Критерії і механізми забезпечення міжнародно-політичних інтересів США в нестаціонарній системі міжнародних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

ДУДКО Ірина Дмитрівна

УДК 327 (73):070

КРИТЕРІЇ І МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЖНАРОДНО-ПОЛІТИЧНИХ ІНТЕРЕСІВ США В НЕСТАЦІОНАРНІЙ СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Науковий консультант: доктор історичних наук завідувач відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України Камінський Євген Євменович.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Гончар Борис Михайлович доктор політичних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України Зернецька Ольга Василівна доктор політичних наук, доцент, професор кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Федуняк Сергій Георгійович.

Захист дисертації відбудеться 25 листопада 2008 р. о 14.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.02 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

міжнародна політична стратегія зовнішня політика

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження пояснюється гострими суперечностями між власне американським і зовнішнім оцінюванням та сприйняттям національних інтересів глобальної держави в умовах нестаціонарної системи міжнародних відносин. Мова йде про ознаки нестабільності або навіть хаотичності характерних для сучасної світ-системи процесів, де спроби Сполучених Штатів продовжити проголошену від початку 1990-х рр. зовнішньополітичну стратегію на однополюсне керівництво світом поєднуються з підкресленою орієнтацією російського та китайського керівництва на формування багатополюсної системи міжнародних відносин за одночасного прагнення послабити і навіть повністю знищити домінування у світових справах трансатлантичної спільноти; безумовними намірами Російської Федерації відновити повний контроль на пострадянських просторах; послабленням авторитету США на міжнародній арені в умовах економічної рецесії, що розпочалася 2007 року кризою на американському іпотечному ринку; фактично повною втратою ефективності потенціалу ООН у прийнятті і реалізації рішень багатостороннього характеру; накопиченням проблемності у міжнародно-політичній ідентичності Євросоюзу; появою глобальних претензій з боку низки великих країн АТР, Латинської Америки та Близького Сходу; обмеженим впливом позбавлених національності неурядових організацій на розробку критичних для світу рішень.

Період фактичної втрати керованості у міжнародній системі припадає на 2006-2007 роки, хоча початок цьому (через накопичення потенціалу протидії одновимірному американському глобалізмові) було закладено в останню декаду 20-го століття і, нарешті, трагічними подіями 11 вересня 2001 року, що, визначивши по тому відверту суперечливість в методах реалізації зовнішньополітичного курсу США (насамперед, у сфері боротьби з міжнародним тероризмом), виявили не тільки заперечення так званої однополярної системи міжнародних відносин із вирішальною роллю у розробці, прийнятті і затвердженні глобальних рішень єдиної наддержави, а й тенденції до хаотичного стану існуючої світ-системи із відповідним характером міжнародних відносин.

В дисертації на засадах цілісного підходу здійснена спроба розглянути систему міжнародно-політичних інтересів США, як все ще провідної глобальної держави з великими можливостями в економічній, воєнно-політичній, науковій сферах у системі міжнародних відносин, що визначається як нестаціонарна, нестабільна і хаотична. Береться до уваги не тільки відсутність консолідованого дослідження системи національних інтересів США у цій системі, а й спричинені цим неформалізовані заперечення права цієї держави на домінування у глобальній політиці. Вважається, що саме неправильне тлумачення національного інтересу глобальної наддержави сучасності привело до хибних рішень адміністрації Дж. Буша-молодшого, з одного боку, а з другого - до не менш конфліктного концепту антиамериканізму. В обох варіантах вбачається загроза для глобальної стабільності і миру, а у пошуку консенсусу між інтересами США і решти держав - перспектива консолідації міжнародної системи.

Визнаємо, що в зарубіжній і вітчизняній політичній думці проблема американських міжнародно-політичних інтересів подається переважно у контексті протиборства різних політичних ідеологій. Тому наукові розробки такої або близької тематики позначені двома крайностями: (а) повним запереченням суті американських стратегій національної безпеки, цілей, критеріїв, форм, засобів і механізмів їхньої реалізації з наголосом на застосуванні збройної сили; (б) обґрунтуванням неможливості інших планів і дій США за умов наростаючих загроз поширення міжнародного тероризму, можливості заволодіння терористами зброєю масового знищення внаслідок порушення режиму нерозповсюдження, збільшення кількості держав, що входять до так званої осі зла тощо.

Виходячи із зазначеного та керуючись міркуваннями розробки рекомендацій зовнішньополітичному відомству України із складного кола питань, пов'язаних з прогнозом подальшого розвитку міжнародної системи та дво-і багатосторонніх відносин між державами і регіональними інтеграційними угрупованнями, дисертантка прагне до розв'язання наступної двоєдиної наукової проблеми:

- Виявлення і систематизації причинно-наслідкових зв'язків між критеріями і цінностями зовнішньої політики США, а також механізмами і формами забезпечення національних інтересів єдиної глобальної держави на міжнародній арені, що подаються у документах зовнішньої політики Сполучених Штатів як засіб запобігання і подолання конфліктності на початку ХХІ століття.

- З'ясування і узагальнення всього комплексу цілей міжнародного курсу США на пострадянському просторі, меж готовності Білого дому піти на загострення відносин з Москвою у випадку потенційної доцільності надання підтримки новим незалежним державам, що обрали європейську орієнтацію та зробили ставку на партнерство з євроатлантичною спільнотою. У цьому сенсі доцільним виглядає критичне переосмислення критеріїв американо-українського партнерства та механізмів їхнього впровадження, що застосовуються Сполученими Штатами.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи, як і окреслені щодо неї завдання відображають змістовну частину планових тем науково-дослідницьких робіт відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України: «Геополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євро-американських стратегій суспільного розвитку» (номер державної реєстрації 0105U002591), «Порівняльні виміри глобальних стратегій США, Росії і ЄС у контексті міжнародно-політичних інтересів України» (номер державної реєстрації 0107U011797).

