Трансформація концепції нейтралітету в умовах глобалізації

Критеріями для успішної європейської інтеграції, безумовно найважливішої стратегічної мети України, є не участь у військових союзах, а адаптація до загальноєвропейських стандартів у всіх сферах економічного, державного і суспільного життя. Нейтралітет і позаблоковість створюють для цього на сучасному етапі максимально сприятливі умови, а відхід від них означає, що Україна стає об'єктом глобальних геополітичних змагань.

Сьогодні, через півтора десятиліття після здобуття незалежності, Україна все ще перебуває на етапі геополітичної ідентифікації. На процес визначення впливають різні чинники. Серед них - глобальні: у 2005 році, по закінченні останньої хвилі розширення Європейського Союзу, в Європі знову сформувалися два економічні блоки - ЄС і ЄврАзЕС (за патронатом Росії), а також два блоки безпеки - НАТО і Організація колективної безпеки під егідою Росії; процес формування багатополярної системи міжнародних відносин триває, як і процес складання системи європейської безпеки. За прогнозами аналітиків, це приведе до створення нових коаліцій, зміни ролі блоків і найбільш впливових держав, початку нового витка боротьби за ресурси. Позначаться й чинники внутрішні: на сьогодні Україна одна з небагатьох держав Європи, що не має власного глобально-політичного статусу, як наслідок вона залишається об'єктом боротьби між світовими центрами сили; в українському суспільстві немає єдиної думки щодо вступу країни в НАТО - його підтримує лише третина населення, невелика частина - за оборонний союз з Росією, а частина вважає, що Україна не повинна входити до жодного з блоків. Отже, у вирішенні безпекового питання суспільство досить поляризоване.

Аналіз дає підстави вважати, що саме політика нейтралітету та позаблоковості найбільшою мірою відповідає сучасному стану розвитку українського суспільства і етапу формування системи європейської безпеки. Вступ України до НАТО може розглядатись як довгострокова перспектива.

Реалізація доктрини позаблокової та нейтральної держави, проголошеної в Декларації про незалежність та державний суверенітет України, передбачає здійснення жорсткої прагматичної політики на всіх зовнішніх напрямках, обґрунтованість її реальними національними інтересами. Позаблоковий і нейтральний статус не суперечить курсу на євроінтеграцію (як варіант - євроінтеграцію без членства). Саме такий курс поділяється і знаходить розуміння в Євросоюзі, з одного боку, з іншого - дає змогу Україні знайти ті сегменти інтеграції, що найбільш вигідні і до яких наша країна підготовлена. Саме концепт нейтралітету, покладений в основу зовнішньої політики, спроможний примирити як українське суспільство, так і ті країни світової спільноти, що формують нову систему міжнародних відносин на території Європи й Азії.

Позаблоковий статус України дасть можливість зняти напругу по лінії ЄС - США - Росія щодо нашої держави. Для України доцільно брати участь в миротворчих операціях під егідою ООН - це узгоджується з позицією Росії. Для України доцільно продовжувати розбудовувати ринкову економіку і демократичне правове суспільство - це узгоджується з позицією ЄС. Для України доцільно поглиблювати співробітництво з НАТО в рамках програми “Партнерство заради миру” - це узгоджується з позицією США.

Нейтральний статус накладає заборону лише на участь у військово-політичних союзах, але ніяк не перешкоджає розвиткові пріоритетних напрямків у сферах економіки і зовнішньої політики, що найбільшою мірою відповідає інтересам України. Саме цей шлях обрали всі нейтральні європейські держави. Швеція, Австрія, Фінляндія і, значною мірою, Швейцарія економічно і політично орієнтовані на поглиблення відносин з ЄС, і це не суперечить їхньому нейтральному статусу.

Особливе значення має те, що нейтральний і позаблоковий статус дає можливість Україні наполягати на отриманні реальних юридичних гарантій безпеки як від європейських країн, так і від Росії та США, які підписали Будапештську декларацію, що стала політичною, але не юридичною гарантією стратегічної безпеки України. Трансформація Будапештського меморандуму щодо гарантій безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї з політичної декларації в міждержавний договір щодо надання Україні гарантій стратегічної безпеки - реальний механізм, який був вже апробований у 1956 році відносно нейтральної Австрії.

Досвід європейських нейтральних держав може бути значною мірою корисним для України. Наприклад, подібно Швейцарській Конфедерації, Україна історично сформована з областей з різноспрямованими зовнішньополітичними, мовними, релігійними складовими. Розбудова за швейцарським зразком єдиної української політичної нації може бути забезпечена виключно в умовах існування нейтрального статусу, який суттєво згладжує існуючі протиріччя. Пильної уваги заслуговує також досвід Швейцарії щодо поступового взаємовигідного економічного співробітництва з ЄС шляхом розробки секторальних угод.

Для України пріоритетними напрямками є інтеграція в об'єднану Європу і всебічний розвиток відносин з Росією. Вважаємо, що саме органічне поєднання цих напрямків в прагматичному зовнішньополітичному курсі України здатне забезпечити їй гідне місце в сучасній системі міжнародних відносин.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мельник Н.А. Концепт нейтралітету: теоретичні засади та особливості трансформації в біполярному і постбіполярному світі // Науковий вісник Дипломатичної академії України: Зб. наук. праць. - 2004. - Вип. 10. - Ч. ІІ. - С. 342-356.

2. Мельник Н.А. Вступ нейтральних держав (Австрії, Фінляндії та Швеції) до ЕС та його геостратегічне значення // Науковий вісник Дипломатичної академії України: Зб. наук. праць. - 2006. - Вип. 10. - С. 231-251.

3. Мельник Н.А. Проблема нейтралітету в зовнішній політиці України // Політика і час. - 2007. - № 4. - С. 44-48.

4. Мельник Н.А. Трансформація концепту нейтралітету (вплив процесу глобалізації на позицію нейтральних країн наприкінці ХХ - початку ХХІ століття) // Зовнішні справи. - 2007. - № 8. - С. 23-26.

5. Мельник Н.А. Вплив процесу глобалізації на трансформацію позицій нейтральних країн наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття // Вісник ОНУ. Серія "Соціологія і політичні науки". - 2008. - Том 12, Вип. 7. - С. 213-224.

6. Мельник Н.А. Безпековий вимір цивілізаційного вибору України: НАТО, Росія, нейтралітет? // Економічний часопис - ХХІ. - 2007. - № 3/4. - С. 28-30.

7. Мельник Н.А. Роль міністерства закордонних справ у реформуванні сектора безпеки // „Роль парламенту в сфері національної безпеки та оборони”: Матеріали міжнародного „Круглого столу” Україна - НАТО. - Київ, 26 березня 2007. - С. 107-108.

Размещено на Allbest.ru