Критерії і механізми забезпечення міжнародно-політичних інтересів США в нестаціонарній системі міжнародних відносин

- обумовленість підтримки країн СНД з боку США відповідністю критеріальним вимірам американських адміністрацій, чинник подвійних стандартів; другорядність окремих пострадянських країн.

В дисертації обґрунтовується можливість альтернативних підходів до розвитку взаємовідносин між Сполученими Штатами і ННД як тенденції, реалізація якої залежить від зміцнення економічної й політичної незалежності країн СНД від Росії, поглиблення демократичних процесів, чітких зовнішньополітичних орієнтирів ННД за умов недієвості курсу на багатовекторність і т.і.

Другий підрозділ четвертого розділу - «Ядерна дипломатія Сполучених Штатів і країни СНД» - відображає аналіз політичного курсу США щодо стримування розповсюдження ЗМЗ в умовах нестаціонарних міжнародних відносин, специфіку реалізації даного курсу та його наслідки відповідно до інтересів Сполучених Штатів, Росії та інших залучених до ядерної дипломатії пострадянського простору сторін.

В дисертації розглядаються обставини, за якими проблема нерозповсюдження ядерної зброї посіла особливе місце в системі міжнародно-політичних інтересів США від початку 1990-х рр.; причини особливої уваги американських адміністрацій (окрім Росії) до України, Білорусі, Казахстану як країн, які утримували певний час після розвалу СРСР арсенали ядерної зброї; безпосередній процес прийняття рішень щодо ядерного роззброєння даних країн і, насамперед, України; визначення позитивних та негативних наслідків зазначеного з урахуванням як регіональної, так і євроатлантичної системи міжнародних відносин.

До позитивних здобутків ядерного роззброєння колишніх радянських республік за особливої ваги в цьому процесі відповідних рішень України в дисертації віднесено:

- ліквідацію передумов можливого протистояння сторін у сфері ядерної політики, стабілізацію міждержавних відносин на європейському та євроатлантичному просторі;

- запобігання як політичного, так і економічного (у вигляді санкцій) тиску на пострадянські країни (окрім Росії) з урахуванням курсу на стримування та можливості застосування до країн-проліферантів цілого ряду засобів впливу;

- реалізацію ядерного роззброєння новоутворених країн-проліферантів СНД виключно мирними, а саме - дипломатичними заходами;

- надання країнам-проліферантам СНД, що позбулись ядерної зброї, певної економічної допомоги Заходу, декларацію перспектив їхнього співробітництва із західними економічними, політичними, військовими структурами.

Серед проблематичних або вельми суперечливих наслідків вищевикладеного в дисертації відмічається:

- відсутність чітких (договірних) гарантій безпеки, територіальної й політичної цілісності країн СНД, що позбулись ядерної зброї, з боку держав-депозитаріїв ДНЯО, і насамперед США і Росії;

- невідповідність рівня політичних та військових поступок України, а також Білорусі та Казахстану як країн, що позбулись ядерної зброї, рівню наданої їм з боку Заходу та Росії політичної підтримки, економічної та фінансової допомоги чи гарантії реальних перспектив самостійного вибору інтеграційного курсу;

- системна криза українсько-російських відносин через намагання України реалізувати декларовані щодо неї гарантії інтеграції у західну спільноту;

- відверто імперські претензії до України з боку Росії;

- формування передумов відмови частини українського керівництва і політикуму від статусу позаблоковості;

- незбалансованість російсько-американських відносин внаслідок дедалі більшого (від др. пол. 1990-х рр.) ядерного протистояння та системи геополітичних впливів (у тому числі щодо України) обох сторін;

- нез'ясованість перспектив загальноєвропейської системи безпеки, а звідси - збереження передумов конфліктності країн, позиція яких має особливе значення для стабільності міжнародних відносин як на регіональному (пострадянському), так і євроатлантичному просторі.

Третій підрозділ четвертого розділу - «Партнерство США і країн СНД у сфері міжнародної безпеки й суперечності у відносинах між США й Росією» - спрямовується на з'ясування параметрів та проблематичних аспектів можливого співробітництва у сфері безпеки Сполучених Штатів і країн пострадянського простору відповідно до позицій та міжнародно-політичних інтересів сторін.