Дослідження узгоджується також з науковою темою кафедри політичної історії Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана «Суспільно-політичний та соціально-економічний розвиток України: здобутки і проблеми (1990-2007 рр.)».

Метою дисертаційної роботи є цілісний політичний аналіз і синтезування феномену національних інтересів США після розпаду СРСР. Для досягнення цієї базової мети дисертант ставить і здійснює спробу реалізувати наступні завдання:

- Вироблення цілісних і консолідованих політико-системних уявлень про концептуальне забезпечення національних інтересів Сполучених Штатів постбіполярної епохи.

- Критичний аналіз еволюції оцінювання і представлення національного інтересу США в «Стратегіях національної безпеки» від 1993-2006 років.

- Виявлення і систематизація всього комплексу міжнародно-політичних складових стратегій зовнішньої політики адміністрації Дж. Буша-молодшого.

- Структуризація інституційних та регулятивно-управлінських механізмів забезпечення міжнародно-політичних стратегій США постбіполярної епохи.

- З'ясування причинно-наслідкових зв'язків між декларованим Білим домом курсом стосовно нових незалежних держав пострадянського простору та успіхами і провалами реалізації американських цілей у цьому стратегічному регіоні.

- Узагальнення і критичного переосмислення критеріальних особливостей формування й реалізації зовнішньої політики США щодо України.

- Напрацювання практичних рекомендацій зовнішньополітичним відомствам нашої держави з проблематики концептуального та програмного оновлення відносин стратегічного партнерства між Україною і США.

- Розробка авторської концепції політики України щодо США на другу декаду 21-го століття.

Об'єктом дослідження виступає система національних інтересів Сполучених Штатів Америки у глобалізованому світі.

Предметом дослідження є критеріальний і державно-регулятивний виміри забезпечення цілей зовнішньої політики США у контексті попередження і подолання конфліктів та розвитку відносин з державами пострадянського простору.

Методологія та методи дослідження. Складність та багатовимірність проблематики дисертаційної роботи зумовили авторську методологію як комплексу пізнавальних принципів та дослідницьких методів, взаємопов'язаних між собою в межах ствердженого в сучасній політичній думці евристичного та праксеологічного підходів до оцінки і аналізу зовнішньополітичних проблем. Такий подвійний методологічний пріоритет зумовлюється тим, що дає змогу опрацювати модель формування та реалізації міжнародно-політичних інтересів США через певну дію на переломі 20-го і 21-го століть за умов недостатньої повноти або достовірності вихідних даних щодо зовнішньої політики США як, наприклад, значного рівня секретності в розробці зовнішньополітичних орієнтирів на найвищому державному рівні; відмінностей у формуванні та реалізації міжнародно-політичних інтересів глобальної держави за чергової зміни адміністрації; появи нових явищ в системі міжнародних відносин, які можуть вплинути на позиції урядовців вищого державного рівня США й впроваджувані ними дії і т.і.

Останнє не виключає ефективності і точності науково обґрунтованих висновків по дисертаційній роботі, оскільки евристичний та праксеологічний підходи, побудовані на творчих засадах, передбачають включення до процесу осмислення обраної теми загальновизнаних в сучасній політичній науці пізнавальних принципів: детермінізму, комплексності, об'єктивності, історизму, альтернативності, а крім того - як загальнонаукових (системного, структурно-функціонального, логіко-аналітичного), конкретно-історичних (проблемно-хронологічного, порівняльного, ретроспективного, синхроністичного), так і прикладних міждисциплінарних (контент-аналізу, інвент-аналізу та інших) методів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена сукупністю і масштабністю поставлених завдань та засобів їх розв'язання. Через аналіз широкого кола джерел проведено цілісне дослідження критеріїв формування та механізмів забезпечення міжнародно-політичних інтересів США у контексті впливу цього процесу на міжнародну систему. Розроблено авторську концепцію, що базується на визнанні глобальності національних інтересів США та їх діалектичного зв'язку з невід'ємними інтересами інших міжнародних акторів. Курс на гегемоністське підпорядкування світ-системи інтересам американських державно-політичних і бізнесових кіл слід розглядати з урахуванням зростаючих протиріч зовнішньої політики країни, що починає суперечити не тільки міжнародній безпеці, а й національним (безпековим) інтересам Сполучених Штатів, а звідси - вимагає пошуку консенсусу між інтересами США і решти держав з перспективою консолідації міжнародної системи.

До основних положень, які визначають наукову новизну, відносимо, насамперед, наступне:

- здійснено цілісний аналіз та систематизацію концепцій і теорій з тематики формування й реалізації національних інтересів США на глобальному та регіональному (пострадянському) рівнях;

- визначено специфіку відповідних теорій і концепцій порівняно з тии, які характеризували національні інтереси США у біполярній системі;

- встановлено рівень взаємовпливу і взаємозалежності історично сформованих та новітніх офіційних доктрин забезпечення національного інтересу США;

- визначено різні аспекти і складові впливу на зовнішньополітичну стратегію доктрини Дж.Буша-молодшого;

- проведено аналіз структури і специфіки функціонування американського зовнішньополітичного механізму та його реформування як реакції на нестаціонарність міжнародної системи;

- з'ясовано вплив проведених інституційних реформ на управління зовнішньополітичним механізмом з боку президента країни;

- актуалізовано ступінь впливу президента, конгресу, зовнішньополітичної бюрократії на формування і реалізацію національних інтересів США;

- встановлено причинно-наслідкові зв'язки між політикою американської адміністрації, спрямованою на запобігання регіональної конфліктності та боротьбу з міжнародним тероризмом, з одного боку, та змінами у міжнародних відносинах, з другого;

- виявлені перманентні та змінні фактори формування політики американських адміністрацій щодо країн СНД;

- систематизовані критеріальні виміри розвитку відносин США і України; окреслені їхні перспективи.

