Політична діяльність Махатма Ганді

Джавахарлалу Неру, що був генеральним секретарем ІНК, довелося брати участь в обох кампаніях, хоча він відкрито заявляв про марність розробки «паперової конституції», коли справжня завдання полягала в завоюванні влади. І в цьому його підхід до проблеми збігався з позицією Махатми Ганді. У конституційному комітеті, який очолював Мотілал Неру, Дж.Неру вніс пропозицію про те, щоб майбутня конституція проголосила країну демократичною республікою. Однак його пропозиція викликала лише роздратування помірних і призвело до сварки з батьком.

Ганді не бере ніякої участі в роботі міжпартійної конференції, вважаючи її марною справою. Обговорення багатослівних доповідей про майбутньої незалежності, прийняття резолюції нітрохи не залучали Ганді-він вважав за краще прямі дії. Головне - утримати маси від застосування насильства. Ідеал Махатми Ганді - отримання Індією незалежності «на основі встановлення джентльменського взаєморозуміння з Англією». Невпинно повторюючи ці слова, він усвідомлював, як далекий від безрадісної політичної дійсності. Для отримання Індією свободи потрібно, щоб «Англія здійснювала не імперіалістичний зарозуміле маневрування, спрямоване на завоювання світового панування, - з гіркотою констатує він, - а щиро прагнула б служити загальним інтересам людства». Лондон не хотів ні в чому поступатися своєю прерогативою одноосібно визначати принципи державного устрою Індії. Конституційні реформісти в Індії були жорстоко ображені. Революційні настрої в народі наростали. Економічна боротьба робітників все більше перепліталися з їх політичними вимогами, з національно-визвольним рухом проти колонізаторів. До керівництва робітничими організаціями все частіше стали приходити ліві конгрессистами, прогресивна молодь, комуністи. Комуністи очолили профспілка текстильників в Бомбеї - «Гірне камгар», що послужив початком утворення прогресивного крила Всеіндійського конгресу профспілок.

Після масового локауту на фабриках Бомбея почався загальний страйк текстильників, яка тривала з квітня по жовтень 1928 року. Піднімалося на боротьбу за свої життєві права й індійське селянство, яке становило 80% населення країни. Давав про себе знати аграрний криза-криза збуту сільськогосподарської продукції. Колонізатори вирішують подолати кризу за рахунок індійських селян-орендарів, різко підвищивши земельний податок.

Ганді виступає з протестом. Він закликає хліборобів округу Бардолі почати сатьяграху, відмовитися від сплати непомірно високих податків. Настав момент для відновлення масових виступів проти уряду при широкій опорі на селянство. Мирне повстання хліборобів вражає своєю організованістю. Волею до перемоги. Загальне керівництво сатьяграхой бере на себе Ганді. Він щодня публікує настановні статті в «Янг Індія», дає інтерв'ю, виступає на мітингах. Податківці відбирають худобу, зганяють селян з земель, конфіскують на корені урожай, забирають за борги домашнє майно і жалюгідні споруди. Обуренню селян немає меж, але, слідуючи закликам Ганді, вони зустрічають дії влади з мовчазною гідністю. Вони не беруться за кийки і вила-традиційну зброю селян. Зовні бездіючи, внутрішньо вони готові прийняти смерть, але не поступатися колонізаторам.

На підтримку бардолійскіх хліборобів з ініціативи Ганді Конгрес 12 червня 1928р. Проводить «день Бардолі». Мітинги і демонстрації солідарності з селянами Бардолі загрожують перерости в загальнонаціональний сатьяграху. У цих умовах уряд вважає за краще піти на поступки: рішення про підвищення земельного податку скасовується. З успіхом сатьяграхи в Бардолі гандизм остаточно стає офіційною ідеологією Конгресу.

Розмови про те, що Ганді назавжди покинув політику, виявилися безпідставними. Він не переставав шукати гармонії великої політики з почуттями простої людини, раціонального розуму з відсталими селянськими поглядами. В очах рядової маси конгрессистов він залишався уособленням живої і трепетної правди, совістю партії.

Закінчувався 1928 рік. Він був насичений конфліктами в промисловості, страйками робітників, заворушеннями селян, студентськими виступами. Для Ганді ж вирішальним у боротьбі була не сама мета, а шлях до неї. Для нього підняти моральний дух індійців і зробити подвиг самопожертви звичайною нормою поведінки простої людини - значить перемогти. Досягнення людиною внутрішньої свободи він розглядає як гарантію завоювання свободи всієї нації. Зруйнувати рабську психологію підпорядкування злу - ти будеш вільний. Нехай зробить це більшість індійців - Індія стане вільною країною. Так мислив Ганді.

На калькуттської сесії ІНК після палких сутичок між делегатами двох угруповань Ганді запропонував компромісне рішення, яке задовольнило всіх і примирило батька і сина Неру: доповідь Мотілла Неру про конституцію схвалювався, однак при цьому висунув умову, що якщо до кінця 1929 року англійський уряд не надасть Індії статусу домініону, Конгрес поставить собі за мету досягнення повної незалежності і почне Всеіндійська кампанію громадянської співпраці. Це був ввічливий ультиматум Лондону

Калькуттская сесія Конгресу з ініціативи Дж.Неру та за підтримки Махатми Ганді прийняла ряд важливих рішень і з міжнародних питань.

Сесія Конгресу уповноважила Робочий комітет ІНК встановити контакти з представниками інших азіатських народів і зробити кроки до скликання першого паназиатской конференції в Індії. Учасники калькуттської сесії направили найтепліші вітання народам Єгипту, Сирії, Палестини та Іраку, висловили свою солідарність з визвольним рухом у цих країнах проти західних імперіалістичних держав. У спеціальній резолюції, прийнятої ІНК в Калькутті, знову засуджувалися військові приготування Англії для ведення колоніальних воєн в Азії. У резолюції підтверджувалася позиція Конгресу з цього питання, розроблена на попередній сесії в Мадрасі, і проголошувалося, що «уряд Індії ні в якій мірі не представляє народ Індії» і що індійці «не дозволять Англії використовувати себе у здійсненні нею подальших імперіалістичних планів».

Обстановка в Індії для англійців затьмарювалася день від дня. Ганді мав рацію: у такій величезній країні ізолювати і покарати десятки мільйонів людей. Не хотіли жити по-старому, закрити рота всім незадоволеним було неможливо.