В дисертації проаналізовано міжнародно-політичні та організаційні засади реалізації партнерських стосунків США і країн СНД у сфері міжнародної безпеки через перетинання інтересів сторін щодо подолання сучасних міжнародних загроз (розповсюдження ЗМЗ, міжнародний тероризм, міжнаціональні й міждержавні конфлікти, нестача ресурсного потенціалу); можливість реалізації різних форм міжнародного партнерства (двосторонні відносини по лінії США - країни СНД; відносини в межах Ташкентського договору країн СНД, Шанхайської організації співробітництва щодо колективної безпеки та на рівні Консультаційної Ради Росія - НАТО; участь низки країн СНД в програмі «Партнерство заради миру» та на рівні двосторонніх відносин НАТО - країни СНД) як передумови дієвого розв'язання глобальних та регіональних проблем.

Серед поданого в дисертації матеріалу - й аналіз суттєвих перешкод щодо реалізації усіх можливих форм безпекового партнерства Сполучених Штатів і країн СНД як тенденції, зумовленої низкою складних міжнародних проблем.

Це: нестабільність відносин по лінії Росія - НАТО як обставини, що відображає протиріччя у формулюванні шляхів реалізації зовнішньополітичних стратегій сторін: через посилення (згідно з оновленою 1999 р. Стратегією Альянсу) силових гегемоністських орієнтирів з боку США і НАТО із відповідним посиленням геополітичних претензій з боку Росії;

- сприйняття керівництвом РФ процесу поширення НАТО на схід як загрозливого для російських національних інтересів; політика протидії у цьому напрямі;

- протиріччя у визначенні зовнішньополітичних орієнтирів Росії як великої регіональної держави, що прагне утримати геополітичні впливи на пострадянському просторі, й інших країн СНД, що прагнуть до збереження своєї незалежності;

- посилення політичного та економічного тиску з боку РФ по відношенню до тих країн, що визначили курс на інтеграцію з євроатлантичними структурами, включно з досягненням повного членства в НАТО;

- нестабільність відносин Росії з країнами Середньої Азії внаслідок поглибленого (після початку контртерористичної війни) військового співробітництва даних країн зі США та НАТО з одночасним загостренням російсько-американських відносин стосовно рівня та перспектив не тільки військового, а й економічного (енергетичного) співробітництва по лінії США - країни Середньої Азії;

- реальність поглиблення суперечностей у дво- і багатосторонніх відносин за можливості альтернативного розвитку подій тільки в разі зміцнення соціально-економічного та політичного стану пострадянських республік, зменшення їхньої залежності від Росії та досягнення більш збалансованих відносин по лінії США - Росія - країни СНД.

П'ятий розділ дисертації «Політико-системний вимір партнерства США і України від початку 2000-х рр.» є орієнтованим на з'ясування сутності політико-системного виміру як критеріальної засади партнерських відносин Сполучених Штатів і України з урахуванням характеру та перспектив таких відносин від початку 2000-х рр.

Серед кола проблем, що знайшли висвітлення в дисертації, - ступінь взаємозалежності інтересів сторін у розвиткові партнерських відносин, чинники впливу на ці відносини, критерії їх можливого розвитку відповідно до внутрішньоекономічної та внутрішньополітичної ситуації в Україні, а також характеру міжнародних відносин. Застосування праксеології дало змогу дійти наступних висновків відносно зазначеного. Це:

- підпорядкованість позиції української сторони цілям Сполучених Штатів у задекларованих партнерських відносинах від початку 1991 рр. при зовнішньому включенні орієнтиру на підтримку України до системи національних інтересів США як через демократизаційний, так і безпековий чиники;

- взаємопереплетення демократизаційного і безпекового компонентів в системі національних інтересів США по відношенню до України при значному зростанні вагомості останнього від початку 2000-х рр. в умовах розгорнутої американським урядом антитерористичної війни, з одного боку, а з іншого - зростання регіональних претензій з боку Росії та її спроб протидіяти геополітичним впливам Сполучених Штатів;

- готовність уряду США підтримати євроатлантичні інтеграційні орієнтири України;

- збереження значної залежності євроатлантичної інтеграції України від позиції Росії;

- пріоритетність в системі національних інтересів Сполучених Штатів Росії порівняно з позиціями, які посідає у даному відношенні Україна;

- підпорядкованість курсу на поглиблення партнерських відносин між Україною і США здатності української влади забезпечити сталий економічний і політичний розвиток, сконцентрувати зусилля на досягнення збалансованих, гармонійних взаємовідносин по лінії Україна - Сполучені Штати - Росія.