Теоретичне значення дисертації визначається розробкою цілісного концепту критеріїв формування і механізмів забезпечення національних інтересів США після «холодної війни» в рамках нестаціонарної системи міжнародних відносин

Практичне значення одержаних результатів обумовлене політичною актуальністю та концептуальним пріоритетом дослідження, матеріали, основні положення та висновки якого можуть бути використані в діяльності зовнішньополітичних відомств України, науково-дослідних інститутів та центрів, а також при розробці нормативних та спеціальних курсів вищих навчальних закладів з історії сучасного світу та історії сучасних міжнародних відносин.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи пройшли апробацію і були оприлюднені у виступах на 12-ти міжнародних і національних наукових конференціях, а також регулярних «круглих столах» ІСЕМВ НАН України, щорічних наукових конференціях та наукових семінарах кафедри політичної історії КНЕУ; при викладанні автором нормативних та спеціальних курсів «Політична історія ХХ - початку ХХІ століття», «Історія сучасного світу», «Історія міжнародних відносин ХХ - початку ХХІ століття» та підготовці навчальних посібників з названих дисциплін.

Публікації. Теоретичний та фактичний матеріал дисертації знайшов відображення в двох індивідуальних монографіях (12,09 д.а. і 8,37 д.а.), а також у 24-х публікаціях авторки у провідних наукових фахових виданнях.

Логіка і структура дисертації. Коло окреслених в дисертаційній роботі проблем та логіка розташування дослідницького матеріалу зумовили структуру дисертації, яка складається зі вступу, п'яти розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та літератури (727 найменувань на 66 сторінках). Повний обсяг тексту дисертаційної роботи складає 455 сторінок, з них основного тексту - 389 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Перший розділ «Концептуальний вимір міжнародно-політичних інтересів США на етапі однополюсності» є орієнтованим на висвітлення концептуальних та методологічних основ формування національних інтересів США на етапі 1990-х рр. З погляду постановки проблеми він включає в себе розгляд джерельно-документальної бази та історіографії теми дослідження, з'ясування змістовної частини національного інтересу як фундаментальної засади зовнішньополітичної стратегії Сполучених Штатів, аналіз формування моделі міжнародно-політичних інтересів США в умовах, які утворились після розпаду СРСР.

В першому підрозділі - «Джерельно-документальна база та історіографія теми» - розглядається коло документів, а також джерел, що склали аналітичну базу дисертаційної роботи, визначили підходи авторки до розгляду питань, які становлять змістовну частину наукової проблеми дослідження. Авторське рішення спрямувати дослідницький процес у таких (трьох) головних напрямках, як відображення теоретичного виміру осмислення національного інтересу як фундаментальної спонуки зовнішньополітичної діяльності Сполучених Штатів; визначення тенденцій формування системи національних інтересів на вищому державному рівні країни; аналіз підходів до практичної реалізації деяких з найбільш характерних напрямів зовнішньої політики США відповідно до офіційно оголошених міжнародно-політичних інтересів країни періоду 1990-х - початку 2000-х рр. зумовило добір документальної бази та аналітичних матеріалів.

Згідно з авторською класифікацією джерельну базу роботи склали документи та матеріали п'яти груп: американські урядові документи переважно постбіполярного періоду, підготовлені в межах президентської влади Сполучених Штатів; документи конгресу США; міжнародні документи, включно з рішеннями ООН, НАТО, матеріалами стосовно системи міжнародної безпеки СНД; двосторонні угоди, спільні заяви, декларації лідерів США і України, США і Росії, окремі документи воєнно-стратегічного та зовнішньополітичного змісту керівництва Російської Федерації; урядові документи України, що висвітлюють окремі аспекти зовнішньої політики країни, насамперед розвитку партнерства зі Сполученими Штатами; аналітичні матеріали періодичної преси США, Великої Британії, Росії, України стосовно проблем американської зовнішньої політики та сучасних міжнародних відносин.

Історіографія по темі дисертації, і насамперед того її напряму, який відображає теоретичне підґрунтя дослідження, представлена в роботі доробком, насамперед, таких визначних теоретиків американської зовнішньої політики, як Р. Арон, С. Браун, Ю. Вітткоф, А. Волферз, А. Джордж, Ч. Кеглі, Ст. Краснер, Г. Моргентау, М. Нінчіч, Р. Осгуд, Дж. Розенау, Н. Чомски та інших, чиї наукові здобутки склали підвалини для формування уявлень про міжнародно-політичні інтереси США.