Підходив до кінця ще один рік, минав термін ультиматуму конгрессістского англійському урядові. Усі дороги вели тепер до чергової сесії ІНК в м. Лахорі, яка повинна була взяти курс на завоювання незалежності через ненасильницький повстання проти колонізаторів. Провінційні комітети Конгресу готувалися до перевиборів голови партії. Майже всі вони висловилися за обрання Махатми Ганді. Напередодні рішучих сутичок з урядом конгрессистами хотіли бачити Ганді не тільки фактичним вождем визвольного руху, а й юридичним главою ІНК. Проте на засіданні Всеіндійського комітету Конгресу у м. Лакхнау Махатма Ганді несподівано для всіх відмовився прийняти пост голови ІНК. Запропонувавши обрати замість нього сорокарічного Джавахарлала Неру.

У самісінький переддень Лахорський сесії ІНК Ганді разом з лідерами правих консервативних партій, зустрівшись з лордом Ірвіном, зробив останню спробу знайти якусь основу для угоди з урядом. Зустріч, проте, ні до чого не привела. Віце-король і індійські лідери говорили як ніби на різних мовах і не розуміли один одного. Для Махатми Ганді це означало, що всі засоби для того, щоб прийти до чесної угодою, були вичерпані. Совість у нього була чиста. Тепер залишалося одне-відкрита всенародна боротьба. Конгрес, очолюваний таким рішучим лідером, як Джавахарлал Неру, був готовий до боротьби. Ганді потрібно було вдихнути душу в народний рух. Підготовлялася друга кампанія-співпраці в Індії...

«Соляний похід» і друга кампанія-співпраці

Незважаючи на поразку першої кампанії громадянської непокори, обстановка в Індії за ці роки багато в чому змінилися. Головне - змінилася психологія людей: зник рабський страх перед колонізаторами, перед силою їхньої влади і всім репресивним апаратом придушення. Натомість раболіпного схиляння перед білим паном у народу прокинулося почуття національної гордості. У країні швидко наростав революційний потенціал національно-визвольних сил. Загострилися соціальні конфлікти в країні, особливо в індійській дереві, стали причиною напливу в Конгрес збудженої маси землеробів, що при всій організаційної аморфності надавало Конгресу справжню силу. Влився в Конгрес свіжа, головним чином селянська кров змістила його політичну вісь вліво, у бік боротьби за інтереси народу. На грізному тлі соціальних потрясінь і революційного бродіння в народі ще яскравіше висвічувався образ Махатми Ганді.

Обстановка вимагала внести до кампанії-співпраці організаційне початок, повідомити їй перший поштовх. Таким поштовхом стало рішення Конгресу оголосити 26 січня Днем незалежності Індії.

Англійська монополія на виробництво та продаж деяких життєво необхідних продуктів, у тому числі солі, боляче зачіпала інтереси всього населення країни, особливо її найбідніших верств. І ось Ганді осіняє думка почати сатьяграху з демонстративного і повсюдного порушення закону про соляної монополії. Він оголошує про свій намір особисто очолити загін сатьграхов і повести його з обителі на річці Сабарматі в Данді, до узбережжя, де випарити з морської води символічну щіпку солі.

Зі злою іронією спочатку поставилася до наміру Ганді і супротивна сторона - віце-король. В уряді кепкували з приводу того, що гандійское рух переживає етап дитячих забав.

Ганді, однак, був досить серйозний, оскільки він знав, на що йшов. Сама демонстрація всенародної непокори, прямі й конкретні дії покликані були дисциплінувати рух за незалежність. Для Ганді дуже важливо було на власному досвіді переконати народ у тому, що його організоване непокору навіть у найменшому вже паралізує влади, виявляє нездатність уряду виконувати несправедливі закони силою примусу людей.

Соляна сатьяграха з усією очевидністю замишлялася Ганді ще й як школа ненасильницького руху і пропагандистська акція, як перевірка сил протистоять один одному сторін і як пробне, розвідувальне бій гандійского авнгарда. Адже далі планувалося розширити кампанію. Її метою ставилося паралізувати всю державну машину і торгово-економічну діяльність колонізаторів. Програма передбачала несплату податків, бойкот судів і державних установ, пароплавних і страхових компаній, торговельних фірм і т.д.

30 січня 1930р., Несподівано для всіх, в тому числі і для керівників Конгресу, він публікує в «Янг Індія» звернення до віце-королю, в якому заявляє, що готовий відкласти сатьяграху, якщо уряд задовольнить вимоги з 11 пунктів, зокрема скоротить земельний податок, ліквідує монополію на сіль, зменшить витрати на військову та цивільну адміністрацію, звільнить з в'язниць всіх політичних ув'язнених і здійснить ряд інших вимог.

Ганді був упевнений в тому, що уряд ні за що не піде на поступки. Воно покаже свою зневагу до народу і тим самим дає індійським масам ще більше моральне право виступити проти нього всім світом і з чистою совістю.

6 квітня, в перший день національного тижня, яка щорічно відзначалася індійськими патріотами в пам'ять подій 1919 року-перший сатьяграхи, Ганді при величезному скупченні народу здійснив церемоніал випарювання солі на березі моря. Це був сигнал до початку нової сатьяграхи. Немов по команді мільйони людей по всій Індії стали добувати сіль кустарним способом. Громадська непокора швидко поширювалося на інші області. Воно сковувало всю діяльність колоніальної адміністрації. Торгівля англійськими товарами була повністю паралізована, іноземні фірми і банки не працювали.

Віце-король підписав ряд декретів, наделявших виконавчі органи надзвичайними повноваженнями. Почалися масові арешти конгрессистов, розгони і побиття мирних демонстрантів, вулиці міст патрулировались військами і нарядами поліції. Груба сила уряду вступила в сутичку з мирною волею повсталого народу.

Протягом квітня - травня 1930 влада заарештувала понад 60 тис. конгрессистов. З арештом Ганді влади зволікали. Кампанія тривала і наростала. Натомість заарештованих лідерів рух породжувало десятки і сотні нових конгрессістскіх «диктаторів», відважних і мужніх ватажків мас.

Після сумнівів і коливань, викликаних побоюванням посилити і без того складну обстановку в країні, віце-король все ж таки зважився на арешт Ганді. Тим більше, що на застосуванні цього заходу наполягав Лондон. У ніч на 5 травня 1930 Наряд озброєної поліції в складі 30 чол. Оточив хатину, де знаходився Ганді. Комісар поліції, освітивши ліхтарем особа безтурботно спав Бапу, підняв його з ліжка. Посміхнувшись, Ганді попросив час на збори. Із завидною незворушністю він привів себе в порядок, не поспішаючи зібрав у мішок свої убогі пожитки і під мелодію популярного індійського гімну, який він попросив виконати переляканих мешканців села, проїхав під конвоєм до чекала його арештантського машині - «чорної Марії», як її називали в Індії.