ВИСНОВКИ

Аналіз теоретичних і практичних аспектів формування і реалізації міжнародно-політичних інтересів Сполучених Штатів дає змогу дійти низки важливих висновків стосовно зовнішньої політики країни, і насамперед в аспекті розв'язання поставленої у вступі двоєдиної наукової проблеми. Так, між критеріями формування і постійними цінностями глобальної зовнішньої політики США, інституційними механізмами і формами забезпечення національних інтересів цієї наддержави на міжнародній арені в умовах системної турбулентності на міжнародному і національному рівнях існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок. Суть полягає у практичній неможливості відмови американського державно-політичного керівництва від ідеї демократизації політичних систем і режимів держав світу, що розглядається США як передумова для стабільності і миру на планеті.

Глобальна відповідальність, покладена в основу зовнішньої політики США, спричинилася до планетарного гегемонізму та допущення односторонніх рішень щодо загально значимих для людства питань. Як наслідок, людство всередині першої декади 21-го століття діє в умовах нестаціонарності міжнародної системи та втрати Організацією Об'єднаних Націй й іншими міжнародними організаціями вирішального голосу у прийнятті й реалізації таких рішень. При цьому буквально всі складові американської зовнішньої політики з розпадом СРСР поступово стають невід'ємними елементами безпекової стратегії цієї наддержави. Вона (ця стратегія) розглядає національний інтерес США в рамках глобалізму, що допускає оцінку будь-якого регіонального конфлікту за межами Америки загрозою цьому інтересові, а відтак і застосування силових механізмів для захисту.

Повною мірою така позиція відноситься до комплексу цілей міжнародного курсу США на пострадянських просторах. Саме національним інтересом обмежена готовність і здатність американських адміністрацій піти на загострення відносин з іншими центрами сили та конфлікту з ними у випадку потреби у наданні підтримки новим незалежним державам, що проголосили курс на членство в НАТО.

Сполучені Штати обумовлюють механізми задіяності на пострадянському просторі рівнем конфліктності з Російською Федерацією. Відтак можна твердити, що, попри загальне верховенство критеріального підходу до формування зовнішньої політики США у цьому великому регіоні, Сполучені Штати де-факто розглядають вищим пріоритетом збереження миру і збалансованості у відносинах з Росією.

У ході розв'язання ключової мети авторка прийшла до такого висновку: розклад національних інтересів США на деталі й складові у контексті зовнішньої безпеки дозволяє вийти на синтезовану уяву про їх еволюційну сутність після краху біполярної системи. Вона полягає в тому, що вищі ешелони влади США зв'язують національну безпеку із обов'язковим збереженням західної моделі побудови міжнародної системи. Виходячи з цього, американська сторона протидіє і, з урахуванням можливостей збереження консолідації в євроатлантичній спільноті, буде протидіяти спробам відтворення дво - чи багатополюсного світу на історично відомих концептах, принципах і засадах. На сьогодні в Америці відсутні чіткі альтернативні сценарії формування міжнародної системи, що дозволяє прогнозувати доволі значний час її нестаціонарності і хаотичності та паралельних спроб створити новаторську концепцію нового світового порядку, яка б враховувала зміни у світі, але не допускала зниження рівнів євро-американського верховенства. Реалізація поставлених у дисертації завдань уможливила наступні висновки:

Концептуальне забезпечення національних інтересів США постібполярної епохи будувалося на створених у попередні часи базових теоретичних моделях, в основі яких - реалізація глобалістських зовнішньополітичних орієнтирів з метою захисту ліберальних суспільно-політичних цінностей. Керуючись таким узагальненням, американська політична наука у переважній більшості відстоювала доцільність їх активного поширення і навіть нав'язування як тенденції, що базувалась на ідеалізації положення про універсальність лібералізму для світового розвитку після перемоги західної цивілізації у протистоянні з комунізмом. Як наслідок сталості мислення, основаного на всемогутності лібералізму та демократії євро-американського зразка, постали найбільш принципові фактори дестабілізації міжнародної системи. В умовах жорстких спроб США зберегти і розвинути свій гегемонізм, започаткований перемогою у холодній війні, відповідні концептуальні напрацювання втрачали в авторитеті. Але поява актуалізованих розробок мала місце на тлі мобілізації зусиль американської держави на боротьбу з міжнародним тероризмом, що супроводжувалася кристалізацією безпекового чинника зовнішньої політики США у вирішальний.