Крім цього, важливу роль в аналізі теоретичних аспектів проблеми національних інтересів Сполучених Штатів відіграли роботи як вітчизняних, так і зарубіжних авторів, спрямовані на висвітлення історичних та політико-ідеологічних чинників впливу на процес їх формування. Особливе місце в цьому плані посіли історичні й політологічні джерела, комплексне поєднання яких дало цілісну картину зовнішньої політики США в її соціально-економічних, політичних та ідеологічних (доктринальних) вимірах. Це, насамперед, «Американська зовнішня політика у невизначеному світі» (Лондон, 1984 р.), «Головні проблеми американської зовнішньої політики. Документи та ессе» (Торонто, 1989 р.), «До вивчення зовнішньої політики Сполучених Штатів і Радянського Союзу» (Сан-Франциско, Оксфорд, 1991 р.), «Сучасна американська дипломатія» (Уімінгтон, 1996 р.), «Сучасна зовнішня політика США в двох томах» (Москва, 1984 р.), «Історія США в чотирьох томах» (Москва, 1983-1987 рр.), «Історія зовнішньої політики і дипломатії США, 1775-1877» (Москва, 1994 р.) та іншими. До цього слід додати й індивідуальні роботи історичного та політичного характеру американських авторів - Дж. та А. Комбз, І. Крістола, Н. Левіна, В. Ляфебра, Е. Мейя, Д. Мойніхема, Е. Ростоу, Р. Фарелла, Л. Халла, М. Ханта, російських дослідників - Е.О. Іваняна, В.В. Согріна, А.І. Уткіна, українських вчених - Б.М. Гончара, Є.Є. Камінського, С.В. Юрченка, чиї дослідження американської зовнішньої політики періоду 1970-1990-х рр. стали платформою для з'ясування загальних (передусім історичних) тенденцій її формування і реалізації.

Зупиняючись на історіографії теми дисертації, орієнтованій на висвітлення теоретичних засад міжнародно-політичних інтересів Сполучених Штатів, слід відзначити й ті роботи американських (Дж. Кеннана, В. Ліппманна, Г. Моргентау, К. Россітера, А. Шлезінгера-молодшого), російських (К.С. Гаджиєва, А.Ю. Мельвиля, П.Ю. Рахшміра, В.В. Согріна, Т.О. Шаклеїної), українських (С.І Аппатова, О.І. Брусиловської, І.М. Коваля, С. Кононенка, В. Розумюка, І.А. Хижняка), авторів, пов'язаних з аналізом ідеологічних впливів на процес формування національних інтересів США. На особливий інтерес в цьому плані заслуговують також дослідження американських політологів - З. Бжезінського, Дж. Гудбі, Д. Каллагана, Г. Кіссінджера, Дж. Найя-молодшого, Е. Ростоу, Р. Такера, Р. Хааса, С. Хантінгтона, Д. Хендріксона, Р. Шульзінгера), що відбивають практичні впливи на формування міжнародно-політичних інтересів американської політичної думки 1990-х років.

Другий, за класифікацією авторки дисертації, напрям залученої наукової літератури стосується теоретичних і практичних аспектів діяльності зовнішньополітичного механізму та його ролі в системі опрацювання зовнішньополітичних рішень США. Враховуючи коло проблем, що знайшли осмислення в цьому плані в дисертації, на особливу увагу можуть заслуговувати як колективні напрацювання західних, і насамперед американських авторів, спрямовані на розгляд різних аспектів функціонального та інституційного забезпечення зовнішньої політики Сполучених Штатів за постбіполярні часи - «Політика поділеного уряду» (Сан-Франциско, Оксфорд, 1991 р.), «Після кінця. Формування зовнішньої політики США у добу після холодної війні» (Лондон, 1998 р.), «Обговорення демократії. Хрестоматія з американської політики» (Бостон, Нью-Йорк, 1999 р.), так і, у свою чергу, індивідуальні або спаринг роботи, орієнтовані на аналіз впливових в системі зовнішньополітичного механізму акторів - президента, конгресу, зовнішньополітичної бюрократії.

Прикладом останніх з кола названих видань можуть бути роботи таких відомих дослідників сучасної американської зовнішньої політики, як Р. Вендзель, B. Вест, К. Крабб, С. Кeрнелл, Дж. Ліндсей, М. Ловенталь, Р. Ріплі, Ф. Хартманн, Р. Хілсман, П. Холт, А. Шенк, Дж. Якобсон та багатьох інших, що спрямовують свої зусилля на аналіз прийняття зовнішньополітичних рішень на вищому державному рівні США.

Третій напрям використаних в дисертаційній роботі джерел та літератури включає видання, спрямовані на розгляд практичної реалізації характерних складових зовнішньої політики США відповідно до офіційно оголошених міжнародно-політичних інтересів країни від початку постбіполярних часів - боротьби з міжнародним тероризмом, полагодження регіональних конфліктів в посткомуністичній частині Європи, взаємодії з новими незалежними державами, у тому числі Україною по актуальних проблемах сучасних міжнародних відносин.

Серед останніх - підтримка демократії, нерозповсюдження ЗМЗ, партнерство у сфері безпеки на теренах СНД як аспекти діяльності американських адміністрацій, аналіз яких реалізовано з урахуванням значного кола робіт зарубіжних, і насамперед американських (Т. Баккволла, Дж. Гаддіса, Дж. Найя, В. Ньюманна, А. Мотиля, Б. Робертса, Дж. Севелла, Р. Хантера, Д. Фейна,), українських (О. Бодрука, А. Дашкевича, Б. Канцелярука, Є. Камінського, С. Федуняка, С. Юрченка), російських (Ю. Борка, В. Іноземцева, А. Кокошина, С. Кортунова, Н. Нарочницької, С. Рогова) вчених з проблем сучасної міжнародно-політичної діяльності США.

Коло робіт даних авторів поряд з вищеназваними джерелами не вичерпують усіх можливих надбань щодо наукової проблеми дисертації, хоча формують достатньо ґрунтовні засади для наукового осмислення та відповідних висновків щодо теоретичних і практичних аспектів формування міжнародно-політичних інтересів Сполучених Штатів, специфіки їх тлумачення та реалізації в діяльності американських адміністрацій за постбіполярні часи.