Арешт Ганді спричинив за собою бурю народного обурення. Розпочався Всеіндійська хартал - загальний страйк. Застрайкували робітники текстильних і джутових фабрик, залізничники, металісти, закрили свої крамниці дрібні торговці, не функціонували пошта і телеграф, не працювали установи, припинилися заняття в навчальних закладах. У правлячих колах Англії Ганді таврували як запеклого екстреміста і революціонера. Імперські ідеологи в Лондоні видавали роботи, в яких Ганді характеризувався як проповідь ненасильства представлялася в англійській пресі всього лише ідеологічної завісою, обманним маневром.

25 січня 1931 Ірвін видав указ про звільнення з в'язниці Ганді і ще тридцяти членів Робочого комітету ІНК. Одночасно скасовувався раніше накладений заборона на конгрессітскіе організації. Йдучи на цей крок «доброї волі», лейбористський уряд Макдональда і віце-король розраховували використовувати в інтересах англійської політики, а Індії авторитет Ганді, його схильність до пошуку взаємоприйнятних компромісів, повсякчасну готовність до переговорів, безмежну віру індійського вождя в чесність своїх політичних опонентів.

17 лютого 1931 почалися переговори між Ганді і лордом Ірвіном. Перший представляв на них незалежну духом Індію, другий-імперіалістичну Англію. Дві країни, два представники. У Ганді не було ні злості, ні підлесливості перед одним із «сильних світу цього». Ганді вважає вкрай небезпечним в «образі Англії» бачити виключно ворога. Такий підхід, на його переконання, не сприяв би ослаблення напруженості в поведінці політичних опонентів, зробив би неможливим прийняття компромісних, перехідних чи східчастих рішень, яких не уникнути в міжнародних справах. Для Ганді було дуже важливо не допустити, щоб прагнення Індії до незалежності перетворилося на сліпу ненависть до англійського народу. У спілкуванні між народами не повинно бути місця гніву і національної нетерпимості.

Ірвін поставив за мету будь-що-будь домогтися від Ганді згоди на участь Конгресу у другому раунді «конференції круглого столу» в Лондоні. Індійський вождь опинився в скрутному становищі: не хто інший, як він сам разом з Дж. Неру в обстановці підйому національно-визвольного руху в Індії наполіг на бойкот першого раунду цієї конференції. Положення Ганді ускладнювалося ще й тим, що місяцем раніше, до початку переговорів з Ірвіном, Робочий комітет Конгресу знову підтвердив своє негативне ставлення до лондонської конференції Щоденні багатогодинні переговори проходили важко. Ні та, ні інша сторона не хотіли поступатися, але прагнули до взаємоприйнятного рішення. Ірвін-за тієї причини, що колоніальним засадам у Індії, Ганді-з-за того, що відчував початок спаду кампанії громадянської непокори і спостерігав втому мас.

Згнітивши серце, ризикуючи викликати роздратування Лондона, Ірвін пішов на деякі поступки Ганді. Однак усі очікували від Бапу якийсь «вирішальної перемоги» над Ірвіном.

І ось 4 березня 1931 Було, нарешті, офіційно підписано угоду сторін, яке стало відомо в історії як «пакт Ганді - Ірвін». Розчаруванню не було меж: ніякої, здавалося, перемоги не сталося. Дехто заговорив про капітуляцію Ганді.

У чому ж суть пакту? Головне, чого домігся Ірвін, це скасування бойкоту колоніальної адміністрації конгрессистами дозволялося, проте, вести також мирне пікетування і демонстрації. Оголошувалася загальна амністія політичних в'язнів. Скасовувалася монополія на сіль. Конгрес зізнавався офіційної політичною партією. Що стосується питання про участь представників ІНК в роботі «конференції круглого столу», то він підлягав додатковому обговоренню. Але з усього було видно, що Ганді був схильний прийняти запрошення Конгресу.

Тим не менш, на відміну від деяких своїх прихильників, Ганді був все ж сповнений політичного оптимізму. Протягом трьох тижнів переговорів він, незважаючи на вкрай зусилля Ірвіна, залишив за собою і Конгресом право в будь-який момент відновити кампанію-співпраці. Відповідно до пакту кампанія переривалася лише на час. Свого з Ірвіном він розглядав лише як вимушене і тимчасове врегулювання. Переговори з англійським урядом давали той політичний виграш Індії, що, підписуючи угоду з Ганді, колоніальні влади тим самим визнавали визвольний рух дефакто.

Загалом, як би не була незадоволена частина конгрессистов, якою б гострою не була критика «пакту Ганді - Ірвін», колосальна, розгалужена по всій країні організація Конгресу з вражаючою дисциплінованістю виконала нову установку свого вождя: буря так само раптово затих, як і почалася. Ніхто з конгрессистов по-справжньому твердо не зважився протистояти Бапу.

Чергова сесія Конгресу відбулася 31 березня 1931р. в м. Карачі. Вона стала ще більшою мірою, ніж попередні сесії, особистим тріумфом Ганді.

Всупереч всім очікуванням, Делійський пакт був схвалений переважною більшістю голосів.

У Карачі при безпосередній участі Махатми була вперше прийнята резолюція про економічну політику Конгресу. Делегати сесії висловлювалися в ній за націоналізацію основних галузей промисловості й за низку інших заходів, спрямованих на те, щоб полегшити долю експлуатувати і дещо обмежити доходи імущих класів.

В кінці серпня 1931 Махатма відпливає на пароплаві «Мултан», з метою наполягти на конференції в Лондоні надання Індії повної незалежності.

Європа зустріла Ганді захоплено, з жадібним інтересом до безстрашного «непротивленці», сміливо кинув зухвалий виклик англійської корони.

Внутрішньополітична обстановка в Англії складалася несприятливо для обговорення «індійського питання», розмірковував Ганді. Через скорочення заробітної плати і погіршення постачання збунтувалися військові моряки Атлантичного флоту Великобританії, страйкували докери, шахтарі, хвилювалися безробітні текстильники Ланкаширу. Центральний банк оголосив, що країна вже витратила всі надані їй іноземні кредити і позики. Уряд ліквідував золото стандарт фунта стерлінгів і різко девальвувало його, завдавши тим самим непоправної шкоди прив'язаною до фунта індійської грошової одиниці - рупії.

