Еволюція системи доктринального забезпечення зовнішньої політики США повоєнного періоду

Загалом, в американських вищих ешелонах влади триває пошук курсу щодо нашої держави. Цей процес не є завершеним.

Але незалежно вiд викликів очевидним є головне: якщо не станеться непередбачуваних подiй, якi безпосередньо зачiпатимуть нацiональнi iнтереси США, домiнантою всякої адмiнiстрацiї Бiлого дому буде узгодження дiй на свiтовiй аренi з внутрiшнiм розвитком, перехiд до того, що французька Монд визначила як «зайнятися собою». Для розумiння глибинної сутi процесiв у мiжнародному курсi США все важливіше буде розглядати їх у взаємозв'язку з ситуацiєю всерединi цiєї країни.

Прогноз перспектив діяльності президента США у 1997-2000 роках, невиправдано базувати на аналогіях з періодом протистояння 1945-1980-х років, але окремі моменти слід брати до уваги. Демократи врахували, що подолання комунізму виводить на перше мiсце проблеми внутрiшнього розвитку. Разом з тим, зважається, що на змiну десятилiттям жорсткого протиборства по лiнiї «Захiд - Схiд» прийшли дисперсні загрози свiтовiй та американськiй безпецi.

До 2000 року включно Білий дім керуватиметься пріоритетністю трьох визначальних складових нацiональної безпеки - економiка, полiтика i вiйськова сила. Це штовхатиме Вашингтон до використання iнтервенцiонiстської доктрини. Але прагнення зайняти передовi позицiї у конкуренцiї за створення iнформацiйного суспiльства вимагає внутрішньої зосередженостi. США стривоженi можливим вiдставанням не лише вiд традицiйних конкурентiв, але й вiд ряду країн, якi донедавна належали до «третього свiту». Плануючи дiї в дусi iнтервенцiонiзму, Бiлий дім 1997-2000 років змушений враховувати, що сприяння демократiї за кордоном дорого обходиться платниковi податкiв.

Протягом останніх років президентства Клінтона можна передбачити: 1. Вашингтон сприятиме творенню вiдкритої свiтової економiки. 2. Ключовим напрямом буде акцент на iнтеграцiйнiй полiтицi, а вiдтак - прихильне ставлення американських полiтикiв до створення нових iнтеграцiйних блокiв i союзiв на демократичних засадах i принципах. 3. Зовнiшня полiтика США буде спрямована у цiльовiй основi на упередження появи нових регiонiв нестабiльностi з використанням несподіваних засобів.

Українська державність ніколи не була визначальним чинником у системі національних пріоритетів США. Однак їх вплив на розпад СРСР i утворення незалежної України був значним. Закономiрним наслідком стало те, що Білий дім у 1991-93 рр. зосередив зусилля на реалізації Києвом без'ядерного статусу. При цьому Українi відводилась підпорядкована роль у завданнях по роззброєнню, які розв'язувались з Москвою. У спірних питаннях росiйсько-українських відносин США відмовлялись брати бодай посередницьку роль. Спрощенiсть підходу спричинялась одномірним висновком про те, що Москва виступає гарантом реформ на теренi СНД.

Загальний висновок: аж до підписання Тристоронньої заяви та ратифікації українським парламентом Договору про нерозповсюдження Україну «стримували» через наявність на її території ядерних ракет, а після цього не сталося адекватного фінансового наповнення та відкриття ринків для українського товаровиробника. Після відходу в минуле ядерної проблеми має місце категоричне пов'язування позиції щодо України з характером, формами й темпами здійснення економічних і політико-правових реформ українськими владними структурами

При цьому значна кількість державних діячів і політологів США в оцінках «російсько-українських розходжень» розділяє провину за них порівну на обидві сторони. Україні закидають, що вона переорієнтувалася майже виключно на зв'язки з Європою, недооцінивши контакти зі своїм колишнім гегемоном. Що стосується Росії, то тут переважають слушні звинувачення у неготовності сприйняти суверенітет і незалежність України.

Адекватні оцінки ролі й місця України в стратегічних намірах США можливі лише за умови розгляду цієї проблеми в світлі національних інтересів кожної з країн-учасниць. Тим часом, вони за сучасних умов частіше реалізуються через входження у військово-політичні та економічні союзи. Перспектива політики «відкритих дверей» щодо України, на погляд американців, є реальною, але потрібні рішучі дії Києва у заданому напрямі. «Вимоги» Білого дому такі: неприпустимість нового комуністичного «експерименту» в Україні; заперечення націоналізму як основи розвитку; розвиток багатопартійної системи, загальна демократизація суспільних відносин, верховенство законів над політичними і груповими інтересами; розширення місцевого самоуправління, зменшення ролі центру у розв'язанні проблем окремих регіонів; відмова від територіальних претензій до сусідніх та інших держав, дотримання Статуту ООН; участь у міжнародних програмах з питань захисту навколишнього середовища тощо.