Зазначене знайшло найбільш виразних форм у зовнішньополітичній діяльності 42-го президента США відповідно до безпекових стратегій, задекларованих у відповідних документах («Стратегіях національної безпеки») 2002 і 2006 рр. Серед головних ідей цих документів - право Сполучених Штатів як країни безпрецедентних можливостей на керівництво світовими процесами; готовність на застосування будь-яких (включно із силовими превентивними заходами) дій для запобігання загроз американській і міжнародній безпеці; поділ світу на полюси за ознакою суспільних цінностей із виокремленням низки держав у категорію небезпечних та таких, що вимагають стримування і покарання; силове нав'язування моделей суспільного розвитку там, де не сприймається ліберально-демократична домінанта; обов'язковість входження нових розвинутих держав до західного співтовариства демократій або ж, щонайменше, впровадження ними євро-американських засад у політику; збереження і подальше розширення НАТО на схід за рахунок колишніх радянських республік; окреслення критеріїв суспільного розвитку та оцінки політичних систем в інших державах із оцінюванням відповідності політики існуючих там режимів інтересам відповідних народів.

Такі підходи у сукупності з ігноруванням владою у Вашингтоні наукових рекомендацій, врешті, далися взнаки у зростанні суперечностей реалізації зовнішньополітичних орієнтирів, а також несподіваній появі претендентів на створення полюсів протистояння американському гегемонізмові у сфері ідей і політики. Базовим наслідком стала відсутність консолідованої міжнародної системи, її розмитість та хаотичність, що дозволяє нам стверджувати про нестаціонарність.

Інституційні та регулятивно-управлінські механізми забезпечення міжнародно-політичних стратегій США у нестаціонарній системі міжнародних відносин постійно модернізуються і розширюються у контексті поступового покладання безпекової складової в основу зовнішньої політики. За очевидної впевненості державно-політичного істеблішменту США у своїй тотальній перемозі в холодній війні відбулося фактичне зрощення позицій всіх гілок влади на засадах неперевершених можливостей реалізувати проект світу по-американськи. Така монолітність вела до подальшого виокремлення ролі президента в системі опрацювання зовнішньополітичних рішень, послаблення фундаментальних засад демократії, якими передбачалися серйозні і дуже значимі функції конгресу.

Усвідомлення згубності повного перекладення на президента зовнішньополітичних і безпекових рішень відбулося на тлі кризи в Іраку, що спонукало зміни у законодавчому забезпеченні функціональних повноважень окремих підрозділів зовнішньополітичного механізму і водночас активізації дій конгресу, спрямованих на посилення контролю першої особи в державі. Однак переважна більшість рішень про повноваження у сфері зовнішньої політики 1990-х - початку 2000-х рр. завершувалася формальними доповненнями у цій сфері без суттєвої зміни принципів діяльності. Тож, збережена вирішальна роль президента у зовнішній політиці і дипломатії, здійснені зміни не привели до справді базової актуалізації управління зовнішньою політикою, яка залишається підконтрольною президентові, і так буде до часу, поки не визріє розуміння в необхідності внесення належної поправки в конституцію США.

Вкрай високе значення у зовнішній політиці США досліджуваного періоду постійно відводиться ННД пострадянського простору, хоча формулювання американського національного інтересу у даному відношенні кожного разу пов'язувалося з позицією діючої адміністрації США. Безпековий вимір безумовно був домінуючою константою. Однак, якщо одразу після розпаду СРСР буквально всі складові американської політики спрямовувалися на недопущення появи нових ядерних потуг на теренах його колишніх неросійських республік, то від початку 2006 р - йдеться про протидію спробам підпорядкування європейських союзників США Росії внаслідок залежності від поставок енергоресурсів, а на середину 2008 р - про стримування російських амбіцій на регіональне домінування

Контртенденція в політиці РФ, яка бачиться у спробі розколу євроатлантичної спільноти, посилює кризову перспективу в російсько-американських відносинах, що буквально диктує державам СНД здійснювати остаточний вибір форм і механізмів забезпечення національної безпеки. Втрачає будь-яку перспективу так звана багатовекторність, а шанс на її реалізацію можна зв'язувати тільки з членством в Євросоюзі, яке зменшує критичну протидію з боку Москви.