У цих умовах «конференція круглого столу» ставала не більше ніж політичним фарсом, і Ганді добре усвідомлював це. Все ж йому уявлялося важливим використовувати трибуну конференції та своє перебування в Англії для роз'яснень позиції Індійського національного конгресу. Перш ніж почати нову кампанію громадянської непокори, треба було пройти цю стадію розвитку руху за незалежність Індії. Індійцям належало на власному політичному досвіді переконатися, що свободи у метрополії Індія не випросить і за свободу треба боротися - вона вимагатиме жертв. До того ж для Ганді відкривалася можливість в обстановці жорсткої кризи, що охопила Англію, показати, що експлуатація індійського народу не принесла англійської народу благополуччя. Чи не краще буде добровільне і ефективну співпрацю двох вільних націй?«Конференція круглого столу» урочисто відкрилася у великому залі Сент-Джеймского палацу. Не бентежачись такої високої аудиторії, Ганді виступав розмірено і спокійно, майстерно володіючи як інтонацією та фразеологічної формою мови, так і переконливою, розмірно поточної логікою своїх суджень. І все ж він не був схожий на професійного оратора, впивається красивими і вправно підібраними вигуками, хльосткими висловлюваннями і афоризмами. Його мова не була красивою-вона підкорювала людей духовністю і спокійною силою, з'єднанням слова з переконаністю. «Індія аж до цього часу утримується мечем, говорить він.

Я не сумніваюся в здатності Великобританії і далі утримувати Індію в підпорядкуванні за допомогою меча. Однак задумайтесь, що краще - поневолена, але повстала Індія чи Індія як шановний партнер Великої Британії, готова розділити з нею негаразди і, згуртувавшись, зустріти загальну біду? Така Індія, якщо буде потрібно, за своїм вільним волевиявленням зможе вести з Англією спільну боротьбу не за експлуатацію будь-якої з нації або будь-яких людей, а, як це і повинно бути, - за благополуччя всього людства ».

Заява Ганді про те, що Індія завоює незалежність ще за його життя, незалежно від того, чи захоче цього Англія чи ні, викликало справжній переполох серед членів парламенту. Його звинуватили в «легковажному», «незавершеному» підході до складної проблеми, яка «навряд чи буде вирішена до кінця століття».

В основі крайнощів політичних суджень Ганді, як судили деякі державні діячі в Лондоні, був нібито його релігійний фанатизм. Ганді, не бажаючи годинами просиджувати на «конференції круглого столу» і вислуховувати безглузді, тріскучі мови, що призводять їх у зневіру, їде на три дні в Ланкашир для того, щоб зустрітися з безробітними текстильниками. Ганді пояснює робочим, що не міг не закликати своїх співвітчизників бойкотувати англійські товари в Індії, бо дискримінаційна політика англійського уряду є причиною розорення його країни, причиною голоду і смерті мільйонів індійців. Він співчуває англійським робітникам, розуміє їхні страждання, але поки не може скасувати бойкоту їхньої продукції в Індії. Він закликає і робітників, і промисловців Ланкаширу вплинути на свій уряд, щоб воно відмовилося від колоніальної політики щодо Індії і надало їй незалежність. Махатма з задоволенням відвідує робочі сім'ї, розмовляє і з підприємцями. Знайомлячись з текстильними фабриками Ланкаширу, він вражений їх допотопним обладнанням, навіть більш застарілим, ніж в Індії. У цьому він бачить причину неконкурентоспроможності англійських текстильних товарів на світовому ринку і бажання підприємців, не оновлюючи основний капітал, мати більший прибуток.

7 жовтня 1931, за день до того, як безрезультатно закінчила свою роботу «конференція круглого столу», був розпущений англійський парламент. Почалася передвиборна кампанія. Тепер правлячим колам і зовсім було не до Індії. На виборах 27 жовтня до влади в Англії прийшли консерватори. Провину за провал роботи конференції англійське уряд спробував цілком звалити на Ганді. Отже, конференція завершилася повним провалом. Політичний фарс, затіяний правлячими колами Англії, власне, і не міг мати іншого фіналу. На зворотному шляху до Індії Ганді відвідав Францію, Швейцарію і Італію. Він на власні очі міг бачити, як в континентальній Європі почала епідемія коричневої чуми - фашизму, як росло недовіру держав одна до одної, як починалася військова істерія і гонка озброєнь. Махатму гнітила думка про неминучість нової світової війни.

Тюрми і голодування

І ось Ганді знову ступив на рідну землю. Поїздка до Англії породила смуток і розчарування, але не послабила віри і волі до перемоги.

У Бомбей він прибув 28 грудня 1931 довгоочікуваного Бапу зустрічали величезні маси людей. Усюди виникали стихійні мітинги. «Я повернувся з порожніми руками. Але я не поступився честю соєю країни », - сказав Ганді співвітчизникам, що слухали кожне його слово.

Обстановка в Індії загострювалася з кожним днем. Відчувалося, що перемир'я і дискусіям прийшов кінець. Гра у перетягування каната, нав'язана англійцями, завершилася на користь уряду, що з самого початку повівся нечесно і безсовісно порушувало правила політичного змагання. Ставши перешкодою у виконанні англійського плану роз'єднання Індії, Ганді був обраний об'єктом наклепів і цькування. Проте його авторитет у партії завжди залишався непорушним.

4 січня 1932, о третій годині ранку (щоб не викликати масових заворушень) влади заарештовують Ганді і ув'язнюють. Тюремні фургони - «чорні Марії» - безперервно снували по вулицях індійських міст. У результаті великомасштабної поліцейської акції незабаром за гратами опинилися 90 тисяч самих тільки конгрессистов. Індійський національний конгрес і що примикали до нього співчуваючі або просто прогресивні організації - робочі, селянські, жіночі, молодіжні - оголошувалися «неконституційними». У країні вводилася найсуворіша цензура преси.

Незважаючи на репресії, антіконгрессістскую і антинародну галас, розвиток політичної обстановки в Індії в 1931-1932 роках характеризувалося назріванням революційної ситуації: в різних провінціях тривали активні виступи індійських Кисаню _ селян, що відмовилися платити податки уряду і поміщикам. Почалися повстання у Кашмірі. Алворе та інших князівствах країни.

У вересні 1932 р. Індію, кращі сини якої перебували у в'язницях, облетіло звістка: Ганді оголошує голодування і вирішує, що для нього ліквідація ганебної системи «недоторканності» є нерозривною частиною незалежності і що його жертовна смерть тільки зміцнить індійський націоналізм і наблизить Індію до свободи.

