Довіра як складова легітимації влади в умовах сучасної демократії

Поряд із основними механізмами легітимації влади за умов сучасної демократії (дискурсивна комунікація, діалог влади та громадськості, незалежність ЗМІ, масова політична (ре)соціалізація тощо) було виділено комплекс практичних заходів, що сприятимуть відновленню рівня довіри громадян до владних інституцій, а саме: інноваційні форми комунікативного зв'язку через всесвітню мережу Інтернет; втілення програми доступу до джерела інформації "Електронна Україна"; впровадження проекту електронного урядування; створення соціально-політичної системи "Євромісто" тощо.

Проаналізовані у розділі питання дозволили зробити висновок, що дослідження довіри як складової легітимації влади актуалізується в процесі наростання великої кількості суспільств, що прагнуть адаптувати свої держави до демократичного способу функціонування та набувають свого практичного значення в реаліях сучасної політичної трансформації України.

Висновки

Розглянувши теоретичні підходи до визначення феноменів довіри та легітимації, проаналізувавши специфіку їх взаємодії в межах сучасної демократії, можна зробити наступні висновки.

На ґрунті аналізу основних підходів дослідження довіри та легітимації влади, їх взаємодії та взаємовпливів, зазначено, що основними теоріями виступають в першу чергу культурологічна та інституційна, а також концепція соціального капіталу. Перші дві розмежовуються за джерелом формування довіри. Основоположниками культурологічної теорії виступають Г. Алмонда і С. Верби, Р. Інглехарта, які доводять, що довіра формується в ранньому дитинстві й протягом життя робить вплив на оцінку громадянином суті політичних процесів. Інституційна теорія, представники якої П. Дазгупти, К. Оррен, С. Ськоуронек тощо, визначають довіру через вплив зовнішніх чинників, що формуються формальними та неформальними інститутами протягом життя. Концепція соціального капіталу (П. Бурд'є, Г. Лоурі, Дж. Коулмен, Р. Патнем) доводить, що довіра, поряд із нормами та мережами, є безпосередньою основою побудови постійних соціальних стосунків. Це певний досвід співпраці в ім'я досягнення спільних цілей й реалізації загальних інтересів, який неможливий без довіри людей одне одному.

Для позначення особливостей феномену довіри було використано характеристики раціональності та ірраціональності, що сприяло тлумаченню його як сукупності раціональних та ірраціональних переконань особи, що дозволяють робити ставки на майбутні дії іншої людини, якій вона добровільно передала ряд своїх повноважень. Особливостями довіри є подвійний прояв як міжособистісної та інституційної, що характеризує відношення до об'єкта довірчих відносин та формує горизонтальні й вертикальні взаємодії в межах суб'єкт-об'єктних відносин.

Легітимація виступає процесом набуття політичною системою властивості легітимності, тобто визнання влади справедливою та необхідною в управлінні суспільством. Легітимація влади є постійним процесом.

Довіра як складова легітимації влади постає як рівень підтримки дій влади, надання їй певного кредиту довіри на впровадження визначеного курсу розвитку країни, віра у її спроможність забезпечити сталий поступ і основні блага для суспільства. Така авансована довіра з одного боку надає владі майже безмежні повноваження, а з іншого, при розчаруваннях більшої частини суспільства, - переростає у масову недовіру, що є наслідком використання найменш ефективних механізмів легітимації, та призводить в подальшому до делегітимації влади або політичної системи в цілому.

Обґрунтовано тезу про те, що політична система суспільства як сукупність різноманітних елементів (інститутів, зв'язків) є досить хитким утворенням за умов, якщо не підтримується більшою частиною населення, тобто довірою як до її частин, так і до неї в цілому.

При аналізі довіри як соціального явища, що формує сталі довірчі відносини між членами різного роду об'єднань, доводиться необхідність введення нового феномену - "ланцюгової довіри" - це соціальна довіра, яка виникає між суб'єктами в процесі створення різного роду асоціацій, несвідомо робить людину частиною громадянського суспільства, яке на рівних умовах співпрацює з державою, лобіює свої права та впливає на прийняття та реалізацію управлінських рішень.

Встановлено, що можливість постійного відтворення довіри при демократичних режимах визначається особливим інституційним фоном - перш за все наявністю відносно стабільних інституційних структур, які забезпечують участь основних соціальних секторів у виробленні і інтерпретацій правил політичної гри. При недемократичних політичних режимах (авторитарному та тоталітарному) довіра забезпечується силовими, контролюючими, ідеологічно-маніпулятивними механізмами легітимації й спрямована на формування сталих вертикальних зв'язків та інституційної довіри, забуваючи про важливість міжіндивідуальної взаємодії, яка є основою громадянського суспільства.

Виділені основні легально-раціональні механізми легітимації влади, які забезпечують стабільність сучасних демократій на основі довіри суспільства, - вибори, референдуми, плебісцити, дії на підтримку влади або вираження супротиву нормативно встановленими засобами.

На підставі проведеного дослідження виявлено основні чинники зниження рівня довіри: економічна криза та фінансова нестабільність; низька солідаризація суспільства; суперечності між універсальними цінностями, пануючими в суспільстві, і партикулярними інтересами керуючої еліти; суперечність між ідеєю демократії і соціально-політичною практикою; відсутність в політичній системі артикуляції інтересів соціальних груп; відсутність достатньої вертикальної мобільності; зростаюча бюрократизацію і корумпованість; націоналізм, етнічний сепаратизм, що не вирішуються для багатонаціональних державах; тощо.