Стратегія США щодо України залишається неостаточною, а її подальші характеристики залежать не тільки від самозрозумілого впливу нашої держави на європейську безпеку, але й від уміння вести справи в економіці, політико-правовій сфері тощо. Головне - відмовитись від ілюзій щодо нібито зумовленої готовності США підтримувати українську державу, незалежно від обставин. Спрогнозувати майбутній курс США щодо України можна тільки врахувавши загальні концептуальні основи міжнародної стратегії Вашингтона. Без цього легко збитися на ситуаційне реагування, здатне дати тимчасові вигоди, але вилитися у стратегічні прорахунки.

Особистий внесок автора у розробку проблеми, вкрай важливої для теоретичного осмислення еволюції системи міжнародних відносин повоєнного періоду, розвитку доктринального забезпечення міжнародної стратегії США, аналіз рівнів, форм і методів впливу США на сиутацію у світі та, насамперед, в нових незалежних державах, концентровано представлений в узагальненнях і висновках.

Відтак, доктринальне забезпечення зовнішньої політики США повоєнного періоду здійснювалось під тиском міжнародних реалій, які не дозволяли цій країні повернутися до воєнно-політичного ізоляціонізму. Ця наддержава у підходах до засад і цілей зовнішньої політики керувалася схемою «радянська загроза - її повсюдне стримування», коли мова йшла про постійне у власних національних інтересах; а з другого боку - Вашингтон прагнув посилити впливи у глобальних масштабах, маючи на меті реалізувати «місіонерську» ідею.

Базова мета американської зовнішньої політики може бути сформульована як середнє «арифметичне» між «збереженням свободи» у світовому вимірі і створенням сприятливого середовища для США. СРСР сприймався як держава, що своїм існуванням несе постійну загрозу життєвим, критичним і периферійним інтересам американської держави, а відтак - мусить бути знесилена і системно трансформована через втілення постулатів «явного призначення», офіційних доктрин стримування, визволення, детанту, тотального наступу, внутрішньої ерозії та ін.

Реалізація доктрини Трумена вилилась не лише у трагедії Кореї, В'єтнаму чи Гаїті. Завдяки цьому значною мірою постала ООН, були створені Світовий Банк і МВФ, почалася європейська інтеграція. З часів Ейзенхауера ідея «свободи і справедливості» розглядається у світлі протиборства з СРСР за виразного акценту на американській «винятковості» - доктрина президента означає, що «наш кордон нині знаходиться на Кавказі». За Р.Рейгана ідея «явного призначення» у поєднані з ідеологією антикомунізму переходить у русло практичної стратегії.

Ізоляціонізм ніколи в історії США не мав всеосяжного значення і переважно визначав незацікавленість у втручанні в воєнно-політичні конфлікти в Європі, що могло завдати шкоди неконкурентній щодо європейських гігантів державі. Інтервенціоністську та ізоляціоністську тенденції слід розглядати у взаємозв'язку. Партнерам США для з'ясування рівня готовності цієї країни виконати взяті на себе зобов'язання слід керуватися не проголошеною доктриною, а ступенем відповідності національним інтересам на конкретному історичному етапі.

Повертаючись до ключової проблеми дисертаційного дослідження - еволюції системи доктринального забезпечення зовнішньої політики США повоєнного періоду, - спробуємо у стислому вигляді подати відповідні підходи кожної з адміністрацій Білого дому 1945-1998 років.

Г. ТРУМЕН. Його доктрина являє собою концептуальну суміш. Він вважав, що американська допомога у справі економічного відродження європейських демократій у поєднанні з ідеологічним наступом проти комунізму та СРСР виллється у нищівну поразку тоталітаризму. Відтак, доктрина Трумена складається з двох частин - програми економічної допомоги західноєвропейцям і стримування СРСР.

Д. ЕЙЗЕНХАУЕР. В остаточному формулюванні стратегія республіканців на чолі з Д. Ейзенхауером і творцем його міжнародної доктрини Дж. Ф. Даллесом базується на всеохоплюючій доктрині насадження американського варіанту суспільного розвитку на глобальному зрізі. Її окрема ідея - визволення поневолених комунізмом народів - не передбачала ризику американськими національними інтересами, зокрема, у формі крайнього загострення відносин з СРСР.

ДЖ.Ф. КЕННЕДІ. В узагальненому вигляді доктрина Кеннеді полягала у створенні міжнародного середовища, яке б не чинило опору американським намірам демократизації. Інший її аспект - пріоритетність «третього» світу з точки зору недопущення проникнення ідей комунізму. Протидія революційним силам лівого гатунку, таким чином, ставала центральною ідеєю цієї доктрини.