Разом з Бапу на знак солідарності з ним 24-годинне голодування оголосили кілька мільйонів індійців. По всій країні індійці, зібравшись групами, виконували траурні національні пісні, в тисячах індуїстських храмах служили молитви - вся Індія страждала разом з батьком.

Що почалися в країні широкі хвилювання у зв'язку з голодуванням Ганді, пряма загроза її швидкої кончини підстьобували хід переговорів між лідерами організації «недоторканних», індуїстської общинної партією «Хінду махасабаха» і Конгресом. Вкрай знесилений Ганді, якого раз у раз відвідували учасники переговорів, твердо стояв на своєму: він погоджувався на більше гарантоване представництво «недоторканних» в законодавчих органах за умови ліквідації для них окремої курії. На цьому й зійшлися учасники переговорів. Однак Махатма все ще не припиняв голодування: він вимагав офіційного схвалення «пунского пакту» англійським урядом. Треба було поспішати. Відповідна телеграма від прем'єр-міністра Р. Макдонольда прийшла 26 вересня 1932 Уряд схвалив умови «пунского пакту». Ганді в оточенні друзів і лікарів перервав голодування, повільно випивши склянку апельсинового соку.

Отже, демонстративна голодування протесту Ганді ще раз переконує в тому, що феномен його відносини з народом полягав не в політичній логіці, не в генії розуму, не в його організаторський талант і тим більше не в його зовнішній ефектності. Ці відносини мали емоційне начало, в них були чисті ключі індійського буття і способу мислення, то, що називають національним характером народу. Бапу умів заглянути в глибину душі будь-якого бідняка і побачити його страждання.

Після прийняття «пунского пакту» уряд віддав розпорядження посилити тюремний режим для Ганді. Ніякі відвідувачі до нього не допускали, і його зв'язок із зовнішнім світом була надзвичайно утруднена. Два-три рази Ганді відновлював голодування протесту з приводу окремих випадків порушення прав харіджан. При цьому, звертаючись до «недоторканним», він говорив їм, що в боротьбі за свої людські права вони можуть повністю розташовувати його життям і розглядати його (Ганді) в якості їх добровільного заручника. В обстановці жорстокого придушення масового руху, розгрому повстань в князівствах і поступового ослаблення сатьяграхи Ганді 8 травня 1933р. Оголосив, що починає нову голодовку, яку буде дотримуватися протягом двадцяти одного дня.

1 серпня влада звільнила Ганді з в'язниці, обмеживши його місце проживання містом Пуна. Тоді Махатма оголошує індивідуальну форму громадянської непокори. Він перший подає приклад такої непокори. Попередньо поставивши до відома влади, Ганді порушує розпорядження про невиїзд з Пуни і прямує до Гуджарат для роботи з селянами. У результаті його відразу ж заарештовують і засуджують до року в'язниці, але він не заспокоюється і вимагає, щоб йому надали можливість керувати з в'язниці рухом на захист харіджан; уряд відхилив цю вимогу. Знову тижнева голодування протесту. Його переводять в тюремну лікарню. Сучасники згадують, що в цей час Ганді, здавалося, втратив волю до життя і зовсім занепав духом. Він відкрито готувався прийняти смерть: попрощався з близькими і друзями, розпорядився нечисленними особистими речами. Уряду, однак, не було ніякого резону брати на себе провину за смерть народного вождя. Ганді випускають на свободу.

Кінець 1933 і майже половину 1934 Махатма Ганді провів у мандрах по країні. Як і після поразки першої сатьяграхи, повернувся до своєї «конструктивної програмі» - пропаганді серед найбідніших верств населення свого роду «сільського соціалізму». Щоденно спілкуючись з селянами, він проводить буденну чорну роботу: вчить селян у глухих захолустьях правилами санітарії та гігієни, разом з ними чисти відхожі місця, навчає домашньому прядіння.

Ганді не скрізь зустрічають гірляндами квітів, реакція організовує проти нього провокації і демонстрації з чорними прапорами. У Пуні в нього навіть кидають бомбу, від вибуху якої постраждало семеро людей, але сам Ганді залишився неушкоджений. Влада в поділи і уряд у Лондоні тріумфували: Ганді відійшов від політики і пішов з головою у громадську діяльність, яка, на їхню думку, нічим не загрожувала засадам англійського колоніального панування в Індії.

Завдяки особистим зусиллям та наполегливості Ганді, конгрессістскіе уряду в провінціях в цілому здійснили помітну соціал-реформістську роботу, зокрема взяли аграрне законодавство, яке дещо обмежувало поміщицький і лихварський гніт селян; в країні було введено обов'язкове та безкоштовне початкове навчання дітей. Для такої бідної країни, як Індія, нова шкільна система навчання мала велике прогресивне значення. Ганді все ж таки вдавалося чинити на конгрессістскіе уряду впливу, за що англійці знову звинуватили його в диктаторстві і схильності до партійної автократії.

Тим часом боротьба всередині Конгресу загострилася з ще більшою силою. Праві вимагали усунення Джавахарлала Неру з поста голови партії, а вкрай реакційні общинно-релігійні діячі домагалися позбавлення Махатми ореолу вождя національно-визвольного руху.



Остання жертва на вівтар свободи

Паралізована внутрішніми і зовнішніми протиріччями, Індія діяла. Визвольний рух, всі зусилля якого розтрачувалися на безплідні переговори, міжпартійні дискусії та здійснення дрібних і символічних політичних акцій, здавалося надламаним. Приреченість і пасивність у умонастрої людей роз'їдала такої дорогої для Ганді ідеал свободи. Зважуючи що склалася в країні обстановку, індійський вождь переживає болісну еволюцію у своєму світорозумінні: десь і в чомусь допущена помилка. Якщо істина проявляється у всеосяжній любові, яка властива за природою всім людям, незважаючи на їхні соціальні відмінності, то чому торжествує зло? Чому війна - вища і найжорстокіша форма насильства на Землі - управляє вчинками мільйонів людей. Насильство - погано, бездіяльність і смиренність із ним - злочинно, а рабство і того гірше. Краще смерть, ніж безчестя. Імперіалізм і нацизм - ось носії світового насильства.

14 липня 1942 у м. Варде збирається засідання Робочого комітету ІНК. Ганді наполягає на ухваленні резолюції, що містить заклик до англійського уряду негайно надати Індії незалежність. Причому вождь успіх справи організації оборони Індії від японських мілітаристів ставить у пряму залежність від отримання Індією волі. Запропонована Ганді резолюція, за влучним висловом одного з журналістів, отримала назву «Геть з Індії!».

