демократизації, слід враховувати специфіку цього процесу в залежності від вихідних характеристик трансформації недемократичного режиму, а також в залежності від конкретної країни. В посткомуністичних суспільствах особливості політичної соціалізації в порівнянні з поставторитарними відрізняються тривалістю ціннісної адаптації масової політичної свідомості, інтенсивністю політичної мобілізації мас, рівнем лояльності населення до демократичного політичного режиму. Зорієнтованість населення поставторитарних країн на цінності попереднього суспільно-політичного та економічного ладу менша ніж у населення посткомуністичних суспільств в силу меншої заідеологізованості масової політичної свідомості. Діяльність недержавних політичних інститутів в поставторитарних країнах більшою мірою сприяє впровадженню норм асоціативної політичної участі, ніж у посткомуністичних суспільствах, де політична активність громадян не носить постійного інституціоналізованого характеру за відсутності дієвої політичної організації. Лояльність населення до демократичного політичного режиму в поставторитарних суспільствах залежить від адекватного представлення інтересів соціальних груп на рівні політичної системи, в той час коли в посткомуністичних в результаті кризових явищ в економіці, диференціації соціальних верств, уповільнюється вироблення лояльності до демократичного політичного режиму в цілому. Більшою мірою це стосується пострадянських суспільств.

У сучасному українському суспільстві регіональні відмінності, які склалися в наслідок історичних та соціально-економічних особливостей, стають більш впливовим фактором в процесі політичної соціалізації ніж соціальне становище індивіда та обумовлюють формування різних ціннісних систем суспільства. У зв'язку з цим, можна стверджувати, що тенденціями розвитку соціально-політичних відносин є продовження регіоналізацій політичної культури в силу стійкості регіонально-територіальної ідентифікації, повільне формування класової самосвідомості та колективної політичної діяльності на основі соціально-економічних інтересів, наростання потенційності політичної активності населення при низький здатності до організованих форм участі у політичному процесі.

Враховуючи неоднорідний вплив вище зазначених чинників, єдину основу для суспільного консенсусу може створити держава шляхом впровадження ефективної системи політичного виховання. Освітня складова політичної соціалізації повинна доповнюватися комплексом виховних заходів державних інституцій, зокрема Міністерства освіти та науки з усіма закладами. Практична участь індивідів у політичному житті може бути забезпечена за умови консолідації зусиль владних структур, політичних партій, громадських організацій, засобів масової інформації. Інформаційна сфера повинна забезпечувати поінформованість громадян, компетентну участь у політиці, єдиний комунікативний простір. У соціально - економічних перетвореннях необхідна стабілізація соціальної структури суспільства, формування середнього класу.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Політична соціалізація особистості в контексті сучасної політичної науки // Політологічний вісник: Зб-к наук. праць: - К.: ТОВ "XXІ СТОЛІТТЯ", 2004. - Вип.16. - С.109-117.

2. Політична соціалізація в процесі демократизації посткомуністичної України // Політологічний вісник: Зб-к наук. праць: - К.: ТОВ "XXІ СТОЛІТТЯ", 2004. - Вип.18 - С.141-150.

3. Особливості процесу політичної соціалізації в умовах трансформації політичної системи України // Нова парадигма. Журнал наукових праць. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - Вип.53. - С.83-96.

4. Політична соціалізація в умовах становлення демократії // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2006. - Вип.76-79. - С.164-167.

5. Особливості політичної соціалізації в пострадянських суспільствах // Актуальні проблеми філософських, політологічних та релігієзнавчих досліджень (до 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції "Людина - світ - культура". - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - С.742-743.

6. Сучасна теорія політичної соціалізації // Міжнародна наукова конференція "Дні науки філософського факультету - 2005" Київського національного університету імені Тараса Шевченка (26-27 квітня 2005 р.): Матеріали доповідей та виступів. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2005. - С.43-45.

7. Проблема політичної соціалізації в умовах становлення демократичної політичної системи українського суспільства // Міжнародна наукова конференція "Дні науки філософського факультету - 2006" Київського національного університету імені Тараса Шевченка (квітень 2006 р.): Матеріали доповідей та виступів. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2006. - С.29-31.

Анотація

Ісхакова Н.Г. Політична соціалізація як складова демократизації сучасного суспільства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006.

Робота присвячена розкриттю особливостей процесу політичної соціалізації в умовах демократизації сучасного суспільства. На основі аналізу західних та вітчизняних підходів до проблеми політичної соціалізації визначено, що цей процес обумовлений розвитком всієї системи наявних суспільно-політичних відносин та інститутів, функціонуванням політичної системи суспільства, де політичний режим виступає провідним фактором. З'ясовані характерні риси цього процесу в демократичному та недемократичному політичних режимах. В результаті дослідження процесів демократизації поставторитарних та посткомуністичних країн встановлені загальні особливості політичної соціалізації та проведений їх порівняльний аналіз. Визначені основні суперечності політичної соціалізації в умовах демократичної трансформації сучасного українського суспільства. Проаналізовано вплив домінуючих інституціональних та соціальних факторів на характер залученості українського населення до політичного процесу, з'ясовано основні тенденції в розвитку соціально-політичних відносин. Також запропоновані рекомендації щодо напрямів гармонізації процесу політичної соціалізації в українському суспільстві.

Ключові слова: соціалізація, політична соціалізація, демократизація, політична діяльність, політична участь, політична культура, політичні норми, політичні цінності.

Аннотация