Л.Б. ДЖОНСОН. Весь період президентства він був зосереджений на воєнних діях у В'єтнамі. Вужчою була й ідея його зовнішньої політики: «Міркування глобального балансу сил вимагали, щоб США зробили все необхідне для запобігання взяттю комуністами Південного В'єтнаму».

Р. НІКСОН-ДЖ. ФОРД. Суть їх доктрин полягала у тому, що стримувати комунізм необхідно через озброєння прихильників американського варіанту суспільного розвитку у різних країнах світу, де з'являється комуністична загроза. Воднораз Ніксон здійснив спробу започаткувати потепління у відносинах з СРСР та зближення з Китаєм. Обидва базувалися на тезі, що «поствоєнний період у міжнародних відносинах завершився», а тому необхідно зробити їх центральною ідеєю переговорний процес, щоб тим самим подолати постійну напруженість між двома головними центрами сили.

ДЖ. КАРТЕР. Головні ідеї доктрини - захист прав людини і розвиток країн «третього» світу - втілювались у контексті радянсько-американського суперництва нового етапу «холодної війни». Подвійність була неминучою з огляду на триваючу ідейну непримиренність суспільних систем та супердержав. Наприкінці президентства глава Білого дому проголошує нову доктрину. За нею радянське втручання в Афганістані декларувалося просуванням до зони життєвих інтересів США, до числа яких відносилась територія від Перської затоки до Індійського океану.

Р. РЕЙГАН. Від агресивного антикомунізму до поміркованого реалізму, від тотального тиску до переговорів з економічно виснаженим та ідеологічно готовим до змін Радянським Союзом - такий шлях пройшла доктрина Рейгана. Держсекретар Дж. Шульц дав визначення «новому способові мислення» як безперервної стратегії підтримки американських інтересів у «світлі радянської поведінки, а не всього тільки реагування на неї». Р.Рейган першим твердо вирішив спричинитися до системних змін на теренах стратегічного суперника і його союзників, зробивши все можливе аби мобілізувати для цього всі ресурси.

ДЖ.БУШ. Будував перспективи зовнішньої політики в розрахунку на тривале існування «видозміненого» СРСР. У Вашингтоні виходили з можливості успіху перебудови в СРСР, здійснення ринкових реформ, поступової демократизації і вже самоплинного краху соціалізму в цій державі. Мала місце «ерозія ясності» щодо радянського майбутнього. Тому планувалося недопущення критичної дестабілізації СРСР, яка могла загрожувати глобальним хаосом.

Б.КЛІНТОН. Прийшов до влади під гаслами економічної реконструкції, створення нових робочих місць. Виходить з того, що далi вiдiгравати провiдну роль для США неможливо без концентрацiї на економiчних проблемах. Повторення плану Маршалла для переможених у "холоднiй вiйнi" було ним вiдкинуте. Зваживши можливостi глобального впливу, Клiнтон зробив ставку на "подiл вiдповiдальностi" iз союзниками. Доктрина Клінтона передбачає розширення кола країн з ринковою економікою і демократичною суспільною системою, нав'язування західних цiнностей.

Позиція щодо України. До здобуття незалежності Україна належала до "зони байдужостi" у системi iнтересiв США. Тільки пiсля 16 липня 1990 р. з'явились пiдстави стверджувати про спецiальний напрям у американськiй мiжнароднiй стратегiї - український. 1991-93 рр. США зосередились на реалiзацiї Києвом намiру надати Українi статус без'ядерної держави, відводячи Українi пiдпорядковану роль у завданнях по роззброєнню. Тільки з часом Україну вiднесли до пріоритетiв американської зовнiшньої полiтики. Ключовим тут є і залишається усвiдомлення важливостi стабiльностi в Українi для європейської стабiльностi.

Основні теоретичні положення дисертації та пропозиції українській дипломатії відображені в публікаціях та аналітичних доповідях

Монографії

2. Політика США щодо України (витоки, концептуальні основи, практична еволюція). - Київ: Політична думка, 1998. - 30 друк. арк. (у співавторстві з Є.Є.Камінським).

3. США і Україна на шляху до партнерства. - Київ: МП «Фотовідеосервіс», 1994. - 8 друк. арк. (у співаторстві з Є. Камінським, Б. Канцеляруком та Н. Турчак).

Аналітичні проекти

1. Принципові засади зовнішньополітичної стратегії США: від Г.Трумена до Рейгана. - Київ: ІСЕМВ НАН України-друкарня ООО «Поліпром». - 1996. - 5 друк. арк.

2. Політична стратегія США щодо України. - Київ: ІСЕМВ НАН України-МЗС України. - 1998. - 3 друк. арк. (рук., у співавторстві з Є. Камінським, Б.Канцеляруком, І.Дудко).