Політика Сполучених Штатів щодо незалежної України доволі тісно зв'язана з американськими оцінками внутрішньополітичної ситуації в нашій державі. Забезпечення пріоритету чинника безпеки у цій політиці не бачиться зовнішньополітичними службами США ефективним без запровадження Україною критеріїв європейської демократії та верховенства прав людини. Цим американський курс в умовах олігархізації політичної системи нашої держави бачиться значно більш відповідним стратегічним інтересам народу України, ніж позиція російського керівництва, в якій вирішальним залишається збереження нашої держави в зоні російського впливу і контролю. З іншого боку, ідея американо-українського партнерства зазнає деструктивного впливу через випадки гіпертрофованих оцінок зв'язку між ситуацією в українських верхах і змістом української політики США. Американо-українське партнерство в США розглядають здебільшого у безпековому контексті, що у сукупності з критеріальним пріоритетом гальмує розвиток відносин в інших сферах. Одначе для США Україна залишається державою, яка може стати головною рушійною силою у стримуванні нової хвилі російських імперських амбіцій, що диктує Україні остаточний вибір стратегії національної безпеки з викладенням принципового ставлення до вибору між НАТО і ОДКБ, Америкою і Росією, нейтралітетом і позаблоковим статусом на засадах повної деідеологізації проблеми.

Відносимо проблему вибору і потреби у запереченні тотальної вирішальності зовнішніх чинників у формулюванні безпекової стратегії України до вирішальної: відповідні рішення мають будуватися першою чергою на засадах погодженого і консолідованого бачення національного інтересу України на тривалу перспективу. Слідування офіційного Києва за російськими рецептами і повна відмова від партерства України з Америкою все ще може привести до відтворення відомих в історії сценаріїв, кожен з яких починався домовленостями про партнерство двох народів, а завершувався втратою державності Україною. Реальні зміни можливі за умов відмови Росії від мети регіонального домінування та претензій на право контролювати пострадянський простір. Відтак, американо-українське партнерство у видимій історичній перспективі може стати ефективним для національної безпеки України за умови його спрямованості на забезпечення європейського критеріального та інтеграційного вибору нашої держави.

У ході дослідження було розроблено авторську концепцію поглибленого розуміння національного інтересу США на ближчу перспективу у контексті еволюції міжнародної системи та її кристалізації. Вона полягає у тому, що поява нових претендентів на регіональне лідерство, серед яких найбільшим є потенціал Росії, Китаю та Бразилії, на тлі зменшення потенціалу фінансового забезпечення силової політики США і тліючої від 2007 року економічної кризи вже ближчим часом змусить нову адміністрацію Сполучених Штатів відмовитися від авантюрних рішень у сфері зовнішньої політики. Адже альтернативою цьому в умовах доволі обґрунтованих російських і китайських претензій на розділену глобальну відповідальність за стабільний розвиток і мир у світі може стати тільки посилена конфронтаційність (на межі гарячої війни), ускладнення або навіть унеможливлення реалізації зовнішньополітичних орієнтирів США, пов'язаних з національними інтересами країни.

Вищевикладене дає змогу підійти до практичних рекомендацій українським урядовим структурам відносно перспектив зовнішньополітичних орієнтирів України з урахуванням нестаціонарності сучасної світ-системи і характеру впливів на неї провідних акторів, зокрема Сполучених Штатів і Росії.

Вони можуть пов'язуватися з наступним:

1. Суперечливість сучасної зовнішньої політики США не виключає можливості і навіть необхідності розробки раціонально спрямованої платформи українсько-американських відносин, яка б відповідала інтересам обох сторін. Для України це набуває особливо важливого значення з урахуванням наступних чинників:

- потенціалу взаємовигідного співробітництва, підтвердженого практикою постбіполярних часів;

- однозначністю критеріальних вимірів розвитку партнерських стосунків з Україною з боку Сполучених Штатів, орієнтованих на ствердження в українському суспільстві плюралістичної демократії та ринкової економіки, що збігається з глибинними інтересами України;

- готовністю американського уряду сприяти євроатлантичним інтеграційним орієнтаціям України за умов чітких кроків у цьому напрямку українського уряду та готовності народу України сприйняти зазначену геостратегію.

2. Суперечливість тенденцій сучасної зовнішньої політики США не виключає можливості об'єктивно обґрунтованих дій з боку американського уряду щодо підтримки демократії та ринкової економіки за кордоном - тенденції, що показово виявила себе на прикладі стосунків Сполучених Штатів і України.

Характерним в цьому плані є те, що

- Україна була і залишається найбільш привабливим реципієнтом економічної допомоги з боку американського уряду порівняно з будь-якою іншою країною СНД;

- звуження економічних зв'язків і політичних відносин між Україною і США наприкінці 1990 - початку 2000-хроків мало об'єктивний характер і було пов'язане з порушеннями принципів співробітництва у сфері безпеки, допущеними з боку української сторони;

- кризовий стан американсько-українських відносин протягом другої половини 2002 - початку 2003 рр. не був позначений будь-якими агресивними проявами або діями економічного, політичного, інформаційного тиску з боку Сполучених Штатів на Україну - політичної лінії, що помітно відрізняє характер стосунків по лінії Україна - США від стосунків по лінії Україна - Росія.