Доведено, що механізми легітимації влади слід класифікувати в залежності від їх призначення, а саме: конструктивні, які формують і підтримують довіру громадян на міжособистісному та інституційному рівнях (формування особистості з культурно-довірчою спрямованістю, створення умов відносної рівності життєвих шансів, забезпечення свободи вибору варіантів соціальної мобільності, прозорість державного управління, створення умов для розвитку громадянського суспільства тощо); реанімаційні, які покликані подолати масову недовіру і процес делегітимації існуючого режиму шляхом відновлення підтримки населення до політичної системи (налагодження суспільно-політичного дискурсу між владою та опозицією, консенсусу усіх учасників політичного процесу, створення умов якісних трансформацій інституцій, вирішення національно-етнічних суперечностей, відкритість політичної еліти і т.д.).

Окремим напрямком дослідження стало виявлення особливостей впливу довіри на легітимацію влади в українському суспільстві, які розглядалися в межах таких етапів: за часів Київської Русі, гетьманства Богдана Хмельницького та його наступників, під час перебування України в складі СРСР, пострадянський розвиток та сучасний етап політичних трансформацій України. Перші три етапи легітимація влади характеризуються поєднанням двох типів легітимації влади - харизматичному та традиційному, основу підтримки яких складають в першу чергу емоційно-афектні та ціннісні мотивацій, а також традиційні й ментальні переконання. Використання ідеологічних та маніпулятивних методів впливу на свідомість та поведінку особи як основного механізму легітимації радянської влади, значно вплинуло на пострадянський розвиток незалежності України.

Масова недовіра населення за часи незалежності сформувала певну характеристику пострадянського розвитку українського суспільства, яка отримала назву "суспільства втраченої довіри", основними причинами якого є низька ефективність державних органів через штучно впровадженні демократичні принципи управління; закритість, корумпованість та клановість політичної еліти; значний вплив неформальних "клієнтилістських" бюрократичних зв'язків тощо. Виникненню даного феномену також сприяло використання найменш ефективних механізмів легітимації влади на шляху побудови демократичної політичної системи - самолегітимації політичної еліти, традиційної легітимації на основі вкорінених радянських міфів, штучної харизматизації окремих лідерів тощо.

Зроблений аналіз основних механізмів легітимації влади, які застосовує українська влада на сучасному етапі своєї трансформації, виявив, що вони не є надто ефективними в процесі формування, підтримання та відновлення довіри. Тому запропоновано використання поряд із раціонально-правовими механізмами, більш інноваційні ресурси: використання всесвітньої мережі Інтернет в комунікативній взаємодії (онлайн конференції, онлайн телебачення, блоги тощо); впровадження соціально-політичної мережі "Євромісто" як формат легітимації влади на локальному рівні; електронне урядування, що знизить корумпованість та залежність громадян від ролі державного службовця; формування постійного суспільного дискурсу, вироблення партнерських стосунків з громадянським суспільством, комплексна (ре)соціалізація особи для формування громадянської культури. Так відбудеться якісна політична трансформація української політичної системи в напрямку демократизації.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Міщенко А.Б. Довіра як чинник легітимації влади / А.Б. Міщенко // Трибуна. - 2009. - № 1-2. - С. 30-31.

2. Міщенко А.Б. Недовіра як чинник делегітимації влади: причини та механізми подолання / А.Б. Міщенко // Гілея. - 2009. - Вип. 24 - С. 372-380.

3. Міщенко А.Б. Вплив довіри на легітимацію влади в сучасній Україні / А.Б. Міщенко // Гілея. - 2010. - Вип. 30. - С. 440-447.

4. Міщенко А.Б. Феномен політичної довіри / А.Б. Міщенко // Зовнішні справи. - 2008. - № 2. - С. 42-44.

5. Міщенко А.Б. Прояви довіри в умовах сучасної демократії / А.Б. Міщенко // Дні науки філософського факультету - 2007: міжнар. наук. конф., (Київ, 18-19 квітня 2007 року): матеріали доп. та виступів / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2007. - Ч. VI. - С. 67-69.

6. Міщенко А.Б. Довіра як чинник стабільності політичної системи / А.Б. Міщенко // Дні науки філософського факультету - 2008: міжнар. наук. конф., (Київ, 16-17 квітня 2008 року): матеріали доп. та виступів / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2008. - Ч. IХ. - С. 97-99.

7. Міщенко А.Б. Довіра громадян як основа легітимації влади / А.Б. Міщенко // Україна наукова: матеріали п'ятої всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції (23-25 грудня 2008 року): збірка тез доповідей / Інститут наукового прогнозування, Кримський інститут економіки та господарського права (Севастопольська філія). - К.: ТК Меганом, 2008. - Част. 1. - С. 42-43.

8. Міщенко А.Б. Довіра в структурі легітимації влади / А.Б. Міщенко // VI Харківські студентські філософські читання: матеріали міжнародної наукової конференції (2-3 квітня 2009 року) / Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. - Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2009. - С. 184-185.

9. Міщенко А.Б. "Ланцюгова довіра" в структурі взаємовідносин громадянина з державою / А.Б. Міщенко // Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету - 2009: Міжнар. наук. конф., (Київ, 21-22 квітня 2009 року): Матеріали доп. та виступів. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2009. - Ч. ХI. - С. 109-111.

Размещено на Allbest.ru