Другий підрозділ - «Національний інтерес як фундаментальна спонука формування зовнішньополітичної стратегії CША» - містить аналіз змістовної частини поняття «національний інтерес», спрямовується на визначення найбільш загальних підходів до формування міжнародно-політичних інтересів країни протягом 1990-х та на початку 2000-х років.

Розгляд відповідної літератури доводить доцільність сприйняття національних інтересів як певного комплексу невід'ємних ціннісних орієнтирів або цілей, які відображають загальновизнані базові потреби американської нації на свободу, безпеку, економічне процвітання, благополуччя громадян. В дисертації подається інтерпретація даних положень відповідно до їх міжнародно-політичних вимірів та з урахуванням ролі безпекового компоненту в системі національних інтересів країни, аналізується змістовне наповнення цих інтересів відповідно до позицій діючих з другої половини ХХ ст. американських адміністрації та розробок в цьому відношенні американської політичної думки. Поряд з цим в роботі аналізується формування концепції національного інтересу, зусилля до розвитку якої в наукових і політичних колах США виявили провідні тенденції міжнародно-політичних орієнтирів країни після ІІ-ї світової війни.

Зазначені підходи дали змогу: визначити характер взаємозв'язку між зовнішньою політикою та національними (міжнародно-політичними) інтересами Сполучених Штатів, в основі якого - глобалізаційні тлумачення національних інтересів та їх реалізації в зовнішній політиці країни;

- окреслити політичне підґрунтя тенденції на перебирання Сполученими Штатами керівної ролі у світових процесах через включення до системи національних інтересів, поряд із невід'ємними (самозахисними) інтересами американської нації, самозахисних інтересів інших держав, а також загальносвітових (гуманітарних, екологічних, політичних) інтересів;

- визначити концептуальну зумовленість гегемоністських орієнтирів США в умовах постбіполярного світу положеннями документів вищого державного рівня, і зокрема - «Стратегією національної безпеки на нове століття» часів президентства Б.Клінтона і, надалі, «Стратегій національної безпеки» від 2002 р. і 2006 р. Дж.Буша-молодшого;

- показати варіативність задекларованого американським урядом глобалістського курсу - від його політичних, економічних, гуманітарних до військових вимірів; виявити тенденцію на зростання силового компонента в системі забезпечення національних інтересів як передумови і одного з важливих елементів зростаючої хаотичності міжнародних відносин.

В третьому підрозділі - «Теоретико-методологічний аспект формування інтересів США на початку 90-х років ХХ століття» - здійснюється спроба з'ясування соціально-політичного підґрунтя неоглобалістськи або більше - гегемоністськи орієнтованих міжнародних інтересів Сполучених Штатів у світі як явища, зумовленого, поряд зі статусом єдиної суперпотуги від початку 1990-х років, суспільно-політичними чинниками впливу.

Це висвітлено в дисертації через структурний аналіз міжнародно-політичних інтересів як комплексу базових (відповідно до здобутків американської політичної науки) компонентів формування зовнішньополітичного курсу - зовнішнього оточення, внутрішніх тенденцій розвитку, урядових підходів до здійснення політики, традицій посадової діяльності найвищих державних осіб, індивідуальних даних політичних чи державних діячів; розкриття змісту даних джерел та характеру їхнього впливу на уявлення політичного керівництва країни щодо напрямів зовнішньої політики Сполучених Штатів у світ-системі 1990-х - початку 2000-х рр.

Поряд з цим в роботі проаналізовано ідеалістську парадигму процесу формування міжнародно-політичних інтересів країни як системи сталих ідейних засад - зовнішньополітичної практики, світоглядних позицій вищих прошарків політичної бюрократії, розробок американської політичної науки як таких, що слугують об'єднуючим мотиватором в колі суспільних сил, і, відповідно, забезпечують зв'язок новітніх тенденцій реалізації зовнішньої політики США з тими, що були притаманні Сполученим Штатам на попередніх історичних періодах.

Зазначене дозволило обґрунтувати: прихильність американських адміністрацій постбіполярних часів гегемоністським уявленням про міжнародно-політичні інтереси, що беруть витоки як у традиціях американської зовнішньої політики, так і в притаманних державному істеблішменту світоглядних позиціях;

- показати вплив на американське державне керівництво розробок американської політичної науки, і насамперед тих, бувши пов'язаними з проявами гегемонізму, забезпечили концептуальне підґрунтя американської зовнішньої політики;

- окреслити змістовне наповнення двох провідних - ідеалістичного (Idealpolitik) і реалістичного (Realpolitik) підходів американської політичної думки до змісту міжнародних інтересів із наближенням останнього до консервативного тлумачення за умов відверто гегемоністського зовнішньополітичного курсу США;

- показати суперечливість однополярного гегемонізму Сполучених Штатів як тенденції, що бувши визнаною за небезпечну для національних інтересів низкою провідних американських вчених, почала знаходити підтвердження через посилення антиамериканізму і антиглобалізму наприкінці 1990-х - початку 2000-х рр.

Другий розділ «Міжнародно-політичні інтереси Сполучених Штатів і нова стратегія запобігання та подолання конфліктності у світі на початку ХХІ ст.» спрямовується на з'ясування особливостей ідейно-політичних засад зовнішньополітичної діяльності адміністрації США на початку XXI ст., специфіки реалізації даної діяльності відповідно до таких найбільш серйозних викликів безпеці Сполучених Штатів, як міжнародний тероризм та конфліктність.

Перший підрозділ другого розділу - «Доктрина Буша та її роль в системі реалізації міжнародно-політичних інтересів США» - має за мету визначити зміст доктрини Дж.Буша-молодшого як оновленого після теракту 11 вересня 2001р. політичного підґрунтя зовнішньополітичної стратегії, показати наслідки реалізації даної стратегії для системи міжнародних відносин з урахуванням провідної конструкції доктрини, а саме - задекларованого права США на превентивні силові дії задля запобігання загрози національним інтересам країни.