Розділи в аналітичних доповідях і наукових збірках

1. Геополітичне становище України: Форпост Заходу на Сході чи Сходу на Заході. - В: Україна між Сходом і Заходом: погляд з України. Аналітична доповідь №4. Грудень 1994. - Київ: Фонд ім.Фрідріха Еберта-Укр. Центр досліджень миру, конверсії та конфліктних ситуацій. - 1995. - С.9-14.

2. Стабільна та могутня Україна: хто зацікавлений у ній? - Там же. - С.41-46.

3. Незалежна Україна: західна перспектива. - Там же. - С.62-67.

4. Українська діаспора на Заході та Сході. - Там же. - С.68-72.

5. Перспективи України на порозі з-го тисячоліття. - Там же. - С.79-83.

6. Особливості формування зовнішньополітичної стратегії США пострейганівського періоду (до розпаду СРСР). - В: Дослідження світової політики. - Київ: ІСЕМВ НАН України. - 1996. Вип. 1. - С. 40-46.

7. Інтеграційні тенденції по лінії «Схід-Захід» (у співавт. з Н.Турчак). - Там же. - С.22-27.

8. Кому і для чого потрібна була «Буря в пустелі»? - там же. С. 47-49.

9. Останні місяці американо-радянських відносин. - Там же. - С.50-54,

10. Колізії адаптивності зовнішньої політики США початку епохи «посткомунізму». - Там же. - С. 55-62.

11. Деякі нюанси сучасної зовнішньої політики США. - Там же. - С. 630-65.

12. Національна безпека США у стратегічному розумінні адміністрації Б.Клінтона. - Там же. С. 66-70.

13. Американське суспільство напередодні виборів-96. - Там же. - С.71-73.

14. До проблеми американського ізоляціонізму 19-го століття. - Там же. Вип. 2. - Київ: ІСЕМВ НАН України. - 1998. - С. 37-46.

зовнішньополітичний доктрина президенство клінтон

Дашкевич А.В. Еволюція системи доктринального забезпечення зовнішньої політики США повоєнного періоду. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем і глобального розвитку. - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 1998.

У дисертації досліджено спонуки і причини вибору змістовної спрямованості, цілей, принципів і наслідків реалізації зовнішньополітичних доктрин США від часів Г.Трумена до другого президентства Б.Клінтона включно. Відтворено системну еволюцію доктрин повоєнної зовнішньополітичної стратегії США та на основі їх співставлення з політичною практикою з'ясовано спрямованість і зміст глобальної стратегії цієї держави. Розкрито спільне й особливе у міжнародній ідеології США; класифіковано доктрини доби «холодної війни»; вивчено суть створюваної нині нової зовнішньополітичної ідеології; відтворено еволюцію «американізму» як ідеологічної основи американської міжнародної стратегії; відстежено співвідношення і рівні взаємовпливів глобальних, регіональних і локальних інтересів у зовнішній політиці США у ретроспективі та в контексті радикальних змін наприкінці 20-го століття; виявлено спонуки, причини і наслідки ідеології зовнішньої політики щодо СРСР на останньому етапі його існування; проаналізовано базові аспекти впливу США на здобуття незалежності Україною; критично переосмислено доктрину Б.Клінтона, еволюцію концепцій і практичної позиції США щодо розвитку американо-українських відносин.

Ключові слова: «Сполучені Штати Америки», «зовнішня політика», «міжнародні відносини», «доктрини», «Україна».

АННОТАЦИЯ

SUMMARY

Dashkevych A.V. Evolution of the system of the doctrine coverage for the U.S. post-war foreign policy. - Manuscript.

Thesis for a doctoral degree on specialization 23.00.04 - Political problems of the international systems and global development. - Institute of World Economy and International Relations, 1998.

The dissertation investigates motives for and reasons behind a choice of substantial orientation, purposes, principles and consequences of the U.S. foreign policy doctrines' realization since G.S. Truman times till the second Bill Clinton presidency. The system evolution of the U.S. post-war foreign policy doctrines is submitted, and by means of their comparison to political practice, an orientation and contents of global strategy of this state have been considered. Common and special features of the U.S. international ideology are detected; the doctrines of the cold war epoch are classified; the essence of the new foreign policy ideology, recently being created, is investigated; the evolution of «the Americanism» as ideological basis for the U.S. international strategy is reconsidered; the parity and the levels of mutual interaction of the global, regional and local interests in the U.S. foreign policy, in the past times, and within the context of the radical changes in the end of the 20th century are retraced; the ideological motives, reasons and consequences of the U.S. foreign policy towards the USSR at the last stage of its existence are established; the basic aspects of the U.S. impact upon Ukraine's purchase of independence have been analyzed; President Clinton's doctrine as well as the evolution of the concepts and practical position of the USA concerning the development of the U.S.-Ukrainian relationships are critically thought over.

Key words: «The United States of America», «foreign policy», «international relations», «doctrines», «Ukraine».

Размещено на Allbest.ru