3. Суперечливість американської зовнішньої політики, пов'язану насамперед, з проявами імперського неоглобалізму США, неможливо розглядати в контексті українсько-американських відносин поза сприйняттям російського неоімперського регіоналізму при тому, що останній виявляє себе більш згубно щодо інтересів України та ситуації в пострадянському регіоні, ніж неоглобалістські тенденції Сполучених Штатів. Дане пояснюється наступними положеннями:

- якщо включення України до системи національних інтересів США пов'язується із намірами американських адміністрацій поширити геополітичні впливи Сполучених Штатів у пострадянському регіоні через інтеграцію України до політично стабільної та економічно прогресуючої європейської спільноти, то підпорядкування України російським геополітичним впливам може пов'язуватися з поширенням на Україну авторитарних тенденцій;

- інтеграція України у безпекові структури на сході загрожуватиме не тільки економічним інтересам або демократії в Україні, а й її національному суверенітету через тенденцію утворення нового наддержавного утворення з домінуючою роллю в ньому Росії;

- підпорядкування України економічним та політичним впливам Росії сприятиме зростанню імперських тенденцій останньої як передумови нестабільності на пострадянському просторі. Дане не виключає зростання протиборства на пострадянському просторі Росії й США.

4. Позаблоковий статус України, як показує практика, не упереджує зазіхання на її територіальну цілісність та політичну незалежність. Не має перспектив й багатовекторна участь країни у сучасних інтеграційних процесах, що вимагає з'ясування чітких геостратегічних орієнтирів України.

За всіх випадків, йдеться на разі про досягнення якісно нового стану американсько-українських відносин за умов реалізації українською стороною низки вимог, до кола найбільш вагомих серед яких відносимо насамперед:

- визнання пріоритету європейських критеріальних та інтеграційних орієнтирів усіма гілками влади сучасної України;

- окреслення чітких намірів щодо приєднання України до НАТО чи відмови від такого курсу та обов'язкове визначення мети членства в ЄС;

- проведення масштабної роз'яснювальної роботи в українському суспільстві щодо переваг європейських інтеграційних орієнтирів України;

- поглиблення політики реформ, орієнтованих на досягнення Україною економічних, політичних, військових стандартів країн НАТО і ЄС;

- співробітництво України зі Сполученими Штатами, іншими країнами євроатлантичної спільноти у сфері диверсифікації енергозабезпечення країни, безперебійного постачання енергоносіїв у Європу та зменшення у цьому плані залежності України, інших європейських країн від диктату Росії.

Досягнення зазначених параметрів могло б слугувати реалізації національних інтересів України як через зусилля у даному напрямку української влади, так і підтримку з боку Сполучених Штатів.

З іншого боку, мова може йти про формування таких форм співробітництва України і Сполучених Штатів, які б справі відповідали їхній взаємній вигоді, гармонізації відносин в межах пострадянського регіону як бажаної перспективи, що відповідатиме тенденціям стабільного розвитку як на рівні європейської спільноти, так і на рівні євроатлантичних чи загальносвітових відносин.

CПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Дудко І.Д Національні інтереси США у постбіполярному світі / Ірина Дмитрівна Дудко. - Київ: КНЕУ, 2003. - 208 с.

2. Дудко І.Д. Інституційне й управлінське забезпечення зовнішньополітичної стратегії США в умовах постбіполярності / Ірина Дмитрівна Дудко. - Київ: КНЕУ, 2007. - 141 с.

3. Дудко І.Д Сучасна англо-американська політологія про деякі проблеми формування органів державного апарату / І.Д.Дудко // Політологічний вісник: матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції [«Політична думка в Україні: минуле і сучасність»], (Київ, 1-4 лютого 1993 р.) - Київ: НМК ВО, 1993. - Ч. 3. - С. 80-87.

4. Дудко І.Д Національні інтереси США: Ідеалізм чи реальна політика? / І.Д.Дудко // Дослідження світової політики. Збірник праць вчених.- Київ: ІСЕМВ, 1998. - Вип. 2. - С.9-18

5. Дудко І.Д. Україна в системі європейської безпеки: цивілізаційний аспект / І.Д.Дудко // Цивілізації на Балканах: зіткнення чи конфлікт? - Белград: Сербська Академія наук та мистецтв, 1998. - С. 649-661.