Звернення до тексту «Стратегії національної безпеки» Сполучених Штатів Америки від 2002., що подає зміст доктрини Буша, а також відповідної щодо її осмислення аналітичної літератури дозволяє дійти висновків, що

- поява доктрини мала значною мірою об'єктивний характер з урахуванням посиленого впливу на урядові кола і, безпосередньо, президента США Дж.Буша-молодшого відверто консервативних теоретиків (так зв. «неоконів»), з одного боку, а з іншого - усвідомлення політичними керівниками країни після подій 11 вересня реальності загроз національній безпеці країни з боку міжнародного тероризму, нестандартності цих загроз (з урахуванням прихованості мережі міжнародного тероризму, можливості оволодіння нестабільними режимами як союзниками тероризму сучасними технологіями), неефективності засобів, які традиційно використовувалися для стримування супротивника і т.і.;

- об'єктивність появи доктрини водночас не співвідноситься з ефективністю її реалізації через поглиблення суперечливих аспектів зовнішньополітичного курсу, спрямованого на подолання через силові запобіжні заходи викликів міжнародній і національній безпеці.

Це: руйнація сталої системи міжнародного права, спрямованого на захист суверенітету країн, визначення, стримування й запобігання агресії;

- зростання анархічності, некерованості сучасних світових процесів;

- посилення опозиції зовнішньополітичному курсу США у формі тенденцій антиамериканізму й антиглобалізму;

- поглиблення розколу в середовищі союзників Сполучених Штатів;

- формування міжнародної ситуації, яка ускладнює реалізацію міжнародно-політичних інтересів країни, включно з такими її напрямами, як боротьба з міжнародним тероризмом і подолання міжнародної конфліктності.

Другий підрозділ другого розділу - «Боротьба з тероризмом і національні інтереси Сполучених Штатів» - показує проблеми реальної практики адміністрації Дж.Буша-молодшого по подоланню загрози тероризму відповідно до проголошеної доктрини та ходу антитерористичної кампанії 2002-2007 рр. В роботі відображається еволюція сприйняття світовою спільнотою контртерористичних заходів американської адміністрації - від повної підтримки США після подій вересня 2001 р. до критичної оцінки на етапі мілітарної операції в Афганістані (2002 р.) та Іраку (2003 р.). Аналізуються причини зазначеного з погляду на обставини практичних контртерористичних дій американського уряду.

Серед таких: надмасштабність військових операцій, що загрожують втягуванням до сфери конфлікту значного кола територій і держав;

- дестабілізація ситуації в регіоні військового втручання США - руйнація інфраструктури, поширення опозиційних партизанських рухів, виявлення ознак міжнаціональної ворожнечі як передумови громадянської війни, спроби опозиційний рухів вдатися до допомоги терористичних організацій;

- значні втрати серед цивільного населення та американських військовиків;

- падіння довіри до уряду США як з боку американського суспільства, так і традиційних союзників Заходу.

Поряд з цим критичному аналізу піддано:

- політичну мотивацію масштабних контртерористичних операцій - як щодо наявності на території Іраку ЗМЗ, таборів терористів або загрози з боку Іраку іншим країнам арабського світу;

- спроби адміністрації США виправдати військові дії в Іраку впровадженням в арабському світі демократії за американським зразком;

- намагання реалізовувати силові операції без мандату ООН.

Співвідношення реальної практики і офіційно оголошуваних цілей контртерористичних операцій Сполучених Штатів дає змогу твердити про:

- значні розходження між стратегією і тактикою країни в реалізації низки найважливіших зовнішньополітичних орієнтирів країни;

- наявність офіційних і прихованих цілей зовнішньої політики США, де поряд з проблемою подолання загрози тероризму не меншої ваги набуває досягнення енергетичної безпеки країни, покарання непокірних режимів або політичне підпорядкування конфліктних регіонів.

Третій підрозділ другого розділу - «Особливості американських стратегічних оцінок причин конфліктності та шляхів їх подолання у постсоціалістичній частині Європи» - спрямовується на розгляд позиції американських адміністрацій щодо конфліктних ситуацій у постсоціалістичній Європі в загальній зовнішньополітичній стратегії Сполучених Штатів.

В роботі розкривається особливість міжнародно-політичних криз у постсоціалістичній частині Європи від початку 1990-х рр. (міжнаціональні і міждержавні конфлікти, викликані зміною державних кордонів після розпаду світової системи соціалізму; внутрішня соціально-економічна та політична нестабільність перехідних систем; можливість розповсюдження ЗМЗ, тероризм, імперські амбіції країн, що зазнали територіальних та геополітичних втрат), аналізуються підходи американських адміністрацій до «управління кризами» або «врегулювання конфліктів» відповідно до теоретичних розробок американської політичної думки та практики діяльності у цьому плані уряду США.