9 серпня того ж року всі керівники ІНК, включаючи Махатму Ганді, опинилися у в'язниці. Англійський уряд серйозно розглядав питання про висилку керівників Конгресу з Індії в Південну Африку або на малонаселені острови в Індійському океані. Побоюючись, однак, вибуху народного обурення, влада обмежилася тим, що уклали їх в Ахмаднагарскую фортеця, що у 300 км. від Бомбея. Ганді був ізольований від інших конгрессистов і поміщений під варту в палаці англійської прислужника і войовничого мусульманського реакціонера Ага Хана. Усім їм треба було провести в ув'язненні більше двох років.

Країна не була підготовлена ??до організованого і досить широкому виступу проти колонізаторів. Вимагаючи звільнення Ганді, подали у відставку кілька міністрів у провінційних урядах, на захист індійського вождя виступили навіть лояльні до англійської влади індійські ліберали, члени законодавчих зборів і деякі з князів. 29 січня Ганді оголошує голодування. Лікарями було відзначено різке погіршення здоров'я. А 22 лютого 1944р. померла Кастурбай. Ганді прожив з нею в любові та злагоді 1962.

16 серпня 1946 по вулицях і площах Калькутти знову полилася кров: почалася братовбивча индусско-мусульманська різанина, у вогні пожеж і погромів гинули тисячі людей, у тому числі жінки і діти. Вождь переживає глибоку моральну кризу. Тридцять років життя він присвятив проповіді братню любов, і що ж - тепер він бачив, як його народ виявився розколотим на два ворогуючих релігійних табору.

У критичний період боротьби Індії за свою незалежність у 1946-1947 роки Ганді як ніколи раніше стверджується в думці, що не політичне маневрування і міжпартійні інтриги національних лідерів вирішують долю нації і змушують колонізаторів відступати, а потужне антиколоніальний рух самих народних мас.

Боротьба народних мас Індії проти зовнішніх і внутрішніх ворогів наростала з кожним днем і, незважаючи на пристрасну пропаганду ненасильницьких методів, що проводиться Махатмою Ганді, брала характер гострих класових битв і збройних зіткнень з поліцією і військами. Розстріли демонстрантів і насильство влади викликали відповідну реакцію в народі. Було ясно, що тепер народ не відступить.

У 1947 році країна отримала незалежність і розпалася на Індійський Союз з прем'єр-міністром Джавахарлал Неру і ісламську державу Пакистан.

Розділ залишив глибокий слід у свідомості індійців. Влада Ганді над ними вже не безмежна. Тим не менше люди як і раніше збиралися біля будинку Ганді, щоб послухати свого вчителя. А він говорив їм, що в ім'я життя на Землі в усьому світі, і насамперед у самій Індії, повинен перемогти здоровий глузд. Незалежна Індія має звільнитися від породжує насильство нетерпимості один до одного представників різних релігійних громад і етнічних груп, а у відносинах між державами, як і у відносинах між людьми, повинен запанувати принцип взаємоповаги; великі держави повинні роззброюватися, щоб уникнути страшних катастроф, загальнолюдські цінності і ненасильство повинні правити світом.

Це були пророчі ідеї, глибокий сенс яких почав доходити до свідомості людей тільки на рубежі XXI століття. Ганді не дожив до цього. У ті важкі для країни місяці кінця 1947 - початку 1948 р. Ганді постійно піддавався смертельної небезпеки. 30 січня 1948 р. він, як завжди, відправився на вечірню молитву. Його чекало близько 500 молільників. Коли він підходив до маленької дерев'яної лави, на якій зазвичай сидів під час молитви, він посміхнувся, скинув руки і з'єднав долоні для традиційного вітання благословення. У цей момент до нього кинувся член Раштрія севак сангх Натурам Годсе і три рази вистрілив у нього в упор. Посмішка повільно зійшла з лиця Ганді, руки впали, "О Боже" - прошепотів він, і його не стало.

Похоронна церемонія відбулася в Раджгате поблизу Делі, біля вод святий Джамни. Понад мільйон людей стояли на сонці. У декількох сотнях кроків від річки був розкладений похоронне багаття. На тонких колодах сандалового дерева, обсипаних ладаном, лежало тіло Ганді, головою на північ. У чотири години сорок п'ять хвилин після полудня син Ганді Рамдас запалив похоронне багаття. Тіло Ганді перетворилося на попіл і попіл. Це була його остання жертва на вівтар свободи та єдності Індії.

Звістка про смерть Ганді миттєво облетіла весь світ. Він був простим громадянином своєї країни, позбавленим багатств, будь-якої власності, титулів, офіційних постів, академічних звань. І тим не менше глави урядів всіх держав, за винятком сталінського режиму СРСР, тато римський, архієпископ кентерберрійський, далай-лама Тибету і сотні інших релігійних і політичних діячів надіслали свої співчуття. Його пам'ять вшанував Рада Безпеки ООН; прапори ООН були приспущені.

Прах Ганді покоїться в меморіалі в Раджкот. Щороку в день його народження 2 жовтня на площі перед меморіалом збираються з ручними прядками його співвітчизники - члени ІНК, старі соратники, молодь, офіційні особи, нерідко президент чи прем'єр і протягом всієї поминальної церемонії займаються домашнім ткацтвом. Сюди, до меморіалу Ганді, щоб вшанувати його пам'ять, приходять гості Індії, представники іноземних держав. Життя Ганді закінчилася його великою перемогою - здобуттям незалежності Індії - і одночасно його трагічною поразкою - обмеженістю впливу його місії ненасильства на людей не тільки в усьому світі, але і в його Індії, неможливістю вирішити за допомогою свого вчення релігійно-общинну, релігійно-етнічні та кастові проблеми не тільки в умовах колоніальної Індії, але і в Індії, що пройшла по шляху незалежності.

Махатма Ганді залишив після своєї кончини дві пари сандаль, окуляри, палицю, постіль на підлозі і стопку книг. Але він залишив ще своїм співвітчизникам звільнену батьківщину і світ, який пристрасно любив. Його гуманізм, любов до трудового народу стали безцінною спадщиною для нащадків, для тих, хто складає нашу цивілізацію, настільки різноликий, роз'єднану ідеями, але єдину в своїх кращих прагненнях до світу, демократії і соціальної справедливості - те, що для Ганді було єдиним щастям і вірою.

30 життєвих принципів

Спочатку вони тебе не помічають, потім сміються над тобою, потім борються з тобою. А потім ти перемагаєш.