6. Дудко І.Д Ідейні засади формування й реалізації національних інтересів США: аналіз американської політології / І.Д.Дудко // Дослідження світової політики. Збірник праць вчених.- Київ: ІСЕМВ, 1999. - Вип. 5. - С. 3-11.

7. Дудко І.Д Адміністративна реформа Ф.Д.Рузвельта / І.Д.Дудко // Дослідження світової політики. Збірник праць вчених. - Київ: ІСЕМВ, 1999. - Вип. 6. - С. 25-30.

8. Дудко І.Д. Політика США щодо кризових ситуацій в країнах СНД / І.Д.Дудко // Дослідження світової політики. Збірник праць вчених. - Київ: ІСЕМВ, 2000. - Вип. 13. - С. 52-68.

9. Дудко І.Д. Структурні компоненти сучасної зовнішньої політики США / І.Д.Дудко // Дослідження світової політики. Збірник наукових праць - Київ: ІСЕМВ, 2001. - Вип. 16. - С. 45-53.

10. Дудко І.Д. Зовнішньополітичні орієнтири США: новітні виміри історичних традицій / І.Д.Дудко // Наукові праці. Науково-методичний журнал. - Миколаїв: Миколаївський державний гуманітарний університет ім.Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія», 2002. - Том 23, вип. 10. - С. 124-131.

11. Дудко І.Д. Без'ядерний статус і гарантії безпеки України: передбачення і реальність / І.Д.Дудко // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2003. - № 4. - С. 354-361.

12. Дудко І.Д. Идеологическая платформа внешнеполитических ориентиров США в условиях постбиполярного мира / І.Д.Дудко // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Политические науки. - Симферополь: Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, 2003. - Том 16 (55), № 1. - С. 88-96.

13. Дудко І.Д. Національний інтерес як фундаментальна засада зовнішньополітичних орієнтирів США / І.Д.Дудко // Наукові записки. Політичні науки. - Київ: Національний університет «Києво-Могилянська академія», Видавничий дім «КМ Академія», 2003. - Том. 21 - С. 52- 57; Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2003. - Вип. 41 (частина І). - С. 52-57.

14. Дудко І.Д. Підтримка нових демократій на теренах СНД як складова національних інтересів США / І.Д.Дудко // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2003. - Вип.40 (частина ІІ). - С. 45-51.

15. Дудко І.Д. Світоглядні позиції в системі формування національних інтересів США / І.Д.Дудко // Науковий вісник Чернівецького університету. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Чернівці: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, вид-во «Рута», 2003. - Вип. 173-174. - С. 131-141.

16. Дудко І.Д. Проблема постбіполярності світу в інтерпретаціях сучасних американських політологів / І.Д.Дудко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини. - Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. - Вип. 29-30. - С. 73-78.

17. Дудко І.Д. Україна в системі національних інтересів США / І.Д.Дудко // Наукові праці. Науково-методичний журнал. - Миколаїв: Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія», 2004. - Том. 33, вип. 20. - С. 109-114.

18. Дудко І.Д. У рамках антитерористичної стратегії. Рада внутрішньої безпеки і Департамент внутрішньої безпеки в системі президентської влади США: від адміністративних до політичних змін / І.Д.Дудко // Політика і час. - 2004. - № 12. - С. 50-56.

19. Дудко І.Д. Формування багатополюсного світу в умовах постбіполярності: прогнози і реалії сучасних міжнародних відносин / І.Д.Дудко // Сучасна українська політика. Політика і політологи про неї. - Київ: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України; Миколаїв: Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили, 2004. - Вип. 5. - С. 350-360.

20. Дудко І.Д. Імперська ідеологія і неоглобалізм США: імперативи критичного аналізу / І.Д.Дудко // Історико-політичні проблеми сучасного світу. Збірник наукових статей. - Чернівці: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, вид-во «Рута», 2005. - Том 10-11. - С. 245- 254.

21. Дудко І.Д. Конституційні засади повноважень президента США у сфері зовнішньої політики та тенденції їх реалізації за постбіполрні часи: політичний аналіз проблеми / І.Д.Дудко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини. - Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевчнка, Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. - Вип. 31-32. - С.75-80.

22. Дудко І.Д. Проблема міжнародної безпеки за умов глобальних викликів постбіполярних часів / І.Д.Дудко // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2005. - Вип. 55 (частина ІІ). - С. 29-35.

23. Дудко І.Д. Роль президента в системі зовнішньої політики США: прояв елітарної чи суспільної демократії (до погляду американських аналітиків) / І.Д.Дудко // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2005. - Вип. 53 (частина ІІ). - С. 52-58.