Це дає змогу: визначити поліваріативність (від силових до дипломатичних, економічних, політичних) підходів адміністрації Сполучених Штатів до проблеми полагодження кризових ситуацій у постсоціалістичній частині Європи відповідно до визначених на європейському континенті геополітичних впливів;

- показати ступінь взаємодії або, навпаки, контрдії Сполученим Штатам у полагодженні кризових ситуацій з боку такого впливового чинника європейської системи міжнародних відносин як Росія;

- виявити еволюцію політики залучення Сполучених Штатів до справ країн СНД 1990-х та початку 2000-х років;

- окреслити зростаючі протиріччя Сполучених Штатів і РФ щодо полагодження конфліктів у постсоціалістичній частині Європи та геополітичних впливів у Євразійській частині колишнього СРСР; виокремити російсько-американський чинник можливої конфліктності у Європі серед тих, які характеризують постбіполярний світ;

- визначити сформовані в європейській політичній думці та визнані на рівні європейського політикуму погляди на полагодження кризових ситуацій не через силові дії, а інтеграцію;

- показати ступінь сприйняття зазначеного в колі американських теоретиків і політиків, а відтак - альтернативність подальшої політичної лінії США в Європі - від пошуку компромісів з іншими країнами до поглиблення розколу між ними, а за цим - зростання суперечливості в реалізації міжнародно-політичних інтересів США як на загальноєвропейському, так і загальносвітовому рівні.

Третій розділ дисертаційної роботи «Регулятивний аспект забезпечення міжнародно-політичної стратегії США в умовах постбіполярності» присвячено розгляду інституційних та функціональних засад формування зовнішньополітичних рішень на вищому державному рівні, специфіки даного процесу з урахуванням ролі і повноважень провідних державних акторів - президента, зовнішньополітичної бюрократії, конгресу, спецслужб.

Перший підрозділ третього розділу - «Новітні тенденції конституційних повноважень президента США у сфері зовнішньої політики» - висуває за мету аналіз формальних (конституційних) та неформальних (затверджених практикою) повноважень президента в системі зовнішньої політики країни, ступеня впливу цих повноважень на формування рішень та, у свою чергу, реалізації міжнародно-політичних інтересів країни з урахуванням особливостей міжнародних відносин.

Досягнення даної мети здійснюється в роботі як через ретроспективний розгляд реалізації повноважень президента США протягом історії країни, так і специфіки прояву цих повноважень в умовах постбіполярного світу - лінії дослідження, що уможливлює виокремлення головних аспектів. Серед них:

- надзвичайна концентрація повноважень президента у сфері зовнішньої політики із перетворенням останнього в умовах нестаціонарної системи міжнародних відносин не просто на провідну, а авторитарно діючу фігуру в системі формування і реалізації зовнішньополітичних рішень;

- елітарність позиції президента в опрацюванні зовнішньополітичного курсу - тенденції, зумовленої як соціальним статусом, так і політичними та економічними зобов'язаннями особи президента перед вищими фінансовими і бізнесовими колами;

- накопичення проблемності в опрацюванні зовнішньополітичного курсу як передумови затвердження необґрунтованих рішень на президентському рівні щодо реалізації політичних, економічних або військових аспектів політики.

Другий підрозділ - «Зовнішньополітичний механізм і зовнішньополітична бюрократія США в умовах нестаціонарності міжнародної системи» - спрямовується на поглиблений аналіз розробки та прийняття зовнішньополітичних рішень на вищому державному рівні країни з урахуванням як особливостей функціонування зовнішньополітичного механізму і державної бюрократії в системі державного апарату, так і принципів президентського керівництва цим апаратом.

Така постановка проблеми знайшла реалізацію в роботі через аналіз структури зовнішньополітичного механізму Сполучених Штатів, визначення характерних для нього чинників впливу, специфіки взаємодії президента і вищих прошарків бюрократії при опрацюванні остаточних зовнішньополітичних рішень, особливостей президентського управління зовнішньополітичною бюрократію з урахуванням проведених у галузі зовнішньополітичного механізму реорганізаційних змін та реформ. Це дало змогу:

- виокремити найбільш характерні риси функціонування зовнішньополітичного механізму як складної, бюрократизованої і водночас сталої, цілеспрямованої організаційної системи, управління якою здійснюється як через організаційні засади, так і політичне підпорядкування державного апарату президентові країни;

- показати сформовані в політичній науці підходи до аналізу механізму функціонування американського зовнішньополітичного апарату із виокремленням в ньому як вищого розпорядчого («президентського») механізму (для зовнішньополітичного апарату це - Рада національної безпеки та Рада внутрішньої безпеки), так і оперативного робочого апарату (головними ланками якого є бюро міністерств та схожі незалежні агентства і деякі інші органи);

- визначити роль діючих в системі зовнішньополітичного механізму формальних (відповідно до внутрішніх організаційних зв'язків) та неформальних (відповідно до суспільно-політичних інтересів) впливів;

- показати впливовість в системі опрацювання зовнішньої політики вищих прошарків політичної бюрократії (політократії) із визначенням вирішальності у прийнятті остаточних рішень президента країни;

- проаналізувати традиційні методи керівництва зовнішньополітичною бюрократією з боку президента країни із визначенням специфіки даних методів за постбіполярні часи.

Останнє досягається в дисертації як через аналіз особливостей функціонування окремих провідних підрозділів зовнішньополітичного механізму - Ради внутрішньої безпеки та Департаменту внутрішньої безпеки, Ради національної безпеки, Державного департаменту, Розвідувального співтовариства, так і специфіки проведених в межах зовнішньополітичного апарату на етапі 1990-х початку 2000-х рр. реформ. Поглиблений розгляд президентських наказів та іншої документальної бази щодо функціонування зовнішньополітичного механізму дає можливість твердити про значне посилення контртерористичного спрямування зовнішньополітичного механізму після трагічних подій 11 вересня 2001 р. І водночас мова йде про:

- відчутний перехід від формальних (через президентський механізм за Дж. Буша-старшого) до неформальних (через консультації президента з вищими радниками розпорядчих структур та бюро міністерств за Б. Клінтона та Дж. Буша-молодшого) методів розробки та прийняття зовнішньополітичних рішень;

- звуження інтелектуальних засад розробки зовнішньополітичних рішень, посилення авторитаризму в їх сприйнятті на президентському рівні, поступовий відхід від демократичних принципів як найважливішого підґрунтя в осмисленні й реалізації національних інтересів Сполучених Штатів.