Не будь у мене почуття гумору, я давно б покінчив із собою.

Принцип «око за око» зробить весь світ сліпим.

Світ досить великий, щоб задовольнити потреби будь-якої людини, але занадто малий, щоб задовольнити людську жадібність.

Якщо ти хочеш зміну в майбутньому - стань цією зміною в сьогоденні.

Слабкий ніколи не прощає. Прощати - властивість сильного.

Кращий спосіб знайти себе - це розчинитися в служінні іншим.

Що б ти не зробив у житті - це буде незначно. Але дуже важливо, щоб ти це зробив.

Свобода нічого не варта, якщо вона не включає в себе свободу помилятися.

Я знаю тільки одного тирана, і це тихий голос совісті.

Про велич нації та її моральному прогресі можна судити по тому, як вона поводиться з тваринами.

Це завжди було таємницею для мене: як люди можуть поважати себе, принижуючи таких же, як вони самі.

Маленьке тіло, обумовлене духом і натхнене незгасимої вірою в свою місію, може змінювати хід історії.

Любов ніколи не вимагає - вона завжди дає. Любов завжди страждає - ніколи не виражає протесту, ніколи не мстить за себе.

Знайди мета - ресурси знайдуться.

Єдиний спосіб жити - це давати жити іншим.

Я розраховую тільки на хороше в людях. Я сам не без гріха, і тому я не вважаю себе вправі загострювати увагу на помилках інших.

Це не дуже мудро бути впевненим у власній мудрості. Необхідно пам'ятати про те, що найсильніший може проявити слабкість, а наймудріший може допустити помилку.

Справи совісті не вирішуються більшістю голосів.

Долає ненависть любов'ю, неправду - правдою, насильство - терпінням.

Можливе для одного можливо для всіх.

Без моєї згоди ніхто не може мені нашкодити.

Бог є любов - це єдина істина, яку я цілком визнаю. Любов дорівнює Богу.

Яка різниця для мертвих, сиріт і бездомних, в ім'я чого творяться свавілля і руйнування - в ім'я тоталітаризму або в ім'я священної демократії та лібералізму?

Моє переконання таке, що ніяка людина не втрачає свободу інакше як через свою власну слабкість.

Людина - це продукт своїх власних думок. Про що він думає, тим він і стає.

«Ні», сказане з глибокою переконаністю, краще, ніж «так», сказане тільки для того, щоб порадувати або, гірше того, щоб уникнути проблем.

Сила - у відсутності страху, а не в кількості мускулів на нашому тілі.

Справжня краса полягає все-таки в чистоті серця.

Якщо бажаєш, щоб світ змінився, - сам стань цією зміною.



Висновок

«... У цьому маленькому, фізично слабку людину було укладено щось тверде, як сталь, незламне, як скеля, щось таке, з чим не могла впоратися ніяка фізична сила, як би велика вона не була... він володів якимось царственим величчю, вселяє оточуючим мимовільну повагу... Він говорив завжди просто й по суті, без зайвих слів. На слухачів діяла абсолютна щирість цієї людини, її особистість; здавалося, в ньому приховані невичерпні джерела внутрішньої сили... Знайшовши внутрішній світ, він випромінював його на оточуючих і йшов по звивистих життя безстрашно, твердим кроком ». Так писав видатний державний діяч, перший прем'єр-міністр Республік Індії Джавахарла Неру про людину, який понад три десятиліття очолював індійський національно-визвольний рух і привів його до історичної перемоги.

Махатму Ганді довелося побачити перші, безпосередні плоди героїчної боротьби свого народу за національну свободу, досягнення якої він присвятив своє життя. Але в той урочистий момент, коли в ніч з 14 на 15 серпня 1947 над древніми бастіонами Червоного форту в Делі замайорів триколірний прапор незалежної Індії і переважна більшість індійців раділо, лише один національний лідер був занурений у глибокий траур. Це був Ганді. Здавалося б, збулося те, до чого він прагнув, в ім'я чого йшов на неймовірні страждання, заради чого він жив і боровся, і він повинен був випробовувати законне задоволення. На ділі ж саме він переживав саме гірке у своєму житті розчарування, і те, що відбувалося навколо, розглядав як катастрофу, як крах своїх піднесених ідеалів і надій. Серед загальної радості і тріумфу тріумфувала... духовна драма Ганді.

Перед його народом відкривалися широкі перспективи і світлі дали, він же був охоплений мороком горя, безвиході та зловісних передчуттів. До нещастя, вони його не обманули. Як би фатальним завершенням його духовної драми стала проведена невдовзі його трагічна загибель від руки індуса-фанатика. Безжально гірка іронія долі в тому й полягала, що він був убитий саме як «апостол ненасильства», став жертвою ворожнечі між індусами і мусульманами саме як поборник їх дружби і єдності, був морально і фізично повалений в той самий момент, коли його батьківщина вирвалася з кайданів колоніалізму і приступила до національного відродження як вільне, демократична держава, про який він пристрасно мріяв і за яку віддав своє яскраве життя.

Значний вплив зробили особистість і вчення Ганді на багатьох націоналістичних діячів Сходу. Гандістскіе методи отримали широке поширення у визвольному русі африканських народів. Ідеали і принципи гандизма стали ідейним прапором руху американських негрів за ліквідацію сегрегації і расової нерівності. Мартін Лютер Кінг, зокрема, говорив: «Любов була для Ганді потужним знаряддям суспільних змін. Саме в тому значенні, яке Ганді надає любові і ненасильства, я знайшов метод соціальних реформ, який шукав протягом багатьох місяців. Я зрозумів, що це єдиний морально і практично правильний метод, доступний пригнобленого народу в боротьбі за визволення.

Величезна заслуга Ганді як видатного політичного лідера полягала в тому, що він не був борцем-одинаком, він глибоко усвідомив вирішальну роль народних мас в антиімперіалістичної боротьбі, їх здатність і рішучість покінчити з колоніальним поневоленням. І всю свою невичерпну енергію, всі свої сили він направив на всемірне залучення мас до активних виступів проти колоніального режиму. Він чудово знав побут, звичаї, вдачі та настрої мільйонів індійського селянства, ремісників, робітників, він тонко відчував пульс народного життя і умів безпомилково визначати помисли та устремління мас. Ганді вмів завжди знаходити вірний шлях до сердець простих трудівників, що складали масову базу національно-визвольного руху. Він невпинно роз'їжджав по своїй великій країні і в тісному спілкуванні з масами, в безпосередньому контакті з народом роз'яснював їм свою політичну програму, надихаючи їх на боротьбу за незалежність батьківщини. Саме в героїзмі і самовідданості мільйонів індійців коренитися велич і слава Ганді як їх видатного лідера.