24. Дудко І.Д. Рада національної безпеки в системі зовнішньої політики США / І.Д.Дудко // Політичний менеджмент. - 2006. - № 2 (17). - С. 156-166.

25. Дудко І.Д. Держдепартамент і держсекретар в системі зовнішньополітичного механізму США / І.Д.Дудко // Політичний менеджмент. - 2006 - № 5 (20). - С. 145-153.

26. Дудко І.Д. Реформування розвідувальної організації США / І.Д. Дудко // Політичний менеджмент. - 2007 - № 4 (25). - С. 133-142.

АНОТАЦІЇ

Дудко І.Д. Критерії і механізми забезпечення міжнародно-політичних інтересів США в нестаціонарній системі міжнародних відносин - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2008.

Метою дисертації є цілісний політичний аналіз і синтезування феномену міжнародно-політичних інтересів Сполучених Штатів в системі міжнародних відносин постбіполярного світу, яка класифікується в роботі як нестаціонарна.

Серед найбільш важливих завдань дисертації - розробка цілісних політико-системних уявлень щодо змісту, оцінювання та процесу формування міжнародно-політичних інтересів Сполучених Штатів, а також шляхів їх реалізації у таких напрямах, як боротьба з міжнародним тероризмом, врегулювання кризових ситуацій, розвиток партнерських стосунків з країнами СНД.

Реалізація поставлених завдань спрямована на розробку практичних рекомендацій щодо зовнішньополітичного курсу Сполучених Штатів на другу декаду 21-го століття; узагальнення та критичне переосмислення політико-системних вимірів формування зовнішньої політики США щодо України та, у свою чергу, специфіки підходів до формування курсу на стратегічне партнерство між Україною і США.

Ключові слова: США, міжнародно-політичні інтереси, нестаціонарність, міжнародні відносини.

Дудко И.Д. Критерии и механизмы обеспечения международно-политических интересов США в нестационарной системе международных отношений - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора политических наук по специальности 23.00.04 - политические проблемы международных систем и глобального развития - Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины, Киев, 2008.

Целью диссертации является целостный политический анализ и синтезирование феномена международно-политических интересов Соединенных Штатов в системе международных отношений постбиполярного мира, которая классифицируется в работе как нестационарная.

Среди наиболее важных задач диссертации - разработка целостных и консолидированных представлений о теоретических основах международно-политических интересов США периода 1990-х - начала 2000-х гг.; критический анализ системы национальных интересов в «Стратегиях национальной безопасности» (1993-2006 гг.) как документов высшего государственного уровня Соединенных Штатов; выявление и систематизация комплекса международно-политических составных внешнеполитического курса американских администраций постбиполярной эпохи; структуризация институционных и регулятивно-управленческих механизмов внешнеполитических стратегий США; анализ практики реализации внешнеполитической стратегии Соединенных Штатов по таким направлениям, как борьба с терроризмом, урегулирование международных конфликтов, поддержка демократических преобразований; установление причинно-следственных связей между декларированным курсом Белого дома в отношении государств постсоветского пространства и тенденциями реализации американских интересов в данном регионе; обобщение и критическое переосмысление критериальных особенностей формирования и реализации внешней политики США в отношении Украины; наработка практических рекомендаций внешнеполитическим ведомствам по проблематике концептуального и программного обновления отношений стратегического партнерства между Украиной и Соединенными Штатами; разработка авторской концепции политики Украины в отношении США с учетом трансформационных изменений системы международных отношений на вторую декаду 21-го столетия.

Ключевые слова: США, международно-политические интересы, нестационарность, международные отношения.

Dudko I. Criteria and ensuring mechanisms of the USA international and political interests in an unstationary system of international relations. - Manuscript.

Thesis for a doctoral degree of political sciences on the speciality 23.00.04 - Political problems of the international systems and global development. - Institute of World Economy and International Relations, - Kyiv, 2008.

The dissertation ia aimed at integral political analysis and synthesizing the USA international and political interests phenomenon in the system of the postbypolar international relations, which is classified as unstationary.

Among the most important tasks of the thesis are integral political concepts on the content, estimation, and forming process of the USA international and political interests as well as foreign-policy practice of their realization in such spheres as struggle against international terrorism, crisis management, partner relations development with the CIS states.

Reaching the noted tasks is oriented at practical recommendations of the USA foreign-policy in the second decade of the 21^st century, critical rethinking and generalization of the systematized political concepts of the USA foreign-police towards Ukraine as well specific approaches to the strategic partnership among Ukraine and the USA.

Размещено на Allbest.ru