Третій підрозділ третього розділу - «Конгрес в системі сучасного зовнішньополітичного механізму США» - є орієнтованим на з'ясування ролі в системі розробки й реалізації зовнішньополітичної стратегії вищого законодавчого органу - конгресу Сполучених Штатів.

Така постановки проблеми визначила лінію на співставлення конституційних засад конгресу і президента в процесі розробки і реалізації зовнішньополітичних рішень; ретроспективний аналіз системи впливів двох гілок влади на зовнішньополітичний процес з урахуванням дедалі більшої тенденції на концентрацію повноважень президента країни у сфері зовнішньої політики як протягом біполярних, так і постбіполярних часів; виявлення обставин активізованої ролі конгресу у прийнятті остаточних зовнішньополітичних рішень з боку президента за умов нестаціонарності міжнародних відносин 1990-х - початку 2000-х рр. Серед останніх: зростаюча відповідальність вищого законодавчого органу за зовнішньополітичний курс країни в умовах однополярного глобалізму США;

- посилений вплив на позиції конгресу соціальних (громадської думки, груп інтересу, суспільних рухів, мас-медіа), інституційних (партійних фракцій, інших формальних та неформальних утворень), індивідуалістичних (пов'язаних з позицією посадових осіб конгресу) чинників.

Крім того, в колі проблем - усталена підпорядкованість конгресу президентській владі через «пасивно-відкритий» характер дорадчих функцій вищого законодавчого органу у сфері зовнішньої політики, нестача ресурсного потенціалу, розпорошеність діючих в конгресі суспільно-політичних сил; наростання негативних явищ у підготовці і реалізації зовнішньополітичного курсу внаслідок переважного формулювання рішень в межах виконавчої влади. Серед таких:

- відокремленість (через обмежені впливи конгресу) широких суспільно-політичних сил на опрацювання зовнішньої політики;

- підміна демократичних засад опрацювання зовнішньополітичних рішень на авторитарні або принаймні елітарні виміри близьких до президента бізнесових кіл;

- звуження суспільних впливів на процес формування американських міжнародно-політичних інтересів, визначення суперечливих підходів до їх реалізації відповідно потреб, яких дійсно вимагає стан держави і суспільства.

Четвертий розділ дисертації «Нові незалежні держави пострадянського простору в системі національних інтересів США 1990-х - початку 2000-х років» відображає аналіз практичного виміру зовнішньої політики Сполучених Штатів щодо пострадянських країн відповідно до тих проблем, які зумовили особливий інтерес країни в системі зовнішньополітичних орієнтирів від початку постбіполярних часів - підтримки демократії, нерозповсюдження ЗМЗ, реалізації безпекової політики.

Перший підрозділ четвертого розділу - «Підтримка демократичних перетворень на теренах СНД» - спрямовано на розгляд тенденцій становлення та розвитку відносин Сполучених Штатів з країнами пострадянського простору після визнання незалежності останніх в грудні 1991 р.

Серед проблем, які розглядаються, - суперечливість підходів до розвитку відносин з країнами СНД при майже одностайному визнанні представниками американської політичної думки і американського політикуму чинника вагомості для Сполучених Штатів курсу на підтримку демократичних перетворень у зазначеному регіоні, з одного боку, а з іншого - обмеження цих впливів і зв'язків (майже до середини 1990-х рр.) відносинами переважно по лінії США - Російська Федерація. Серед причин зазначеного:

- неготовність Сполучених Штатів до розвитку відносин з кожною окремою країною колишнього СРСР та несподіваність для американських політичних кіл розвалу СРСР як цілісної держави;

- тенденція до сприйняття Росії часів президентства Б. Єльцина в якості геополітичного центру, спроможного до стримування негативних явищ перехідного періоду пострадянських країн: соціально-економічної та політичної нестабільності, міжнаціональних та міждержавних конфліктів, розповсюдження ЗМЗ і т.і.

Разом з тим, в колі проблем дисертації - еволюційність підходів американських адміністрацій 1990-х рр. до підтримки нових незалежних держав за умов зростання імперських претензій з боку Росії (передусім на рівні Держдуми) до інших країн СНД та прагнення деяких з них інтегруватися у західні економічні та військові структури; позитивність зрушень і одночасна проблематичність поглиблених відносин по лінії США - країни СНД відповідно до характеру та можливих перспектив міжнародних відносин на пострадянському просторі.

Мова йде: про сталу диференціацію інтересів Сполучених Штатів до країн СНД із виокремленням серед них пріоритетних по траєкторії - Росія (як велика регіональна держава, що постійно перебуває в системі американських національних інтересів через ядерний, сировинний, науково-технічний потенціал) - Україна, Грузія (як країни-провідники американських геополітичних впливів через їх зрушення у сенсі економічних та демократичних реформ та курсу на інтеграцію у євроатлантичні структури) - інші країни СНД (як можливі партнери Сполучених Штатів у сфері безпекових та енергетичних інтересів);

- геополітичну, економічну, енергетичну залежність від Росії країн СНД, а за цим - можливість позитивного розвитку відносин по лінії США - країни СНД тільки за умов позитивного розвитку стосунків по лінії Росія - США;

- обмеженість відокремлених (від Росії) зв'язків більшості країн СНД зі Сполученими Штатами через географічне положення, історичні зв'язки з РФ, слабкість регіональних об'єднань або відродження авторитарних тенденцій правління чи політичної та соціально-економічної нестабільності;

...