Для людей доброї волі у всіх країнах дороги заклики Ганді до зміцнення ціною величезних жертв завойованого світу, до утвердження рівноправного співробітництва та дружніх відносин між народами. Лейтмотивом його виступів за мир були реалістичні, а нерідко і цілком конкретні судження про шляхи встановлення такого клімату міжнародних відносин, який виключав би саму можливість воєн і грунтувався виключно на принципі незастосування сили в міждержавних справах, тобто принципі ненасильства.

Думаю, що в нинішній складній міжнародній обстановці особливо актуального звучання набувають виступу Ганді проти насильства. Залишається сподіватися, що в даний час з'явиться «мирний» політичний лідер, який у своїй програмі буде спиратися на політику ненасильства Махатми Ганді, людини, образ якого продовжує жити в серцях нового вдячного покоління індійців і всіх чесних людей світу.



Список використаної літератури:

1. Ганді М. К. Моя віра в ненасильство. / Питання філософії. 1992, № 3. С.38-49

2. Ганді M. К. Статті, промови, інтерв'ю. - М., 1975. - 268с.

3. Ганді М.К. Моє життя. - М.: Наука, 1959. - 612 с.

4. Ганді М. К. Історія моїх дослідів з істиною. - М., 1982. - 341с.

5. Горєв А. Махатма Ганді. 2-е вид. - М.:«Міжнародні відносини», 1989. - 374 с.

6. Датта Д. Філософія Махатми Ганді / Пер. з англ. А. В. Радугіна. - М.: Изд-во іноз. лит., 1959. - 149 с.

7. Дев'яткін С. В. Мистецтво сатьяграхи / / Досвід ненасильства в XX столітті. Під ред. Р. Г. Апресяна. - М.: Аслан, 1996.

8. Дорохова І.А. Початковий період суспільної діяльності М.К. Ганді. Перша сатьяграха в Південній Африці (1893-1914) - Л.: ЛДУ ім А.А. Жданова, 1986. - 20 с.

9. Дьяков А.М., Рейснер І.М. Роль Ганді в національно-визвольній боротьбі народів Індії. - Радянське сходознавство, 1956, № 5. - С.76-82.

10. Жуков Є. Про історичну роль Махатми Ганді.Новий час, 1956, № 6.С.37-39.

11. Карпов Ю.Д. Розвиток ідеології Індійської національної буржуазії напередодні та під час підйому антиімперіалістичного руху 1918-1922рр. в Індії. (Формування світогляду Ганді). - М.: Інститут народів Азії АН СРСР, 1967. - 123 с.

12. Кашин В.П. Боротьба Ганді проти політики індуського комунізму в Індії в 1918 - 1939 рр.. - М.: МГПИ ім. В.І. Леніна, 1984. - 163 с.

13. Комаров Е.Н., Літман А.Д. Світогляд Мохандаса Карамчанда Ганді. - М.: Наука, 1969. - 235 с.

14. Конрад Н.І. Про сенс історії. Захід і Схід. Статті. - М., 1972. - 271с.

15. Мартишін О.В. Політичні погляди Мохандаса Карамчанда Ганді. - М.: Наука, 1970. - 300 с.

16. Махатма Ганді. (Упор. Василенко В.А.) - М.: вид. будинок Амонашвілі, 1998. - 220 с.

17. Намбудіріпад Є.М. Махатма Ганді і гандизм. - М.: Изд. іноземної літератури, 1960. - 199с.

18. Неру Дж. Автобіографія. - М., 1955. - 174с.

19. Неру Дж. Відкриття Індії. - М.: Політвидав, 1989. - 460 с.

20. Відкриття Індії: Філософські і естетичні погляди Індії XX ст. / Пер. з англ., бенг. і урду. Редкол.: Е. Комаров, В. Ламшуков, Л. Полонська и др. - М.: Худож. лит., 1987. - 377с.

21. Оруелл Дж. Роздуми про Ганді (пер. з англ. Вл. Ринкевич) / Людина, № 2, 2001. - С.37-42.

22. Піддубний В.К. Зовнішньополітичні погляди М.К. Ганді. - М.: МГПИ ім. В.І. Леніна, 1979. - 164 с.

23. Полонська Л. Р. Махатма Ганді: Сенс життя. Святий чи політичний діяч? / / Нова і новітня історія № 4, 1991. - С.26-32.

24. Регінін А.І. Індійський національний конгрес: нариси ідеології та політики (60-ті - перша половина 70-х років). - М.: Наука, 1977. - 296 с.

25. Роллан Ромен «Махатма Ганді» (1924) - Зібрання творів, т. XX, - Л.: «ГИХЛ», 1936. - 215с.

26. Рославлев У. гандизм. - М.: Соцекгіз, 1931.

27. Рибаков Р. Б. Ненасильницька боротьба за мир без насильства (Ахімса в індійській традиції і у вченні М. К. Ганді) / / «Пацифізм в історії. Ідеї ??та утворення світу », - М.: ИВИ РАН, 1998.

28. Сенкевич A. Безсмертний лотос: Слово про Індію. - М.: Мол. гвардія, 1987.

29. Сингхал Р.Р. Л.М. Толстой і М.К. Ганді: релігійно-філософські, історичні та соціально-політичні погляди. - М.: Рос. Ун-т дружби народів, 1995. - 173с.

30. Сладіславскій М.І. «Країни та народи», - М.: «Думка», 1982.

31. Степанянц М.Т. Філософія ненасильства. Роздуми про Ганді та його експериментах. / Комуніст, 1990, № 13. - С.76-78.

32. Ульяновський Р.А. Три лідери великого індійського народу. - М.: Політвидав, 1986. - 229 с.

33. Чакроварті Г. Махатма Ганді і індуїстські комуністи (1919 - 1929). - К.: Ін-т сходознавства АН СРСР, 1976. - 275с.



Додатки

Пам'ятник Ґанді в Алма-Аті



Знаменита марка Індії 1948 року номіналом 10 рупій з фото Ґанді

Поштова марка СРСР, присвячена 100-літтю М. Ґанді, 1969, 6 копійок (ЦФА3793, Скотт 3639)



Поштова марка Казахстану, 1995 рік

Табличка з квартири Ганді



Автобіографія Ганді на різних мовах

Бюст дружини Махатми Ганді

Размещено на Allbest.ru

...